Суд: Хмельницький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №686/8485/26
Суддя: Грох Л. М.
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 686/8485/26
Провадження № 22-ц/820/1751/26
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
секретар судового засідання Плінська І.П.,
з участю позивачки, представників апелянта,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення коштів, за апеляційною скаргою Військового ліцею Державної прикордонної служби України на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Порозової І.Ю. від 08 травня 2026 року.
Заслухавши доповідача,пояснення учасників справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд, -
в с т а н о в и в :
У березні 2026 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з цим позовом до відповідача, вказувала, що з 02.12.2024 року вона працювала на посаді медичної сестри з дієтичного харчування відділення охорони здоров`я (із медичним пунктом 8 ліжок) у Військовому ліцеї Державної прикордонної служби України.
Наказом №123-АГ від 26.03.2025 року на неї накладено догану за невиконання пункту 5.6 наказу начальника Військового ліцею ОСОБА_2 , яка скасована судом. Наказом №212-АГ від 26.05.2025 року позивачці знову оголошено догану, яка також скасована судом.
На звернення позивачки із запитом про позбавлення премії ліцеєм надано відповідь про ненарахування премії у календарному місяці, в якому накладено дисциплінарне стягнення, що визначено положенням про преміювання.
Оскільки догани скасовано, позивачка вважає, що премії не нараховано їй неправомірно. Премія була частиною заробітної плати, оскільки ніхто з інших працівників медпункту не був позбавлений премії.
14.04.2026 року ОСОБА_1 подала заяву про зміну позовних вимог та остаточно просила стягнути на її користь 19537,83грн. премії за квітень 2025 року та 19779,24 грн. премії за травень 2025 року. Вказані суми визначені позивачкою на підставі інформації щодо нарахування премій за аналогічний період іншій працівниці ліцею ОСОБА_3 .
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 травня 2026 року позов задоволено частково.
Зобов`язано начальника Військового ліцею Державної прикордонної служби України повторно розглянути питання преміювання ОСОБА_1 за період роботи квітень-травень 2025 року.
В решті позову відмовлено.
Стягнуто з Військового ліцею Державної прикордонної служби України (ЄДРПОУ 38245193) на користь держави 665,60 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі Військовий ліцей Державної прикордонної служби України просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання начальника ліцею повторно розглянути питання преміювання ОСОБА_1 за квітень-травень 2025 року та стягнення судового збору. На думку апелянта, суд безпідставно дійшов висновку про наявність ознак дискримінації у діях ліцею щодо позивачки, оскільки не встановив її обов`язкових складових, а позивачка перебувала в іншому правовому становищі порівняно з працівниками, яким премію було виплачено. Ненарахування премії обумовлено чинними на той час дисциплінарними стягненнями та положеннями локального акта про преміювання. Крім того, суд не надав оцінки акту органу Держпраці, яким за результатами перевірки не встановлено порушень законодавства про працю, пов`язаних із мобінгом чи економічним тиском.
Також вважає, що суд вийшов за межі позовних вимог, зобов`язавши відповідача повторно розглянути питання преміювання, хоча позивачка просила про стягнення конкретних сум премії. На думку апелянта, такий спосіб захисту не відповідає заявленим вимогам, не ґрунтується на встановленому судом порушенні права та фактично втручається у дискреційні повноваження роботодавця.
Крім того, зобов`язання повторно розглянути питання преміювання є неефективним та фактично невиконуваним, оскільки первинні підстави для преміювання за минулий період не можуть бути створені ретроспективно.
У відзиві ОСОБА_1 просить відхилити апеляційну скаргу як безпідставну, а рішення суду залишити без змін. Вважає, що встановлені в справі обставини підтверджують дискримінаційне ставлення до неї та незаконне позбавлення частини заробітної плати.
В засіданні апеляційного суду представники апелянта підтримали апеляційну скаргу з викладених в ній мотивів.
Позивачка просила відхилити скаргу як безпідставну.
Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що згідно наказу начальника Військового ліцею від 27.11.2024 року №634-ОС від 02.12.2024 року ОСОБА_1 прийнята на роботу до Військового ліцею Державної прикордонної служби України на посаду медичної сестри з дієтичного харчування відділення охорони здоров`я (із медичним пунктом 8 ліжок), на умовах безстрокового трудового договору з випробувальним терміном один місяць, з посадовим окладом відповідно до 8 тарифного розряду.
Наказом №123-АГ від 26.03.2025 року на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у виді догани за невиконання пункту 5.6 наказу начальника Військового ліцею ОСОБА_4 .
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 23.07.2025 року у справі № 686/9501/25 визнано незаконним та скасовано наказ начальника Військового ліцею державної прикордонної служби України полковника ОСОБА_2 №123-АГ від 26 березня 2025 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності». Рішення набрало законної сили 14.10.2025 року.
В період з 04.04.2025 року по 22.04.2025 року сформовано листки непрацездатності ОСОБА_1 , відповідно у вказаний період вона не працювала.
Рапортом заступника начальника ліцею з виховної роботи ОСОБА_5 від 28.04.2025 року висловлено клопотання про позбавлення премії працівника ліцею ОСОБА_1 у зв`язку з накладенням на неї дисциплінарного стягнення - догани.
Наказом №212-АГ від 26.05.2025 року ОСОБА_1 оголошено догану за невиконання вимог пунктів 5.1.-5.3. та 5.5 пункту 5 наказу Військового ліцею від 18.03.2025 року №107-АГ «Про визначення робочого місця працівника», порушення вимог статті 139 Кодексу законів про працю України в частині обов`язку своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця та додержувати трудової дисципліни, невиконання посадових обов`язків передбачених пунктами 1.3, 2.23 Посадової інструкції сестри медичної з дієтичного харчування відділення охорони здоров`я (з медичним пунктом на 8 ліжок), затвердженої наказом Військового ліцею від 26.10.2024 року №384-АГ, та порушення умов трудового договору від 26.11.2024 року №08-26.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 21.10.2025 року в справі № 686/15863/25 визнано незаконним та скасовано наказ начальника Військового ліцею ДПСУ №212-АГ від 26.05.2025 року. Рішення набрало законної сили 13.01.2026 року.
29.10.2025 року ОСОБА_1 подала заяву начальнику Військового ліцею ДПСУ Хімічу В. про проведення перерахунку її заробітної плати за березень-травень 2025 року та донарахування незаконно стягнутих з неї коштів, оскільки оголошені їй догани скасовано в судовому порядку.
У відповідь листом начальника ліцею ОСОБА_2 від 02.12.2025 року позивачку повідомлено, що за квітень 2025 року премія ОСОБА_1 не нараховувалася у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення «догана» та враховуючи те, що порушення було виявлено після виплати премії працівникам за березень 2025 року, відповідно до пункту 5 Положення про виплату премії працівникам Військового ліцею Державної прикордонної служби України, не виплачувалася. В травні 2025 року, у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення «догана» відповідно до наказу від 26.05.2025 року премія також не виплачувалася. Враховуючи, що виплата заробітної плати ОСОБА_1 з березня 2025 року по травень 2025 року здійснювалася у чіткій відповідності до вимог чинного законодавства та умов колективного договору, правові підстави для проведення перерахунку відсутні.
Згідно наказу начальника Військового ліцею ОСОБА_2 № 248-ОС від 29.04.2025 року премійовано працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи у відсотках фонду заробітної плати та економії фонду заробітної плати за фактично відпрацьований час у квітні 2025 року згідно з додатком 1 щодо 105 працівників ліцею у різних відсоткових значеннях, від 1% до 185%.
Наказом начальника Військового ліцею ОСОБА_2 №296-ОС від 27.05.2025 року премійовано працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи у відсотках фонду заробітної плати та економії фонду заробітної плати за фактично відпрацьований час у травні 2025 року згідно з додатком 1 щодо 104 працівників ліцею у різних відсоткових значеннях, від 79% до 183%.
Премії працівникам відділення охорони здоров`я за вказаними наказами визначено у відповідності до процентного співвідношення рекомендованого рапортами заступника начальника ліцею з виховної роботи ОСОБА_5 від 28.04.2025 року та 26.05.2025 року.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для невиплати ОСОБА_1 премії за квітень і травень 2025 року були накладені на неї дисциплінарні стягнення, які надалі визнано в судовому порядку незаконними та скасовано. Після скасування цих стягнень відповідач питання щодо преміювання позивачки повторно не розглянув, а тому суд дійшов висновку, що слід зобов`язати відповідача повторно розглянути питання преміювання ОСОБА_1 за квітень-травень 2025 року на загальних умовах, визначених Положенням про преміювання. При цьому відсутні підстави для стягнення заявлених позивачкою сум премії, оскільки визначення наявності підстав для преміювання та конкретного розміру премії належить до повноважень роботодавця - премія не є гарантованою виплатою та її нарахування залежить від установлених Положенням про преміювання умов і результатів роботи працівника.
Доводи апеляційної скарги про помилковість цих висновків суду першої інстанції є безпідставними.
Так, відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
За змістом статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.
Оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт (частина перша статті 97 КЗпП України).
Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (частина друга статті 97 КЗпП України, частина перша статті 15 Закону України «Про оплату праці»).
Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті(частина третя статті 97 КЗпП України).
Трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ними органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (частина перша статті 21 КЗпП України).
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входять основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (абзац перший статті 21 Закону України «Про оплату праці»).
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 569/11722/16-ц, премія - це додаткова заробітна плата понад установлені норми, за трудові успіхи, винахідливість і за особливі умови праці, є додатковою заробітною платою, проте не є обов`язковою складовою заробітної плати працівника та виплачується відповідно до наказів про преміювання з урахуванням результатів роботи кожного працівника відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи у межах коштів на оплату праці.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд першої інстанції правильно встановив, що премію за квітень та травень 2025 року ОСОБА_1 не було нараховано саме у зв`язку з накладенням на неї дисциплінарних стягнень у виді доган згідно положень локального акта про преміювання.
При цьому наказ №123-АГ від 26 березня 2025 року про оголошення догани визнано незаконним та скасовано судовим рішенням, яке набрало законної сили 14 жовтня 2025 року, а наказ №212-АГ від 26 травня 2025 року також визнано незаконним та скасовано судовим рішенням, яке набрало законної сили 13 січня 2026 року.
Отже, на час вирішення цього спору обставини, що слугували підставою для ненарахування премії позивачці, відпали – в судовому порядку встановлено незаконність наказів відповідача про оголошення позивачці доган та їх скасовано.
Тож суд першої інстанції правильно констатував, що факт скасування наказів відповідача про оголошення позивачці доган був безумовною підставою для перегляду відповідачем рішення щодо непреміювання позивачки за квітень-травень 2025 року, що не виконано відповідачем.
Відмовляючи у перерахунку заробітної плати, відповідач послався лише на те, що на момент прийняття рішення про невиплату премії дисциплінарні стягнення були чинними. Інших даних, які б свідчили про розгляд питання щодо преміювання позивачки за квітень і травень 2025 року після скасування доган, відповідач не навів і суду не надав.
Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України, що встановлює принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статей 94, 97 КЗпП України умови та розміри премій визначаються роботодавцем з дотриманням вимог законодавства та колективного договору.
Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року №1298 та пунктом 3 наказу МВС України від 27 червня 2013 року №622 керівнику надано право визначати порядок і розміри преміювання працівників з урахуванням їх особистого внеску в загальні результати роботи.
Таке право реалізується з урахуванням Положення про виплату премій працівникам Військового ліцею ДПСУ (додаток № 4 до Колективного договору між керівництвом та трудовим колективом Військового ліцею Державної прикордонної служби України на 2024–2029 роки). Цим Положенням визначено, що преміювання працівників здійснюється за наказом начальника ліцею. Преміювання працівників за результатами їх роботи є правом, а не обов`язком начальника ліцею і залежить від умов виконання показників преміювання за: зразкове виконання своїх посадових обов`язків; активну роботу по удосконаленню організації та забезпечення освітнього процесу; значний внесок у розвиток навчально-матеріальної бази ліцею; високі показники, винахідницькій та раціоналізаторській роботах; активну участь у науковій і науково-технічній діяльності; з нагоди державних, професійних свят та знаменних дат України (пункт 4 Положення).
Водночас згідно з пунктом 5 цього Положення у календарному місяці, в якому накладено дисциплінарне стягнення премія не виплачується. Працівники не преміюються за той місяць, у якому вони допустили порушення чи проступок, а в разі проведення службового розслідування – за місяць, у якому підтверджено факт правопорушення. Якщо порушення виявлено (або за результатами службового розслідування підтверджено факт порушення) після виплати премії, позбавлення премії проводиться в наступному місяці. Забороняється позбавляти премії працівників протягом кількох місяців за одне допущене порушення.
Суд першої інстанції правильно констатував, що скасування дисциплінарних стягнень не зумовлює автоматичне виникнення у позивачки права на отримання премії у визначеному нею розмірі. Премія не є гарантованою виплатою, її розмір залежить від установлених Положенням умов та результатів роботи працівника. Водночас після скасування доган саме відповідач має обов`язок у встановленому порядку вирішити питання щодо преміювання позивачки за спірний період.
Тож правильним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав зобов`язати відповідача повторно розглянути питання преміювання позивачки з дотриманням установленого порядку за квітень-травень 2025 року відповідно до Положення про преміювання.
Таке рішення суду не є виходом за межі заявлених позовних вимог – суд частково задовольнив позов в межах заявлених позовних вимог, оскільки розгляд питання преміювання позивачки охоплюється вимогою про нарахування та виплату їй премії.
Саме такий спосіб захисту відповідає заявленим вимогам, що ґрунтується на встановленому судом порушенні права позивачки і не є втручанням у дискреційні повноваження роботодавця.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належно оцінив надані сторонами докази та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Військового ліцею Державної прикордонної служби України залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 травня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 30 жовтня 2026 року.
Судді Л.М. Грох
Т.О. Янчук
О.І. Ярмолюк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua