Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №350/1625/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №350/1625/25

Суддя: Качмар Володимир Ярославович

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокуСправа № 350/1625/25 пров. № А/857/40585/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача – Качмара В.Я.,

суддів – Мандзія О.П., Онишкевича Т.В.,

при секретарі судового засідання – Гладкій С.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Долинський відділ державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 09 липня 2026 року (суддя Пулик М.В., с-ще Рожнятів), -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - РТЦК), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 23.05.2025 № 698 (далі – Постанова) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 09 липня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В доводах апеляційної скарги вказує на відсутність жодного належного доказу в матеріалах справи, що така повістка йому будь-коли направлялася (довідка ф.20), яка б свідчила про те що «адресат відсутній за вказаною адресою». В разі, якщо позивачу направлялася поштою повістка про виклик до РТЦК і така повістка не була вручена, відповідач повинен надати належні, допустимі, достатні та достовірні докази такого направлення, а саме: повістку, поштовий конверт з позначкою «Повістка ТЦК» з штемпелем Укрпошти про направлення повістки позивачу, опис вкладення до рекомендованого листа з поштовим штемпелем відділення Укрпошти, підписом працівника Укрпошти та фіскальним чеком про приймання до пересилання такого листа; повідомлення про вручення з відміткою про причини неможливості вручення рекомендованого листа з повісткою позивачу, довідку Укрпошти про причини неможливості вручення повістки позивачу.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не спростував встановлених у Постанові обставин вчинення адміністративного правопорушення, не довів порушення відповідачем порядку його виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також не навів належних і допустимих доказів, які б свідчили про протиправність оскаржуваної Постанови.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що оскаржуваною Постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Зі змісту Постанови вбачається, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало те, що він, будучи належним чином оповіщеним відповідно до пункту 41 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, якою затверджено «Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі - Порядок №560), не прибув за повісткою № 1839823 до другого відділу РТЦК на 26.01.2025 для уточнення військово-облікових даних.

У Постанові зазначено, що повістку було направлено рекомендованим поштовим відправленням, а відповідно до інформації АТ «Укрпошта» за трек-номером 0610222121852 поштове відправлення повернулося відправнику з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Також у Постанові зазначено, що про поважні причини неприбуття позивач у порядку, визначеному абзацом сьомим частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не повідомляв.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться у межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП установлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В свою чергу, згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Згідно з частинами першою-третьою статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до статті 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно зі статтею 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» 3543-XII, громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону №3543-XII у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Таким чином, Законом № 3543-XII визначено обов`язок усіх військовозобов`язаних з`являтись за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, незалежно від виду повістки та наявності в особи відстрочки від призову під час мобілізації.

Пунктом 9 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Порядок №560, серед іншого, визначає порядок оповіщення та прибуття резервістів та військовозобов`язаних під час мобілізації.

Відповідно до пункту 21 Порядку №560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Відповідно до пункту 30 Порядку 560 повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.

Згідно з пунктом 30-1 Порядку №560 кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду (далі - QR-код).

QR-код містить інформацію, зазначену в пункті 29 цього Порядку, а також реєстраційний номер поштового відправлення у разі відправлення повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням.

Повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, може бути роздрукована. У такому разі її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією.

Відповідно до пункту 34 Порядку №560 повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних.

У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.

Повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов`язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Згідно з пунктом 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Як убачається з матеріалів справи, ухвалами Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2025 року та 26 лютого 2026 року суд витребував у відповідача матеріали справи про адміністративне правопорушення, на підставі яких винесено оскаржувану Постанову, а також визнав обов`язковою явку уповноваженого представника відповідача та зобов`язав його надати всі наявні матеріали й докази, що стали підставою для прийняття спірного рішення.

Разом з тим, відповідач вимог зазначених ухвал не виконав, витребуваних матеріалів суду не надав, участі свого представника в судовому засіданні не забезпечив та жодних пояснень щодо причин невиконання судових рішень не повідомив.

Крім того, відсутні матеріали, за якими можна було б перевірити дотримання вимог пунктів 30 та 30-1 Порядку № 560 щодо формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, накладення на неї кваліфікованого електронного підпису уповноваженої посадової особи.

З метою повного та всебічного з`ясування обставин справи апеляційним судом 17.09.2026 також скеровано запит до ІНФОРМАЦІЯ_2 з проханням надати матеріали розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо позивача, за результатами якого 23.05.2025 прийнято оскаржувану Постанову.

Отже, незважаючи на вимоги судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач не надав матеріалів справи про адміністративне правопорушення, які б дали змогу перевірити фактичні підстави прийняття оскаржуваної Постанови, зокрема, встановити дотримання відповідачем порядку оповіщення в частині оформлення та направлення позивачу повістки.

При цьому, відповідно до пункту 34 Порядку № 560 повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного може надсилатися засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення. Пунктом 41 цього Порядку визначено, що належним підтвердженням оповіщення особи у разі направлення повістки поштовим відправленням може бути день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою її зареєстрованого місця проживання.

Водночас, зазначення в оскаржуваній Постанові відомостей про повернення поштового відправлення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», а також посилання на номер поштового відправлення не є достатнім для висновку про дотримання відповідачем установленої процедури оповіщення.

Такі обставини повинні підтверджуватися, зокрема, описом вкладення та повідомленням про вручення (повідомлення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою»), які підтверджують направлення повістки, адресу її відправлення, зміст поштового відправлення, а також результат його доставки та причини повернення.

Проте, станом на дату винесення постанови апеляційного суду зазначені докази відповідачем не надано.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд позбавлений можливості перевірити, чи була повістка сформована та направлена позивачу з дотриманням вимог Порядку № 560 та чи був позивач належним чином оповіщеним про необхідність прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції фактично виходив із необхідності спростування позивачем обставин, зазначених у постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності, та поклав на нього обов`язок доведення відсутності належного оповіщення, наявності поважних причин неприбуття за викликом і повідомлення про такі причини відповідача.

Проте такий підхід не узгоджується з положеннями частини другої статті 77 КАС, відповідно до якої саме відповідач як суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести правомірність прийнятого ним рішення та надати суду всі наявні документи й матеріали, на підставі яких це рішення було прийнято.

Таким чином, за відсутності належних доказів оповіщення позивача про необхідність прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки неможливо дійти обґрунтованого висновку про невиконання ним такого обов`язку, та, відповідно, про наявність у його діях вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Крім того, відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення не може ґрунтуватися на припущеннях або на відомостях, викладених у рішенні суб`єкта владних повноважень, без їх належного підтвердження належними та допустимими доказами.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено жодними належними та допустимими доказами обставин, які стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а також наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Відтак, оскаржувана Постанова не може вважатися законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.

Отже, висновок суду першої інстанції про правомірність Постанови зроблений без належного з`ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, та за відсутності достатніх доказів на підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції неправильно надано оцінку фактичним обставинам справи та допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 09 липня 2026 року скасувати та ухвалити постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 23.05.2025 № 698 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) в користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати у вигляді судового збору за подання позову та апеляційної скарги в сумі 1513,80 гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачВ. Я. Качмар

суддіО. П. Мандзій

Т. В. Онишкевич

Повне судове рішення складено 30.10.2026.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua