Суд: Одеський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: щодо реєстрації або обліку прав на майно
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №522/21379/24
Суддя: Комлева О. С.
Номер провадження: 22-ц/813/4295/26
Справа № 522/21379/24
Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я.
Доповідач Комлева О. С.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.10.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,
з участю секретаря Громовенко А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 липня 2025 року, постановленого під головуванням судді Бондар В.Я., повний текст рішення складений 17 липня 2025 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ткаченко Інни Валеріївни, товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт», третя особа: ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрації та скасування запису про державну реєстрацію, -
в с т а н о в и в:
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ткаченко І.В., товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт» (далі ТОВ «ФК «Фінрайт»), третя особа: ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрації та скасування запису про державну реєстрацію, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень, індексний номер: 74986260 від 11.09.2024 приватного нотаріуса ОМНУ Ткаченко І.В. щодо реєстрації права власності на машино-місце № НОМЕР_1 , розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «ФК «Фінрайт»;
- скасувати запис в Державному реєстрі речових прав про реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 74986260 від 11.09.2024 приватного нотаріуса ОМНУ Ткаченко І.В. щодо реєстрації права власності на машино-місце № НОМЕР_1 , розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «ФК «Фінрайт»;
- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав їх обтяжень, індексний номер: 74985195 від 11.09.2024 приватного нотаріуса ОМНУ Ткаченко І.В. щодо реєстрації права власності на машино-місце № НОМЕР_2 , розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «ФК «Фінрайт»;
- скасувати запис в Державному реєстрі речових прав про реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 74985195 від 11.09.2024 приватного нотаріуса ОМНУ Ткаченко І.В. щодо реєстрації права власності на машино-місце № НОМЕР_2 , розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «ФК «Фінрайт».
В обґрунтування позову зазначала, що 17.01.2022 року між ОСОБА_3 як іпотекодавцем та АТ «АКБ «Конкорд» як іпотекодержателем, укладено іпотечний договір №70.07.000025, за умовами якого позивачем забезпечено виконання позичальником ОСОБА_2 перед банком кредитного договору №20.07.000040 від 17.01.2022 року. Два машиномісця, які належать позивачці вибули з її власності, поза її відомістю та волею. Позивачці мала направлятися вимога про усунення порушень не менше як за 6 місяців до звернення стягнення на предмет іпотеки, однак така вимога надсилалася за три місяці. Також позивачка вважає, що відповідачем не було надано всіх документів необхідних для реєстрації права власності. Машиномісця визначені у розмірі меншому на момент їх передачі в іпотеку, що свідчить про відсутність оцінки належного позивачу майна. Перереєстрація права власності відбулася під час дії мораторія.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 липня 2025 року позов ОСОБА_1 залишений без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно дослідив та оцінив докази, оскільки не взяв до уваги, що умови договору передбачають обов`язок іпотеко держателя повідомити її письмово та належним чином про будь-які обставини стосовно виконання умов договору або звернення стягнення на предмет іпотеки.
ТОВ «ФК «Фінрайт», в особі представника Погорєлова Ю.А. подало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому також просило поновити строк, у зв`язку з тим, що ТОВ «ФК «Фінрайт» зареєстровано та фактично знаходиться у м. Харкові, а Харків та Харківська область є зоною активних бойових дій, постійні та тривалі відключення світла та перебої в інтернеті перешкоджали для своєчасного вчинення процесуальних дій, які є поважними причинами для поновлення строку.
З урахуванням зазначених обставин, колегія суддів вважає, що поновлення строку в даному випадку буде сприяти виконанню завдання цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, і однією з основних засад (принципів) якого є змагальність сторін, та з метою всебічного, об`єктивного та повного встановлення всіх обставин справи, суд вважає за необхідне, поновити представнику ТОВ «ФК «Фінрайт» пропущений ним строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
У своєму відзиві на апеляційну скаргу, представник ТОВ «ФК «Фінрайт» - Погорєлов Ю.А. просить відмовити в задоволені апеляційної скарги, рішення суду залишити в силі, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність доводів апеляційної скарги, які не можуть бути підставами для скасування рішення суду, прийнятого відповідно до норм матеріального та процесуального права.
В судове засідання призначене на 20 жовтня 2026 року ОСОБА_1 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Ткаченко І.В., ОСОБА_2 не з`явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 55, 56, 56 зв.б., 57-59 т. 2).
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання та явка яких не визнавалась судом обов`язковою.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення Горбачової О.А., представника ТОВ «ФК «Фінрайт», перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за наступних підстав.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 17 січня 2022 року між АТ «АКБ «Конкорд» та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір №70.07.000025, за умовами якого договір забезпечує виконання позичальником ОСОБА_2 зобов`язань, що випливають з укладеного між нею як позичальником та АТ «АКБ «Конкорд» кредитного договору №20.07.000040 від 17.01.2022, угод до кредитного договору, які можуть бути укладені в майбутньому. Предметом іпотеки виступило машиномісце №5, загальною площею 17,5 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:2058119251101 та машиномісце № НОМЕР_1 , загальною площею 16,1 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:2058140751101, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Договір зареєстрований приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М. за №46 (а.с. 167 на звороті-169 т. 1).
Згідно п.5.1.1. іпотечного договору №70.07.000025 від 17.01.2022 року, даний пункт договору надає право Іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом: прийняття іпотекодержателем предмету іпотеки у власність в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, визначеному ст. 37 Закону України «Про іпотеку».
10 травня 2024 року між АТ «АКБ «Конкорд» та ТОВ «ФК «Фінрайт» укладено договір №GL4N025854 про відступлення прав вимоги, який разом з додатком №1 реєстром договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами, свідчать про те, що ТОВ «ФК «Фінрайт» набуло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №20.07.000040 від 17.01.2022 року та до ОСОБА_1 за іпотечним договором №70.07.000025 від 17.01.2025 року (а.с. 178 на звороті-179 т. 1).
ТОВ «ФК «Фінрайт» 14.05.2024 року надіслало ОСОБА_2 та ОСОБА_1 лист з повідомленням про відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами, яке щодо позивачки повернулося з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 157 на звороті, 158 т. 1).
30.05.2024 року ТОВ «ФК «Фінрайт» надіслало ОСОБА_2 та ОСОБА_1 письмове повідомлення (вимогу), згідно якої вимагав усунення порушення кредитного та іпотечного договорів та попереджало про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі не усунення порушень, яке щодо позивачки повернулося з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с. 183-184, 161 т. 1).
13.08.2024 року ТОВ «ФК «Фінрайт» надіслало ОСОБА_2 та ОСОБА_1 письмове повідомлення (вимогу), згідно якої вимагав усунення порушення кредитного та іпотечного договорів та попереджало про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі не усунення порушень, яке щодо позивачки повернулося з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с. 164-165, 160 т. 1).
03.09.2024 року суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 проведено оцінку майна та складено звіт, згідно якого справедлива (ринкова) вартість машиномісця №5, загальною площею 17,5 кв.м. складає 201 300 грн., справедлива (ринкова) вартість машиномісця № НОМЕР_1 , загальною площею 16,1 кв.м. складає 185 200 грн. (а.с. 170-173 т. 1).
05.09.2024 року право власності на предмет іпотеки: машиномісце № НОМЕР_2 та машиномісце № НОМЕР_1 , які розташовані за адерсою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ТОВ «ФК «Фінрайт» на підставі іпотечного договору, договору про відступлення прав вимоги, вимога іпотекодержателя про усунення порушень, довідки про суму боргу, висновок про вартість майна, рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення (а.с. 24-27 т. 1).
Залишаючи позов ОСОБА_1 без задоволення, суд першої інстанції виходив з наступного.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині першій статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов`язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами).
Отже, у випадку настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором, у тому числі і випадку, передбаченому частиною другою статті 1050 ЦК України, позичальник повинен повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти.
Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» (тут і надалі в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Відповідно до статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Згідно з частиною першою статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Подібні положення закріплені у Законі України «Про іпотеку» в редакції, чинній на момент звернення стягнення на предмет іпотеки (05.09.2024).
Тобто, законодавством і на момент укладення іпотечного договору, і на момент звернення стягнення на предмет іпотеки був передбачений спосіб задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки як шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса (у примусовому порядку), так і шляхом позасудового (добровільного) врегулювання згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, зокрема й шляхом передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.
Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом договору іпотеки, є не лише окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя, але й відповідне застереження в іпотечному договорі.
Згідно з пунктом 61 Порядку № 1127 (у редакції, чинній на час проведення реєстрації права власності, тобто станом на 19 листопада 2021 року) для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:
1) оригінал або засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
2) оригінал або засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або
оригінал або засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або
оригінал або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або
засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, комунікаційної або інформаційно-комунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, або інші документи, передбачені договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, що підтверджують факт належного виконання іпотекодержателем вимог законодавства щодо направлення вимоги, зазначеної у підпункті 1 цього пункту, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами, або інші документи, передбачені договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, що підтверджують факт належного виконання іпотекодержателем вимог законодавства щодо направлення вимоги, зазначеної у підпункті 1 цього пункту).
Вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, незалежно від обраного іпотекодержателем способу її направлення, передбаченого цим підпунктом, повинна бути надіслана не раніше шести місяців до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації.
Отже, у пункті 61 Порядку № 1127 визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і державний реєстратор під час її проведення приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.
У разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем у загальному порядку. За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Таким чином, недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя. Метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання (постанова Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі № 715/1788/19 (провадження № 61-6548св20)).
Належним необхідно вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку. Належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також необхідно вважати таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання (п. 54-60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19)).
Суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ТОВ «ФК «Фінрайт» виконав свій обов`язок щодо повідомлення про усунення порушення кредитного та іпотечного договорів та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі не усунення порушень, оскільки двічі направляв вимогу про усунення порушення з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме 30.05.2024 року та 13.08.2024 року, які позивачкою не були отримані та повернулися з відміткою «за закінченням строку зберігання».
Судом вірно зазначено, що конструкція «вимога повинна бути надіслана не раніше шести місяців до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації» означає, що після відправлення вимоги має пройти не більше 6 місяців до державної реєстрації, в той час як позивачка помилково трактує таку норму, як таку що означає, що має пройти більше 6 місяців між направленням вимоги та проведенням державної реєстрації.
Таким чином, іпотекодержатель довів дотримання ним вимог пункту 61 Порядку № 1127, яким врегульовано порядок державної реєстрації речових прав, а саме надав докази повторного направлення (не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць) вимоги про усунення порушення, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з цих підстав.
На підставі вищевикладеного, суд встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному їх дослідженні, дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без задоволення.
Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
При цьому, суд першої інстанції при застосуванні норм права до вказаних правовідносин вірно врахував висновки щодо застосування норм матеріального права, викладених у постановах Верховного Суду.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції неправильно дослідив та оцінив докази, оскільки не взяв до уваги, що умови договору передбачають обов`язок іпотекодержателя повідомити її письмово та належним чином про будь-які обставини стосовно виконання умов договору або звернення стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів залишає без задоволення, з підстав того, що відповідно до п. 4.2. умов іпотечного договору, погодженого сторонами, передбачено, що сторони за взаємною згодою встановили, що визначений у цьому пункті договору 60 денний строк починає відліковуватись з дати, отримання іпотекодавцем такого повідомлення. Сторони домовились, що повідомлення вважається отриманим позичальником та іпотекодавцем після спливу триденного терміну з дня його відправлення іпотекодержателем на адресу позичальника, визначеному у розділі 9 цього договору, що підтверджується відповідним поштовим чеком або документом кур`єрської служби.
Судом першої інстанції встановлено, що 30.05.2024 року ТОВ «ФК «Фінрайт» надіслало ОСОБА_2 та ОСОБА_1 письмове повідомлення (вимогу), згідно якої вимагав усунення порушення кредитного та іпотечного договорів та попереджало про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі не усунення порушень, яке щодо позивачки повернулося з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с. 183-184, 161 т. 1).
Колегія суддів приходить висновку, що реєстрація відбулась з дотриманням вимог законодавства , а тому вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявлених вимог, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Колегія суддів вважає, що вказані доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).
Крім того, зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення.
Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правова оцінка, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.
Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 липня 2025 року – залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 30 жовтня 2026 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ М.М. Драгомерецький
______________________________________ С.М. Сегеда
Оригінал: reyestr.court.gov.ua