Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №383/851/26 — Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 383/851/26

Номер провадження 2/383/667/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді – Бондаренко В.В.,

при секретарі судового засідання – Ляховецької В.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року ТОВ «Новий Колектор» (далі ТОВ «Новий Колектор») звернулось до суду з указаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.06.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5624072 в електронному вигляді. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 8000,00 грн, строком на 360 днів з процентною ставкою у розмірі 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування. 27 січня 2026 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Новий Колектор» укладено договір факторингу № С7-270126-1, відповідно до умов якого ТОВ «Новий Колектор» зобов`язується сплатити ТОВ «Лінеура Україна» загальну ціну продажу, а ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язане відступити ТОВ «Новий Колектор» права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за Договором, укладеним з ОСОБА_1 . Вказують, що у зв`язку з невиконанням умов Договору у відповідачки станом на 27 січня 2026 року виникла заборгованість у сумі 28109 грн. 87 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7999 грн. 99 коп., заборгованості за процентами у розмірі 16109 грн. 88 коп. та штрафу у розмірі 4000 грн. 00 коп., яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь, а також понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн. 00 коп.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 27.05.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.55-56).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. В прохальній частині вимог позовної заяви просив проводити розгляд справи за його відсутності за наявними в матеріалах справи доказами, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с.6).

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 60, 67, 75). Заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або письмового відзиву на позов, не подав.

Згідно ч.2 ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка згідно з ч.1 ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Строки, встановлені ЦПК України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Суд звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, що відповідає правовому висновку, що міститься у постанові Верховного Суду від 07.07.2022 року у справі №918/539/16.

З приводу чергової неявки в судове засідання відповідача та можливості продовження розгляду справи за його відсутності, суд врахувавши обставини справи, дійшов переконання про можливість розгляду та закінчення розгляду справи за відсутності відповідача, оскільки його відсутність не перешкоджає вирішенню справи по суті на підставі наявних у справі доказів.

З огляду на викладене вище, а також те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд зі згоди позивача розглядає справу за відсутності відповідача та згідно з ч.4 ст.223 ЦПК України, ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились усі учасники справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши зібрані в судовому засіданні докази вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.06.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5624072 у формі електронного правочину через Інформаційно-комунікаційну систему Товариства (ІКС), доступ до якої забезпечувався Клієнту через Вебсайт https://credit7.ua або Мобільний застосунок «Credit7» (а.с.25-38).

Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору на умовах, встановлених Договором, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити Комісію (якщо передбачена Договором) і проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 8000,00 гривень.

Згідно з п.1.3. Кредитного договору строк кредитування (строк, на який надається кредит): 360 днів. Періодичність платежів - кожні 10 днів. Детальні терміни (дати) повернення (виплати) кредиту та сплати Комісії (якщо передбачена Договором), процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (по тексту – Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору.

Пунктом 1.3.1. Кредитного договору строк кредитування, а також термін (дата) повернення (виплати) кредиту, встановлені Договором, можуть бути змінені (продовжені) в останньому розрахунковому періоді, вказаному в Графіку платежів, за письмовою згодою Сторін, шляхом укладання Сторонами додаткового договору/угоди до цього Договору. Ініціювання Клієнтом продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування/строку Договору відбувається без змін умов цього Договору в бік погіршення для Клієнта.

Відповідно до п.1.4.1. Кредитного договору стандартна процентна ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3 цього Договору. Денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 0,9500%.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредитування 27297900% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору включає суму кредиту, Комісію (якщо передбачена Договором), проценти за користування кредитом та складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 35360,00 гривень. Загальні витрати за кредитом на дату укладення Договору включають Комісію (якщо передбачена Договором), проценти за користування кредитом та складають: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 27360,00 гривень (п.1.5. – п.1.7.1. Кредитного договору).

Відповідно до п.2.1. Кредитного договору Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

Кредитний договір та додатки до нього підписано електронним підписом позичальника, що відтворено шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора 40479, 20.06.2025 13:23:45/ ОСОБА_1 і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, який зазначений у п. 10 Кредитного договору «Реквізити та підписи сторін» (а.с.37 зворот - 38).

Додатком № 1 до Кредитного договору №5624072 від 20.06.2025 року сторонами погоджено Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальну річну процентну ставку за договором про споживчий кредиту від 20.06.2025 року, згідно з яким дата повернення кредиту та сплата нарахованих процентів: 14.06.2026, сума кредиту за договором 8000 грн. 00 коп. та проценти за користування кредитом 26608 грн. 00 коп. (а.с.38 зворот-39).

Додатком №2 до Кредитного договору №5624072 від 20.06.2025 року відповідачем підписано інформаційне повідомлення про укладення договору про споживчий кредит, його умови, стан виконання, наявність та розмір простроченої заборгованості, розмір неустойки та інших платежів, що стягуються в разі невиконання зобов`язання за договором про споживчий кредит (а.с.39 зворот).

Відповідачем також підписано паспорт споживчого кредиту у якому міститься інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація та інші важливі правові аспекти (а.с.40-41).

Крім того, відповідачем заповнено анкету-опитувальника клієнта фізичної особи, що сформовано за допомогою програмного забезпечення в якій зазначено її персональні дані (прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП, дата народження, паспортні дані, адреса реєстрації та фактичного проживання, розмір щомісячного доходу, відсутність статусу політично значущої особи), яка підписана одноразовим ідентифікатором 61135 20.06.2025 13:22:48 (а.с.14).

Укладаючи вищевказаний кредитний договір відповідач та ТОВ «Лінеура Україна» вчинили дії визначені ст.11 та ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

На підтвердження виконання Договору позивачем ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» надано лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (ТОВ «УПР») від 27.01.2026 №1-2701, яким підтверджено, що на виконання договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку, укладеного з ТОВ «Лінеура Україна», 20.06.2025 о 13:24:16 успішно перераховано кошти у сумі 8000,00 грн на платіжну картку клієнта № НОМЕР_2 з призначенням платежу: зарахування 8000,00 грн на карту НОМЕР_1 (а.с.10 зворот).

Позивач ТОВ «Новий Колектор» надав детальний розрахунок заборгованості ТОВ «Лінеура Україна» за кредитним договором №5624072 від 20.06.2025 року, де зазначена та станом на 27.01.2026 року заборгованість відповідача становить 7999 грн. 99 коп. сума заборгованості за основною сумою боргу, 16109 грн. 88 коп. грн сума заборгованості за нарахованими відсотками та штраф у розмірі 4000 грн. 00 коп. (а.с.45-48).

27 січня 2026 року ТОВ «Новий Колектор» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» уклали Договір факторингу №С7-270126-1, у відповідності до умов визначених цим договором, Фактор зобов`язується передати (сплатити) Клієнту загальну ціну продажу в сумі, передбаченій п. 3.2 Договору факторингу, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. З дати відступлення права вимоги Клієнт перестає бути стороною за кредитним договором, а Фактор стає виключним та єдиним кредитором за ним та набуває усіх прав за ним (а.с.18-23) та акт приймання-передачі реєстру боржників від 27.01.2026 року до договору факторингу, відповідно до яких ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Новий Колектор» право вимоги до боржників вказаних у реєстрі боржників (а.с.13 зворот).

На підтвердження плати за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №С7-270126-1 від 27.01.2026 року позивачем надано платіжну інструкцію №37204767222222706 від 27.01.2026 року та №37204767222223200 від 15.05.2026 року (а.с.44 – 44 зворот).

Відповідно до витягу з реєстрів боржників до договору факторингу №С7-270126-1 від 27.01.2026 року, ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Новий Колектор» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №5624072 від 20.06.2025 року в сумі 28109 грн. 87 коп. (а.с.29).

Цивільний кодекс України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема, поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про електронну комерцію».

У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

З огляду на викладене вище, враховуючи факт підписання відповідачем електронного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, суд приходить до висновку, що укладення кредитного договору узгоджується з вимогами ст.ст. 6, 627 ЦК України та ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами п.1 ч 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

З матеріалів справи встановлено, що стороною позивача доведено укладення кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем у якому погоджено розмір наданого кредиту, розмір та підстави стягнення процентів за користування кредитними коштами.

Встановлено, що первісний кредитодавець умови кредитного договору виконав, надав відповідачу кредитні кошти на умовах передбачених договором. В свою чергу відповідач, підписавши вказаний договір, добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взявши на себе відповідні зобов`язання. Разом з тим, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, тому суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача, як правонаступника первісного кредитора, заборгованості у розмірі 24109 грн. 87 коп., яка складається з наступного: 7999 грн. 99 коп. заборгованість за тілом кредиту; 16109 грн. 88 коп. заборгованість за відсотками.

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, належних та допустимих доказів, які б спростовували посилання позивача про наявності заборгованості та її розміру суду не надано.

Що стосується вимоги про стягнення заборгованості за штрафом у розмірі 4000 грн. 00 коп. суд зазначає наступне.

Так, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 року №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Аналіз зазначеного дає підстави для висновку, що законодавцем звільнено позичальників від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022 та такі нарахування підлягають списанню.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24.02.2022 року введено військовий стан строком на 30 діб, який у подальшому, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією РФ продовжувався та правовий режим воєнного стану діє до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за штрафом, у розмірі 4000 грн. 00 коп. задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо стягнення судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції №3720478076 від 15.05.2026 року, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2662 грн. 40 коп. (а.с.1).

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги ТОВ «Ковий Колектор» підлягають частковому задоволенню, відтак, відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір пропорційно до суми задоволених судом вимог в сумі 2289 грн. 67 коп.

У відповідності до п.4 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

На цій підставі з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесені ним документально підтверджені витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення з урахуванням принципу пропорційності розміру задоволених позовних вимог в сумі 238 грн. 55 коп.

За змістом ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу в сумі 6000 грн. 00 коп.

На підтвердження надання позивачу правничої допомоги у розмірі 6000 грн. 00 коп. до матеріалів справи долучено копії: договору про надання правової (правничої) допомоги №07/24-НК від 02.07.2024 року, укладеного між ТОВ «Новий Колектор» та Адвокатським об`єднанням «ВЕРІТАС ЦЕНТР» (а.с.17); додаткову угоду №4 від 14.08.2024 року до договору про надання правової (правничої) допомоги №07/24-НК від 02.07.2024 року (а.с.11); додаткову угоду №17 від 03.04.2025 року до договору про надання правової (правничої) допомоги №07/24-НК від 02.07.2024 року (а.с.12); додаткову угоду №19 від 16.04.2025 року до договору про надання правової (правничої) допомоги №07/24-НК від 02.07.2024 року (а.с.12 зворот); додаткову угоду №34/1 від 31.12.2025 року до договору про надання правової (правничої) допомоги №07/24-НК від 02.07.2024 року (а.с.13); звіт про виконану роботу від 18.05.2026 року, відповідно до Договору №07/24-НК від 02.07.2024 року про надання правничої допомоги від 02.07.2024 року (а.с.24).

З врахуванням вищевикладене, оцінивши подані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, виходячи із принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги, та враховуючи, що позовні вимоги було задоволено частково, доказів неспівмірності витрат на правову допомогу відповідачем до суду не надано, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 5160 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-289, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5624072 від 20.06.2025 в розмірі 24109 (двадцять чотири тисячі сто дев`ять) грн. 87 коп., яка складається з наступного: 7999 грн. 99 коп. – заборгованість за тілом кредиту, 16109 грн. 88 коп. – заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2289 (дві тисячі двісті вісімдесят дев`ять) грн. 67 коп., витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення в сумі 238 (двісті тридцять вісім) гривень 55 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5160 (п`ять тисяч сто шістдесят) грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення заборгованості за штрафом в сумі 4000 грн. 00 коп. - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», код ЄДРПОУ 43170298, місцезнаходження: вул. Алмазова Генерала, 13, офіс 601, м. Київ, п.і. 01133.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 30.10.2026 року.

Суддя В.В. Бондаренко