Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №910/14302/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2026 р. Справа№ 910/14302/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Алданової С.О.

за участю:

секретаря судового засідання Лукінчук І.А.,

представників сторін:

від позивача: Нікітіна Ю.С. (поза межами приміщення суду),

від відповідача: Верещагіна А.О. (в залі суду),

розглянувши апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 (повний текст складено 17.03.2026)

у справі № 910/14302/25 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання»

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія «Укренерго»

про стягнення 1 749 450,00 грн,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

18.11.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (далі - Товариство) сформувало у системі «Електронний суд» позовну заяву, у якій просило стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - Компанія) 1 749 450,84 грн, з яких 206 708,29 грн 3% річних за період 01.06.2021-30.12.2021 включно; 1 542 742,55 грн інфляційних втрат за період 01.06.2021-30.12.2021 включно.

На обґрунтування заявлених вимог Товариство зазначило, що рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі №910/10475/21 за позовом Товариства до Компанії про стягнення 21 954 123,90 грн, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022, стягнуто з Компанії на користь Товариства 6 639 948,19 грн основного боргу, 33 165,48 грн 3% річних, 28 372,38 грн інфляційних втрат, 14 492,74 грн пені та 329 311,86 грн витрат по сплаті судового збору. Товариство зазначає, що після ухвалення судом рішення у справі №910/10475/21, Компанія, хоч і порушенням строків, сплатила основний борг за договором.

Товариство відзначило, що у справі №910/10475/21 заявляло до стягнення з Компанії інфляційні втрати та 3% річних по 31.05.2021 включно і станом на 31.05.2021 сума основного боргу не була сплачена у повному обсязі відповідно до умов договору. Компанія сплатила заборгованість 31.12.2021.

Позиції учасників справи.

Компанія у відзиві проти заявлених до неї вимог заперечила та зазначила, що Товариство включило до розрахунку 3% річних та інфляційних втрат дні фактичної оплати заборгованості, що суперечить усталеній судовій практиці (постанова Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №922/1008/16); Товариство здійснило розрахунок інфляційних втрат на щоденній основі, що суперечить існуючій судовій практиці про проведення розрахунку інфляційних втрат помісячно (постанова Верховного Суду від 26.06.2020 №905/21/19); Товариство нарахувало інфляційні втрати з урахуванням місяців, у яких оплата заборгованості відбувалась до 15 числа місяця, в порушення роз`яснення Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19; при розрахунку інфляційних втрат Товариство не здійснило заокруглення індексу інфляції до десяткового числа після коми, що суперечить висновкам Верховного Суду (постанова Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №910/4170/23, постанови Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №924/2/21, від 03.04.2024 у справі №910/4170/23).

Компанія зазначає, що не користувалась коштами, які мали бути сплачені на користь позивача, її вина у затримці оплати наданих позивачем послуг відсутня, що виключає можливість застосування відповідальності за порушення зобов`язання.

Товариство у наданих поясненнях зазначило, що розрахунки 3% річних та інфляційних втрат зроблені з урахуванням позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 13.06.2018 у справі №922/1008/16 та від 26.06.2020 у справі №905/21/19, тоді як відповідач не надав контррозрахунок 3% річних та інфляційних втрат, а отже не спростував вірність наданих Товариством розрахунків.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 позов задоволено повністю. Стягнуто з Компанії на користь Товариства 206 708,29 грн 3% річних, 1 542 742,55 грн інфляційних втрат та 20 993,40 грн судового збору.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Товариства та правильність наданих ним розрахунків 3% річних та інфляційних нарахувань.

Розглянувши клопотання Компанії про відстрочення виконання рішення, суд дійшов висновку, що з огляду на встановлені обставини та з урахуванням принципів розумності та справедливості, балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, а також те, що рішення суду є обов`язковим до виконання та має бути виконане, відсутні підстави для відстрочки виконання рішення суду у даній справі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2026, Компанія звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі №910/14055/25 на 1 (один) рік до 09.03.2027. Стягнути з Товариства на користь Компанії всі судові витрати.

Скаржник зазначає, що зауважує на відсутності у рішеннях судів у справі №910/10475/21 встановленого періоду, за який були стягнені інфляційні втрати і 3% річних, а також на неможливості проведення контррозрахунку у зв`язку з тим, що позивач не надав доказів, що у справі №910/10475/21 інфляційні втрати і 3% річних були нараховані саме до 31.05.2021. Крім того, за доводами апелянта, у розрахунках 3% річних та інфляційний нарахувань Товариство включило до періоду розрахунку дні фактичного здійснення оплати, що суперечить усталеній судовій практиці. Компанія вважає, що вимоги Товариства про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, розраховані за період з 01.06.2021 по 02.11.2021, не підлягають задоволенню з підстав відсутності належних і допустимих доказів, які підтверджуються, що у справі № 910/10475/21 не були стягнути три проценти річних та інфляційні втрати за період з 01.06.2021 по 02.11.2021.

Компанія наголошує на тому, що не користується коштами, які мали бути сплачені на користь Товариства, саме наявність вини є підставою для відповідальності за порушення зобов`язання. Відповідно, відсутність вини виключає можливість застосування відповідальності. Вина Компанії у затримці оплати наданих Товариством послуг, зазначених у позовній заяві, відсутня.

Апелянт зазначає, що у резолютивній частині рішення суд не зазначив результати розгляду клопотання про відстрочення виконання рішення, та зауважує, що клопотання про відстрочення виконання рішення не є визнанням позовних вимог.

На думку Компанії, у цій справі наявні підстави для надання відстрочки виконання рішення та вважає за необхідне врахувати такі обставини.

Компанія як оператор системи передачі зобов`язана виконувати вимоги Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП №1388 від 09.11.2017 (далі - Ліцензійні умови). Так, відповідно до пп. 15, 43 п. 2.3, абз. 12 п. 1.4 Ліцензійних умов при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат (Компанія) повинен: дотримуватися визначених напрямків та обсягів використання коштів за статтями витрат відповідно до встановленої НКРЕКП структури тарифу на послуги з передачі електричної енергії та на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління; використовувати кошти, отримані за рахунок діяльності з передачі електричної енергії, за цільовим призначенням; цільове призначення (використання) коштів - використання коштів, отриманих від здійснення діяльності з передачі електричної енергії, диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, у напрямках та обсягах, визначених структурою тарифу на передачу електричної енергії та тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.

Таким чином, Компанія не може спрямувати на виконання рішення у даній справі кошти, для яких Регулятор у структурі тарифу визначив інші напрямки витрат. Більше того, передбачені структурою тарифу кошти одночасно не перебувають у розпорядженні Компанії, а мають бути отримані і витрачені за визначеними напрямками протягом 12 місяців, за умови 100% оплати послуг користувачами послуг-учасниками ринку електроенергії. Наведені обставини фактично унеможливлюють виконання судового рішення і свідчать про наявність підстав для відстрочення його виконання. Більше того, невідкладне стягнення з Компанії витрат, джерела покриття яких не передбачені, дестабілізує його фінансовий стан, ставить під загрозу його розрахунки з контрагентами і негативно впливає на роботу енергетичної інфраструктури України.

Компанія - акціонерне товариство зі 100% акцій у власності держави, що належить до сфери управління Міністерства енергетики України. Компанія наголошує, що є єдиним підприємством в Україні, що виконує функції оператора системи передачі (ОСП) - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1, ст. 33, абз. 2 п. 8 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії», п. 2.2 Статуту Компанії). Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про критичну інфраструктуру» до життєво важливих функцій та/або послуг, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України, належить, зокрема, енергозабезпечення.

Компанія забезпечує: баланс виробництва і споживання електроенергії і потужності в енергосистемі в режимі реального часу; експлуатацію та розвиток магістральних і міждержавних електромереж; паралельну роботу енергосистеми України з енергосистемами сусідніх країни; технічну можливість експорту/імпорту електроенергії до 4-х країн Євросоюзу та сусідніх країн. Організаційна структура Компанії побудована за регіональним принципом та включає 4 територіальні управління обслуговування мережі: Північне, Південне, Східне та Західне. До їх складу входять 15 регіональних центрів обслуговування мереж (РЦОМ). Функції диспетчерського контролю в компанії виконують 6 регіональних диспетчерських центрів. Крім цього, складі компанії функціонують спеціалізовані відокремлені підрозділи «Будівництво і ремонт» та «Укренергосервіс». Персонал Компанії чисельністю понад 7 тисяч працівників обслуговує унікальне високотехнологічне обладнання 103 підстанцій 220-750 кВ та понад 19 тис. км магістральних та міждержавних ліній електропередачі, якими щороку передається сотні мільярдів кіловат-годин електроенергії від генерації у розподільчі мережі. Компанія будує нові підстанції та лінії електропередачі, реконструює діючі для підвищення ефективності та надійності мережі електропередачі, забезпечення видачі додаткових потужностей АЕС, можливості інтеграції ВДЕ в енергосистему та забезпечення технічної відповідності роботи мережі стандартам та вимогам ENTSO-E Діяльність енергетичної інфраструктури Компанії є надзвичайно важливою для держави, що вбачається на прикладі як минулого, так і поточного років, які характеризуються масованими атаками військовим агресором Російською Федерацією на енергетичні об`єкти країни. За загальнодоступною інформацією з офіційних джерел наміри Російської Федерації й надалі продовжувати ураження енергетичних об`єктів не змінилися, майбутній опалювальний період прогнозується бути не менш складним за минулий, а тому необхідність забезпечення безперебійної роботи енергетичної системи відповідача в умовах воєнного стану є очевидною. 10.10.2022 відбувся перший з масованих ракетних обстрілів енергетичної інфраструктури України, які надалі продовжувалися. Внаслідок таких обстрілів виник значний дефіцит електричної потужності. Вказані обставини є загальновідомими, а відтак, відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України, не потребують доказуванню. Численні пошкодження об`єктів Об`єднаної енергетичної системи України внаслідок бойових дій та терористичних актів держави-агресора вимагають додаткових витрат НЕК «Укренерго» для аварійних ремонтних робіт і відновлення енергопостачання, що є критично важливим, особливо в умовах опалювального періоду, для недопущення гуманітарної катастрофи всеукраїнського масштабу.

Як було зазначено у промові Прем`єр-міністра України Дениса Шмигаля на засіданні Кабінету Міністрів України, «за попередніми оцінками, сума збитків Компанії через військову агресію Російської Федерації складає понад 70 млрд грн. Над відновленням енергомереж, пошкоджених російськими ракетами та дронами, працює 70 ремонтних бригад. Це понад 1000 кваліфікованих фахівців» (оприлюднено на Урядовому порталі за адресою https://www.kmu.gov.ua/news/promova-premyer-ministraukrayini-denisa-shmigalya-na-zasidanni-uryadu-22112022). Вищенаведені обставини є загальновідомими, оскільки відомі сторонам спору містяться в мережі інтернет і висвітлювалися в засобах масової інформації. Отже, наявні виняткові обставини, які сторони не могли передбачити, укладаючи договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, зокрема масовані обстріли об`єктів енергетичної інфраструктури.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2026 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14302/25 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Компанії на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 до надходження матеріалів справи №910/14302/25.

30.04.2026 матеріали справи № 910/14302/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2026 апеляційну скаргу Компанії на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі №910/14302/25 залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 поновлено Компанії пропущений строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Компанії на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі №910/14302/25. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі №910/14302/25 до закінчення його перегляду у суді апеляційної інстанції. Розгляд справи призначено на 17.06.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 заяву представника Товариства адвоката Нікітіної Ю.С. про участь у судовому засіданні, призначеному на 17.06.2026, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2026 повідомлено Товариству, що наступне судове засідання у справі відбудеться 05.08.2026.

Судове засідання, призначене на 05.08.2026, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Євсікова О.О. на лікарняному з 03.08.2026 по 07.08.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2026 призначено судове засідання на 30.09.2026.

Судове засідання, призначене на 30.09.2026, не відбулось у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги по місту Києву з 04:42 до 12:22 та з 12:56 до 13:52.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2026 призначено судове засідання на 21.10.2026. Доручено представнику Товариства адвокату Нікітіній Ю.С. забезпечити проведення судового засідання у справі №910/14302/25 в режимі відеоконференції 21.10.2026.

Позиції учасників справи.

Товариство у відзиві проти наведених Компанією доводів заперечило, навело власні доводи на їх спростування, просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін як законне та обґрунтоване.

Компанія надала пояснення щодо розрахунку розміру інфляційних втрат у справі №910/14302/25, у яких зазначила, що оскаржуваним рішенням Господарського суду міста Києва у даній справі встановлено, що у справі № 910/10475/21 позивачем було заявлено і стягнуто з відповідача інфляційні втрати та 3% річних по 31.05.2021 включно, а сума основного боргу станом на 31.05.2021 не була сплачена в повному обсязі відповідно до умов договору, позивач звернувся з даним позовом до суду з вимогами до відповідача про стягнення 1 542 742,55 грн інфляційних втрат та 206 708,29 грн 3% річних за період з 01.06.2021 по 31.12.2021 (дата погашення основної заборгованості відповідача за Договором за період з ІІІ декади вересня 2020 року по ІІІ декаду січня 2021 року). Компанія робить висновок, що період нарахування інфляційних втрат з 05.09.2019 по 31.05.2021 вже був предметом розгляду у справі № 910/10475/21, а тому не може бути предметом розгляду у даній справі №910/14302/25. В розрахунку суми інфляційних втрат доданої Позивачем до позову в стовпчику «Період нарахування» вказано, що позивач здійснює нарахування інфляційних втрат з 23.10.2020. Таким чином, Товариство повторно нарахувало інфляційні втрати за період з 23.10.2020 по 31.05.2021, які вже були предметом розгляду у справі №910/10475/21.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Компанія є оператором системи передачі та відповідно до ст. 52, 53 Закону України «Про ринок електричної енергії» виконує функції адміністратора розрахунків та адміністратора комерційного обліку.

Товариство виконує функції постачальника універсальних послуг на території Запорізької області на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №1268 від 26.10.2018.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №483 на Товариство покладено спеціальні обов`язки, які полягають у наданні послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів.

07.05.2019 Товариство та Компанія уклали договір про врегулювання небалансів електричної енергії шляхом приєднання Товариства до умов публічного договору про врегулювання небалансів електричної енергії з датою акцептування 07.05.2019, ідентифікатором договору №0119-01024, типова форма якого є додатком №1 до Правил ринку, затверджених Постановою НКРЕКП №307 від 14.03.2018 (далі - договір).

До договору були внесені зміни, які були затвердженні наказами Компанії №85 від 06.03.2020, №6 від 05.01.2021, №303 від 01.06.2021, у зв`язку з внесенням змін НКРЕКП до Правил ринку.

У зв`язку з невиконанням Компанією зобов`язань за договором в частині оплати вартості електричної енергії для врегулювання небалансів за період з ІІІ декади вересня 2020 року по ІІІ декаду січня 2021 року, Товариство звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, у якому просило стягнути з Компанії 21 954 123,90 грн, з яких: 20 433 511,59 грн основного боргу, 663 309,74 грн 3% річних за період з 05.09.2019 по 31.05.2021, 567 447,72 грн інфляційних втрат за період з 05.09.2019 по 31.05.2021 та 289 854,85 грн пені за період з 05.01.2021 по 31.05.2021.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі №910/10475/21 за позовом Товариства до Компанії про стягнення 21 954 123,90 грн, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022, позов задоволено частково. Закрито провадження у справі в частині стягнення з Компанії 13 793 563,40 грн суми боргу. Стягнуто з Компанії на користь Товариства 6 639 948,19 грн основного боргу, 33 165,48 грн 3% річних, 28 372,38 грн інфляційних втрат, 14 492,74 грн пені та 329 311,86 грн витрат по сплаті судового збору. В задоволені іншої частини позову відмовлено.

Товариство зазначає, що після ухвалення Господарським судом міста Києва рішення від 02.11.2021 у справі №910/10475/21 Компанія, хоч і порушенням строків, сплатила основний борг за договором у сумі 20 433 511,59 грн за період з ІІІ декади вересня 2020 року по ІІІ декаду січня 2021 року.

Оскільки у справі №910/10475/21 Товариство заявило до стягнення з Компанії інфляційні втрати та 3% річних по 31.05.2021 включно, а сума основного боргу станом на 31.05.2021 не була сплачена в повному обсязі відповідно до умов договору, Товариство звернувся з даним позовом до суду з вимогами до відповідача про стягнення 1 542 742,55 грн інфляційних втрат та 206 708,29 грн 3% річних за період з 01.06.2021 по 30.12.2021 (дата погашення основної заборгованості відповідача за Договором за період з ІІІ декади вересня 2020 року по ІІІ декаду січня 2021 року).

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 598 ЦК України, ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 виснувала, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Нарахування на суму боргу 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 щодо нарахування інфляційних втрат виклав такі висновки.

ЦК України як основним актом цивільного законодавства не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас ч. 1 ст. 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною 5 ст. 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою ст. 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Така правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 і в даному випадку об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності від неї відступати.

Статтею 625 ЦК України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Водночас на практиці існують різні підходи до застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць.

З огляду на таке, об`єднана палата Касаційного господарського суду вважає за доцільне роз`яснити, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Суд встановив, що обставини наявності у Компанії заборгованості з оплати небалансів електричної енергії за договором за період з ІІІ декади вересня 2020 року по ІІІ декаду січня 2021 року у сумі 20 433 511,59 грн (основний борг) підтверджені судовим рішенням у справі №910/10475/21.

У зв`язку зі сплатою Компанією частини основного боргу під час розгляду судом справи №910/10475/21 сума боргу Компанії перед Товариством склала 6 639 948,19 грн, у зв`язку з чим Господарський суд міста Києва рішенням від 02.11.2021 закрив провадження у справі №910/10475/21 в частині стягнення з Компанії 13 793 563,40 грн, позовні вимоги Товариства в частині стягнення з Компанії 6 639 948,19 грн основного боргу задовольнив.

Також рішенням від 02.11.2021 у справі №910/10475/21 Господарський суд міста Києва стягнув з Компанії на користь Товариства інфляційні втрати та 3% річних за період по 31.05.2021 включно.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (висновки Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №910/9823/17).

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в т.ч. в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Отже, встановлені Господарським судом міста Києва у рішенні від 02.11.2021 у справі №910/10475/21 обставини є преюдицією та повторного доведення не потребують.

Оскільки зазначене рішення, яким встановлено факт наявності у Компанії заборгованості перед Товариством у розмірі 6 639 948,19 грн, набрало законної сили і повне погашення цієї заборгованості Компанія остаточно здійснила 31.12.2021 (інформація про надходження коштів на рахунки Товариства за період з 01.06.2021 по 31.12.2021 надана АТ «Ощадбанк» на запит Товариства (а.с. 62-70 т. 1)), з урахуванням періоду, за який стягнуто 3% річних та інфляційні нарахування у справі №910/10475/21, вимоги Товариства про стягнення 3% та інфляційних нарахувань за період з 01.06.2021 по 30.12.2021 є обґрунтованими.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині, що стосується нарахування 3% річних та інфляційних в т.ч. за день погашення заборгованості, суд відзначає, що за текстом позовної заяви Товариство чітко зазначило, що просить стягнути відповідні нарахування за період з 01.06.2021 по 30.12.2021. Крім того, у наданому Товариством розрахунку нарахування за 31.12.2021 - 0,00 грн; так само нарахування за період 24.10.2020-31.05.2021, про які Компанія зазначає у поясненні, становлять - 0,00 грн.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до стягнення з Компанії на користь Товариства підлягають 206 708,29 грн 3% річних та 1 542 742,55 грн інфляційних втрат.

Колегія суддів відзначає, що перерахунок заявлених позивачем нарахувань (як 3% річних, так і інфляційних втрат) у межах заявленого періоду, дат платежів за договором та дат, коли така оплата була здійснена відповідачем фактично, здійснено за допомогою інструменту «Калькулятори» системи інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН», що є усталеною практикою, зокрема, викладеною у постановах Верховного Суду від 25.11.2025 у справі №910/11325/23, від 01.07.2025 у справі №910/18308/21, 26.03.2026 у cправі №910/13499/24 та ін. Результати здійснених апеляційним судом розрахунків є тотожними з результатами розрахунків місцевого суду.

Щодо доводів скаржника про відсутність його вини у несвоєчасній оплаті, а отже і про відсутність підстав для покладання на нього відповідальності за таке прострочення, суд звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених вище за текстом цієї постанови. Крім того, доводи скаржника у апеляційній скарзі про те, що прострочення виконання грошового зобов`язання виникло не з його вини, відхиляються судом, оскільки ця обставина не впливає на обсяг його зобов`язань як боржника, що прострочив грошове зобов`язання та не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Щодо клопотання Компанії про відстрочення виконання рішення.

У суді першої інстанції Компанія заявила клопотання про відстрочення виконання рішення, у якому зазначила про наявність обставин, які, на його думку, свідчать про наявність правових підстав для надання відстрочки виконання рішення суду у даній справі, а саме:

- Компанія як оператор системи передачі зобов`язаний виконувати вимоги Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 09.11.2017 № 1388 (далі - Ліцензійні умови);

- враховуючи пп. 15, 43 п. 2.3, абз. 12 п. 1.4 Ліцензійних умов Компанія не може спрямувати на виконання рішення у даній справі кошти, для яких Регулятор у структурі тарифу визначив інші напрямки витрат. Більше того, передбачені структурою тарифу кошти, одночасно не перебувають у розпорядженні Компанії, а мають бути отримані і витрачені за визначеними напрямками протягом 12 місяців, за умови 100% оплати послуг користувачами послуг-учасниками ринку електроенергії;

- Компанія є єдиним підприємством в Україні, що виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії;

- відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про критичну інфраструктуру" до життєво важливих функцій та/або послуг, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України, належить, зокрема, енергозабезпечення, наразі Компанія забезпечує: баланс виробництва і споживання електроенергії і потужності в енергосистемі в режимі реального часу, експлуатацію та розвиток магістральних і міждержавних електромереж; паралельну роботу енергосистеми України з енергосистемами сусідніх країн;

- загальновідомими та, відповідно, такими, що не підлягають доказуванню, є обставини того, що діяльність енергетичної інфраструктури НЕК "Укренерго" є надзвичайно важливою для держави, необхідності забезпечення безперебійної роботи енергетичної системи НЕК "Укренерго" в умовах воєнного стану є очевидною, масовані ракетні обстріли об`єктів енергетичної інфраструктури України призвели до дефіциту електричної потужності;

- численні пошкодження об`єктів Об`єднаної енергетичної системи України внаслідок бойових дій та терористичних актів держави-агресора вимагають додаткових витрат Компанії для аварійних ремонтних робіт і відновлення енергопостачання, що є критично важливим, особливо в умовах опалювального періоду, для недопущення гуманітарної катастрофи всеукраїнського масштабу;

- при укладенні договору сторони не могли передбачити наведені виняткові обставини, зокрема, масовані обстріли об`єктів енергетичної інфраструктури;

- невідкладне виконання рішення у справі не є можливим, а спроба примусового стягнення з відповідача коштів, не передбачених фінансовим планом, можливий арешт рахунків та інші заходи виконавчого провадження перешкоджатиме нормальній операційній роботі відповідача як оператора системи передачі, ефективному та надійному функціонуванню системи передачі і ринку електричної енергії в цілому, що ставить під загрозу безперебійне постачання електричної енергії споживачам, а також створює ризики надзвичайних ситуацій на ринку електричної енергії.

З огляду на наведене, враховуючи специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, з метою забезпечення оптимального балансу інтересів сторін у спорі та запобігання настанню негативних наслідків для відповідача і енергетичного сектору країни загалом, беручи до уваги добросовісність поведінки відповідача та винятковість обставин, що склались на ринку електричної енергії, відповідач просить суд надати відстрочку виконання рішення суду у даній справі на 1 (один) рік.

Суд першої інстанції розглянув клопотання Компанії та відмовив у його задоволенні, про що зазначив у мотивувальній частині рішення.

Аналогічне клопотання (про відстрочення виконання рішення) Компанія заявила суду апеляційної інстанції. Обґрунтування клопотання наведено вище за текстом цієї постанови. Колегія суддів щодо клопотання Компанії зазначає таке.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на інший строк, який визначається господарським судом.

За приписами ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінювати докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 цього кодексу.

Відповідно до вказаної норми господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Жодні докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах.

Відстрочення виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду (судова дискреція або "суддівський розсуд"), яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав. При вирішенні питання про відстрочку виконання судового рішення враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Тобто, законодавець пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

При цьому норми чинного господарського процесуального законодавства не містять вичерпного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення суду чи ускладнюють його виконання.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки (розстрочки) виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування. Тобто особа, яка подала заяву про відстрочку (розстрочку) виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення у даній справі або роблять таке виконання неможливим.

Питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача.

Відстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 №5-пр/2013 вказав, що підставою для застосування відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є наявність обставин, які ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень. Розстрочка або відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Оскільки виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави, згідно з п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом, як це визначено у п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012.

Право людини на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II ). За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення ЄСПЛ у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V ).

ЄСПЛ у рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 зазначив, що, ураховуючи, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи зумовлена затримка у виконанні рішення особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексація присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції остаточні судові рішення не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції").

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що відповідач не надав належних та допустимих доказів неможливості виконання рішення суду та не довів суду винятковості обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що відповідач не надав належних та допустимих доказів неможливості виконання рішення суду, а посилання на наявність воєнного стану, тяжке фінансове становище, систематичне порушення контрагентами відповідача своїх фінансових зобов`язань перед останнім не є тими виключними обставинами, які давали би достатні підстави для відстрочення виконання судового рішення. Відповідач також не надав суду жодних доказів на підтвердження відсутності у нього достатньої суми грошових коштів, у т.ч. на банківських рахунках чи в касі підприємства, для повного погашення спірної у даній справі та визнаної судом обґрунтованою заборгованості. Так само відповідач не надав і доказів на підтвердження обставин реальності виконання рішення суду у цій справі після закінчення строку, на який він просив відстрочити виконання рішення.

Суд першої інстанції також доцільно відзначив, що масовані обстріли об`єктів енергетичної інфраструктури, численні пошкодження об`єктів критичної інфраструктури внаслідок бойових дій та терористичних актів держави-агресора, які вимагають додаткових витрат для аварійних, ремонтних робіт, не є безумовною підставою для відстрочення виконання рішення суду відповідачем та у повній мірі стосуються обох сторін, впливають на фінансове становище обох сторін. Крім того, як встановив суд, з позовом у цій справі №910/14302/25 позивач звернувся до суду у зв`язку із затримкою виконання зобов`язань з погашення заборгованості (основного боргу) за Договором у сумі 20 433 511,59 грн за період з ІІІ декади вересня 2020 року по ІІІ декаду січня 2021 року, яка встановлена судами у справі №910/10475/21.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання Товариства про відстрочення виконання рішення. Доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В :

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі №910/14302/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі №910/14302/25 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 29.10.2026.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

С.О. Алданова