Вирок від 29 жовтня 2026 р. у справі №528/761/26 — Гребінківський районний суд Полтавської області

Суд: Гребінківський районний суд Полтавської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Крадіжка

Дата: 29 жовтня 2026 р.

Справа: №528/761/26

Суддя: Вітківський М. О.

Гребінківський районний суд Полтавської області

__________________________________________________________________________________

Справа №: 528/761/26 Провадження № 1-кп/528/111/26

В И Р О К

Іменем України

30 жовтня 2026 року м. Гребінка

Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

потерпілої ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду з повною технічною фіксацією обвинувальні акти у об`єднаних кримінальних провадженнях №12026170580000120 від 26.03.2026 та №12026170580000032 від 31.01.2026 відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Жовтневе, Лубенського району, Полтавської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, особою з інвалідністю не є, не перебуває на військовому обліку, раніше судимого:

- 27 липня 1998 року Лубенським районним судом Полтавської області за ч.3 ст.140, ст.44 КК України 1960 р. до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік з відстрочкою відбування вироку на 1 рік;

- 26 грудня 1999 року Лубенським районним судом Полтавської області за ч.3 ст.81, ч.1 ст.89, ст.42,43 КК України 1960 р. до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців;

- 17 липня 2003 року Лубенським районним судом Полтавської області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки, 03.05.2002 звільнений умовно-достроково;

- 30 січня 2006 року Лубенським районним судом Полтавської області за ч.3 ст.185, ст.70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки;

- 01 червня 2009 року Сквирським районним судом Київської області за ч.3 ст.185, ч.1 ст.162, ст.70,71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки;

- 23 грудня 2014 року Миргородським міськрайонним судом Полтавської області за ч.3 ст.186, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ст.70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років;

- 23 лютого 2021 року Оржицьким районним судом Полтавської області за ч.3 ст.186, ч.3 ст.187, ч.1 ст.70 КК України до покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є у власності засудженого, ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 07 червня 2024 року звільнений умовно-достроково від відбування покарання у виді позбавлення волі, для проходження військової служби за контрактом;

- 20 липня 2026 вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області, залишеного без змін ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 14 жовтня 2026 року, за ч. 4 ст.186, ст.71 КК України до покарання у виді 7 років 2 місяців позбавлення волі,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч.4 ст.185 КК України,

в с т а н о в и в:

30.01.2026 року, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та продовженого Указом Президента України від № 478/2025 від 14.07.2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» на 90 діб, який затверджено Законом України № 4557-IX від 28.04.2026, ОСОБА_5 , діючи умисно та протиправно, з корисливих мотивів, з метою власної наживи, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер вчинюваного діяння, бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, з метою крадіжки чужого майна прибув до домоволодіння, що належить ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_2 , де шляхом відтиску вікна, проник до будинку, та викрав належні потерпілій ОСОБА_7 дві золоті сережки вагою 6,38 г. Відповідно до висновку експерта від 24.06.2026 року № СЕ-19/117-26/11232-ТВ за результатами судової товарознавчої експертизи ринкова вартість 1 граму золота 585 проби в брухті становить 4371 грн. 03 коп. Після чого ОСОБА_5 з викраденим майном з місця вчинення злочину зник та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_7 , своїми протиправними діями, матеріальні збитки на загальну суму 26 392 грн. 28 коп.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: у таємному викрадення чужого майна вчиненому повторно поєднаному з проникненням до житла, вчинена в умовах воєнного стану.

Крім того, в ніч з 21 на 22.03.2026, о котрій саме годині під час проведення досудового розслідування встановити не виявилось? в той час як ОСОБА_5 знаходився неподалік від домогосподарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , власником якого являється ОСОБА_9 , та в якому проживає остання, в нього виник прямий злочинний умисел направлений на незаконне проникнення до іншого володіння особи.

В подальшому, реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, направленим на незаконне проникнення до володіння особи, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи ст. 30 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується недоторканність житла, а саме: не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку не інакше як за мотивованим рішенням суду, без будь-якого дозволу та всупереч волі власника ОСОБА_9 , шляхом вільного доступу потрапив до подвір`я домогосподарства, за вище вказаною адресою. Після чого, продовжуючи реалізовувати свій протиправний умисел, спрямований на незаконне проникнення, шляхом вийняття в віконній рамі скла проник до приміщення літньої кухні, чим порушив право потерпілого ОСОБА_9 , на недоторканість житла, передбачене ст. 30 Конституції України.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, а саме: у незаконному проникненні до іншого володіння особи.

Крім того, 26.03.2026 близько 00 год. 30 хв. ОСОБА_5 , в період дії воєнного стану в Україні, визначеного 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово продовжувався та який діє станом на 26.03.2026, перебуваючи в АДРЕСА_3 , відчинену хвіртку, шляхом вільного доступу, зайшов на територію вищевказаного домогосподарства. В подальшому діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, знаходячись на території вищевказаного домогосподарства вийнявши в віконній рамі скло ОСОБА_5 таємно проник в приміщення будинку за вказаною адресою до загальної кімнати, та знаходячись там таємно, повторно, шляхом вільного доступу викрав мобільний телефон марки Samsung модель GT-S5610, в корпусі сірого кольору, вартість якого, згідно з висновком експерта № СЕ-19/117-26/6288-ТВ від 07.04.2026, становить 633 гривні 33 копійки та грошові кошти в сумі 10 500 гривень, чим спричинив потерпілій ОСОБА_10 збитків на загальну суму 11 133 гривні 33 копійки, а викраденим розпорядився на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_5 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаному з проникненням у житло, вчиненому повторно, в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, відповідно до ч.6 ст.22 КПК України, створив необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків

Так, в судовому засіданні 28.10.2026 року на запитання передбачені ст.348 КПК України, обвинувачений ОСОБА_5 надав відповіді, що суть обвинувачення йому зрозуміла, свою провину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 4 ст. 185 та ч.1 ст.162 України за обставин викладених в обвинувальних актах від 29.05.2026 та 30.07.2026 року визнає повністю, не заперечував та не оспорював щодо обставин їх вчинення, а саме місця, дати, часу та способу.

Прокурор Пирятинського відділу Лубенської окружної прокуратури ОСОБА_11 вважає за можливе не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і здійснювати судовий розгляд на підставі ч.3 ст.349 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_12 та його захисник – адвокат ОСОБА_6 не заперечували щодо розгляду даного кримінального провадження в спрощеному порядку.

Потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_9 в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Матеріали справи містять їх заяви від 10.08.2026 року, в яких просили розгляд кримінального провадження проводити без їх участі. Під час призначення покарання покладались на розсуд суду. Цивільний позов в справі не заявлений. Їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні не заперечувала щодо спрощеного порядку розгляду. Заяв чи клопотань від неї не надходило.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 в повному обсязі визнав свою провину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, які передбачені ч.1 ст.162 та ч.4. ст.185 КК України і обставини якого викладені в обвинувальних актах від 29.05.2026 та 30.07.2026 року, та беручи до уваги думки: прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілої, за згодою учасників судового розгляду, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому, суд з`ясував, чи правильно обвинувачений розуміє зміст цих обставин, які не оспорюються. Сумнівів щодо добровільності та істинності його позиції у суду немає.

Суд також роз`яснив учасникам розгляду даного кримінального провадження, що при таких обставинах вони позбавляються права оскаржити ці обставини справи у апеляційному порядку.

Переконавшись у добровільності позиції учасників судового розгляду, а також в тому, що вони усвідомлюють неможливість оскаржити обставини, встановлені під час досудового розслідування, в апеляційному порядку, суд прийшов до висновку про судовий розгляд кримінальної справи за правилами ч.3 ст.349 КПК України.

Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

При судовому розгляді кримінальної справи у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, питання, визначені ч.1 ст.368 КПК України, вирішуються судом.

В судовому засіданні у порядку ст. 351 КПК України обвинувачений ОСОБА_5 надав особисті покази, які в повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи, тому суд находить їх достатніми та істинними.

При встановлених обставинах, оцінюючи досліджені докази, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень у судовому засіданні доведена повністю і досліджених доказів достатньо для визнання його винним, зважаючи на повне визнання ним вини під час судового розгляду.

Так, дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 1 ст. 162 КК України, як дії, які виразилися у незаконному проникненні до іншого володіння особи. Таку кваліфікацію дій обвинуваченого, суд вважає правильною.

Крім того, дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, як дії, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаному з проникненням у житло, вчиненому повторно, в умовах воєнного стану.

Так, майно, яким заволодів обвинувачений, було для нього чужим, адже не перебувало в його власності чи законному володінні. ОСОБА_5 не мав на нього жодного права, цим майном він заволодів у спосіб, який заборонений законом. Це означає, що заволодіння майном відбулось протиправно. Викрадення майна здійснювалось обвинуваченим таємно із кваліфікуючими ознаками, повторно, з проникненням у житло, в період воєнного стану.

ОСОБА_5 досяг віку, з якого наступає кримінальна відповідальність за викрадення чужого майна. Його дії характеризуються умислом та корисливою метою. В результаті них він одержав фактичну можливість володіти, користуватись та розпоряджатись викраденим майном. Таким чином, вчинений обвинуваченим злочин є закінченим.

Разом з цим, обвинувачений повторно вчинив злочин проти власності. Як роз`яснив Пленум ВСУ України у постанові від 06.11.2009 № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» з п. 20 вбачається, що відповідно до п. 1 примітки до статті 185 КК повторним у статтях 185, 186 та 189-191 КК визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 КК. Тому враховуючи, що обвинувачений раніше вчинив умисний корисливий злочин передбачений ст.185 КК України, тому в його діяннях також міститься ознаки повторності.

При цьому, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України, відповідно до п.20 ч. 1 ст.106 Конституції України, ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, із 05:30 год 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який діяв і на момент вчинення ОСОБА_5 даних кримінальних правопорушень.

Таким чином, суд дійшов до переконання, що обвинувачений ОСОБА_5 повинен бути засуджений за ч. 1 ст. 162 та ч.4 ст.185 КК України.

В судових дебатів прокурор ОСОБА_11 звернув увагу, що під час судового розгляду даного кримінального провадження обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 інкримінованих йому кримінальних правопорушень знайшли своє підтвердження в повному обсязі, дії останнього кваліфіковано за ч.1 ст. 162 та ч.4 ст.185 КК України, кваліфікація є вірною і обґрунтованою, а винність обвинуваченого, окрім особистого визнання ним своєї вини, повністю підтверджена отриманими та дослідженими доказами. Зазначив, що відносно обвинуваченого доцільно обрати покарання в межах санкції статей кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, а саме: за ч.1 ст.162 КК України у виді штрафу в розмірі 1700,00 грн., за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити обвинуваченому 5 років позбавлення волі та на підставі ч.4 ст.70 КК України, з урахуванням вироку Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20.07.2026 року, остаточно призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 роки 4 місяці, а також стягнути з нього процесуальні витрати. Питання щодо речових доказів вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Також в судових дебатах, обвинувачений ОСОБА_5 просив суд суворо не карати, щиро розкаявся за вчинене ним, попросив вибачення в потерпілої, погодився з покаранням яке запропоноване прокурором, вказав що не мав на меті скористатись воєнним станом під час вчинення крадіжок, також зазначив, що хоче повернутись до лав ЗСУ.

Захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_6 , в судових дебатах підтримав позицію свого підзахисного, зазначив, що запропонована прокурором вид та міра покарання, відповідають інтересам обвинуваченого.

У судовому засіданні, окрім допиту обвинуваченого, судом були дослідженні докази, що посвідчують та характеризують його особу, а також документи щодо речових доказів та процесуальних витрат.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд керується загальними засадами, які визначені у ст.65 КК України, відповідно до якої суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При цьому, суд також виходить із положень ст.50 КК України відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно роз`яснень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003року із змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Так, відповідно до ст.12 КК України вчинені ОСОБА_5 кримінальні правопорушення за ч. 1 ст. 162 КК України кваліфікується, як кримінальний проступок, а за ч.4 ст.185 КК України кваліфікується як тяжкий злочин.

Судом, відповідно до ст.66 КК України, прийняті до уваги обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого, а саме щире каяття.

Разом з цим, прокурором зазначено, що обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до ст.67 КК України, є рецидив злочинів, проте суд не може погодитись з такою позицією з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена у статті Особливої частини цього Кодексу як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

У даному кримінальному провадженні дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, однією з кваліфікуючих ознак якої є повторність вчинення кримінального правопорушення. За встановлених обставин саме попередні судимості обвинуваченого є підставою як для констатації повторності, так і рецидиву злочинів. Врахування рецидиву злочинів як обставини, що обтяжує покарання, призвело б до подвійного врахування однієї й тієї ж обставини.

За таких обставин суд не враховує рецидив злочинів як обставину, що обтяжує покарання.

За час судового розгляду справи в суді, ОСОБА_5 поводив себе позитивно, дотримувався встановленого в суді порядку, зауважень головуючого не отримував.

Згідно вимог ч.1 ст.19 КК України ОСОБА_5 є осудною, оскільки осудною визнається особа, яка під час вчинення кримінального правопорушення могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

Судом в повному об`ємі вивчена особа обвинуваченого ОСОБА_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно довідки-характеристики наданої виконавчим комітетом Пирятинської міської ради від 17.06.2026 року, ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності не притягувався, інші компрометуючі матеріали відносно останнього відсутні.

Згідно довідки КП «Пирятинська лікарня Пирятинської міської ради» від 16.06.2026 року ОСОБА_5 за медичною допомогою до лікарів психіатра та нарколога не звертався.

З даних вимоги ДІАП НП України вбачається, що ОСОБА_5 , раніше притягувався до кримінальної відповідальності, неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів.

За інформацією згідно довідки виданої 17.06.2026 Лубенським районним сектором №3 філії ДУ «Центр пробації» в Полтавській області, ОСОБА_5 на обліку не перебуває.

Також враховано, що обвинувачений не є депутатом чи інвалідом, на даний час не одружений, має неповнолітнього сина. Крім того, будучи працездатним, обвинувачений ніде не працює, не перебуває на військовому обліку. Разом з цим, останній приймав участь в бойових діях по відсічу збройної агресії російської федерації, отримав поранення, має на меті повернутись до лав ЗСУ.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.

Отже, враховуючи характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, обставин їх вчинення, тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, наявність пом`якшуючої обставини, позицію державного обвинувача, обвинуваченого, думку потерпілої, а також відомостей, що характеризують його особу, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, а також враховуючи, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, та з огляду на всі обставини в цілому, суд приходить до висновку про те, що обвинуваченому ОСОБА_5 , слід призначити реальну міру покарання:

- за ч. 1 ст. 162 КК України – у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки;

- за ч. 4 ст. 185 КК України – у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі.

Крім того, підстав для призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст.69 КК України чи застосування положень ст.75 КК України суд не вбачає, з огляду на таке.

Так, ст.69 КК України вимагає наявність кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, однак у даному кримінальному провадженні такі обставини не встановлені.

Крім того, при вирішенні питання щодо наявності підстав для застосування ст.69 чи ст.75 КК України, суд враховує особу винного ОСОБА_5 , який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих злочинів, відбував покарання в місцях позбавлення волі, однак це не призвело до позитивних змін в його особистості та не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, він не зробив належних висновків для себе, на шлях виправлення не став, безвідповідально поставився до власних вчинків, продовжив протиправну поведінку і повторно, через незначний проміжок часу після звільнення, вчинив умисні злочини.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_5 можливе виключно за умов відбування ним реальної міри покарання у виді позбавлення волі, яке буде справедливим і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів і відповідатиме положенням ст.50 КК України, згідно з якою покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів іншими особами.

Крім того, як встановлено судом, вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20.06.2026 року, залишеного без змін ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 14 жовтня 2026 року, ОСОБА_5 засуджено за ч. 4 ст.186, ст.71 КК України до покарання у виді 7 років 2 місяців позбавлення волі.

При цьому суд зазначає, що кримінальні правопорушення у даних кримінальних провадженнях обвинувачений ОСОБА_5 скоїв до ухвалення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20.06.2026 року.

Відповідно до вимог ч.4 ст.70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Відповідно до роз`яснення, що містяться у п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при вирішенні питання про те, який із передбачених ст. 70 КК України принципів необхідно застосувати при призначенні покарання за сукупністю злочинів, слід враховувати, крім даних про особу й обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, також кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності.

Таким чином, остаточне покарання обвинуваченому необхідно призначити відповідно до вимог ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20.06.2026 року, зарахувавши у строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, частково відбуте ним покарання за вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20.06.2026 року.

На переконання суду, саме таке покарання є необхідним, достатнім, справедливим для виправлення обвинуваченого, запобігання вчинення нових злочинів, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Справедливість покарання полягає насамперед у тому, що воно має відповідати загальнолюдським цінностям, моральним устоям суспільства, переконувати громадян у правильності судової політики

Підстав для застосування до обвинуваченого більш тяжкого покарання чи менш тяжкого, з врахуванням тяжкості скоєного, його особи, суд не знаходить.

Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у вигляді вартості проведення судових експертиз на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Заходи забезпечення кримінального провадження передбачені ст. 131 КПК України, в даному кримінальному провадженні не застосовувалися.

Керуючись: ст. 22, ст. 100, ст. 122, 124, ст. ст. 349, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, ст.ст.50, 56, 65-67, ч.4 ст.70, ч.1 ст.70, ч. 1 ст. 162, ч. 4 ст.185 КК України, суд,

у х в а л и в :

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 162 КК України – у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки;

- за ч. 4 ст. 185 КК України – у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20.06.2026 року остаточно призначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років 4 (чотири) місяці.

На підставі ч.4 ст.70, ст.72 КК України в строк остаточно призначеного ОСОБА_13 покарання, зарахувати покарання, відбуте ним частково за вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20.06.2026 року.

Строк відбування покарання рахувати з 29.05.2026 року.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт гр.України, ID-картка № НОМЕР_1 ), на користь держави судові витрати на за проведення судово-трасологічних та судово - товарознавчих експертиз на загальну суму 21 161,86 грн.

Речові докази в кримінальному провадженні № 12026170580000032 :

1. Бирка Укр ЗОЛОТО, яка зберігається в матеріалах кримінального провадження повернути потерпілій ОСОБА_7 .

2. 2 таблиці вилучених слідів рук, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження залишити при матеріалах КП.

3. 10 відрізків прозорої липкої стрічки, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження залишити при матеріалах КП.

4. 10 відрізків липкої стрічки зі слідами пальців рук та 2 дактилокарти, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження залишити при матеріалах КП.

5. Аркуші паперу із фотозображеннями пошкодження рами вікна які зберігаються в матеріалах кримінального провадження залишити при матеріалах КП.

6. Електронний носій CD-R об`ємом пам`яті 700 МB на якому наявна інформації тимчасового доступу отримана у ПрАТ «Київстар», який зберігається в матеріалах в матеріалах кримінального провадження залишити при матеріалах КП.

7. Електронний носій CD-R об`ємом пам`яті 700 МB на якому наявна інформації тимчасового доступу отримана у ПрАТ ВФ «Україна», який зберігається в матеріалах кримінального провадження залишити при матеріалах КП.

Речові докази в кримінальному провадженні №12026170580000120:

8. Мобільний телефон марки Samsung модель GT-S5610, в корпусі сірого кольору – передано на зберігання потерпілій ОСОБА_10 залишити у неї.

9. Спеціальний пакет Експертної служби МВС України № 6440050 з 8 відрізками клейкої стрічки та 3 дактилокартами; спеціальний пакет Експертної служби МВС України № 6631585 з 2 відрізками клейкої стрічки; спеціальний пакет Експертної служби МВС України № 6631586 з 2 дактилокартами та спеціальний пакет Експертної служби МВС України № 6631587 з 7 відрізками клейкої стрічки – знаходяться в матеріалах кримінального провадження залишити при матеріалах КП.

10. Грошові кошти в сумі 3 900 гривень – які передано на зберігання до камери схову ВП № 1 Лубенського РВП - повернути потерпілій ОСОБА_10 .

11. Три паперові конверти в які окремо було поміщено два змиви та відрізок медичного бинта для зразку – передано на зберігання до камери схову ВП № 1 Лубенського РВП знищити.

Вирок суду може бути оскаржений в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Гребінківський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинувачуваному та прокурору.

СуддяОСОБА_14

Оригінал: reyestr.court.gov.ua