Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №750/4453/26 — Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №750/4453/26

Провадження №2/377/506/26

30 жовтня 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої - судді Бабич Н.С., за участю секретаря судового засідання Присяжного В.В., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Славутичі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року до Деснянського районного суду міста Чернігова в підсистемі «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» надійшла позовна заява, в якій позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №20577-08/2023 від 17.08.2023 у розмірі 100 000,00 грн, судові витрати на оплату судового збору- 2 662,40 грн та на професійну правничу допомогу- 8 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №20577-08/23 від 17.08.2023 в електронній формі, відповідно до умов якого Товариство надало грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн, строком на 360 днів, із процентною ставкою 2,5 % в день, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти згідно з встановленим графіком платежів. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору. Відповідач не виконав свої зобов`язання за умовами договору. 13.12.2023 ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу № 13122023, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги щодо осіб, які являлись боржниками ТОВ «Аванс Кредит», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №20577-08/23 від 17.08.2023. На дату відступлення права вимоги розмір заборгованості відповідача становив: заборгованість за тілом кредиту- 100 000,00 грн; заборгованість за відсотками- 29 750,00 грн. Водночас, відповідно до умов кредитного договору нарахування відсотків тривало до закінчення встановленого строку кредитування. Таке нарахування є правомірним, оскільки згідно із статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в повному обсязі та на тих самих умовах, що існували на момент переходу прав, якщо інше прямо не передбачено договором або законом. Отже, позивач як новий кредитор набув права вимоги не лише щодо існуючої заборгованості, а й щодо відсотків, які продовжують нараховуватися відповідно до первісних договірних умов. З урахуванням викладеного, станом на дату закінчення строку кредитування загальна заборгованість відповідача становить 100 000,00 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту- 10 000,00 грн; заборгованість за відсотками - 90 000,00 грн (а.с. 3-7).

Ухвалою судді Деснянського районного суду міста Чернігова від 23 квітня 2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано за підсудністю до Славутицького міського суду Київської області.

08 травня 2026 року матеріали цивільної справи №750/4453/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором надійшли до Славутицького міського суду Київської області та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи визначено суддю Бабич Н.С.

Ухвалою судді від 04 червня 2026 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк сім днів з дня вручення копії ухвали для усунення зазначених в ній недоліків.

Ухвалою судді від 10 червня 2026 року після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 08 липня 2026 року. Задоволено клопотання позивача про витребування доказів, витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» докази.

02 червня 2026 року представник відповідача - адвокат Зачепіло З.Я. засобами поштового зв`язку подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позову, судові витрати покласти на позивача, у разі, якщо суд дійде висновку про задоволення позову, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2000,00 грн.

Відзив обґрунтовано тим, що позивач не надав суду доказів доведення цілісності електронних документів із створеним простим ЕП, що може забезпечуватися засобами інформаційної телекомунікаційної системи кредитора, в якій здійснюється створення, оброблення, зберігання електронних документів відповідно до визначеного у статтях 11,12 Закону України «Про електронну комерцію». Зазначення у тексті договору особистих даних відповідача ОСОБА_1 (адреса його проживання та ідентифікаційний код) не підтверджує підписання останнім кредитного договору в електронній формі, а отже неможливо підтвердити чи спростувати сам факт укладення ОСОБА_1 кредитного договору з ТОВ «Аванс Кредит» без дослідження оригіналу договору та лог-файлів. Позивач не довів факту перерахування кредитних коштів відповідачу та фактичного користування відповідачем отриманими кредитними коштами та часткового погашення заборгованості (рух коштів по особовому рахунку позичальника) за вказаним вище кредитним договором. Відсутність належних первинних банківських документів унеможливлює перевірку факту перерахування чи отримання відповідачем грошових коштів. Належних, допустимих та достатніх доказів щодо отримання відповідачем кредитних коштів, користування ними, наявності заборгованості та її розміру матеріали справи не містять, а відтак позов є недоведеним та необґрунтованим. Посилаючись на Закон України «Про захист прав споживачів», постанову Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, представник відповідача констатує, що визначений розмір процентів є непропорційно великою сумою компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості кредиту), не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, вказує, що беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, ціну позову та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору, малозначність справи в розумінні частини шостої статті 19 ЦПК України, представник відповідача вважала, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 8 000,00 грн є неспівмірним зі складністю справи, ціною позову, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідає критерію розумності та їх стягнення становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат. В порушення вимог частини третьої статті 137 ЦПК України представник позивача не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зазначена справа є малозначною, судова практика щодо вказаної категорії справ є напрацьованою, сталою та не змінюваною вже тривалий час, і не потребує детального вивчення проблеми, аналізу законодавства та розроблення стратегії ведення справи, тому загальна вартість витрат на професійну (правову) допомогу є завищеною та не може бути оцінена в розмірі 8000,00 грн. Вважає, що співмірним зі складністю справи та ціною позову, виконаною адвокатом роботою та розумним і обґрунтованим буде розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2 000,00 грн.

23 червня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача Усенка М.І. надійшла заява, яка по суті є відповіддю на відзив на позовну заяву, в якій представник позивача вважав аргументи представника відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконане зобов`язання. Зазначав, що кредитний договір з відповідачем №20577-08/2023 від 17.08.2023 укладено в електронній формі з використанням електронного підпису через одноразовий ідентифікатор. Перед укладенням цього договору Товариство здійснило ідентифікацію та верифікацію клієнта з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу шляхом отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних. Зі сторони відповідача договір був підписаний одноразовим ідентифікатором. Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. З огляду на це, можна дійти висновку, що дотримано всіх умов правомірності договору про надання фінансового кредиту №20577-08/2023 від 17.08.2023, передбачених законодавством. Кредитний договір №20577-08/2023 від 17.08.2023, додаток № 1, паспорт споживчого кредиту, а також анкета-заявка підписані відповідачем одноразовим ідентифікатором W8468, який йому було надіслано на зазначений ним фінансовий номер телефону. Щодо заперечень представника відповідача про не надання доказів на підтвердження перерахування відповідачу кредитних коштів представник позивача вказував, що позивач додав до позовної заяви інформацію ТОВ «Універсальні платіжні рішення», яке внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК №342 від 02.10.2012 ), отримало ліцензії Національного банку України №21/788-рк від 01.05.2023 та надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Оскільки кошти ОСОБА_1 були перераховані на банківську картку, яка була зазначена саме ним, доступу до вказаного рахунку позивач не мав, тому звернувся до суду з клопотанням про витребування доказів щодо перерахування коштів згідно з умовами кредитного договору №20577-08/2023 від 17.08.2023 з метою отримання додаткових доказів на підтвердження перерахування коштів. Щодо нарахованих процентів за користування кредитом, представник позивача звертав увагу на те, що їх нараховано за умовами, визначеними сторонами при укладенні договору. Щодо витрат на професійну правничу допомогу зазначав, що ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» понесло витрати в сумі 8 000,00 грн на професійну правничу допомогу АО «Апологет» на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, що підтверджується детальним описом наданих послуг, актом наданих послуг, що знаходяться в матеріалах справи. Зазначені витрати не є завищеними чи необґрунтованими, оскільки відповідають середньоринковим тарифам на юридичні послуги, враховують обсяг роботи, що фактично була виконана, а також рівень кваліфікації залученого спеціаліста. Зокрема, у вказану суму входить проведення аналізу правової ситуації, складання та подання позовної заяви, підготовка та систематизація доказової бази, а також правове консультування клієнта на кожному етапі підготовки матеріалів до судового розгляду. Тому витрати в сумі 8 000,00 грн є обґрунтованими, необхідними та прямо пов`язаними з належною підготовкою матеріалів для звернення до суду. Їх понесення було зумовлене потребою в професійній правовій оцінці правовідносин, аналізі договорів, визначенні обсягу порушених зобов`язань та належному документальному оформленні позиції позивача. До зазначеної суми включено всі основні етапи підготовчої роботи, які вимагають спеціальних знань у сфері права та витрат часу: від первинного аналізу правової ситуації й до оформлення процесуальних документів. Такий обсяг роботи об`єктивно потребував залучення фахового правника, а встановлений розмір винагороди є помірним, економічно доцільним і відповідає реальним затратам на здійснення юридичного супроводу спору. Відтак, ці витрати мають бути враховані як частина витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи, та підлягають відшкодуванню в повному розмірі.

Ухвалою суду від 08 липня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на17 вересня 2026 року.

17 вересня 2026 року цивільну справу знято з розгляду, судове засідання призначено на 13 жовтня 2026 року .

Позивач свого представника у призначене судове засідання не направив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом доставки судової повістки до зареєстрованого електронного кабінету позивача та його представника ОСОБА_2 , що підтверджується довідками про доставку електронного документу. Представник позивача адвокат Усенко М.І. подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник- адвокат Зачепіло З.Я. у призначене судове засідання не прибули, про дату, час та місце якого повідомлені в порядку, передбаченому статтями 128-130 ЦПК України. Представнику відповідача судову повістку направлено до її зареєстрованого електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу. Рекомендований лист з повідомленням про вручення, яким відповідачу ОСОБА_1 за зареєстрованим місцем проживання направлялась судова повістка, повернутий до суду з відміткою «адресат відсутній». У такому випадку відповідач ОСОБА_1 відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання. Від представника відповідача- адвоката Зачепіло З.Я. надійшла заява про розгляд справи за відсутності відповідача та представника відповідача.

Через неявку в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що узгоджується з положеннями частини другої статті 247 ЦПК України.

Відповідно до частини четвертої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( частина п`ята статті 268 ЦПК України).

Отже, враховуючи наведені вище норми процесуального закону, оскільки всі учасники справи не з`явились у судове засідання, яким завершується розгляд справи, датою ухвалення судом рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення, що також узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідач ОСОБА_1 з метою отримання фінансового кредиту 17 серпня 2023 року на сайті ТОВ «Аванс Кредит» https://avans.credit/ заповнив заявку - анкету клієнта на отримання фінансового кредиту в ТОВ «Аванс - Кредит» та інформаційне повідомлення споживачеві, в якому надав свої персональні дані, відомості про місце роботу, дохід та інші необхідні відомості, номер мобільного телефону НОМЕР_1 , номер платіжної картки № НОМЕР_2 , адресу електронної пошти, які підписав 17.08.2023 електронним підписом одноразовим ідентифікатором W 8468 (а.с. 10-12).

Відповідач ОСОБА_1 також ознайомився з паспортом споживчого кредиту (інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит) шляхом його підписання 17.08.2023 електронним підписом одноразовим ідентифікатором W 8468 ( а.с.12 зв. ст. -13).

17 серпня 2023 року ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 уклали електронний договір про надання фінансового кредиту №20577-08/2023, який останній підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором W 8468 (а.с. 14-17).

Згідно з п.1.1. договору Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 10 000,00 грн на умовах зворотності, строковості, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта. Кредит надається строком на 360 днів. Дата надання кредиту 17.08.2023. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 10.08.2024 (п.1.2. договору).

Відповідно до п.1.4. договору за користування кредитом Товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована. Процентна ставка становить 2,5 % та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п.1.2 цього договору ( п. 1.4.1).

Клієнт зобов`язується сплачувати проценти кожні 25 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживачів та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит ( графік платежів) , що є додатком №1 до цього договору ( п.1.5).

За змістом п.1.6. договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_3 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахуванням Товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.

Згідно з п. 2.1 перед укладенням цього договору Товариство здійснило ідентифікацію та верифікацію клієнта з урахуванням вимог, визначених нормативно- правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу, шляхом отримання через Систему BankID ідентифікаційних даних клієнта.

Відповідно до п.2.2. договору видача кредитів клієнту -фізичній особі Товариством здійснюється онлайн, використовуючи мережу Інтернет, тобто через веб-сайт Товариства: https://avans.credit/.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п.3.3. договору нарахування процентів за цим договором здійснюється в межах строку кредитування, зазначеного в п.1.2. договору, починаючи з дня надання кредиту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом). При цьому проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня.

Як вбачається з п.7.6. договору, підписанням цього договору клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту товариства, розміщених на веб-сайті товариства.

В графіку платежів, який є додатком №1 до договору про надання фінансового кредиту №20577-08/2023 від 17.08.2023, розраховано щомісячні платежі у разі своєчасного та належного виконання клієнтом п.п.1.4.2. договору. Загальна вартість кредиту становить 100 000,00 грн, з яких: чиста сума кредиту -10 000,00 грн; проценти за користування кредитом - 90 000,00 грн (а.с.16 зв. ст. - 17).

Згідно з інформацією ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №3466_250630112146 від 30.06.2025, відповідно до договору на переказ коштів ФК-П-2022/01-1 від 12.01.2022 останнє підтвердило ТОВ «Аванс Кредит» успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта: 17.08.2023 о 11:20:07 на суму 10 000,00 грн, маска картки НОМЕР_4 , номер транзакції в системі i Pay.ua. - 274191790, призначення платежу: зарахування 10 000,00 грн на карту НОМЕР_4 ( а.с. 17 зв.ст.).

Відповідно до інформації АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260615/130111-БТ від 17.06.2026, що надійшла до суду на виконання вимог ухвали судді від 10.06.2026, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_6 ( рахунок НОМЕР_7 ), на яку 17.08.2023 було зараховано кошти у сумі 10 000,00 грн ( а.с. 106, 130 зв.ст.).

13 грудня 2023 року ТОВ «Аванс Кредит» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (фактор) уклали договір факторингу № 13122023( а.с 20-25).

Пунктом 1.1 договору факторингу визначено, що на умовах, встановлених цим Договором та у відповідності до глави 73 ЦК України, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна договору) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості).

Відповідно до п. 1.2 договору факторингу внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором, фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами.

Згідно з пунктом 1.4 договору факторингу права вимоги переходять до фактора з моменту набрання чинності даним договором, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. При цьому виконання фактором та клієнтом умов, що визначені цим пунктом, є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення права вимоги. Додаткового оформлення відступлення права вимоги у цих випадках не вимагається.

Згідно з пунктом 7.1 договору факторингу фактор сплачує клієнту суму фінансування, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 1 138811,65 грн.

Згідно з пунктом 8 договору факторингу передача клієнтом реєстру боржників фактору здійснюється в наступному порядку: в день підписання цього договору клієнт готує та передає фактору в письмовій формі, заповнений реєстр боржників, складений за формою, встановленою в додатку № 1 до цього договору ( п.п. 8.1.1). Протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту підписання цього договору та письмового реєстру боржників, клієнт готує та передає фактору в електронній формі, електронною поштою або кур`єрською доставкою на електронному носієві (флеш карта, компакт диск та інші оптичні носії інформації) реєстр боржників за формою, встановленою в додатку № 1-1 до цього договору, з усіма заповненими даними про боржників. Електронний реєстр боржників засвідчується КЕП керівника клієнта ( п.п. 8.1.2). Протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання фактором електронної форми реєстру боржників фактор формує та надає клієнту для підписання акт приймання- передачі реєстру боржників (додаток № 2). Протягом 3 (трьох) робочих днів, з моменту отримання клієнтом акту приймання-передачі реєстру боржників, уповноважений представник клієнта підписує вказаний акт, скріплює печаткою та передає підписаний примірник акту фактору ( п.п. 8.1.3).

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2024 року, але у будь-якому випадку до повного виконання відповідних зобов`язань сторонами ( п. 13.1).

Відповідно до платіжної інструкції № 73659 від 12.12.2023 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перерахувало на рахунок ТОВ «Аванс Кредит» грошові кошти у розмірі 1 138811,65 грн на виконання умов договору факторингу № 13122023 від 13.12.2023 ( а.с. 26 зв.ст.).

13 грудня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та ТОВ «Аванс Кредит» підписали акт прийому-передачі письмового та електронного реєстру боржників від 13 грудня 2023 року до договору факторингу № 13122023 від 13.12.2023 ( а.с. 26).

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 13122023 від 13.12.2023, підписаного директором ТОВ «Аванс Кредит» та представником ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», до останнього перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №20577-08/2023 від 17.08.2023 на загальну суму 39 750,00 грн, з яких: сума заборгованості за кредитом - 10 000,00 грн; сума заборгованості за відсотками- 29 750,00 грн (а.с. 25 зв.ст.).

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 20577-08/2023 від 17.08.2023 станом на 10.08.2024 складає 100 000,00 грн, з яких : сума заборгованості за тілом кредиту - 10 000,00 грн; сума заборгованості за процентами за користування кредитом - 90,000 грн, нарахованими станом на дату відступлення боргу (13.12.2023) у сумі 29 750,00 грн та за період з 14.12.2023 по 10.08.2024 у сумі 60 250,00 грн ( а.с. 27-29).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( стаття 204 ЦК України).

За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( частина перша статті 628 ЦК України).

Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша стаття 638 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У пункті 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За змістом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів).

Відповідно до частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частинами першою, другою статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України « Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.

Пунктом 159 розділу VIII « Загальні правила документообігу за операціями з використанням платіжних інструментів» Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 за №164, передбачено, що документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (в редакції, чинній станом на час укладення договору №20577-08/2023 від 17.08.2023) ідентифікація особи - процес використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті якого забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або уповноваженого представника юридичної особи та перевірка належності особі таких даних.

Електронна ідентифікація здійснюється за допомогою засобів електронної ідентифікації, що підпадають під схему електронної ідентифікації, затверджену Кабінетом Міністрів України (частина перша статті 14 Закону України « Про електронні довірчі послуги»).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У пункті 1 частини першої статті 512 та статті 514 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 1077 ЦК України ( в редакції станом на час укладення договору факторингу № 13122023 від 13.12.2023) за договором факторингу ( фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони ( клієнта) за плату ( у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи ( боржника).

Згідно зі статтею 1078 ЦК України ( чинної станом на час укладення договору факторингу № 13122023 від 13.12.2023) предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав ( наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому ( майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, за змістом наведених норм процесуального права сторона справи зобов`язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, на підтвердження своїх вимог позивач надав паперову копію електронного договору про надання фінансового кредиту №20577-08/2023 від 17.08.2023, заявку - анкету клієнта на отримання фінансового кредиту в ТОВ «Аванс - Кредит» та Інформаційне повідомлення споживачеві, що містять особисті дані позичальника ОСОБА_1 , зокрема: реквізити паспорта, адресу місця реєстрації, РНОКПП, номер телефону, адресу електронної пошти, умови кредитування, відомості про процес оформлення та розгляду заяви, прийняття рішення кредитодавцем про погодження видачі кредиту та погоджені умови кредитування ( а.с.10-17).

Для підписання кредитного договору позичальник ОСОБА_1 використав електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог частини шостої та восьмої статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

Первісний кредитор ТОВ «Аванс Кредит» свої зобов`язання надати грошові кошти позичальнику виконав у повному обсязі, що підтверджується інформацією ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №3466_250630112146 від 30.06.2025, якою останнє підтвердило ТОВ «Аванс Кредит» успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта: 17.08.2023 о 11:20:07 на суму 10 000,00 грн, маска картки НОМЕР_4 , номер транзакції в системі i Pay.ua. - 274191790, призначення платежу: зарахування 10 000,00 грн на карту НОМЕР_4 ( а.с. 17 зв.ст.).

При цьому реквізити ( маска картки) платіжного документа, на який згідно з інформацією ТОВ «Універсальні платіжні рішення» було перераховано кошти у сумі 10 000,00 грн, збігаються з реквізитами платіжного документа - номера картки ( маска картки) отримувача, зазначеного у заявці - анкеті клієнта на отримання фінансового кредиту та п. 8 «Реквізити та підписи сторін» договору про надання фінансового кредиту №20577-08/2023.

Належність відповідачу ОСОБА_1 банківської картки № НОМЕР_4 та зарахування на неї 17.08.2023 кредитних коштів у сумі 10 000,00 грн підтверджено інформацією АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260615/130111-БТ від 17.06.2026, що надійшла до суду на виконання вимог ухвали судді від 10.06.2026, згідно з якою на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_6 ( рахунок НОМЕР_7 ), на який 17.08.2023 було зараховано кошти у сумі 10 000,00 грн (а.с. 106, 130 зв.ст.).

Таким чином, встановлені судом обставини справи та надані позивачем на їх підтвердження докази є достатніми для висновку про належне укладення договору про надання фінансового кредиту №20577-08/2023 від 17.08.2023 первісним кредитором ТОВ «Аванс Кредит» з відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі та отримання останнім кредитних коштів у сумі 10 000,00 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Зачепіло З.Я. не надали суду жодного доказу на спростування зазначених вище обставин та доказів протилежного, тому суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про не доведеність позивачем укладення договору в електронній формі відповідачем ОСОБА_1 та факту перерахування кредитних коштів відповідачу.

На підтвердження факту переходу прав вимоги до боржника ОСОБА_1 від ТОВ «Аванс Кредит» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» позивач надав: копію договору факторингу №29032024 від 29.03.2024, укладеного між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»; копію платіжної інструкції № 775 від 01.04.2024 про перерахування ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рахунок ТОВ «Аванс Кредит» грошових коштів на виконання умов договору факторингу №13122023 від 13.12.2023; копію акту приймання - передачі письмового та електронного реєстру боржників від 13.12.2023 до договору факторингу №13122023 від 13.12.2023; копію платіжної інструкції №73659 від 13.12.2023 про перерахування ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» коштів на виконання умов договору факторингу №13122023 від 13.12.2023, копію витягу з реєстру боржників до договору факторингу №13122023 від 13.12.2023, підписаного директором ТОВ «Аванс Кредит» та представником ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», відповідно до якого до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 20577-08/2023 від 17.08.2023 (а.с. 20-26).

Питання дійсності договору факторингу №13122023 від 13.12.2023, укладеного між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», в установленому законом порядку не оспорено. У матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про визнання договору факторингу №13122023 від 13.12.2023 недійсним або заперечення учасниками справи факту правомірності укладення цього договору.

Таким чином, на підставі договору факторингу №13122023 від 13.12.2023, укладеного між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 20577-08/2023 від 17.08.2023 перейшло до позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».

Як вбачається з розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №20577-08/2023 від 17.08.2023 станом на 10.08.2024 складає- 100 000,00 грн, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту - 10 000,00 грн; сума заборгованості за процентами за користування кредитом - 90,000 грн, нарахованими станом на дату відступлення боргу 13.12.2023 у сумі - 29 750,00 грн та за період з 14.12.2023 по 10.08.2024 у сумі 60 250,00 грн, тобто в межах строку кредитування, визначеного умовами договору ( а.с. 27-29).

Зі змісту вказаних розрахунків вбачається, що проценти за користування кредитними коштами нараховувалися, виходячи з процентної ставки 2,5 % в день ( передбаченої умовами кредитного договору у п. 1.4.1) в період дії кредитного договору з 17.08.2023 по 10.08.2024, погодженого сторонами у п. 1.2 кредитного договору.

Разом з тим, з 22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення і до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування».

Зокрема, статтею 8 Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг»,максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Відтак, згідно з вказаним Законом максимальний розмір денної процентної ставки не повинен перевищувати:

протягом перших 120 днів з дня набрання ним чинності, тобто, до 22 квітня 2024 року - 2,5 %;

протягом наступних 120 днів з дня набрання ним чинності, тобто, до 20 серпня 2024 року - 1,5 %;

починаючи з 241 дня з дня набрання ним чинності, тобто, з 21 серпня 2024 року, - 1%.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати касаційного цивільного суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23, провадження № 61-4595сво25, висловлено такі висновки. Норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення. Така вказівка виражається у словосполученні «не може перевищувати». Захист прав споживача реалізується через можливість заперечення проти умови, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, за допомогою заперечення ipso iure. Водночас нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipso iure. За загальним правилом, максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 24 грудня 2023 року. Для того щоб правила про максимальний розмір денної процентної ставки поширювалися на договори, які вчинені до 24 грудня 2023 року, необхідно, щоб строк дії таких договорів було продовжено після 24 грудня 2023 року. Парламент мав на увазі строк кредитування чи строк, на який надається кредит, який на рівні закону кваліфікований як істотна умова.

Виходячи із зазначеного, суд відхиляє доводи представника відповідача про завищеність та не справедливість умов укладеного сторонами договору.

За розрахунком суду, виходячи з вимог зазначеного Закону, ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» мали право нараховувати проценти за користування кредитом за період з 17.08.2023 по 22.04.2024 ( за 250 днів), виходячи із ставки 2,5 %, визначеної умовами договору (10 000,00 грн х 2,5 %: 100 %= 250,00 грн), у розмірі 62 500,00 грн ( 250,00 грн х 250 днів = 62 500,00 грн) та за період з 23.04.2024 по 10.08.2024 ( 110 днів), виходячи зі ставки, передбаченої вказаним Законом - 1,5 % (10 000,00 х 1,5 % :100% = 150,00 грн; 150,00 грн х 110 днів = 16 500,00 грн). Таким чином, розмір процентів за період з 17.08.2023 по 10.08.2024 становить 79 000,00 грн ( 62 500,00 грн+16 500,00 грн = 79 000,00 грн).

Таким чином, за встановлених судом обставин та відповідних їм правовідносин, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія « Кредит Капітал» підлягає стягненню заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №20577-08/2023 від 17.08.2023 у загальному розмірі 89 000,00 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту - 10 000,00 грн, заборгованість за сумою відсотків- 79 000,00 грн.

Даючи оцінку іншим доводам учасників справи, з огляду на низку тверджень сторін, що не стали предметом аналізу в даному рішенні, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої- п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як зазначено у пункті 3 частини другої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову- на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до пункт 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною першою статті 26 цього Закону визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, який зазначений у позовній заяві, позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Суд встановив, що адвокат Усенко М.І. надавав позивачу ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» професійну правничу допомогу на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі адвоката Усенка Михайла Ігоровича та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»; ордеру на надання правничої допомоги серії ВС № 1381377 від 02.07.2025 ( а.с. 32 зв. ст.,34).

Відповідно до п.п. 1.1. договору клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності, та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів клієнта. Цим договором клієнт призначає виконавця своїм представником. Виконавець набуває права реалізовувати права клієнта, надавати від його імені пояснення, заяви, скарги, клопотання тощо, а також представляти інтереси в усіх органах державної влади, судах загальної юрисдикції, в організаціях будь-яких форм власності та вчиняти інші дії, користуючись правами, які передбачені, зокрема, статтями 43,49,64 Цивільного процесуального кодексу України ( п.п.1.2.). Всі вищевказані права надаються для комплексного супроводу судових справ і стягнення заборгованості за кредитними договорами, право вимоги щодо якої належить клієнту ( п.п.1.3.).

Пунктом 2.1.договору передбачено, що порядок розрахунків та інші аспекти виконання договору визначаються додатком № 1 до договору. Додаток № 1 є документом, що стосується виключно правовідносин між сторонами, і становить собою конфіденційну інформацію. Для реалізації п.п.1.1. та 1.2. договору сторонам не потрібно пред`являти будь-якій третій особі додаткові частини цього договору. Даним пунктом сторони підтверджують, що між ними досягнуто домовленості щодо всіх істотних умов договору, та заявляють про достатність даного документу, у випадку його пред`явлення особам, вказаним в п.1.1., в якості підтвердження повноважень виконавця. Справи в роботу виконавця передаються на підставі замовлення, сформованого клієнтом ( п.п.2.2.).

Згідно з п. п. 2.3. договору вартість наданих послуг правничої допомоги за одну кредитну справу складає 8000,00 грн, без ПДВ.

Як вбачається з акту №281 наданих послуг ( правової (правничої) допомоги, складеного та підписаного 10.04.2026 АО «Апологет» в особі адвоката Усенка М.І. та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал», виконавцем надано клієнту, а клієнтом прийнято послугу згідно з договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 щодо боржника ОСОБА_1 , кредитний договір № 20577-08/2023; сума наданих послуг складає 8 000,00 грн ( а.с 33).

З детального опису наданих послуг до акту №1318 наданих послуг ( правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07. 2025, складеного 10 квітня 2026 року, вбачається, що у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 20577-08/2023 з боржника ОСОБА_1 надані послуги: усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором - 30 хвилин; ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 години; погодження правової позиції - 30 хвилин; складення позовної зави - 3 години 30 хвилин; подання заяви до суду - 1 шт., всього 6 годин 30 хвилин (а.с.33 зв.ст.).

Вказані вище докази у своїй сукупності підтверджують факт надання адвокатом Усенком М.І. правової допомоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025.

Доводи представника відповідача про не надання представником позивача детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, спростовуються матеріалами справи.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено ( див. постанову Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн, пов`язані з розглядом справи, є співмірними з предметом спору, складністю справи, підтверджуються належними доказами та підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх фактично сплачено чи тільки має бути сплачено. Тому доводи представника відповідача про не співмірність вказаних витрат позивача зі складністю справи, ціною позову та наданим обсягом послуг, не відповідність їх критерію розумності та надмірний тягар їх для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат, а також про відсутність документального підтвердження таких витрат суд відхиляє як безпідставні.

За таких обставин, враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з положень статті 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 7 120,00 грн (89 000,00 грн х 100 %: 100 000,00 грн = 89% (відсоток розміру задоволених позовних вимог); 8 000,00 грн х 89% % :100 %= 7 120,00 грн).

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив за подання позовної заяви судовий збір в сумі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №23384 від 10.04.2026. Вказана сума судового збору зарахована до спеціального фонду державного бюджету України ( а.с.2).

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на оплату судового збору, виходячи з такого розрахунку 2 662,40 х 89 % (відсоток розміру задоволених позовних вимог):100 % = 2 369,54 грн (сума судових витрат, пропорційна розміру задоволених позовних вимог).

На підставі викладеного, керуючись статтями 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 20577-08/2023 від 17 серпня 2023 року у загальному розмірі 89 000 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10 000 гривень, заборгованість за процентами - 79 000 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати на оплату судового збору в сумі 2 369 гривень 54 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 120 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса: вулиця Смаль - Стоцького, будинок №1, корпус №28, 4-й поверх, місто Львів.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду складено 30 жовтня 2026 року.

Суддя Н. С. Бабич