Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №913/266/20 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Харків Справа № 913/266/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Демідова П.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О., при секретарі судового засідання Курило Є.П., розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вх.1793 Л/2) на ухвалу Господарського суду Луганської області від 23.07.2026 про відмову у закритті провадження у справі №913/266/20

за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС-Металл", м.Київ,

до боржника Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія", м.Сєвєродонецьк Луганської області,

про банкрутство

Представники учасників провадження у справі

згідно з протоколом судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Луганської області ухвалою від 15.05.2020 відкрив провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія"; визнав грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС-Металл" до Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" в сумі 101238 грн 99 коп.; ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія"; ввів процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів до 01.11.2020; розпорядником майна призначив арбітражного керуючого Дашко Ігоря Валерійовича.

Господарський суду Луганської області від 17.04.2025 відсторонив арбітражного керуючого Дашка Ігоря Валерійовича від виконання обов`язків розпорядника майна у справі №913/266/20 та призначив розпорядником майна Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» арбітражного керуючого Лецкана Вячеслава Львовича.

Господарський суд Луганської області ухвалою від 11.06.2025 визначив розмір та перелік усіх визнаних грошових вимог для внесення розпорядником майна боржника до реєстру вимог кредиторів, визначив розмір та перелік усіх не визнаних грошових вимог кредиторів.

Господарський суд Луганської області ухвалою від 12.06.2025 визнав грошові вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до боржника у загальному розмірі 1 637 946 419 грн 75 коп.; грошові вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до боржника Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія” у розмірі 153 602 596 грн 63 коп. відхилив.

Східний апеляційний господарський суд постановою від 15.09.2025 апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнив частково; ухвалу Господарського суду Луганської області від 12.06.2025 та ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.06.2025 (попереднє засідання) у справі № 913/266/20 скасував в частині визнання розміру визнаних грошових вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ухвалив в цій частині нове рішення, а саме: визнав грошові вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у загальному розмірі 1 640 909 362 грн 47 коп., у тому числі: вимоги, забезпечені заставою майна боржника – 903 768 173 грн 56 коп.; вимоги першої черги (судовий збір) – 4 367 грн 99 коп.; вимоги четвертої черги (основний борг) – 737 136 820 грн 92 коп.; в іншій частині ухвалу Господарського суду Луганської області від 12.06.2025 та ухвалу від 11.06.2025 (попереднє засідання) залишив без змін.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду постановою від 27.01.2026 залишив постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 без змін.

12.01.2026 до Господарського суду Луганської області від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшло клопотання №60-12134/25 від 12.01.2026 про закриття провадження у справі про банкрутство та про наявність підстав, встановлених п.10 ч.1 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства для закриття провадження у справі про банкрутство.

Господарський суд Луганської області (суддя С.В. Масловський) ухвалою від 23.07.2026 (повна ухвала складена 12.08.2026) у задоволенні клопотання №60-12134/35 від 12.01.2026 Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про закриття провадження у справі №913/266/20 відмовив; у задоволенні клопотання без номеру від 20.07.2026 Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» про визнання дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо подачі клопотання про закриття провадження у справі про банкрутство зловживанням процесуальними правами відмовив.

Мотивуючи постановлену ухвалу суд першої інстанції зазначив, що Верховний Суд послідовно та неодноразово у своїй судовій практиці висновує, що ПАТ "Укрінбанк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" є однією й тією ж юридичною особою з одним й тим самим ідентифікаційним кодом 05839888, а зміни до статуту товариства не є реорганізацією в розумінні банківського законодавства і не впливають на обсяг прав та обов`язків відповідної юридичної особи щодо зобов`язань, які виникли до внесення відповідних змін до її статуту. Суд зауважив, що застосування положень пункту 7 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №590-IX, якою передбачено можливість закриття провадження у справі, можливе виключно в межах позовного провадження та лише за наявності взаємного зв`язку всіх чотирьох зазначених в пункті критеріїв, проте, провадження у справі №913/266/20 про банкрутство Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія” відкрито за нормами Кодексу України з процедур банкрутства, при цьому питання щодо наявності або відсутності порушеного права діючих учасників, або колишніх учасників банку, як і питання щодо законності чи незаконності індивідуальних актів НБУ та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виведення банку з ринку у справі №913/266/20 не порушуються, а тому застосування положень пункту 7 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №590-IX передбачених саме для позовного провадження, є неможливим у провадженні у справі про банкрутство. Суд наголосив, що питання щодо незаконності індивідуальних актів Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відкликання банківської ліцензії та початок ліквідаційної процедури ПАТ “Укрінбанк” остаточно було вирішено в судовому порядку, що виключає можливість застосування зокрема положень п.5 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 590-IX, яким передбачено, що судові провадження, розпочаті до набрання чинності цим Законом, у яких на день набрання чинності цим Законом не ухвалено остаточне рішення, вирішуються, розглядаються або переглядаються з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Також, суд зазначив, що систематичне та послідовне прийняття Фондом гарантування вкладів фізичних осіб похідних рішень щодо продовження процедури виведення ПАТ “Укрінбанк” з ринку від попередніх рішень Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відкликання банківської ліцензії та початок процедури ліквідації ПАТ “Укрінбанк”, не дивлячись на скасування в судовому порядку з моменту їх прийняття, не свідчить про наявність триваючих правовідносин, адже, скасовані в судовому порядку індивідуальні акти Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не породжують правових наслідків. Суд зауважив, що Закон № 590-ІХ від 13.05.2020 набрав чинності лише з 23.05.2020, та відповідно не міг діяти на момент віднесення ПАТ “Укрінбанк” до неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ “Укрінбанк”, початку процедури ліквідації ПАТ “Укрінбанк” та делегування повноважень ліквідатора банку та, крім того, на момент прийняття рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №536 від 15.02.2018 “Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ “Укрінбанк” строком на один рік з 23.03.2018 по 22.03.2019 включно, рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №622 від 21.03.2019 “Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ “Укрінбанк” строком на один рік з 23.03.2019 по 22.03.2020 включно”, які також скасовані в судовому порядку. Суд зазначив про помилковість посилань Фонду на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2023 у справі №910/18214/19 у зв`язку тим, що вона є нерелевантною до спірних правовідносин. Щодо клопотання Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія” про визнання дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо подачі клопотання про закриття провадження у справі про банкрутство зловживанням процесуальними правами суд зазначив, що подане клопотання не містить обґрунтувань, що дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (шляхом подання клопотання про закриття провадження у справі) свідчать про створення перешкод у проведенні процедури відновлення платоспроможності ПАТ “Укрінком”, спрямовані на затягування судового процесу, чи перешкоджають іншим учасникам процесу використовувати наявні засоби правового захисту, чим порушують їх права, як і не доведено основної ознаки зловживання процесуальними правами – відсутність наміру вирішити реально існуючий господарський спір, або використання судового спору як способу не виконувати вимоги законодавства щодо здійснення визначених ним дій.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, не погоджуючись з вказаної ухвалою звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій він просить скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 23.07.2026 у справі № 913/266/20 про відмову закрити провадження у справі на підставі пункту 10 частини 1 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства та прийняти нове рішення, яким закрити провадження у справі № 913/266/20 про банкрутство ПАТ «Українська інноваційна компанія» на підставі пункту 10 частини 1 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу заявник посилається на те, що Законом № 590-ІХ внесено зміни до законодавчих актів, зміст яких полягає у тому, що визнання в судовому порядку протиправними рішень про введення в банку тимчасової адміністрації та початок його ліквідації (що мало місце у випадку ПАТ «Український інноваційний банк») не повертає банк у попереднє становище, а процедура виведення банку з ринку Фондом гарантування вкладів фізичних осіб має продовжуватись, у зв`язку з чим наявні підстави для застосування до боржника, як особи з спеціальним статусом банку, п. 10 ч.1 ст. 90 КУзПБ. Скаржник зауважує, що постанова Правління Національного Банку України від 01.10.2015 № 659/БТ, якою банк віднесено до категорії проблемних є чинною та в судовому порядку не оскаржувалась, крім того рішення ВД ФГВФО щодо продовження ліквідаційної процедури від 17.03.2020 № 616, від 10.08.2020 № 1485 в судовому порядку скасовані не були. Скаржник наголошує, що реєстраційні зміни були вчинені колишніми органами управління банку без згоди Національного банку України, що є порушенням чинного законодавства та вказані обставини не підлягають повторному доказуванню, оскільки висвітлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові в справі № 925/698/16, на пріоритетності у застосуванні висновків якої він наполягає.

29.09.2026 від боржника до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (документ сформований у системі «Електронний суд» 28.09.2026), в якому він просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду Луганської області від 23 липня 2026 року у справі № 913/266/20 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія», а ухвалу Господарського суду Луганської області від 23.07.2026 року залишити без змін.

В обґрунтування поданого відзиву боржник зазначає, що усі процедури щодо виведення ПАТ «Укрінбанк» з ринку були скасовані у судовому порядку, визнані протиправними та скасовані процедури тимчасової адміністрації, ліквідації ПАТ «Укрінбанк», у зв`язку з чим відсутні будь-які чинні правові підстави для «продовження» здійснення Фондом процедури виведення ПАТ «Укрінком» з ринку фінансових послуг чи реалізації повноважень з управління вказаною юридичною особою. Боржник зауважує, що впровадження регулятором усіх адміністративних процедур стосовно ПАТ «Укрінбанк» було визнано протиправним і втрата останнім права здійснювати банківську діяльність випливає з невиконанням НБУ вимог судових рішень і протиправного неповернення банківської ліцензії ПАТ «Укрінбанк», що в свою чергу зумовило необхідність виключення його з Державного реєстру банків України для можливості продовження здійснення господарської діяльності, у зв`язку з чим боржник не є банківською установою і відносно неї можуть застосовуватись процедури, передбачені Кодексом України з процедур банкрутства. Боржник зазначає, що внесення реєстраційних змін до статутних документів щодо зміни назви та виключення видів діяльності було вимушеною дією, з огляду на відсутність законодавчої процедури відновлення банківської ліцензії після її повернення, крім того судовими рішеннями, які набрали законної сили, підтверджено законність реєстраційних дій щодо зміни найменування, КВЕДів та керівника ПАТ «Укрінбанк», (після зміни найменування ПАТ «Укрінком»). Боржник наголошує, що висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного суду у справі №925/698/16 не можуть бути застосовані, оскільки питання законності або чинності постанов правління НБУ про визнання ПАТ «Укрінбанк», проблемним, неплатоспроможним або про введення процедури ліквідації не було і не могло бути предметом дослідження в даній справі, адже це питання було предметом розгляду в інших адміністративних справах. Боржник також зазначає, що постанова НБУ №659 на момент вчинення реєстраційних дій, втратила свою чинність як в силу закону, так і в силу прийнятої Постанови НБУ №934, а рішення Виконавчої дирекції ФГВФО «Про продовження процедури виведення ПАТ «Укрінбанк» з ринку і призначення уповноваженої особи» від №1485 прийнято Фондом після відкриття провадження у справі про банкрутство (15.05.2020 року) та за відсутності нового рішення Правління НБУ (згідно із встановленими законом повноваженнями), що надало б Фонду законні підстави для початку здійснення процедури виведення банку з ринку. Боржник наголошує на безпідставності посилання Фонду на наявність в Державному реєстрі банків відомостей про процедуру ліквідації ПАТ «Український інноваційний банк» яка фактично не завершена, так як вказана інформація внесена на підставі рішень, які скасовані в судовому порядку в межах справи №826/5325/16. До того, ж Національним банком України засвідчено що після відкликання банківської ліцензії – нової такої ліцензії НБУ не видавалося, що, на думку боржника, підтверджує факт відсутності у ПАТ «Укрінком» статусу банку. Також, боржник посилається на те, що судами касаційної інстанції неодноразово підтверджено, що ПАТ «Українська Інноваційна Компанія» не є банківської установою, щодо нього не проводяться жодні заходи, передбачені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а процедури виведення «банківської установи» з ринку не можуть бути продовжені Фондом, з огляду на повну відсутність для цього правових підстав, які були остаточно скасовані в судовому порядку. Боржник зауважує, що доводи Фонду щодо того, що висновки Касаційного господарського суду у складі колегії розгляд справ про банкрутство від 16.10.2024 у справі № 913/266/20 суперечать та не мають пріоритет над висновкам Великої палати Верховного суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16, Об`єднаної палати Верховного суду у складі суддів КГС від 03.08.2018 у справі 910/8117/17, є також безпідставними, оскільки у зазначених постановах не вирішувалось питання щодо застосування норм КУзПБ щодо Боржника. Боржник заперечує проти посилань Фонду на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» від 13.05.2020 року № 590 – ІХ як підставу для закриття провадження у справі про банкрутство, оскільки цей закон набрав чинності 23.05.2020 року - тобто не діяв на момент відкриття провадження у справі про банкрутство та станом на момент набрання чинності вказаним Законом, ПАТ «Укрінком» не мало статусу банку, не мало банківської ліцензії та щодо ПАТ «Укрінком» не здійснювалася процедура ліквідації з боку Фонду, зважаючи на визнання протиправними та скасування рішень НБУ та Фонду в судовому порядку. Боржник зазначає про безпідставність посилань Фонду на п. 5 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 590-ІХ, оскільки в межах даної справи вже остаточно вирішено питання щодо правового статусу ПАТ «Укрінком» крім того, дана справа про банкрутство не є судовим спором щодо визнання протиправними рішень про введення в банку тимчасової адміністрації чи про початок його ліквідації, або будь яких інших подібних питань. Боржник також наголошує, що Фонд, будучи обізнаним про сталу практику Верховного Суду щодо правосуб`єктності ПАТ «Укрінком», продовжує подавати процесуальні документи з ідентичним змістом та аналогічними аргументами, які вже отримали остаточну правову оцінку, що, на його думку, є формою зловживання процесуальними правами та прямо суперечить завданню господарського судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спорів.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.08.2026 апеляційна скарга (вх.1793 Л/2) передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Демідова П.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.

Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 25.08.2026 апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду Луганської області від 23.07.2026 про відмову в закритті провадження у справі №913/266/20 залишив без руху, та, на виконання вимог зазначеної ухвали, 03.09.2026 заявником усунуто недоліки апеляційної скарги.

У зв`язку з відпусткою судді Лакізи В.В., яка входить до складу колегії суддів, на підставі розпорядження Керівника апарату суду від 09.09.2026 здійснено повторний автоматизований розподіл справи та, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.09.2026 апеляційна скарга (вх.1793 Л/2) передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Демідова П.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Мартюхіна Н.О.

Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 11.09.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вх.1793 Л/2) на ухвалу Господарського суду Луганської області від 23.07.2026 про відмову у закритті провадження у справі №913/266/20; призначив розгляд апеляційної скарги на "27" жовтня 2026; встановив учасникам справи термін до 28.09.2026 (включно) подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання та письмові пояснення з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження; витребував у Господарського суду Луганської області копії матеріалів оскарження ухвали Господарського суду Луганської області від 23.07.2026 про відмову у закритті провадження у справі №913/266/20(вх.1793 Л/2), необхідних для розгляду скарги.

Копія вказаної ухвали направлена до електронних кабінетів учасників провадження у справи.

Частиною 6 ст.242 ГПК України, передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Згідно з довідками, сформованими в комп`ютерній програмі “Діловодство спеціалізованого суду” копія ухвали суду від 11.09.2026 доставлена до електронних кабінетів скаржника, кредиторів, розпорядника майна та боржника 11.09.2026 після 17:00, у зв`язку з чим, враховуючи положення ч.6 ст.242 ГПК України, копія ухвали вважається врученою 12.09.2026.

У зв`язку з відсутністю електронних кабінетів у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які є кредиторами у справі, копія ухвали суду від 11.09.2026 направлена на адреси їх місцезнаходження рекомендованими листами та, згідно з довідками про доставку Укрпоштою поштового відправлення, копія ухвали вручена ОСОБА_1 – 29.09.2026, ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 – 26.06.2026, ОСОБА_4 та ОСОБА_10 – 30.09.2026, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 ,– 25.09.2026.

Конверти з ухвалами направлені на адресі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 повернуті на адресу суду з відміткою «адресат відсутній».

Також враховуючи, що місцезнаходженням ОСОБА_13 є місто Бердянськ, а Головного управління ДПС у Херсонській області, АРК місто Херсон апеляційним судом складено акт від 21.10.2026 та оприлюднено оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України про розгляд апеляційної скарги заявника, враховуючи положення ч.1 ст.11 Закону України “Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції”.

Отже, учасники провадження у справі належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження, дату, час та місце розгляду апеляційної скарги заявника.

У зв`язку з відпусткою судді Білоусової Я.О., яка входить до складу колегії суддів на підставі розпорядження Керівника апарату суду від 15.09.2026 здійснено повторний автоматизований розподіл справи та, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.09.2026 апеляційна скарга (вх.1793 Л/2) передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Демідова П.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О.

21.09.2026 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали Господарського суду Луганської області від 23.07.2026 у справі №913/266/20 у 2-х томах.

Від Публічного акціонерного товариство "Українська інноваційна компанія" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли клопотання про участь в режимі відеоконференції у судових засіданнях у справі №913/266/20 поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного підпису, які суд задовольнив ухвалою від 22.10.2026.

22.10.2026 від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у судовому засіданні, яке призначено на 27.10.2026 року об 11:00 у справі № 913/266/20, проте в умовах задоволення Фонду гарантування вкладів клопотання про участь в режимі відеоконференції у судових засіданнях у справі №913/266/20 ухвалою від 22.10.2026, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення поданої заяви.

Представники скаржника в судове засідання з`явились, брали участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримали подану апеляційну скаргу та наполягали на її задоволенні.

Представник боржника в судове засідання з`явився, брав участь у засіданні в режимі відеоконференції, заперечував про доводів апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні.

Інші учасники провадження у справі в судове засідання не з`явились, по дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що, відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги заявника за відсутності представників кредиторів та розпорядника майна.

Частиною 1 статті 271 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Апеляційна скарга на ухвалу, постанову суду першої інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі (ч.3 ст.273 ГПК України).

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.2). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4).

Переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційним господарським судом враховані обставини, встановлені судом першої інстанції.

Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів встановлені Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Відповідно до частини 1 статті 6 КУзПБ щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; санація боржника; ліквідація банкрута.

Процедура розпорядження майном боржника вводиться господарським судом на строк, визначений частиною другою статті 44 цього Кодексу, одночасно з постановленням ухвали про відкриття провадження у справі (частина 13 статті 39 КУзПБ).

Під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації) (стаття 44 КУзПБ).

Згідно з положеннями статті 49 КУзПБ, яка регулює закінчення процедури розпорядження майном, у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Визначення судом підстави для закриття провадження у справі про банкрутство залежить від наявності конкретних обставин, які зумовлюють неможливість подальшого здійснення судового розгляду справи.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.90 КУзПБ господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) у разі якщо справа згідно із законом не підлягає розгляду в господарських судах України.

Скаржник обґрунтовуючи вказану підставу в своєму клопотанні зауважує, що боржник є особою зі спеціальним статусом банку, враховуючи положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» від 13.05.2020 №590-ІХ, який врегулював статус банків, у яких скасовані в судовому порядку рішення про початок виведення з ринку Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, та з огляду на те, що банки підлягають виведенню з ринку або ліквідації відповідно до законів «Про банки та банківську діяльність» та «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстави для застосування положень КУзПБ відсутні.

Боржник заперечуючи проти статусу банку та наявності підстав для закриття провадження у справі про банкрутство наголошує, що усі процедури щодо виведення ПАТ «Українська інноваційна компанія» з ринку введення тимчасової адміністрації та ліквідації були скасовані у судовому порядку та судами касаційної інстанції неодноразово підтверджено, що компанія не є банківською установою, у зв`язку з чим положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» від 13.05.2020 №590-ІХ не підлягають застосуванню, в тому числі з огляду на те, що він набрав чинності після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Передумовами спірних відносин стали наступні обставини встановлені судом.

Правління Національного Банку України прийняв постанову від 01.10.2015 №659/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії проблемних" строком на 180 днів.

24.12.2015 Правлінням Національного банку України прийнято Постанову №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії неплатоспроможних" та Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №239 від 24.12.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Правлінням Національного банку України 22.03.2016 на підставі пропозиції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" винесено постанову №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК".

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Виконавча дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішенням №536 від 15.02.2018 продовжила строк здійснення процедури ліквідації ПАТ “Укрінбанк” на один рік з 23.03.2018 до 22.03.2019 включно; продовжила повноваження ліквідатора ПАТ “Укрінбанк” провідному спеціалісту з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Оберемку Р.А. строком на один рік з 23.03.2018 до 22.03.2019 включно.

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішенням №622 від 21.03.2019 продовжила строки здійснення процедури ліквідації ПАТ “Укрінбанк” строком на один рік з 21.03.2019 до 22.03.2020 включно; продовжила повноваження ліквідатора ПАТ “Укрінбанк”, визначені ст.ст. 37, 38, 47-52, 52-1 Закону “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, крім повноважень в частині підписання всіх договорів, пов?язаних з реалізацією активів банку у порядку визначеному законом, в частині організації реалізації активів банку та крім повноважень щодо звернення до пов?язаної з банком особи з вимогою про відшкодування шкоди та звернення з такою вимогою до суду, а також з вимогою до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з законом прирівнюються до вкладів, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Міхну С.С. строком на один рік з 23.03.2019 до 22.03.2020 включно.

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішенням №1044 від 24.04.2019 відкликала повноваження ліквідатора ПАТ “Український інноваційний банк”, делеговані заступнику начальника відділу безпеки департаменту розслідування протиправних діянь Матвійчуку Олексію Юрійовичу з 02.05.2019.

Також, відповідно до вказаного рішення, з 02.05.2019 уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ “Укрінбанк” призначено начальника відділу безпеки департаменту розслідування протиправних діянь Дурдиєва Р.В. і делеговано йому повноваження ліквідатора ПАТ “Укрінбанк”, визначені п.п. 4, 5, 6 частини другої статті 37, п.4 частини першої статті 48 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішенням №616 від 17.03.2020 продовжила строк здійснення процедури ліквідації ПАТ “Укрінбанк” на один рік з 23.03.2020 до 22.03.2021 включно.

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішенням №1485 від 10.08.2020 продовжила процедуру виведення” ПАТ “Укрінбанк” (на теперішній час найменування – Публічне акціонерне товариство “Українська інноваційна компанія”) з ринку шляхом виконання заходів щодо управління майном (активами) банку та задоволення вимог кредиторів; призначила уповноваженою особою Фонду стосовно продовження процедури виведення ПАТ “Укрінбанк” з ринку провідного професіонала з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Караченцева А.Ю.; визначила, що процедура виведення ПАТ “УКРІНБАНК” з ринку здійснюватиметься з урахуванням вимог Закону України №590-X від 13.05.2020 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності” (далі - Закон №590) та відповідно до частини п?ятої статті 44 Закону.

Рішення виконавчої дирекції Фонду №1485 від 10.08.2020 “Про продовження процедури виведення ПАТ “УКРІНБАНК” з ринку і призначення уповноваженої особи” прийняте на підставі пункту 2 частини п?ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п?ятої статті 44, статті 48 Закону, пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №590.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 29.04.2016 по справі №826/5325/16 визнав протиправними та скасував Постанову Правління Національного банку України №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК" та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.07.2016 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №826/5325/16 від 29.04.2016 залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23.11.2016 по справі №826/5325/16 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2016 по справі №826/5325/16 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 по справі №826/5325/16 залишив без змін.

На виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2016 у справі №826/5325/16, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016, було видано виконавчий лист №826/5325/16 від 15.07.2016 про зобов`язання Національного банку України (в особі його відповідальних осіб, до повноважень яких відноситься вчинення відповідних дій) вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в якості банківської установи.

Окружний адміністративного суду міста Києва ухвалою від 19.04.2021 у справі №826/5325/16, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021, змінив спосіб виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2016 у справі № 826/5325/16 в частині зобов`язання Національного банку України (в особі його відповідальних осіб, до повноважень яких відноситься вчинення відповідних дій) вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" в якості банківської установи - в обсязі та стані, який існував до прийняття постанови правління Національного банку України від 22.03.2016 №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" (в т.ч., але не виключно - дозволити усі початкові платежі Публічному акціонерному товариству "Український Інноваційний Банк" у системі електронних платежів (СЕП) та відновити роботу Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" у системі обміну інформацією та виконання платежів SWIFT, Національному банку України повідомити усі банки про відновлення роботи Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" у зазначених вище системах) в наступний спосіб: "Виключити відомості про Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" (попередня назва - "Український інноваційний банк") (ідентифікаційний код 05839888) із Державного реєстру банків України".

Задовольняючи зазначену заяву, Окружний адміністративний суд міста Києва виходив з того, що застосування такого способу виконання рішення, призведе до відновлення прав заявника, оскільки Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" (попередня назва - "Український інноваційний банк") завершить процедуру припинення банківської діяльності, передбаченої законодавством та продовжить свою діяльність як юридична особа, яка немає статусу банку, а також до повного виконання рішення суду у даній справі.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 19.10.2021 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 у справі №826/5325/16.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 16.03.2016 по справі №826/1162/16 визнав протиправними та скасував Постанову Правління Національного банку України №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №239 від 24.12.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.04.2016 по справі №826/1162/16 апеляційні скарги Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 по справі №826/1162/16 залишив без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 31.08.2016 по справі №826/1162/16 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 по справі №826/1162/16 та ухвалу Київського адміністративного суду від 14.04.2016 залишив без змін.

Верховний Суд України постановою від 24.10.2017 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016 скасував та ухвалив нове рішення; у задоволенні позову про визнання протиправними, скасування рішень та зобов`язання вчинити дії відмовив.

Верховний Суд України в постанові зазначив, що провадження у даній справі було розпочате акціонером, який є власником простих іменних акцій в розмірі 0,0003%, а тому рівень його зацікавленості та сутність інтересу в діяльності банку якісно відрізняється від акціонера банку, який може бути ініціатором оскарження дій чи бездіяльності Національного банку України.

Враховуючи викладене, до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся з позовом мажоритарний акціонер Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" про визнання протиправними та скасування рішень.

14.12.2017 Окружний адміністративний суд м. Києва постановою по справі №826/14033/17 задовольнив позовні вимоги ПАТ "Українська інноваційна компанія", визнав незаконним та скасував Постанову Правління Національного банку України від 24.12.2015 №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 20.02.2018 по справі №826/14033/17 залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14.12.2017.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного суду постановою від 09.08.2019 у справі №826/14033/17 відмовив у задоволенні касаційних скарг, залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 щодо визнання незаконним та скасування Постанови Правління Національного банку України від 24.12.2015 №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Відповідно до висновку викладеному у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у справі №826/14033/17 від 09.08.2019, ПАТ "Укрінком" є тією ж юридичною особою, яке довело свою ідентичність та безперервність юридичної особи, а зміна організаційно-правової форми не відбувалась, тому відсутній факт реорганізації юридичної особи, в ході якої згідно з ст. 27, 28 Закону України “Про банки і банківську діяльність” необхідне затвердження плану реорганізації та отримання дозволу від НБУ. В даному випадку мало місце транслятивне (підсумоване) правонаслідування юридичної особи, враховуючи зміну назви, збереження ідентифікаційного коду юридичної особи та вступ у цивільний оборот нової, замість правопопередника зі збереженням обсягу правосуб`єктності в порядку правонаступництва.

Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 03.06.2020 у справі №826/14033/17 заяву Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" про роз`яснення судового рішення задовольнив частково; роз`яснив постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2017 у справі № 826/14033/17, таким чином, що: постанова Правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року № 934 “Про віднесення Публічного акціонерного товариства “УКРІНБАНК” до категорії неплатоспроможних та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 грудня 2015 року №239 “Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ “УКРІНБАНК” та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку”, які були визнані протиправними та скасовані за рішенням суду, є протиправними та скасованими з моменту їх прийняття, не породжують жодних правових наслідків з дати їх прийняття та не є законними дозвільними правовими актами, які можуть бути підставою для запровадження та здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ “УКРІНБАНК”; визнання протиправними та скасування постанови Правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року № 934 “Про віднесення Публічного акціонерного товариства “УКРІНБАНК” до категорії неплатоспроможних та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 грудня 2015 року №239 “Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ “УКРІНБАНК” та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку” зумовлювало відновлення стану ПАТ “Укрінбанк”, який передував їх винесенню.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27.10.2020 у справі №826/14033/17 апеляційні скарги Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнив.

Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 03 червня 2020 року скасував та прийняв нову постанову, якою у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія” про роз`яснення постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2017 року відмовив.

Окружний адміністративний суд м. Києва від 19.12.2016 постановою у справі №826/18320/16, залишеною без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017, визнав протиправним та скасував наказ Міністерства юстиції України від 17 листопада 2016 року №3255/5 про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зробивши висновок, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та відповідна уповноважена особа не має будь - яких повноважень щодо ПАТ "Укрінбанк" у зв`язку зі скасуванням судами рішень про запровадження тимчасової адміністрації та ліквідації у банку.

Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 16.10.2024 у справі №913/266/20 зазначила, що статус банку набувається з моменту прийняття Національним банком України рішення про видачу банківської ліцензії з одночасним внесенням регулятором запису до Державного реєстру банків, тоді як втрата юридичною особою такого статусу відбувається у результаті завершення реорганізації банку або його ліквідації за спеціальною процедурою, здійснюваною (за винятком процедури добровільної ліквідації) державною спеціалізованою установою Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у визначеному банківським законодавством порядку, кінцевим наслідком чого (реорганізації чи ліквідації) є здійснення Національним банком України запису в Державному реєстрі банків про припинення банку. При цьому відкликання банківської ліцензії не є самостійною підставою для втрати юридичною особою статусу банку.

Правовою підставою для запровадження Фондом тимчасової адміністрації або здійснення ним ліквідації банку є відповідні рішення цього органу. Такі рішення (про запровадження тимчасової адміністрації та про початок процедури ліквідації) виконавча дирекція Фонду має право прийняти виключно на підставі рішень Правління НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних чи про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію відповідно. Зазначені рішення виконавчої дирекції Фонду та Правління НБУ не є нормативно правовими актами, адже мають характер індивідуальних.

У разі скасування судом індивідуального акта державного чи іншого спеціалізованого органу такий акт не породжує жодних правових наслідків.

У зв`язку з цим, судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначено, що неодноразові рішення органу управління ПАТ “Український інноваційний банк” про внесення відповідних змін щодо зміни назви, місцезнаходження акціонерного товариства, нової редакції статуту, видів діяльності товариства та призначення органів управління, не є реорганізацією в розумінні банківського законодавства і не впливають на обсяг прав та обов`язків цією юридичної особи, які виникли раніше у зв`язку із здійсненням нею банківської діяльності в межах своєї спеціальної правосуб`єктності як банківської установи, оскільки внаслідок цього не створився новий учасник правовідносин, а отже ПАТ “Укрінбанк” та ПАТ “Українська інноваційна компанія” є однією й тією ж юридичною особою, з одним й тим самим ідентифікаційним кодом 05839888 і єдиним обсягом прав та обов`язків.

Судова палата врахувала, що за відсутності нормативного регулювання продовження процедури виведення банку з ринку шляхом ліквідації у випадку скасування у судовому порядку рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії саме НБУ як уповноваженому суб`єкту на здійснення банківського нагляду належало прийняти у межах своєї компетенції відповідні рішення, чого зроблено не було.

Під час розгляду справи №913/266/20(913/111/21) перед Касаційним господарським судом в складі Верховного Суду постало питання щодо наявності/відсутності правових підстав для закриття провадження у справі за позовом ПАТ "Українська інноваційна компанія" до ПАТ "Український інноваційний банк".

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 07.08.2025 зазначив, що Господарський процесуальний кодекс України взагалі не передбачає можливості поєднання сторін судового процесу в одній особі, не передбачає цей Кодекс і поняття "неналежний позивач", не визначає й механізму заміни останнього, позаяк положення Кодексу спрямовані на вирішення спору, якого не може бути із "самим собою".

Позивач і відповідач, окрім вирішення питання компетенції між державними органами у відповідному провадженні, не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.

За змістом оскаржуваної ухвали вбачається, що місцевий господарський суд, за результатами дослідження наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань інформації встановив, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" та ПАТ "Укрінбанк" є однією юридичною особою з різними назвами, що в свою чергу унеможливлює розгляд справи по суті через відсутність спору між сторонами, при цьому нормами процесуального кодексу не передбачено можливість поєднання сторін судового процесу в одній особі.

При цьому, учасниками справи в порядку, визначеному положеннями статей 74, 76-77 ГПК України, які б спростовували висновок місцевого суду про те, що ПАТ "Укрінбанк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" є однією і тією ж юридичною особою, не надано.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку та зазначив, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" та ПАТ "Укрінбанк", з огляду на наявну судову практику, є різними юридичними особами.

При цьому, суд апеляційної інстанції не зазначив номери справ та дати ухвалення судових рішень, за наслідком дослідження змісту яких суд апеляційної інстанції дійшов висновку про визнання ПАТ "Український інноваційний банк" як існуючої самостійної юридичної особи, за якою, в силу специфіки банківського законодавства, залишилось право кредиторської вимоги за вищезазначеними правочинами.

Колегія суддів зазначила, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що місцевий господарський суд неправильно кваліфікував поєднання в одній особі позивача та відповідача, оскільки суд першої інстанції застосував пункт 2 частини першої статті 231 ГПК України, відповідно до якого господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Касаційний господарський суд у складі Верховного суду у своїй постанові від 07.08.2025 у справі №913/266/20(913/111/21), з урахуванням правових позицій, викладених в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.10.2024 у справі №913/266/20, дійшов висновку, що ПАТ "Укрінбанк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" є однією й тією ж юридичною особою, з одним й тим самим ідентифікаційним кодом 05839888, а зміни до статуту товариства не є реорганізацією в розумінні банківського законодавства і не впливають на обсяг прав та обов`язків цієї юридичної особи щодо зобов`язань, які виникли до внесення відповідних змін до статуту зазначеної юридичної особи.

Аналогічний правовий висновок також викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.04.2025 у справі №465/6061/19-ц.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 23.06.2026 у справі №913/266/20(913/282/25) дійшов висновку, що на відміну від постанови від 16.10.2024 у справі №913/266/20, висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі №925/698/16 були сформульовані за інших обставин, визначених зокрема у пунктах 155, 156, 157, 158 цієї постанови.

Аналогічного висновку дійшов Суд у постанові від 16.10.2024 у справі №913/266/20, відхиливши аргументи щодо протиставлення раніше сформульованих висновків також і у постанові від 18.11.2021 у справі №910/4475/19, зазначивши, що відмінність у судових рішеннях у справі №910/4475/19 та у справі №913/266/20 зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норм, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення: на відміну від обставин справи №910/4475/19 у справі №913/266/20 незаконність рішень загальних зборів щодо змін до статуту Товариства та їх державної реєстрації не була доведена у судовому порядку, а на дату підготовчого засідання Державний реєстр банків не містив відомостей щодо ПАТ "Українська інноваційна компанія".

У зв`язку з викладеним Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про відсутність, зокрема у Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення ПАТ "Укрінбанк" з ринку процесуальних прав (процесуальної правосуб`єктності) діяти у спірних правовідносинах у цій справі як орган управління банку та орган контролю банку за правилами статей 4, 36, 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від імені ПАТ "Українська інноваційна компанія" (Позивача), а відповідно і відсутність впливу рішення у цій справі на права, інтереси та (або) обов`язки зазначеної Уповноваженої особи Фонду.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що Верховний Суд послідовно та неодноразово у своїй судовій практиці висновує, що ПАТ "Укрінбанк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" є однією й тією ж юридичною особою з одним й тим самим ідентифікаційним кодом 05839888, а зміни до статуту товариства не є реорганізацією в розумінні банківського законодавства і не впливають на обсяг прав та обов`язків відповідної юридичної особи щодо зобов`язань, які виникли до внесення відповідних змін до її статуту (постанови: від 11 серпня 2025 року cправа №913/266/20 (908/387/19); від 21 серпня 2025 року справа №913/266/20 (913/119/21); від 07 серпня 2025 року справа №913/266/20 (913/111/21), від 29.10.2025 справа №913/266/20 (442/1520/18), від 28.10.2025 справа №913/266/20 (711/8269/17), від 11.08.2025 справа №913/266/20 (908/387/19, від 20.03.2025 справа №902/538/16, від 20.03.2025 справа №909/578/17, від 18.02.2025 справа №915/741/21, від 26.02.2025 справа №908/401/18, від 28.01.2025 справа №921/534/23).

Стосовно доводів скаржника, що постанова Правління Національного Банку України від 01.10.2015 № 659/БТ, якою банк віднесено до категорії проблемних є чинною та в судовому порядку не оскаржувалась, крім того рішення ВД ФГВФО щодо продовження ліквідаційної процедури від 17.03.2020 № 616, від 10.08.2020 № 1485 в судовому порядку скасовані не були колегія суддів зазначає.

Загальні способи захисту права у публічно-правових відносинах визначені положеннями статті 245 КАС України (в редакції станом на момент оскарження рішень НБУ та Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб).

Виходячи зі змісту приписів частини другої статті 245 КАС України в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача, а саме: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.

При цьому скасування акта суб`єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Визнання ж акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Верховний Суд у постанові від 08.02.2022 у справі №1540/3828/18 вказав, що відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно – правових є істотною і полягає, зокрема в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконними (протиправними) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно – правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2019 у справі №520/12022/17 зробила такий висновок, що у разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття. Аналогічну позицію висловив і Верховний Суд у постанові від 05.02.2024 у справі №140/5638/23.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 18.10.2022 у справі №826/4471/18 дійшов висновку, що оскільки постанову Правління Національного банку України № 180 від 22.03.2016 та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 385 від 22.03.2016 скасовані, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що рішення № 536 від 15 лютого 2018 року про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ “Укрінбанк” та продовження повноваження ліквідатора ПАТ “Укрінбанк” підлягає скасуванню, оскільки є похідним від скасованих рішень та спрямованим на продовження процедури ліквідації банку, яка визнана судами протиправною.

Колегія суддів зауважує, що постанова Правління Національного Банку України від 01.10.2015 № 659/БТ припинила свою дію, у зв`язку з прийняттям Правлінням НБУ 24 грудня 2015 року постанови № 934, а в умовах встановлення факту скасування у судовому порядку постанов Правління НБУ та рішень виконавчої дирекції Фонду (постанова НБУ від 24.12.2015 № 934 про віднесення до категорії неплатоспроможних; рішення Фонду від 24.12.2015 № 239 про запровадження тимчасової адміністрації; постанова НБУ від 22.03.2016 № 180 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію; рішення Фонду від 22.03.2016 № 385 про початок процедури ліквідації), були відсутні будь-які підстави для продовження строків ліквідації в умовах відсутності чинного рішення про початок процедури такої ліквідації.

При цьому, відповідне рішення Виконавчої дирекції ФГВФО “Про продовження процедури виведення ПАТ “Укрінбанк” з ринку і призначення уповноваженої особи” від №1485 прийнято Фондом 10.08.2020, тобто вже після відкриття провадження у справі про банкрутство (15.05.2020 року) та за відсутності нового рішення Правління НБУ (згідно із встановленими законом повноваженнями) про віднесення банку до категорії неплатоспроможних або про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, що надало б Фонду законні підстави для початку здійснення процедури виведення банку з ринку, що враховано судом першої інстанції та свідчить про безпідставність доводів скаржника в цій частині.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржників на наявність в Державному реєстрі банків відомостей про процедуру ліквідації ПАТ “Український інноваційний банк” яка фактично не завершена, оскільки інформація про перебування ПАТ “Укрібанк” на стадії ліквідації у Державному реєстрі банків внесена на підставі постанови Правління НБУ від 22.03.2016 № 180 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію та рішення Фонду від 22.03.2016 № 385 про початок процедури ліквідації, які скасовані в судовому порядку в межах справи №826/5325/16, що підтверджується даними з сайту НБУ України.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника, що вчинення реєстраційних змін колишніми органами управління банку без згоди Національного банку України є порушенням чинного законодавства, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду у постанові у справі № 925/698/16, з огляду на наступне.

Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного суду у своїй постанові від 16.10.2024 у справі №913/266/20 зазначила, що Велика Палата Верховного Суду в п.257 постанови від 10.12.2019 у справі №925/698/16 виснувала, що «скасування судом або визнання неправомірним (незаконним) рішення Фонду про запровадження тимчасової адміністрації чи початок процедури ліквідації банку не означає автоматичного припинення управління банком Фондом».

Такий висновок (саме щодо випадку, коли також скасовано рішення Фонду про запровадження тимчасової адміністрації) не має нормативного підтвердження, однак був сформульований Великою Палатою Верховного Суду у спірних правовідносинах за відсутності правової регламентації порядку відновлення банківської діяльності установи у зв`язку з тим, що рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії було скасоване у судовому порядку через юридично організаційні порушення його прийняття, в тому числі за умов подальшої фактичної невідповідності проблемного банку вимогам банківського законодавства, та виконання яких є передумовою наявності у банку зазначеної ліцензії.

В постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №826/11199/16 від 19.04.2019 зазначено, що повноваження щодо повного та виняткового управління банком виникає у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб після прийняття Національним банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та в подальшому - рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

В той же час, станом на дату виникнення спірних правовідносин вказані рішення Правління НБ України скасовані в судовому порядку, що, в свою чергу, відновлює повноваження органів управління банку.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 17.09.2025 у справі №913/266/20(826/15260/17) зазначив, що на момент вчинення оспорюваних реєстраційних дій Постанова №934 (про віднесення ПАТ УкрІнБанк до категорії неплатоспроможних), Рішення №239 (про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ УКРІНБАНК та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку), Постанова №180 (про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ УКРІНБАНК) та Рішення №385 (про початок процедури ліквідації ПАТ УКРІНБАНК та делегування повноважень ліквідатора банку) були визнані незаконними та скасовані відповідними судовими рішеннями у справах №№ 826/1162/16, 826/14033/17, 826/5325/16, тобто скасовано юридичну підставу для введення тимчасової адміністрації та початку ліквідації ПАТ УкрІнБанк.

Поряд з цим, правовою підставою для запровадження Фондом тимчасової адміністрації або здійснення ним ліквідації банку є відповідні рішення цього органу. Такі рішення (про запровадження тимчасової адміністрації та про початок процедури ліквідації) виконавча дирекція Фонду має право прийняти виключно на підставі рішень Правління НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних чи про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію відповідно. Зазначені рішення виконавчої дирекції Фонду та Правління НБУ не є нормативно правовими актами, адже мають характер індивідуальних.

Як вже зазначалось, у разі скасування судом індивідуального акта державного чи іншого спеціалізованого органу такий акт не породжує жодних правових наслідків.

Отже, оскільки були відсутні чинні рішення Виконавчої дирекції Фонду як правові підстави для запровадження тимчасової адміністрації або здійснення ліквідації банку, то суди попередніх інстанцій обґрунтовано керувалися безпідставністю доводів Фонду про порушення його прав чи інтересів спірними реєстраційними діями.

Колегія суддів також враховує, що з дати скасування чинними судовими рішеннями у справі № 826/5325/16 відповідних рішень НБУ та Фонду щодо здійснення процедури виведення ПАТ «Укрінбанк» з ринку (шляхом ліквідації) НБУ не вжив заходів щодо прийняття нового рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних або про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку, виключно яке є встановленою законом підставою для прийняття Фондом власних рішень для початку процедури виведення банку з ринку, а саме рішення про запровадження тимчасової адміністрації або рішення про початок процедури ліквідації відповідно, що свідчить про те, що НБУ як особливий центральний орган державного управління допустив бездіяльність, позаяк належним чином не виконав покладені на нього законодавством обов`язки у питанні здійснення банківського нагляду, зокрема щодо прийняття необхідних рішень, спрямованих на забезпечення можливості застосування Фондом подальших обов`язкових процедур до неплатоспроможного банку. При цьому в умовах відсутності нормативного регулювання продовження процедури виведення банку з ринку шляхом ліквідації у випадку скасування у судовому порядку рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії саме НБУ як уповноваженому суб`єкту на здійснення банківського нагляду належало прийняти у межах своєї компетенції відповідні рішення, чого зроблено не було.

Тобто внаслідок бездіяльності центрального органу державного управління (НБУ), а також через не запровадження органом законодавчої влади нормативного регулювання порядку «відновлення» банківської ліцензії у випадку скасування судовими рішеннями відповідних рішень НБУ та Фонду, спрямованих на здійснення процедури ліквідації банку, чи порядку подальшого виведення неплатоспроможного банку з ринку за цих умов, боржник був позбавлений можливості зберігати правовий статус банку.

Крім того, висновки про те, що ПАТ "Укрінбанк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" (Позивач) є однією й тією ж юридичною особою, що була позбавлена можливості зберігати правовий статус банку внаслідок бездіяльності центрального органу державного управління (НБУ), узгоджується і не суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі № 925/698/16 про те, що: не відбувся правочин між ПАТ "Український інноваційний банк" та ПАТ "УКРІНКОМ" щодо передачі прав та обов`язків банку, як і правонаступництва в розумінні процедури реорганізації; а іншої передбаченої статтею 512 ЦК України зміни кредитора в особі ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "УКРІНКОМ" (ПАТ "Українська інноваційна компанія") не доведено (пункт 209); а неодноразове прийняття органами управління ПАТ "Український інноваційний банк" рішення з внесенням державними реєстраторами відповідних реєстраційних записів щодо зміни назви, місцезнаходження акціонерного товариства, нової редакції статуту, видів діяльності товариства та призначення органів управління не є реорганізацією у розумінні банківського законодавства і не впливають на обсяг прав та обов`язків цієї юридичної особи, які виникли раніше у зв`язку із здійсненням нею банківської діяльності в межах своєї спеціальної правосуб`єктності як банківської установи, оскільки внаслідок цього не створився новий учасник правовідносин.

Так, Верховним Судом у постанові від 16.10.2024 у справі № 913/266/20 сформульовано висновок за таких, чинних на момент ухвалення такої постанови обставин, а саме:

1) чинності судових рішень про визнання протиправними і скасування всіх актів НБУ та Фонду щодо виведення ПАТ "УКРІНБАНК" з ринку, зокрема постанови НБУ про відкликання його банківської ліцензії та ліквідацію (тобто скасування юридичної підстави для введення тимчасової адміністрації та початку ліквідації) (пункт 3.15), тоді як єдине нескасоване рішення НБУ про віднесення банку до категорії проблемних згідно з нормативним регулюванням до процедури виведення банку з ринку не належить;

2) наявності чинного, однак невиконаного НБУ судового рішення, яким суд зобов`язав НБУ вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування ПАТ "Український інноваційний банк" як банківської установи в обсязі та стані, який існував до прийняття постанови НБУ від 22.03.2016 № 180 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію;

3) нездійснення поновлення процедури виведення банку (ПАТ "УКРІНБАНК") з ринку та відсутності, у контексті окреслених вище обставин, на дату підготовчого засідання у справі про банкрутство Боржника реальних перспектив для її поновлення, тобто неналежного виконання НБУ покладених на нього законодавством обов`язків щодо здійснення банківського нагляду, зокрема внаслідок неприйняття необхідних рішень, спрямованих на забезпечення можливості Фонду здійснити процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку;

4) пропущення встановлених законом строків для ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" у порядку, визначеному банківським законодавством;

5) відсутності нормативного регулювання механізму поновлення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку у випадку скасування у судовому порядку відповідних рішень НБУ та Фонду щодо запровадження такої процедури";

6) відмови у справах № № 826/15260/17, 826/11199/16 у задоволенні позовів Фонду про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах (у тому числі відповідно до рішень загальних зборів від 13.07.2016) за відсутності при цьому звернення НБУ з позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів, змін до статуту чи скасування записів у ЄДР, не зважаючи на те, що з моменту ухвалення відповідних рішень минуло вже понад шість років;

7) відсутності за відомостями з Єдиного державного реєстру відомостей про юридичну особу з назвою ПАТ "Укрінбанк" та кодом 05839888, що зумовило неможливість визначення органу / суб`єкта, наділеного повноваженнями на управління цією особою;

8) існування у правовому полі юридичної особи (ідентифікаційний код 05839888), яка здійснювала банківську діяльність та мала назву ПАТ "Укрінбанк", із новою назвою ПАТ "Українська інноваційна компанія" та із внесеними змінами до статуту стосовно видів діяльності, тоді як незаконність рішень загальних зборів щодо таких змін та відповідних записів у ЄДР не була доведена в судовому порядку (НБУ взагалі не ініціював відповідних спорів);

9) відсутності у ПАТ "Українська інноваційна компанія" банківської ліцензії та відсутності відомостей про зазначену юридичну особу у Єдиному Державному реєстрі банків.

При цьому, на відміну від постанови від 16.10.2024 у справі №913/266/20, висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі №925/698/16 були сформульовані за інших обставин, визначених зокрема у пунктах 155, 156, 157, 158 такої постанови, зокрема:

« 155. Отже, на момент звернення (22 червня 2016 року) з позовом Уповноваженої особи Фонду до Господарського суду Черкаської області у цій справі (№ 925/698/16) судові рішення у справі № 826/1162/16 (про незаконність та скасування Постанови НБУ про неплатоспроможність банку й Рішення Фонду про тимчасову адміністрацію) були зупинені ухвалою ВАСУ, а рішення ОАСК у справі № 826/5325/16 (про незаконність та скасування Постанови НБУ про відкликання ліцензії та ліквідацію банку й Рішення Фонду про ліквідацію банку) не набрало чинності через його оскарження в апеляційній інстанції.

156. На момент здійснення організаційних змін банку від 13 липня 2016 року та їх державної реєстрації судові рішення у справі № 826/1162/16 про незаконність та скасування Постанови НБУ про неплатоспроможність банку й Рішення Фонду про тимчасову адміністрацію були все ще зупинені ухвалою ВАСУ. Провадження у судовій справі № 826/14033/17 ще не було відкрите. Постанова НБУ № 659/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «УКРІНБАНК» до категорії проблемних» продовжувала діяти.

157. На момент розгляду Великою Палатою Верховного Суду цієї справи (№ 925/698/16) ще не ухвалене остаточне рішення у справі № 826/5325/16, у якій було подано до ВСУ заяву про перегляд судового рішення касаційної інстанції та відкрите провадження.

158. Той факт, що в окремих судових справах, на які посилаються сторони спору, ПАТ «Українська інноваційна компанія» визнає свої зобов`язання перед кредиторами ПАТ «Український інноваційний банк», а в окремих заперечує такі зобов`язання, не дає підстав для надання переваг правовій оцінці, здійсненій судами у таких справах, які підтверджують або спростовують наявність у ПАТ «Українська інноваційна компанія» прав та обов`язків ПАТ «Український інноваційний банк».

Вказане узгоджується з висновками, викладеним у постанові Верховного суду від 23.06.2026 у справі №913/266/20 (913/282/26).

Скаржник в поданій апеляційні скарзі посилається на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» 590-ІХ (який не був чинний станом на дату відкриття провадження у справі про банкрутство, проте набув чинності станом на момент розгляду клопотання) внесено зміни до законодавчих актів, зміст яких полягає у тому, що визнання в судовому порядку протиправними рішень про введення в банку тимчасової адміністрації та початок його ліквідації, що мало місце щодо боржника, не повертає банк у попереднє становище, а процедура виведення банку з ринку Фондом має продовжуватись, що на його думку, свідчить про наявність у боржника спеціального статусу банку.

23.05.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» №590-ІХ від 13.05.2020 (далі – Закон №590-ІХ від 13.05.2020).

Відповідно до ч.8 вказаного Закону внесено зміни до Закону України «Про банки і банківську діяльність», зокрема доповнено ст.76 абзацом наступного змісту: розпочата процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку не може бути зупинена/припинена, у тому числі в разі визнання протиправними (незаконними) та скасування індивідуальних актів Національного банку України та/або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що були підставою для її початку; статтю 77 абзацом - розпочата процедура ліквідації банку не може бути зупинена/припинена, у тому числі в разі визнання протиправними (незаконними) та скасування індивідуальних актів Національного банку України та/або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що були підставою для її початку; стаття 79 передбачає, що: визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта Національного банку України, зазначеного в частині другій цієї статті, або окремих його положень; не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акта/рішення, включаючи відновлення правового статусу цього банку, та не відновлює становища/прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого акта/рішення; не може бути підставою для визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій/визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку/ліквідації банку; не породжує будь-яких прав у осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого індивідуального акта/рішення, крім права на відшкодування завданої шкоди.

Аналогічними нормами доповнено статтю 54 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Розділом ІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону №590-ІХ від 13.05.2020 визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (ч.1). Законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до дня набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону (ч.2). Фонду гарантування вкладів фізичних осіб: 1) здійснити (продовжити) процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, ліквідацію банків відповідно до Закону України "Про систему гарантуванням вкладів фізичних осіб", підстави (індивідуальні акти) для початку тимчасової адміністрації, ліквідації яких було визнано протиправними (незаконними) та скасовано до дня набрання чинності цим Законом; 2) здійснювати ліквідацію банку, процедура ліквідації якого була розпочата або продовжена до дня набрання чинності цим Законом, з дотриманням вимог цього Закону щодо здійснення ліквідаційної процедури системно важливого банку (ч.3).

Судові провадження, розпочаті до набрання чинності цим Законом, у яких на день набрання чинності цим Законом не ухвалено остаточне рішення, вирішуються, розглядаються або переглядаються з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом (ч.5).

Судові провадження в господарських справах за позовом учасника та/або колишнього учасника банку про захист прав або інтересів, які були порушені внаслідок виведення банку з ринку на підставі протиправного (незаконного) індивідуального акта Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішення Кабінету Міністрів України, судовий розгляд яких станом на день набрання чинності цим Законом не завершений у судах першої, апеляційної або касаційної інстанцій шляхом ухвалення рішення (ухвали, постанови), у разі невідповідності обраних позивачем способів захисту вимогам частин третьої, четвертої статті 5 Господарського процесуального кодексу України підлягають закриттю у відповідній частині судом, який розглядає справу (ч.7).

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях висловлював юридичну позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 5-рп/2012, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012).

Положення частини першої статті 58 Основного Закону України передбачають загальновизнані принципи дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, а саме: принцип їх безпосередньої дії, тобто поширення тільки на ті відносини, які виникли після набуття чинності законами чи іншими нормативно-правовими актами, та принцип зворотної дії в часі, якщо вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (абзац другий пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 26 січня 2011 року № 1-рп/2011).

Конституційний Суд України висловив, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування.

Зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та/або набуття чинності іншими.

Так, при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов`язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права.

Водночас зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому.

Такі правовідносини є триваючими. При цьому триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.

За змістом пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 590-IX законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до дня набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, за темпоральним критерієм законодавець застосував принцип прямої дії положень Закону № 590-IX у часі тобто перехід до регулювання згідно із Законом № 590-IX здійснюється негайно з дня набрання ним чинності 23.05.2020, а раніше прийняті законодавчі акти не застосовуються в частинах, що суперечать цьому Закону.

Разом з тим, враховуючи набрання Законом № 590-IX чинності 23.05.2020 та ті обставини, що він не діяв на момент віднесення ПАТ «Укрінбанк» до неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Укрінбанк» (Постанова Правління Національного банку України №934 від 24.12.2015, рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №239 від 24.12.2015), початку процедури ліквідації ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку (Постанова Правління Національного банку України №180 від 22.03.2016, рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №385 від 22.03.2016) (вказані рішення скасовані в судовому порядку) та, крім того, на момент прийняття рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №536 від 15.02.2018 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Укрінбанк» строком на один рік з 23.03.2018 по 22.03.2019 включно, рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №622 від 21.03.2019 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Укрінбанк»» строком на один рік з 23.03.2019 по 22.03.2020 включно» (які також скасовані в судовому порядку), а станом на дату набрання Законом № 590-ІХ чинності триваючих правовідносин не існувало, оскільки означені рішення скасовані та не породжують будь-яких правових наслідків, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо нерозповсюдження норм зазначеного закону на процедуру банкрутства ТОВ «Укрінком».

Також, у контексті застосування процесуальних норм, які було новелізовано із прийняттям Закону № 590-IX, зокрема пункту 7 розділу ІІ цього Закону, необхідно враховувати положення частини третьої статті 3 ГПК України, якою визначено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії (однією із яких є закриття провадження у справі), розгляду і вирішення справи.

Зазначене відповідає припису частини першої статті 58 Конституції України, згідно з яким закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №590-IX судові провадження в господарських справах за позовом учасника та/або колишнього учасника банку про захист прав або інтересів, які були порушені внаслідок виведення банку з ринку на підставі протиправного (незаконного) індивідуального акта НБУ, Фонду, Мінфіну, НКЦПФР, рішення КМУ, судовий розгляд яких станом на день набрання чинності цим Законом не завершений у судах першої, апеляційної або касаційної інстанцій шляхом ухвалення рішення (ухвали, постанови), у разі невідповідності обраних позивачем способів захисту вимогам частин третьої, четвертої статті 5 ГПК України підлягають закриттю у відповідній частині судом, який розглядає справу.

Зазначена спеціальна норма про закриття провадження у справі є процесуальною та оперативною, виходячи з дії нормативних актів у часі, встановлює, яку процесуальну дію має вчинити суд у разі, якщо позивач обрав неналежний спосіб захисту у процедурі виведення банку з ринку. Отже, ця норма має застосовуватися разом з відповідною нормою закону як цілісний регулятор на час учинення відповідної процесуальної дії, а не на час виникнення спірних правовідносин (чи на час звернення позивача до суду). Відтак норми перехідних положень закону як такі, що застосовуються до обмеженого кола правовідносин, які виникли і продовжуються на момент набрання чинності відповідним законом, вичерпують свою дію внаслідок їх застосування. Після закриття провадження у справах, про які законодавцем зазначено в пункті 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 590-IX, буде відсутній предмет регулювання припису цього пункту.

З аналізу вказаної норм вбачається, що для її застосування обов`язковим є наявність таких чотирьох складових, а саме: суб`єкт звернення з позовом до суду (учасник та/або колишній учасник банку), наявність позовної заяви про захист прав або інтересів, які були порушені внаслідок виведення банку з ринку на підставі протиправного (незаконного) індивідуального акта НБУ, Фонду, Мінфіну, НКЦПФР, рішення КМУ; незавершений розгляд справ про законність індивідуальних актів вищевказаних органів; неналежний спосіб захисту; тобто застосування вказаного пункту можливе виключено в межах позовного провадження; та лише за наявності та взаємного зв`язку всіх чотирьох зазначених критеріїв суд має процесуальні підстави поставити питання щодо закриття провадження у справі.

Разом з тим, провадження у справі №913/266/20 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» відкрито за заявою ініціюючого кредитора ТОВ «ЮС-Металл» за нормами Кодексу України з процедур банкрутства метою яких є зокрема задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, при цьому питання щодо наявності або відсутності порушеного права діючих учасників, або колишніх учасників банку, як і питання щодо законності чи незаконності індивідуальних актів НБУ та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виведення банку з ринку у справі №913/266/20 не порушуються, а тому застосування положень пункту 7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №590-IX передбачених саме для позовного провадження, є неможливим у провадженні у справі про банкрутство.

В контексті встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про відсутність можливості існування процедури тимчасової адміністрації/ліквідації згідно Закону №590-ІХ, та правових підстав для закриття провадження у справі №913/266/20 про банкрутство ПАТ «Українська інноваційна компанія» на підставі п.10 ч.1 ст.90 Кодексу України з процедур банкрутства.

Отже, доводи скаржника, покладені в основу поданої апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту.

Стосовно викладених у відзиві на апеляційну скаргу доводів боржника про зловживання Фондом своїми процесуальними правами, колегія суддів зазначає наступне. Господарський суд Луганської області в оскаржуваній ухвалі розглянув клопотання без номеру від 20.07.2026 Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» про визнання дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо подачі клопотання про закриття провадження у справі про банкрутство - зловживанням процесуальними правами, та відмовив в його задоволені з підстав в ній зазначених. Судове рішення в цієї частині не оскаржується учасниками, боржником не наведено ґрунтовних заперечень та спростувань щодо висновків, зроблених судом першої інстанції при розв`язанні клопотання про зловживання правами, а отже у апеляційної інстанції відсутні повноваження щодо перегляду зазначених висновків.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції належним чином досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вх.1793 Л/2) не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Луганської області від 23.07.2026 у справі №913/266/20 підлягає залишенню без змін.

Враховуючи, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання залишається за скаржником.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вх.1793 Л/2) на ухвалу Господарського суду Луганської області від 23.07.2026 про відмову у закритті провадження у справі №913/266/20 - залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського суду Луганської області від 23.07.2026 про відмову у закритті провадження у справі №913/266/20 в оскаржуваній частині - залишити без змін.

3.Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 29.10.2026.

Головуючий суддя П.В. Демідова

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Н.О. Мартюхіна