Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №686/23213/22 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/23213/22

Провадження № 22-ц/820/1608/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Костенка А.М.,

секретар судового засідання Плінська І.П.,

з участю представниці позивача Годун І.М.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 квітня 2026 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2022 року Акціонерне товариство «Укрсиббанк» (далі – АТ «Укрсиббанк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків.

АТ «Укрсиббанк» зазначило, що ОСОБА_1 працював у банку на посаді начальника відділення № 303, тобто був службовою особою, яка наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями.

ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, 19 грудня 2007 року між АТ «Укрсиббанк» і ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11272213000, за умовами якого банк надав останньому кредит у розмірі 126 111 доларів США на строк до 18 грудня 2037 року під 11,90% річних. У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_4 за договором іпотеки від 19 грудня 2007 року № 73306 передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , щодо якої до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек нотаріусом було внесено відповідні записи. Крім того, виконання ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором було забезпечено порукою ОСОБА_4 .

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 березня 2009 року у справі № 2-1999/09 стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь банку 1 017 905 грн 44 коп. заборгованості за кредитом, 500 грн неустойки, 5 904 грн 84 коп. пені, 1 700 грн витрати по сплаті державного мита та 30 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Банк розраховував на задоволення своїх вимог та погашення заборгованості за рахунок коштів від реалізації предмета іпотеки.

2 лютого 2010 року ОСОБА_1 , достовірно знаючи про відсутність підстав для зняття обтяжень з предмета іпотеки, склав завідомо неправдивий офіційний документ – лист «Про зняття заборони», адресований нотаріусу, з проханням зняти заборону відчуження нерухомого майна – належної ОСОБА_4 квартири, зазначивши завідомо неправдиві відомості про примусову реалізацію цього об`єкта та припинення дії згаданого вище договору іпотеки. Надалі ОСОБА_1 передав указаний лист провідному юрисконсульту відділу примусового стягнення Подільського управління зі стягнення боргів Департаменту зі стягнення боргів АТ «Укрсиббанк» ОСОБА_5 , який надав його нотаріусу.

На підставі цього листа приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Твердохліб Г.Г. вилучила з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек запис про обтяження квартири АДРЕСА_1 , вартістю 707 628 грн. У подальшому, 3 лютого 2010 року, ОСОБА_4 відчужила зазначену квартиру ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 7 липня 2022 року у справі № 686/19198/20 ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України, у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо нього закрито.

Таким чином, внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 банк позбавлений можливості звернути стягнення на предмет іпотеки, чим йому були спричинені збитки у розмірі 707 628 грн.

За таких обставин АТ «Укрсиббанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 707 628 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 квітня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсиббанк» матеріальну шкоду у розмірі 707 628 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 7 076 грн 28 коп.

Суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 було незаконно знято обтяження з іпотечного майна – квартири АДРЕСА_1 . У зв`язку з відчуженням зазначеної квартири банку завдано збитків у розмірі 707 628 грн. Оскільки строк позовної давності за вимогами АТ «Укрсиббанк» про стягнення з працівника матеріальної шкоди не сплив, позов підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, внаслідок чого АТ «Укрсиббанк» було завдано збитків. Також банк не довів наявність складу цивільного правопорушення для притягнення працівника до матеріальної відповідальності. Відповідно до норм трудового законодавства строк для звернення роботодавця до суду з позовом про стягнення з працівника матеріальної шкоди становить один рік з дня виявлення заподіяної шкоди. За результатами службових розслідувань АТ «Укрсиббанк» стало відомо про наявність шкоди ще у 2016 році, натомість цей позов було заявлено лише у 2022 році. Оскільки банк пропустив строк звернення до суду за захистом свого права, позов до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди не підлягає задоволенню. Суд першої інстанції неправильно застосував норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Укрсиббанк» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, вказавши на його законність та обґрунтованість.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Статтею 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.

Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Суд першої інстанції неправильно застосував норми статті 233 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП України).

У зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Також суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

Наказом від 17 липня 2009 року № 284-ВК ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділення № 303 АТ «Укрсиббанк».

19 грудня 2007 року між АТ «Укрсиббанк» і ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11272213000, за умовами якого банк надав останньому кредит у розмірі 126 111 доларів США на строк до 18 грудня 2037 року під 11,90% річних. Згідно з договором іпотеки від 19 грудня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Твердохліб Г.Г. (зареєстровано в реєстрі за номером 8059) ОСОБА_4 передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , щодо якої до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек нотаріусом внесено відповідні записи. Крім того, виконання ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором було забезпечено порукою ОСОБА_4 .

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 березня 2009 року у справі № 2-1999/09 стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь банку 1 017 905 грн 44 коп. заборгованості за кредитом, 500 грн неустойки, 5 904 грн 84 коп. пені, 1 700 грн витрат по сплаті державного мита та 30 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього – 1 026 040 грн 28 коп.

2 лютого 2010 року ОСОБА_1 , достовірно знаючи про наявність заборгованості за вказаним кредитним договором і відсутність підстав для зняття обтяжень предмета іпотеки, склав від імені банку та подав нотаріусу лист № 30-155 з проханням зняти заборону відчуження належної ОСОБА_4 квартири, зазначивши завідомо неправдиві відомості про реалізацію цього об`єкта та припинення дії договору іпотеки.

Тоді ж на підставі вказаного листа приватний нотаріус Твердохліб Г.Г. внесла до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек запис про припинення обтяження квартири АДРЕСА_1 , вартістю 707 628 грн. У подальшому ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 3 лютого 2010 року продала квартиру ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , а виручені від реалізації квартири кошти не скерувала на погашення кредитної заборгованості.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 7 липня 2022 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо нього закрито. Цивільний позов АТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, залишено без розгляду.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Частиною першою статті 3 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) встановлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За замістом статті 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, зокрема, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

В силу пункту 4 частини першої статті 232 КЗпП України безпосередньо в місцевих загальних судах розглядаються трудові спори за заявами роботодавця про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації.

Згідно з частиною третьою статті 233 КЗпП України для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).

Із положень частини першої статті 4 ЦПК України слідує, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що трудові відносини працівників регулюються законодавством про працю.

Працівники несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання ними своїх трудових обов`язків, в результаті чого підприємству, установі чи організації була завдана майнова шкода.

Юридичною підставою відповідальності працівника, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди підприємству, установі чи організації, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать порушення працівником трудових обов`язків, наявність прямої дійсної шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою працівника та шкодою і вина працівника. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає можливість притягнення працівника до матеріальної відповідальності.

За загальним правилом працівники несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Водночас у випадках, передбачених законодавством, на працівника покладається повна матеріальна відповідальність.

Повна матеріальна відповідальність працівників – це покладення на працівника обов`язку повністю відшкодувати заподіяну підприємству, установі, організації пряму дійсну шкоду без будь-яких обмежень. Повна матеріальна відповідальність покладається, зокрема, на працівників, дії яких мають ознаки правопорушень, що переслідуються у кримінальному порядку.

Законодавством про працю врегульовано строк звернення до суду у справах щодо трудових відносин.

Власник або уповноважений ним орган мають право звернутися до суду з позовом про стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, не пізніше одного року з дня виявлення такої шкоди. Строк звернення до суду власника або уповноваженого ним органу з вимогою до працівника про відшкодування матеріальної шкоди застосовується незалежно від заяви сторін. Цей строк не переривається та не зупиняється.

Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, завданої працівником.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений статтею 233 КЗпП річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування. Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником.

Право на звернення до суду гарантується чинним законодавством і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушується, не визнається або оспорюється. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Преюдиційні обставини, що установлені вироком суду у кримінальному провадженні, ухвалою суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності чи постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, постановлено ухвалу або прийнято постанову суду, лише в питанні чи мали місце неправомірні дії та чи вчинені вони цією особою. Ці обставини доказуванню не підлягають. Усі інші обставини повинні бути доведені учасниками справи в загальному порядку (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 серпня 2022 року у справі № 346/4425/18).

Зібрані докази вказують на те, що між АТ «Укрсиббанк» і ОСОБА_1 існували трудові відносини, які регулюються законодавством про працю. Відтак, питання притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну банку, врегульовані нормами глави ІХ КЗпП України (статті 130-138).

ОСОБА_1 всупереч інтересам служби склав і подав нотаріусу листа від 2 лютого 2010 року № 30-155 з проханням зняти заборону відчуження предмета іпотеки – квартири АДРЕСА_1 , зазначивши завідомо неправдиві відомості про реалізацію цього об`єкта та припинення дії договору іпотеки.

Надалі ОСОБА_4 відчужила вказану квартиру на користь ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 за договором купівлі-продажу від 3 лютого 2010 року. Цей правочин був укладений внаслідок виключення реєстратором відомостей про обтяження предмету іпотеки з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек.

Зазначені обставини встановлені ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 7 липня 2022 року у справі № 686/19198/20 про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та не підлягають доказуванню.

Оскільки банк позбавлений можливості задовольнити свої вимоги за рахунок іпотечного майна внаслідок зняття з нього обтяження, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що неправомірними діями ОСОБА_1 банку завдано матеріальної шкоди.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність порушення ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків і завдання ним банку матеріальної шкоди, а також про відсутність вини відповідача у виникненні цієї шкоди, суперечать фактичним обставинам справи.

Суд першої інстанції правильно визначив розмір завданої банку матеріальної шкоди у сумі 707 628 грн. Цей розмір збитків відповідачем не спростований.

Водночас із службової записки за результатами виявленого факту протиправних дій щодо незаконного відчуження майна, що перебувало в якості забезпечення зобов`язань позичальника ОСОБА_3 перед АТ «Укрсиббанк» за «Договором про надання споживчого кредиту № 11272213000 від 19.12.2007 року, складеної 19 вересня 2016 року провідним юрисконсультом Західного центру стягнення боргів Департаменту стягнення боргів АТ «Укрсиббанк» ОСОБА_9 (т. 1 а.с. 100-102) вбачається, що станом на вказану дату (19 вересня 2016 року) банку було відомо про наявність шкоди, завданої ОСОБА_1 . Натомість АТ «Укрсиббанк» заявило цивільний позов у кримінальному провадженні 4 серпня 2020 року (т. 1 а.с. 259-262), а позов у даній справі 26 жовтня 2022 року (т. 1 а.с. 47).

Таким чином, АТ «Укрсиббанк» пропустило строк звернення до суду за захистом свого порушеного права, внаслідок чого його позов до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди не підлягає задоволенню через сплив позовної давності.

Висновок суду першої інстанції про непропущення банком строку звернення до суду за вирішенням трудового спору не відповідає фактичним обставинам справи та чинним нормам закону.

3.Висновки суду апеляційної інстанції

При вирішенні спору суд першої інстанції не застосував правильно норми матеріального права та зробив помилковий висновок про обґрунтованість позову, а тому ухвалене ним рішення не може залишатися в силі.

В позові АТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення 707 628 грн матеріальних збитків слід відмовити.

Щодо судових витрат

Вирішуючи питання про зміну розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення статті 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 5 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» АТ «Укрсиббанк» як позивача було звільнено від сплати судового збору у справі про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Оскільки в позові АТ «Укрсиббанк» відмовлено, на ОСОБА_1 не можуть бути покладені витрати зі сплати судового збору. Разом із тим, сплачений ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 10 614 грн 42 коп. має бути відшкодований йому за рахунок держави.

Керуючись статтями 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові Акціонерного товариства «Укрсиббанк» відмовити.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (місце проживання – АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 ) 10 614 гривень 42 копійки судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 жовтня 2026 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

Л.М. Грох

А.М. Костенко

Головуючий у першій інстанції – Стефанишин С.Л.

Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 27