Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №607/9040/20 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/9040/20Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М.

Провадження № 22-ц/817/915/26Доповідач - Храпак Н.М.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

Суддів — Гірського Б.О., Костіва О.З.

за участі секретаря — Ліщак І.С.

та сторін: позивача ОСОБА_1 і її представника адвоката Снітинського Б.Є., відповідача ОСОБА_2 та його представника адвоката Суткового А.М., представника КП “Земельно-кадастрове бюро” - Рабця В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/9040/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Сутковий Андрій Миколайович, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 квітня 2026 року, повний текст якого складено 04 травня 2026 року, ухваленого суддею Вийванком О.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства “Земельно-кадастрове бюро”, ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити дії, скасувати рішення, державного акту, запису про державну реєстрацію,

В С Т А Н О В И В:

у червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позов до Комунального підприємства “Земельно-кадастрове бюро”, ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 про зобов`язання КП “Земельно-кадастрове бюро” виправити помилки у відомостях про координати поворотних точок меж земельної ділянки ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ; виготовлення за власний рахунок технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновленням) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і визначення дійсних меж і координат поворотних точок, які їм відповідають, земельної ділянки ОСОБА_2 , в частині земельної ділянки суміжного землекористувача ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 , за фактичними користуванням земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки ОСОБА_2 з суміжним землекористувачем ОСОБА_1 ; внесення змін до Державного земельного кадастру щодо координат поворотних точок меж земельної ділянки ОСОБА_2 кадастровий номер 6110100000:13:002:0065.

В квітні 2025 року позивач доповнила позовні вимоги, в яких просила скасувати рішення Тернопільської міської ради № 5/26/102 від 30 квітня 2009 року “Про передачу у приватну власність та надання в оренду земельних ділянок громадянам” в частині передачі ОСОБА_2 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,0588 га, кадастровий номер 61110100000:13:002:006, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 ; скасувати Державний акт на право приватної власності на землю серії ЯЖ № 853159 та запису про державну реєстрацію державного акту на земельну ділянку площею 0,0588 га, кадастровий номер 61110100000:13:002:006, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на підставі договору дарування від 18.07.2007, ОСОБА_4 (дарувальник) передала безоплатно у власність ОСОБА_1 (обдаровуваній) 53/100 частини будинковолодіння в складі житлового будинку та господарських споруд, що знаходяться в АДРЕСА_2 .

У зв`язку із переходом до неї права власності на частину даного житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, до неї і перейшло право користування присадибною земельною ділянкою в АДРЕСА_2 .

Суміжним власником присадибної земельної ділянки в АДРЕСА_1 , площею 0,0588 га є відповідач ОСОБА_2 , якому 25.11.2009 Тернопільською міською радою був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 853159.

19.04.2018 КП «Земельно-кадастрове бюро» під час виконання земельно-кадастрових робіт було встановлено, що межі земельної ділянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 не відповідають фактичному користуванню, а проходять через належну ОСОБА_1 господарську будівлю і земельну ділянку, що відображено на Плані меж земельної ділянки по АДРЕСА_2 , складеного 19.04.2018.

В 2009 році КП «Земельно-кадастрове бюро» виготовлено ОСОБА_2 технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , з якої слідує, що відповідачем ОСОБА_2 межі земельної ділянки з позивачем ОСОБА_1 не погоджувались.

Так, із Акта визначення та погодження на місцевості зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_2 слідує, що його складено 27.05.2008 р., та замість підпису ОСОБА_5 у вказаному акті зроблено запис «протокол узгоджувальної комісії», хоча протокол узгоджувальної комісії Тернопільської міської ради по вирішенню земельних спорів датований 25.02.2009 р.

Тобто, на час складання 27.05.2008 р. Акта визначення та погодження на місцевості зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_2 , узгоджувальна комісія Тернопільської міської ради по вирішенню земельних спорів рішення не прийняла.

Оскільки ОСОБА_4 і ОСОБА_1 жодних повідомлень від узгоджувальної комісії Тернопільської міської ради по вирішенню земельних спорів у 2009 р. про час і місце розгляду спору не отримувала, протокол засідання узгоджувальної комісії Тернопільської міської ради по вирішенню земельних спорів від 25.02.2009 р. ОСОБА_4 і ОСОБА_1 не надсилався, тому вважає, що Тернопільською міською радою земельний спір між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 ( ОСОБА_1 ) не розглянуто, рішення виконкомом Тернопільської міської ради про вирішення земельного спору не приймалось, межі земельної ділянки ОСОБА_2 не погоджені суміжними землекористувачами ОСОБА_4 і ОСОБА_1 , а правових підстав для виготовлення ОСОБА_2 документів про право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 без підпису ОСОБА_1 не було, внаслідок чого при здійсненні землеустрою порушено ч. 2 ст. 59 Закону України «Про землеустрій», з огляду на те, що не було враховано приватних інтересів та порушено права суміжного землекористувача ОСОБА_1 .

Крім того вважає, що координати меж земельної ділянки ОСОБА_2 визначені виконавцем з порушенням законодавства.

На межах між земельними ділянками по АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 встановлено паралельно дві огорожі, одна ОСОБА_2 з металевої сітки, а друга ОСОБА_4 із металевої сітки на металевих стовпчиках і кам`яного фундаменту для огорожі (підмурівки), які встановлені вже понад 25 років тому.

Огорожі між земельними ділянками по АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 встановлені за фактичним користуванням сторонами земельними ділянками.

Із Плану меж земельної ділянки, складеного за результатами зйомки, АДРЕСА_3 :500, виготовленого 19.04.2018 р. КП «Земельно-кадастрове бюро» слідує, що межі земельної ділянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 проходять не по існуючій огорожі, а за огорожею по земельній ділянці ОСОБА_1 в тому числі під належною позивачу господарською будівлею, тобто, зсунуті в сторону земельної ділянки ОСОБА_1 .

На вказаному Плані меж земельної ділянки, відображені фактично існуючі межі земельних ділянок сторін і межі земельної ділянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6110100000130020065, координати меж якої визначено помилково і внесено їх до Державного земельного кадастру.

Оскільки, в 2009 р. ОСОБА_2 не мав земельно-кадастрової документації, межі його земельної ділянки необхідно було визначити за фактичним користуванням.

Із наявних в Технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право ОСОБА_2 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , Плану земельної ділянки ОСОБА_2 , масштаб 1:500, Кадастрового плану земельної ділянки ОСОБА_2 , кадастровий номер 6110100000:13:002:0065, слідує, що на земельній ділянці ОСОБА_2 немає будинків і споруд стороннього власника ОСОБА_1 .

Це ж підтверджується і наявним в Технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право ОСОБА_2 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 на земельній ділянці ОСОБА_6 , виготовленим Тернопільським МБТІ.

За даних обставин, було неможливим і винесення в натурі (на місцевість) меж земельної ділянки ОСОБА_2 , кадастровий номер 6110100000:13:002:0065 та передача межових знаків ОСОБА_2 на зберігання, оскільки вони знаходяться за його огорожею, мали бути встановлені на земельній ділянці ОСОБА_1 та проходять під будівлею ОСОБА_1 ..

Дане свідчить про те, що при визначенні КП «Земельно-кадастрове бюро» координат поворотних точок меж земельної ділянки ОСОБА_2 , кадастровий номер 6110100000:13:002:0065, допущено помилки, внаслідок чого відбулося накладання меж земельної ділянки ОСОБА_2 на земельну ділянку ОСОБА_1 , чим порушено права позивача.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 квітня 2026 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства “Земельно-кадастрове бюро”, ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити дії, скасувати рішення, державного акту, запису про державну реєстрацію.

Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯЖ № 853159 від 25.11.2009, виданий ОСОБА_2 , власнику земельної ділянки, площею 0,0588 га, яка знаходиться за адресою в АДРЕСА_1 , зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010966100658.

Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0588 га, кадастровий номер 6110100000:13:002:0065, власником якої є ОСОБА_2 , здійснено 25.11.2009 у Державному земельному кадастрі, Тернопільською регіональною філією ДП «Центр ДЗК».

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1816,80 грн.

Стягнуто з Тернопільської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 травня 2026 року задоволено заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Земельно-кадастрове бюро», ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити дії, скасувати рішення, державного акту, державної реєстрації, запису про державну реєстрацію.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з проведенням експертизи в розмірі 10600 грн.

Стягнуто з Тернопільської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з проведенням експертизи в розмірі 10600 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Сутковий А.М. просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 квітня 2026 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначив, що фактично, суд першої інстанції ухвалив рішення на підставі єдиного доказу - висновку експерта за результатами проведеної судової експертизи з питань землеустрою та земельно-технічної експертизи № 82/10.20/10.7/2023 від 21.08.2023.

При цьому, як з`ясувалося, даний висновок базувався на тому, що у наданій позивачем експерту для дослідження копії технічної документації були відсутні декілька аркушів, котрі наявні у складі оригінальної технічної документації.

Під час допиту судовий експерт ОСОБА_7 зазначив, що, у випадку наявності повного комплекту технічної документації, його висновок був би зовсім іншим.

Також, суд не навів, у чому саме полягає невідповідність державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯЖ № 853159 від 25.11.2009, та технічної документації із землеустрою вимогам земельного законодавства.

Сарай під літерою Д, щодо якого постійно заявлялося у ході розгляду справи не належить позивачу.

Так, у відповідності до договору дарування 53/100 частини будинковолодіння в складі житлового будинку та господарських споруд від 18.07.2007 року (номер бланку ВЕТ 061932, 19.07.2007, приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Береш Л.І., за реєстром № 6894), « ОСОБА_4 (Дарувальник) передала безоплатно у власність ОСОБА_1 (Обдаровуна) 53/100 частини будинковолодіння в складі житлового будинку та господарських споруд, що знаходяться в АДРЕСА_2 , а саме:… сарай під літ. «Г»…» (а.с. 5, том справи 1).

Оскільки сарай під літерою Д залишився у власності ОСОБА_4 , а після її смерті у 2023 році лише у 2025 році перейшов її онуці та доньці позивача ОСОБА_3 , позивач не мала та не має жодного правового відношення до даного сараю.

Крім того, даний сарай є об`єктом самочинного будівництва, оскільки ДБН забороняють будівництво будь-яких будівель чи споруд на відстані меншій за 1 метр до зовнішньої межі земельної ділянки.

Також, позивач у даній справі (навіть не звернувшись до землевпорядної організації) жодним чином не обґрунтувала, чим порушено її права. Доданий до позову план меж земельної ділянки не є землевпорядною документацією, виключний перелік котрої передбачено Законом України «Про землеустрій».

Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Суткового А.М., у якому зазначила, що при прийнятті рішення про затвердження технічної документації на земельну ділянку, порушено її права, оскільки затвердивши межі ділянки в тому вигляді як це зроблено, буде порушено межі суміжних ділянок, зменшено площу її ділянки та змінено конфігурацію меж.

Технічна документація із землеустрою, виготовлена КП “Земельно-кадастрове бюро” не відповідає вимогам законодавства, однак вона слугувала для оформлення права власності на земельну ділянку ОСОБА_2 , а тому створює для позивача негативні наслідки, оскільки перешкоджає приватизувати земельну ділянку та позбавляє можливості обслуговувати житловий будинок.

Щодо висновку експерта, то оскільки на спростування наявних у матеріалах справи висновків експерта сторона відповідача не надала належних доказів, а також не заявляла клопотання про призначення у цій справі повторної чи додаткової експертизи, тому висновок судової експертизи з питань землеустрою є належним і достовірним доказом на підтвердження позовних вимог.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області подав відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Суткового А.М., у якому зазначили, що земельна ділянка на якій знаходиться житловий будинок та господарські споруди, за адресою в АДРЕСА_2 не сформована, відомості в Державний земельний кадастр не внесені, речове право не зареєстроване.

У матеріалах справи та у Головному управлінні відсутні відомості щодо звернення ОСОБА_1 до державного кадастрового реєстратора для здійснення державної реєстрації спірних земельних ділянок, та фактично немає відомостей щодо отримання рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Тому і факт розташування в межах земельної ділянки, яка передана рішенням Тернопільської міської ради від 30.04.2009 № 5/26/102 ОСОБА_2 у приватну власність, інших земельних ділянок або їх частин також не встановлено.

Виходячи із характеру спірних правовідносин, у даній справі в першу чергу підлягала встановленню обставина, чи накладаються (перетинаються) земельні ділянки передані у власність ОСОБА_2 та користування ОСОБА_1 .

Що стосується висновку експерта за результатами проведеної додаткової судової експертизи з питань землеустрою, то як вбачається із технічної документації у ній відсутні: матеріали польових геодезичних робіт, акт перенесення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, клопотання до управління Держкомзему у м. Тернополі. Також у тексті пояснювальної записки невірно наведено підставу для виконання робіт.

Крім цього, рішенням суду першої інстанції щодо заявлених вимог до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, суд зазначає, що зміст і характер відносин між учасниками справи, підтверджують, що позивач ОСОБА_1 має спір з ОСОБА_2 та Тернопільською міською радою, а тому позовні вимоги не можуть бути звернені до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, в зв`язку з чим слід відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області.

Адже, виходячи із змісту позовної заяви про зміну (доповнення) предмету позову, порушення прав ОСОБА_1 на її думку, зумовлено невірним рішенням Тернопільської міської ради від 30.04.2009 № 5/26/102 “Про передачу у приватну власність та надання в оренду земельних ділянок громадянам” в частині передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_2 , а також неякісним виготовленням документів із землеустрою КП “Земельно-кадастрове бюро”.

Будь-яких фактів щодо порушення її прав Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області ОСОБА_1 не було наведено.

Тому вважають, що судом першої інстанції за результатами розгляду справи, в межах повноважень визначених статей 23, 263, 264 ЦПК України, внаслідок всебічного та повного з`ясування обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, прийнято законне та обґрунтоване рішення.

ОСОБА_2 та його представник адвокат Сутковий А.М. у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали, із мотивів викладених у ній.

У судовому засіданні ОСОБА_1 , її представник адвокат Снітинський Б.Є. апеляційної скарги не визнали, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Представник КП “Земельно-кадастрове бюро” Рабець В.М. у судовому засіданні апеляційної скарги не визнав, покладаючись на думку суду.

Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області та Тернопільська міська рада повідомлялися про розгляд справи шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету, про що в матеріалах справи наявна довідка про доставку електронного документа.

Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи

В апеляційну інстанцію ОСОБА_3 не з`явилась і не повідомила причин неявки, будучи належним чином повідомленою про день, час і місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що відповідно до рішення № 770 виконкому Тернопільської міської Ради депутатів трудящих від 09.12.1950, за ОСОБА_8 закріплено земельну ділянку, площею 600 кв.м., для індивідуального будівництва по АДРЕСА_2 .

ОСОБА_4 є власником будинковолодіння в складі житлового будинку та господарських споруд, що знаходяться в АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право власності на будинковолодіння в складі житлового будинку та господарських будівель, виданого виконкомом Тернопільської міської ради 22.06.2006, та зареєстрованого в ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації», 22.06.2006 за № 3032.

Як вбачається з договору дарування 53/100 частини будинковолодіння в складі житлового будинку та господарських будівель від 18.07.2007 (номер бланку ВЕТ 061932, 19.07.2007, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Береш Л.І., за реєстром № 6894), ОСОБА_4 (Дарувальник) передала безоплатно у власність ОСОБА_1 (Обдаровуваній) 53/100 частини будинковолодіння в складі житлового будинку та господарських споруд, що знаходяться в АДРЕСА_2 , а саме: ІІІ підв. пл. 15,2 кв. м., 1-10 ванна, пл. 6,7 кв. м., 1-11 кухн. пл.. 11,7 кв. м., 1-12 житл. кімн, пл. 13,2 кв.м. 2-1 прихож. пл. 14,6 кв.м., 2-2 житл. кімн. пл.. 9,6 кв. м., 2-3 житл. кімн. пл.. 10,3 кв.м., 2-4 житл. кімн. пл.. 19,9 кв. м., 2-5 житл. пл.. 13,7 кв.м., сарай під літ. «Г», частина огорожі №1,2, частина вимощення; в спільному користуванні: 1-9 прихож, пл. 14,02 кв.м.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (Номер інформаційної довідки: 322996633 Дата, час формування: 16.02.2023 03:45:21), відповідне право власності за наведеним вище договором дарування було зареєстровано за ОСОБА_1 21.07.2009.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (Номер інформаційної довідки: 422465999 Дата, час формування: 13.04.2025 11:03:37), 47/100 частини житлового будинку, що знаходяться в АДРЕСА_2 , зареєстровано за ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право на спадщину, №1645 від 19.08.2024..

Отже, власниками житлового будинку та господарських споруд, що знаходяться в АДРЕСА_2 , являється ОСОБА_1 в розмірі 53/100 частин, та 47/100 частини житлового будинку, що знаходяться в АДРЕСА_2 , зареєстровано за ОСОБА_3 .

Суміжним власником присадибної земельної ділянки в АДРЕСА_1 , є відповідач ОСОБА_2 .

Рішенням № 28 виконкому Тернопільської міської Ради депутатів трудящих від 16.01.1959, за ОСОБА_6 закріплено земельну ділянку, площею 600 кв. м., для індивідуального будівництва по АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, видане ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» № 13277194 від 19.01.2007, ОСОБА_2 є власником домоволодіння, яке знаходиться за адресою в АДРЕСА_1 .

Рішення сесії Тернопільської міської ради від 30.04.2009 р. за № 5/26/102 «Про передачу в приватну власність та надання в оренду земельних ділянок громадянам» та Додатку до рішення, було передано безоплатно ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку, площею 0,0588 га, яка знаходиться за адресою в АДРЕСА_1 .

На підставі заяви ОСОБА_2 та договору, КП «Земельно-кадастрове бюро» було розроблена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, площею 0,0588 га, яка знаходиться за адресою в АДРЕСА_1 , землевласник ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 853159 від 25.11.2009, на підставі рішення сесії Тернопільської міської ради від 30.04.2009 р. за № 5/26/102, що він являється власником земельної ділянки, площею 0,0588 га, яка знаходиться за адресою в АДРЕСА_1 .

Державний акт зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010966100658.

Як вбачається з даних Державного земельного кадастру державну реєстрацію земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0588 га, кадастровий номер 6110100000:13:002:0065, власником якої є ОСОБА_2 здійснено 25.11.2009 Тернопільською регіональною філією ДП «Центр ДЗК», на підставі Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку землевласник ОСОБА_2 АДРЕСА_1 , розробленої КП «Земельно-кадастрове бюро».

Згідно з висновку експерта за результатами проведеної судової експертизи з питань землеустрою та земельно-технічної експертизи № 82/10.20/10.7/2023 від 21.08.2023, складеної судовим експертом Арашином О.Л. вбачається, що технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , площею 0,0588 га, кадастровий номер 61110100000:13:002:0065, виготовлена у 2009 році Комунальним підприємством "Земельно-кадастрове бюро" не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування. Причини невідповідності наведені в дослідницькій частині Висновку.

Затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , площею 0,0588 га, кадастровий номер 61110100000:13:002:0065, виготовленої у 2009 році Комунальним підприємством "Земельно-кадастрове бюро", відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування.

Розташування меж земельної ділянки ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , площею 0,0588 га, кадастровий номер 61110100000:13:002:0065, зі сторони суміжного землекористувача ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 не відповідає фактичним межам між будинковолодіннями АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , що встановлені у вигляді огорожі.

Бетонний фундамент та встановлена на ньому огорожа, що проходить між будинковолодіннями АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , повністю знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 61110100000:13:002:0065. Межа земельної ділянки з кадастровим номером 61110100000:13:002:0065 з боку будинковолодіння АДРЕСА_2 зміщена від існуючої огорожі в сторону будинковолодіння АДРЕСА_2 .

Розташування меж земельної ділянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , площею 0,0588 га, кадастровий номер 61110100000:13:002:0065, не відповідає межам суміжного землекористування (будинковолодіння) із західної сторони.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведеної додаткової судової експертизи з питань землеустрою № 148/10.20/2025 від 05.03.2023, складеної судовим експертом Арашином О.Л. вбачається, що надана на дослідження копія Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , площею 0,0588 га, кадастровий номер 61110100000:13:002:0065, виготовлена у 2009 році Комунальним підприємством "Земельно-кадастрове бюро", не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування. Причини невідповідності наведені у дослідницькій частині Висновку.

Затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , площею 0,0588 га, кадастровий номер 61110100000:13:002:0065, виготовленої у 2009 році Комунальним підприємством "Земельно-кадастрове бюро", відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯЖ № 853159 від 25.11.2009, складений та зареєстрований на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_2 , яка виготовлена Комунальним підприємством "Земельно-кадастрове бюро" не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, також межі земельної ділянки ОСОБА_2 не погодженні із власниками земельної ділянки, на якій знаходиться житловий будинок та господарські споруди АДРЕСА_2 , і вони проходять через сарай під літерою Д, який відноситься до житлового будинку та господарських споруд, що знаходяться в АДРЕСА_2 , що свідчить про порушення прав ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою, яка знаходиться в АДРЕСА_2 , що є підставою для визнання його недійсним.

Враховуючи, що державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯЖ № 853159 від 25.11.2009 визнано недійсним, суд вважав, що слід скасувати державну реєстрацію земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0588 га, кадастровий номер 6110100000:13:002:0065, власником якої є ОСОБА_2 , здійснену 25.11.2009 у Державному земельному кадастрі, Тернопільською регіональною філією ДП «Центр ДЗК».

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною першою та другою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами першою, другою, третьою статті 152 ЗК України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно зі статтею 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж; а також: відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж: визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Також у ЗК України закріплено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України (частина перша статті 153 ЗК України).

Відповідно до частини другої статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений позивачем спосіб, має бути наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (частина перша статті 116 ЗК України).

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 ЗК України).

Згідно зі статтями 122 і 123 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Пунктом «а» частини першої статті 12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Передача земельних ділянок у власність відбувається шляхом прийняття уповноваженим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування рішення на підставі проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (статті 118 ЗК України).

Особа, зацікавлена в одержанні у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проєктом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу, який має повноваження на передання у власність таких земельних ділянок.

Цей орган у межах його повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Уповноважений орган у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи, приймає рішення про надання земельної ділянки у власність.

Отже, набуття права власності на земельну ділянку відбувається поетапно: від отримання на розробку проекту землеустрою дозволу, який оформлюється відповідним рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, до затвердження такого проекту цим органом і передання ним земельної ділянки у власність (див. пункт 68 постанови Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 141/55/17 (провадження № 61-8514св24)).

Згідно зі ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (частина перша статті 79 ЗК України).

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (стаття 79-1 ЗК України).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом (стаття 202 ЗК України). Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (частини третя, четверта статті 78-1 ЗК України).

Отже, земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до договору дарування від 18.07.2007, ОСОБА_4 (Дарувальник) передала безоплатно у власність ОСОБА_1 (Обдаровуваній) 53/100 частини будинковолодіння в складі житлового будинку та господарських споруд, що знаходяться в АДРЕСА_2 .

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (Номер інформаційної довідки: 322996633 Дата, час формування: 16.02.2023 03:45:21), відповідне право власності за наведеним вище договором дарування було зареєстровано за ОСОБА_1 ,21.07.2009.

У зв`язку із переходом до неї права власності на частину даного житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, до неї і перейшло право користування на частину присадибною земельною ділянкою в АДРЕСА_2 .

Крім цього, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (Номер інформаційної довідки: 422465999 Дата, час формування: 13.04.2025 11:03:37), 47/100 частини житлового будинку, що знаходяться в АДРЕСА_2 , зареєстровано за ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право на спадщину, № 1645 від 19.08.2024.

Отже, власниками житлового будинку та господарських споруд, що знаходяться в АДРЕСА_2 , являється ОСОБА_1 в розмірі 53/100 частин, та 47/100 частини житлового будинку, що знаходяться в АДРЕСА_2 , зареєстровано за ОСОБА_3 .

Суміжним власником присадибної земельної ділянки в АДРЕСА_1 , площею 0,0588 га є відповідач ОСОБА_2 .

Рішенням № 28 виконкому Тернопільської міської Ради депутатів трудящих від 16.01.1959, за ОСОБА_6 закріплено земельну ділянку, площею 600 кв.м., для індивідуального будівництва по АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, видане ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» № 13277194 від 19.01.2007, ОСОБА_2 є власником домоволодіння, яке знаходиться за адресою в АДРЕСА_1 .

Рішенням сесії Тернопільської міської ради від 30.04.2009 р. за № 5/26/102 «Про передачу в приватну власність та надання в оренду земельних ділянок громадянам» та Додатку до рішення було передано безоплатно ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку, площею 0,0588 га, яка знаходиться за адресою в АДРЕСА_1 .

На підставі заяви ОСОБА_2 та договору, КП «Земельно-кадастрове бюро» було розроблена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, площею 0,0588 га, яка знаходиться за адресою в АДРЕСА_1 , землевласник ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 853159 від 25.11.2009, на підставі рішення сесії Тернопільської міської ради від 30.04.2009 р. за № 5/26/102, що він являється власником земельної ділянки, площею 0,0588 га, яка знаходиться за адресою в АДРЕСА_1 .

Державний акт зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010966100658.

Як вбачається з даних Державного земельного кадастру державну реєстрацію земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0588 га, кадастровий номер 6110100000:13:002:0065, власником якої є ОСОБА_2 здійснено 25.11.2009 Тернопільською регіональною філією ДП «Центр ДЗК», на підставі Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку землевласник ОСОБА_2 АДРЕСА_1 , розробленої КП «Земельно-кадастрове бюро».

Отже, право власності на земельну ділянку набуто ОСОБА_2 відповідно до ст. 81 ЗК України на підставі приватизації земельної ділянки, що була раніше надана у користування.

Разом з цим, як видно з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 не зверталася до органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування, відповідно відсутнє рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а в подальшому погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в зв`язку з чим відсутні докази законного інтересу на користування земельною ділянкою саме тієї площі та конфігурації, що визначені не поданим на затвердження проектом землеустрою, який також не погоджений й усіма уповноваженими особами, що є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові. Встановивши відсутність порушеного права позивача, не слід здійснювати оцінку обраного позивачем способу захисту відсутнього у нього порушеного права (інтересу) та правову оцінку по суті спору (див. постанови Верховного Суду від 03 червня 2025 року у справі № 685/54/21 (провадження № 61-3840св25), від 04 жовтня 2020 року у справі № 507/1130/20 (провадження № 61-6996св23).

Таким чином, колегія суддів вважає, що відсутнє порушене право чи законний інтерес позивачки, адже законне сподівання на оформлення прав на земельну ділянку виникає з моменту звернення до органу місцевого самоврядування з проханням затвердити погоджений проект землеустрою та передати ділянку у власність чи користування, а до цього моменту особа повинна усвідомлювати, що земельна ділянка може бути надана у власність іншій особі (див. постанови Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі № 607/10862/22 (провадження № 61-13281св23), від 01 липня 2022 року у справі № 700/309/20 (провадження 61-11769св21).

У Рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 надано офіційне тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, який зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині згаданого Рішення Конституційного Суду України.

Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 1 та 4 частини першої статті 376 ЦПК України).

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Сутковий А.М. слід задовольнити, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким у позові ОСОБА_1 до Комунального підприємства “Земельно-кадастрове бюро”, ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити дії, скасувати рішення, державного акту, запису про державну реєстрацію, відмовити у зв`язку з їх недоведеністю.

У постанові Верховного Суду від 29 серпня 2024 року у справі № 905/830/21 зазначено, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється у тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати. Таким чином, скасування первісного судового рішення за результатом розгляду касаційної скарги є самостійною підставою для скасування додаткового судового рішення до нього (подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 911/132/14, від 06 грудня 2023 року у справі № 910/10294/22).

У зв`язку із тим, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення суду і відмову у позові, то додаткове судове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 травня 2026 року, яким вирішено питання судових витрат також підлягає скасуванню і судові витрати залишаються за позивачем.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції скасоване та відмовлено у задоволенні позову, тому із позивача ОСОБА_1 слід стягнути на користь ОСОБА_2 3633,50 грн судового збору, сплаченого в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Сутковий Андрій Миколайович задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 квітня 2026 року та додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким у позові ОСОБА_1 до Комунального підприємства “Земельно-кадастрове бюро”, ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити дії, скасувати рішення, державного акту, запису про державну реєстрацію, відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 3633,50 грн судового збору сплаченого в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 жовтня 2026 року.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: Б.О. Гірський

О.З. Костів