Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №904/5335/26 — Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2026м. ДніпроСправа № 904/5335/26

за позовом Фізичної особи - підприємця Грядун Тетяни Михайлівни, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Фізичної особи - підприємця Бурим Світлани Олександрівни, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення збитків в розмірі 136 826, 51 грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Представники: справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа – підприємець Грядун Тетяна Михайлівна (далі - Позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Бурим Світлани Олександрівни (далі - Відповідач) про стягнення збитків в розмірі 136 826,51 грн.

Ухвалою суду від 07.09.2026 року відкрито провадження у справі №904/5335/26, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням № R068166878199 (а.с.86).

В порушенням вимог ухвали суду від 07.09.2026 року, Відповідач відзив на позовну заву не надав, в зв`язку із чим, керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, справа вирішується за наявними матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення ухвалено без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як убачається з матеріалів справи, 01.10.2021 між ФОП Грядуном Олегом Анатолійовичем як орендодавцем та ФОП Бурим Світланою Олександрівною як орендарем укладено договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 194,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , для розміщення магазину «Каскад».

Відповідно до пункту 4.1 договору орендар зобов`язалася сплачувати орендну плату в розмірі 1000 грн на рахунок орендодавця до 10 числа поточного місяця та вартість комунальних послуг відповідно до рахунків визначених договором постачальників щомісячно.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом 16.12.2024 ОСОБА_2 (Позивач) отримала в спадщину нежитлове приміщення загальною площею 194,4 кв.м. яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ( приміщення де розміщений магазин “КАСКАД”).

За твердженням позивачки, відповідачка користувалася орендованим приміщенням у період з 01.11.2021 до 01.09.2024, однак неналежно виконувала зобов`язання з оплати вартості спожитої теплової енергії.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2025 у справі № 904/3546/25 з відповідачки на користь позивачки стягнуто 281 579,65 грн заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2021 до 01.09.2024.

Водночас рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2025 у справі № 904/1190/23 з Грядун Тетяни Миколаївни як власниці приміщення стягнуто на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за постачання теплової енергії за період з 01.10.2021 до 31.03.2022 у розмірі 180 957,25 грн, а також 3 % річних у розмірі 46 177,70 грн, інфляційні втрати у розмірі 53 143,99 грн та пеню у розмірі 7 568,84 грн.

Крім того, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2026 у справі № 904/941/26 з Грядун Т.М. стягнуто на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за постачання теплової енергії за період з 01.03.2023 до 31.10.2025 у розмірі 133 571,33 грн, 3 % річних у розмірі 6 758,08 грн, інфляційні втрати у розмірі 21 496 грн та пеню у розмірі 3 023,70 грн.

Позивачка зазначає, що частина додаткових нарахувань за останнім із наведених судових рішень стосується періоду користування приміщенням відповідачкою та становить 29 935,98 грн, а загальна сума 3 % річних, інфляційних втрат і пені, стягнутих із позивачки за обома рішеннями, становить 136 826,51 грн.

Посилаючись на те, що необхідність сплати зазначених сум виникла внаслідок неналежного виконання відповідачкою договірних зобов`язань з оплати комунальних послуг, позивачка просить стягнути з відповідачки 136 826,51 грн як збитки, завдані порушенням договору оренди.

Оцінюючи доводи позивачки та надані докази, суд виходить із такого.

Відповідно до статей 22, 623 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків унаслідок порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Боржник, який порушив зобов`язання, повинен відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків необхідно встановити наявність збитків, протиправність поведінки боржника, причинно-наслідковий зв`язок між його поведінкою та виникненням збитків, а також вину, якщо інше не встановлено договором або законом.

У цій справі позивачка пов`язує виникнення збитків із тим, що відповідачка несвоєчасно оплачувала вартість спожитої теплової енергії, унаслідок чого позивачка як власниця приміщення була змушена сплатити теплопостачальнику не лише основний борг, а й нараховані за прострочення виконання грошового зобов`язання 3 % річних, інфляційні втрати та пеню.

Водночас обов`язок відповідачки оплачувати комунальні послуги за договором оренди та обов`язок позивачки сплачувати вартість теплової енергії теплопостачальнику виникли в межах окремих правовідносин. Тому встановлення факту порушення відповідачкою обов`язку з оплати комунальних послуг саме по собі не є достатнім для висновку, що таке порушення спричинило виникнення додаткових нарахувань у відносинах позивачки з теплопостачальником.

Для покладення на відповідачку обов`язку відшкодувати зазначені суми позивачка мала довести, що прострочення відповідачкою виконання зобов`язання з оплати теплової енергії перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з простроченням позивачки перед теплопостачальником, унаслідок якого нараховано спірні суми.

Зокрема, необхідно було встановити, коли у відповідачки виник обов`язок оплатити відповідні комунальні послуги, коли настав строк виконання відповідних грошових зобов`язань позивачки перед теплопостачальником та чи зумовило саме ненадходження від відповідачки належних коштів несвоєчасне виконання позивачкою власних зобов`язань.

При цьому сам факт стягнення з позивачки основного боргу та додаткових нарахувань на користь теплопостачальника підтверджує наявність у неї відповідного грошового зобов`язання та наслідки його несвоєчасного виконання, але не встановлює автоматично причин такого прострочення і не доводить, що ним було саме порушення відповідачкою договору оренди.

Так само рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2025 у справі № 904/3546/25 встановлено обов`язок відповідачки сплатити позивачці заборгованість за теплову енергію за період користування орендованим приміщенням. Однак установлення факту існування такого боргу не є тотожним установленню причинно-наслідкового зв`язку між його несплатою та додатковими нарахуваннями, стягнутими з позивачки теплопостачальником.

Позивачка не довела, що на момент настання строків оплати рахунків теплопостачальника вона не мала можливості виконати відповідні зобов`язання саме через ненадходження від відповідачки коштів, належних за договором оренди, а також що за умови своєчасного виконання відповідачкою свого обов`язку позивачка своєчасно сплатила б рахунки та уникнула б нарахування 3 % річних, інфляційних втрат і пені.

Отже, позивачка фактично ототожнює факт порушення відповідачкою обов`язку з оплати комунальних послуг із причиною виникнення додаткових нарахувань, стягнутих із неї теплопостачальником. Проте сам по собі факт існування заборгованості відповідачки не дає змоги встановити, що саме ця заборгованість зумовила прострочення позивачки перед теплопостачальником.

Суд також ураховує, що рішенням у справі № 904/941/26 з позивачки стягнуто заборгованість та додаткові нарахування за період з 01.03.2023 до 31.10.2025, який частково виходить за межі періоду користування відповідачкою орендованим приміщенням, що, за твердженням позивачки, закінчився 01.09.2024. Тому включення до складу заявлених збитків нарахувань, визначених за цим рішенням, потребувало окремого обґрунтування того, яка частина таких нарахувань виникла саме внаслідок порушення відповідачкою зобов`язань у період оренди.

Сам факт того, що частина нарахувань припадає на період користування відповідачкою приміщенням, не є достатнім доказом причинно-наслідкового зв`язку. Для покладення на відповідачку обов`язку відшкодувати відповідні суми необхідно встановити, що конкретні майнові втрати виникли саме внаслідок її поведінки, а також обґрунтувати їх розмір.

Посилання позивачки на частину четверту статті 75 Господарського процесуального кодексу України не змінює наведених висновків. Обставини, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили, у передбачених законом межах не потребують повторного доказування. Водночас преюдиційність таких обставин не означає автоматичного встановлення всіх умов відповідальності відповідачки за збитки, заявлені в цій справі.

Таким чином, рішення у справі № 904/3546/25 підтверджує обов`язок відповідачки сплатити заборгованість за теплову енергію, а рішення у справах № 904/1190/23 та № 904/941/26 — обов`язок позивачки сплатити теплопостачальнику відповідні суми. Проте ці судові рішення самі по собі не встановлюють, що додаткові нарахування, стягнуті з позивачки, є наслідком саме порушення відповідачкою договору оренди, а не прострочення виконання позивачкою власного грошового зобов`язання перед теплопостачальником.

З огляду на викладене, позивачкою не доведено, що заявлені до стягнення 136 826,51 грн перебувають у причинно-наслідковому зв`язку саме з порушенням відповідачкою договору оренди від 01.10.2021.

Оскільки доведеність причинно-наслідкового зв`язку між порушенням зобов`язання та заявленими збитками є необхідною умовою цивільно-правової відповідальності у вигляді їх відшкодування, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 233, 236-241, 247, 252, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Ліпинський