Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №910/8860/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.10.2026Справа № 910/8860/26

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (Україна, 01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 33695540)

до Громадської організації "Спортивний клуб "ХОУП" (Україна, 03058, м. Київ, вул. Гарматна, буд. 41; ідентифікаційний код: 40114948)

про стягнення 281 103,51 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Громадської організації "Спортивний клуб "ХОУП" (далі - відповідач) про стягнення 281 103,51 грн, з яких 45 288,60 грн заборгованості за теплову енергію, 160 001,16 грн заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, 623,86 грн пені, 56 426,23 грн інфляційних втрат, 15 907,42 грн 3% річних, 117,67 грн заборгованості з внесків за обслуговування вузла комерційного обліку, 1 766,67 грн заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії та 971,90 грн заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії, послуги з постачання теплової енергії, внесків за обслуговування вузла комерційного обліку та плати за абонентське обслуговування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2026 вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

28.07.2026 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" заяву про усунення недоліків позовної заяви з додатками, яка 28.07.2026 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8860/26, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Частиною п`ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 03058, м. Київ, вул. Гарматна, буд. 41.

На зазначену адресу, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 31.07.2026 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

24.08.2026 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу, разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 31.07.2026, яке згідно з повідомленням підприємства поштового зв`язку не було вручене відповідачу та повернуто за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

За приписами частини першої статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 31.07.2026 про відкриття провадження в цій справі була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 03.08.2026.

З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та йому були створені достатні умови для реалізації своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства "Київенерго".

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Таким чином, з 01.05.2018 постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в місті Києві здійснює КП "Київтеплоенерго".

11.04.2016 між Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець) та Громадською організацією "Спортивний клуб "ХОУП" (орендар) було укладено Договір № 535 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, відповідно до якого орендарю передано в оренду нежитлове приміщення підвалу загальною площею 83,0 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Депутатська, 25. Строк дії договору - з 11.04.2016 до 09.04.2019.

04.11.2019 між тими ж сторонами було укладено Договір № 1116 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду щодо того самого нежитлового приміщення строком дії з 10.04.2019 до 08.04.2022.

Відповідно до п. 4.2.12 вказаних договорів оренди орендар зобов`язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття і т.п.), за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання.

Листом від 19.03.2026 № 107/56-731 Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" повідомило позивача про те, що нежитлове приміщення на вул. Депутатська, 25 площею 83 кв.м орендує Громадська організація "Спортивний клуб "ХОУП", а строк дії договору оренди продовжено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634.

Позивач зазначає, що в період з жовтня 2018 року по жовтень 2021 року відповідач споживав теплову енергію за вказаною адресою без укладення договору постачання теплової енергії.

03.08.2021 позивач листом № 30/5/3/11430 направив відповідачу проект Договору №8955029-02 на постачання теплової енергії, який відповідачем не підписано.

Факт постачання на об`єкт відповідача теплової енергії у вказаний період, а також її обсяг позивач підтверджує корінцями нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон, відомостями реєстрації параметрів теплоспоживання, обліковими картками, актами приймання-передавання товарної продукції та довідкою про нарахування за теплову енергію.

Облік споживання здійснюється за особовим рахунком № 8955029-02.

Позивач також зазначає, що відповідач не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав з виконавцем комунальної послуги (позивачем) відповідний індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

За змістом абз. 2 ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

30.09.2021 позивачем на своєму офіційному веб-сайті було опубліковано текст Договору про надання послуги з постачання теплової енергії за формою, встановленою Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022 (далі - Договір).

Відтак позивач зазначає про укладення відповідачем публічного договору приєднання - Договору про надання послуги з постачання теплової енергії. Облік за Договором здійснюється за особовим рахунком №895502912590100.

Відповідно до п. 30 Договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 32 Договору передбачено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця.

Згідно з п. 34 Договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

На підтвердження надання відповідачу послуги з постачання теплової енергії у період з листопада 2021 року по січень 2026 року позивачем надано акти надання послуг з постачання теплової енергії, акт звіряння взаєморозрахунків, рахунок на оплату, розрахунок заборгованості та деталізовану інформацію про коригування нарахувань.

Крім того, позивачем складено акти виконаних робіт з внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуги з постачання теплової енергії за період з I кварталу 2020 року по III квартал 2021 року на суму 117,67 грн, а також акти виконаних робіт з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води за період з листопада 2021 року по січень 2026 року на суми 1 766,67 грн та 971,90 грн відповідно.

З огляду на те, що відповідач не здійснив оплату спожитої теплової енергії та наданих послуг, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість за теплову енергію за період з жовтня 2018 року по жовтень 2021 року в розмірі 45 288,60 грн, заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по січень 2026 року в розмірі 160 001,16 грн, заборгованість з внесків за обслуговування вузла комерційного обліку в розмірі 117,67 грн, заборгованість з плати за абонентське обслуговування в розмірі 1 766,67 грн та 971,90 грн, пеню в розмірі 623,86 грн, інфляційні втрати в розмірі 56 426,23 грн та 3% річних у розмірі 15 907,42 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" основним обов`язком споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Законодавством України у сфері теплопостачання передбачено обов`язок споживача укласти відповідні договори на постачання теплової енергії, а також встановлено строки і порядок оплати поставленої теплової енергії, відповідно до яких отриманий товар оплачуються споживачем щомісячно. Такі положення законодавства у сфері теплопостачання свідчать про обов`язковість договорів про теплопостачання та неможливість споживача відмовитись від укладання договорів (за виключенням випадків та у порядку, встановлених законом). За таких обставин прийняття відповідачем оферти у вигляді поставленого товару може бути у вигляді мовчання.

Таким чином, законодавством передбачений двосторонній обов`язок щодо укладання договорів на постачання теплової енергії.

Водночас, відсутність підписаного сторонами Договору про постачання теплової енергії не звільняє осіб, які її використовують без укладення договору, від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/4239/16.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Судом встановлено, що відповідач у спірний період на підставі договорів оренди користувався нежитловим приміщенням за адресою: м. Київ, вул. Депутатська, 25, та відповідно до п. 4.2.12 договорів оренди зобов`язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг, у тому числі теплової енергії, постачальникам таких послуг.

Отже, саме відповідач, як фактичний споживач теплової енергії, що постачалась до орендованого ним приміщення, зобов`язаний здійснювати її оплату.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 910/7654/18.

Згідно з частинами 2, 3 статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії або альтернативних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

На підтвердження постачання теплової енергії відповідачу в період з жовтня 2018 року по жовтень 2021 року, її обсягу, а також наявності у останнього заборгованості, позивач надав суду копії відповідних документів, а саме копії корінців нарядів на включення та відключення об`єкту теплоспоживання на період опалювального сезону; відомості реєстрації параметрів теплоспоживання; облікові картки за обліковим записом відповідача; акти приймання-передавання товарної продукції; довідку про нарахування за теплову енергію; розрахунок основного боргу; інформацію про коригування нарахувань за теплову енергію.

З наданих позивачем доказів можливо встановити факт та обсяги постачання теплової енергії відповідачу за особовим рахунком № 8955029-02 у спірний період.

Відповідач на спростування факту та/або обсягів постачання позивачем теплової енергії суду не надав.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання").

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів оплати спожитої теплової енергії відповідач суду не надав, у зв`язку з чим позовна вимога про стягнення заборгованості за теплову енергію в розмірі 45 288,60 грн визнається судом обґрунтованою.

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" якщо споживач, який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У свою чергу, відповідач, якому позивачем було направлено проект договору на постачання теплової енергії, після опублікування позивачем 30.09.2021 тексту Договору продовжив отримувати послугу з постачання теплової енергії, не відмовився від неї та не вчинив дій з метою відключення від мереж централізованого теплопостачання у встановленому законодавством порядку.

Відтак з листопада 2021 року між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з надання послуги з постачання теплової енергії на умовах публічного договору приєднання - Договору про надання послуги з постачання теплової енергії.

Укладений Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено факт надання позивачем відповідачу в період з листопада 2021 року по січень 2026 року послуги з постачання теплової енергії загальною вартістю 160001,16 грн (з урахуванням коригувань), що підтверджується наявними в матеріалах справи актами надання послуг з постачання теплової енергії, актом звіряння взаєморозрахунків та розрахунком заборгованості.

Умовами Договору передбачено обов`язок відповідача щомісяця здійснювати оплату не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом.

З урахуванням визначеного в Договорі порядку розрахунків, строк оплати наданих у листопаді 2021 року - січні 2026 року послуг є таким, що настав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки відсутність оплати наданих послуг підтверджується матеріалами справи, позовна вимога про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії в розмірі 160 001,16 грн визнається судом обґрунтованою.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" витрати оператора зовнішніх інженерних мереж на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (їх складових частин) відшкодовуються споживачами відповідної комунальної послуги, а також власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання у такій будівлі, шляхом сплати виконавцю комунальної послуги внесків на обслуговування та заміну вузла комерційного обліку.

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.12.2019 № 2244 встановлено внески за обслуговування КП "Київтеплоенерго" вузлів комерційного обліку комунальних послуг.

Плата за абонентське обслуговування - це платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Плата за абонентське обслуговування розраховується позивачем на одного абонента (один особовий рахунок) на місяць з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 808 "Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг".

Нарахування внесків за обслуговування вузла комерційного обліку за період з I кварталу 2020 року по III квартал 2021 року в розмірі 117,67 грн, а також плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії в розмірі 1 766,67 грн та послуги з постачання гарячої води в розмірі 971,90 грн за період з листопада 2021 року по січень 2026 року підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт, актами звіряння взаєморозрахунків, рахунками на оплату та розрахунками заборгованості.

Доказів сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку та плати за абонентське обслуговування відповідач суду не надав, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтованими.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 45 Договору встановлено, що в разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд враховує, що станом на початок прострочення зобов`язань з оплати послуг, наданих у грудні 2024 року - червні 2025 року, діяв Господарський кодекс України, який втратив чинність з 28.08.2025.

Позивачем нараховано пеню на заборгованість за грудень 2024 року - листопад 2025 року без урахування граничного строку внесення плати, визначеного п. 34 Договору.

Здійснивши власний розрахунок з урахуванням п. 34, п. 45 Договору та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд встановив, що обґрунтованою є пеня в розмірі 571,74 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на порушення відповідачем строків оплати, наявні підстави для нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суми заборгованості за весь час прострочення.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних, нарахованих на заборгованість за теплову енергію, в розмірі 45 288,60 грн (5 888,33 грн), є арифметично вірним.

Водночас, 3% річних на заборгованість за послуги з постачання теплової енергії нараховано позивачем без урахування граничного строку внесення плати, визначеного п. 34 Договору. Здійснивши власний розрахунок, суд дійшов висновку, що в цій частині стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 9645,50 грн.

Отже, загальний розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, складає 15533,83 грн.

Надані позивачем розрахунки інфляційних втрат не є арифметично вірними. Між тим, розрахований позивачем розмір інфляційних втрат (56 426,23 грн) не перевищує розміру, розрахованого судом, відтак позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню в заявленому розмірі.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають заборгованість у розмірі 208146,00 грн, пеня в розмірі 571,74 грн, інфляційні втрати в розмірі 56426,23 грн та 3% річних у розмірі 15533,83 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 4210,16 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 6,39 грн залишається за позивачем.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Громадської організації "Спортивний клуб "ХОУП" (Україна, 03058, м. Київ, вул. Гарматна, буд. 41; ідентифікаційний код: 40114948) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (Україна, 01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 33695540) заборгованість у розмірі 208146 (двісті вісім тисяч сто сорок шість) грн 00 коп., пеню в розмірі 571 (п`ятсот сімдесят одна) грн 74 коп., інфляційні втрати в розмірі 56426 (п`ятдесят шість тисяч чотириста двадцять шість) грн 23 коп., 3% річних у розмірі 15533 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот тридцять три) грн 83 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4210 (чотири тисячі двісті десять) грн 16 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 6,39 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 30.10.2026

Суддя О.В. Нечай