Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №920/1172/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2026 р. Справа№ 920/1172/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Буравльова С.І.

Алданової С.О.

за участю секретаря судового засідання: Ковальової А.Є.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Пустовіт І.Я. (в режимі відеконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Гарантована оптимізація енергетичних ресурсів

на ухвалу Господарського суду Сумської області від 21.09.2026 про забезпечення позову

у справі №920/1172/26 (суддя Резніченко О.Ю.)

за позовом Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради Сумський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф

до Товариства з обмеженою відповідальністю Гарантована оптимізація енергетичних ресурсів

про визнання додаткових угод укладеними

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову

1.1. 18.09.2026 Комунальне некомерційне підприємство Сумської обласної ради «Сумський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» (далі - КНП СОР «СОЦЕМД ТА МК», Позивач, Заявник) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовною заявою (вих. № 01-28/429/7) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантована оптимізація енергетичних ресурсів» (далі - ТОВ «ГОЕР», Відповідач, Скаржник) про визнання додаткових угод укладеними, у якій просило суд визнати укладеними Додаткові угоди № 7, № 8 та № 9 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 24.12.2025 № 1539 (щодо погодження ціни електричної енергії за розрахункові періоди червень, липень та серпень 2026 року) у редакціях, викладених у прохальній частині позовної заяви, та покласти на Відповідача судові витрати зі сплати судового збору.

1.2. Одночасно з позовною заявою 18.09.2026 КНП СОР «СОЦЕМД ТА МК» подало до Господарського суду Сумської області заяву про забезпечення позову від 18.09.2026 № 01-28/430/7 (вх. № 4324 від 18.09.2026), у якій просило суд вжити заходів забезпечення позову шляхом:

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Гарантована оптимізація енергетичних ресурсів» (код ЄДРПОУ 44618065) вчиняти будь-які дії, спрямовані на одностороннє розірвання, дострокове припинення дії та/або відмову від виконання Договору про постачання електричної енергії споживачу від 24.12.2025 № 1539 до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду Сумської області у даній справі;

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Гарантована оптимізація енергетичних ресурсів» (код ЄДРПОУ 44618065) ініціювати та/або подавати заяви, повідомлення, реєструвати зміни в інформаційних системах, що стосуються припинення електропостачання та/або переведення електроустановок (точок комерційного обліку) Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Сумський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» (код ЄДРПОУ 23824057) на постачальника «останньої надії» до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі;

- заборонити АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «СУМИОБЛЕНЕРГО» (місцезнаходження: 40035, м. Суми, вул. Івана Сірка, буд. 7, код ЄДРПОУ 23293513) як Оператору системи розподілу, а також ДЕРЖАВНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ «УКРІНТЕРЕНЕРГО» (місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85, код ЄДРПОУ 19480600) як Постачальнику «останньої надії», вчиняти будь-які фактичні та юридичні дії щодо обмеження та/або припинення розподілу і постачання електричної енергії на об`єкти Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Сумський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» (код ЄДРПОУ 23824057) з підстав розірвання та/або припинення Договору від 24.12.2025 № 1539 до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

1.3. Заяву про забезпечення позову обґрунтовано приписами статей 136-139 ГПК України та мотивовано тим, що Відповідач надіслав Позивачу повідомлення від 07.09.2026 вих. № 3/09/26 про припинення дії договору від 24.12.2025 № 1539 з 30.09.2026 та його розірвання з 01.10.2026 на підставі пункту 3.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), унаслідок чого, на думку Заявника, у разі невжиття заходів забезпечення позову предмет спору перестане існувати з 01.10.2026, визнання додаткових угод укладеними стане неможливим і Позивач буде змушений звертатися з новими позовами, а з 01.10.2026 Позивача відповідно до статті 64 Закону України від 13.04.2017 № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії» буде переведено на постачальника «останньої надії» - ДПЗД «Укрінтеренерго».

3.3. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов таких висновків:

- оскільки Позивач заявив немайнові вимоги, рішення за якими не вимагатиме примусового виконання, підставою для забезпечення позову (згідно з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18) є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів щодо Відповідача унеможливить ефективний захист прав Позивача в межах одного судового провадження без нових звернень до суду;

- реалізація передбаченого пунктом 7.11 ПРРЕЕ права споживача на електропостачання на час вирішення судового спору з електропостачальником здійснюється шляхом забезпечення позову у вигляді заборони відключення електропостачання споживачеві на час розгляду судової справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23, пункти 104-108);

- вжиття вказаних заходів щодо Відповідача є співмірним та адекватним (з посиланням на постанови Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19, від 20.07.2020 у справі № 914/2157/19), не зупиняє господарську діяльність Відповідача та не завдає йому майнової шкоди;

- вимога про встановлення заборони для АТ «Сумиобленерго» та ДПЗД «Укрінтеренерго» не підлягає задоволенню через неподання Позивачем доказів передачі Відповідачем цим особам відомостей про розірвання договору та з огляду на вже застосовану до Відповідача заборону подавати заяви про припинення електропостачання.

4. Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

4.1. 24.09.2026 Відповідач (ТОВ «ГОЕР») звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вих. № 83/09/26 від 24.09.2026), у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області від 21.09.2026 у справі №920/1172/26 в частині пунктів 1 та 2 резолютивної частини як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви КНП СОР «СОЦЕМД ТА МК» від 18.09.2026 № 01-28/430/7 про забезпечення позову відмовити повністю, прийняти докази, додані до апеляційної скарги, та покласти на Позивача судовий збір за подання апеляційної скарги.

4.2. Апеляційна скарга обґрунтована такими доводами щодо відсутності процесуальних передумов для забезпечення позову:

- застосовані заходи забезпечення позову не пов`язані з предметом позову (визнанням укладеними додаткових угод № 7, № 8, № 9 за минулі періоди - червень, липень і серпень 2026 року), оскільки жодних позовних вимог щодо правовідносин після 01.10.2026 або щодо повідомлення від 07.09.2026 № 3/09/26 Позивач у цій справі не заявляв, тому невжиття заходів забезпечення позову не перешкоджає розгляду заявленого позову в межах одного провадження (постанови Верховного Суду у справах № 914/2157/19, № 910/19256/16, №922/1605/18);

- вжиті заходи забезпечення позову стосуються дій, які вже відбулися до подання позову та постановлення оскаржуваної ухвали, є внутрішньо суперечливими та невиконуваними (постанови Верховного Суду у справах № 922/2928/17, № 910/1040/18), позаяк повідомлення від 07.09.2026 № 3/09/26 було направлено Відповідачем Позивачу, АТ «Сумиобленерго» та ДПЗД «Укрінтеренерго» ще 07.09.2026, а ухвала суду не зобов`язує і в порядку пункту 2 частини першої статті 137 ГПК України не може зобов`язувати Відповідача вчиняти активні дії з відкликання повідомлення, водночас буквально забороняючи реєструвати будь-які зміни в інформаційних системах при відмові суду в установленні заборон для АТ «Сумиобленерго» та ДПЗД «Укрінтеренерго»;

- висновок суду першої інстанції щодо застосування пункту 7.11 ПРРЕЕ та правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23 є нерелевантним, оскільки вказана норма та висновок стосуються забезпечення позову у справах за позовами споживачів про оскарження факту порушення ПРРЕЕ, за який застосовується фізичне відключення електроустановок, тоді як у цій справі такі вимоги не є предметом позову і сам Заявник у заяві про забезпечення позову на пункт 7.11 ПРРЕЕ не посилався;

- загроза фізичного припинення електроживлення об`єктів Позивача відсутня в силу закону (пункт 4 частини першої, частина восьма статті 64 Закону України від 13.04.2017 № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії», підпункт 4 пункту 3.4.2 ПРРЕЕ), оскільки переведення споживача на постачальника «останньої надії» відбувається автоматично та безперервно без знеструмлення електроустановок;

- вжиті заходи забезпечення позову є неспівмірними із заявленими немайновими вимогами та грубо порушують баланс інтересів сторін усупереч частині четвертій статті 137 ГПК України (з посиланням на постанови Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19, від 12.09.2019 у справі № 570/2825/18, від 29.01.2020 у справі № 753/3170/18 та практику ЄСПЛ за статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), оскільки до набрання рішенням суду законної сили (статті 241, 256 ГПК України) встановлюють для Відповідача безумовні та не обмежені підставами заборони в господарській діяльності поза межами предмета позову;

- оскільки заява про забезпечення позову розглядалася судом першої інстанції без повідомлення Відповідача (частина перша статті 140 ГПК України), Скаржник з об`єктивних причин не міг подати докази щодо обставин направлення повідомлень від 07.09.2026 до місцевого суду, тому просить прийняти їх у порядку частини третьої статті 269 ГПК України.

4.3. Апеляційну скаргу обґрунтовано приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 64 Закону України від 13.04.2017 № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії», пунктів 3.2.15, 3.4.2, 7.11 ПРРЕЕ, а також статей 136, 137, 140, 141, 241, 255-259, 269, 271, 275, 277 ГПК України.

5. Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

5.1. 09.10.2026 Позивач (КНП СОР «СОЦЕМД ТА МК») подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вих. № 01-28/463/7), у якому просить апеляційну скаргу ТОВ «ГОЕР» залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Сумської області від 21.09.2026 у справі № 920/1172/26 про забезпечення позову - без змін.

5.2. У відзиві на апеляційну скаргу Позивач наводить такі заперечення щодо наявності підстав для забезпечення позову:

- вважає, що між спором про визнання укладеними додаткових угод № 7, № 8, № 9 та загрозою припинення дії договору за повідомленням від 07.09.2026 № 3/09/26 існує причинно-наслідковий зв`язок, що робить застосовними висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23 та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 щодо ефективного захисту немайнових вимог у межах одного провадження;

- стверджує, що переведення на постачальника «останньої надії» (ДПЗД «Укрінтеренерго») за статтею 64 Закону України від 13.04.2017 № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії» створює для закладу екстреної медичної допомоги фінансові ризики через вищу ціну електроенергії та ризик можливого знеструмлення після спливу граничного 90-денного строку постачання постачальником «останньої надії»;

- доводить, що оскаржувана ухвала є виконуваною, позаяк процедура зміни постачальника в інформаційно-комунікаційній платформі НЕК «Укренерго» («Датахаб») є триваючою у часі, тому на виконання судової заборони Відповідач зобов`язаний через електронний кабінет у системі «Датахаб» або листами до оператора системи розподілу та постачальника «останньої надії» відкликати (анулювати) свої попередні повідомлення від 07.09.2026.

5.3. Свої заперечення щодо апеляційної скарги на ухвалу про забезпечення позову Позивач обґрунтовує приписами статті 64 Закону України від 13.04.2017 № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії», пунктів 3.2.15, 7.11 ПРРЕЕ, а також статей 42, 136, 137, 263, 269, 275, 276 ГПК України.

7. Джерела права та норми процесуального права, які застосовує суд апеляційної інстанції

7.1. Щодо меж перегляду ухвали про забезпечення позову в суді апеляційної інстанції, доказування та інституту забезпечення позову суд апеляційної інстанції керується такими нормами ГПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи):

- частини перша - третя статті 269: « 1. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. 2. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. 3. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.»;

- частина перша статті 74: « 1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.»;

- частини перша та друга статті 79: « 1. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. 2. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.»;

- частина третя статті 86: « 3. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).»;

- частина перша статті 136: « 1. Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.»;

- пункт 2 частини першої, частини третя, четверта та одинадцята статті 137: « 1. Позов забезпечується: 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. 4. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. 11. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.»;

- частина перша статті 140: « 1. Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.»;

- частини перша, друга статті 241: « 1. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. 2. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.».

7.2. Щодо повноважень суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції та порядку розподілу судових витрат суд керується такими нормами ГПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи):

- частина перша статті 271: « 1. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.»;

- пункт 2 частини першої статті 275: « 1. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;»;

- частини перша, третя статті 277: « 1. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. 3. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо таке порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.»;

- частина чотирнадцята статті 129: « 14. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.»;

- підпункт «в» пункту 4 частини першої статті 282: « 1. У постанові суду апеляційної інстанції мають бути зазначені: 4) резолютивна частина із зазначенням: в) нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції;».

8. Правова позиція суду апеляційної інстанції (Мотиви та оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції)

8.1. Колегія суддів першочергово зазначає, що за усталеною правовою позицією Верховного Суду, викладеною у пункті 18 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20 та постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №570/2825/18 і від 29.01.2020 у справі № 753/3170/18, під час розгляду заяви про забезпечення позову та апеляційного перегляду відповідної ухвали суд вирішує виключно процесуальне питання про наявність передбачених статтями 136, 137 ГПК України підстав для вжиття забезпечувальних заходів і не має права досліджувати обставини чи вирішувати питання, які стосуються суті спору.

8.2. Перевіряючи доводи апеляційної скарги про відсутність зв`язку між застосованими заходами забезпечення позову та предметом позову і про можливість ефективного захисту прав Позивача у межах цього провадження без вжиття заявлених заходів, а також заперечення Позивача про те, що невжиття заходів призведе до зникнення предмета спору, колегія суддів виходить із такого.

8.3. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 та у пункті 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23 сформульовано правовий висновок про те, що у разі звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі їх задоволення не вимагатиме примусового виконання, тому в цьому випадку має бути застосовано та досліджено таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Водночас згідно з правовими висновками, викладеними у пунктах 78, 80, 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23, пунктах 19, 27 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, пунктах 4.2.2-4.2.5 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 (а також у постановах від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19 та від 20.07.2020 у справі № 914/2157/19), під час вирішення питання про забезпечення позову суд зобов`язаний встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову, і такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

8.4. Зі змісту позовної заяви від 18.09.2026 № 01-28/429/7 вбачається, що предметом позову у справі № 920/1172/26 є виключно вимоги про визнання укладеними Додаткових угод №7, №8 та №9 до Договору від 24.12.2025 № 1539 щодо ціни електричної енергії за червень, липень та серпень 2026 року. Жодних позовних вимог щодо оскарження повідомлення від 07.09.2026 № 3/09/26 або щодо зобов`язання здійснювати постачання електричної енергії у майбутніх періодах після 01.10.2026 Позивач у цій справі не заявляв. Таким чином, заявлені у цій справі позовні вимоги за червень - серпень 2026 року та застосовані судом першої інстанції заборони щодо припинення дії договору чи переведення електроустановок на постачальника «останньої надії» з 01.10.2026 стосуються різних періодів і різного предмета. Невжиття зазначених заходів забезпечення позову жодним чином не перешкоджає розгляду заявлених позовних вимог у межах цього судового провадження і не створює необхідності звернення з новим позовом для захисту того права, про захист якого просить Позивач у цій справі. Твердження Позивача про «зникнення предмета спору з 01.10.2026» є необґрунтованим, а суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не з`ясував узгодженості предмета позову і заходів забезпечення позову (пункти 4.2.3, 4.2.4 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17) та всупереч статтям 136, 137 ГПК України вжив заходів забезпечення позову, які повністю виходять за межі предмета позову. Доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.

8.5. Оцінюючи доводи Скаржника про те, що встановлені судом першої інстанції заборони стосуються дій, які вже були вчинені до подання позову та постановлення оскаржуваної ухвали, є внутрішньо суперечливими та невиконуваними, і контраргументи Позивача про те, що на виконання ухвали Відповідач зобов`язаний відкликати раніше подані повідомлення, колегія суддів зазначає таке.

8.6. За змістом пункту 2 частини першої статті 137 ГПК України такий захід забезпечення позову як заборона відповідачу вчиняти певні дії за своєю процесуальною природою має виключно превентивний (попереджувальний) характер, спрямований на утримання особи від вчинення певних дій у майбутньому, і не може застосовуватися щодо дій, які вже відбулися до моменту звернення з позовом та постановлення ухвали про забезпечення позову. Як підтверджується долученими до матеріалів оскарження доказами (додатки 6, 7 до апеляційної скарги), повідомлення від 07.09.2026 № 3/09/26 було направлено Відповідачем Позивачу, АТ «Сумиобленерго» та ДПЗД «Укрінтеренерго» 07.09.2026 - тобто за 11 днів до подання заяви про забезпечення позову (18.09.2026) та за 14 днів до постановлення оскаржуваної ухвали (21.09.2026).

8.7. Як роз`яснено у пунктах 4.2.2 та 4.2.6 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 (та у пункті 28 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19), приймаючи ухвалу про заборону вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно конкретизувати і визначити, які саме дії забороняється вчиняти відповідачу, та не має права під виглядом заборони вчиняти певні дії зобов`язувати відповідача вчинити активні дії, оскільки це не відповідає суті та виду зазначеного заходу забезпечення позову (пункт 2 частини першої статті 137 ГПК України). Оскаржувана ухвала суду першої інстанції не покладає (і за законом не могла покладати) на Відповідача обов`язку вчинити активні дії з відкликання чи анулювання надісланих 07.09.2026 повідомлень, а в задоволенні вимог про заборону дій АТ «Сумиобленерго» та ДПЗД «Укрінтеренерго» суд першої інстанції відмовив (пункт 3 резолютивної частини ухвали, який сторонами не оскаржується). Натомість доводи Позивача у відзиві на апеляційну скаргу про те, що на виконання судової заборони Відповідач нібито зобов`язаний вчинити активні дії з відкликання (анулювання) повідомлень від 07.09.2026 у системі «Датахаб» та листами до третіх осіб, прямо суперечать правовому висновку, викладеному в пункті 4.2.6 постанови Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17, а також буквальному змісту абзацу третього пункту 2 резолютивної частини оскаржуваної ухвали, яким Відповідачу заборонено реєструвати будь-які зміни в інформаційних системах щодо переведення точок комерційного обліку Позивача. Отже, доводи апеляційної скарги про неможливість забезпечення позову шляхом заборони вже вчинених дій та про невиконуваність оскаржуваної ухвали є обґрунтованими, а висновки суду першої інстанції в цій частині - помилковими.

8.8. Надаючи оцінку доводам Скаржника про помилковість посилання місцевого господарського суду як на підставу забезпечення позову на пункт 7.11 ПРРЕЕ та правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11.02.2026 у справі №344/13201/23, і протилежним запереченням Позивача, колегія суддів зазначає таке.

8.9. У постанові від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23 (провадження № 14-80цс25) Велика Палата Верховного Суду визначила процесуальні критерії вжиття заходів забезпечення позову на підставі абзацу четвертого пункту 7.11 розділу VII ПРРЕЕ (пункти 64- 68, 86- 87, 93, 96, 104, 107, 147, 151 постанови Великої Палати Верховного Суду):

- абзац четвертий пункту 7.11 ПРРЕЕ стосується припинення електропостачання (відключення електроустановки споживача як технологічної операції зі знеструмлення електроустановки згідно з пунктами 1.1.2, 7.5 розділу VII ПРРЕЕ, наведеними у пунктах 47, 55, 58 цієї постанови) на період розгляду судом спірних питань (пункт 65);

- предметом позову в такій справі є оскарження споживачем факту порушення ним ПРРЕЕ та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, за який передбачено припинення електропостачання (пункти 66, 67, 87);

- реалізація передбаченого пунктом 7.11 ПРРЕЕ права споживача здійснюється шляхом забезпечення позову у вигляді заборони відключення електропостачання споживачеві на час розгляду цієї судової справи про оскарження факту порушення споживачем ПРРЕЕ та/або умов договорів, виключно якщо заява споживача про забезпечення позову обґрунтована саме цією нормою права та відповідає критеріям зв`язку з предметом позову і співмірності (пункти 78- 83, 93, 96, 104, 107, 147).

8.10. Натомість у справі № 920/1172/26 жоден із визначених у пунктах 64-68, 93, 104, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23 процесуальних критеріїв для забезпечення позову на підставі абзацу четвертого пункту 7.11 ПРРЕЕ відсутній:

- предметом позову у справі № 920/1172/26 є визнання укладеними додаткових угод № 7, №8, № 9 за червень - серпень 2026 року, а не оскарження факту порушення Споживачем ПРРЕЕ або умов договору, за який передбачено технологічне відключення електроустановок у порядку пункту 7.5 розділу VII ПРРЕЕ (пункти 55, 66, 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23);

- матеріали оскарження не містять доказів прийняття Відповідачем рішення чи направлення попередження про технологічне відключення (знеструмлення) електроустановок Позивача в порядку пунктів 7.5, 7.11 розділу VII ПРРЕЕ, а процедура переведення споживача на постачальника «останньої надії» (стаття 64 Закону України від 13.04.2017 № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії», підпункт 4 пункту 3.4.2 ПРРЕЕ) не передбачає технологічного відключення електроустановок у розумінні пункту 1.1.2 ПРРЕЕ (пункт 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23), тоді як припущення Позивача про можливі майнові витрати чи обставини після спливу 90-денного строку постачання постачальником «останньої надії» виходять за межі предмета цього позову;

- усупереч вимозі пункту 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23 заява Позивача про забезпечення позову від 18.09.2026 № 01-28/430/7 взагалі не була обґрунтована нормою пункту 7.11 ПРРЕЕ. Таким чином, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі нерелевантно послався на пункт 7.11 ПРРЕЕ та постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 у справі №344/13201/23, а відповідні доводи апеляційної скарги є обґрунтованими.

8.11. Перевіряючи доводи Скаржника про порушення оскаржуваною ухвалою принципу співмірності (частина четверта статті 137 ГПК України) і збалансованості інтересів сторін та заперечення Позивача в цій частині, колегія суддів зазначає таке.

8.12. Відповідно до правових висновків, викладених у пунктах 78, 79, 81, 82 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 у справі №344/13201/23, пунктах 26, 27 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, пунктах 4.2.2, 4.2.5 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №922/2928/17 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2019 у справі №922/599/19, адекватність і співмірність заходу забезпечення позову визначаються його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається, та передбачають співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін без безпідставного обмеження прав та охоронюваних законом інтересів учасників справи поза межами предмета спору.

8.13. Установивши в оскаржуваній ухвалі безумовну та не обмежену підставами заборону Відповідачу вчиняти будь-які дії щодо припинення договору та ініціювати припинення електропостачання чи переведення електроустановок Позивача до набрання рішенням суду у цій справі законної сили (статті 241, 256 ГПК України), суд першої інстанції всупереч частині четвертій статті 137 ГПК України застосував до Відповідача непропорційні обмеження на майбутні періоди, які не відповідають обсягу та змісту заявлених немайнових позовних вимог за червень - серпень 2026 року і порушують баланс інтересів сторін. Водночас колегія суддів зауважує, що загальні критерії ефективності засобів правового захисту за статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та наведеними Скаржником рішеннями Європейського суду з прав людини у контексті інституту забезпечення позову реалізуються саме через неухильне дотримання процесуальних вимог статей 136, 137 ГПК України щодо зв`язку із предметом позову та співмірності. Отже, висновки суду першої інстанції про співмірність та адекватність вжитих заходів забезпечення позову є помилковими.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

9.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 та частин першої, третьої статті 277 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині, якщо встановить неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм процесуального права.

9.2. Ураховуючи викладене в сукупності, колегія суддів констатує, що КНП СОР «СОЦЕМД ТА МК» не довело передбачених статтями 136, 137 ГПК України процесуальних підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ «ГОЕР» підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Сумської області від 21.09.2026 про забезпечення позову у справі № 920/1172/26 в оскаржуваній частині (пункти 1 та 2 резолютивної частини) - скасуванню з постановленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні заяви КНП СОР «СОЦЕМД ТА МК» від 18.09.2026 № 01-28/430/7 (вх. № 4324 від 18.09.2026) про забезпечення позову.

10. Судові витрати

10.1. Розглядаючи вимогу Скаржника про покладення на Позивача судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу про забезпечення позову, колегія суддів керується приписами частин першої, четвертої, чотирнадцятої статті 129 та підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 282 ГПК України, відповідно до яких у разі скасування судового рішення і ухвалення нового рішення суд апеляційної інстанції змінює розподіл судових витрат та зазначає в резолютивній частині постанови розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

10.2. Відповідно до підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду є самостійним об`єктом справляння судового збору, ставка якого становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна скарга подається до суду (у 2026 році згідно зі статтею 7 Закону України від 03.12.2025 №4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» - 3 328,00 грн). За правовим підходом, відображеним у пунктах 5, 36 мотивувальної частини та пункті 4 резолютивної частини постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, а також у пункті 6.1 мотивувальної частини та пунктах 4, 5 резолютивної частини постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17, за наслідками перегляду судових рішень з питань забезпечення позову та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову судові витрати зі сплати судового збору за подання відповідної апеляційної (касаційної) скарги згідно з частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України покладаються на заявника (позивача) і стягуються з нього на користь скаржника з дорученням видачі відповідного наказу місцевому господарському суду.

10.3. Оскільки за наслідками апеляційного перегляду апеляційну скаргу ТОВ «ГОЕР» задоволено повністю, а оскаржувану ухвалу про забезпечення позову скасовано з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви КНП СОР «СОЦЕМД ТА МК» про забезпечення позову, судові витрати Відповідача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 328,00 грн, підтверджені платіжною інструкцією від 24.09.2026 № 6145, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України покладаються на Позивача та підлягають стягненню з нього на користь Відповідача з дорученням видачі відповідного наказу Господарському суду Сумської області. При цьому судовий збір, сплачений Позивачем за подання заяви про забезпечення позову в суді першої інстанції, відповідно до статті 129 ГПК України залишається покладеним на Позивача.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантована оптимізація енергетичних ресурсів» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 21.09.2026 про забезпечення позову у справі № 920/1172/26 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 21.09.2026 про забезпечення позову у справі № 920/1172/26 в частині пунктів 1 та 2 її резолютивної частини скасувати.

3. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні заяви Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Сумський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» від 18.09.2026 № 01-28/430/7 (вх. № 4324 від 18.09.2026) про забезпечення позову відмовити.

4. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Сумський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» (40021, Сумська обл., м. Суми, пров. Громадянський, буд. 4А, код ЄДРПОУ 23824057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантована оптимізація енергетичних ресурсів» (58006, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Сергія Скальда, буд. 23-25, кв. 27, код ЄДРПОУ 44618065) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп.

5. Доручити Господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

6. Матеріали оскарження ухвали у справі № 920/1172/26 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, порядку та строки, передбачені статтями 286, 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 29.10.2026.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.І. Буравльов

С.О. Алданова