Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №371/1888/25 — Миронівський районний суд Київської області

30.10.2026

Єдиний унікальний № 371/1888/25 провадження № 2/371/607/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м. Миронівка

ЄУН 371/1888/25

Провадження № 2/371/607/26

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участі секретаря судового засідання Чайки А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на ті обставини, що з вини відповідача ОСОБА_2 19 липня 2025 року сталася дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля, яким керував відповідач, та трактора під керуванням позивача ОСОБА_1 . На місці пригоди відносно водія ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення за статтею 124 КУпАП. Постановою судді Миронівського районного суду Київської області від 20 серпня 2025 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності.

Згідно експертного висновку вартість відновлювального ремонту трактора марки Т-25А2, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1986 року випуску, який зазнав пошкоджень в результаті ДТП, складає 43849 грн 46 коп. Вартість проведеної експертизи складає 4500 грн.

Договір про цивільно - правову відповідальність учасники ДТП – позивач, який є власником трактора, та відповідач, який керував транспортним засобом автомобілем марки «ЗАЗ», моделі «110377», реєстраційний номер НОМЕР_2 , не укладалися. Представники Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) про дорожньо-транспортну пригоду не повідомлялись.

Відповідно до частини першої статті 32 Розділу III «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» заяву про страхову виплату, заяву про регламентну виплату сторони в справі не подавали.

Крім матеріальної шкоди протиправними діями відповідача позивачу заподіяна моральна шкода, розмір якої потерпілому визначити важко, але він має хоча б компенсувати ті емоційні страждання, які довелося перенести через незаконні дії відповідача. Розмір душевних страждань оцінюється позивачем у 10000 грн. Цей розмір враховує страждання, які довелося перенести позивачу за цей час, зокрема спричинені порушенням звичайного способу життя, негативним впливом на стан здоров`я, пов`язані з протиправною поведінкою та діями відповідача, а також відсутністю бажання навіть вибачитись за вчинені дії.

Шкода, спричинена його майну потерпілого, та спричинена йому моральна шкода не відшкодована. Просив стягнути із відповідача на користь позивача завдану майнову шкоду у розмірі 43849 грн 46 коп, витрати на оплату роботи експерта в розмірі 4500 грн та завдану моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 08 січня 2026 року позов залишено без руху.

В порядку усунення недоліків позовної заяви представник позивача 12 січня 2026 року подав позовну заяву з уточненнями.

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 23 січня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з пунктом 2 частини сьомої статті 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

30 січня 2026 року, 13 березня 2026 року та 25 травня 2026 року (повторно) відповідачу направлено копію ухвали про відкриття спрощеного провадження та копію позовної заяви з додатками за зареєстрованим в установленому порядку місцем проживання.

09 березня 2026 року, 13 квітня 2026 року та 22 червня 2026 року до суду повернуто конверти із вкладенням. Згідно даних довідки ф.20, сформованої представником відділення АТ «Укрпошта», причиною повернення відправлення вказано «адресат відсутній за зазначеною адресою».

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд вжив заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи за адресою зареєстрованого місця проживання.

У зв`язку з наведеним, за відсутності відповідача за адресою зареєстрованого місця проживання, суд вважає, що судовий виклик (судове повідомлення) вручено йому належним чином.

Заяв із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін до суду не надходило.

На підставі статті 274 ЦПК України справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Аргументи учасників справи

Відповідач відзиву на позов не подав.

Відповідно положень частини другої статті 191 та частини восьмої статті 178 ЦПК України, зважаючи на неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи

Суд встановив такі фактичні обставини.

19 липня 2025 року о 21 годині 40 хвилин на вулиці Незалежності села Кип`ячка Обухівського району Київської області, поблизу будинку номер 18, сталася дорожньо – транспортна пригода за участю автомобіля марки «ЗАЗ», моделі «110377», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням відповідача ОСОБА_2 та трактора марки «Т-25А2», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням позивача ОСОБА_1 Трактор марки «Т-25А2», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить ОСОБА_1 .

Постановою судді Миронівського районного суду Київської області від 20 серпня 2025 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні правопорушень, передбачених статтею 124, частиною першою статті 130 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. У постанові встановлено, що унаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, травмованих немає.

Вказані обставини підтверджуються даними постанови судді Миронівського районного суду Київської області від 20 серпня 2025 у справі ЄУН 371/1171/25 (а.с. 11-14), свідоцтва про реєстрацію машини трактора марки «Т-25А2», реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 9).

Згідно з висновком експерта, вартість матеріального збитку, завданого власнику трактора колісного марки «Т-25А2», реєстраційний номер НОМЕР_1 , заводський № НОМЕР_3 , двигун № НОМЕР_4 , 1986 року випуску, в результаті пошкодження ТЗ при ДТП, станом на момент проведення дослідження, складає 26001,60 грн. Вартість відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу з усуненням його пошкоджень складає 43849, 46 грн.

Вказані обставини підтверджуються даними висновку експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи №15/10-25 від 15 жовтня 2025 року (а.с. 15-43).

Цивільно – правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 перед третіми особами на момент дорожньо – транспортної пригоди була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Українська транспортна страхова компанія» (далі за текстом - ПрАТ «УТСК»), поліс № ЕР-222252102.

Звернень за страховою виплатою за укладеним договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності у зв’язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася 19 липня 2025 року в селі Кип`ячка Обухівського району Київської області не зареєстровано у ПрАТ «УТСК», повідомлень від учасників пригоди ОСОБА_2 , яким укладено договір, та потерпілого ОСОБА_1 не надходило.

Ці обставини підтверджуються даними відповіді ПрАТ «УТСК» № 290-ю від 22 жовтня 2026 року (а.с.87).

Мотиви суду та застосовані норми права

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

На підставі частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Право на відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичних та юридичних осіб, має власник (частина третя статті 386 ЦК України) та/або особи, які мають речове право на чуже майно (стаття 396 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частиною першою статті 1192 ЦПК України передбачено, що в разі, я кщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

За частиною другою цієї статті розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, обов`язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Постановою судді Миронівського районного суду від 20 серпня 2025 року у справі ЄУН 371/1171/25, якою ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, встановлені обставини, за яких 19 липня 2025 року сталася дорожньо – транспортна пригода.

Відповідно до даних вказаної постанови, дорожньо – транспортна пригода сталася з вини відповідача ОСОБА_2 з підстав порушення ним пунктів 2.3 б, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху. Постанова не оскаржувалася в апеляційному порядку та набрала чинності.

Тому висновки вказаної постанови про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини ОСОБА_2 , є обов`язковими для суду. Факти, встановлені постановою судді з вказаних питань, не можуть бути оспорені при розгляді цієї справи.

На підставі частини першої статті 7 Розділу І Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України дозволяється використання виключно забезпечених транспортних засобів.

Транспортний засіб має бути забезпеченим до початку його використання у дорожньому русі на вулично – дорожній мережі загального користування на території України.

Особою, відповідальною за укладення внутрішнього договору страхування щодо незабезпеченого транспортного засобу, є: 1) особа, за якою в Україні зареєстровано транспортний засіб; 2) фізична особа, яка тимчасово ввезла транспортний засіб на митну територію України; 3) особа, яка є власником незареєстрованого транспортного засобу.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Розділу І Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» забезпечений транспортний засіб – наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Наземні транспортні засоби (далі – транспортні засоби) – транспортні засоби таких категорій: автомобілі, мотоцикли (у тому числі моторолери та мотоколяски), мопеди, причепи до автомобілів; інші транспортні засоби, призначені для перевезення пасажирів, вантажу, багажу, пошти та/або обладнані спеціальним устаткуванням/обладнанням, за умови що відомості про такі транспортні засоби внесено до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, передбаченого Законом України «Про дорожній рух».

Відповідно до частини першої статті 32 Розділу ІІІ «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхової (регламентної) виплати потерпіла особа чи інша особа, яка має право на її отримання (далі – заявник), подає страховику, а у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, – до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі – МТСБУ), заяву про страхову виплату, заяву про регламентну виплату у строк, що не перевищує:

1) один рік з дня настання дорожньо-транспортної пригоди (у випадках, передбачених пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, – з дня припинення членства страховика в МТСБУ), – якщо шкоду заподіяно майну потерпілої особи;

2) три роки з дня настання дорожньо-транспортної пригоди (у випадках, передбачених пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, – з дня припинення членства страховика в МТСБУ), – якщо шкоду заподіяно життю або здоров`ю потерпілої фізичної особи.

Представником позивача в ході усунення недоліків позову зазначено про відсутність в учасників ДТП договорів про цивільно – правову відповідальність, після відкриття провадження у справі повідомлено про наявність такого договору у відповідача ОСОБА_2 . Також повідомлено, що заява про страхову виплату не подавалась, надано відповідні докази від страховика.

За таких обставин строк на подання заяви про страхову виплату, який встановлено в один рік з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, якщо шкоду заподіяно майну потерпілої особи, сплив.

З цього приводу суд зазначає про наступне.

За правилами пункту 35.1 статті 35 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 вказаного закону страховик, керуючись нормами цього закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв’язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

За положенням пункту 36.2 статті 36 наведеного закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов’язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Приписи підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 вказаного нормативно-правового акту визначають наслідком пропуску потерпілою особою річного строку, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трирічного строку, якщо шкода заподіяна здоров’ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат.

Із аналізу норм спеціального закону слідує висновок, що перелік підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

Своєчасне звернення водія транспортного засобу, причетного до ДТП, до страховика має на меті забезпечити останнім належні умови щодо встановлення реального механізму пригоди та сприяти об`єктивному вирішенню питання щодо можливості здійснення потерпілим особам страхового відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №465/4287/15 зроблено висновок, що зазначений у підпункті 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» річний строк є преклюзивним і поновленню не підлягає.

Поняття «преклюзивні строки» здійснення регулятивного суб`єктивного права (строк подання заяви про страхове відшкодування до страховика) не є тотожним поняттю «позовна давність» (строк захисту порушеного права особи).

Ані Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ані Цивільний кодекс України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілої особи на отримання відшкодування.

Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб`єктивне право за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування.

У постанові КЦС ВС від 9 листопада 2022 року у справі № 212/7628/21 щодо строків на подачу заяви про виплату страхового відшкодування вказано, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв`язку з пропуском річного строку, має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності. У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку. Строки на подачу заяви про виплату страхового відшкодування є преклюзивними та не можуть бути поновлені, проте якщо заявник на виплату страхового відшкодування діяв добросовісно, то суд може захистити порушене право.

Судом встановлено, що про дорожньо-транспортну подію ПрАТ «УТСК» не було повідомлено. Позивач ані з відповідним повідомленням про ДТП, ані із заявою про страхове відшкодування у встановлений законодавством України строк до ПрАТ «УТСК» не звертався, навів причини, які з його позиції унеможливлювали вчинення таких дій.

Звертаючись до суду в межах строку позовної давності, позивач послався на ті обставини, що не був обізнаний з тим, що цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована, тому не звертався до страховика з відповідними повідомленнями.

Позивач за відшкодуванням шкоди не звертався до страховика ні упродовж встановленого строку, ні по його спливу, не порушив питання про відновлення цього строку, тому суд зазначає про відсутність підстав для відшкодування страховою компанією збитків, завданих його транспортному засобу.

У цьому випадку сам позивач своїми діями (бездіяльністю) не забезпечив страховику можливості вирішити питання про наявність правових підстав для здійснення регламентної виплати.

З урахуванням наявних у справі доказів у їх сукупності, суд визнає ту обставину, що заподіяна шкода має бути відшкодована позивачу винуватцем пригоди.

Під шкодою, що має бути відшкодована, слід розуміти втрату або зменшення блага потерпілих осіб внаслідок порушення їхніх прав або втрату нематеріальних благ (життя, здоров`я тощо).

При визначенні розміру майнової шкоди суд враховує розмір такої шкоди, спричиненої як майну потерпілого, так і його особистим немайновим правам.

Судом встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого позивачу з вини водія ОСОБА_2 пошкодженням трактора колісного марки «Т-25А2», реєстраційний номер НОМЕР_1 , заводський № НОМЕР_3 , двигун № НОМЕР_4 , 1986 року випуску, становить 26001,60 грн, вартість відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу становить 43849, 46 грн.

Вказаний розмір визначений експертом у висновку експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи №15/10-25 від 15 жовтня 2025 року.

Відповідач факт спричинення та розмір шкоди не спростував.

Власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди.

Оскільки про ДТП не повідомлено, страхове відшкодування позивачу не сплачувалось, заподіяна шкода у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу підлягає стягненню на його користь з винуватця ДТП, яким є відповідач.

Доказів, які б виключали відповідальність відповідача за спричинення шкоди, суду відповідачем не надано. Відомості про відшкодування позивачу шкоди, завданої внаслідок ДТП, на момент розгляду справи відсутні.

Вирішуючи питання щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині з наступних мотивів.

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Під шкодою, що має бути відшкодована, слід розуміти втрату або зменшення блага потерпілих осіб внаслідок порушення їхніх прав або втрату нематеріальних благ (життя, здоров`я тощо).

При визначенні розміру майнової шкоди суд враховує розмір такої шкоди, спричиненої як майну потерпілого, так і його особистим немайновим правам.

При цьому, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У пунктах 3-5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі відповідними змінами) роз?яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

За змістом пункту 9 цієї постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення моральної шкоди, позивач зазначив, що внаслідок пошкодження транспортного засобу зазнав переживань та душевних страждань. Під час збору врожаю вимушений був затрачати час на пошуки трактора для обробітку городу та ремонту трактора. У зв`язку з цим було порушено його звичний спосіб життя, емоційні страждання негативно вплинули на стан здоров`я. Він постійно відчуває головний біль, який не дає йому спати та займатися своїми справами, має депресивний стан, присутній страх за своє життя.

Суд приймає доводи позивача про те, що через пошкодження транспортного засобу у нього змінився звичайний ритм життя, оскільки він був позбавлений можливості використовувати трактор у господарстві та був вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Не дивлячись на тривалий час, що минув з моменту події дорожньо – транспортної пригоди, завдана шкода відповідачем в добровільному порядку не відшкодована, що безумовно призводить до душевних страждань позивача та має негативний вплив на його моральний стан.

Відповідачем не спростовані факти наявності нематеріальних втрат, наведені позивачем. При цьому, суд вважає, що завдана позивачеві моральна шкода у контексті обставин, встановлених під час розгляду справи, не може бути компенсована лише відшкодуванням його матеріальних втрат.

Враховуючи фактичні обставини справи, приймаючи до уваги вимоги розумності, справедливості та співмірності, суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають до задоволення. Вказаний розмір моральної шкоди на думку суду є адекватним завданій позивачеві шкоді та буде відповідати принципам розумності та справедливості, встановленим в статті 23 ЦК України.

Висновки за результатами розгляду

Під час з`ясування характеру спірних правовідносин, предмету і підстав позову, наявності чи відсутності порушеного права чи інтересу та можливості його поновлення або захисту в обраний позивачем спосіб, суд дійшов наступних висновків.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

За результатами розгляду судової справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди майнової та моральної шкоди є доведеними.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

На підставі частин першої та другої статті 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частинами третьої цієї статті передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За правилами частин третьої та четвертої статті 139 ЦПК України експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов`язану зі справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків. Суми, що підлягають виплаті залученому судом експерту, спеціалісту, перекладачу або особі, яка надала доказ на вимогу суду, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов`язок, або судом за рахунок суми коштів, внесених для забезпечення судових витрат.

На підставі частини п?ятої статті 139 ЦПК України, у випадках, коли сума витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, або витрат особи, яка надала доказ на вимогу суду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом. Суд має право накласти арешт на грошові кошти чи майно такої сторони в межах сум, присуджених до стягнення, в порядку, встановленому цим Кодексом для забезпечення позову.

Відповідно до приписів частин шостої – дев?ятої наведеної статті розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За правилами частини другої цієї статті, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При зверненні до суду позивач не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від сплати судового збору згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

За правилами статті 141 ЦПК України, оскільки позов задоволено, судовий збір на користь держави підлягає стягненню з відповідача.

Розмір витрат позивача на оплату робіт залученого ним експерта в сумі 4500,00 грн є співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Неспівмірність цих витрат позивача відповідач не доводив, клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами, не заявляв.

Витрати позивача на оплату робіт залученого ним експерта в сумі 4500,00 грн підлягають стягненню на його користь з відповідача.

Звертаючись до суду, позивач заявив про витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, вказав їх попередній розмір, проте для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат він не подав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З цих підстав витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, не підлягають стягненню на його користь.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 274, 279, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди майнову шкоду в розмірі 43 849 гривень 46 копійок, моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень 00 копійок та понесені судові витрати на оплату робіт залученого ним експерта в розмірі 4500 гривень 00 копійок, всього стягнути 58 349 (п?ятдсят вісім тисяч триста сорок дев?ять) гривень 46 копійок.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення – 30 жовтня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_2 .

Суддя Л.О. Капшук