Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №380/10215/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/10215/26 пров. № А/857/38169/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Кушнір В.О., Носа С.П.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2026 року про залишення позову без розгляду (суддя – Мартинюк В.Я., час ухвалення – не зазначено, місце ухвалення – м.Львів, дата складання повної ухвали – не зазначено),

в адміністративній справі №380/10215/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Львівській області,

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У травні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просив: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми грошового забезпечення нарахованого та виплаченого позивачу на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 по справі №380/21707/23; 2) зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачу надлишково утриманого військового збору, а саме 3,5% від суми, нарахованої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 по справі №380/21707/23.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 відкрито провадження у справі. Залучено до участі у справі Головне управління Державної податкової служби у Львівській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Відповідач подав відзив на позову заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі чи враховуючи те, що позивачем строк звернення до суду пропущений, залишити без розгляду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17.06.2026 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків позовної заяви. Суд надав позивачу строк для усунення недоліків – 5 днів з дня вручення ухвали суду про залишення без руху шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням причин пропуску та доказів, що підтверджують причини пропуску такого.

22.06.2026 позивач вернувся до суду першої інстанції із заявою, у якій просив продовжити розгляд справи, так як до спірних правовідносин за позовом у справі №380/10215/26 застосовується тримісячний строк для звернення до суду, який обчислюється з наступного дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, тобто з 20.02.2026 року, враховуючи що виплата відповідачем здійснена 19.02.2026. Відповідно позовна заява подана до суду в межах тримісячного строку.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій - залишено без розгляду.

З цією ухвалою суду першої інстанції про залишення позову без розгляду не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена ухвала суду є незаконною, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що судом першої інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин приписи частини другої статті 122 КАС України, замість положень статті 233 КЗпП України. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 02 квітня 2025 року у справі № 260/10920/23 та від 10 березня 2026 року у справі № 160/34630/23. Суд помилково прийшов до висновку, що до надмірно стягнутої суми військового збору в розмірі 3,5% від суми грошового забезпечення відшкодованого на виконання рішення суду, на яке він мав право під час проходження військової служби та яке не було виплачене при звільненні, як належне грошове забезпечення застосовується місячний строк, оскільки спірні правовідносини стосуються виплати грошового забезпечення, а позовна заява подана до суду в межах тримісячного строку звернення до суду.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену ухвалу суду від 25.06.2026, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги позивача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з урахуванням наступного.

Суд встановив такі фактичні обставини справи.

Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 11.11.2021 № 248 припинено контракт про проходження громадянами України військової служби в Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення відповідно до підпункту «а» пункту два частини п`ятої Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з закінченням строку контракту старшому лейтенанту ОСОБА_1 (а.с.7).

Під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_1 з порушенням встановленого порядку здійснювалось нарахування та виплата індексації грошового забезпечення, у зв`язку з чим останній звернувся до суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі №380/21707/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2024, визнано протиправними дії та зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з січня 2020 року по листопад 2021 року, здійснити перерахунок і виплату грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій у розмірі 98 днів, суми одноразової грошової допомоги при звільненні, суми одноразової допомоги на оздоровлення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017, з урахуванням раніше виплачених сум.

19.02.2026 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 по справі №380/21707/23 військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснено виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення у сумі 129144,06 грн., що підтверджується випискою по надходженням по картці рахунку АТ КБ Приватбанк (а.с.11).

Виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 по справі №380/21707/23 відповідач здійснив з утриманням з нарахованої суми військового збору за ставкою 5%, що становить у грошовому еквіваленті 6797,06 грн.

Вважаючи протиправними дії відповідача по утриманню військового збору з нарахованого грошового забезпечення військовослужбовця за ставкою 5 % від об`єкта нарахування, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст.240 КАС України у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до суду.

Так, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Відповідно до статті 122 частин 1, 2, 3 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч.5 ст.122 КАС України).

Суд зазначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Згідно ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.4 ст.123 КАС України).

Також, пунктом 8 ч.1 ст.240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними вище правовими нормами встановлено, що суд першої інстанції зобов`язаний з`ясувати в кожному випадку чи адміністративний позов подано у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Апеляційний суд враховує, що із змісту адміністративного позову та матеріалів справи видно, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами про зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату позивачу надлишково утриманого військового збору, а саме 3,5% від суми, нарахованої на виконання рішення суду від 30.11.2023 по справі №380/21707/23.

Тобто, предметом даного спору є дії щодо утримання військового збору у розмірі 5 % з суми, виплаченого на виконання рішення суду про стягнення виплат при звільненні.

Суд першої інстанції вірно вказав, що встановленим строком для звернення до адміністративного суду із заявленими позивачем позовними вимогами про утримання військового збору у розмірі 5 % з суми, виплаченого на виконання рішення суду грошового забезпечення, є місячний строк, оскільки у розглядуваних правовідносинах немає спору щодо нарахування чи виплати позивачу суд грошового забезпечення, бо ці питання уже вирішені у справі №380/21707/23 з ухваленням 30.11.2023 рішення суду.

У вказаній справі спір пов`язаний із проходженням публічної (військової) служби, в частині щодо утримання військового збору із сум виплаченого грошового забезпечення, тому до спірних правовідносин застосуванню підлягає визначений ч.5 ст.122 КАС України місячний строк.

У своїй заяві від 22.06.2026 на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху позивач не заявляв клопотання про поновлення строку звернення до суду, а лише зазначив, що до спірних правовідносин за позовом у цій справі застосовується тримісячний строк для звернення до суду, який ним не пропущено.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд першої інстанції правильно врахував, що даний спір не стосується виплати сум при звільненні, а є спором про їх оподаткування, тому правові підстави для застосування строку передбаченого ч.2 ст.233 КЗпП України, як спеціальної норми, відсутні.

Постанова Верховного Суду від 24.04.2026 року у справі №380/420/24, на яку посилається позивача, є нерелевантною по відношенню до вказаної справи.

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду, що встановлений ч.5 ст.122 КАС України, з моменту, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Матеріалами розглядуваної справи підтверджується, що відповідач виплатив позивачу належні суми на виконання рішення суду 19 лютого 2026 року. Відтак, місячний строк звернення позивача до суду із позовом у цій справі розпочався з 20 лютого 2026 року.

Водночас, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом лише 20.05.2026 року, тобто з пропуском строку звернення не суду.

У заяві на виконання вимог ухвали суду від 17.06.2026 позивач не обґрунтував належними доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду, які пов`язані з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

Триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та/чи інтересів.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.

Відтак, доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі “Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain” Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції дотримано норми процесуального законодавства та вірно встановлено обставини, які мають значення для прийняття рішення щодо залишення позовної заяви без розгляду, а тому немає підстав для її скасування ухвали суду.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2026 року про залишення позову без розгляду в адміністративній справі № 380/10215/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяВ. В. Гуляк

суддіВ. О. Кушнір

С. П. Нос