Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №398/5712/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/5712/26

провадження №: 2/398/4894/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"30" жовтня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., за участю секретаря судового засідання Харіної Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс», представник позивача Шалай Алла Вікторівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» 25 серпня 2026 року звернулося до суду через підсистему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами № 329583 від 09.12.2024 року та № 402915 від 29.01.2025 року у загальному розмірі 24 449,28 грн та судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за цими договорами, укладеними в електронній формі шляхом підписання заяв про приєднання до Публічного договору про споживчий кредит, ТОВ «НоваПей Кредит» надало відповідачці кредити у розмірі 15 000,00 грн та 1 250,00 грн. Відповідачка графік повернення кредитів порушила. На підставі договору факторингу № 11-05-05/2026 від 05.05.2026 року право вимоги за обома договорами перейшло до позивача. Заборгованість за договором № 329583 становить 21 024,28 грн (тіло кредиту — 13 749,28 грн, комісія — 5 775,00 грн, штраф — 1 500,00 грн), за договором № 402915 — 3 425,00 грн (тіло кредиту — 1 250,00 грн, комісія — 525,00 грн, штраф — 1 650,00 грн).

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою від 28 вересня 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. У позовній заяві просив розглядати справу за відсутності представника позивача і зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася. Судову повістку разом з копією ухвали про відкриття провадження надіслано їй рекомендованим листом за адресою зареєстрованого місця проживання; згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення вона особисто отримала їх 06 жовтня 2026 року. Відзиву на позовну заяву, а також інших заяв чи клопотань від неї до суду не надходило, про причини неявки суд не повідомлено.

Оскільки відповідачка, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явилася без повідомлення причин, відзив не подала, а позивач проти такого вирішення справи не заперечує, суд, керуючись статтями 280, 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд цієї справи на підставі наявних у ній доказів.

Оскільки у судове засідання не з`явилися усі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України суд підписав рішення без його проголошення. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Укладення кредитних договорів, їх умови та видача кредитних коштів

09 грудня 2024 року ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання № 329583, а 29 січня 2025 року — заяву про приєднання № 402915 до умов Публічного договору про споживчий кредит (публічна пропозиція), Стандарт продукту «Розстрочка NovaPay», Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей Кредит» (далі — заяви, договори). Перед укладенням кожного договору відповідачка підписала паспорт споживчого кредиту. Заяви та паспорти споживчого кредиту підписані відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором (ОТР-паролем) відповідно 09.12.2024 року о 15:43 та 29.01.2025 року о 13:25, з боку кредитодавця — кваліфікованим електронним підписом директора (розділ 10 заяв, паспорти споживчого кредиту). Ідентифікацію позичальника здійснено за даними ТОВ «НоваПей» (п. 8.9 заяв); цифрова копія паспорта відповідачки, отримана за запитом від 16.11.2024 року, містить ті самі прізвище, ім`я, по батькові, дату народження, РНОКПП і адресу реєстрації, що й заяви.

За договором № 329583 (п. 2.1–2.15 заяви): загальний розмір кредиту — 15 000,00 грн; строк користування кредитом — 12 місяців, дата повернення кредиту — 09.12.2025 року; процентна ставка — 0,00001 % річних; комісія за надання фінансового інструменту (кредиту) — 3,5 % від суми кредиту на місяць; загальні витрати за кредитом — 6 300,00 грн; денна процентна ставка — 0,115 %, орієнтовна реальна річна процентна ставка — 87,84 %, орієнтовна загальна вартість кредиту — 21 300,00 грн. Згідно з Графіком платежів (п. 3.1 заяви) кредит повертається дванадцятьма платежами по 1 775,00 грн (сума кредиту 1 250,00 грн і комісія 525,00 грн) з 25.01.2025 року по 09.12.2025 року.

За договором № 402915 (п. 2.1–2.14 заяви): загальний розмір кредиту — 1 250,00 грн; строк користування кредитом — 12 місяців, дата повернення кредиту — 29.01.2026 року; процентна ставка — 0,00001 % річних; комісія за надання фінансового інструменту (кредиту) — 3,5 % від суми кредиту на місяць; загальні витрати за кредитом — 525,00 грн; денна процентна ставка — 0,115 %, орієнтовна реальна річна процентна ставка — 101,59 %, орієнтовна загальна вартість кредиту — 1 775,00 грн. Кредит і комісія сплачуються щомісячно згідно з Графіком платежів (п. 3.1, 3.2 заяви).

За умовами обох договорів комісія є платою за надання фінансового інструменту (кредиту), розраховується в дату видачі кредиту за весь строк користування ним і сплачується рівними частинами щомісяця згідно з Графіком платежів; інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця договори не передбачають (п. 1.7, 2.6, 2.7, 2.20 заяви № 329583, відповідні пункти заяви № 402915). За кожен випадок прострочення платежу понад 5 календарних днів договори передбачають штраф у розмірі 150,00 грн (п. 5.4, 5.5 заяв).

Кредитні кошти перераховано на платіжний рахунок відповідачки в ТОВ «НоваПей», зазначений у заявах для отримання кредиту: 15 000,00 грн — згідно з платіжною інструкцією № 329583 від 09.12.2024 року, 1 250,00 грн — згідно з платіжною інструкцією № 402915 від 29.01.2025 року, з призначенням платежу «Видача споживчого кредиту за заявою про приєднання…» з зазначенням номера відповідної заяви.

Порушення зобов`язань та розмір заборгованості

За договором № 329583 відповідачка сплатила 15.01.2025 року 1 775,00 грн і 25.02.2025 року 0,72 грн, після чого платежів не здійснювала; за договором № 402915 жодного платежу не здійснила. У визначені договорами строки — до 09.12.2025 року та до 29.01.2026 року — кредити не повернула.

Згідно з розрахунками заборгованості, складеними ТОВ «НоваПей Кредит» станом на 04.05.2026 року та підписаними кваліфікованим електронним підписом і печаткою:

— за договором № 329583 з виданого кредиту 15 000,00 грн погашено 1 250,72 грн, залишок становить 13 749,28 грн; комісію нараховано в межах визначеної договором суми 6 300,00 грн (12 ? 525,00 грн), з них сплачено 525,00 грн, залишок — 5 775,00 грн; штрафи нараховано з 02.03.2025 року по 02.12.2025 року — 10 ? 150,00 грн = 1 500,00 грн;

— за договором № 402915 заборгованість за кредитом становить 1 250,00 грн, за комісією — 525,00 грн (12 ? 43,75 грн); штрафи нараховано з 02.03.2025 року по 31.12.2025 року — 11 ? 150,00 грн = 1 650,00 грн.

Проценти за користування кредитами не нараховувалися і не заявлені. Доказів погашення заборгованості або власного контррозрахунку відповідачка суду не надала.

Відступлення права вимоги

05 травня 2026 року ТОВ «НоваПей Кредит» (клієнт) та ТОВ «Капіталресурс» (фактор) уклали договір факторингу № 11-05-05/2026. Згідно з п. 1.2 цього договору права вимоги переходять до фактора в день підписання акта прийому-передачі реєстру боржників, але не раніше моменту повної оплати фактором ціни продажу. Акт прийому-передачі реєстру боржників підписано 05.05.2026 року; ціну продажу в розмірі 12 616 982,19 грн сплачено 06.05.2026 року (платіжна інструкція № 8616 від 06.05.2026 року). У реєстрі боржників (додатки № 1, № 4 до договору факторингу) зазначені обидва договори відповідачки з тими самими сумами заборгованості, що й у розрахунках первісного кредитора.

Позивач надіслав відповідачці за адресою її реєстрації досудову вимогу про погашення заборгованості з повідомленням про відступлення права вимоги (досудова вимога, опис вкладення та реєстр відправлення АТ «Укрпошта» № 0505653446696).

Норми права, які застосував суд

Відповідно до ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин може вчинятися в письмовій (електронній) формі та вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних. Згідно з ч. 12 ст. 11, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, підписаний, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За приписами ст. 525, 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. За договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів та комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Згідно з ч. 5 ст. 8 цього Закону максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 цього Закону після укладення договору кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір заборгованості; за ч. 5 ст. 12 цього Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Правові висновки Верховного Суду, що застосовані у справі

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту» (п. 31.18), та виснувала, що «умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»» (п. 31.29). У ухвалі від 12 вересня 2023 року у справі № 204/224/21 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що для кваліфікації умови договору як оспорюваної чи нікчемної «має значення не назва комісії, а її зміст, тобто перелік дій банку, за які він цю комісію передбачив» (п. 46).

У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 Верховний Суд виснував, що на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Мотивована оцінка і висновки суду

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Кредитні договори № 329583 від 09.12.2024 року та № 402915 від 29.01.2025 року укладено в електронній формі шляхом приєднання відповідачки до умов публічного договору з підписанням заяв електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідає ст. 207 ЦК України та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Дані позичальника в заявах збігаються з даними відповідачки. Видачу кредитів підтверджують платіжні інструкції, суми, дати і рахунок отримувача в яких відповідають умовам договорів; отримання кредиту за договором № 329583 відповідачка підтвердила і власними діями, внісши платіж на його погашення.

Право вимоги за обома договорами перейшло до позивача 06.05.2026 року — у день повної оплати ціни продажу за договором факторингу, після підписання акта прийому-передачі реєстру боржників (п. 1.2 договору факторингу). Заборгованість розрахована первісним кредитором станом на 04.05.2026 року, а після відступлення права вимоги нових нарахувань не здійснювалося, тож позивач заявляє вимоги в межах прав, які набув за ст. 514 ЦК України.

Відповідачка кредити у визначені договорами строки (09.12.2025 і 29.01.2026 року) не повернула, тож заборгованість за тілом кредиту — 13 749,28 грн і 1 250,00 грн — підлягає стягненню.

Комісія за надання фінансового інструменту (кредиту) за умовами договорів є платою за саме надання кредиту (п. 1.7, 2.7, 2.20 заяв). Ця комісія є разовою: її розраховано в дату видачі кредиту від загального розміру кредиту за весь строк користування ним, сплачується вона рівними частинами за графіком, а в разі дострокового погашення кредиту за періоди, коли позичальник ним не користується, не нараховується (п. 2.7 заяв). Інших послуг, зокрема з інформування про стан заборгованості, комісія не охоплює: безоплатне надання позичальникові на його вимогу, не більше одного разу на місяць, інформації про поточний розмір заборгованості та виписки щодо її погашення окремо передбачено п. 4.4.2 заяв. Тому підстав вважати ці умови нікчемними за ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» згідно з правовим висновком Великою Палатою Верховного Суду немає. Комісія, пов`язана з наданням кредиту, прямо передбачена ч. 2 ст. 8 цього Закону. Її розмір і порядок сплати визначені в заявах, паспортах споживчого кредиту та графіках платежів; комісію враховано до загальних витрат за кредитом, а денна процентна ставка за обома договорами — (6 300 / 15 000) / 365 ? 100 % та (525 / 1 250) / 365 ? 100 % = 0,115 % — не перевищує граничного розміру, встановленого ч. 5 ст. 8 цього Закону. Комісію нараховано в межах сум, визначених договорами, строки її сплати за графіками настали. Вимоги про визнання умов договорів недійсними, зокрема через їх несправедливість, відповідачка не заявила; недійсність оспорюваного правочину суд з власної ініціативи не встановлює (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23), а підстав нікчемності, яку суд враховував би і без заяви сторони, не встановлено. Тож умови про комісію є правомірними в силу презумпції, встановленої ст. 204 ЦК України. Аналогічно кваліфікував комісію за надання фінансового інструменту за договорами ТОВ «НоваПей Кредит» Київський апеляційний суд у постанові від 18 квітня 2025 року у справі № 759/3927/24, зазначивши, що її нараховано «не за обслуговування кредиту, а за надання фінансового інструменту (траншу) - тобто разова комісія», і визнавши її стягнення правомірним. За таких обставин заборгованість за комісією — 5 775,00 грн і 525,00 грн — підлягає стягненню.

Оцінюючи вимогу про стягнення штрафів у розмірі 1 500,00 грн і 1 650,00 грн, суд зазначає таке.

Ці штрафи нараховані за період з 02.03.2025 року по 31.12.2025 року на підставі п. 5.4, 5.5 заяв за прострочення сплати чергових платежів, передбачених Графіками платежів, і за своєю правовою природою є неустойкою (штрафом) за порушення грошового зобов`язання.

Пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доданий до Кодексу Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX, є чинним і не змінювався. Він не містить обмеження за датою укладення договору: умовою його застосування є прострочення виконання грошового зобов`язання в період дії воєнного стану.

Воєнний стан в Україні введено з 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, він неодноразово продовжувався і діє на час ухвалення цього рішення. Прострочення виконання грошових зобов`язань за обома договорами відповідачка допустила в лютому 2025 року, а спірні штрафи нараховані за період з 02.03.2025 року по 31.12.2025 року, тобто в період дії воєнного стану. Отже умови застосування п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України додержані.

Суд враховує, що Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023, п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» викладено в новій редакції, унаслідок чого передбачене цим Законом звільнення споживача від відповідальності поширюється лише на договори, укладені до тридцятого дня включно з дня набрання чинності зазначеним Законом, і на спірні договори не поширюється. Проте п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України цим Законом не змінювався і не виключався. Наведені норми не перебувають у колізії, оскільки п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону обмежує звільнення від відповідальності, встановлене саме цим Законом, і не скасовує самостійного звільнення від сплати неустойки, встановленого Цивільним кодексом України.

Такий підхід відповідає усталеній практиці Кропивницького апеляційного суду. У постанові від 17 жовтня 2025 року у справі № 389/1131/25 цей суд зазначив, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» з 23 січня 2024 року взагалі не мають предметом правового регулювання питання щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні, а тому такі правовідносини з 24 січня 2024 року регулюються виключно ЦК України із застосуванням п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Аналогічні висновки викладені у постановах цього суду від 10 вересня 2025 року у справі № 398/1956/25, від 26 січня 2026 року у справі № 398/2172/25 та від 03 серпня 2026 року у справі № 405/590/26. Звільнення позичальника від відповідальності на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України підтримав і Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2025 року у справі № 727/1788/23, погодившись із відповідними висновками судів попередніх інстанцій.

При цьому апеляційний суд виходив із того, що основним регулятором договірних відносин є Цивільний кодекс України, а за ч. 2 ст. 4 ЦК України суб`єкт права законодавчої ініціативи, який подає законопроєкт, що регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, зобов`язаний одночасно подати проєкт закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Пріоритет норм ЦК України над нормами інших законів підтримано Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012) та Великою Палатою Верховного Суду (постанови від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17, від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19).

За таких обставин позовна вимога про стягнення штрафів на загальну суму 3 150,00 грн задоволенню не підлягає.

Відомостей про те, що відповідачка належить до осіб, на яких поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», матеріали справи не містять.

Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 21 299,28 грн: за договором № 329583 — 19 524,28 грн (тіло кредиту — 13 749,28 грн, комісія — 5 775,00 грн), за договором № 402915 — 1 775,00 грн (тіло кредиту — 1 250,00 грн, комісія — 525,00 грн). В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Оскільки позов задоволено частково — на 87,12 % заявлених вимог (21 299,28 грн із 24 449,28 грн), відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто 2 319,38 грн із сплачених 2 662,40 грн (платіжна інструкція № 16877 від 19 серпня 2026 року). Інших судових витрат позивач не заявив.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 128, 141, 258, 259, 263–265, 268, 280–284, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» заборгованість за кредитними договорами № 329583 від 09 грудня 2024 року та № 402915 від 29 січня 2025 року у розмірі 21 299 (двадцять одна тисяча двісті дев`яносто дев`ять) гривень 28 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» судовий збір у розмірі 2 319 (дві тисячі триста дев`ятнадцять) гривень 38 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог — відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс», місцезнаходження: 04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, буд. 28-А, код ЄДРПОУ 43513923.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 30 жовтня 2026 року.

Суддя В.В. Орловський