Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №357/10940/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/10940/26

Провадження № 2/357/7502/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 року місто Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді – Бондаренко О. В., за участю секретаря судового засідання – Шлейко О.І., учасників справи: позивача – ОСОБА_1 , представника позивача – адвоката Маципури Г.І., відповідача – ОСОБА_2 , розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду № 3 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В :

22.06.2026 ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, шляхом направлення засобами поштового зв`язку, що зареєстрований судом 26.06.2026, мотивуючи тим, що вона та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 01.10.2002 та рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11.03.2024, у справі № 456/279/24, шлюб між ними було розірвано. Від шлюбу вони мають трьох дітей, вже повнолітню дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання у Національному університеті «Львівська політехніка», та неповнолітніх синів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розлучення усі діти проживають разом з нею. На утримання дітей відповідач сплачує аліменти: на повнолітню дочку ОСОБА_6 у розмірі 1/6 частки до часу закінчення навчання, на двох неповнолітніх синів у розмірі 1/3 частки до їх повноліття, з усіх видів (заробітків) доходів, відповідача щомісячно. Перебуваючи у шлюбі, 11.02.2005 вона з відповідачем за спільні кошти та заощадження для потреб сім`ї купили трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Право власності на квартиру зареєстровано за відповідачем та при оформленні договору вона була разом з відповідачем у нотаріальній конторі, давала згоду на оформлення договору та придбання житла. Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості, сформованої електронним модулем фонду Держмайна від 18.05.2026 вартість квартири становить 2 282 731,38 грн. Вона та їхні діти мають зареєстроване місце проживання у даній квартирі та проживали у ній. У квітні 2022 року під час російської агресії заради безпеки переїхала з дітьми тимчасово проживати у с. Слобідка Стрийського району Львівської області. Незважаючи на те, що квартира є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки набута за час шлюбу за спільні кошти і заощадження, і презумпцію спільності права власності подружжя на це майно не спростовано, відповідач не визнає її прав на дану квартиру. Він користується нею одноособово, не хоче добровільно вирішити питання поділу цієї квартири. На отримання грошової компенсації замість належної їй частки у квартирі вона не згодна, оскільки це єдине належне їй житло, де вона має намір проживати зі своїми дітьми. Вона просить поділити майно подружжя, визнавши її право власності на ідеальну частку в квартирі без її реального поділу, залишити квартиру в спільній частковій власності. При визначенні її ідеальної частки вважає, що слід відступити від рівності часток у майні подружжя за обставин, що мають істотне значення, а саме, що з нею проживають неповнолітні діти, а також повнолітня дочка, що продовжує навчання та далі потребує матеріальної допомоги. Розмір аліментів, які вона отримує від відповідача не є достатнім для духовного, фізичного розвитку та утримання наших дітей. Відповідач усіляко ухилявся від утримання дітей, що змусило її звертатися до суду про стягнення з нього аліментів у примусовому порядку. Діти дорослішають і їх потреби зростають. На утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання відповідач сплачує щомісячно лише 3859,78 грн, а на двох неповнолітніх дітей 7719,56 грн, що не забезпечує елементарних потреб дітей. При тому, відповідач постійно допускає заборгованість по сплаті аліментів. Станом на 01.05.2026 ця заборгованість складає 36889,75 грн по сплаті аліментів на дочку ОСОБА_6 та 4030,29 грн по сплаті аліментів на неповнолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів № 116308 від 22.05.2026 та № 115036 від 25.05.2026. З врахуванням викладеного вважає, що у майні подружжя - квартирі їй має належати 2/3 частки вартість якої становить 1 521 820.92 грн (2 282 731,38 грн х 2/3). Також, зазначає, що 2021 року для потреб сім`ї вони з відповідачем придбали автомобіль марки «NISSAN QASHQAI», 2013 року випуску, об`єм двигуна 1598 см. куб. реєстр. НОМЕР_1 , який був зареєстрований в ТСЦ МВС № 3242 РСЦ ГСЦ МВС в Київській області на відповідача. Після припинення подружніх відносин без її згоди та відома відповідач 23.06.2023 продав транспортний засіб ОСОБА_9 (договір купівлі - продажу транспортного засобу від 23.06.2023 № 3242/2023/3895058), а кошти витратив на свої особисті потреби, так як з квітня 2022 року вони вже не підтримували жодних стосунків. Згідно довідки Стрийського автосервісного підприємства AT «Львів Авто» від 03.02.2026 ринкова ціна автомобіля марки «NISSAN QASHQAI», 2013 року випуску, об`єм двигуна 1598 см .куб., дизельне паливо, згідно бюлетеня товарознавця становить 327432,00 грн та належні їй 2/3 частки у ньому становить 218 288, 00 грн, які відповідач повинен їй компенсувати. Тому, просила у судовому порядку поділити між нею та ОСОБА_2 спільне майно подружжя, а саме: визнати за нею право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_2 та стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію вартості 2/3 часток транспортного засобу марки «NISSAN QASHQAI», 2013 року випуску, об`єм двигуна 1598 см. куб, що становить 218288,00 грн; стягнути з відповідача на її користь судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 16640,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

26.06.2026 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено судді Бондаренко О.В. та 29.06.2026 передано до розгляду.

30.06.2026 судом, згідно із ч.8 ст. 187 ЦПК України, отримано відповідь на запит щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.

01.07.2026 судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 06.08.2026 – 14:00.

01.07.2026 судом постановлено ухвалу, про витребування з Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори належним чином завіреної копії договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , що посвідчений 11.02.2005 та зареєстрований за № 1-552 на ім`я ОСОБА_2 .

01.07.2026 судом постановлено ухвалу, про участь у розгляді справи позивача та її представника в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої доручено Стрийському міськрайонному суду Львівської області.

21.07.2026 відповідач - ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, виходячи з наступного. Квартира АДРЕСА_2 дійсно була придбана у період його перебування у шлюбі з позивачем, а тому визнається спільним сумісним майном подружжя. Враховуючи положення ст. 60, 63, 70 СК України позивач має право на 1/2 частину спільної квартири, проте, просить суд збільшити її частку в спільному майні до 2/3 часток. У даній справі позивач посилається на те, що з нею проживають і перебувають на утриманні діти, а в нього є заборгованість по сплаті аліментів. Однак, дані обставини не є підставами для зміни часток у спільному майні подружжя. Згідно Звіту про здійснення відрахування та виплати №266 від 14.07.2026, виданого ТОВ «Промінь БЦ» в період часу з серпня 2025 року по червень 2026 року в межах ВП № 74391076 з нього стягнуто аліменти в сумі 126284,30 грн із яких: 12544,55 грн боргу, 113739,75 грн поточних аліментів. Згідно звіту про здійснені відрахування та виплати №265 від 14.07.2026, виданого ТОВ «Промінь БЦ» в період з квітня 2026 року по червень 2026 року в межах ВП № 80651197 з нього стягнуто 11 937,49 грн аліментів. Тобто, з нього у встановленому Законом України «Про виконавче провадження» проводиться стягнення аліментів із заробітної плати. Розбіжність між розрахунками державного виконавця Мазур та ОСОБА_10 , які долучені до позовної заяви та звітами, які надані ТОВ «Промінь БЦ» на момент подачі відзиву уточняється виконавчою службою. Причиною таких розбіжностей є зарахування аліментів на повнолітню дочку ОСОБА_6 в розмірі 1/6 частини від його заробітку на рахунок виконавчого провадження №74391076, по якому стягуються аліменти на 2-х неповнолітніх синів ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . Згідно вище викладених звітів про відрахування, середній розмір стягуваних аліментів на кожну дитину складає 4000 грн на місяць, що відповідає прожитковому мінімуму на дитину. Також, окрім аліментів він добровільно перераховує кошти на особистий рахунок доньки ОСОБА_3 , що підтверджується квитанціями з АТ КБ «Приватбанк», а також і на рахунок позивача також. Позивач з позовом про збільшення аліментів до суду не зверталась, а тому немає підстав вважати, що визначеного судом розміру матеріального утримання дітей недостатньо для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дітей, а тому підстав для збільшення її частки в спільному майні подружжя немає. Крім того, існування заборгованості по аліментам, яка стягується, сама по собі не є підставою для збільшення частки одного з подружжя (правовий висновок, викладено у постанові ВС від 15.11.2023 №521/11825/20). Враховуючи вище викладене вважає, що в цій частині вимоги підлягають задоволенню частково, а саме шляхом визнання за позивачем права власності на 1/2 частину квартири. Також, зазначає, що після припинення шлюбних відносин, весь тягар по утриманні спільної квартири він несе один, оплачує послуги по обслуговування будинку та прибудинкової території, сплачує за спожитий газ необхідний для опалення квартири. Автомобіль марки «NISSAN QASHQAI», 2013 року випуску був придбаний ним, у тому числі за кошти, які він отримав у кредит 04.02.2022 в сумі 120 000 грн, згідно кредитного договору № 501426579 укладеним між мною та AT «Сенс Банк». Позивач ж не вірно зазначила рік придбання автомобіля грудень 2021 року. Кошти в сумі 120 000 грн, як кредит погашались ним особисто в період, коли він та позивач припинили шлюбні відносини. Даний факт підтверджується розрахунком заборгованості за кредитом від 16.07.2026 та довідкою про закриття кредиту. Заочним Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11.03.2024 у справі № 456/279/24 встановлено, що з квітня 2022 року сторони проживають окремо, не підтримують подружніх відносин та не ведуть спільного господарства. Тому, кошти, які гасились ним, як кредит на купівлю автомобіля, починаючи з квітня 2022 року є його особистими коштами. Враховуючи ринкову вартість автомобіля, яка зазначена позивачкою в сумі 327 432 грн, яка ним не оспорюється, вважає, що позивач має право на грошову компенсацію 1/2 частини автомобіля за відрахуванням 120 000 грн кредитних коштів. Таким чином, позивач має право вимагати стягнення 103716,00 грн (327432 грн - 120000 грн : 2) та підстав для збільшення її частки в автомобілі підстав немає. Щодо заявлених у позовній заяві судових витрат, то враховуючи вищевикладені норми процесуального права вважає, що судовий збір підлягає стягненню пропорційно задоволеним позовним вимогам з урахуванням максимального розміру збору в цій категорії справ. Що ж стосовно правничої допомоги, яка заявлена в позовній заяві, то розмір витрат на правничу допомогу, визначений стороною позивача в загальному розмірі 10000,00 грн є не співмірним із складністю справи, не відповідає критерію розумності, у зв`язку із чим, оцінюючи витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, враховуючи обґрунтованість та пропорційність розміру судових витрат, такі мають становити суму 4000,00 грн. Зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг. Тому, просив задовольнити позовні вимоги частково, а саме: визнати за позивачем право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 в порядку поділу майна подружжя та стягнути на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості її частки у майні подружжя, а саме автомобіля NISSAN QASHQAI, 2013 року випуску, об`ємом двигуна 1598 см. куб. у розмірі 103716,00 грн, у задоволенні решти вимоги відмовити. Розподілити судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам та зменшити розмір правничої допомоги до 4000 грн.

06.08.2026 судом постановлено ухвалу, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 20.10.2026-14:00.

20.10.2026 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відкладення ухвалення та проголошення судового рішення на 30.10.2026 – 14:15, згідно із ч.1 ст. 224, ч.6 ст. 259 ЦПК України.

Позивач - ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі та зазначила, що на її утриманні перебувають троє дітей, тому вона має право на 2/3 спільного майна подружжя. На придбання автомобіля відповідач використав кошти у розмірі 700 Євро, які вона відкладала на потреби сім`ї, та продав вказаний транспортний засіб без її дозволу.

Представник позивача, адвокат Маципура Галина Іванівна, у судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі та зазначила, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі, мають трьох дітей, у період шлюбу придбали квартиру та автомобіль, які є предметом спору. Так, у шлюбі було придбано багато автомобілів, але позивач заявляє вимоги лише щодо одного транспортного засобу, адже саме він купувався для потреб сім`ї, а інші – відповідач купував, ремонтував та продавав. Наразі відповідач одноособово користується квартирою, однак позивач планує повертатися до м. Біла Церква та проживати у ній з дітьми. Позивач заявляє вимоги про визнання за нею 2/3 частини майна, оскільки з нею проживають діти і це є істотною обставиною для відступлення рівності часток. З відповідача стягнуто аліменти на дітей, але їх недостатньо для належного розвитку і утримання дітей. Про оформлення відповідачем кредиту позивач не знала, згоди на його отримання не надавала, він позичав кошти на особисті потреби, на іншу сім`ю. Позивач у 2022 року була самозайнятою особою, мала неофіційні доходи. Також, зазначила, що докази понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

Відповідач - ОСОБА_2 у судовому засіданні позов визнав частково та зазначив, що він згоден на поділ майна подружжя, але в рівних частках, вартість транспортного засобу у розмірі 326432,00 грн він не оспорює. На придбання автомобіля він отримав кредит у Сенс Банку та позичив кошти у брата, пригнав автомобіль з Франції, купив його за 7000,00 Євро, а продав дешевше.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини, спірні правовідносини, з посиланням на докази та норми права.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (частина 1 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 01 жовтня 2002 року перебували у зареєстрованому шлюбі та рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11 березня 2024 року у справі № 456/279/24, яке набрало законної сили 15.04.2024, шлюб між ними було розірвано. Від спільного проживання вони мають трьох дітей: дочку – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено копією паспорта позивача, копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 01.10.2022, копією рішення суду від 11.03.2024 у справі № 456/279/24, копіями свідоцтв про народження дітей серії НОМЕР_3 від 0506.2007, серії НОМЕР_4 від 02.12.2014, серії НОМЕР_5 від 02.12.2014.

З договору купівлі-продажу квартири від 11.02.2005, посвідченого державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Магдич Т.І., зареєстрованого у реєстрі за №1-552, вбачається, що між ОСОБА_11 та ОСОБА_2 було укладено договір щодо купівлі – продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 70,2 кв.м., житловою площею 41,7 кв.м.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, щодо об`єкта нерухомого майна №374706324 від 17.04.2024, 11.02.2005 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу №1-552 від 11.02.2005.

Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 18.05.2026, вартість квартири становить 2282731,38 грн.

З листа Головного сервісного центру МВС України від 20.07.2024 за № 31/10/3242-236 вбачається, що на ім`я ОСОБА_2 було зареєстровано транспортний засіб – «NISSAN QASHQAI», 2013 року випуску, об`єм двигуна 1598 см. куб., та 23.06.2023 вказаний транспортний засіб був перереєстрований на нового власника ОСОБА_9 , на підставі договору купівлі – продажу транспортного засобу №3242/2023/3895058.

Згідно довідки Стрийського автосервісного підприємства AT «Львів Авто» від 03.02.2026 ринкова ціна транспортного засобу NISSAN QASHQAI, 2013 року випуску, об`єм двигуна 1598 см. куб., тип кузова легковий, вид палива - дизельне паливо, станом на 03.02.2026 згідно бюлетеня товарознавця становить 327432,00 грн.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно із ч.1, ч. 6, ч. 9, ч. 10 ст.7 СК України, сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Згідно із ст. 3 СК України, сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Отже, інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв`язку, а законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім`ї.

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

З огляду на зміст ст. 61 СК України, спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Згідно до ч. 1 ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Ст. 68 та ст. 69 СК України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, конструкція ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя у судовому порядку у разі оспорювання ним поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, у постанові від 31.01.2019 у справі №686/23104/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі №339/116/16-ц, у постанові Верховного Суду від 18.03.2023 у справі №344/5528/22, у постанові від 10.04.2025 у справі № 686/10668/23.

Отже, наведеними нормами права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Встановлено, що у період шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було придбано квартиру загальною площею 70,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , та транспортний засіб марки «NISSAN QASHQAI», 2013 року випуску, об`єм двигуна 1598 см. куб., тому вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя, враховуючи, що відповідач не оспорює презумпцію спільності права власності на вищевказане майно.

Також, встановлено, що у період шлюбу, ОСОБА_2 було відчужено на користь третьої особи транспортний засіб «NISSAN QASHQAI», 2013 року випуску, об`єм двигуна 1598 см. куб., а згідно довідки Стрийського автосервісного підприємства AT «Львів Авто» від 03.02.2026 ринкова ціна вказаного транспортного засобу становить 327432,00 грн.

Вищезазначені обставини не заперечуються відповідачем та у суду не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що при визначенні її ідеальної частки слід відступити від рівності часток в майні подружжя за обставин, що мають істотне значення, а саме, що зі нею проживають діти, а розмір аліментів, які вона отримує від відповідача не є достатнім для духовного, фізичного розвитку та утримання дітей. 23.06.2023 без її згоди та відома відповідач продав автомобіль, а кошти витратив на свої особисті потреби, а тому вона має право на компенсацію 2/3 частки вартості транспортного засобу, що становить 218 288.00 грн та визнання за нею права власності на квартиру у розмірі 2/3 частки.

Водночас, відповідач заперечуючи проти позовних вимог у цій частині, зазначає, що обставини на якій посилається позивач не є підставами для зміни часток у спільному майні подружжя, адже з нього у встановленому законодавством порядку проводиться стягнення аліментів із заробітної плати, середній розмір стягуваних аліментів на кожну дитину складає 4000,00 грн на місяць, що відповідає прожитковому мінімуму на дитину. Також, окрім аліментів він добровільно перераховує кошти на особистий рахунок доньки та позивача. Позивач з позовом про збільшення аліментів до суду не зверталась, а тому немає підстав вважати, що визначеного судом розміру матеріального утримання дітей недостатньо для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дітей, а тому підстав для збільшення її частки в спільному майні подружжя немає.

Щодо вказаних обставин суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Аналіз указаних норм свідчить про те, що при вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з ч. 2, 3 ст. 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але й інші обставини.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі № 373/185/21.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У даному випадку встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 , а фактично проживають, як внутрішньо переміщені особи, за адресою: АДРЕСА_4 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається на другому курсі Національного університету «Львівська політехніка», термін навчання до 30.06.2028, а ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчаються у 5-А класі Стрийської гімназії №7 Стрийської міської ради Стрийського району Львівської області, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади, довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. від 02.04.2022, реєстраційними посвідченнями особи, тимчасово перебуваючої на території Стрийської ТГ у зв`язку воєнними діями від 25.03.2022, довідками №3.14-143 та №3.14-144 від 30.04.2026 та довідкою №123 від 26.05.2026.

Також, встановлено, що у Білоцерківському відділі ДВС у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №74391076 щодо примусового виконання виконавчого документа №2н/456/32/24 від 23.02.2024, виданого Стрийським міськрайонним судом Львівської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/2 частини щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 03.01.2024 і до повноліття дітей та виконавче провадження №80651197 щодо примусового виконання виконавчого листа №2/456/1554/25 від 30.12.2025, виданого Стрийським міськрайонним судом Львівської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку, щомісячно, починаючи з 11.06.2025 і до закінчення навчання 30.06.2028, що підтверджується розрахунками заборгованості по сплаті аліментів №116308 від 22.05.2026 та №115036 від 25.05.2026 відповідно.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів №116308, виданого 22.05.2026 старшим державним виконавцем Білоцерківському відділі ДВС у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Аліною Мазур розмір заборгованості зі сплати ОСОБА_2 у ВП №74391076 станом на 01.05.2026 становить 4030,29 грн.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів №115036, виданого 25.05.2026 державним виконавцем Білоцерківському відділі ДВС у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Юлією Герасименко розмір заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 у ВП №80651197 станом на 01.05.2026 становить 36889,7 грн та розрахунок здійснено на підставі документів, які містяться у матеріалах виконавчого провадження.

Згідно звіту про здійснені відрахування та виплати №265 від 14.07.2026 за постановою державного виконавця від 02.04.2026 у ВП №80651197 ТОВ «ПРОМІНЬ БЦ» за період з квітня по червень 2026 року утримано суму аліментів у розмірі 11937,49 грн та згідно звіту про здійснені відрахування та виплати №266 від 14.07.2026 за постановою державного виконавця від 21.07.2025 у ВП №74391076 ТОВ «ПРОМІНЬ БЦ» за період з серпня 2025 року по червень 2026 року утримано суму аліментів у розмірі 113739,75 грн та утримано суму на погашення боргу у розмірі 12544,55 грн.

Також, з копій квитанцій АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вбачається, що відповідач - ОСОБА_2 у період з квітня 2023 року до травня 2024 року перераховував додаткові грошові кошти на особистий рахунок дочки - ОСОБА_3 , а в травні 2023 року, серпні 2023 року, у період з вересня 2024 року по січень 2025 року перераховував додаткові грошові кошти на рахунок ОСОБА_1 .

Отже, розмір аліментів, які сплачує ОСОБА_2 , визначений судовим наказом Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23.02.2024 №2н/456/32/24 та рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області, на підставі якого 30.12.2025 видано виконавчий лист №2/456/1554/25.

При цьому, до суду не надано доказів, що ОСОБА_1 заявляла вимоги щодо збільшення розміру аліментів, а тому відстуні підстави вважати, що визначеного судом розміру матеріального утримання дітей недостатньо для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дітей.

Отже, враховуючи положення ст. 70 СК України та встановлені судом обставини, проживання дітей з позивачем та існування у ОСОБА_2 заборгованості зі сплати аліментів самі по собі не є підставою для збільшення частки одного з подружжя, а наявність інших обставин, за яких можливе відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі спірного майна, позивачем не доведено.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного суду від 03.10.2019 у справі № 202/3126/16-ц, від 15.11.2023 у справі № 521/11825/20 та від 01.02.2023 у справі № 210/3216/15-ц

Крім того, слід зазначити, шо у разі подальшої несплати відповідачем аліментів, позивач ОСОБА_1 не позбавлена можливості у порядку ст. 190 СК України укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що автомобіль марки «NISSAN QASHQAI», 2013 року випуску був придбаний ним, у тому числі за кошти, які він отримав у кредит 04.02.2022 в сумі 120 000 грн, згідно кредитного договору № 501426579 укладеним між ним та AT «СЕНС БАНК». Кошти в сумі 120000 грн, як кредит погашались ним особисто у період, коли він та позивач припинили шлюбні відносини. Заочним рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11.03.2024 у справі № 456/279/24 встановлено, що з квітня 2022 року сторони проживають окремо, не підтримують подружніх відносин та не ведуть спільного господарства. Тому, кошти, які гасились ним як кредит на купівлю автомобіля починаючи з квітня 2022 року є його особистими коштами. Враховуючи ринкову вартість автомобіля, яка зазначена позивачкою в сумі 327 432 грн, яка ним не оспорюється, вважає, що позивач має право на грошову компенсацію 1/2 частини автомобіля за відрахуванням 120 000 гривень кредитних коштів, у розмірі 103716,00 грн.

Суд критично оцінює зазначені твердження відповідача, виходячи з наступного.

Згідно ч 6 ст. 57 СК України, суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Так, рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11.03.2024 у справі № 456/279/24, яке набрало законної сили 15.04.2024, судом встановлено, що сім`я фактично розпалася, а шлюб існує тільки формально, так як сторони тривалий час не підтримують шлюбні відносини, не ведуть спільного господарства та водночас, вказаним рішенням суду не встановлено конкретної дати припинення шлюбних відносин, що спростовує твердження відповідача про припинення шлюбних відносин з квітня 2022 року.

Крім того, згідно ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Так, 04.02.2022 між AT «СЕНС БАНК» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №501426579, відповідно до умов якого останнім отримано у кредит грошові кошти у розмірі 120000,00 грн, на строк до 04.03.2024, зі сплатою відсотків у розмірі 35%.

Водночас, судом встановлено, що вказаний кредитний договір укладено у період перебування сторін у шлюбі, фактичного підтримання шлюбних відносин та в інтересах сім`ї, адже як стверджує відповідач кредитні кошти у розмірі 120000,00 грн були використані на придбання транспортного засобу «NISSAN QASHQAI», 2013 року випуску, а тому вказані кошти є спільною сумісною власністю подружжя, враховуючи, що відповідач не оспорює презумпцію спільності права власності на вищевказане майно.

Крім того, погашення кредитного договору №501426579 від 04.02.2022 ОСОБА_2 , кошти якого були використані в інтересах сім`ї, що підтверджується довідкою про закриття кредиту від 18.07.2026, не може бути підставою для відступу від рівності часток при поділі вказаного транспортного засобу.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що 2021 року для потреб сім`ї вони придбали автомобіль марки «NISSAN QASHQAI», 2013 року випуску, об`єм двигуна 1598 см. куб. р.н. НОМЕР_1 , який був зареєстрований в ТСЦ МВС № 3242 РСЦ ГСЦ МВС в Київській області на відповідача. 23.06.2023 без її згоди та відома відповідач продав його ОСОБА_9 , а кошти витратив на свої особисті потреби, а тому вона має на компенсацію вартості транспортного засобу.

Суд враховує зазначені твердження, виходячи з наступного.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у ст. 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності особа здійснює незалежно від волі інших осіб, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном. Розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості, одночасно майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно) (ч. 1 ст. 355 ЦК України).

За вимогами ч. 1, 2 ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Прикладом спільного майна є спільне сумісне майно подружжя, яке набуте за час шлюбу та належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності (ст. 368 ЦК України та ст. 60 СК України).

Згідно ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

При цьому дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим з подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Зазначені норми сімейного права визначають не тільки право спільної власності подружжя на майно, а при його відчуженні й розмір їх часток у цьому майні та презумпцію згоди одного з подружжя на укладання від його імені іншим подружжям договорів про відчуження майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18).

Разом з тим, з метою захисту прав співвласників майна, у тому числі майна подружжя, норми цивільного та сімейного законодавства (ст. 369 ЦК України, ч. 3, 4 ст. 65 СК України) містять приписи, згідно з якими для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Зазначені приписи не тільки забезпечують права одного з подружжя, а й обмежують права іншого з подружжя у відчуженні спільного подружнього майна, оскільки ставлять правомочності одного з подружжя на відчуження майна в залежність від наявності належним чином оформленої згоди іншого з подружжя на таке відчуження. Відсутність такої згоди свідчить про відсутність повноважень в одного з подружжя (відчужувача) на відчуження подружнього майна.

У постанові Верховного суду від 15.03.2023 справа № 688/4803/18, зазначено, що згода подружжя на вчинення іншим з подружжя правочину є за своєю правовою природою окремим одностороннім правочином, що має бути складений письмово, а у визначених законом випадках - нотаріально посвідчена.

У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Один із подружжя може вимагати від іншого із подружжя вартість 1/2 частки спільного майна, якщо один із них здійснив його відчуження проти волі іншого з подружжя, не в інтересах сім`ї чи не на її потреби.

Відповідач належних та допустимих доказів продажу транспортного засобу з причепом за наявності письмової згоди другого з подружжя – ОСОБА_1 та використання грошових коштів від продажу в інтересах сім`ї до суду не надав.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач розпорядився спільним майном подружжя (автомобілем NISSAN QASHQAI, 2013 року випуску, об`єм двигуна 1598 см. куб.) на власний розсуд без письмової згоди ОСОБА_1 , тому, позивач має право на грошову компенсацію половини вартості спірного майна.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам у їх сукупності, виходячи із рівності часток подружжя у спільному майні, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення та вважає за можливе поділити спільне майно подружжя шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 та стягнення ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації - 1/2 частини вартості транспортного засобу марки «NISSAN QASHQAI», 2013 року випуску, об`єм двигуна 1598 см. куб, у розмірі 163716,00 грн.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. 1, 2 якої, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову, на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково, судові витрати позивача (сплачений судовий збір) підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, тому суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 13050,82 грн, пропорційно до задоволених вимог.

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, то дане питання підлягає вирішенню згідно із ст. ч.8 ст. 141, 270 ЦПК України.

Керуючись ст. 3, 7, 57, 60, 61, 63, 65, 68, 69, 70, 71 СК України, ст. 316, 317, 319, 355, 368, 369, 372 ЦК України, ст.4, 12, 13, 76 – 82, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини транспортного засобу марки «NISSAN QASHQAI», 2013 року випуску, об`єм двигуна 1598 см. куб, у розмірі 163716,00 грн (сто шістдесят три тисячі сімсот шістнадцять гривень 00 копійок).

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 13050,82 грн (тринадцять тисяч п`ятдест гривень 82 копійки).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , фактичне місце проживання (ВПО): АДРЕСА_6 .

Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 .

Рішення складено 30.10.2026.

Суддя:О. В. Бондаренко