Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №369/7812/26 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Суд: Києво-Святошинський районний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 29 жовтня 2026 р.

Справа: №369/7812/26

Суддя: Дубас Т. В.

Справа № 369/7812/26

Провадження № 2/369/12020/26

РІШЕННЯ

Іменем України

30.10.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді: Дубас Т.В.,

за участю секретаря: Мосійчук А.С.,

розглянувши у судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮрКонсалт Груп Плюс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» (далі – ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс») звернулась до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором позики № 67/045114390.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що 13.02.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР ФІНАНС» (далі – ТОВ «ПАРТНЕР ФІНАНС») та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 67/045114390. На підставі цього Договору Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти у розмірі, встановленому цим Договором, а Позичальник зобов`язується повернути суму позики Позикодавцю та сплатити проценти, а також інші платежі за графіком платежів.

Мета отримання позики Позичальником – споживчі цілі, що не суперечать законодавству. Позика надається Позичальнику на умовах із поверненням суми позики в кінці строку користування позикою. Розмір, порядок та строки сплати Позичальником платежів за цим Договором погоджений сторонами в графіку платежів. Позичальник зобов`язаний здійснювати платежі у відповідності до графіку платежів.

Позичальник повинен сплачувати Позикодавцю проценти за договором за фіксованою ставкою, встановленою Договором позики, від суми позики (залишку суми позики) за кожен день користування позикою в межах строку, передбаченого п.1.4. та п.2.2. Договору у порядку, розмірі та строки встановлені в графіку платежів.

Позикодавець надає позику шляхом передачі готівкових коштів Позичальнику. Підписанням цього Договору Позичальник підтверджує, що він отримав від Позикодавця суму позики у повному обсязі у дату підписання цього Договору.

Позичальник повертає суму позики, а також здійснює оплату інших платежів за Договором, шляхом внесення готівкових коштів у касу Позикодавця або на банківський рахунок Позикодавця. Днем повернення позики (її частини) вважається день внесення суми позики (її частини) в касу Позикодавця або на банківський рахунок Позикодавця. Позичальник зобов`язаний повернути суму позики у повному обсязі в термін, визначений графіком платежів. Позичальник має право достроково повернути суму позики та сплатити інші платежі за Договором.

Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань, що будуть тривати після закінчення строку дії Договору. Умови цього Договору, які залишились стороною невиконаними частково або в повному обсязі, після закінчення строку дії Договору, зберігають чинність (продовжують діяти) до їх повного виконання.

Як зазначено в позовній заяві, відповідачем не виконані належним чином взяті на себе зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин – ст. 526 та ст. 527 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

28 грудня 2023 року між ТОВ «ПАРТНЕР ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (далі – ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС») укладено Договір факторингу № 28122023, відповідно до умов якого ТОВ «ПАРТНЕР ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Договором позики.

17 квітня 2025 року між ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ» (далі – ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ»), укладено Договір факторингу № 17-04/ФК-25, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Договором позики.

25 серпня 2025 року між ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ» та ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» укладено Договір факторингу № 25-08/ ФК-25, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Враховуючи, що первісним Позикодавцем було виконано свої зобов`язання за договором в повному обсязі, а відповідач не повернув суму позики за Договором від 13.02.2021, то позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача заборгованість за договором кредиту в розмірі 33 200,00 грн., судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.05.2026 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклика сторін в судове засідання.

Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали на подання відзиву та заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Поряд з цим, відповідач ухвалу суду про відкриття провадження не отримав, оскільки рекомендоване повідомлення та конверт повернулися до суду.

Відповідач заяву із запереченнями про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву до суду не направляв.

Згідно ч. 8 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 13.02.2021 року між ТОВ «ПАРТНЕР ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 67/045114390. На підставі цього Договору Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти у розмірі, встановленому цим Договором, а Позичальник зобов`язується повернути суму позики Позикодавцю та сплатити проценти, а також інші платежі за графіком платежів.

Мета отримання позики Позичальником – споживчі цілі, що не суперечать законодавству. Позика надається Позичальнику на умовах із поверненням суми позики в кінці строку користування позикою. Розмір, порядок та строки сплати Позичальником платежів за цим Договором погоджений сторонами в графіку платежів. Позичальник зобов`язаний здійснювати платежі у відповідності до графіку платежів.

Відповідно до п.1.4. Договору позики строк, на який надається позика становить 365 днів. Позика надається Позичальнику на умовах із поверненням суми позики в кінці строку користування позикою.

Згідно п.2.1. вищезазначеного Договору Позичальник повинен сплачувати Позикодавцю проценти за договором за фіксованою ставкою 2 % від суми позики (залишку суми позики) за кожен день користування позикою в межах строку, передбаченого п.1.4. та п.2.2. Договору у порядку, розмірі та строки встановлені в графіку платежів, що у загальному розмірі становить 28 080 грн. 00 коп.

Відповідно до п.8.4 Договору позики сторони засвідчили, що орієнтовна реальна річна процентна ставка за цим Договором становить 730 % річних, орієнтовна загальна вартість позики для Позичальника складає 32 200 грн., загальні витрати 29 200 грн.

Позикодавець надає позику шляхом передачі готівкових коштів Позичальнику. Підписанням цього Договору Позичальник підтверджує, що він отримав від Позикодавця суму позики у повному обсязі у дату підписання цього Договору.

Позичальник повертає суму позики, а також здійснює оплату інших платежів за Договором, шляхом внесення готівкових коштів у касу Позикодавця або на банківський рахунок Позикодавця. Днем повернення позики (її частини) вважається день внесення суми позики (її частини) в касу Позикодавця або на банківський рахунок Позикодавця. Позичальник зобов`язаний повернути суму позики у повному обсязі в термін, визначений графіком платежів. Позичальник має право достроково повернути суму позики та сплатити інші платежі за Договором.

Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань, що будуть тривати після закінчення строку дії Договору. Умови цього Договору, які залишились стороною невиконаними частково або в повному обсязі, після закінчення строку дії Договору, зберігають чинність (продовжують діяти) до їх повного виконання.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України зазначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Договір позики може бути оплатним, тобто таким, що передбачає сплату процентів за користування сумою позики, або безоплатним – якщо виконання позичальником зобов`язання обмежується поверненням боргу.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Така позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року (справа № 6-63цс13).

Стаття 1049 ЦК України визначає що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За правилами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір позики № 67/045114390 від 13.02.2021 відповідач не оспорював, недійсним його не визнано, про безгрошовість позики в порядку ст. 1051 ЦК України він не заявляв, доказів того, що кошти не були ним одержані або одержані у меншому розмірі, суду не надавав.

За таких обставин суд вважає доведеним, що ТОВ «ПАРТНЕР ФІНАНС» передало відповідачу суму позики у розмірі 4 000 грн у дату підписання договору - 13.02.2021.

28 грудня 2023 року між ТОВ «ПАРТНЕР ФІНАНС» та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 28122023, відповідно до умов якого ТОВ «ПАРТНЕР ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Договором позики.

17 квітня 2025 року між ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» та ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ» укладено Договір факторингу № 17-04/ФК-25, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Договором позики.

25 серпня 2025 року між ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ» та ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» укладено Договір факторингу № 25-08/ФК-25, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб) а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У відповідності до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу має бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Вищезазначені договори факторингу, за якими право грошової вимоги за договором позики № 67/045114390 від 13.02.2021 перейшло до позивача, у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися, а тому в силу ст. 204 ЦК України вважаються правомірними. Реєстри боржників, які є додатками до цих договорів, містять дані договору позики, укладеного з відповідачем, та розмір відступленої вимоги, у зв`язку з чим суд виходить з того, що ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» є новим кредитором у спірному зобов`язанні.

Доказів повернення суми позики у розмірі 4 000 грн матеріали справи не містять, а тому в цій частині вимоги позивача є обґрунтованими.

Щодо заборгованості за процентами за користування позикою суд зазначає таке.

Проценти у розмірі 28 080 грн нараховані в межах строку кредитування, який спливав 12.02.2022, і за графіком платежів, що є невід`ємною частиною договору, а тому підстав для відмови у їх стягненні у зв`язку зі спливом строку кредитування немає. Обмеження максимального розміру денної процентної ставки на рівні 1% (ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону України від 22.11.2023 № 3498-IX) до спірних правовідносин не застосовується, оскільки договір укладено 13.02.2021, тобто до набрання чинності цим Законом 24.12.2023, а строк його дії після зазначеної дати не продовжувався.

Разом з тим суд враховує, що позика надавалася фізичній особі для споживчих цілей, а отже, на спірні правовідносини поширюється законодавство про захист прав споживачів.

Вирішуючи питання щодо правомірності нарахування комісії, суд виходить із такого.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Отже, законом передбачено право банку чи іншої фінансової установи кредитодавця, встановлювати в договорі і вимагати сплати від позичальника комісій за додаткові та супутні послуги, пов`язані, зокрема, з наданням кредиту.

Однак в договорі не зазначено про надання позичальнику будь-яких додаткових чи супутніх послуг, пов`язаних з наданням кредиту. Не вбачається надання таких послуг і з інших матеріалів справи.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1054 ЦК України). Отже, суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку кредитодавця надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти. Тобто надання кредитних коштів позичальнику є виконанням кредитодавцем зобов`язання, яке він взяв на себе, уклавши кредитний договір, і яке і складає зміст договору кредиту.

Таким чином, умова про встановлення комісії за сам факт надання кредиту в силу ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною, а позовна вимога про стягнення комісії за надання кредиту задоволенню не підлягає.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, висловленої в постанові від 09.12.2019 по справі № 524/5152/15-ц: «надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику».

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення заборгованості за комісією в сумі 1 120 грн. за Договором позики, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення заборгованості у розмірі 32 080,00 грн., що становить 96,63 % від заявлених позовних вимог, то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2 572,07 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо задоволення позову в частині стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1 та 3 (п. 1) ст. 133 та ч.ч. 1-3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Згідно договору про надання правової допомоги від 10.12.2025 року № 45714110, адвокат Горобей Руслана Геннадіївна зобов`язується надавати клієнтові - ТОВ ««ЮрКонсалт Груп Плюс»» правничу допомогу, а клієнт зобов`язується оплачувати надані послуги та фактичні витрати адвоката, необхідні для виконання Договору.

Згідно акту про підтвердження факту надання правової допомоги від 12.12.2025 року № 3171304430 витрати на правову допомогу складають 6 000,00 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений і у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Суд зазначає, що втручання у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим(остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10.01.2020, № 33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010, № 37246/04).

Суд вважає, що витрати в розмірі 6 000,00 грн. не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, співмірністю з розміром задоволених позовних вимог, а також суперечить принципу розподілу таких витрат, оскільки з матеріалів справи вбачається відсутність співмірності з часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом виконаної адвокатом роботи. Крім того, позов має шаблонний характер, а справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи положення ЦПК України, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, а також розгляду справи в спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи, суд вважає можливим зменшити розмір судових витрат та стягнути з відповідача витрати за надання правової допомоги на користь позивача в сумі 3 000,00 грн., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи по справі.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 526, 627-628, 634, 638-639, 1046-1047, 1077-1078 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 2, 12, 76-77, 82, 141, 263-265, 268, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮрКонсалт Груп Плюс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» заборгованість за договором позики № 67/045114390 від 13.02.2021 у розмірі 32 080 (тридцять дві тисячі вісімдесят) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 2 572 (дві тисячі п`ятсот сімдесят дві) грн. 07 коп.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс», код ЄДРПОУ 45714110, місце знаходження: м. Київ, вул. Глибочицька, 17-Б, офіс 503

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Тетяна ДУБАС

Оригінал: reyestr.court.gov.ua