Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №380/24302/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 29 жовтня 2026 р.

Справа: №380/24302/25

Суддя: Глушко Ігор Володимирович

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/24302/25 пров. № А/857/33399/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Глазька С.М., Шавеля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року, ухвалене суддею Желік О.М. у м.Львові у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі №380/24302/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

12 грудня 2025 року позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача – Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просив визнати протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії в повному розмірі, тобто у розмірі донарахованої пенсії на виконання рішення суду, у період з 21.08.2011 по 19.06.2025, згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ; зобов`язати нарахувати та виплатити компенсацію за втрату частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії в повному розмірі, тобто у розмірі донарахованої пенсії на виконання рішення суду, у період з 21.08.2011 по 19.06.2025 згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що згідно статтею 1 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Натомість, на виконання рішення у справі № 380/21311/23 позивачу нарахована доплата з 21.08.2011 по 31.05.2025 в сумі 168530,13 грн, яка виплачена у червні 2025 року. Нараховані, але не виплачені суми пенсії позивачу у Головному управлінні не обліковуються, що свідчить про відсутність підстав для виплати компенсації втрати частини доходів у розумінні Закону №2050-III та Порядку №159. Таким чином, вищенаведене беззаперечно вказує на неповне і невсебічне з`ясування обставин в справі, підтверджених доказами, які були дослідженні судом, з ненаданням оцінки всім аргументам учасників справи, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, у задоволенні яких слід відмовити в повному обсязі.

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та є отримувачем пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом “б” частини першої статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-ХІІ з 21.08.2011.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2024 у справі №380/21311/23, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 913240132021 від 16.12.2022 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 в частині визначення розміру пенсії, зокрема в частині: визначення розміру коефіцієнту страхового стажу; неврахування за рік роботи пільгового страхового стажу роботи на посаді техніка геолога структурно-картировочних партій № 6 і № 3 (робота в польових умовах цілий рік) Західної експедиції структурно пошукового буріння Оренбургського геологічного управління з 07.04.1975 по 14.11.1975; неврахування заробітної плати, отриманої в Українській нафтогазорозвідувальній експедиції глибокого буріння об`єднання “Західукргеологія” за період з липня 1980 року по жовтень 1985 року згідно довідки Стрийської нафтогазорозвідувальної експедиції від 21.12.2011 № 160. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з дня її призначення, а саме з 21.08.2011, із застосуванням законодавства, чинного на день призначення пенсії, та здійснити виплату такої пенсії з урахуванням виплачених сум.

На виконання вказаного судового рішення рішенням Головного управління від 09.05.2025 № 913240132021 проведено перерахунок пенсії позивача з дня її призначення, а саме з 21.08.2011, із застосуванням законодавства, чинного на день призначення пенсії. Після перерахунку розмір пенсії позивача з 21.08.2011 становив 3 265,27 грн. Належна позивачу доплата до пенсії за період з 21.08.2011 по 31.05.2025 становить 168 530,13 грн, яку виплачено в червні 2025 року, що підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 01.07.2025 № 1300-5308-8/87959.

25.10.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про нарахування та виплату компенсації за втрату частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії в повному розмірі (донарахованої на виконання рішення суду) у період з 21.08.2011 по 19.06.2025 згідно із Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” від 19.10.2000 № 2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Листом від 13.11.2025 № 27103-28953/М-54/8-1300/25 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивачу, що нараховані та невиплачені суми пенсії в Головному управлінні не обліковуються, що свідчить про відсутність підстав для виплати компенсації втрати частини доходів. У задоволенні заяви відмовлено.

Вважаючи бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо нарахування та виплати компенсації за втрату частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії в повному розмірі протиправною, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” № 2050-ІІІ (далі – Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі – Порядок № 159).

Відповідно до статей 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення).

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем грошового забезпечення, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 14.04.2021 у справі № 465/322/17.

Як встановив суд, заборгованість пенсійних виплат, що утворилась за період 21.08.2011 по 31.05.2026, пенсійний орган виплатив позивачу 19.06.2025 (на виконання рішення суду).

Так, у справі № 560/8194/20 Верховний Суд виходив з того, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акту індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.

За висновком Верховного Суду, зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати”, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Учинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.

Таким чином, Верховний Суд у справі № 560/8194/20 сформував новий підхід щодо початку перебігу строку звернення до суду з вимогами про компенсацію втрати частини доходів, який полягає в тому, що цей строк починає обчислюватися з першого дня місяця, наступного за місяцем виплати заборгованості, а не з моменту отримання відмови у виплаті компенсації.

Верховний Суд неодноразово роз`яснював, що, відступаючи від сформованих висновків у раніше ухвалених постановах Верховного Суду, Суд може не вказувати усі такі рішення, оскільки Суд відступає від правової позиції, а не від судових рішень.

З огляду на сформовану Верховним Судом у справі № 560/8194/20 правову позицію, Суд уважає, що право позивача на звернення до суду з відповідними вимогами виникло незалежно від факту звернення до відповідача із заявою про виплату компенсації та отримання офіційної відмови, оскільки невиплата компенсації у місяці погашення заборгованості вже свідчить про відмову з боку відповідача, навіть без прийняття окремого рішення.

Повертаючись до обставин справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що норми Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” установлюють обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання, у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі грошового забезпечення), виплатити компенсацію.

Таким чином, відповідач, одночасно із виплатою суми заборгованості мав обов`язок виплатити позивачу суму компенсації втрати частини доходів за період з 21 серпня 2011 року по день фактичної виплати – 19.09.2025, однак не виконав його, чим порушив право позивача на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення по дату фактичної виплати заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача буде зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсійних виплат за весь час затримки виплати, починаючи з 21 серпня 2011 по день фактичної виплати 19 червня 2025 року, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі №380/24302/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяІ. В. Глушко

суддіС. М. Глазько

Р. М. Шавель

Оригінал: reyestr.court.gov.ua