Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №676/1998/23 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 676/1998/23

Провадження № 22-ц/820/2317/26

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Дубова М.В.

з участю представників сторін

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 676/1998/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 липня 2026 року у складі судді Швець О.Д. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельних ділянок.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в :

У березні 2023 року ОСОБА_2 звернулась з позовом, в якому після уточнення позовних вимог, просила:

-визнати недійсним та скасувати рішення Кульчиєвецької сільської ради Кам?янець-Подільського району Хмельницької області від 28 червня 2004 року №11, на підставі яких були видані Державні акти;

-скасувати - Державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ХМ 046463, площею 0,2500 га, виданий Кульчієвецькою сільською радою 05.10.2004 року, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;

-скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ХМ 046464, площею 0,1213 га, виданий Кульчієвецькою сільською радою 05.10.2004 року, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства;

-скасувати реєстрацію речового права в Державному реєстрі речових прав, номер запису про право власності 10095961 від 18.-06.2015 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 66013286104, кадастровий номер 6822484800:08:012:0001;

-скасувати реєстрацію речового права в Державному реєстрі речових прав, номер запису про право власності 10095539 від 18.06.2015 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 66013286224, кадастровий номер 6822484800:08:012:0002;

-скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,2500 га, з кадастровим номером, 6822484800:04:001:0002;

-скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1213 га., з кадастровим номером,6822484800:08:012:0001.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що на підставі договору купівлі-продажу від 01 грудня 1994 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Кам`янець-Подільської нотаріальної контори та зареєстрованого за реєстр № 2-2917, позивачці належить житловий будинок з відповідними надвірними будівлями біля нього за адресою АДРЕСА_1 . Житловий будинок розташований на земельній ділянці загальною площею 0,2500 га. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд. Крім того, їй в користування передана земельна ділянка площею - 0,1530 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується довідкою № 159/316-11 від 23 лютого 2022 року, виданою Слобідсько-Кульчієвською сільською радою Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Позивачка посилалася, що на початку червня 2021 року вона звернулась до Слобідсько-Кульчиєвецької сільської ради із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення меж земельної ділянки в натурі) на місцевості. Сільська рада рекомендувала замовити технічну документацію із землеустрою та звернутись до сільської ради із заявою про її затвердження. Позивачка звернулась до ПП ОСОБА_3 із заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки площею) - 2500 га. В ході виготовлення технічної документації та після звернення до Державного кадастрового реєстратора з заявою про внесення відомостей щодо земельної ділянки до Державного земельного кадастру, було встановлено, що частина земельної ділянки, яка належить відповідачці (кадастровий номер 6822484800:04:001:0002 частково накладається на земельну ділянку, яка перебуває у користування позивачки на 0,0269 га та на 0,0018 га накладається земельна ділянка кадастровий номер 6822484800:08:012:0001, яка належить ОСОБА_4 .

ОСОБА_2 вказує, що вона з моменту придбання житлового будинку вільно володіла та користувалася земельною ділянкою, ОСОБА_4 придбала земельні ділянки на підставі договору купівлі-продажу від 18.06.2015 року у громадянина ОСОБА_5 . Попередньому власнику цих земельних ділянок технічну документацію виготовляла фірма «Земля» з метою їх приватизації та отримання Державного акту на право власності на земельну ділянку. Межові знаки, що розділяють земельні ділянки існують на даний час в натурі, їх не змінювали та не переміщали з часу придбання домоволодіння. Вважала, що земельна ділянка ОСОБА_4 сформована з істотним порушенням, які мали місце при виготовлення технічної документації із землеустрою, що призвело до накладення на суміжну земельну ділянку, яка перебуває у фактичному користуванні позивачки, при цьому реєстрація земельних ділянок відповідачки в Державному земельному кадастрі на сьогоднішній день створює перешкоди для реєстрації земельних ділянок позивачем.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 липня 2026 року позов задоволено частково, скасовано в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 6822484800:04:001:0002 площею 0,2500 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з одночасним припиненням права власності за ОСОБА_6 щодо земельної ділянки кадастровий номер 6822484800:04:001:0002 площею 0,2500 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису (відомостей) про реєстрацію речового права 10095539 від 18.06.2015 року; скасовано в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 6822484800:08:012:0001 площею 1,1213 га, розташованої в с. Суржинці, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, з одночасним припиненням права власності за ОСОБА_6 щодо земельної ділянки кадастровий номер 6822484800:08:012:0001 площею 1,1213 га, розташованої в с. Суржинці, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, номер запису (відомостей) про реєстрацію речового права 10095961 від 18.06.2015 року, в задоволенні решти вимог – відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 2147 грн. 20 коп. та 22340 грн. витрати за проведення земельно-технічної експертизи.

ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апелянтка вказує, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, вона є власником земельної ділянки площею 0,1213 га з кадастровим номером 6822484800:08:012:0001, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та земельної ділянки площею 0,2500 га з кадастровим номер 6822484800:04:001:0002 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд , як розташовані за адресою АДРЕСА_1 . Суміжні земельні ділянки були погоджені з позивачкою попередньому власнику. Однак позивач побудувала на земельній ділянці відповідача будинок за адресою АДРЕСА_1 , зайнявши частину її земельних ділянок та змінила назву вулиці із ОСОБА_7 на АДРЕСА_1 для того щоб ухилитися від сплати комунальних платежів. Апелянтка зазначає, що є добросовісним набувачем, а державна реєстрація правочинів проводилася нотаріусами відповідно до законодавства України, а тому підстави для скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок та припинення її права власності відсутні.

Також посилається, що судом безпідставно не застосовано до позовних вимог строк позовної давності, оскільки позивачка сама вказувала що володіє спірними земельними ділянками з 1995 року, тобто протягом 28 років, тому просить суд апеляційної інстанції застосувати строк позовної давності.

Крім того, вказує, що Висновок судового експерта № 60 від 23 червня 2025 року є необґрунтованим, а поставлені в ньому питання виходять за межі доказування у даній справі. Крім того, судовий експерт не надав суду документи щодо наявності у його повноважень та відповідну кваліфікацію на проведення земельно-технічних експертиз. Також апелянтка вважає, що судом безпідставно стягнуто з неї на користь відповідача судові витрати щодо вартості проведеної експертизи.

ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, вказує, що з доводами апеляційної скарги ОСОБА_6 не погоджується, вважає рішення суду першої інстанції в оскарженій частині законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги такими, що переважно зводяться до незгоди апелянта з оцінкою доказів судом та намагання надати іншу оцінку вже встановленим фактичним обставинам справи. Ключовою обставиною цієї справи є не сам факт існування двох кадастрових номерів та не формальна правильність документів відповідача. Предмет спору виник через те, що зареєстровані земельні ділянки відповідача фактично накладаються на земельну ділянку, якою правомірно користується позивач, у тому числі на територію, необхідну для обслуговування належного їй житлового будинку та господарських споруд. При виготовленні технічної документації та внесенні відомостей до Державного земельного кадастру було встановлено перетин земельної ділянки ОСОБА_2 із земельними ділянками відповідача, що унеможливило завершення оформлення права позивача. Отже, твердження апелянта про відсутність порушення права позивача суперечить встановленим судом фактичним обставинам.

Крім того, проведеною у справі земельно-технічною експертизою № 60 від 23.06.2025 встановлено: порушення меж земельних ділянок у вигляді їх накладення, площа якого становить 0,0231 га, тобто 231 кв. м. Також експертом встановлено, що координати поворотних точок меж земельних ділянок відповідача за правовстановлюючими документами не відповідають координатам поворотних точок згідно з фактичним порядком користування земельними ділянками. Саме ця обставина має визначальне значення. Апеляційна скарга не містить жодного належного доказу, яким було б встановлено відсутність такого накладення або іншу площу чи конфігурацію перетину. Отже, апелянт не спростовує встановленого судом факту порушення меж, а фактично пропонує апеляційному суду надати іншу юридичну оцінку вже встановленим обставинам.

Апелянтка вказує, що вона нібито є добросовісним набувачем земельних ділянок, однак це не спростовує встановленого факту накладення, а питання добросовісності відповідача не може підмінити питання про наявність порушення права позивача.

Крім того, судом встановлено конкретну обставину щодо порушення права позивачки, а саме що у 2021 році їй стало відомо про порушення її прав, коли під час оформлення власної земельної ділянки було виявлено перетин із земельними ділянками відповідача, тому суд дійшов висновку, що позивач звернулася до суду в межах трирічного строку, встановленого ст. 257 ЦК України.

Також вважає, що необґрунтованою є вимога апелянта про скасування стягнення 22340 грн витрат на проведення земельно-технічної експертизи, оскільки експертиза була безпосередньо пов`язана з предметом спору. Саме завдяки спеціальним знанням було встановлено конфігурацію земельних ділянок, координати поворотних точок те невідповідність координат фактичному порядку користування і наявність накладення та його конкретну площу - 0,0231 га.

Заслухавши учасників справи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 01.12.1994 року ОСОБА_2 є власником житлового будинку в селі Суржинці, Кам`янець-Подільського району.

Рішенням Слобідко-Кульчиєвецької сільської ради №91 від 17.06.2021 р. даному житловому будинку присвоєно поштову адресу АДРЕСА_1 .

Відповідно довідки Слобідко-Кульчиєвецької сільської ради №159/3/16-11 від 23.02.2022 року за домоволодінням по АДРЕСА_1 рахуються земельні ділянки загальною площею 0,4030 га з цільовим призначенням для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель, площею 0,25 га, та для ведення особистого селянського господарства, площею, 0,153 га.

Рішенням Слобідко-Кульчиєвецької сільської ради №11 від 28.06.2004 р. передано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель, площею 0,25 га, та для ведення особистого селянського господарства, площею, 0,12 га по АДРЕСА_2 .

В жовтні 2004 року за заявою ОСОБА_5 землевпорядною організацією виготовлено технічну документацію для складання Державного акту на право приватної власності на земельні ділянки громадянину ОСОБА_5 , що знаходиться по АДРЕСА_2 .

05 жовтня 2004 року в Державному земельному кадастрі було зареєстровано земельну ділянку кадастровий номер 68224848:08:012:0001, площею 0,1213 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та видано ОСОБА_5 . Державний акту на право приватної власності серії ХМ № 046464м на вказану земельну ділянку по АДРЕСА_2 .

Також 05 жовтня 2004 року в Державному земельному кадастрі було зареєстровано земельну ділянку кадастровий номер 68224848:08:012:0002, площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та видано ОСОБА_5 . Державний акту на право приватної власності серії ХМ № 046463 на вказану земельну ділянку по АДРЕСА_2 .

Дані земельні ділянки є суміжними з земельними ділянками, на яких розташовано домоволодіння позивача.

18 червня 2015 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 уклали два окремі нотаріально посвідчені договора купівлі-продажу земельних ділянок, за якими ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_4 купила земельну ділянку кадастровий номер 68224848:08:012:0001, площею 0,1213 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та земельну ділянку, кадастровий номер 68224848:08:012:0002, площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та видано по АДРЕСА_2 .

Таким чином на даний час ОСОБА_4 є власником даних земельних ділянок.

З метою приватизації земельної ділянки по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 як землекористувач цієї ділянки і власник нерухомого майна, що розташовані на ній, замовила технічну документацію із землеустрою що встановлення (відновлення меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Рішенням №РВ-1800035162022 державного кадастрового реєстратора відділу у Бердичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру земельної ділянки, що належить ОСОБА_2 через розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки, або її частини.

Відповідно до висновку щодо перевірки електронного документу та збірного кадастрового плану встановлено перетин ділянок з ділянкою 6822484800:04:001:002 - площа співпадає на 10,7193%, площа накладення складає 0,0269 га, перетин з ділянкою 6822484800:08:012:0001- площа співпадає 0,7332 %, площа накладення складає 0,0018 га.

Матеріалами справи підтверджується, що земельна ділянка ОСОБА_2 та земельна ділянка, що перебуває у власності ОСОБА_4 межують між собою.

Суміжні межі земельних ділянок були погоджені позивачкою попередньому власнику цих земельних ділянок. Межові знаки між земельними ділянками не змінювались.

Між сторонами відсутній спір щодо порушення фактичної межі земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Згідно висновку експерта № 60 від 23 червня 2025 р. має місце накладення земельних ділянок, кадастровий номер 6822484800:04:001:0002 та 6822484800:08:012:0001, відповідно до координат поворотних точок меж даних земельних ділянок, на земельну ділянку, площею 0,2500 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка перебуває у користуванні ОСОБА_2 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до її фактичного порядку користування. Площа накладання становить 0,0231 га (231 кв м).

В зв`язку з цим, позивач звернулась до суду з позовом до відповідача в якому просила усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні, належними їй на праві власності земельними ділянками.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст. 28 ЗК України в редакції 1990 року, на час набуття позивачем права власності на житловий будинок, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить і право володіння або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення. В разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у володіння

або користування здійснюється в порядку відведення.

Нормами частини першої статті 81 ЗК України визначено способи набуття права власності на земельні ділянки, а саме: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно із ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 118 ЗК України передбачено, що громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно зі статтями 125, 126 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється в т.ч. у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі:

поділу або об`єднання земельних ділянок;

скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації;

якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Відповідно до п. 10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:

поділу чи об`єднання земельних ділянок;

якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника;

ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Згідно ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Частинами другою та третьою статті 158 ЗК України встановлено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Згідно з ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тлумачення наведених норм земельного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 травня 2026 року в справі № 456/252/22 зазначила:

«109. Заявлення негаторного позову шляхом повернення власнику майна дійсно не є єдиним універсальним способом захисту порушених прав власника майна, який має перешкоди в користуванні ним.

110. Оскільки предметом негаторного позову є вимога позивача про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а підставою негаторного позову є обставини, що підтверджують вчинення відповідачем дій, що перешкоджають власнику майна використовувати належні йому права, позивач, з огляду на характер порушень, самостійно визначає спосіб, у який він вбачає можливим їх усунути.

111. Така особа може вимагати, щоб суд надав захист її праву на землю, заявляючи вимоги про усунення існуючих перешкод шляхом припинення дій, що порушують право або відновлюють становище, яке існувало до порушення права (вимоги про повернення землі, визнання відсутнім права оренди, скасування державної реєстрації речового права тощо), залежно від того, у який спосіб чиняться перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження належним їй майном.

112. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи в межах заявлених вимог, але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених процесуальним законодавством. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально

113. Невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можна витлумачити відповідно до належного способу захисту прав. Протилежний підхід не відповідав би завданням цивільного судочинства (стаття 2 ЦПК України).

114. Спосіб захисту опосередковується позовною вимогою, яка втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

115. Таким чином, коли власник землі обґрунтовує позовні вимоги наявністю перешкод у користуванні чи розпорядженні земельною ділянкою (безпідставним фактичним користуванням майном або реєстрацією речового права іншої особи), то залежно від позовних вимог, характеру порушених прав та фактичних обставин справи суд, якщо негаторний позов визнано обґрунтованим, може захистити права такого власника в незаборонений законом спосіб, спрямований на усунення порушень».

Судом встановлено, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки кадастровий номер 68224848:08:012:0001, площею 0,1213 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та земельної ділянки, кадастровий номер 68224848:08:012:0002, площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та видано по АДРЕСА_2 , які є суміжними з земельною ділянкою позивача та відповідно висновку експерта накладаються на земельну ділянку позивача, площа накладання становить 0,0231 га (231 кв м).

Між попереднім власником та позивачем були погоджені межі цих земельних ділянок, встановлено межові знаки між земельними ділянками, які не змінювались, і між сторонами на даний час відсутній спір щодо фактичного користування земельними ділянками, порушення фактичної межі земельних ділянок відповідачкою в натурі, самовільного захоплення чужої земельної ділянки тощо.

Таким чином можна дійти висновку, що накладення земельних ділянок, що перебувають у власності відповідача по правовстановлюючим документам, на земельну ділянку, яка перебуває у фактичному користуванні позивача, порушує права останньої на вільне користування та володіння своєю земельною ділянкою та реєстрації даної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

При цьому за обставин справи позивач не може звертатись з позовом про витребовування частини земельної ділянки, так як не є власником своєї земельної ділянки і захищає своє право саме на набуття права власності на свою земельну ділянку, що перебуває в її користуванні і яку вона має право отримати у власність.

Також суд відхиляє пояснення представника апелянта, що спір міг бути вирішений в позасудовому порядку шляхом внесення змін до технічної документації на земельні ділянки відповідачки на підставі норм ст. 37 Закону України «Про державний земельний кадастр».

Такі зміни можуть бути внесені лише за заявою відповідачки як власниці земельних ділянок, а позивач в позасудовий спосіб таким чином не може захистити свої права.

Листом Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради від 09.02.2023 року позивачку повідомлено, що сільська рада в усному порядку провела розмову з братом відповідачка, так як остання знаходилась за кордоном, і останній повідомив, що він в зв`язку з цим не може вирішити питання про виправлення помилок в технічній документації.

Справа розглядалась в суді з березня 2023 року, однак відповідач не зверталась у відповідні державні органи для внесення змін до технічної документації на земельні ділянки та внесення змін до Державного земельного кадастру.

Отже за відсутності доброї волі відповідача на виготовлення нової технічної документації з землеустрою щодо зміни поворотних точок і координат згідно фактичного користування сторонами земельними ділянками в натурі на місцевості, в інший спосіб без скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельних ділянок, позивач позбавлена будь-якої можливості реалізувати свої законні права на отримання у власність земельної ділянки, на якій знаходиться нерухоме майно, що перебуває у її власності.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскаржуване рішення суду є законним та обгрунтованим.

Доводи апеляційної скарги, що суміжні земельні ділянки були погоджені з позивачкою попередньому власнику, позивач побудувала на земельній ділянці відповідача будинок, зайнявши частину її земельних ділянок та змінила назву вулиці із Лісна на Річна для того щоб ухилитися від сплати комунальних платежів слід відхилити.

Такі доводи апелянта не підтверджується відповідними доказами. Крім того встановлення межових знаків між земельними ділянками ще за попереднього власника, відсутність між сторонами спору щодо фактичного використання земельними ділянками спростовує такі твердження апелянта.

Що стосується посилань апелянтки, що вона є добросовісним набувачем, а державна реєстрація правочинів проводилася нотаріусами відповідно до законодавства України, а тому підстави для скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок та припинення її права власності відсутні, то такі посилання суд не приймає до уваги.

Право власності відповідача на спірні земельні ділянки не оспорюється, вона є належним власником даних земельних ділянок, однак після вирішення даного спору сторони повинні повернутись в попередній стан до реєстрації земельних ділянок в ДЗК для правильного документального встановлення поворотних точок, координат конфігурації, промірів земельних ділянок з метою дотримання прав суміжних землевласників та землекористувачів спірними земельними ділянками.

Необгрунтованими є твердження апелянта, що оскільки позивачка сама вказувала що володіє спірними земельними ділянками з 1995 року, тобто протягом 28 років, з того часу дізналась про порушення свого права, а тому давності при вирішенні даного спору слід застосувати строки позовної давності.

Про порушення свого права на отримання у власність земельної ділянки, що перебуває в користуванні, позивач дізналась лише 2021 році, коли під час оформлення власної земельної ділянки було виявлено перетин із земельними ділянками відповідача, за відсутності фактично спору про володіння земельними ділянками в натурі на місцевості, а з позовом до суду звернулась в березні 2023 року.

Безпідставними є доводи апелянта, що висновок судового експерта № 60 від 23 червня 2025 року є необґрунтованим, а поставлені в ньому питання виходять за межі доказування у даній справі, а крім того, судовий експерт не надав суду документи щодо наявності у його повноважень та відповідну кваліфікацію на проведення земельно-технічних експертиз.

Судова експертиза проведена експертом Латковським П.П., який має вищу освіту по спеціальності «Геодезія та землеустрій» , діє на підставі Свідоцтва № 64-23/11, № 65-23/11, № 66-23/11 від 26.09.2023 року , виданого на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України (строк дії до 26.09.2026 року), кваліфікація судового експерт з правом проведення інженерно-технічних експертизи з наступних експертних спеціальностей: 10.7 Розподіл земель та визначення порядку користування земельними ділянками, 10.14 «Оцінка земельних ділянок, 10.20 Дослідження з питань землеустрою.

При цьому відповідачем даний висновок жодними іншими доказами (висновками експерта, спеціаліста) не спростовано, клопотання про проведення додаткової чи повторної експертизи не заявлялись.

Крім того, вказаний висновок експерта узгоджується з іншими письмовими доказами, а саме з Рішенням №РВ-1800035162022 державного кадастрового реєстратора відділу у Бердичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, яким відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру земельної ділянки, що належить ОСОБА_2 через розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки, або її частини, висновком щодо перевірки електронного документу та збірним кадастровим планом, якими встановлено перетин земельної ділянки позивача з ділянками відповідача.

Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідає фактичним обставинам справи, тому підстав для його скасування або зміни в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 268, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 жовтня 2026 року

Судді А.М. Костенко

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк