Суд: Сумський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №592/7411/23
Суддя: Рунов В. Ю.
Справа №592/7411/23Головуючий у суді 1-ї інстанції - Катрич О. М.
Номер провадження 33/816/16/26Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 483 КУпАП
ПОСТАНОВА
Іменем України
27 жовтня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми справу про порушення митних правил № 592/7411/23 за апеляційною скаргою представника Сумської митниці ВОРУШИЛА М. В. на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 30.10.2023, якою провадження в справі про порушення митних правил за ч. 1 ст. 483 МК України стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1
закрите за відсутністю в його діях складу правопорушення,
учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:
представника митниці – Великодної Н. О.,
захисника – адвоката Хурсенка С. О.,
установив:
У поданій апеляційній скарзі представник Сумської митниці ВОРУШИЛО М. В. просить скасувати постанову судді першої інстанції, визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК, та накласти на нього стягнення в межах санкції цієї статті, оскільки висновки суду про відсутність в діях ОСОБА_2 складу правопорушення не гуртуються на матеріалах справи.
Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 30.10.2023 провадження в справі про порушення митних правил за ч. 1 ст. 483 МК стосовно ОСОБА_2 закрите за відсутністю в його діях складу правопорушення.
Згідно протоколу про порушення митних правил № 0071/80500/23 від 01.05.2023, 01.02.2022 ОСОБА_3 через декларанта ФОП ОСОБА_4 подано до сектору митного оформлення «Тростянець» МП «Суми» Сумської митниці МД ІМ40ДЕ № UA805030/2022/000418 з метою оформлення відповідно до митного режиму «імпорт» товару «Автомобіль легковий, що був у користуванні; марка: Volkswagen; модель: Touran; номер кузова (Vin): НОМЕР_1 ; календарний рік виготовлення – 2011; дата першої реєстрації – 14.10.2011, код УКТЗЕД 8703329030».
Разом з митною декларацією декларантом були подані документи на т/з, у тому числі договір купівлі-продажу без номера та дати, відповідно до якого ОСОБА_3 придбав вказаний автомобіль у компанії Nord-Ехport, Данія за фактурною вартістю товару 1200 EUR.
З метою перевірки достовірності поданих до митного оформлення документів Сумською митницею було ініційовано направлення відповідного запиту до митних органів Королівства Данія.
За інформацією митних органів Королівства Данія та отриманих копій документів було встановлено, що фактично компанія Nord-Export продала вказаний автомобіль датській компанії Middag Pa Ukrainsk за суму у 20000 датський крон. Компанія Middag Pa Ukrainsk в подальшому продала автомобіль громадянину ОСОБА_5 , Ravngardsvej 35, 8370 Hadsten, Данія за суму 21000 датських крон. Відповідно до інформації компанії Middag Pa Ukrainsk, автомобіль за дорученням громадянина ОСОБА_6 був забраний для його експорту до України ОСОБА_7 , Україна, тобто т/з був фактично експортований з території Королівства Данія за ціною 21000 датських кроті, що значно перевищує у перерахунку на гривні України 1200 EUR.
За наявною інформацією Автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» т/з було ввезено на митну територію України 29.01.2022 через ПП «Краківець-Корчова» МП «Яворів» Львівської митниці ОСОБА_2 , де ним до митного контролю було надано як підставу для переміщення, договір купівлі-продажу без номера, де покупцем т/з було зазначено ОСОБА_3 , а ціна придбання автомобіля складала 1200 EUR.
Розглянувши протокол, суддя суду першої інстанції дійшла висновку про те, що будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 умисно подав органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості, надано не було.
Вислухавши доводи представника Сумської митниці Великодної Н. О., яка підтримала апеляційну скаргу, доводи захисника Хурсенка С. О., який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення судді без змін, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вказана вище апеляційна скарга представника митниці задоволенню не підлягає з таких підстав.
Зокрема, відповідно ч. 1 ст. 486 МК, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, а згідно ч. 2 цієї статті провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у ст. 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв`язку з оскарженням.
Провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до МК, а в частині, що не регулюється ним, – згідно законодавства України про адміністративні правопорушення (ст. 487 МК).
Відповідно ст. 458 МК, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, т/з комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу правопорушення – сукупності юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначають вчинене протиправне діяння як конкретне адміністративне правопорушення. Тобто, при складанні протоколу про порушення митних правил враховуються ознаки складу правопорушення, які мають узгоджуватись з диспозицією статті, до відповідальності за якою притягується особа. У іншому випадку відсутність однієї із ознак складу правопорушення виключає можливість притягнення особи до відповідальності.
Як убачається з протоколу про порушення митних правил № 0071/80500/23 від 01.05.2023, підставою для притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК стали обставини переміщення ним через митний кордон України автомобіля марки «Volkswagen Touran», 2011 року виготовлення, Vin: НОМЕР_1 , код УКТЗЕД 8703329030.
За висновком митного органу, ОСОБА_2 вчинив дії, спрямовані на переміщення зазначеного автомобіля з приховуванням від митного контролю шляхом подання як підстави для його переміщення підроблених документів, що містять неправдиві відомості щодо вартості т/з, а саме, що фактична вартість т/з становила 21000 датських крон (за курсом НБУ на 29.01.2022 еквівалентно 91261,80 грн), тоді як у поданому договорі купівлі-продажу б/н його вартість визначено в розмірі 1200 євро, або 38811,84 грн за відповідним курсом.
На підтвердження такого висновку митний орган послався на відомості, отримані від митних органів Королівства Данія, які свідчать про невідповідність вартості автомобіля, зазначеної у договорі купівлі-продажу, його фактичній вартості.
Апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу, що встановлення розбіжності між цінами, зазначеними в документах щодо різних операцій із відчуження т/з, ще не свідчить про вчинення особою порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК, оскільки для вирішення питання про наявність у діях ОСОБА_2 складу цього правопорушення необхідно з`ясувати обставини придбання та подальшого продажу автомобіля, характер його участі у відповідних операціях, походження поданих митному органу документів, а також наявність доказів їх підроблення чи зазначення в них неправдивих відомостей.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 483 МК настає за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.
Безпосереднім об`єктом правопорушення, передбаченого ст. 483 МК, є встановлений порядок переміщення товарів через митний кордон України, а його об`єктивна сторона полягає у переміщенні або вчиненні дій, спрямованих на переміщення товарів із приховуванням від митного контролю в один із передбачених законом способів.
Суб`єктивна сторона зазначеного правопорушення характеризується прямим умислом, який передбачає усвідомлення особою протиправного характеру своїх дій та їх спрямованості на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, з метою унеможливлення правильного визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.
УКТ ЗЕД (Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності) – це універсальна цифрова система кодування товарів, яка є обов`язковою для митного оформлення та міжнародної торгівлі в Україні. Код визначає, чи потрібні на товар спеціальні дозволи, ліцензії, сертифікати якості або санітарно-епідеміологічні висновки та від його правильності залежить розмір ввізного або вивізного мита, ставки ПДВ та акцизного податку.
Таким чином, під час вирішення питання про відповідальність особи за ч. 1 ст. 483 МК необхідно встановити не лише факт переміщення товару та подання відповідних документів, а й те, що такі документи були підробленими або містили неправдиві відомості, а особа усвідомлювала ці обставини та умисно використала їх для переміщення товару з приховуванням від митного контролю. При цьому правова оцінка дій особи має здійснюватися з урахуванням її фактичної ролі у переміщенні товару та обсягу обов`язків, які вона виконувала.
Відповідно п. 37 ст. 4 МК перевізник – це особа, яка переміщує товари або бере на себе зобов`язання та відповідальність за переміщення товарів через митний кордон України та/або митною територією України, а згідно ч. 2 ст. 460 цього Кодексу перевізники несуть відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу як підстави для переміщення цих товарів документів, що містять неправдиві відомості (ст. 483 МК), виключно у разі якщо ці відомості стосуються кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, а перевізниками не вжито заходів до перевірки правдивості зазначених відомостей або у разі неможливості такої перевірки не внесено відповідного запису до міжнародної автомобільної накладної (CMR).
Зміст наведених положень закону свідчить про необхідність розмежування відповідальності особи, яка безпосередньо здійснювала придбання товару, визначала умови його продажу та оформлювала відповідні документи, і перевізника, участь якого обмежувалася доставленням товару та пред`явленням отриманих разом із ним документів під час перетину митного кордону.
Як установлено під час розгляду справи, 18.01.2022 ОСОБА_3 видав ОСОБА_2 довіреність, якою уповноважив його придбати на своє ім`я автомобіль на території України або за її межами, підписувати й отримувати документи, пов`язані з придбанням т/з, а також транспортувати його до місця проживання довірителя. Проте сам зміст довіреності підтверджує лише надання ОСОБА_2 відповідних повноважень і не свідчить про фактичне здійснення ним усіх передбачених цим документом дій. Зокрема, наявність повноважень на придбання автомобіля та підписання договору купівлі-продажу не підтверджує, що ОСОБА_2 особисто отримав грошові кошти, придбав за них т/з, брав участь у визначенні вартості т/з, здійснював розрахунки з продавцем або укладав договір, який надалі було подано митному органу.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 заперечив свою вину в порушенні митних правил та зазначив, що не брав участі у придбанні автомобіля, не був стороною договору купівлі-продажу та не мав відношення до його оформлення. Придбанням автомобіля за кордоном на прохання ОСОБА_3 займався ОСОБА_8 , від якого він отримав т/з разом із пакетом документів, які згодом пред`явив митному органу під час перетину кордону. 29.01.2022 через ПП «Краківець-Корчова» він ввіз автомобіль на митну територію України, після чого передав його разом з документами ОСОБА_3 , на виконання доручення якого і здійснював перевезення.
ОСОБА_2 також зазначив, що не був обізнаний з обставинами попередніх операцій із продажу автомобіля між датськими компаніями, не знав про його придбання ОСОБА_9 у компанії Middag Pa Ukrainsk за 21000 датських крон та не мав відомостей про фактичний розмір коштів, сплачених під час попередніх операцій із відчуження т/з.
Документи, які супроводжували автомобіль, він отримав від ОСОБА_6 в країні відправлення, а обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви щодо їх достовірності, йому відомо не було. При цьому, технічний стан автомобіля, тривалість його експлуатації та пробіг, на його думку, відповідали вартості, зазначеній у договорі купівлі-продажу.
Такі пояснення ОСОБА_2 узгоджуються з письмовими поясненнями ОСОБА_6 , який підтвердив, що 20.01.2022 він придбав автомобіль «Volkswagen Touran» у компанії Middag Pa Ukrainsk за 21000 датських крон. Автомобіль мав технічні несправності, у зв`язку з чим він вирішив перепродати його своєму знайомому ОСОБА_3 через компанію Nord-Export за 1200 євро, попередивши покупця про наявні недоліки т/з. ОСОБА_3 повідомив йому, що для перевезення автомобіля з Данії до України за його дорученням прибуде ОСОБА_2 . Після прибуття останнього ОСОБА_8 передав йому автомобіль, технічний паспорт та договір купівлі-продажу, укладений між компанією Nord-Export і ОСОБА_3 , у якому вартість т/з становила 1200 євро.
Таким чином, ОСОБА_8 , який безпосередньо займався придбанням та подальшим продажом автомобіля, підтвердив, що ОСОБА_2 отримав т/з разом із уже оформленими документами виключно для його доставлення в Україну, що у свою чергу узгоджується і з відомостями, отриманими від митних органів Королівства Данія.
Так, згідно листа митних органів Королівства Данія (неофіційний переклад) та долучених до нього копій документів, 23.11.2021 компанія Nord-Export придбала автомобіль у компанії Securitas A/S за 20000 датських крон. Надалі компанія Nord-Export продала його компанії Middag Pa Ukrainsk за 20000 датських крон, яка 20.01.2022 продала цей т/з ОСОБА_5 за 21000 датських крон. Компанія Middag Pa Ukrainsk підтвердила, що покупцем автомобіля був саме ОСОБА_8 , а ОСОБА_2 за його дорученням отримав т/з для подальшого вивезення з Данії до України. Більше того, у відповіді данської сторони прямо зазначено, що прізвище ОСОБА_2 міститься в рахунку № 12 виключно у зв`язку з тим, що він керував автомобілем під час його транспортування до України.
Наведені відомості мають істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки зазначені у офіційному листі митниці Королівства Данія і походять від компанії, яка безпосередньо здійснювала продаж автомобіля ОСОБА_5 , а також підтверджують, що ОСОБА_2 не був реальним покупцем т/з за цією операцією, не визначав умов його придбання, а виконував виключно функції перевізника.
Апеляційний суд звертає увагу, що інформація митних органів Королівства Данія стосується попередніх операцій із відчуження автомобіля, останньою з яких був його продаж ОСОБА_5 за 21000 датських крон. Натомість документ, поданий під час переміщення автомобіля через митний кордон України, стосується іншої операції – продажу т/з ОСОБА_3 через компанію Nord-Export за 1200 євро, відтак ідеться про різні правочини, укладені за участю різних осіб, що виключає можливість автоматичного ототожнення вартості автомобіля за попередньою операцією з ціною його подальшого продажу.
Сам факт придбання ОСОБА_9 автомобіля за 21000 датських крон не спростовує можливості його наступного відчуження за 1200 євро. При цьому митним органом не надано доказів, які б спростовували пояснення ОСОБА_6 щодо подальшого продажу автомобіля ОСОБА_3 за зазначеною ціною, підтверджували підроблення відповідного договору купівлі-продажу або внесення до нього неправдивих відомостей.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що договір купівлі-продажу між компанією Nord-Export та ОСОБА_3 не укладався, що зазначена в ньому ціна не відповідала домовленості сторін або що фактична сума розрахунків за цією операцією була іншою.
Натомість висновок митного органу про недостовірність зазначеної в договорі вартості ґрунтується на порівнянні ціни попереднього придбання автомобіля ОСОБА_9 із ціною його подальшого продажу ОСОБА_3 . Однак сама розбіжність між цінами різних операцій із відчуження одного т/з не підтверджує підроблення договору або зазначення в ньому неправдивих відомостей щодо вартості автомобіля.
Апеляційний суд враховує також письмові пояснення митного брокера ОСОБА_4 , який повідомив, що 26.01.2022 до нього звернувся ОСОБА_3 з питання митного оформлення автомобіля «Volkswagen Touran». 01.02.2022 ОСОБА_4 подав до сектору митного оформлення «Тростянець» МП «Суми» Сумської митниці МД ІМ40ДЕ № UA805030/2022/000418 з метою оформлення т/з в митному режимі імпорту. Для митного оформлення було використано технічний паспорт автомобіля та договір купівлі-продажу, згідно з яким ОСОБА_3 придбав т/з у компанії Nord-Export за 1200 євро. Зазначені документи митний брокер отримав безпосередньо від ОСОБА_3 , сумнівів у їх достовірності не виникало. Митним органом було прийнято заявлену митну вартість автомобіля в розмірі 1400 євро, яка складалася з фактурної вартості т/з – 1200 євро та витрат на транспортування – 200 євро.
Зазначені обставини підтверджують, що подальше митне оформлення автомобіля здійснювалося за участю його реального покупця ОСОБА_3 та митного брокера, який отримав документи безпосередньо від останнього.
Водночас матеріали справи не містять доказів участі ОСОБА_2 у визначенні митної вартості автомобіля, складанні митної декларації, підготовці документів для митного оформлення чи наданні митному брокеру будь-яких вказівок щодо зазначення вартості т/з тощо.
Оцінюючи наведені обставини в сукупності, апеляційний суд виходить із того, що фактична роль ОСОБА_2 у переміщенні автомобіля через митний кордон України полягала в його отриманні на території Данії, доставленні в Україну та пред`явленні митному органу документів, які були передані йому разом із т/з. При цьому обсяг повноважень, передбачених виданою йому довіреністю, не може підміняти встановлення фактично вчинених ним дій.
Жодним із досліджених доказів не підтверджено, що ОСОБА_2 особисто придбав автомобіль, уклав договір купівлі-продажу, визначив його ціну, здійснював розрахунки з продавцем або іншим способом брав участь в оформленні документів, які стали підставою для переміщення т/з через митний кордон України, і навпаки, його участь як перевізника підтверджується поясненнями ОСОБА_6 , змістом довіреності в частині повноважень на транспортування т/з та відомостями, отриманими від митних органів Королівства Данія.
Особливої уваги заслуговує те, що данська компанія Middag Pa Ukrainsk прямо пов`язала зазначення прізвища ОСОБА_2 у відповідному рахунку виключно з фактом перевезення ним автомобіля, а не з участю в його придбанні чи продажу, тому за такого фактичного змісту дій ОСОБА_2 його відповідальність не може обґрунтовуватися лише тим, що саме він фізично перемістив автомобіль через митний кордон України та пред`явив документи, отримані від іншої особи.
Для висновку про наявність у його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК, необхідно довести, що подані документи були підробленими або містили неправдиві відомості, а ОСОБА_2 усвідомлював це та умисно використав їх для приховування автомобіля від митного контролю, що відсутнє у матеріалах справи.
Зокрема, відсутні докази обізнаності ОСОБА_2 про ціну, за якою ОСОБА_8 придбав автомобіль у компанії Middag Pa Ukrainsk, про попередні операції з його відчуження, фактичні розрахунки між учасниками цих операцій або можливу невідповідність відомостей у договорі купівлі-продажу, переданому йому для супроводження т/з.
Також не встановлено, що ОСОБА_2 сприяв оформленню документів із неправдивими відомостями, погоджував із будь-ким заниження вартості автомобіля чи вчиняв інші дії, спрямовані на його переміщення з приховуванням від митного контролю, а у справі відсутні докази підроблення договору купівлі-продажу між компанією Nord-Export та ОСОБА_3 або недостовірності зазначеної в ньому ціни саме за цією операцією.
Наявність відомостей про попередній продаж автомобіля за іншою ціною не усуває необхідності доведення цих обставин та не може замінювати відповідні докази.
Апеляційний суд також бере до уваги, що згідно ч. 2 ст. 460 МК відповідальність перевізника за подання документів, які містять неправдиві відомості, законодавець пов`язує з конкретно визначеними умовами, що стосуються кількості вантажних місць, їх маркування та номерів.
Натомість у цій справі підставою для складання протоколу стало твердження митного органу про недостовірність відомостей щодо вартості автомобіля, зазначених у договорі купівлі-продажу, який ОСОБА_2 отримав разом із т/з від ОСОБА_6 , хоч участь ОСОБА_2 обмежувалася виконанням функцій перевізника, а його причетність до придбання автомобіля, визначення його вартості чи оформлення договору купівлі-продажу не доведена, тому підстав для покладення на нього відповідальності за можливу недостовірність зазначених у договорі відомостей щодо ціни т/з немає. При цьому митним органом не доведено й того, що сам договір був підробленим або містив неправдиві відомості, а ОСОБА_2 знав про такі обставини.
Висновки митного органу ґрунтуються переважно на встановленій розбіжності між вартістю автомобіля за попередньою операцією його продажу та ціною, зазначеною в договорі, поданому під час переміщення т/з через митний кордон України, без належного підтвердження недостовірності цього договору та умисного характеру дій ОСОБА_2 . При цьому після переміщення автомобіля через митний кордон України його митне оформлення було здійснено на підставі тих самих документів, які ОСОБА_2 отримав разом із т/з та пред`явив під час перетину кордону. Митним органом було прийнято заявлену митну вартість автомобіля, нараховано та сплачено відповідні митні платежі, після чого т/з у встановленому порядку зареєстровано. Тобто, подані ОСОБА_2 документи надалі використовувалися для митного оформлення автомобіля без зміни зазначених у них відомостей щодо його придбання та вартості. Хоча факт здійснення митного оформлення та державної реєстрації т/з не виключає можливості подальшого встановлення недостовірності відповідних документів, у цій справі митним органом не доведено ні їх підроблення чи зазначення в них неправдивих відомостей, ні обізнаності ОСОБА_2 про такі обставини.
Згідно ст. 495 МК, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим апеляційний суд погоджується із висновком судді суду першої інстанції про те, що наявні у справі докази не є достатніми для підтвердження факту скоєння ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК.
Відповідно ст. 8, ч. 2 ст. 62 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачяться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу (абз. 1-3 п. 4 рішення ВП КСУ від 26.02.2019 у справі № 1-р/2019).
Зазначене узгоджується і з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.
Таким чином, ретельно дослідивши та перевіривши в ході розгляду усі наявні в справі докази, апеляційний суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні даного правопорушення в судовому засіданні встановлено не було. При цьому всі передбачені законом можливості для усунення розумних сумнівів в суді апеляційної інстанції були вичерпані, а сукупність зібраних та проаналізованих у справі доказів не дозволяє їх спростувати у категоричній формі, внаслідок чого доводи апеляційної скарги представника митниці є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Суддя суду першої інстанції не вийшла за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою митниці, яка склала протокол про адміністративне правопорушення – ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, дотримавшись при розгляді справи в повному обсязі положень ст. 268, 279, 280 КУпАП, у зв`язку з чим постанова є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, внаслідок чого вона підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, –
постановив:
Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 30.10.2023 стосовно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу представника Сумської митниці ВОРУШИЛА М. В. на цю постанову – без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В. Ю. Рунов
Оригінал: reyestr.court.gov.ua