Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №369/4502/26 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Суд: Києво-Святошинський районний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 29 жовтня 2026 р.

Справа: №369/4502/26

Суддя: Дубас Т. В.

Справа № 369/4502/26

Провадження № 2/369/10432/26

РІШЕННЯ

Іменем України

30.10.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді: Дубас Т.В.,

за участю секретаря: Мосійчук А.С.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (далі - ТОВ «СВЕА ФІНАНС», до перейменування товариство з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА») через підсистему «Електронний суд» звернулось з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 31.12.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» (далі - ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ») та ОСОБА_1 було укладено Договір № 1992463 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Після того, як відповідачем було здійснено реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» і заповнено електронну заяву на отримання споживчого кредиту на сайті ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» в мережі Інтернет, що перебуває за адресою: https://selfiecredit.ua/, ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» 31.12.2024 направило ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 1992463 про надання споживчого кредиту у вигляді розміщення в особистому кабінеті Позичальника на сайті повного тексту кредитного договору (за обраними Позичальником в процесі оформлення параметрами терміну і суми кредиту).

В процесі замовлення заявки і реєстрації особистого кабінету Позичальником ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» здійснило ідентифікацію (встановлення особи шляхом отримання її ідентифікаційних даних і верифікацію (перевірку і підтвердження належності відповідній особі ідентифікаційних даних) особи в порядку, передбаченому п.2 розд. 31 «Порядку ідентифікації, верифікації клієнта (представника клієнта)» (Додатку 2 до «Положення про здійснення установами фінансового моніторингу», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2020 № 107).

31.12.2024 Позичальник, після ознайомлення з пропозицією укласти електронний договір (офертою) у формі Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який містить усі істотні умови, і маючи технічну можливість відмовитись від підписання договору, виразив однозначну згоду із умовами договору шляхом натискання відповідної кнопки в ІТС ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ». Зі своєї сторони, ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» направило 31.12.2024 11:34:08 ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему на номер телефону НОМЕР_1 (що було зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті) одноразовий ідентифікатор С715, котрий в свою чергу Боржником було 31.12.2024 11:34:21 введено/відправлено ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» у відповідному розділі ІТС, чим він прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) щодо укладання Договору № 1992463 про надання споживчого кредиту, на умовах визначених офертою.

Таким чином. 31.12.2024 12:01:07 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 1992463 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до Розділу 1 Кредитного договору, ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» надає Позичальнику (Споживачу) кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконувати інші обов`язки, передбачені Договором. Кредит надається строком на 352 дні (-в), стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується у межах строку кредиту.

ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку Позичальника № НОМЕР_2 , яку Позичальник вказав при оформленні кредиту. Це підтверджується документом від надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК», що включено до реєстру платіжної інфраструктури Національного Банку України.

Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

30.06.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 01.02-18/25, відповідно до якого Клієнт (ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ») відступає (передає) Фактору (ТОВ «СВЕА ФІНАНС») Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав вимоги фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки, встановлені цим договором.

Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до договору факторингу № 01.02-18/25 від 30.06.2025 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1992463 складає 17 797 грн.

Представником позивача зазначено, що станом на дату складання позовної заяви заборгованість за Договором № 1992463 від 31.12.2024 становить: заборгованість по тілу - 3 700 грн., заборгованість по відсоткам - 6 697 грн., пеня - 7 400 грн., загальна заборгованість - 17 797 грн.

У зв`язку з чим представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за Договором № 1992463 від 31.12.2024 у розмірі 17 797,00 грн. та відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Ухвалою судді від 11.03.2026 у справі відкрито позовне провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали на подання відзиву та заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач заяву із запереченнями про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву до суду не направив.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов наступного висновку.

Як встановлено в судовому засіданні, 31.12.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 1992463 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Після того, як відповідачем було здійснено реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» і заповнено електронну заяву на отримання споживчого кредиту на сайті ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» в мережі Інтернет, що перебуває за адресою: https://selfiecredit.ua/, ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» 31.12.2024 направило ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 1992463 про надання споживчого кредиту у вигляді розміщення в особистому кабінеті Позичальника на сайті повного тексту кредитного договору.

31.12.2024 Позичальник, після ознайомлення з пропозицією укласти електронний договір (офертою) у формі Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту, виразив згоду із умовами договору шляхом натискання відповідної кнопки в ІТС ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ». Зі своєї сторони, ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» направило 31.12.2024 11:34:08 ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему на номер телефону одноразовий ідентифікатор С715, котрий в свою чергу Боржником було 31.12.2024 11:34:21 введено/відправлено ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» у відповідному розділі ІТС.

Відповідно до Розділу 1 Кредитного договору, ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» надає Позичальнику (Споживачу) кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконувати інші обов`язки, передбачені Договором. Кредит надається строком на 352 дні (-в), стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується у межах строку кредиту.

За змістом ст. ст. 626, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (далі - Закон № 675-VIII), який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У ст. 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - пункт 12 ст. 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону № 675-VIII передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію».

Отже, вказаний Договір № 1992463 від 31.12.2024 укладений у формі електронного документу, що не суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншого законодавства.

30.06.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 01.02-18/25, відповідно до якого Клієнт (ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ») відступає (передає) Фактору (ТОВ «СВЕА ФІНАНС») Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав вимоги фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки, встановлені цим договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб) а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У відповідності до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу має бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Представник позивача звернулась до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за вищезазначеним договором від 31.12.2024 у загальному розмірі 17 797,00 грн.

Проте, ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.

Аналізуючи матеріали справи, суд приходить до висновку, що звертаючись до суду з даним позовом та для підтвердження своєї позиції позивач мав би надати до суду належні докази з приводу фактичного виконання кредитором обов`язку переказу коштів кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_2, що передбачено п. 2.1 вищезазначеного договору.

В той же час такого обов`язку позивачем дотримано не було.

Так, на підтвердження зарахування коштів за Договором № 1992463 від 31.12.2024 представником позивача надано до суду розрахунок заборгованості за вищезазначеним договором станом на 30.06.2025 та довідку Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕЙТЕК» за вих. № 20250701-2713 про успішне зарахування 3 700 грн. на платіжну карту клієнта, маска карти НОМЕР_2 .

Проте, розрахунок заборгованості не є доказом наявності заборгованості по договору, оскільки не належить до засобів доказування, передбачених ст. 76 ЦПК України, і не є первинним бухгалтерським документом.

Посилання представника позивача на такі розрахунки як на підставу задоволення позовних вимог є необґрунтованим, оскільки розрахунки заборгованості є внутрішніми документами фінансових установ та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 13 травня 2020 року у справі № 219/1704/17.

Із вищезазначеної довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕЙТЕК» за вих. № 20250701-2713 про успішне зарахування 3 700 грн. на платіжну карту клієнта, маска карти НОМЕР_2 не можливо ідентифікувати належність відповідного рахунку саме відповідачу, і як наслідок - встановити чи отримував ОСОБА_1 кредитні кошти на нього.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Фактично позивачем не надано належних та допустимих доказів видачі позичальнику кредиту у заявленій сумі, зокрема, меморіального ордеру, належним чином завіреної квитанції чи іншого первинного бухгалтерського документу, щоб підтвердив перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника первісним кредитором, чи виписки з рахунку кредитора за дату виплати коштів відповідачу відповідно до норм Закону України «Про платіжні послуги» та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

За таких умов у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача в порядку повернення кредиту будь-яких коштів, включаючи виплати по відсотках та пеню.

В силу ст. 141 ЦПК України судові витрати суд покладає на позивача.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 626, 628, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 2, 12, 76-77, 82, 141, 263-265, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Тетяна ДУБАС

Оригінал: reyestr.court.gov.ua