Суд: Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 22 жовтня 2026 р.
Справа: №398/5731/26
Суддя: Орловський В. В.
Справа №: 398/5731/26
провадження №: 2/398/4910/26
РІШЕННЯ
Іменем України
"23" жовтня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., за участю секретаря судового засідання Міщенко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей», представники позивача — Рудзей Юрій Володимирович, Карапетрова Крістіна Володимирівна, до ОСОБА_1 , представник відповідача — адвокат Мунтян Володимир Іванович, про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Стислий виклад позицій сторін
ТОВ «Фінансова компанія «Смарт Пей» 25 серпня 2026 року звернулося до суду через підсистему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2001293375901 від 18.04.2019 у розмірі 22 209,85 грн та судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 грн і витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 18.04.2019 АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір шляхом власноручного підписання відповідачем заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, якою вона прийняла публічну пропозицію банку. Банк надав відповідачу кредит у формі відновлювальної кредитної лінії на картковому рахунку; отримання і використання коштів підтверджуються випискою за рахунком, яка є первинним бухгалтерським документом, та довідкою про збільшення кредитного ліміту. Позивач зазначив, що в підписаній відповідачем заяві визначено річну процентну ставку 47,88 %, і послався на п. 2.2.5, 5.1.6, 5.1.7 публічної пропозиції АТ «ПУМБ» у редакції від 02.03.2026. Відповідач зобов`язань з повернення кредиту та сплати процентів не виконала, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 22 209,85 грн, з яких за тілом кредиту — 13 561,81 грн, за процентами — 8 648,04 грн. На підставі договору факторингу № 1 від 26.06.2026 право грошової вимоги за цим договором перейшло до позивача, який після відступлення нарахувань не здійснював. Правовими підставами позову позивач зазначив, зокрема, ст. 525, 526, 530, 629, 633, 634, ч. 1 ст. 1050 ЦК України та абз. 2 ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».
У відзиві на позовну заяву від 30.09.2026 представник відповідача — адвокат Мунтян В.І. просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з таких підстав.
По-перше, позивач не довів укладення договору та отримання коштів. Оригіналу або належним чином засвідченої копії заяви про приєднання, підписаної відповідачкою, у її розпорядженні немає, що не дає змоги підтвердити або спростувати факт підписання документа саме на зазначених позивачем умовах, зокрема погодження процентної ставки 47,88 % річних. Розрахунок заборгованості та виписка з рахунку складені банком односторонньо і без заяви з підписом відповідачки та Тарифів (Правил обслуговування), чинних на дату укладення договору, не є безумовним доказом погодження умов кредитування, покладених в основу розрахунку (ст. 81 ЦПК України). Представник послався на постанови Кропивницького апеляційного суду від 18.04.2025 у справі № 397/488/24, у якій суд за відсутності підпису позичальника на оферті, паспорті споживчого кредиту та графіку платежів визнав укладення договору недоведеним, та від 04.04.2025 у справі № 397/416/24, у якій суд з посиланням на постанову Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 219/1704/17 зазначив, що розрахунок заборгованості є внутрішнім документом банку і не доводить розміру боргу, якщо не доведено укладення договору на заявлених умовах.
По-друге, позивач не довів переходу до нього права вимоги. На думку представника, до позову додано лише витяг з Реєстру боржників № 3, а тексту договору факторингу відповідачці не надано. Оскільки договір факторингу є оплатним (ст. 1077 ЦК України), позивач має довести зміст договору, оплату ціни відступлення та повноваження особи, яка підписала витяг. За ч. 2 ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати обов`язок новому кредиторові до надання йому доказів переходу прав, а відповідачка не отримувала ні копії договору факторингу, ні доказів оплати за ним.
По-третє, заявлені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн, що становить майже половину ціни позову, є явно завищеними та непропорційними складності справи: справа типова для позивача, який професійно та в масовому порядку стягує заборгованість, а робота адвоката обмежилася вивченням документів і підготовкою типової позовної заяви. Представник просив зменшити ці витрати до розумного і співмірного розміру, а в разі відмови в позові — відмовити в їх стягненні.
У відповіді на відзив від 13.10.2026 представник позивача Карапетрова К.В. просила задоволити позов в повному обсязі та зазначила таке.
Договір укладено шляхом власноручного підписання відповідачем заяви про приєднання, що відповідає ст. 207, 633, 634, 638 ЦК України і спростовує доводи про відсутність погоджених умов кредитування. Підписавши заяву, відповідач підтвердила ознайомлення та згоду з публічною пропозицією банку, Умовами та Тарифами і отримала примірник заяви. Кредит надано у формі відновлювальної кредитної лінії на картковому рахунку, тому, крім виписки за рахунком і довідки про встановлення (збільшення) кредитного ліміту, інших документів про видачу коштів не існує. Виписка є первинним банківським документом і належним доказом отримання та використання кредитних коштів (з посиланням на низку постанов Верховного Суду), а активне користування карткою, списання і поповнення рахунку є конклюдентними діями, якими відповідач визнала договір.
У розділі «Кредитна картка» заяви, за твердженням представника, зазначено початковий кредитний ліміт, стандартну процентну ставку 47,88 % річних, розрахунковий день і строк дії кредитного ліміту з умовою його продовження. Та сама ставка відображена в довідці банку при всіх значеннях кредитного ліміту (18.04.2019 — 5 000 грн, 14.08.2019 — 9 300 грн, 11.12.2019 — 14 100 грн). Банк мав право змінювати кредитний ліміт; відповідач не заявляла незгоди з лімітом чи ставкою, могла звернутися до банку зі заявою про його зменшення або відмовитися від картки, однак продовжувала користуватися коштами і тим самим прийняла умови кредитування. Позивач заявляє вимоги виключно в межах цієї ставки, не застосовуючи нових тарифів і не нараховуючи пені чи штрафів; заявлена сума відповідає даним реєстру боржників і виписки.
Посилання на публічну пропозицію в редакції від 02.03.2026 представник обґрунтувала тим, що за п. 2.3.1–2.3.3 публічної пропозиції банк змінює договір, розміщуючи зміни на своєму сайті, а клієнт самостійно відстежує такі зміни; банк оновлює публічну пропозицію кілька разів на рік, а попередні редакції доступні в розділі «Архів файлів» сайту банку. Також послалася на п. 2.4.5 (розірвання договору не звільняє від погашення заборгованості), 4.3.3 (строк дії кредитного ліміту 240 місяців з автоматичним продовженням) і 5.1.7 (обов`язок сплачувати заборгованість і проценти) публічної пропозиції.
Перехід права вимоги підтверджують у сукупності договір факторингу № 1 від 26.06.2026, за п. 3.2 і 4.1 якого права переходять у день зарахування повної оплати, платіжна інструкція № 23 з відміткою банку про виконання 26.06.2026 та витяг з реєстру боржників, скріплений підписом і печаткою банку. Витяг містить прізвище, ім`я та по батькові, РНОКПП і адресу відповідача, реквізити кредитного договору та розмір заборгованості, що дає змогу ідентифікувати відповідача як боржника, право вимоги до якого перейшло до позивача.
Доводи відповідача про неспівмірність витрат на правничу допомогу є суб`єктивними, а витрати в розмірі 10 000 грн відповідають критеріям обґрунтованості, пропорційності та реальності (ч. 3 ст. 141 ЦПК України).
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 10.09.2026 відкрито провадження у справі, ухвалено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представники позивача у судове засідання 22.10.2026 не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. У позовній заяві та заяві від 25.08.2026 адвокат Рудзей Ю.В. просив розглядати справу без участі позивача, позовні вимоги підтримав.
Відповідач та її представник у судове засідання також не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. У заяві від 22.10.2026, поданій через підсистему «Електронний суд», адвокат Мунтян В.І. просив розглянути справу за відсутності відповідача та його самого, доводи відзиву підтримав.
Оскільки всі учасники справи просили про розгляд справи за їхньої відсутності, суд розглянув справу на підставі наявних у ній матеріалів (ч. 3 ст. 211, ч. 1 ст. 223 ЦПК України). У зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України). Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України суд підписав рішення без його проголошення. Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання повного рішення відкладено на строк, що не перевищує п`яти днів з дня закінчення розгляду справи; відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Укладення кредитного договору та його умови
18.04.2019 ОСОБА_1 підписала власноручно Заяву № 2001293375901 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (далі — АТ «ПУМБ»), якою просила відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 , надати кредитну картку НОМЕР_2 та встановити на рахунок кредитний ліміт; отримання примірника Заяви відповідач підтвердила окремим підписом. У Заяві зазначено:
кредитний ліміт — 5 000 грн; розрахунковий день і платіжна дата — 30 число місяця;
строк дії кредитного ліміту, процентна ставка за користування кредитним лімітом, розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної картки встановлюються відповідно до умов Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в залежності від типу кредитної картки;
«Реальна річна процентна ставка складає 47.88 %»; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т. ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) — 12 577,58 грн, розрахована за умови виникнення заборгованості у розмірі 10 000 грн та її погашення протягом 12 місяців рівними платежами.
Іншої процентної ставки, а також строку та порядку повернення кредиту Заява не містить. Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у редакції, чинній на дату укладення договору, позивач суду не надав.
Згідно з довідкою АТ «ПУМБ» про збільшення кредитного ліміту банк збільшував відповідачу кредитний ліміт: 14.08.2019 — до 9 300 грн, 11.12.2019 — до 14 100 грн; ставка 47,88 % при цьому не змінювалася.
Надання та використання кредитних коштів
У виписці АТ «ПУМБ» за рахунком відповідача за період з 18.04.2019 по 25.06.2026 відображені 46 видаткових операцій, здійснених з використанням картки *8692 у банкоматах і торговельній мережі на загальну суму 16 120,04 грн, перша з яких — 18.04.2019, остання — 05.03.2020. У період з 28.05.2019 по 24.02.2020 відповідач десять разів вносила на рахунок готівкові кошти, загалом 5 630,00 грн, з яких банк зарахував у погашення нарахованих процентів 2 971,77 грн, у погашення тіла кредиту — 2 558,23 грн, а 100,00 грн — у погашення комісії (29.07.2019). Після 05.03.2020 видаткових операцій і внесень коштів за рахунком не здійснювалося.
Розмір заборгованості
Згідно з розрахунком заборгованості, складеним АТ «ПУМБ» станом на 25.06.2026, та випискою за рахунком заборгованість за тілом кредиту після 05.03.2020 становила 13 561,81 грн (16 120,04 грн ? 2 558,23 грн) і далі не змінювалася. З 30.04.2019 по 30.05.2021 банк щомісячно нараховував проценти за ставкою 47,88 % річних на залишок заборгованості (на залишок 13 561,81 грн — 551,50 грн за 31 день і 533,71 грн за 30 днів), усього — 11 619,81 грн; з урахуванням сплачених відповідачем 2 971,77 грн несплачені проценти становлять 8 648,04 грн. Після 30.05.2021 проценти не нараховувалися. Комісії, неустойка, інфляційні втрати та проценти річних до стягнення не заявлені.
Перехід права вимоги
26.06.2026 АТ «ПУМБ» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Смарт Пей» (фактор) уклали договір факторингу № 1, за умовами якого права вимоги за кредитними договорами, зазначеними в Реєстрі боржників, вважаються відступленими фактору в день надходження оплати їх ціни (п. 4.1). Оплату здійснено 26.06.2026, що підтверджується платіжною інструкцією № 23 від 26.06.2026. У витязі з Реєстру боржників (позиція 267094), скріпленому печатками обох сторін, зазначено кредитний договір відповідача та заборгованість за ним — 22 209,85 грн, у тому числі за кредитом — 13 561,81 грн. Згідно з витягом із Державного реєстру фінансових установ позивач має ліцензію на надання послуг з факторингу та надання коштів у кредит.
Згідно з описом вкладення та квитанцією ТОВ «Поштова служба «Е-Пост» від 25.08.2026 позивач надіслав відповідачу за її зареєстрованим місцем проживання копію позовної заяви з додатками, у тому числі копії Заяви від 18.04.2019, договору факторингу № 1 від 26.06.2026, платіжної інструкції № 23 від 26.06.2026 та витягу з Реєстру боржників.
Норми права, які застосував суд
За приписами ст. 525, 526, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону; одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому (ч. 1 ст. 634 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
Згідно з ч. 3 ст. 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. За ч. 4 ст. 213 ЦК України, якщо за цими правилами немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, встановлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином; до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Відповідно до ст. 1077 ЦК України (у редакції, чинній на дату укладення договору факторингу) за договором факторингу клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). За ч. 2 ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній на дату відступлення права вимоги) відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит допускається фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу. Згідно з ч. 2 ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нього прав у зобов`язанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ч. 3, 5, 6 ст. 95 ЦПК України учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис; учасник справи, який подає письмові докази в копіях, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу; якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати оригінал; такий доказ не береться до уваги, якщо оригінал не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу.
Правові висновки Верховного Суду, застосовані судом
У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що Умови та правила надання банківських послуг і Тарифи, які не містять підпису позичальника і не визнаються ним, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети, а тому «відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами». Водночас Велика Палата зазначила, що кредитний договір у вигляді заяви-анкети не містив строку повернення кредиту (користування ним), однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, кредитор «вправі вимагати захисту своїх прав через суд – шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів», і погодилася із стягненням усієї суми непогашеного тіла кредиту.
Мотивована оцінка і висновки суду
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Щодо укладення договору та надання кредиту
Між АТ «ПУМБ» та відповідачем на підставі підписаної нею Заяви від 18.04.2019 № 2001293375901 виникли кредитні правовідносини. Надання кредитних коштів і їх використання відповідачем підтверджуються випискою банку за її рахунком: видаткові операції здійснені з використанням картки, номер якої збігається з вказаним у Заяві, а готівкові кошти на погашення заборгованості вносила сама відповідач. Кредитні кошти понад первісно встановлений ліміт 5 000 грн банк надавав за тим самим договором і на той самий картковий рахунок (довідка банку про збільшення кредитного ліміту), а видаткові операції за їх рахунок здійснювала сама відповідач, що підтверджується наданою позивачем випискою з її рахунку.
Доводи відзиву про те, що позивач не надав оригіналу або засвідченої копії договору, суд відхиляє. Заяву від 18.04.2019 позивач подав у вигляді електронної копії, засвідченої кваліфікованим електронним підписом представника, і зазначив про наявність оригіналу, що відповідає ч. 3, 5 ст. 95 ЦПК України; копію цієї Заяви відповідач отримала разом із позовною заявою. Відповідач не стверджує, що не підписувала Заяву, що подана копія відрізняється від оригіналу або що вона не отримувала картку та не користувалася кредитними коштами, і не просила витребувати оригінал. Посилання на неможливість перевірити зміст договору не є запереченням відповідності копії оригіналу, тому підстав для застосування ч. 6 ст. 95 ЦПК України немає. Виписка за рахунком є первинним банківським документом, що відображає рух коштів, і відповідач її змісту не спростувала.
Постанови Кропивницького апеляційного суду від 18.04.2025 у справі № 397/488/24 та від 04.04.2025 у справі № 397/416/24, на які посилається представник відповідача, ухвалені за інших обставин: у першій з них позичальник не підписував жодного документа, що містив умови кредитування, а в другій суд визнав договір укладеним, але процентна ставка була зазначена лише в паспорті споживчого кредиту, який суд оцінив як інформаційний документ, а не як погодження умов договору, а сплачені позичальником кошти перевищували суму отриманого кредиту. На відміну від нвеведених справ Кропивницького апеляційного суду у справі, що розглядається, Заяву від 18.04.2019 підписано відповідачем власноручно, а сплачені нею кошти значно менші за отримані.
Щодо процентів за користування кредитом
Заява від 18.04.2019, яка є єдиним підписаним відповідачем документом у справі, містить річну ставку 47,88 %, поіменовану як реальна річна процентна ставка, та орієнтовну загальну вартість кредиту, яку банк навів поряд із нею. Іншої процентної ставки Заява не містить. Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, до якого Заява відсилає щодо процентної ставки, позивач суду не надав, тому умови кредитування суд встановлює на підставі підписаної відповідачем Заяви, тлумачачи її за правилами ст. 213 ЦК України. Отримання примірника цієї заяви відповідач підтвердила окремим особистим підписом у ній.
Застосовуючи правила тлумачення, визначені ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, суд враховує, що ставка 47,88 % річних є єдиним визначеним у підписаній відповідачем Заяві показником плати за користування кредитом; поряд із нею в Заяві наведено орієнтовну загальну вартість кредиту, яка включає нарахування процентів. Подальша поведінка сторін підтверджує, що вони однаково розуміли цю умову як розмір процентів за користування кредитом: з квітня 2019 року банк щомісячно нараховував проценти за ставкою 47,88 % річних (довідка банку про збільшення кредитного ліміту, розрахунок заборгованості, виписка), а відповідач, продовжуючи користуватися кредитними коштами, до лютого 2020 року вносила на рахунок кошти, з яких банк погашав нараховані проценти, — загалом 2 971,77 грн; доказів того, що вона заперечувала проти такого нарахування, у справі немає. Відповідач і в цьому судовому спорі не стверджує, що сторони погодили інший розмір процентів. Отже, сторони погодили розмір процентів за користування кредитом — 47,88 % річних, що відповідає ч. 1 ст. 1048 ЦК України.
Цей висновок підтверджує і наведена в Заяві загальна вартість кредиту. Згідно з п. 2, 4, 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній на день укладення договору) загальна вартість кредиту для споживача — це сума загального розміру кредиту та загальних витрат за споживчим кредитом, до яких входять, зокрема, проценти за користування кредитом, а реальна річна процентна ставка — це загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у процентах річних. У підписаній відповідачем Заяві загальну вартість кредиту визначено в грошовому вираженні: за користування 10 000 грн з погашенням протягом 12 місяців рівними платежами споживач сплачує 12 577,58 грн, тобто загальні витрати становлять 2 577,58 грн. Ця сума відповідає процентам за ставкою 47,88 % річних, що легко перевірити: ставка 47,88 % річних становить 3,99 % на місяць (47,88 : 12), тож за перший місяць з 10 000 грн нараховується 399 грн; оскільки борг щомісяця зменшується на 1/12, проценти за наступні місяці становлять 11/12, 10/12 … 1/12 цієї суми, а разом за 12 місяців — 399 грн ? 6,5 = 2 593,50 грн. Незначна різниця із сумою, наведеною в Заяві (15,92 грн, або 0,6 %), зумовлена особливостями розрахунку, зокрема нарахуванням процентів за фактичну кількість днів, і на висновок не впливає. Отже, ціну кредиту сторони погодили в підписаному відповідачем документі і в грошовому вираженні, а фактичне нарахування банком процентів за тією самою ставкою (на залишок 13 561,81 грн — 551,50 грн за 31 день, що відображено у розрахунку заборгованості) відповідає умовам, закріпленим у Заяві.
Такий висновок узгоджується із судовою практикою у справах у подібних справах. Зокрема, Кропивницький апеляційний суд у постанові від 19 серпня 2026 року у справі № 941/248/26 щодо аналогічної заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «ПУМБ» 2019 року з реальною річною процентною ставкою 47,88 % відхилив довід апеляційної скарги про те, що заява позичальника не містить конкретного розміру процентної ставки, оскільки цей довід «спростовується змістом підписаної … заяви …, в якій визначено істотні умови кредитування, зокрема розмір процентної ставки за користування кредитними коштами», а відсутність підпису позичальника на тексті публічної пропозиції «не спростовує факту погодження процентної ставки».
Цим ця справа відрізняється від справи № 342/180/17, у якій Велика Палата Верховного Суду не встановила погодження сторонами ціни договору, оскільки процентна ставка містилася лише в непідписаних позичальником Умовах і Тарифах, розміщених на сайті банку. У справі, що розглядається, розмір процентів визначений у підписаному відповідачем документі, а положення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб суд не застосовує, оскільки його редакції, чинної на дату укладення договору, позивач не надав.
Строку повернення кредиту сторони не встановили, тож користування кредитом тривало до пред`явлення кредитором вимоги про його повернення, а проценти нараховані лише по 30.05.2021 включно. Суд перевірив розрахунок процентів: заявлена сума 8 648,04 грн становить різницю між нарахованими за погодженою ставкою процентами (11 619,81 грн) та сплаченими відповідачем процентами (2 971,77 грн), що узгоджується з випискою за рахунком.
Щодо повернення тіла кредиту
Кредит надано у вигляді кредитного ліміту, встановленого на поточному рахунку відповідача, до якого випущено кредитну картку, тобто у формі кредитування рахунку (ст. 1069 ЦК України). Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній на день укладення договору) у разі укладення договору про споживчий кредит на умовах кредитування рахунку в ньому має бути передбачено, що кредитодавець має право вимагати повністю повернути суму кредиту в будь-який час із визначенням строку попередження споживача про таку вимогу. Отже, закон виходить з того, що кредит у формі кредитування рахунку може бути витребуваний кредитодавцем повністю в будь-який час.
Заява від 18.04.2019 не визначає порядку та строків повернення використаних кредитних коштів: строк дії кредитного ліміту, розмір мінімального платежу та інші умови обслуговування кредитної картки в ній відсилаються до умов Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яких позивач суду не надав. За таких обставин строк виконання обов`язку з повернення тіла кредиту сторонами не встановлено, і відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, зокрема шляхом звернення до суду, на що вказала Велика Палата Верховного Суду у справі № 342/180/17. Копію позовної заяви з додатками позивач надіслав відповідачу 25.08.2026, а 30.09.2026 представник відповідача подав відзив на позов; однак і після спливу семиденного строку від дня пред`явлення вимоги, визначеного ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач кредитні кошти не повернула.
Застосування ч. 2 ст. 530 ЦК України у цій справі не суперечить ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», яка визначає порядок пред`явлення вимоги про повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, і поширюється на випадки, коли такий строк сторонами погоджено. У цій справі погодженого строку повернення тіла кредиту не встановлено, тож йдеться не про дострокове повернення кредиту, а про виконання зобов`язання, строк якого визначений моментом пред`явлення вимоги. Крім того, згідно з ч. 3 ст. 3 цього Закону (у редакції, чинній на день укладення договору) до кредитів у формі кредитування рахунку зі строком погашення на вимогу застосовуються лише вимоги ч. 1, п. 1 і 2 ч. 2 ст. 7, ст. 8–10, ч. 1–4 ст. 12, ст. 13, ч. 6 ст. 15, ст. 18 цього Закону; ст. 16 до цього переліку не входить.
Щодо переходу права вимоги
Перехід до позивача права вимоги до відповідача підтверджується договором факторингу № 1 від 26.06.2026, витягом з Реєстру боржників і платіжною інструкцією про сплату ціни відступлення. Довід відзиву про те, що відповідач отримала лише витяг з реєстру боржників, спростовується описом вкладення до поштового відправлення від 25.08.2026, згідно з яким відповідачу надіслано всі три зазначені документи. Ч. 2 ст. 517 ЦК України дає боржнику право не виконувати обов`язок новому кредиторові лише до надання йому доказів переходу прав і від виконання зобов`язання не звільняє; такі докази відповідачу надані. Сумнів представника відповідача щодо повноважень особи, яка підписала витяг з Реєстру боржників, не спростовує переходу права вимоги: витяг скріплений печатками обох сторін договору факторингу, а сам договір підписаний їхніми кваліфікованими електронними підписами та виконаний сплатою ціни відступлення.
На дату відступлення позивач був фінансовою установою, яка мала право надавати кошти у кредит і послуги з факторингу, що відповідає ч. 2 ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування» в тодішній редакції. Зміни до цього Закону, внесені Законом України «Про факторинг» від 03.06.2025 № 4466-IX, введеним в дію 30.07.2026, до відносин за договором факторингу, укладеним раніше, не застосовуються (абз. 2 п. 2 розд. V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4466-IX). Заявлена до стягнення сума не перевищує обсягу відступлених прав (ст. 514 ЦК України). Доказів погашення заборгованості ні первісному, ні новому кредитору суду не надано.
Щодо позовної давності
Заяви про застосування позовної давності відповідач не подала: відзив не містить ні доводів про сплив позовної давності, ні прохання про її застосування, а згадування ст. 257, 261, 264, 267 ЦК України в переліку норм, якими керувався представник відповідача, такою заявою не є. Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Крім того, позовна давність за заявленими вимогами не сплинула. Навіть якщо обчислювати трирічний строк (ст. 257 ЦК України) від березня 2020 року, коли відповідач припинила користування кредитом і його погашення, він був продовжений на строк дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (п. 12 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України), а з 30.01.2024 по 03.09.2025 його перебіг зупинявся на час дії воєнного стану (п. 19 цього розділу в редакції, чинній у цей період), тому на дату звернення до суду не сплив.
Висновок суду
За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 22 209,85 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту — 13 561,81 грн та за процентами — 8 648,04 грн.
Щодо розподілу судових витрат
Оскільки позов задоволено повністю, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, сплачений позивачем згідно з платіжною інструкцією № CF-2001293375901 від 25.08.2026.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правничої допомоги від 26.03.2026, укладений з адвокатом Рудзеєм Ю.В., та акт наданих послуг від 30.06.2026 на загальну суму 10 000,00 грн. Представник відповідача у відзиві просив зменшити ці витрати та обґрунтував їх неспівмірність типовим характером справи та співвідношенням заявленої суми з ціною позову.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. За ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони. У разі недотримання цих вимог суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами; обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє таке клопотання (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України). Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Суд вважає клопотання відповідача обґрунтованим. Акт наданих послуг складено 30.06.2026, ще до звернення до суду, і він охоплює роботу, пов`язану з розглядом справи, яка на той час ще не могла бути виконана. Справа є малозначною, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, позовна заява є типовою для справ цієї категорії, а адвокат позивача участі в судовому засіданні не брав. Враховуючи наведене та керуючись критеріями реальності, обґрунтованості та співмірності, суд зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача, до 5 000 грн.
Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 95, 133, 137, 141, 211, 223, 247, 259, 263–265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» заборгованість за кредитним договором № 2001293375901 від 18 квітня 2019 року у розмірі 22 209 (двадцять дві тисячі двісті дев`ять) гривень 85 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей», код ЄДРПОУ 43696954, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корп. А, офіс 303.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 23 жовтня 2026 року.
Суддя В.В. Орловський
Оригінал: reyestr.court.gov.ua