Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №674/385/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 674/385/26

Провадження № 22-ц/820/1631/26

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

розглянув в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України цивільну справу № 674/385/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 12 травня 2026 року у складі судді Сосни О.М. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в :

У лютому 2026 року ТзОВ «ФК «Фінтраст Капітал» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 23 218,51 грн, з яких сума кредиту 4499,95 грн, сума процентів за користування кредитом 18 718,56 грн, 2662,40 судового збору та 10 000 грн витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позову товариство посилалося, що 26.04.2023 року між ТзОВ «Лінеура Україна» та відповідачкою було укладено Договір № 3631442 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого сторони погодили, що сума кредиту складає 4 500 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачки строком на 360 днів зі стандартною процентною ставкою 2% у день, зниженою процентною ставкою 0,7%.

24.05.2024 року між ТзОВ «Лінеура Україна» та ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 24/05/2024, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором до відповідачки. Відповідно до укладеного Договору факторингу до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідачки за Договором № 3631442 від 26.04.2023, загальна сума заборгованості становить 23 218,51 грн.

Рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року змінено найменування з ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна» на нове найменування ТзОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Позивач посилався, що заборгованість відповідачки по кредитному договору складає 23 218,51 грн, з яких: заборгованість з тіла кредиту 4 499,95 грн, заборгованості за процентами 18 718,56 грн, які просив стягнути з ОСОБА_1 , разом з судовими витратами.

Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 12 травня 2026 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3631442 від 26.04.2023 року в розмірі 23 218, 51 грн. судовий збір в розмірі 2 662, 40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 4 000 грн.

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апелянтка вказує, що вона оспорює факт укладення між сторонами кредитного договору, оскільки позивачем недоведено підписання договору відповідачем. Посилається, що в матеріалах справи відсутні належні розрахункові документи (платіжні доручення, меморіальні ордери), які б підтверджували перерахування коштів саме з рахунку кредитора ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на рахунок відповідача. Крім того, суд стягнув суму заборгованості у розмірі 23 218,51 грн, з якої тіло кредиту становить лише 4 499,95 грн, а відсотки складають 18 718,56 грн. Заявлена до стягнення сума більш ніж у 5 разів перевищує розмір тіла кредиту. Відсоткова ставка у розмірі 2% в день фактично дорівнює близько 730% річних. Такі умови є несправедливими по відношенню до споживача у розумінні ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу. Крім того, розрахунок заборгованості, наданий позивачем, є одностороннім документом, який не відображає реального руху коштів та не може бути єдиним доказом існування боргу у такому розмірі.

ТзОВ «ФК «Фінтраст Капітал» подало відзив на апеляційну скаргу, посилається що рішення є законним та обґрунтованим, а висновки суду відповідають дійсним обставинам справи. Позивач вказує, що пунктом 1.4.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 2 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору. Детальний розрахунок заборгованості та оплат, здійснених відповідачем, зазначений в розрахунку заборгованості, що є невід`ємним додатком до позовної заяви. За даними поденного розрахунку заборгованості, сформованого первісним кредитором, вбачається, що у період з дати укладання Договору, а саме: з 26.04.2023 по 24.05.2024 року, у відповідача перед Первісним кредитором утворилась заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами у межах погодженого строку дії Договору у розмірі 18718,56 грн.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Відповідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 26.04.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Лінеура Україна», доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт або Мобільний додаток «Сredit7», укладено Договір № 3631442 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписаний за допомогою електронного підпису позичальника у вигляді одноразового ідентифікатора.

Згідно з п.п. 1.2.-1.3. Договору, на умовах, встановлених Договором, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Тип кредиту кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 4 500 грн.

Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни повернення (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів), що є Додатком № 1 до цього Договору.

Згідно з п. 1.4. Договору, тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процента ставка становить 2,00% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього Договору; знижена процентна ставка становить 0,70% в день.

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою 36 900 грн; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 35 145 грн.

Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 (п.2.1. Договору).

Також, 26.04.2023 ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора С689 підписала Паспорт споживчого кредиту.

Факт перерахування 26.04.2023 кредитних коштів у розмірі 4 500 грн ОСОБА_1 підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 31.05.2024 № 40-3105, а саме через платіжну систему iPay.ua, на підставі укладеного Договору № ФК-П-19/03-01 про організацію переказу коштів від 12.03.2019.

Згідно з Листом АТ «Ощадбанк» № 46/12.11/51815/2026/БТ від 13.04.2026 на ім`я ОСОБА_1 відкрито банківський рахунок, який обслуговується за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_2 та згідно з платіжною інструкцією 28.04.2023 на її карту здійснено зарахування коштів у розмірі 4 500 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості заборгованість відповідачки по кредитному договору складає 23 218,51 грн., з яких: заборгованість з тіла кредиту 4 499,95 грн, заборгованості за процентами 18 718,56 грн. У період з 26.04.2023 по 24.05.2024 відповідачкою здійснено оплати в розмірі 11925,01 грн, які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 0,05 грн. та оплату процентів за користування кредитом у розмірі 11924,96 грн.

За даним розрахунком банку проценти нараховувались по 20 квітня 2024 року

24.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 24/05/2024, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором до відповідачки. Відповідно до укладеного Договору факторингу до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідачки за Договором № 3631442 від 26.04.2023, загальна сума заборгованості становить 23 218,51 грн

Перехід від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку № 2 та надходження ціни продажу у повному обсязі, відповідно до п. 3.3 цього Договору, на рахунок ТОВ «Лінеура Україна», після чого ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників та повна сума Ціни продажу, шо надійшла на рахунок ТОВ «Лінеура Україна», підтверджує факт переходу від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» прав вимоги заборгованостей (п. 1.2. Договору факторингу).

На виконання вищевказаних умов договору 25.10.2024 між ТОВ ««Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було підписано акт прийому-передачі Реєстру боржників та сплачено ТОВ «Лінеура Україна» ціну продажу у повному обсязі, відповідно до п. 3 цього Договору, що підтверджується платіжною інструкцією.

Рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 змінено найменування ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, провадження №61-7203 св 20, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, провадження №61-8449св19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, провадження №61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України №675-VIII «Про електрону комерцію», (далі – Закон №675-VIII).

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону №675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону №675-VIII).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону №675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону №675-VIII).

Згідно з ч.ч. 6, 8 ст. 11 вказаного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Ст. 12 Закону №675-VIII визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свій обов`язок новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У постанові Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №905/306/17 зроблено висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012, від 15.04.2024 у справі №2221/2373/12.

У постанові від 30.01.2018 у справі №161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Також, за приписами п.п. 3, 6 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розміру, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (постанова Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц).

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 після ознайомлення з пропозицією укласти договір виразила згоду шляхом натискання відповідної кнопки в інформаційно-телекомунікаційній системі, після чого їй на номер телефону, зазначений в анкеті в особистому кабінеті, було надіслано одноразовий ідентифікатор С689, за допомогою якого вона підписала Договір і Паспорт споживчого кредиту. Підписаний Договір містить її персональні дані, зокрема адресу проживання, паспортні дані, РНОКПП та номер мобільного телефону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі дії відповідають вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Без реєстрації клієнта в системі, входу в особистий кабінет, передання персональних даних та введення коду, надісланого на його номер телефону, укладення такого договору неможливе. Для отримання коштів у такий спосіб недостатньо зазначити лише номер телефону й дані позичальника, а необхідно вчинити сукупність дій із зазначенням персональних даних, відомих лише позичальнику. Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду, зокрема від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19 та від 01.07.2024 у справі № 638/161/22.

Посилання апелянтки на те, що роздруківка договору з її прізвищем та набором символів не є доказом його укладення, не можна визнати обґрунтованими. Одноразовий ідентифікатор не є довільним набором символів, а є засобом підписання, який у системі формується для кожного використання та направляється на номер телефону клієнта. Апелянтка не заперечувала, що цей номер телефону належить їй, не надала доказів, які б спростовували створення нею особистого кабінету на сайті первісного кредитора, не посилалася на втрату контролю над номером чи на протиправні дії третіх осіб і не заявляла про підроблення підпису.

Крім того, укладення Договору підтверджується подальшою поведінкою відповідачки. Кредитні кошти були перераховані на банківську картку, номер якої вказано в пункті 2.1 Договору й яка, як підтверджує лист АТ «Ощадбанк», відкрита на її ім`я. У період з 26.04.2023 по 24.05.2024 відповідач здійснила оплати на суму 11 925,01 грн, які зараховано в погашення заборгованості, зокрема процентів за користування кредитом. Така поведінка свідчить про її обізнаність із кредитними зобов`язаннями та їх визнання.

Наведені в апеляційній скарзі заперечення щодо недоведеності позивачем факту перерахування кредитних коштів, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на таке.

У довідці платіжного провайдера ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 31.05.2024 зазначено, що на підставі умов договору на переказ коштів з ТОВ «Лінеура Україна», 26.04.2023, о 11:40:11 здійснило перерахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 (який було зазначено відповідачем при отримані кредиту), номер транзакції в системі iPay.ua – 229126569.

Згідно з листом АТ «Ощадбанк» № 46/12.11/51815/2026/БТ від 13.04.2026, на ім`я ОСОБА_1 відкрито банківський рахунок, який обслуговується за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_2 та згідно з платіжною інструкцією 28.04.2023 на її карту здійснено зарахування коштів у розмірі 4 500 грн.

При цьому, вказані довідки містять усі реквізити, які необхідні для підтвердження розміру коштів, які були надані позивачем відповідачу у кредит. Зокрема, найменування установи, дату складання довідки, номер, реквізити банківської картки, дату зарахування коштів, суму, підпис уповноваженої особи.

Таким чином, офіційна довідка банку про надходження коштів за своєю правовою природою є первинним бухгалтерським документом, оскільки вона фіксує факт здійснення фінансової (господарської) операції.

Посилання відповідачки на неправомірне нарахування процентів, які в 5 разів перевищують розмір заборгованості за основною сумою кредиту, що суперечить нормам Закону України «Про захист прав споживачів», колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Згідно з п. 1.3. Договору кредит надається строком на 360 днів.

Відповідно до п. 1.4. Договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процентна ставка становить 2,00% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього Договору; знижена процентна ставка становить 0,70%.

Як вбачається зі змісту проведеного позивачем розрахунку заборгованості, проценти за кредитним договором №3631442 від 26.04.2023 нараховані згідно з умовами договору, погодженими сторонами та підписані ними. Так, за період з 26.04.2023 по 26.05.2023 проценти нараховано за зниженою процентною ставкою у розмірі 0.7% на підставі п. 1.4.2. Договору, за період з 27.05.2023 по 20.04.2024 проценти нараховано за процентною ставкою у розмірі 2% на підставі п. 1.4.1. Договору.

При цьому Об`єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) виснувала таке.

«Суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, лише в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень.

Оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.»

Умови Договору № 3631442 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 26.04.2023, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 щодо розміру відсотків за користування кредитом є чіткими, зрозумілими, не допускають двозначних положень, апелянт вказаний договір в цій частині не оспорила.

Отже враховуючи наведене, доводи відповідачки щодо неправомірного нарахування процентів за кредитним договором №3631442 від 26.04.2023 слід визнати безпідставними.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги слід визнати необґрунтованими.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку про доведеність товариством за допомогою належних доказів обставин, які підтверджують укладення з відповідачем кредитного договору з погодженням усіх істотних умов кредитування, які доведені до відома позичальника.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині непогодження відповідача з визначеним розміром витрат на правничу допомогу, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частинами першою, другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Із положень статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Розмір гонорару адвоката та порядок його обчислення визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом на підставі укладеного ними договору, при цьому гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Чинне законодавство визначає критерії, які мають бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування понесених учасником справи витрат на професійну правничу допомогу.

Зокрема, відшкодуванню підлягають витрати на правову допомогу адвоката, розмір яких є співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат. Процесуальний закон виключає ініціативу суду щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, якщо ці витрати не відповідають критерію співмірності.

Саме таку правову позицію висловили Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року (справа №755/9215/15-ц) та Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 3 червня 2020 року (справа №211/1674/19).

Колегія суддів, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи, враховуючи, суть даного спору та складність справи, заперечення відповідача, погоджується з висновками суду першої інстанції про зменшенню розміру судових витрат на правничу допомогу, понесених позивачем з 20000 грн. до 4000 грн.

Таким чином судом враховані вказані обставини і доводи апеляційної скарги в цій частині слід відхилити.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 12 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 жовтня 2026 року.

Судді А.М. Костенко

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк