Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №398/5121/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Суд: Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 22 жовтня 2026 р.

Справа: №398/5121/26

Суддя: Орловський В. В.

Справа №: 398/5121/26

провадження №: 2/398/4525/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"23" жовтня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., за участю секретаря судового засідання Міщенко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», представник позивача - адвокат Усенко Михайло Ігорович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 01 серпня 2026 року звернулося до суду через підсистему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 103639522 від 28 квітня 2024 року у розмірі 34 546,60 грн та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за цим договором, укладеним в електронній формі, ТОВ «Мілоан» надало відповідачу кредит у розмірі 5 000,00 грн, який він не повернув. 29 серпня 2024 року ТОВ «Мілоан» відступило позивачу право вимоги за цим договором. Заборгованість складається з тіла кредиту - 5 000,00 грн, комісії за надання кредиту - 805,00 грн, процентів - 23 364,60 грн та неустойки і процентів за порушення грошового зобов`язання - 5 377,00 грн. Позивач також просить стягнути судовий збір у розмірі 2 662,40 грн і витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 09 вересня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Цією ж ухвалою задоволено клопотання позивача і витребувано в АБ «Укргазбанк» відомості про належність банківської картки НОМЕР_1 та зарахування на неї кредитних коштів. Витребувані відомості надійшли до суду.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. У позовній заяві та в клопотанні від 21 жовтня 2026 року він просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав та зазначив, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом надсилання судової повістки за зареєстрованим місцем проживання; поштове відправлення повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній» (п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України). Відзиву на позовну заяву, інших заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило, про причини неявки він суд не повідомив.

Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився без повідомлення причин, відзив не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд, керуючись статтями 280-281 ЦПК України, ухвалив провести заочний розгляд справи.

Оскільки у судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України суд підписав рішення без його проголошення; відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання повного судового рішення відкладено на строк, що не перевищує п`яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Укладення кредитного договору та видача коштів

28 квітня 2024 року між ТОВ «Мілоан» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено в електронній формі договір про споживчий кредит № 103639522 (індивідуальна частина) з додатками: графіком платежів, заявою на отримання кредиту та додатковими контактними даними. Відповідач підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором 830308, надісланим 28 квітня 2024 року о 10 год 31 хв у СМС-повідомленні на зазначений ним номер телефону НОМЕР_2 , а паспорт споживчого кредиту - ідентифікатором 725428; зі сторони кредитодавця договір підписаний кваліфікованим електронним підписом генерального директора (договір з додатками, паспорт споживчого кредиту, довідка ТОВ «Мілоан» про надсилання одноразового ідентифікатора від 02.06.2026). У договорі зазначено прізвище, ім`я та по батькові, дату народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані та адресу реєстрації відповідача; за п. 6.7 договору позичальника ідентифіковано через систему BankID НБУ.

Договором погоджено такі умови кредитування:

- сума кредиту - 5 000,00 грн (п. 1.2);

- строк кредитування - 345 днів з 28 квітня 2024 року, дата остаточного погашення заборгованості - 08 квітня 2025 року; погашення - 23 платежами з інтервалом 15 днів за графіком платежів (п. 1.3, 1.4, додаток № 1);

- фіксована процентна ставка: протягом першого розрахункового періоду - 357,70 % річних, протягом решти строку кредитування - 511,00 % річних; проценти нараховуються щоденно з дати, наступної за днем надання кредиту, по дату остаточного погашення заборгованості включно на залишок фактичної заборгованості за кредитом, база - 365 днів у році; після спливу строку кредитування нарахування процентів припиняється (п. 1.5.2, 1.5.3, 1.6, 2.2.2, 2.2.3);

- комісія за надання кредиту - 805,00 грн (16,10 % від суми кредиту), одноразова винагорода за підготовку, організацію та надання кредиту, що нараховується в момент видачі кредиту (п. 1.5.1, 2.2.2);

- загальні витрати за кредитом - 19 789,00 грн, денна процентна ставка - 1,15 %, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 9 357,43 %, орієнтовна загальна вартість кредиту - 24 789,00 грн (п. 1.5);

- у разі порушення дати платежу понад 6 днів - штраф 700 грн за кожний випадок порушення; у разі прострочення повернення частини кредиту - проценти за порушення грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 ЦК України, у розмірі, встановленому договором як інший розмір процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України (п. 4.1, 4.2);

- спосіб надання кредиту - безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_1 (п. 2.1);

- кредитодавець має право відступати свої права за договором третім особам без згоди позичальника (п. 3.2.6).

На виконання умов договору ТОВ «Мілоан» перерахувало 5 000,00 грн на картку НОМЕР_1 з призначенням платежу «Кошти згідно договору 103639522» (платіжне доручення № 87873966 від 28.04.2024). За відомостями, наданими на виконання ухвали суду, АБ «Укргазбанк» емітував банківську картку НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), яку він отримав 02 березня 2022 року, і 29 квітня 2024 року на рахунок відповідача зараховано кошти у сумі 5 000,00 грн, здійснені переказом за цією карткою (лист Південної регіональної дирекції АБ «Укргазбанк» реєстр. № БТ-12815 від 16.09.2026, виписка по рахунку відповідача за період з 28.04.2024 по 05.05.2024).

Перехід права вимоги

29 серпня 2024 року між ТОВ «Мілоан» (Кредитор) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (Новий кредитор) укладено Договір відступлення прав вимоги № 111-МЛ/Т, за яким Кредитор відступив Новому кредиторові за плату права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними в Реєстрах боржників. За цим договором Новий кредитор замінює Кредитора у кредитних договорах і набуває права вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань (п. 1.2), а правом вимоги визначено як право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), та право грошової вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога), щодо погашення заборгованості, яка виникла або виникне на підставі кредитних договорів (розділ 2 договору). Реєстри боржників № 1 і № 2 передано за актом приймання-передачі від 29.08.2024. У витязі з Реєстру боржників № 2 за позицією 832 зазначено відповідача, його РНОКПП, номер і дату кредитного договору та заборгованість на дату відступлення - 19 006,60 грн, з яких 5 000,00 грн - за кредитом, 7 824,60 грн - за процентами, 805,00 грн - за комісією та 5 377,00 грн - за неустойкою та/або процентами за порушення грошового зобов`язання. Винагороду за відступлені права в розмірі 1 910 662,89 грн Новий кредитор сплатив 29.08.2024 (договір відступлення з додатками, акт приймання-передачі реєстрів, витяг з Реєстру боржників № 2, платіжна інструкція № 5483 від 29.08.2024). Про відступлення права вимоги позивач повідомив відповідача в претензії вих. № 23869798/1322 від 01.07.2026.

Виконання зобов`язання та розмір заборгованості

Відповідач жодного платежу за договором не здійснив. За відомістю ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення первісний кредитор у період з 29 квітня по 29 серпня 2024 року нарахував: комісію за надання кредиту 805,00 грн (28.04.2024); проценти за користування кредитом 7 824,60 грн - за 15 днів першого розрахункового періоду по 49,00 грн (735,00 грн) та за 108 днів з 14 травня по 29 серпня 2024 року за ставкою 1,40 % на день від непростроченої частини кредиту (7 089,60 грн); сім штрафів за п. 4.1 договору по 700,00 грн (4 900,00 грн) та проценти за п. 4.2 договору з 29 травня по 29 серпня 2024 року на прострочену частину кредиту (477,00 грн). За розрахунком позивача новий кредитор за період з 30 серпня 2024 року по 08 квітня 2025 року нарахував проценти за стандартною ставкою 1,40 % на день від фактичного залишку кредиту - 5 000,00 грн ? 1,40 % ? 222 дні = 15 540,00 грн; інших нарахувань не здійснювалося (відомість про щоденні нарахування та погашення, розрахунок заборгованості за період з 30.08.2024 по 08.04.2025, виписка з особового рахунка).

Заборгованість, заявлена до стягнення, становить 34 546,60 грн та складається із тіла кредиту - 5 000,00 грн, комісії за надання кредиту - 805,00 грн, процентів за користування кредитом - 23 364,60 грн (7 824,60 + 15 540,00) та штрафів і процентів за порушення грошового зобов`язання - 5 377,00 грн. Свого контррозрахунку чи доказів погашення заборгованості відповідач суду не надав.

Норми права, які застосував суд

На підставі ст. 205 та ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин, зміст якого зафіксований в електронному документі, вважається вчиненим у письмовій формі.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Згідно з ч. 12 ст. 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За приписами ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, яка застосовується до кредитних відносин в силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога); за ч. 2 цієї статті майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника, і додаткове оформлення відступлення не вимагається.

Згідно з ч. 3 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» обчислення денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі. За ч. 5 ст. 8 цього Закону максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %; відповідно до п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати протягом перших 120 днів - 2,5 %, протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Мотивована оцінка і висновки суду

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Щодо укладення договору та видачі кредитних коштів

Між ТОВ «Мілоан» та відповідачем виникли цивільно-правові відносини на підставі договору про споживчий кредит № 103639522 від 28 квітня 2024 року, укладеного в електронній формі. До укладення договору відповідач отримав паспорт споживчого кредиту і був обізнаний з умовами кредитування, у тому числі з розміром процентних ставок, комісії, графіком платежів, денною та орієнтовною реальною річною процентними ставками. Факт укладення договору підтверджується використанням відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором, надісланим на зазначений ним номер телефону, що згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» є моментом підписання електронного правочину. Зазначені в договорі персональні дані позичальника збігаються з даними відповідача, а його зареєстроване місце проживання - з адресою, встановленою судом.

Надання кредиту в розмірі 5 000,00 грн підтверджується не лише платіжним дорученням кредитодавця, а й відомостями банку, який емітував картку відповідача, витребуваними судом: картка, зазначена в п. 2.1 договору, належить відповідачу, і 29 квітня 2024 року на її рахунок надійшло 5 000,00 грн. Сума, реквізити картки та час зарахування відповідають умовам договору та платіжному дорученню. Отже, факт надання кредиту відповідачу є доведеним.

Щодо переходу права вимоги до позивача

Договір про споживчий кредит допускає відступлення прав кредитодавця без згоди позичальника (п. 3.2.6). Договір відступлення прав вимоги № 111-МЛ/Т від 29 серпня 2024 року укладено в електронній формі, право вимоги за ним передане за плату, відповідач і його заборгованість ідентифіковані в Реєстрі боржників, а оплата прав вимоги підтверджена платіжною інструкцією. Позивач є фінансовою компанією, яка надає послуги факторингу на підставі ліцензії (п. 3.4 договору відступлення), що відповідає ч. 3 ст. 1079 ЦК України. Про заміну кредитора відповідача повідомлено письмовою претензією; будь-яких платежів первісному кредиторові відповідач не здійснював. Отже, позивач набув статусу нового кредитора за кредитним договором і має право вимагати виконання зобов`язання.

Щодо основного боргу

Відповідач, порушуючи умови кредитного договору та вимоги ст. ст. 526, 1054 ЦК України, жодного платежу за графіком не сплатив і до 08 квітня 2025 року кредит не повернув. Основний борг у розмірі 5 000,00 грн підлягає стягненню.

Щодо процентів за користування кредитом

Проценти нараховані виключно в межах погодженого сторонами 345-денного строку кредитування - з 29 квітня 2024 року по 08 квітня 2025 року, за ставками, визначеними п. 1.5.2, 1.5.3 договору, від фактичного залишку кредиту; після закінчення строку кредитування проценти не нараховувалися. Отже, висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, про припинення права кредитодавця нараховувати договірні проценти після спливу строку кредитування, позивачем дотримано.

З цих процентів 7 824,60 грн нараховано первісним кредитором до відступлення і зафіксовано в Реєстрі боржників, а 15 540,00 грн - позивачем за період після відступлення. Суд вважає ці нарахування правомірними. На дату відступлення (29 серпня 2024 року) строк кредитування ще тривав, і право кредитодавця на проценти за решту цього строку було умовою зобов`язання, яка існувала на момент переходу прав і тому перейшла до нового кредитора (ст. 514 ЦК України). Договір відступлення прямо передбачає перехід до нового кредитора не лише наявних, а й майбутніх вимог, а за ч. 2 ст. 1078 ЦК України така вимога вважається переданою фактору з дня її виникнення без додаткового оформлення. Зафіксована в Реєстрі боржників сума відображає заборгованість, яка існувала на дату відступлення, і не обмежує прав нового кредитора на проценти, передбачені договором за решту строку кредитування. Після відступлення позивач нараховував проценти за тією самою стандартною ставкою 511 % річних (1,40 % на день) і від того самого залишку кредиту, які визначені п. 1.5.3, 2.2.2 договору, тож умови зобов`язання не погіршив.

Заявлені проценти є платою за користування кредитом у розумінні ст. ст. 536, 1048 ЦК України, а не мірою відповідальності, а тому п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України на них не поширюється.

За висновками Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеними в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23, суд без позовної вимоги споживача перевіряє розмір процентів лише в двох аспектах. По-перше, норма ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» про максимальний розмір денної процентної ставки є імперативною, умова, що її перевищує, - нікчемна (ч. 5 ст. 12 цього Закону), і суд враховує це з власної ініціативи. По-друге, суд може тлумачити умови договору, якщо вони нечіткі або двозначні. Інші засоби коригування процентів - оспорюваність умови чи договору, зокрема з мотивів їх несправедливості, або зміну договору - суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може і самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом не вправі.

У цій справі денна процентна ставка, розрахована за ч. 3, 4 ст. 8 Закону з урахуванням комісії, становить (19 789,00 / 5 000,00) / 345 ? 100 % = 1,15 % і не перевищує максимального розміру 1,5 %, встановленого п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону для договорів, укладених з 22 квітня по 19 серпня 2024 року, тож підстав для висновку про нікчемність умови про проценти немає. Умови про розмір і порядок нарахування процентів чіткі та однаково викладені в договорі, заяві на отримання кредиту і паспорті споживчого кредиту, тож підстав для їх тлумачення на користь споживача також немає. Зустрічного позову про визнання умови про процентну ставку недійсною чи про зміну договору відповідач не подав. Тому, незважаючи на те, що сума процентів у кілька разів перевищує суму кредиту, суд з власної ініціативи питання про справедливість цієї умови не розглядає і в розмір процентів не втручається. Проценти в розмірі 23 364,60 грн підлягають стягненню.

Щодо комісії за надання кредиту

Комісія у розмірі 805,00 грн є одноразовою платою за надання кредиту, передбаченою договором, і врахована до загальних витрат за споживчим кредитом та до розрахунку денної процентної ставки, що відповідає п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». Вона не є платою за дії, які кредитодавець за законом зобов`язаний вчиняти безоплатно, а тому підлягає стягненню.

Відомостей про те, що відповідач належить до осіб, на яких поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», матеріали справи не містять.

Щодо штрафів і процентів за порушення грошового зобов`язання

Вимога про стягнення 5 377,00 грн задоволенню не підлягає. Ця сума складається зі штрафів за п. 4.1 договору (4 900,00 грн), тобто неустойки, і процентів за п. 4.2 договору (477,00 грн), які за прямою вказівкою цього пункту є процентами за порушення грошового зобов`язання, передбаченими ч. 2 ст. 625 ЦК України. Обидва види нарахувань є мірою відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, а не платою за користування кредитом, і нараховані первісним кредитором у період з 20 травня по 29 серпня 2024 року.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалася і триває на час ухвалення цього рішення. Отже, прострочення виконання грошового зобов`язання відповідач допустив, а первісний кредитор нарахував спірні суми в період дії воєнного стану.

Пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доданий Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX і є чинним. Він прямо звільняє позичальника від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, та від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені), поширюється на кредити, надані не лише банком, але й іншим кредитодавцем, і не містить жодного обмеження за датою укладення договору: єдиною умовою його застосування є те, що прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором допущене в період дії воєнного стану. У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 Верховний Суд виснував, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Те, що договір укладено після набрання чинності Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX, яким виключено п. 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», на висновок суду не впливає. Виключення зі спеціального закону норми про звільнення споживача від відповідальності не скасовує п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Такий підхід відповідає усталеній практиці Кропивницького апеляційного суду. У постанові від 10 вересня 2025 року у справі № 398/1956/25 (договір від 25 лютого 2024 року) апеляційний суд дійшов висновку, що на період воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки. У постанові від 17 жовтня 2025 року у справі № 389/1131/25 цей суд зазначив, що положення Закону України «Про споживче кредитування» з 23 січня 2024 року взагалі не мають предметом правового регулювання питання щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану, а тому такі правовідносини з 24 січня 2024 року регулюються виключно ЦК України. У постанові від 25 вересня 2026 року у справі № 391/276/26 (договір від 21 лютого 2025 року) апеляційний суд зазначив, що положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України «є нормою прямої дії, мають імперативний характер та підлягають застосуванню незалежно від умов договору». Аналогічних висновків апеляційний суд дійшов у постановах від 26 січня 2026 року у справі № 398/2172/25 (договір від 16 квітня 2024 року) та від 03 серпня 2026 року у справі № 405/590/26 (договір від 08 грудня 2024 року).

При цьому у постанові у справі № 398/2172/25 апеляційний суд виходив із того, що згідно з ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України, а суб`єкт права законодавчої ініціативи, який подав проєкт закону, що регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, зобов`язаний одночасно подати проєкт закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Пріоритет норм ЦК України над нормами інших законів підтримано Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012) та Великою Палатою Верховного Суду (постанови від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17, від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19).

За таких обставин у задоволенні вимоги про стягнення штрафів і процентів за порушення грошового зобов`язання в розмірі 5 377,00 грн слід відмовити.

Висновок

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 29 169,60 грн, що складається з основного боргу 5 000,00 грн, процентів за користування кредитом 23 364,60 грн та комісії за надання кредиту 805,00 грн; у задоволенні вимоги про стягнення 5 377,00 грн штрафів і процентів за порушення грошового зобов`язання слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задоволено на 84,44 % заявлених вимог (29 169,60 грн з 34 546,60 грн), а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 248,01 грн із сплачених 2 662,40 грн (платіжна інструкція № 45083 від 27 липня 2026 року).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн позивач надав договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, укладений з Адвокатським об`єднанням «Апологет», за яким вартість послуг за одну кредитну справу складає 8 000,00 грн, акт наданих послуг № Д/28751 від 15 липня 2026 року з детальним описом наданих послуг (усна консультація, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції, складення та подання позовної заяви - усього 6 год 30 хв) та ордер на надання правничої допомоги від 20 жовтня 2025 року.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. За ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Водночас за ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України в разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу за клопотанням іншої сторони, на яку покладається обов`язок довести їх неспівмірність. Відповідач такого клопотання не заявляв. Однак ці норми не вичерпують повноважень суду щодо розподілу судових витрат. Незалежно від заперечень сторони суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат за ч. 3 ст. 141 ЦПК України враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є їх розмір обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, а за ч. 8 ст. 141 ЦПК України встановлює розмір витрат на підставі поданих сторонами доказів. Тобто в цій справі йдеться не про зменшення витрат за клопотанням сторони, а про визначення судом тієї частини витрат, яка є обґрунтованою та пропорційною і тому підлягає відшкодуванню за рахунок іншої сторони.

Розмежування цих повноважень суду здійснила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) щодо аналогічних положень ст. 126, 129 ГПК України. Вона зазначила, що суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на правничу допомогу з власної ініціативи (п. 106). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони або з власної ініціативи, керуючись визначеними законом критеріями, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу; розмір відшкодування таких витрат не повинен бути непропорційним до предмета спору (п. 119, 120). Такий самий підхід викладено в додатковій постанові Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та в постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, у яких також зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, усі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару є завищеним щодо іншої сторони спору з огляду на складність справи, витрачений адвокатом час і ринкові ціни адвокатських послуг.

Щодо цивільного судочинства Верховний Суд в ухвалі від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 (провадження № 61-425ск23) зазначив, що суд з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, визначеними ч. 3-5, 9 ст. 141 ЦПК України. Часткова відмова у відшкодуванні таких витрат з підстав їх непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства навіть тоді, коли відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат. Застосовуючи такий підхід, Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2021 року у справі № 873/212/21 погодився з частковою відмовою у відшкодуванні витрат за відсутності клопотання іншої сторони, оскільки інформація про характер і обсяг виконаної адвокатом роботи не відповідала критерію розумності та була неспівмірною з обсягом послуг і витраченим часом, а в додатковій постанові від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18 за відсутності заперечень іншої сторони обмежив розмір цих витрат з огляду на їх непропорційність до предмета спору та розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (їх дійсності та необхідності) і критерію розумності їхнього розміру. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини: заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо доведено, що вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 23 січня 2014 року у справі «Іст/Вест Альянс Лімітед» проти України», заява № 19336/04, п. 268); відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (рішення від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії»).

Справа є малозначною, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, позовна заява є типовою для справ цієї категорії, а адвокат позивача участі в судовому засіданні не брав. Враховуючи наведене та керуючись критеріями обґрунтованості та співмірності, суд визначає обґрунтований розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн. З урахуванням часткового задоволення позову (п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України) з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 221,78 грн (84,44 % від 5 000,00 грн).

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 128, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 103639522 від 28 квітня 2024 року у розмірі 29 169 (двадцять дев`ять тисяч сто шістдесят дев`ять) гривень 60 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати: судовий збір у розмірі 2 248 (дві тисячі двісті сорок вісім) гривень 01 копійка та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 221 (чотири тисячі двісті двадцять одна) гривня 78 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення відповідачем починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, Львівська обл., м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 23 жовтня 2026 року. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення зазначена дата складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Орловський

Оригінал: reyestr.court.gov.ua