Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №677/612/24 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 677/612/24

Провадження № 22-ц/820/2350/26

мельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Дубова М.В.

з участю: представника позивача, прокурора

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 677/612/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 31 липня 2026 року у складі судді Вознюка Р.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ., треті особи – Служба у справах дітей Красилівської міської ради Хмельницької області, Служба у справах дітей Антонівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області про позбавлення батьківських прав.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

В квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що 11.06.2016 року сторони уклали шлюб. В шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 20 жовтня 2021 року шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 залишився проживати з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Мати ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , починаючи з вересня 2021 року, проживає у Республіці Чехія у м. Стратов. Повертатись в Україну та забирати сина до себе відповідачка не планує.

Відповідачка не бере участі у житті сина, не допомагає матеріально, не відвідує, не цікавиться життям дитини, станом його здоров`я, з класним керівником на зв`язок не виходить, на батьківські збори не з`являється, добровільно відмовляється спілкуватись з дитиною (не спілкується з сином протягом декількох років) та з позивачем з питань утримання та виховання дитини. Фактично, відповідачка повністю самоусунулась від виконання батьківських обов`язків. Від сина вона, як мати, відмовляється та перекладає всі права та обов`язки щодо дитини на позивача.

У позивача постійно виникають труднощі щодо отримання дозволу для виїзду сина за кордон, який має надати відповідачка, як мати дитини, оскільки відповідачка уникає нормального спілкування з даного приводу. Крім того, при відсутності спілкування з відповідачем, остання своїми діями створює перешкоди, щодо її встановлення місця перебування, з метою вирішення проблем, пов`язаних із виїздом сина за кордон. Така поведінка відповідачки створює труднощі щодо майбутнього виховання та подальшого навчання сина за кордоном.

Враховуючи воєнний стан, вивезення дитини у безпечне місце, є ускладненим, оскільки позивач не має можливості виїхати за межі країни і відправити дитину з своїми батьками без дозволу відповідачки. Вищевказане свідчить, що відповідачка самоусунулася від будь-якого спілкування з дитиною, її виховання і утримання, що вказує на ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків, а тому просить позбавити її батьківських прав.

Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 31 липня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апелянт вважає рішення суду таким, що не відповідає нормам процесуального права, при цьому посилається, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Вказує, що висновок суду про спілкування відповідачки з сином, спільний відпочинок і публікацію спільних фото та відео в соціальних мережах не доведений, оскільки відеозаписи не містять дат створення, а на час подання Службою у справах дітей Антонінської селищної ради клопотання про доручення доказів, доступ до сторінки відповідачки був неможливий через видалення дописів. Також не доведено належність відповідачці акаунта, а відео зі змагань у м. Барселона створено школою карате, а не відповідачкою. Інформація Державної прикордонної служби про перетини кордону, на думку апелянта, сама по собі не підтверджує виконання батьківських обов`язків, а суд не співставляв дати відеозаписів із датами перетину кордону.

Апелянт також зазначає, що суд безпідставно визнав недостатніми показання свідків, які підтвердили, що дитина проживає з батьком і бабусею, а також безпідставно визнав неналежним доказом акт обстеження умов проживання від 08.08.2022 № 289, яким зафіксовано, що мати з дитиною не проживає. Акт опитування сусідів від 01.11.2023 № 1910 і довідку громадської організації школа традиційного карате «Окінава» від 31.10.2023 № 37 суд визнав недопустимими без зазначення в чому полягає порушення законодавства щодо порядку їх отримання. Довідка школи від 06.11.2023 № 664 і лист КНП «Другий Черкаський міський центр ПМСД» від 10.11.2023 № 2303 підтверджують, що відповідачка не брала участі у вихованні дитини та не звертався до медичного закладу з приводу її лікування, а суд, не використавши повноваження за частиною другою статті 13 ЦПК України, не витребував додаткових доказів про залученість відповідачки у вихованні, що, на думку апелянта, свідчить про однобічність розгляду.

Щодо порушень процесуального права апелянт зазначає, що суд досліджував докази, подані Службою у справах дітей Антонінської селищної ради разом із клопотанням від 21.01.2025, хоча клопотання подане з пропуском строку, визначеного частиною третьою статті 83 ЦПК України, без заяви про його поновлення та обґрунтування неможливості своєчасного подання. Копії доказів позивачу не надсилалися, а з їх змістом він ознайомився лише 26.06.2026 після їх доручення в ЄСІТС. Клопотання не вирішувалося в підготовчому засіданні, а позивача поставлено перед фактом дослідження доказів під час розгляду справи по суті. Електронні докази подані без кваліфікованого електронного підпису, відеозапис створено зніманням екрана іншого телефона, оригінал не досліджувався, хоча представник позивача ставив під сумнів відповідність копій оригіналам. Суд також врахував коментарі невстановленої особи, зафіксовані на відеозаписі, яку не допитано як свідка.

З огляду на викладене апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову й позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заслухавши учасників справи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом встановлено, що з 11.06.2016 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Красилівського районного суду від 20.10.2021 року.

Позивач ОСОБА_1 є батьком, а відповідач ОСОБА_2 матір`ю неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після розірвання шлюбу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишився проживати з батьком.

З відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання сина та згідно з розрахунком заборгованості, проведеним Хмельницьким відділом державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у виконавчому провадженні станом на 01.12.2025, відповідач є платником аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір заборгованості зі сплати аліментів становить 88257,03 грн. Розрахунок заборгованості державним виконавцем проведений за період з липня 2023 по листопад 2025.

На виконання ухвали суду від 11.06.2025 про витребовування в органу опіки та піклування Антонінської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав суду було надано повідомлення селищного голови Антоніської селищної ради про неможливості надання такого висновку, оскільки ОСОБА_2 за місцем реєстрації в АДРЕСА_2 не проживає, малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території Антоніської селищної ради не зареєстрований, що унеможливлю надання відповідного висновку про доцільність чи недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав за недостатністю даних для такого висновку.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Преамбулою Конвенції визначено, що держави-учасниці беруть до уваги принципи, закладені в Декларації прав дитини, яка прийнята Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року. У відповідності до 6 принципу цієї Декларації дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли мають місце виключні обставини, бути розлученою зі своєю матір`ю.

Із положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ч. 4 ст. 10 ЦПК України слідує, що суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Мамчур проти України» ("Mamchur v. Ukraine", заява №10383/09, рішення від 16 липня 2015 року, п. 100) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Також у рішенні від 7 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» («Hunt v. Ukraine», заява №31111/04, п.п. 57-58) Європейський суд з прав людини вказав на те, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до сина.

У відповідності з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно із ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

У відповідності до п.п.15 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 30.03.2007, № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків (постанова Верховного Суду від 12.09.2019 року у справі № 638/6919/16-ц).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема від 24.06.2020 року у справі № 344/6374/18, від 08.04.2020 року у справі № 645/731/18, від 29.01.2020 року у справі № 127/31288/18, від 29.01.2020 року у справі № 643/5393/17, від 17.01.2020 року у справі № 712/14772/17, від 25.11.2019 року у справі № 640/15049/17, від 24.04.2019 року у справі № 331/5427/17, від 13.03.2019 року у справі № 631/2406/15-ц.

Опитаний в суді першої інстанції неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пояснив, що мама його не любить, не вітає з Днем народження, чотири-п`ять років тому він запитував маму, чому так відбувається вона сказала, що не любить, бачив маму чотири-п`ять років тому. Він не пам`ятає, де розмовляв з мамою. Він ходить на карате - 3 роки. Їздив на чемпіонат світу у 2024 році в Іспанію, зайняв 1 та 3 місце. Їздив з бабусею, тато не їздив, а мами не було.

Отже, як видно з матеріалів справи, сторони по справі припинили шлюбні стосунки у 2021 році, дитина залишилася проживати з батьком, відповідачка дійсно досить тривалий час не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не спілкується з дитиною, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, належним чином не приймала участь у вихованні сина, однак вказані обставини не є безумовними та достатніми для позбавлення відповідачки батьківських прав та застосування такого крайнього заходу впливу.

При цьому з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_2 зловживає алкоголем чи вживає наркотичні засоби, притягувалася до адміністративної відповідальності за невиконання своїх батьківських обов`язків, застосувала насильство щодо дитини чи негативно впливає на його духовний та фізичний розвиток.

Не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків по утриманню дитини факт стягнення з відповідача на користь позивача аліментів, оскільки таке є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного матеріального утримання. Наявність заборгованості по аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав (постанова Верховного Суду від 16.01.2019 року, справа № 199/5032/16-ц).

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про відмову у позову є вірними, при цьому, зважаючи на те, що відповідачка в певній мірі нехтувала своїми батьківськими обов`язками щодо свого сина ОСОБА_5 , достатні підстави для застосування до неї крайнього заходу впливу у виді позбавлення її батьківських прав стосовно неповнолітнього сина з врахуванням інтересів дитини, інтересів самої відповідачки, вимог сімейного законодавства, рішень Європейського суду з прав людини, судової практики Верховного Суду на даний час відсутні.

З вищевказаних підстав доводи апеляційної скарги про безпідставність висновків суду про відмову в позові, наявність підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав щодо сина, так як вона не приймає участі у вихованні дитини, не спілкується з сином, не піклується про його фізичний та духовний розвиток, слід відхилити.

Як зазначено в мотивувальній частині постанови за встановлених судом обставин справи на даний час вказані обставини не є безумовними та достатніми для позбавлення відповідачки батьківських прав та застосування такого крайнього заходу впливу.

При цьому колегія суддів вважає, що посилання суду першої інстанції як на докази участі матері у вихованні дитини на відеозаписи та фото скріншоту сторінки з особистого облікового запису відповідача ОСОБА_2 , з яких вбачається, що в 2024 році у застосунку «TikTok» та «Instagram» та фото скріншоту сторінки користувача, які збережені на USB-флеш-накопичувач Hi-Rali Rocket Series 64 GB Blue, на яких зафіксовано спільний відпочинок та дозвілля відповідача ОСОБА_2 з сином у лютому 2022 року, 2024 році, за встановлених обставин справи, думки дитини, позиції самої відповідачки щодо предмету спору не може свідчити про повне та належне виконання останньою своїх батьківських обов`язків щодо сина.

З цих підстав та за встановлених обставин справи доводи апелянта про недопустимість даних доказів не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки навіть з визнання таких доказів недопустимими, відсутні підстави для задоволення позову.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 31 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 жовтня 2026 року.

Судді А.М. Костенко

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк