Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №910/3430/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2026 р. Справа№ 910/3430/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Мальченко А.О.

Тищенко А.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Баканова Артема Андрійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2025

у справі №910/3430/25 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»

до Фізичної особи-підприємця Баканова Артема Андрійовича

про стягнення 201 993,00 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою Фізичної особи-підприємця Баканова Артема Андрійовича про стягнення 201 993,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за кредитним договором від 09.01.2024 № 711809017230.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2025 у справі №910/3430/25 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Баканова Артема Андрійовича на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованість за кредитом у розмірі 183 332,92 грн., прострочену заборгованість за комісією у розмірі 18 660,08 грн. та 2 423,92 грн. витрат зі сплати судового збору.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд встановив, що факт надання позивачем кредитних коштів та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасного повернення кредиту та комісії підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості по кредиту у розмірі 183 332,92 грн. та простроченої заборгованості за комісією у розмірі 18 660,08 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апелянт не погоджується з розміром стягнутих з нього грошових коштів та вважає, що рішення у відповідній частині підлягає скасуванню, оскільки судом було зроблено висновки, які не відповідають дійсним обставинам справи.

За доводами відповідача, позивач не довів належними та допустимими доказами факт видачі кредитних коштів за кредитним договором, на адресу відповідача не надходило відповідне поштове відправлення з вимогою, позивач не дотримався встановленого статтею 1050 ЦК України порядку, за умови недотримання якого в позичальника не виникає обов`язок дострокового повернення боргу, як наслідок позовні вимоги не підлягали задоволенню.

Додатково вказує, що позивачем не надано розрахунок, який би містив обчислення, порядок нарахування сум (множення, додавання, нарахування процентів та інше) пред`явлених до стягнення відсотків, тіла кредиту, винагороди, що на думку апелянта, свідчить про не доведення позивачем розміру грошових вимог, пред`явлених до стягнення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Мальченко А.О., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду поновлено Фізичній особі-підприємцю Баканову Артему Андрійовичу пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2025 у справі №910/3430/25. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Баканова Артема Андрійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2025 у справі №910/3430/25. Витребувано невідкладно матеріали справи №910/3430/25 з Господарського суду міста Києва. Розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Баканова Артема Андрійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2025 у справі №910/3430/25 ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників

Позивач не скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Судом встановлено, що між сторонами у справі 09.01.2024 укладено договір про надання кредиту № 711809017230, за допомогою системи «Інтернет Банкінг», умовами пункту 1.1 якого визначено, що позивач зобов`язався надати відповідачу кредит, а відповідач - прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути позивачу кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені договором та типовими умовами.

Згідно з підпунктом 1.1.8 договору, типові умови кредитування в рамках кредитного договору «Кредит «всебізнес», укладеного в системі Інетрнет-банкінг Пумб DIGITAL BUSINESS Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», що розміщуються на інтернет-сайті позивача (за електронною адресою: https:// www.pumb.ua/) та є невід`ємною частиною договору.

З моменту укладення договору типові умови стають його невід`ємною частиною. Позивач має право в будь-який час вносити зміни до типових умов, повідомляючи про це відповідача як передбачено типовими умовами (пункт 5.1. договору).

Сума кредиту складає 200 000,00 гривень, строк кредитування - до 09 січня 2027 року включно, комісійна винагорода за надання кредиту - 1 % від суми кредиту та сплачується одноразово за рахунок кредитних коштів відповідно до підпункту 6.3.1. типових умов; комісійна винагорода за обслуговування кредиту - 1,8 % від суми кредиту за кожен місяць користування кредитом, цільове використання кредиту - на придбання основних засобів та/ або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності відповідача.

Відповідно до пункту 3.5. типових умов, надання кредиту відбувається шляхом перерахування кредитних коштів із позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, зазначений в пункті 1.1.5. договору.

Згідно з пунктом 5.1. типових умов, відповідач зобов`язаний повернути кредит в розмірах і строки, зазначені в договорі.

Відповідно до пункту 1.4. договору, відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити плату за кредит в розмірах та строки, зазначені в наведеному в договорі графіку платежів. Згідно вказаного графіка позичальник зобов`язався, починаючи з 09.02.2024., щомісячно не пізніше 09 числа місяця до 09.12.2026 сплачувати суму у розмірі 9 155,56 грн., 09.01.2027 - 9 155,40 грн., з яких на погашення основної суми (тіла) кредиту по 5 555,56 грн., а 09.01.2027 - 5 555,40 грн., та на погашення комісії по 3 600,00 грн. щомісячно. Загальна сума, яка має бути сплачена позичальником на погашення кредиту складає 329 600,00 грн., з яких 200 000,00 грн. на погашення основної суми (тіла) кредиту та 129 600,00 грн. на погашення комісії (стаття 1 договору).

Умовами пунктів 5.3-5.4 договору встановлено, що договір укладається сторонами в формі електронного документа за допомогою Системи «Інтернет-Банкінг». Договір є оригіналом електронного документу після його підписання сторонами шляхом накладення КЕП уповноваженого представника позивача та КЕП/ УЕП відповідача. Договір набуває чинності з моменту його підписання позивачем та відповідачем шляхом накладення КЕП/ УЕП відповідача та КЕП уповноваженого представника позивача (з моменту накладення останнього електронного підпису) та діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

До матеріалів справи долучено протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, яким підтверджено підписання 09.01.2024 відповідачем договору № 711809017230.

Позивач надав відповідачу кредитні кошти у загальному розмірі 200 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 09.01.2024 № TR.75216698.124846.29514 та № TR.75216698.124845.29514, які долучені до матеріалів справи.

За умовами статті 1 кредитного договору, строк кредитування - до 09 січня 2027 року включно, комісійна винагорода за надання кредиту - 1 % від суми кредиту та сплачується одноразово за рахунок кредитних коштів відповідно до підпункту 6.3.1. типових умов; комісійна винагорода за обслуговування кредиту - 1,8 % від суми кредиту за кожен місяць користування кредитом, цільове використання кредиту - на придбання основних засобів та/ або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності відповідача.

Відповідно до пункту 1.4. договору, відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити плату за кредит в розмірах та строки, зазначені в наведеному в договорі графіку платежів. Згідно вказаного графіка позичальник зобов`язався, починаючи з 09.02.2024., щомісячно не пізніше 09 числа місяця до 09.12.2026 сплачувати суму у розмірі 9 155,56 грн., 09.01.2027 - 9 155,40 грн., з яких на погашення основної суми (тіла) кредиту по 5 555,56 грн., а 09.01.2027 - 5 555,40 грн., та на погашення комісії по 3 600,00 грн. щомісячно. Загальна сума, яка має бути сплачена позичальником на погашення кредиту складає 329 600,00 грн., з яких 200 000,00 грн. на погашення основної суми (тіла) кредиту та 129 600,00 грн. на погашення комісії (стаття 1 договору).

Як підтверджено матеріалами справи, позивач взяті на себе зобов`язання виконав належним чином, надавши відповідачу кредитні кошти, у той час як відповідачем допущено порушення виконання зобов`язання за кредитним договором в частині своєчасної сплати кредитних коштів та комісії.

Наявною в матеріалах справи банківською випискою по особовому рахунку відповідача підтверджується заборгованість останнього станом на 23.10.2024 у розмірі 33 333,24 грн. з прострочення повернення кредитних коштів та 18 660,08 грн. з прострочення оплати комісії.

Судом встановлено, що строк повернення кредиту у розмірі 33 333,24 грн. та оплати комісії у розмірі 18 660,08 грн. є таким, що настав.

Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивач, направив відповідачу вимогу про погашення існуючої заборгованості (докази направлення долучені до матеріалів справи).

Зазначена вимога залишена відповідачем без належного реагування, кредитні кошти не повернуто.

Згідно з підпунктом 8.2.1 типових умов, позивач має право призупинити надання відповідачу кредиту та/або вимагати його дострокового повернення у випадках, передбачених договором, типовими умовами та/або законодавством України.

З огляду на порушення відповідачем умов укладеного правочину, позивач скористався правом на дострокове повернення всієї суми кредиту та звернувся до суду із розглядуваним позовом. За розрахунком позивача, станом на 23.10.2024, заборгованість відповідача за договором становить 201 993,00 грн., з яких: прострочена заборгованість по кредиту - 33 333,24 грн., 149 999,68 грн. - строкова заборгованість за кредитом та прострочена заборгованість за комісією у розмірі 18 660,08 грн.

Матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем заборгованості.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статей 509, 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається його змістом, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, тобто дослідити відповідні умови договору з зазначенням своїх висновків за результатами такої оцінки у прийнятому судовому рішенні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №914/4127/21.

Частинами першою і другою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що позивач надав відповідачу кредитні кошти у загальному розмірі 200 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 09.01.2024 № TR.75216698.124846.29514 та № TR.75216698.124845.29514, які долучені до матеріалів справи (а.с.16-17).

В призначенні платежу в інструкціях зазначено про зарахування на поточний рахунок ФОП Баканова А.А. кредитних коштів за договором № 711809017230 від 09.01.2024 за позикою, та одночасно оплата комісії за рахунок кредитних коштів за договором № 711809017230 за позикою ФОП Баканова А.А.

Наведеним спростовуються доводи апелянта про не доведення позивачем факту виданих коштів.

За умовами частин першої та третьої статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

У відповідності до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини 1 статті 1056 Цивільного кодексу України, кредитодавець має право відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі у разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений.

Судом встановлено наявність заборгованості відповідача станом на 23.10.2024 в розмірі 33 333,24 грн з прострочення повернення кредитних коштів та 18660,08 грн з прострочення оплати комісії, а тому строк повернення кредиту є таким, що настав, що не спростовано відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.07.2024 позивачем направлено на адресу відповідача ФОП Баканова А.А. ( АДРЕСА_1 ) (а.с.20 зворот) оригіналу листа АТ «Перший Український Міжнародний Банк» вимоги про погашення простроченої заборгованості вих.№5356 від 11.07.2024 (а.с.19).

Вказана вимога надіслана в складі інших рекомендованих листів (Франкопак) 16.07.2024 згідно штрихкодового ідентифікатора 0504012491121 (а.с.20,21).

Відповідно до інформації з сайту Укрпошти лист номер 0504012491121, що містить вказану вимогу, повернувся відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання (а.с.22).

За встановлених обставин, не отримання відповідачем вказаної вимоги, не свідчить про недотримання позивачем встановленого статтею 1050 ЦК України порядку, а тому у позичальника (відповідача) виник обов`язок достроково повернути отримані кредитні кошти.

В матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості відповідача перед банком (а.с.8) за спірним кредитним договором, в якому вказано як розмір непогашеної суми заборгованості (183 332, 92 грн) із зазначенням періоду нарахування, використаного тіла кредиту, дат погашення, а також наведено розрахунок суми заборгованості відповідача за комісією за користування кредитом (а.с.8 зворот) із вказівкою про дати нарахування, суми нарахованої комісії, дат погашення, розміру фактичного погашення комісії за користування та залишок непогашеної комісії в розмірі 18660,08 грн.

Наведене спростовує доводи апелянта про ненадання позивачем розрахунку пред`явлених до стягнення заборгованості (тіла кредиту) та комісії за користування кредитом.

Згідно з підпунктом 8.2.1 типових умов, позивач має право призупинити надання відповідачу кредиту та/або вимагати його дострокового повернення у випадках, передбачених договором, типовими умовами та/або законодавством України.

З огляду на порушення відповідачем умов укладеного правочину, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позивач довів наявність підстав для дострокового повернення всієї суми кредиту, а тому колегія суддів погоджується з прийнятим судом першої інстанції рішенням про стягнення 201 993,00 грн., з яких: прострочена заборгованість по кредиту - 33 333,24 грн., 149 999,68 грн. - строкова заборгованість за кредитом та прострочена заборгованість за комісією у розмірі 18 660,08 грн.

Відповідач належними, допустимими та достовірними доказами не спростував вказаних обставин, як і не довів того, що на момент звернення з позовом до суду (19.03.2025) так і на дату прийняття рішення, у нього відсутня заборгованість як з погашення простроченої заборгованості по тілу кредиту, по комісії за користування кредитом, а також сплати інших поточних платежів по кредитному договору.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем кредитних коштів та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасного повернення кредиту та комісії підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості по кредиту у розмірі 183 332,92 грн. (як простроченої так і строкової заборгованості по кредиту) та простроченої заборгованості за комісією у розмірі 18 660,08 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

При цьому, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Доводи та міркування скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги у тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у даній справі, та не впливають на прийняття рішення у даному спорі, внаслідок чого у задоволенні апеляційної скарги відповідача належить відмовити.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Баканова Артема Андрійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2025 у справі №910/3430/25.

Розподіл судового збору

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 277, 280, ст.ст. 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Баканова Артема Андрійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2025 у справі №910/3430/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2025 у справі №910/3430/25 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Баканова Артема Андрійовича.

4. Матеріали справи №910/3430/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.О. Мальченко

А.І. Тищенко