Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №910/7403/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.10.2026Справа № 910/7403/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Невечери С.А., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом керівника Коломийської окружної прокуратури в інтересах держави

до: 1) Державної служби геології та надр України,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська видобувна компанія"

про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними результатів електронного аукціону, договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами та спеціального дозволу на користування надрами

представники учасників процесу:

від прокуратури: Греськів І.І.

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: Фукс А.В.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Керівник Коломийської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави до Державної служби геології та надр України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська видобувна компанія" в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 01.09.2023 № 440 "Про затверджено перелік ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується вставити на аукціон (електронні торги)" з продажу спеціальних дозволів на користування надрами в частині виставлення на аукціон Завальська ділянка (частина Північна, частина Південна) у Коломийському районі Івано-Франківської області;

- визнати недійсними результати електронного аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами Завальська ділянка (частина Північна, частина Південна), оформленого протоколом про результати аукціону № SUE001-UA-20230901-30321;

- визнати недійсним договір від 05.10.2023 № 1/5-23 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідницько-промислова розробка корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовища) піску, гравію, піщано-галькового матеріалу Завальська ділянка (частина Північна, частина Південна), яка знаходиться у Коломийському районі Івано-Франківської області;

- визнати недійсним спеціальний дозвіл на користування надрами від 07.11.2023 №5563, виданий Державною службою геології та надр України ТОВ "Українська видобувна компанія".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що частина площі Завальської ділянки знаходиться в межах русла і прибережної захисної смуги річки Прут та належить до земель водного фонду. Прокурор зазначає, що видобування піску та гравію у руслах річок може призвести до значних негативних наслідків для навколишнього середовища та інфраструктури, а тому вважає, що у спірних правовідносинах Держгеонадра незаконно прийняла оспорюваний наказ в частині затвердження переліку ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на аукціон (електронні торги) з продажу спеціальних дозволів на користування надрами зокрема в частині, що стосується Завальської ділянки, що в подальшому призвело до проведення неправомірного аукціону та продажу спеціального дозволу на користування надрами.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою від 23.06.2026 Господарський суд міста Києва залишив казану позовну заяву без руху.

30.06.2026 через систему "Електронний суд" від прокуратури надійшла заява про усунення недоліків від 29.06.2026.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 06.07.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 910/7403/26, розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 06.08.2026.

17.07.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.

21.07.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

27.07.2026 через систему "Електронний суд" від прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача-1.

29.07.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача-2 надійшло клопотання про поновлення строку на подання доказів та долучення доказів до матеріалів справи.

03.08.2026 через систему "Електронний суд" від прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача-2.

У підготовчому засіданні 06.08.2026 представник відповідача-2 заявила усне клопотання про повернення позовної заяви та зазначила, що таке клопотання буде подане письмово.

У підготовчому засіданні 06.08.2026 суд постановив протокольну ухвалу про долучення до матеріалів справи відзивів, відповідей на відзиви; задоволення клопотання відповідача-2 про поновлення строку для подання доказів, визнання поважними причин пропуску строку відповідачем-2 на подання доказів, долучення до матеріалів справи доказів, поданих відповідачем-2 із клопотанням від 29.07.2026; продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, відкладення розгляду клопотання відповідача-2 про повернення позовної заяви та відкладення підготовчого засідання на 10.09.2026.

10.08.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача-2 надійшло клопотання про повернення позовної заяви.

24.08.2026 через систему "Електронний суд" від прокуратури надійшли заперечення на клопотання про повернення позовної заяви.

25.08.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача-2 надійшли письмові пояснення щодо заперечень прокуратури.

У підготовчому засіданні 10.09.2026 представник відповідача-2 підтримала клопотання про повернення позовної заяви та зазначила, що підстави для звернення прокуратурою із цим позовом відсутні.

У підготовчому засіданні 10.09.2026 суд постанови протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача-2 про повернення позовної заяви, оскільки чинне законодавство, зокрема Господарський процесуальний кодекс України, не передбачає можливості повернення позовної заяви на підставі ст. 174 ГПК України після постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання відповідача -2.

При цьому, щодо наявності/відсутності підстав для звернення прокурора з цим позовом, то суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді. Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Конституційний Суд України зазначив, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п`ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99).

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

Відповідно до абзаців 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно з частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 сформульовано висновок щодо застосування приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави; Прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

При цьому визначений частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обов`язок прокурора перед зверненням із позовом звернутися спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язку вживати заходів із такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Отже, процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Враховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Частиною другою статті 2 Цивільного кодексу України визначено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Відповідно до частин другої та третьої статті 45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами ж є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 05.102022 у справі № 922/1830/19).

Водночас Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновувала також про те, що за загальним правилом, якщо право державного органу на звернення з відповідним позовом прямо не передбачено законодавством, один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої. Винятком є компетенційний спір (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 826/3115/17 та від 04.12.2019 у справі № 826/6228/17; Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 врахувала їх і щодо господарського процесу).

Прокурор вказує, що необхідність пред`явлення цього позову обумовлена потребою захисту державного, суспільного інтересу в забезпеченні надання права користування надрами на конкурентних засадах і, як наслідок, одержання якомога більшого прибутку від реалізації дозвільного документа.

Відповідно до ст.11 Кодексу України про надра державне управління у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, органи влади Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства України.

Згідно з ст. 64 Кодексу України про надра Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, - мають право звернутися до особи (юридичної особи), що завдала збитків державі внаслідок порушення законодавства про надра, з претензією про необхідність відшкодування збитків. Якщо така особа (юридична особа) відмовляється відшкодовувати завдані збитки добровільно, відповідний центральний орган виконавчої влади має право звернутися до суду з позовом про стягнення коштів та відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про надра.

Інших підстав для звернення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів до суду з позовом у правовідносинах, урегульованих Кодексом України про надра, не визначено.

Згідно з Положенням про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (далі - Міндовкілля), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2020 № 614, Міндовкілля не наділено повноваженнями щодо звернення до суду з позовами про визнання недійсними результатів проведення аукціонів, спеціальних дозволів на користування надрами та договорів їх купівлі-продажу, а тому не може бути позивачем у цій справі.

Положенням про Державну службу геології та надр України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1174, Держгеонадра є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, є уповноваженим органом з питань реалізації угод про розподіл продукції.

В той же час, згідно з обґрунтуваннями прокурора саме внаслідок незаконних дій Державної служби геології та надр України порушено право Українського народу на користування природними об`єктами відповідно до закону та саме цей орган влади визначено прокурором відповідачем у цій справі.

Держгеонадра є замовником спірного електронного аукціону, видавцем оскаржуваного спеціального дозволу на користування надрами та стороною договору купівлі-продажу.

Таким чином, звернення прокурора з цим позовом в інтересах держави в особі Держгеонадра процесуально унеможливлено, оскільки ГПК України не передбачено одночасне поєднання статусів позивача та відповідача для однієї особи за одним і тим самим позовом.

З огляду на викладене та зважаючи на те, що спеціально уповноваженим державою органом у вказаній сфері правовідносин є Держгеонадра, яке визначено відповідачем у цій справі, прокурор звертається з цим позовом самостійно як позивач, що узгоджується з правовими позиціями, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

У зв`язку з тим, що Держгеонадра є відповідачем у цій справі, у прокурора відсутній обов`язок, визначений у частині четвертій статті 23 Закону України Про прокуратуру, щодо повідомлення про вчинене правопорушення саме Держгеонадра як органу державної влади, який порушив інтереси держави у спірних правовідносинах, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 922/3322/20.

Отже, враховуючи, що на переконання прокурора у спірних правовідносинах порушення допущене саме Держгеонадра, а інші органи, до повноважень яких законодавством віднесено звернення до суду з позовами про визнання недійсними результатів проведення аукціонів, спеціальних дозволів на користування надрами та договорів їх купівлі-продажу відсутні, тому за даних обставин наявні підстави для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави в якості самостійного позивача без визначення органу, уповноваженого представляти інтереси держави у спірних правовідносинах.

У п. 42 постанови Верховного суду від 17.06.2026 у справі № 910/12685/25 зазначено: "Спираючись на вказане, колегія суддів враховує, що аналіз положень Кодексу України про надра, а також підзаконних нормативно-правових актів, які встановлюють обсяг повноважень інших органів державної влади, що здійснюють державне управління у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр дав Верховному Суду (див. постанови від 26.11.2025 у справі № 460/18562/23) підстави для висновку про те, що законодавство не визначає органу, уповноваженого представляти інтереси держави у правовідносинах щодо оскарження процедури надання спеціальних дозволів на користування надрами, а тому прокурор не зобов`язаний здійснювати досудове звернення до Кабінету Міністрів України, Міндовкілля або інших державних органів (органів місцевого самоврядування).".

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд відхиляє доводи відповідача-2 щодо відсутності у прокурора підстав для звернення з цим позовом самостійно, і відповідно, відхиляє вказані доводи відповідача-2.

У підготовчому засіданні 10.09.2026 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 24.09.2026.

15.09.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача-2 надійшла заява про долучення документів на виконання протокольної ухвали суду.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 22.09.2026 задовольнив заяву відповідача-2 про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні 24.09.2026 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 15.10.2026.

Прокурор у судовому засіданні 15.10.2026 позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача-2 проти позовних вимог заперечила, надала пояснення по суті заперечень.

Представник відповідача-1 у судове засідання 15.10.2026 не з`явився.

У судовому засіданні 15.10.2026, суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши вступне слово та пояснення прокурора, представника відповідача-2, оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.

У порядку ст.240 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 15.10.2026 судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція прокурора

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що Наказом Держгеонадр від 01.09.2023 № 440 затверджено перелік ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на аукціон (електронні торги) з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, відповідно до Додатку № 1 до якого виставлено Завальську ділянку (частина Північна, частина Південна) у Коломийському районі Івано-Франківської області.

В подальшому за результатами аукціону № SUE001-UA-20230901-30321 з продажу вказаного спеціального дозволу переможцем визнано відповідача-2 та 05.10.2023 між відповідачами укладено договір № 1/5-23 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідницько-промислова розробка корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовища) піску, гравію, піщано-галькового матеріалу Завальська ділянка (частина Північна, частина Південна), яка знаходиться у Коломийському районі Івано-Франківської області.

07.11.2023 відповідачу-2 видано спеціальний дозвіл на користування надрами.

Прокурор зазначає, що частина площі Завальської ділянки знаходиться в межах русла і прибережної захисної смуги річки Прут та належить до земель водного фонду.

Відповідно до інформації, наданої Національною академією наук України Інституту Географії (далі - Інститут географії НАН) від 04.08.2025 № 72/1231-12 р. Прут належить до середніх річок та є всі підстави віднести р. Прут, включаючи її частину в районі розміщення Північної і Південної частин Завальської ділянки, до категорії гірських річок.

Отже, Завальська ділянка (частина Північна, частина Південна) знаходиться в руслі середньої ріки, звідки надрокористувачем здійснюється видобуток піску та гравію, що, згідно вимог законодавства, заборонено в межах земель водного фонду.

Прокурор стверджує, що видобування піску та гравію в руслах річок може призвести до значних негативних наслідків для навколишнього середовища та інфраструктури. Серед основних наслідків: зміна гідрологічного режиму річки, ерозія берегів, погіршення якості води, знищення місць існування водних організмів, а також руйнування інфраструктури, такої як мости та дороги. Видобуток піску та гравію може змінити русло річки, її глибину та швидкість течії. Це може призвести до затоплень, осушення прибережних територій, зміни ландшафту та вплинути на водопостачання. Видалення піску та гравію з русла річки може спричинити обвалення берегів, що призведе до втрати землі, руйнування прибережної інфраструктури та збільшення каламутності води. Видобуток може призвести до підвищення каламутності води, забруднення хімічними речовинами, а також зміни температури води, що негативно впливає на водних організмів. Річкові русла та прибережні зони є важливими місцями існування для багатьох видів рослин і тварин. Видобуток може знищити ці місця, порушивши екологічний баланс.

З огляду на викладене, Держгеонадра незаконно прийнято наказ від 01.09.2023 № 440 в частині затвердження переліку ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на аукціон (електронні торги) з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, зокрема в частині, що стосується Завальської ділянки, що в подальшому призвело до проведення такого аукціону та продажу спеціального дозволу на користування надрами.

Як наслідок, такий наказ підлягає визнанню як незаконний, а результати електронного аукціону, договір купівлі-продажу, спеціальний дозвіл на користування надрами підлягають визнанню недійсними.

У відповідях на відзиви прокурор навів аналогічні доводи та обґрунтування, що й в позовній заяві, додатково зазначивши, що твердження відповідача 2 про відсутність екологічної небезпеки є необґрунтованими та підтверджується Висновком з оцінки впливу на довкілля та може бути покладено в основу задоволення позовних вимог.

Позиція відповідача-1.

У відзиві на позовну заяву Держгеонадра заперечила проти задоволення позовних вимог, посилаючись на таке:

- Держгеонадра здійснили дії щодо прийняття наказу Наказу № 440 у межах своєї компетенції, передбаченими способами та у передбаченій законом формі та без порушення норм чинного, на момент прийняття оспорюваного наказу, законодавства, в тому числі водного законодавства;

- враховуючи обмеження, які передбачені в особливих умовах надрокористування, які закріплені в спецдозволі № 5563 від 07.11.2023 року, а також положення національного законодавства, умов проведення геологорозвідувальної роботи в листі Міндовкілля від 05.05.2023 № 25/4-17/6977-23, Угоди про надрокористування № 5563, відповідачу-2 до закінчення процедури оцінки впливу на довкілля, яке відповідно до затвердженої Програми робіт має відбутися у період з другого кварталу 2026 - шостий квартал 2028 та проводитиметься відповідно до Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», взагалі заборонено видобування корисних копалин на відведеній ділянці надр, а у разі встановлення негативного впливу на довкілля, у Товариства будуть відсутні будь-які законні підстави для промислової розробки вказаного родовища, видобутку з нього піщано-галькового матеріалу та піску;

- після розміщення оголошення у системі електронних торгів з продажу дозволів про проведення аукціону, Держгеонадра не має жодного впливу на процедуру проведення та результати такого аукціону;

- електронний аукціон № SUE001-UA-20230901 30321 проведено повністю у відповідності з вимогами Порядку № 993;

- прокурор, на момент звернення з позовом, не довів заявленої можливості негативного впливу на довкілля під час діяльності відповідача-2, порушення приписів чинного законодавства, в тому числі, ВК України, і взагалі здійснення будь-якої іншої діяльності щодо видобування корисних копалин на території Завальської ділянки (частина Північна, частина Південна) у Коломийському районі Івано-Франківської області.

Позиція відповідача-2.

У відзиві на позовну заяву ТОВ "Українська видобувна компанія" заперечило проти задоволення позовних вимог, посилаючись на таке:

- станом на день розгляду справи ТОВ "Українська видобувна компанія" у встановленому законом порядку повністю пройшло процедуру оцінки впливу на довкілля та отримало позитивний Висновок з оцінки впливу на довкілля від 20.10.2025 №61/6101-11832/1, який є чинним. Згідно з детальним Звітом з ОВД, який базується, зокрема, на детальних іхтіологічних та інших профільних наукових дослідженнях, планована діяльність підприємства є екологічно безпечною. Звітом не виявлено та не встановлено жодних критичних ризиків для екології, місцевої флори чи фауни;

- за результатами проведеної оцінки компетентний державний орган дійшов висновку про допустимість провадження планованої діяльності , визначивши відповідні екологічні умови її здійснення. Жодного висновку про недопустимість реалізації проєкту, неможливість користування надрами чи існування критичних ризиків для довкілля Висновок з оцінки впливу на довкілля не містить;

- сам факт видачі спеціального дозволу не означає автоматичного набуття права на використання будь-якої земельної ділянки в межах його контуру;

- спеціальний дозвіл на користування надрами надає надрокористувачам право вести розвідку чи видобуток корисних копалин. Проте саме по собі отримання такого дозволу не надає надрокористувачу речове право на земельну ділянку, використання якої необхідно для видобутку або розвідки копалин;

- судами вже була надана оцінка законності розширення меж спеціального дозволу у справі №300/1656/25 за позовом ТОВ "Українська видобувна компанія" до Державної служби геології та надр України;

- прокурор не врахував, що наказом Держгеонадр №451 від 10.12.2025 року, прийнятим на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.07.2025 року у справі №300/1656/25, до спеціального дозволу №5563 були внесені відповідні зміни щодо площі та конфігурації ділянки надр;

- прокуратура не здійснила жодного аналізу спеціального дозволу №5563 від 05.02.2026, не дослідила його графічні матеріали та каталог координат, не встановила фактичне розташування нових меж ділянки надр, не перевірила співвідношення цих меж із руслом річки Прут, прибережними захисними смугами, землями водного фонду чи іншими територіями зі спеціальним режимом використання, та не встановила, чи існує будь-яке фактичне накладення нової ділянки надр на русло річки Прут або землі водного фонду;

- позовна заява не містить жодного належного геодезичного дослідження, висновку експерта, матеріалів землеустрою, топографо-геодезичних планів, каталогів координат або інших документів, які б дозволяли встановити факт перетину ділянки надр з межами русла річки Прут, межами прибережної захисної смуги та межами земель водного фонду;

- Завальська ділянка (частина Північна, частина Південна) у Коломийському районі Івано-Франківської області розташована за 50 м від річки Прут. Підтвердження - Лист Міндовкілля №25/4-17/6977-23 від 05.05.2023;

- прокурор жодним чином не довів і не встановив фактичних географічних точок (координат), які б підтверджували, що ділянка надр дійсно накладається чи заходить на прибережну захисну смугу;

- навіть якщо б частина Завальської ділянки була розташована в руслі середньої/гірської/рівнинної чи змішаного типу ріки, це саме по собі не доводить, що відповідач 2 обов`язково буде проводити видобуток піску та гравію саме з русла ріки, що йому прямо заборонено Спеціальним дозволом із врахуванням листа Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 05.05.2023 № 25/4-17/6977-24;

- спірний наказ в оскарженій його частині на час вирішення спору у справі вже був виконаним (тобто, вичерпав свою дію виконанням), а тому прокурором обрано неефективний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови в позові.

- прокуратура не встановила жодного факту здійснення відповідачем-2 робіт без необхідних погоджень, поза межами наданих прав або з порушенням умов спеціального дозволу;

- прокурор не заявляє жодних вимог щодо наказу №451 від 10.12.2025 року, спеціального дозволу №5563 від 05.02.2026 року , Угоди про умови користування надрами №5563 від 23.12.2025 року, Програми робіт, характеристики та інших документів, які наразі регулюють спірні правовідносини, що свідчить про неповноту та неефективність обраного прокурором способу захисту порушеного права держави;

- відповідь Інституту географії НАН України на запит Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської обласної прокуратури є неналежним та недопустимим доказом.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Наказом Держгеонадра від 01.09.2023 № 440 "Про затвердження переліку ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на аукціон (електронні торги) " затверджено перелік ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на аукціон (електронні торги) з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, згідно з додатком № 1 до цього наказу; затверджено програми робіт по ділянках надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на аукціон (електронні торги) з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, згідно з додатками 2-12 цього наказу.

Згідно з пунктом 4 додатку 1 до цього наказу до зазначеного переліку внесено Завальську ділянку (частина Північна, частина Південна), Івано-Франківська область, Коломийський район та Чернівецька область, Чернівецький район.

У додатку 5 до цього наказу затверджена Програма робіт з геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовища) (неметалічні) гальки, гравію, піщано-галькового матеріалу, піску Завальської ділянки (частина Північна, частина Південна) (далі - Програма).

Програмою передбачено, в тому числі, підготовку родовища до промислової розробки: проведення оцінки впливу на довкілля відповідно до Закону України "Про оцінку впливу на довкілля"; складання, затвердження та погодження проекту на розробку і рекультивації родовища в порядку, встановленому законодавством; підготовка матеріалів та отримання у встановленому порядку акту про надання гірничого відводу (у випадках, встановлених законодавством); оформлення та отримання у встановленому порядку правовстановлюючих документів на земельну ділянку для потреб, пов`язаних з користуванням надрами; проходка в`їзних, розрізних траншей та утворення площадок першочергової відробки, проходження гірничих виробок, спорудження кар`єру (розробка відкритим способом) або проходка вертикальних, похилих стволів, шурфів, будівництво інфраструктури, підземних споруд, шахти (розробка підземним способом), а також промислову розробку родовища (видобування).

У подальшому в електронній системі "ProZorro.Продажі" (https://prozorro.sale/auction/SUE001-UA-20230901-30321) розміщено дані про аукціон з продажу спеціального дозволу на користування надрами - Завальська ділянка (частина Північна, частина Південна).

За результатами проведеного 28.09.2023 аукціону з продажу вказаного спеціального дозволу переможцем визнано ТОВ "Українська видобувна компанія", що підтверджується протоколом про результати електронного аукціону № SUE001-UA-20230901-30321.

05.10.2023 між Держгеонадра та ТОВ "Українська видобувна компанія" укладено договір № 1/5-23 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промисловою розробкою родовища) гальки, гравію, піщано-галькового матеріалу, піску Завальської ділянки (частина Північна, частина Південна), яка знаходиться у Коломийському районі Івано-Франківської області та Чернівецькому районі та Чернівецької області (далі - договір № 1/5-23).

На виконання умов договору № 1/5-23 Держгеонадра видано ТОВ "Українська видобувна компанія" спеціальний дозвіл на користування надрами від 07.11.2023 № 5563.

Як вбачається з долучених відповідачем-2 до відзиву доказів, в подальшому до спеціального дозволу були внесені зміни (наказ від 10.12.2025 № 451).

Прокурор в свою чергу зазначив, що Держгеонадра у своїх відповідях на запити прокуратури не повідомляла про наявність змінених меж та зміненого спеціального дозволу.

Відповідно до спеціального дозволу від 07.11.2023 № 5563, який прокурор просить визнати недійсним (до внесення змін) (далі - дозвіл) визначено: вид користування надрами - геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислова розробка корисних копалин із подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовищ); мета користування надрами - геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислова розробка родовища, затвердження запасів за промисловими категоріями ДКЗ України, із подальшим видобуванням гальки, гравію, піщано-галькового матеріалу, піску (промисловою розробкою родовища); ступінь освоєння надр - не розробляється.

Дозвіл містить чіткий перелік географічних координат розташування Завальської ділянки (частина Північна, частина Південна), площу, види корисних копалин: галька, гравій, піщано-гальковий матеріал, пісок.

Також у дозволі зазначено відомості про погодження надання цього спеціального дозволу на користування надрами Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України - лист від 05.05.2023 № 25/4-17/6977-23.

07.11.2023 між Держгеонадра та ТОВ "Українська видобувна компанія" укладено угоду № 5563 про умови користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовищ) (далі - угода), яка є додатком до спеціального дозволу на користування надрами, про що зазначено у самому дозволі.

Відповідно до умов зазначеної угоди (пункт 3. 1) між Держгеонадра та ТОВ "Українська видобувна компанія" підписана Програма робіт з геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовища) (неметалічні), гальки, гравію, піщано-галькового матеріалу, піску Завальської ділянки (частина Північна, частина Південна), яка є додатком 2 до угоди.

Звертаючись до суду з позовними вимогами, прокурор, посилаючись на інформацію, надану Інститутом географії Національної академії наук України, стверджує, що річка Прут належить до середніх річок, є всі підстави віднести річку Прут включаючи її частину в районі розміщення Північної і Південної частини Завальської ділянки до категорії гірськи річок. Частина площі Завальської ділянки знаходиться в межах русла і прибережної захисної смуги річки Прут та належить до земель водного фонду

Водночас абзацом першим статті 86 ВК України передбачено, що на землях водного фонду можуть проводитися роботи, пов`язані з будівництвом гідротехнічних, лінійних та гідрометричних споруд, інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, поглибленням дна для забезпечення судноплавства, у тому числі експлуатаційне днопоглиблення (роботи, що проводяться з метою підтримання заданих навігаційних габаритів морських і внутрішніх водних шляхів, акваторій морських портів), видобуванням корисних копалин (крім піску, гальки і гравію в руслах малих та гірських річок), розчисткою русел річок, каналів і дна водойм, прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також бурові та геологорозвідувальні роботи.

Отже, на переконання прокурора, видобування піску та гравію в руслах річок може призвести до значних негативних наслідків для навколишнього середовища та інфраструктури Серед основних наслідків: зміна гідрологічного режиму річки, ерозія берегів, погіршення якості води, знищення місць існування водних організмів, а також руйнування інфраструктури, такої як мости та дороги.

Враховуючи наведене, прокурор звернувся до суду з позовними вимогами про визнання незаконним та скасування наказу Держгеонадра від 01.09.2023 № 440 (в частині), визнання недійсними результатів електронного аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами Завальська ділянка (частина Північна, частина Південна), оформленого протоколом про результати аукціону № SUE001-UA-20230901-30321; визнання недійсним договору від 05.10.2023 № 1/5-23 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами; визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами від 07.11.2023 №5563, виданого Держгеонадра ТОВ "Українська видобувна компанія".

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною першою та частиною четвертою статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За змістом статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим, або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб;

Відповідно до статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Верховний Суд неодноразово висновував, що підставами для визнання акта незаконним та його скасування є невідповідність такого акта вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта незаконним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша, третя статті 74 ГПК України).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18 наголошено, що необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять до предмета доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Так, спірний наказ від 01.09.2023 № 440 виданий Держгеонадра відповідно до Порядку проведення аукціону (електронних торгів) з продажу спеціального дозволу на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 993 (зі змінами) (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 зазначеного Порядку: аукціон - спосіб продажу дозволів шляхом проведення електронних торгів (аукціону); договір купівлі-продажу дозволу - договір, який укладається між Держгеонадрами і переможцем аукціону.

Згідно з п. 6 Порядку рішення про проведення аукціону приймається Службою з урахуванням вимог та строків, передбачених Кодексом України про надра.

Спори, пов`язані з проведенням аукціону, вирішуються в судовому порядку (пункт 38 Порядку).

Відповідно до приписів частин 1, 3, 7, 11 статті 16 Кодексу України про надра (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) спеціальний дозвіл на користування надрами надається за результатами аукціону (електронних торгів).

Аукціон (електронні торги) щодо продажу спеціального дозволу на користування надрами проводиться шляхом електронних торгів, що здійснюються за допомогою дворівневої автоматизованої інформаційно-комунікаційної системи, яка забезпечує можливість створення, розміщення, оприлюднення та обміну інформацією і документами в електронній формі, які необхідні для проведення аукціону (електронних торгів), запобігання корупційним правопорушенням, та складається з бази даних системи аукціонів (електронних торгів) з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та електронних майданчиків, які взаємодіють через інтерфейс програмування додатків, що надається як код з відкритим доступом та визначає функціональність системи. Порядок проведення аукціону (електронних торгів) з продажу спеціального дозволу на користування надрами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Спеціальний дозвіл на користування надрами за результатами аукціону (електронних торгів) надається відповідним дозвільним органом у порядку, визначеному цим Кодексом, переможцю аукціону (електронних торгів), який має право бути користувачем надр відповідно до частин першої - шостої статті 13 цього Кодексу.

Ділянки надр, які пропонуються для виставлення на аукціон (електронні торги) з метою надання спеціального дозволу на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислову розробку родовищ), погоджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, із зазначенням умов, за яких можливе надрокористування на запропонованих ділянках надр (у частині дотримання вимог природоохоронного законодавства), протягом 15 робочих днів з дня надходження запиту відповідного дозвільного органу разом з документами, передбаченими частиною десятою цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України листом від 05.05.2023 № 25/4-17/6977-23 внесло пропозицію Держгеонадра щодо включення Завальської ділянки (частина Північна, частина Південна), що розташована на території Коломийського району Івано-Франківської області та Чернівецького району Чернівецької області, з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовищ) сировини піщано-гравійної, до переліку ділянок надр, дозволи на користування якими виставляються на аукціон, за умови дотримання вимог водного законодавства:

- для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів;

- прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Розорювання земель ( крім підготовки ґрунту для залуження та залісення), а також садівництво та городництво.

Дана ділянка розташована за 50 м від річки Прут. Це середня річка з шириною прибережної захисної смуги 50 м.

Цей лист Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 05.05.2023 № 25/4-17/6977-23 внесено як відомості про погодження надання спеціального дозволу на користування надрами в спеціальний дозвіл на користування надрами, виданий ТОВ "Українська видобувна компанія" з урахуванням всіх обмежень природокористування, вказаних у листі.

Відповідно до частин 7, 8 статті 16-3 Кодексу України про надра невід`ємною частиною спеціального дозволу на користування надрами є угода про умови користування надрами, що укладається між відповідним дозвільним органом та надрокористувачем протягом 30 календарних днів з дня прийняття відповідним дозвільним органом рішення про надання спеціального дозволу на користування надрами.

Угода про умови користування надрами має містити характеристику ділянки надр та програму робіт, що оформлюються як додатки до угоди, які є її невід`ємною частиною, а також умови надрокористування, що передбачають:

1) вимоги щодо ефективності робіт;

2) сучасні технології видобування та переробки корисних копалин;

3) порядок видобування корисних копалин, зокрема з метою запобігання негативним екологічним наслідкам і забезпечення безпеки забудованих територій;

4) основні види, обсяги робіт і економічно обґрунтовані строки виконання робіт на ділянці надр (з урахуванням геологічних особливостей);

5) підстави для припинення діяльності, пов`язаної з користуванням ділянкою надр.

Як встановив суд у цій справі 07.11.2023 між Держгеонадра та ТОВ "Українська видобувна компанія" укладено угоду № 5563 про умови користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовищ) та погоджено Програму робіт з геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовища) (неметалічні), гальки, гравію, піщано-галькового матеріалу, піску Завальської ділянки (частина Північна, частина Південна), яка є додатком 2 до угоди.

Так, відповідно до вказаної Програми у II кв. 2026 - IV кв. 2028 ТОВ Українська видобувна компанія" в межах підготовки родовища до промислової розробки, має провести оцінку впливу на довкілля відповідно до Закону України "Про оцінку впливу на довкілля".

Закон України "Про оцінку впливу на довкілля" встановлює правові та організаційні засади оцінки впливу на довкілля, спрямованої на запобігання шкоді довкіллю, забезпечення екологічної безпеки, охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, у процесі прийняття рішень про провадження господарської діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля, з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" оцінка впливу на довкілля здійснюється з дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з урахуванням стану довкілля в місці, де планується провадити плановану діяльність, екологічних ризиків і прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу (прямого та опосередкованого) на довкілля, у тому числі з урахуванням впливу наявних об`єктів, планованої діяльності та об`єктів, щодо яких отримано рішення про провадження планованої діяльності або розглядається питання про прийняття таких рішень.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, - уповноважений центральний орган видає висновок з оцінки впливу на довкілля, яким виходячи з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності, зокрема величини та масштабів такого впливу (площа території та чисельність населення, які можуть зазнати впливу), характеру (у тому числі - транскордонного), інтенсивності і складності, ймовірності, очікуваного початку, тривалості, частоти і невідворотності впливу (включаючи прямий і будь-який опосередкований, побічний, кумулятивний, транскордонний, короткостроковий, середньостроковий та довгостроковий, постійний і тимчасовий, позитивний і негативний впливи), передбачених заходів, спрямованих на запобігання, відвернення, уникнення, зменшення, усунення впливу на довкілля, визначає допустимість чи обґрунтовує недопустимість провадження планованої діяльності та визначає екологічні умови її провадження.

Висновок з оцінки впливу на довкілля є обов`язковим для виконання. Екологічні умови провадження планованої діяльності, зазначені у частині п`ятій цієї статті, є обов`язковими. Висновок з оцінки впливу на довкілля враховується при прийнятті рішення про провадження планованої діяльності та може бути підставою для відмови у видачі рішення про провадження планованої діяльності.

Висновок з оцінки впливу на довкілля, інші рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади або органів місцевого самоврядування у процесі здійснення оцінки впливу на довкілля можуть бути оскаржені будь-якою фізичною чи юридичною особою в судовому порядку (ч.1 ст. 12 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля").

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання Програми, вимог законодавства, відповідач-2 отримав Висновок з оцінки впливу на довкілля планової діяльності "Видобування і переробка піщано-гравійних порід на Завальському родовищі (ділянки Північна та Південна) площею 29,2 га (Північна ділянка площею 7,5 га, Південна ділянка - 12 га, площа ділянки розширення - 9,7 га) та рекультивація родовища" від 20.10.2025 №61/6101-11832/1.

Відповідно до вказаного Висновку з оцінки впливу на довкілля №61/6101-11832/1 Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України, враховуючи дані, наведені у звіті з оцінки впливу на довкілля, а також з урахуванням усієї інформації, зауважень і пропозицій, що надійшли протягом строку громадського обговорення вважає допустимим провадження планової діяльності.

Також у Висновку з оцінки впливу на довкілля №61/6101-11832/1 встановлені екологічні умови провадження планової діяльності, зокрема для планової діяльності встановлюються такі умови використання території та природних ресурсів під час виконання підготовчих і будівельних та провадження планової діяльності:

- реалізацію планової діяльності здійснювати відповідно до вимог Водного кодексу України та Закону України "Про водовідведення та очищення стічних вод";

- забороняється провадження планової діяльності в межах прибережно-захисних смуг поверхневих об`єктів (з урахуванням вимог частини третьої статті 88 Водного кодексу України ), в тому числі р. Прут;

- реалізацію планової діяльності здійснювати у відповідності до вимог статей 87, 88, 89 Водного кодексу України;

- забезпечити дотримання режиму охорони водних об`єктів , їх басейнів, водоохоронних зон (включаючи заплави) і прибережних захисних смуг.

Висновок з оцінки впливу на довкілля є обов`язковим для виконання. Екологічні умови, передбачені у цьому висновку, є обов`язковими.

Отже, уповноваженим органом підтверджено можливість здійснення діяльності за умови дотримання визначених екологічних вимог, що свідчить про відсутність загроз, про які зазначає прокурор у позові.

Враховуючи вищевикладене, на переконання суду, відсутні підстави вважати, що при належному виконанні Програми, екологічних умов, встановлених у Висновку з оцінки впливу на довкілля №61/6101-11832/1 можливе настання негативних наслідків для навколишнього середовища та інфраструктури, про які стверджує прокурор.

При цьому, звертаючись до суду з цим позовом, прокурор не надає жодних доказів та не наводить обґрунтувань, що на час звернення до суду відповідачем-2 не дотримані екологічні умови, встановлені у Висновку з оцінки впливу на довкілля №61/6101-11832/1.

Наведене свідчить про передчасність доводів прокурора про наявність порушеного права держави, яке потребує захисту заявленим позовом, оскільки такі доводи ґрунтуються на припущеннях щодо можливого порушення в майбутньому ТОВ "Українська видобувна компанія" водного, природоохоронного законодавства, порушення обмежень, встановлених у спеціальному дозволі та екологічних умов, що є неприпустимим.

При цьому, суд зазначає, що Держгеонадра, відповідно до покладених на неї завдань, згідно з затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1174 Положенням про Державну службу геології та надр України, зокрема:

- зупиняє та припиняє в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), поновлює їх дію у разі зупинення;

- здійснює державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним їх використанням, зокрема за дотриманням нормативів, стандартів та інших вимог щодо геологічного вивчення і використання надр, умов спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами) та угод про умови користування надрами (у тому числі угод про умови користування нафтогазоносними надрами);

- складає у межах повноважень, передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення;

- проводить планові та позапланові перевірки надрокористувачів, за результатами яких (у разі виявлення порушень вимог законодавства) складає акти, видає обов`язкові для виконання вказівки (приписи), визначає строк для усунення виявлених недоліків і порушень вимог законодавства.

Також, як передбачено умовами пункту 6.4 угоди № 5563 про умови користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовищ), Держгеонадра у разі порушення надрокористувачем умов користування надрами:

6.4.1 зупиняє дію дозволу у випадках, передбачених статтею 57 Кодексу України про надра, та в інших випадках, передбачених законодавством;

6.4.2 припиняє право користування надрами шляхом анулювання дозволу у випадках, передбачених статтею 26 Кодексу України про надра, та в інших випадках та порядку, передбачених законом;

6.4.3 звертається з позовом до адміністративного суду з метою зупинення окремих видів робіт з геологічного вивчення та/або видобування надр, що проводяться з порушенням стандартів та правил і можуть спричинити псування родовищ, істотне зниження ефективності робіт або призвести до заподіяння збитків державі, а також вживає заходів до припинення видобування корисних копалин без спеціальних дозволів на користування надрами (самовільне користування надрами).

У справі, що розглядається, прокурор, звертаючись із відповідним позовом, не доводить факт порушення процедури самого аукціону (електронних торгів), разом з цим прокурором і не доведено, що дана ситуація на момент звернення з позовом потребує реагування або втручання Держгеонадр у діяльність ТОВ "Українська видобувна компанія", зокрема, шляхом зміни умов чи скасування спеціального дозволу через порушення останнім вимог чинного водного, природоохоронного законодавства.

У спірних правовідносинах, отримавши спеціальний дозвіл, ТОВ "Українська видобувна компанія" дійсно набуло права на проведення робіт з геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовищ) гальки, гравію, піщано-галькового матеріалу, піску Завальської ділянки. Однак, суд зазначає, що таке право не є безмежним, а навпаки має як нормативно визначені межі (наприклад заборона на видобування піску, гальки і гравію в руслах малих та гірських річок; можливість видобування піску та гравію лише за межами земель водного фонду на сухій частині заплави та у праруслах річок), так і ті, що визначені у Висновку з оцінки впливу на довкілля№61/6101-11832/1, що в комплексі якраз і спрямовано на те, що б не допустити настання тих негативних наслідків, про які зазначено у позовній заяві.

Щодо тверджень прокурора про те, що частина площі Завальської ділянки знаходиться в межах русла і прибережної захисної смуги Прут, то суд зазначає, що, по-перше, прокурором не надано жодних належних доказів на підтвердження вказаної обставини (лист Інституту географії НАН не є таким доказом); по-друге, у листі Міндовкілля від 05.05.2023 № 25/4-17/6977-23 зазначено, що дана ділянка розташована за 50 м. від річки Прут.

Більше того, прокурором не враховано внесення змін до спеціального дозволу та розширення меж ділянки надр.

Щодо посилання прокурора на ситуаційний план Завальської ділянки, то суд зазначає, що сам факт видачі та отримання спеціального дозволу не означає автоматичного набуття права на використання будь-якої земельної ділянки в межах його контуру.

Стаття 1 Кодексу України про надра містить поняття про надра як частини земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння. Водночас за приписами частини першої статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Програмою передбачено поетапне виконання комплексу геологічних, проєктних, погоджувальних та дозвільних процедур, включаючи оформлення та отримання ц встановленому порядку правовстановлюючих документів на земельну ділянку для потреб, пов`язаних з користуванням надрами.

При цьому ні Кодекс України про надра, ні Земельний кодекс України не містять вимоги щодо обов`язкового використання всієї площі, охопленої контуром спеціального дозволу.

Крім того, навіть у разі доведеності розташування частини Завальської ділянки в руслі середньої/гірської ріки, такі обставини самі собою не доводять, що ТОВ "Українська видобувна компанія" у майбутньому буде проводити видобуток піску та гравію саме з русла ріки, що прямо заборонено як спеціальним дозволом (з урахуванням змін), так і екологічними умовами, встановленими у Висновку з оцінки впливу на довкілля№61/6101-11832/1.

Частиною 1 статті 86 Водного кодексу України передбачено, що на землях водного фонду можуть проводитися роботи, пов`язані з будівництвом гідротехнічних, лінійних та гідрометричних споруд, інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, поглибленням дна для забезпечення судноплавства, у тому числі експлуатаційне днопоглиблення (роботи, що проводяться з метою підтримання заданих навігаційних габаритів морських і внутрішніх водних шляхів, акваторій морських портів), видобуванням корисних копалин (крім піску, гальки і гравію в руслах малих та гірських річок), розчисткою русел річок, каналів і дна водойм, прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також бурові та геологорозвідувальні роботи.

Відповідно ж до статті 87 Водного кодексу України, для створення сприятливого режиму водних об`єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони.

Водоохоронна зона є природоохоронною територією господарської діяльності, що регулюється.

На території водоохоронних зон забороняється:

1) використання стійких та сильнодіючих пестицидів;

2) влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації;

3) скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар`єри тощо), а також у потічки.

В окремих випадках у водоохоронній зоні може бути дозволено добування піску і гравію за межами земель водного фонду на сухій частині заплави, у праруслах річок за погодженням з обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами.

Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад зобов`язані доводити до відома населення, всіх заінтересованих організацій рішення щодо меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цих територіях.

Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється органами, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, і центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486 зі змінами та доповненнями в редакції постанови від 21.04.2021 № 411 (далі - Порядок).

Пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що водоохоронні зони встановлюються для створення сприятливого режиму водних об`єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм.

У межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88 - 91 Водного кодексу України (п. 4 Порядку).

Відповідно до пункту 5 Порядку Межі водоохоронних зон визначаються згідно з проектами землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, крім випадків, встановлених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", та/або комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, та/або генеральними планами населених пунктів, які розробляються в порядку, визначеному Земельним кодексом України, Законами України "Про землеустрій" і "Про регулювання містобудівної діяльності", зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівні.

Відомості про межі водоохоронних зон, прибережних захисних смуг та пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.

У пункті 13 Порядку встановлено, що в окремих випадках, коли допустимість провадження планованої діяльності визначена за результатами оцінки впливу на довкілля, у водоохоронній зоні може бути дозволено добування піску і гравію за межами земель водного фонду на сухій частині заплави та у праруслах річок за погодженням з обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, Службою та Держводагентством, а на території Автономної Республіки Крим - з органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища.

Видобування піску та гравію провадиться на підставі дозволів, що видаються в установленому законодавством порядку.

З наведених правових норм слідує, що чинне національне законодавство не містить прямої заборони щодо видобування корисних копалин у водоохоронних зонах, а навпаки, за результатами оцінки впливу на довкілля, допускає можливість видобування у них піску та гравію, однак виключно за межами земель водного фонду на сухій частині заплави та у праруслах річок та лише за умови відповідного погодження щодо такого видобування з уповноваженими органами та на підставі відповідного спеціального дозволу. Водночас видобування піску, гальки і гравію в руслах малих та гірських річок законодавство імперативно забороняє і жодних винятків з цього правила не передбачає.

Аналогічна позиція викладена у постанова Верховного Суду ід 27.05.2026 у справі № 910/10893/25, від 22.07.2026 у справі № 910/11304/25.

Можливе часткове включення водоохоронної зони і русла річки Прут до ділянки надр з наданням спеціального дозволу на геологічне вивчення та видобуток корисних копалин в її межах, саме по собі не свідчить про порушення норм Водного кодексу України та не є безумовною підставою для визнання незаконними рішень Держгеонадра та недійсними правочинів, що прийняті/вчинені в межах процедури отримання спеціального дозволу на користування надрами.

Крім того, суд також враховує, що позов прокурора не містить доказів та обґрунтування недобросовісності дій ТОВ "Українська видобувна компанія" при отриманні спеціального дозволу на користування надрами, а також того, що позбавлення його такого дозволу є виправданим реагуванням держави на допущені, на думку прокурора, порушення вимог чинного законодавства.

Більше того, подаючи вказаний позов прокурором не враховано ні внесення змін до спеціального дозволу, ні отримання відповідачем-2 Висновку з оцінки впливу на довкілля.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах відсутні обумовлені законом підстави вважати, що оспорювані наказ, результати електронного аукціону, договір, спеціальний дозвіл є незаконними та суперечать інтересам держави і суспільства щодо забезпечення кожної людини на безпечне довкілля, оскільки вони не були доведені прокурором належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами.

Крім того, прокурором також не враховано сталої практики Верховного суду, зокрема висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, про те, що торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту.

Оскільки у цій справі за результатами проведення електронного аукціону, оформленого протоколом про результати електронного аукціону № SUE001-UA-20230901-30321, між відповідачами було укладено договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні № 1/5-23 від 05.10.2023, то такий спосіб захисту як визнання недійсними результатів електронного аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами Завальська ділянка (частина Північна, частина Південна), оформленого протоколом про результати аукціону № SUE001-UA-20230901-30321 є неналежним та неефективним.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Прокурором у цій справі не доведено порушення Держеонадра вимог законодавства під час прийняття наказу № 440 від 01.09.2023, проведення електронного аукціону, укладення спірного договору та надання спеціального дозволу, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на викладене суд зазначає, що ним надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли під час вирішення даного спору, а інші доводи учасників процесу не спростовують висновків суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

ВИСНОВКИ СУДУ

З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову керівника Коломийської окружної прокуратури в інтересах держави до Державної служби геології та надр України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська видобувна компанія" про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними результатів електронного аукціону, договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами та спеціального дозволу на користування надрами.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судові витрати за розгляд справи покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову керівника Коломийської окружної прокуратури в інтересах держави до Державної служби геології та надр України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська видобувна компанія" відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 30.10.2026.

Суддя С.О. Турчин