Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №398/5737/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/5737/26

провадження №: 2/398/4915/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"30" жовтня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., за участю секретаря судового засідання Харіної Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», представник позивача Сарана Артур Олександрович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 26 серпня 2026 року звернулося до суду через підсистему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 27 000,00 грн та судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 грн, витрат, пов`язаних із надсиланням відповідачці копії позовної заяви з додатками, у розмірі 120,18 грн і витрат на професійну правничу допомогу орієнтовно в сумі 6 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.01.2026 року між позивачем та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 10.01.2026-100000997, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 7 500,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом і комісії за його надання. Договір відповідачка підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а кредитні кошти перераховано на її платіжну картку. Відповідачка своїх зобов`язань не виконала, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 27 000,00 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту — 7 500,00 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом — 10 500,00 грн, заборгованості за комісією, пов`язаною з наданням кредиту, — 1 500,00 грн та процентів річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, — 7 500,00 грн.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою від 09 вересня 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. У позовній заяві просив проводити розгляд справи без участі позивача та його представника і зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася. Судову повістку разом з копією ухвали про відкриття провадження надіслано їй рекомендованим листом за адресою зареєстрованого місця проживання; поштове відправлення повернулося до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, що зареєстроване у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. За таких обставин відповідачка вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи належним чином. Відзиву на позовну заяву, а також інших заяв чи клопотань від неї до суду не надходило, про причини неявки суд не повідомлено.

Оскільки відповідачка, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явилася без повідомлення причин, відзив не подала, а позивач проти такого вирішення справи не заперечує, суд, керуючись статтями 280, 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд цієї справи на підставі наявних у ній доказів.

Оскільки у судове засідання не з`явилися усі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України суд підписав рішення без його проголошення. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Укладення кредитного договору, його умови та видача кредитних коштів

10 січня 2026 року о 12:56 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) в електронній формі укладено кредитний договір (кредитну лінію) № 10.01.2026-100000997. Правочин складається з Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), Заявки, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту) та інформаційного повідомлення позичальника (додаток до договору).

Перед укладенням договору відповідачка пройшла електронну ідентифікацію з використанням Системи BankID Національного банку України (абонент-ідентифікатор — АТ КБ «ПРИВАТБАНК»). Згідно з інформацією, отриманою з центрального вузла цієї Системи, встановлено особу позичальника: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Олександрійським міським відділом Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області 13.02.1998 року. Ці дані повністю збігаються з даними відповідачки.

Кожну сторінку частин кредитного договору підписано електронним підписом позичальника — одноразовим ідентифікатором E935, надісланим на вказаний нею фінансовий номер телефону; з боку кредитодавця документи підписано кваліфікованим електронним підписом.

Договором встановлені такі основні умови кредитування (п. 1–15 Заявки):

— сума кредиту — 7 500,00 грн; строк, на який надається кредит, — 140 днів з дати його надання; дата повернення кредиту — 29.05.2026 року;

— процентна ставка — фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом усього строку, на який надається кредит; проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (залишку від усієї суми кредиту) на кількість днів користування та на процентну ставку (п. 6, 11 Заявки);

— комісія, пов`язана з наданням кредиту, — 20 % суми кредиту, що становить 1 500,00 грн; нараховується та обліковується в день видачі кредиту (п. 7 Заявки);

— денна процентна ставка — 0,87 %, її розрахунок: (9 170,48 / 7 500) / 140 ? 100 %; загальні витрати за споживчим кредитом — 9 170,48 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка — 7 910,05 %; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача — 16 670,48 грн (п. 10, 14 Заявки);

— за прострочення виконання грошового зобов`язання позичальник на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням 170 000 % річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст. 625 ЦК України, але не більше 97,50 грн за один день; проценти річних не нараховуються, якщо сума простроченого грошового зобов`язання є меншою, ніж 100,00 грн (п. 15 Заявки);

— Графік платежів: десять чергових платежів, перші дев`ять — по 1 667,06 грн, останній — 1 666,94 грн, кожні 14 днів; перший платіж — 23.01.2026 року, останній — 29.05.2026 року (п. 12 Заявки).

Видача кредитних коштів підтверджується довідкою надавача платіжних послуг — ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (сервіс iPay.ua) вих. № 1-1804 від 18.04.2026 року, згідно з якою на підставі договору про переказ коштів № ФК-П-2024/01-2 10.01.2026 року о 12:56:38 успішно перераховано 7 500,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_3 , номер транзакції в системі iPay.ua — 974795833, призначення платежу — «Видача за договором кредиту № 10.01.2026-100000997». Номер картки збігається з реквізитами електронного платіжного засобу, які відповідачка зазначила в договорі для отримання кредиту (п. 4.1 Оферти, Заявка). Суду надано також копію договору про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024 року між позивачем і ТОВ «Універсальні платіжні рішення».

Порушення зобов`язання та розмір заборгованості

Жодного платежу на виконання договору відповідачка не здійснила, кредит у визначений договором строк — до 29.05.2026 року — не повернула.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості станом на 11.08.2026 року за договором нараховано: проценти за користування кредитом — 10 500,00 грн (по 75,00 грн щоденно за період з 10.01.2026 року по 29.05.2026 року включно, тобто за 140 днів); комісію, пов`язану з наданням кредиту, — 1 500,00 грн; проценти річних за ст. 625 ЦК України — 7 500,00 грн (за період з 24.01.2026 року по 10.04.2026 року). Заборгованість за тілом кредиту становить 7 500,00 грн. Неустойка (штраф, пеня) за договором не нараховувалася. Загальний розмір заборгованості — 27 000,00 грн.

Доказів погашення зазначеної заборгованості або власного контррозрахунку відповідачка суду не надала.

Норми права, які застосував суд

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Згідно з абзацом першим ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Відповідно до ч. 1 ст. 12 цього Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів та комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Відповідно до ч. 3 ст. 8 цього Закону обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Відповідно до ч. 4 ст. 8 цього Закону денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100 %, де ДПС — денна процентна ставка; ЗВСК — загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК — загальний розмір кредиту; t — строк кредитування у днях. Згідно з ч. 5 ст. 8 цього Закону максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Згідно з ч. 2 цієї статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

За приписами ст. 525, 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Правові висновки Верховного Суду, що застосовані у справі

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові від 12 червня 2023 року у справі № 263/3470/20 Верховний Суд виснував, що розрахунки за електронним кредитним договором регулюються спеціальним законодавством у сфері електронної комерції та платіжних послуг, а документ, наданий відповідно до ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію», підтверджує видачу кредиту; тому відсутність у матеріалах справи бухгалтерських документів, передбачених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», не спростовує цього факту.

У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 Верховний Суд виснував, що на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Мотивована оцінка і висновки суду

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Між позивачем і відповідачкою виникли цивільно-правові відносини на підставі кредитного договору № 10.01.2026-100000997 від 10.01.2026 року, укладеного в електронній формі. Факт укладення правочину підтверджується використанням відповідачкою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 207 ЦК України створює для сторін відповідні правові наслідки, а також проходженням нею електронної ідентифікації через Систему BankID Національного банку України, за результатами якої встановлені дані позичальника повністю збігаються з даними відповідачки. Відповідачка була обізнана з умовами кредитування, у тому числі з розміром і порядком нарахування процентів та комісії, що підтверджується змістом Заявки та Графіка платежів, які є невід`ємними частинами договору.

Належне виконання кредитодавцем обов`язку з надання кредиту підтверджується довідкою надавача платіжних послуг ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про виконану платіжну операцію. Ця довідка складена на виконання ч. 3 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію», містить дату, час, унікальний номер транзакції, суму, номер картки отримувача та призначення платежу з посиланням на номер спірного кредитного договору; сума, дата і реквізити картки збігаються з умовами договору. Кредитодавцем у цій справі є фінансова, а не банківська установа, а розрахунки проводилися на підставі спеціального законодавства у сфері електронної комерції та платіжних послуг, тому відсутність первинних бухгалтерських документів, оформлених у порядку, встановленому для банківських установ, факту перерахування коштів не спростовує (постанова Верховного Суду від 12 червня 2023 року у справі № 263/3470/20). Доказів, які б спростовували надходження коштів на її картку, відповідачка не надала.

Відповідачка, порушуючи умови кредитного договору та вимоги ст. 526, 1054 ЦК України, взяті на себе зобов`язання не виконала: жодного платежу не здійснила, суму кредиту, процентів і комісії у встановлений договором строк не сплатила.

Проценти за користування кредитом нараховано за період з 10.01.2026 року по 29.05.2026 року включно, тобто рівно за 140 днів — у межах погодженого сторонами строку кредитування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12). Процентна ставка становила 1 % за день користування кредитом і протягом усього строку не змінювалася.

Денна процентна ставка, обчислена за формулою ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», становить (9 170,48 / 7 500) / 140 ? 100 % = 0,87 % і не перевищує граничного розміру, встановленого ч. 5 ст. 8 цього Закону. Те, що фактично нараховані проценти і комісія (12 000,00 грн) перевищують загальні витрати за споживчим кредитом, визначені договором (9 170,48 грн), про перевищення граничного розміру денної процентної ставки не свідчить. Відповідно до ч. 3 ст. 8 цього Закону денна процентна ставка обчислюється з припущення, що споживач виконає свої обов`язки у строки, визначені договором. Погоджений Графік платежів передбачав поступове зменшення суми кредиту, а отже і бази нарахування процентів; оскільки відповідачка чергових платежів не вносила, ця база не зменшувалася. Отже розбіжність спричинена простроченням самої відповідачки, а не умовою договору, яка виходила б за межі, встановлені законом.

Комісія, пов`язана з наданням кредиту, у розмірі 1 500,00 грн визначена договором у фіксованому розмірі, нарахована одноразово в день видачі кредиту, включена до загальних витрат за споживчим кредитом і врахована при обчисленні денної та реальної річної процентної ставки, що відповідає ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». З огляду на принцип свободи договору (ст. 627 ЦК України) та презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) суд визнає вимогу про стягнення комісії правомірною.

Відомостей про те, що відповідачка належить до осіб, на яких поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», матеріали справи не містять.

Керуючись принципами змагальності та диспозитивності (ст. 12, 13, 81 ЦПК України), оскільки відповідачка у судове засідання не з`явилася, відзиву не подала, дійсності умов договору не оспорювала, власного контррозрахунку чи доказів погашення боргу не надала, суд визнає розрахунок позивача в частині заборгованості за тілом кредиту (7 500,00 грн), процентами за користування кредитом (10 500,00 грн) і комісією за надання кредиту (1 500,00 грн) правильним, а відповідні позовні вимоги — такими, що підлягають задоволенню.

Оцінюючи вимогу про стягнення процентів річних у розмірі 7 500,00 грн, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, суд зазначає таке.

Ці проценти нараховані за період з 24.01.2026 року по 10.04.2026 року на підставі п. 15 Заявки за прострочення сплати чергових платежів, передбачених Графіком платежів, і за своєю правовою природою є мірою відповідальності за порушення грошового зобов`язання у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на що прямо вказує і сам позивач.

Пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доданий до Кодексу Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX, є чинним і не змінювався. Він не містить обмеження за датою укладення договору: умовою його застосування є прострочення виконання грошового зобов`язання в період дії воєнного стану.

Воєнний стан в Україні введено з 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, неодноразово продовжувався і діє на час ухвалення цього рішення. Прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачка допустила 24 січня 2026 року, а спірні проценти річних нараховані за період з 24.01.2026 року по 10.04.2026 року, тобто в період дії воєнного стану. Отже умови застосування п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України додержані.

Суд враховує, що Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023, п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» викладено в новій редакції, унаслідок чого передбачене цим Законом звільнення споживача від відповідальності поширюється лише на договори, укладені до тридцятого дня включно з дня набрання чинності зазначеним Законом, і на спірний договір не поширюється. Проте п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України цим Законом не змінювався і не виключався. Доводи позивача про те, що Закон України «Про споживче кредитування» як спеціальний і пізніший акт має перевагу, суд відхиляє: наведені норми не перебувають у колізії, оскільки п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону обмежує звільнення від відповідальності, встановлене саме цим Законом, і не скасовує самостійного звільнення від відповідальності за ст. 625 ЦК України, встановленого Цивільним кодексом України.

Такий підхід відповідає усталеній практиці Кропивницького апеляційного суду. У постанові від 17 жовтня 2025 року у справі № 389/1131/25 цей суд зазначив, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» з 23 січня 2024 року взагалі не мають предметом правового регулювання питання щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні, а тому такі правовідносини з 24 січня 2024 року регулюються виключно ЦК України із застосуванням п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Аналогічні висновки викладені у постановах цього суду від 10 вересня 2025 року у справі № 398/1956/25, від 26 січня 2026 року у справі № 398/2172/25 та від 03 серпня 2026 року у справі № 405/590/26. Звільнення позичальника від відповідальності за ст. 625 ЦК України на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України підтримав і Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2025 року у справі № 727/1788/23, погодившись із відповідними висновками судів попередніх інстанцій.

При цьому апеляційний суд виходив із того, що основним регулятором договірних відносин є Цивільний кодекс України, а за ч. 2 ст. 4 ЦК України суб`єкт права законодавчої ініціативи, який подає законопроєкт, що регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, зобов`язаний одночасно подати проєкт закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Пріоритет норм ЦК України над нормами інших законів підтримано Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012) та Великою Палатою Верховного Суду (постанови від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17, від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19).

За таких обставин позовна вимога про стягнення процентів річних, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, у розмірі 7 500,00 грн задоволенню не підлягає.

Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 10.01.2026-100000997 від 10.01.2026 року у загальному розмірі 19 500,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту — 7 500,00 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом — 10 500,00 грн та заборгованість за комісією, пов`язаною з наданням кредиту, — 1 500,00 грн, а в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Оскільки позов задоволено частково — на 72,22 % заявлених вимог (19 500,00 грн із 27 000,00 грн), відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто 1 922,84 грн із сплачених 2 662,40 грн (платіжна інструкція № СЦ00135288 від 17 серпня 2026 року).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду; до таких витрат належать і витрати на поштові відправлення (постанови Верховного Суду від 18 вересня 2023 року у справі № 759/5806/20 та від 20 вересня 2022 року у справі № 756/11978/16-ц). Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» відповідачка не має, тому надсилання їй копії позовної заяви з додатками у паперовій формі листом з описом вкладення відповідало вимогам ч. 7 ст. 43 ЦПК України і було необхідним. Факт понесення цих витрат у розмірі 120,18 грн підтверджується квитанцією ТОВ «Поштова служба «Е-Пост» № 2213401 від 19.08.2026 року з описом вкладення. З урахуванням пропорції задоволених вимог з відповідачки підлягає стягненню 86,80 грн цих витрат.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке. У позовній заяві позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок таких витрат у розмірі 6 000,00 грн і повідомив, що докази їх понесення буде подано протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення. Відповідно до абзаців другого, третього ч. 8 ст. 141 ЦПК України докази розміру витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву. Оскільки на час ухвалення цього рішення доказів понесення зазначених витрат позивач суду не подав, питання про їх розподіл цим рішенням не вирішується і може бути вирішене в порядку, передбаченому ст. 270 ЦПК України.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 128, 133, 137, 141, 258, 259, 263–265, 268, 270, 280–284, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 10.01.2026-100000997 від 10 січня 2026 року у розмірі 19 500 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати: судовий збір у розмірі 1 922 (одна тисяча дев`ятсот двадцять дві) гривні 84 копійки та витрати, пов`язані з надсиланням копії позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення, у розмірі 86 (вісімдесят шість) гривень 80 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог — відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 30 жовтня 2026 року.

Суддя В.В. Орловський