Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №680/679/24 — Хмельницький апеляційний суд

Суд: Хмельницький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: щодо усунення перешкод у користуванні майном

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №680/679/24

Суддя: Костенко А. М.

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 680/679/24

Провадження № 22-ц/820/2335/26

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Дубова М.В.

з участю позивача, її представника

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 680/679/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 25 серпня 2026 року у складі судді Олійник А.О. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Госпрозрахункове підприємство «Комунальник», про усунення перешкод у користуванні приміщенням.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

В жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила усунути їй перешкоди у користуванні підвальним приміщенням у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_2 привести віконний отвір, який розташований біля бокового входу у підвальне приміщення біля під`їзду № 3, та боковий дверний отвір підвального приміщення, що розташований біля під`їзду № 3, у попереднє становище, яке існувало до замурування.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначала, що вона є власником квартири АДРЕСА_2 , а відповідач - власником квартири АДРЕСА_3 у цьому ж будинку. Відповідач 12 травня 2024 року самовільно, всупереч установленому законом порядку, замурував віконний отвір та перекрив вхід у підвальне приміщення багатоквартирного будинку, чим унеможливив проникнення та користування власністю співмешканцями будинку. Внаслідок здійсненних відповідачем добудувань позивачці стало складніше користуватись приміщенням, відсутнє освітлення.

Крім того, досудові способи врегулювання спору не дали результату, постановою адміністративної комісії Новоушицької селищної Ради № 35 від 30 вересня 2024 року відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 186 КУпАП, однак виявлені органами місцевого самоврядування порушення добровільно усунуті ним не були.

В зв`язку з чим виникла необхідність в усуненні перешкод у користуванні ОСОБА_1 підвальним приміщенням.

Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 25 серпня 2026 року у задоволенні позову відмовлено, судові витрати покладено на позивачку.

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апелянтка вважає рішення суду таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, при цьому посилається, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Так постановою адміністративної комісії Новоушицької селищної Ради №35 від 30 вересня 2024 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності передбаченої ст. 186 КУпАП, за самоупрвавство. Відповідно до вказаної постанови, 12 травня 2024 року ОСОБА_2 самовільно, всупереч установленому законом порядку, замурував віконний отвір та перекрив вхід у підвальне приміщення багатоквартирного житлового будинку, чим унеможливив проникнення та користування сумісною власністю співмешканців багатоквартирного будинку.

Відповідно до листів № 11-1688/2024 від 17 липня 2024 року Новоушицької селищної Ради, у ході розгляду заяви ОСОБА_1 , із громадянином ОСОБА_2 проведена роз`яснювальна бесіда щодо несумісності порушення правил користування спільною сумісною власністю багатоквартирного будинку.

Також апелянтка зазначає, що під час підготовчого засідання ОСОБА_2 визнав, що ним проведено добудову до входу у підвал, при цьому відповідач зазначив, що вказаний віконний отвір та вхід відсутні у плані забудови. Однак, на думку апелянтки, відсутність у плані забудови віконного отвору та входу у підвал не дає відповідачу права на здійснення самовільної добудови та їх власного використання.

Крім того, апелянтка стверджує, що посилання суду про те, що на момент розгляду справи відсутні перешкоди для ОСОБА_1 у користуванні підвалом, оскільки вхід до підвального приміщення є вільним, а також наявність іншого входу, не спростовують порушення її права, оскільки після ухвалення оскаржуваного судового рішення добудова зачинена на навісний замок, а проникнення у підвальне приміщення є ускладнене, оскільки інших вхід у підвальне приміщення знаходиться біля іншого під`їзду, а сам вхід вищий у зв`язку з великою кількістю сходинок.

Заслухавши учасників справи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи .

Так судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договором дарування квартири від 15 листопада 2005 року та договору купівлі - продажу частки квартири від 05 липня 2013 року.

ОСОБА_2 є власником квартири

АДРЕСА_4 , знаходиться на балансі ГП «Комунальник». Технічна документація на будинок відсутня.

В травні 2024 року ОСОБА_2 самовільно, всупереч установленому законом порядку, без згоди інших співвласників облаштував вхід підвальне приміщення в багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1 з будівельних блоків з шиферною покрівлею та дверима, чим перекрив вхід в дане підвальне приміщення.

Вказана обставина підтверджується Актом, складеним комісією для розгляду звернень громадян з питань благоустрою, містобудування, архітектури, житлово-комунальних та земельних питань, створеної за розпорядженням селищного голови від 19 травня 2021 року № 88, за яким вхід в підвальне приміщення в багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1 , в с-щі Нова Ушиця облаштовано з будівельних блоків з шиферною покрівлею 1 (фото 1, 2) та залито бетонну підлогу в підвалі (фото 4). Зі слів заявниці ОСОБА_1 вказані будівельні роботи без погодження із співвласниками багатоквартирного будинку виконав житель квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_2 (арк. спр.13-15).

Постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Новоушицької селищної ради №35 від 30 вересня 2024 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 186 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу.

Вказаною постановою встановлено, що 12 травня 2024 року о 10 год ОСОБА_2 самовільно, всупереч установленому законом порядку, замурував віконний отвір та перекрив вхід в підвальне приміщення багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 , чим унеможливив проникнення та користування сумісною власністю співмешканців багатоквартирного будинку (арк. спр.19).

Згідно з частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За норами ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно ст.. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно з п.п. 1, 2, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти й машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення); спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ч. 1 ст. 369 ЦК України).

Реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників (частина друга статті 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

За рішенням Конституційного Суду України N 4-рп/2004 від 02 березня 2004 року в справі ; №1-2/2004 2 березня 2004 року вказано, що аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України "Проприватизацію державного житлового фонду" ( 2482-12 ) треба розуміти так:

1.1. Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у

квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права

власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення

додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників

багатоквартирного будинку, вступу до нього.

1.2. Власник (власники) неприватизованих квартир

багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками)

допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

1.3. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на

надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних

будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень

(оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які

визначають правовий режим власності.

З матеріалів справи вбачається, що позивач і відповідач є співвласниками квартир в багатоквартирному будинку та відповідно допоміжних приміщень в даному будинку.

Судом та постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Новоушицької селищної ради №35 від 30 вересня 2024 року встановлено, що відповідач ОСОБА_2 самовільно без згоди інших співвласників перекрив вхід у підвальне приміщення багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 шляхом облаштування входу з будівельних блоків та встановленням дверей, чим здійснює перешкоди позивачу у користуванні спільним майном, а саме підвальними приміщеннями будинку.

За таких обставин колегія суддів вважає, що позов в частині зобов`язання відповідача привести боковий дверний отвір підвального приміщення, що розташований біля під`їзду № 3 будинку, у попереднє становище, що існувало до його облаштування відповідачем, є обґрунтованим та в цій частині підлягає задоволенню.

Дослідженими в суд доказами беззаперечно встановлено, що внаслідок самовільних та протиправних дій відповідача порушено права позивача на вільне володіння і користування спільним майно, а саме допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку.

Посилання суду першої інстанції, що на час розгляду справи відсутні перешкоди для позивача ОСОБА_1 у користуванні підвалом, оскільки вхід до підвального приміщення є вільним, існує ще один вхід до підвального приміщення, яким користуються більшість мешканців будинку є помилковими.

Як зазначено вище дії відповідача ускладнюють позивачу в користування спільним майном, а саме створюються перешкоди щодо вільного доступу в підвальне приміщення будинку шляхом обмеження доступу, в тому числі і закриттям дверей та відмовою надати ключ позивачу.

Наявність другого входу не може бути підставою для обмеження доступу в підвальне приміщення іншим входом, так як позивач має право вільно користуватись будь-яким входом в підвальне приміщення за своїм вибором.

Відсутність перешкод в користування підвальним приміщенням на час розгляду справи у вигляді відкриття дверей не може бути підставою для відмови позові, так як сама наявність самовільно встановлених відповідачем дверей, які можуть закриті в будь-який момент відповідачем, обмежує доступ позивача в підвальне приміщення.

Вказаним обставинам справи суд першої інстанції надав неправильну оцінку, його висновки не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача привести боковий дверний отвір підвального приміщення, що розташований біля під`їзду № 3, будинку у попереднє становище, що існувало до його облаштування слід скасувати з ухваленням нового судового рішення в цій частині про задоволення позову.

При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду про відмову в позові в частині позовних вимог про усунути перешкод позивачу у користуванні підвальним приміщенням у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання відповідача привести віконний отвір, який розташований біля бокового входу у підвальне приміщення біля під`їзду № 3 у попереднє становище, що існувало до замурування.

Так з дослідженого акту обстеження підвального приміщення з долученими фотосвітлинами, не вбачається очевидним місця замурування віконного отвору, інвентаризаційна справа на багатоквартирний житловий будинок, якою б підтверджувалось, що цей віконний отвір наявний у планах будівлі, суду не надана, клопотань про витребування інвентаризаційної справи із зображенням плану підвальних (цокольних) приміщень представник позивача не заявляв.

Так чином на думку колегії суддів позивач не довела, що у попередньому стані згідно з відомостями інвентаризаційної справи на багатоквартирний житловий будинок існував віконний отвір, який розташований біля бокового входу у підвальне приміщення біля під`їзду № 3, а відтак підстав для зобов`язання відповідача привести цей отвір у попереднє становище, суд не встановив.

Доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду першої інстанції жодним чином не спростовують.

При цьому апелянтом належним чином не обгрунтовано, яким чином замурування вікна біля бокового входу у підвальне приміщення перешкоджає їй користуватись даним підвальним приміщенням.

Відповідно до частини першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; ) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково на 50%, то з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у виді сплаченого судового збору за подання позовної заяви в розмірі 605,6 грн (1211,20/2).

Приписами частин 1 та 3 ст.133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.ст.15,137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом ч.ч. 5-6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, правнича допомога в суді першої інстанції позивачу ОСОБА_1 надавалась адвокатом Солов`єм О.В. згідно з договором про надання правничої допомоги № 150 від 09 серпня 2024 року і гонорар складає фіксовану суму 6000 грн..

Згідно квитанції про оплату гонорару адвоката загальна вартість наданих послуг адвоката за правову допомогу у суді першої інстанції складає 5 000 грн. і сплачена позивачем

Підлісний О.Д. не заявляв клопотання про неспівмірність витрат на правничу допомогу.

Тому враховуючи часткове задоволення позовних вимог на 50% з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 2500 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які понесені в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 268, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 25 серпня 2026 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача ОСОБА_2 привести боковий дверний отвір підвального приміщення, що розташований біля під`їзду № 3 будинку АДРЕСА_1 у попереднє становище, що існувало до його облаштування, скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Зобов`язати ОСОБА_2 усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні підвальним приміщенням у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 шляхом приведення бокового дверного отвору підвального приміщення, що розташований біля під`їзду № 3, у попереднє становище, що існувало до його облаштування.

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у вигляді витрат по сплаті судового збору за подання позову в сумі 605,6 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2500 грн.

В решті рішення залишити без змін..

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 жовтня 2026 року

Суддя А.М. Костенко

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua