Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №523/278/14-ц — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/6668/26

Справа № 523/278/14-ц

Головуючий у першій інстанції Кисельов В.К.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Таварткіладзе О.М.,

суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2026 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» про заміну сторони стягувача її правонаступником, заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк», ОСОБА_1 , -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» звернулося до суду із заявою, в якій просило замінити сторону стягувача – Акціонерне товариство «Державний експортний імпортний банк України» (ЄДРПОУ: 00032112) його правонаступником – Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (ЄДРПОУ: 42251700) у виконавчих провадженнях з примусового виконання виконавчих документів № 523/278/14-ц, виданих Пересипським (колишня назва - Суворовським) районним судом м. Одеси про стягнення заборгованості у розмірі 926 057,87 доларів США, що станом на 09.01.2014 року за курсом НБУ (7,993 грн. за 1 доларів США) становить 7 401 980,56 гривень, а також судового збору в розмірі 3654 гривень, відносно боржника ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

В обґрунтування заяви представник ТОВ Консалт Солюшенс» посилається на ті обставини, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 17.04.2014 року у цивільній справі №523/278/14-ц позовні вимоги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії «АТ «Укрексімбанк» у м. Одесі до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено та вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрексімбанк» заборгованість у розмірі 926 057,87 доларів США, що станом на 09.01.2014 року за курсом НБУ (7,993 грн. за 1 дол. США) становить 7401980,56 гривень та судовий збір у розмірі 3654 грн.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 03.12.2014 року залишено без змін рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17.04.2014 року.

18.05.2022 року ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси було задоволено заяву про видачу дублікату виконавчого листа.

Після укладення 26.11.2025 року між АТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» договору про відступлення прав вимоги № 0026800/261125 право вимоги за Кредитним договором № 6306С28 від 27.12.2006 року, Іпотечним договором № 6306Z168 (реєстровий № 20116) від 27.12.2006 року, та Іпотечним договором № 6306Z169 (реєстровий № 20118) від 27.12.2006 року перейшло до ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС», яке сплатило кошти в порядку, визначеному Договором про відступлення прав вимоги 4 446 627,90 грн., тому на підставі ст. 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України, заявник просив замінити сторону стягувача у виконавчому провадженні № 70659579 з примусового виконання виконавчого листа №523/278/14-ц, виданого Суворовським районним судом м. Одеси відносно боржника ОСОБА_1 .

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2026 року заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС», заінтересовані особи: стягувач: акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк», боржник: ОСОБА_1 , про заміну сторони стягувача її правонаступником - задоволено.

Замінено стягувача – Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (ЄДРПОУ: 00032112) його правонаступником – Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (ЄДРПОУ: 42251700) у виконавчих провадженнях з примусового виконання виконавчих документів № 523/278/14-ц, виданих Пересипським (колишня назва - Суворовським) районним судом м. Одеси про стягнення заборгованості у розмірі 926 057,87 доларів США, що станом на 09.01.2014 року за курсом НБУ (7,993 грн. за 1 дол. США) становить 7 401 980,56 гривень, а також судового збору в розмірі 3654 гривень, відносно боржника ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про заміну сторони стягувача відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що прийняття оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 14 квітня 2026 року відбулось, коли всі матеріали судової справи були витребувані апеляційною інстанцією, що підтверджується наступним. За наявною інформацією даних автоматизованої системи документообігу суду КП «Д-3» встановлено, що супровідним дотом апеляційного суду від 09.04.2026 витребувано з суду першої інстанції матеріали справи №523/278/14-ц. Згідно з довідкою про доставку електронного листа документ в електронному вигляді «Супровідний лист» від 09.04.2026 у справі № 523/278/14-ц надісланий 09.04.2026 року о 11:54 год. на електронну адресу inbox@sv.od.court.gov.ua, документ доставлено до електронної скриньки 09.04.2026 року о 12:20 год. Починаючи з 08.04.2026 в провадженні апеляційного суду знаходилась апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 18.05.2022, якою було задоволено заяву АТ «УКРЕКСІМБАНК» та видано дублікат виконавчого листа по справі № 523/278/14-ц відповідно до рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17.04.2014 (роздруківка з офіційного сайту СУДОВА ВЛАДА щодо руху справи). Таким чином, 09 квітня 2026 року матеріали справи були затребувані апеляційним судом оскільки в апеляційному порядку оскаржувався факт видачі дублікату виконавчого документу, за яким ставилось питання про заміну сторони виконавчого провадження. Вказане підтверджується листом Одеського апеляційного суду від 20.04.2026 вих. № 01.01-06/287/2026. Тобто матеріали справи мали бути невідкладно, але не пізніше наступного робочого дня, направлені на адресу апеляційного суду. 3 огляду на дату отримання 09.04.2026 року (четвер) о 12:20 год. (робочий час) судом першої інстанції запиту апеляційного суду, датою направлення матеріалів справи мала бути 10.04.2026 (п`ятниця). Вважає, що за відсутності матеріалів справи у суду першої інстанції не було підстав для розгляду справи.

Згідно поданої заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» клопотало перед судок про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні на підставі договору про відступлення права вимоги № 0026800/1/261125 укладеного 26 Листопада 2025 року між АТ «Державний експортно імпортний банк України» та ТОВ «Консалт Солюшенс». Відповідно до умов Договору Сторони погодили, що Права вимоги вважаються відступленими (переданими) та набутими (прийнятими) Новим кредитором виключно кредитором за умови належного і повного виконання Новим кредитором умов цього Договору. Відповідно до умов укладеного договору Сторони взяли на себе зобов`язання за яких цей договір вважається виконаним. Так пунктом 4.3 Договору, визначено, що не пізніше 5-ти Робочих Днів з дати укладення Сторонами Договору, Новий кредитор зобов`язується направити (цінним з описом листом) Боржнику Повідомлення про Відступлення, та протягом 3-х Робочих Днів з дати відправлення таких повідомлень направити передати Банку докази їх відправлення Повідомлення про Відступлення повинні містити: а) інформацію про відступлення Банком Права вимоги на користь Но6ого кредитора: б) відомості про Основний договір/Договори Забезпечення, відступлені за цим договором; 8) розмір Права вимоги за відповідним Основним договором, що зазначений у Реєстрі; г) назву Нового кредитора, інформацію про його місцезнаходження, та про його банківські реквізити. Однак, матеріали справи не містять підтвердження виконання Новим кредитором вказаного положення договору. Разом із тим, приписами частини 2 статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові без надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Станом на дату розгляду справи в суді першої інстанції, Новий кредитор не забезпечив виконання умов укладеного договору та приписів Закону.

Будучи в розумінні ст.ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, на 29.09.2026 року о 15:00 годину учасники справи не з`явилися, причини неявки не повідомили, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не клопотали, заяв про відкладення розгляду справи не подавали.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС», заінтересовані особи: стягувач: акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк», боржник: ОСОБА_1 , про заміну сторони стягувача її правонаступником, замінюючи стягувача– Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (ЄДРПОУ: 00032112) його правонаступником – Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (65048, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 36, офіс 308, ЄДРПОУ: 42251700) у виконавчих провадженнях з примусового виконання виконавчих документів № 523/278/14-ц, виданих Пересипським (колишня назва - Суворовським) районним судом м. Одеси про стягнення заборгованості у розмірі 926 057,87 доларів США, що станом на 09.01.2014 р. за курсом НБУ (7,993 грн. за 1 дол. США) становить 7 401 980,56 гривень, а також судового збору в розмірі 3654 гривень, відносно боржника ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), суд першої інстанції виходив з того, що із змісту вказаних норм видно, що можлива заміна стягувача на його правонаступника, тому подана заява є обґрунтованою та законною, тому підлягає задоволенню.

Також, суд першої інстанції щодо посилання представника боржника на те, що ТОВ КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» не виконано вимоги 4.3 Договору, яким визначено, що не пізніше 5-ти Робочих Днів з дати укладення Сторонами Договору, Новий кредитор зобов`язується направити (цінним з описом листом) Боржнику Повідомлення про Відступлення, та протягом 3-х Робочих Днів з дати відправлення таких повідомлень направити/передати Банку докази їх відправлення, висунув висновок, що це не має значення у даних правовідносинах, оскільки згідно постанови КЦС ВС від 6 лютого 2019 року у справі № 361/2105/16-ц факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання жодному з кредиторів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що:

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси у справі №523/278/14-ц від 17 квітня 2014 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії «АТ «Укрексімбанк» у м. Одесі до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено та вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість у розмірі 926 057,87 доларів США, що станом на 09.01.2014 р. за курсом НБУ (7,993 грн. за 1 доларів США) становить 7 401 980,56 гривень та судовий збір в розмірі 3 654 гривень.

03 грудня 2014 року ухвалою Апеляційного суду Одеської області у справі № 523/278/14-ц (номер провадження: 22-ц/785/7519/14) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеса від 17 квітня 2014 року – відхилено. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2014 року – залишено без змін.

18 травня 2022 року ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси у справі № 523/278/14-ц заяву Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про видачу дублікату виконавчого документа – задоволено. Вирішено видати дублікат виконавчого листа по справі № 523/278/14-ц відповідно до рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17.04.2014 року.

30 вересня 2022 року ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси у справі №523/278/14-ц вирішено виправити помилку у виконавчому листі Суворовського районного суду м. Одеси по справі № 523/278/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії «АТ «Укрексімбанк» у м. Одесі до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказавши по тексту « ОСОБА_2 » замість « ОСОБА_3 ».

26.11.2025 року між Акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (надалі – Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (надалі – Новий кредитор) було укладено Договір №0026800/1/261125 про відступлення прав вимоги, за змістом пункту 2.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає (передає), а Новий кредитор приймає належні Банку Права вимоги до Боржника, включаючи Права вимоги до правонаступників Боржника, спадкоємців Боржника, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржника або які зобов`язані виконати обов`язки Боржника за Основним договором та права за Договорами забезпечення), а Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти за відступлене йому Право вимоги в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 2.1.1 Договору, розмір Права вимоги, які переходять до Нового кредитора, вказаний у Реєстрі.

Відповідно до пункту 2.2 даного Договору, в день укладення цього Договору набуває усіх прав кредитора за Основним договором та Договорами забезпечення, відомості про які наведено в Реєстрі, на умовах, що визначені цим Договором та які існують у Банку на момент їх відступлення Новому кредитору, включаючи: належного виконання Боржником зобов`язань за Основним договором/Договорами забезпечення, сплати Боржником грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій, неустойки (пені, штрафів), передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань за Основним договором, а також правом вимагати та отримувати платежі за гарантією (якщо така видавалась).

Зі змісту Додатку № 1 до Договору № 0026800/1/261125 про відступлення прав вимоги від 26.11.2025 року вбачається реєстр правочинів, Права вимоги за якими відступаються та контрагентів Банку за такими правочинами:

1. Кредитний договір № 6306С28 від 27.12.2006 року, укладений між АТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_1 , з усіма додатками та додатковими угодами.

2. Іпотечний договір № 6306Z168 (реєстровий № 20116) від 27.12.2006 року, укладений між АТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_1 , з усіма додатками та додатковими угодами.

3. Іпотечний договір № 6306Z169 (реєстровий № 20118) від 27.12.2006 року, укладений між АТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_1 , з усіма додатками та додатковими угодами.

Крім того, згідно Додатку № 1 до Договору № 0026800/1/261125 про відступлення прав вимоги від 26.11.2025 року, Новий кредитор набув права вимоги до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) в розмірі 71 602 965 (сімдесят один мільйон шістсот дві тисячі дев`ятсот шістдесят п`ять) гривень 29 копійок.

Так, відповідно до Договору № 0026800/1/261125 про відступлення прав вимоги від 26.11.2025 року, право вимоги за Кредитним договором № 6306С28 від 27.12.2006 року, Іпотечним договором № 6306Z168 (реєстровий № 20116) від 27.12.2006 року, та Іпотечним договором № 6306Z169 (реєстровий № 20118) від 27.12.2006 року перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс».

ТОВ «Консалт Солюшенс» сплатило Акціонерному товариству «Державний експортно-імпортний банк України» кошти в порядку пункту 3.1., 3.2, 3.3 Договору №0026800/1/261125 про відступлення прав вимоги від 26.11.2025 року, у розмірі 4 446 627 гривень 90 копійок, що підтверджується платіжною інструкцією № 497 від 19.11.2025 року.

Таким чином, АТ Державний експортно-імпортний банк України» вибув з правовідносин, що виникли за кредитним договором № 6306С28 від 27.12.2006 року, а ТОВ «Консалт Солюшенс» набуло всіх прав кредитора за основними договорами.

ТОВ «Консалт Солюшенс» є фінансовою установою згідно Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 29 серпня 2019 року, здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг на підставі розпорядження Нацкомфінпослуг № 1739 від 10.09.2019 року.

Згідно інформації з відкритого Державного реєстру фінансових установ, ТОВ «Консалт Солюшенс» має чинну ліцензію на надання фінансової послуги Факторингу, видану Національним банком України, дата видачі ліцензії - 19.03.2024 року, строк дії – необмежений.

На час звернення до суду з заявою про заміну стягувача, на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Качурки В`ячеслава Вікторовича перебуває наступне відкрите виконавче провадження № 70659579 з примусового виконання виконавчого листа №523/278/14-ц, виданого Суворовським районним судом м. Одеси відносно боржника ОСОБА_1 .

Колегія суддів виходить з наступного.

Як проголошує ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (надалі Закон).

Відповідно до ст.1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із зміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктивний склад у частині кредитора.

Як передбачено частинами першою, другою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Аналогічні приписи містяться у частині п`ятій статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, за змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження (у виконавчому листі) шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі), тобто, процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості вчиняти будь-які дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

За таких обставин, звернення сторони у справі чи правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та Закону України «Про виконавче провадження», оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби/ із відповідними заявами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси у справі №523/278/14-ц від 17 квітня 2014 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії «АТ «Укрексімбанк» у м. Одесі до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено та вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість у розмірі 926 057,87 доларів США, що станом на 09.01.2014 р. за курсом НБУ (7,993 грн. за 1 дол. США) становить 7 401 980,56 гривень та судовий збір в розмірі 3 654 гривень.

03 грудня 2014 року ухвалою Апеляційного суду Одеської області у справі № 523/278/14-ц (номер провадження: 22-ц/785/7519/14) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеса від 17 квітня 2014 року – відхилено. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2014 року – залишено без змін.

30 вересня 2022 року ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси у справі №523/278/14-ц вирішено виправити помилку у виконавчому листі Суворовського районного суду м. Одеси по справі № 523/278/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії «АТ «Укрексімбанк» у м. Одесі до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказавши по тексту « ОСОБА_2 » замість « ОСОБА_3 ».

26.11.2025 року між Акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (надалі – Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (надалі – Новий кредитор) було укладено Договір №0026800/1/261125 про відступлення прав вимоги, за змістом пункту 2.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає (передає), а Новий кредитор приймає належні Банку Права вимоги до Боржника, включаючи Права вимоги до правонаступників Боржника, спадкоємців Боржника, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржника або які зобов`язані виконати обов`язки Боржника за Основним договором та права за Договорами забезпечення), а Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти за відступлене йому Право вимоги в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 2.1.1 Договору, розмір Права вимоги, які переходять до Нового кредитора, вказаний у Реєстрі.

Відповідно до пункту 2.2 даного Договору, в день укладення цього Договору набуває усіх прав кредитора за Основним договором та Договорами забезпечення, відомості про які наведено в Реєстрі, на умовах, що визначені цим Договором та які існують у Банку на момент їх відступлення Новому кредитору, включаючи: належного виконання Боржником зобов`язань за Основним договором/Договорами забезпечення, сплати Боржником грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій, неустойки (пені, штрафів), передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань за Основним договором, а також правом вимагати та отримувати платежі за гарантією (якщо така видавалась).

Зі змісту Додатку № 1 до Договору № 0026800/1/261125 про відступлення прав вимоги від 26.11.2025 року вбачається реєстр правочинів, Права вимоги за якими відступаються та контрагентів Банку за такими правочинами:

1. Кредитний договір № 6306С28 від 27.12.2006 року, укладений між АТ «Державний експортно імпортний банк України» та ОСОБА_1 , з усіма додатками та додатковими угодами.

2. Іпотечний договір № 6306Z168 (реєстровий № 20116) від 27.12.2006 року, укладений між АТ «Державний експортно імпортний банк України» та ОСОБА_1 , з усіма додатками та додатковими угодами.

3. Іпотечний договір № 6306Z169 (реєстровий № 20118) від 27.12.2006 року, укладений між АТ «Державний експортно імпортний банк України» та ОСОБА_1 , з усіма додатками та додатковими угодами.

Крім того, згідно Додатку № 1 до Договору № 0026800/1/261125 про відступлення прав вимоги від 26.11.2025 року, Новий кредитор набув права вимоги до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) в розмірі 71 602 965 (сімдесят один мільйон шістсот дві тисячі дев`ятсот шістдесят п`ять) гривень 29 копійок.

Так, відповідно до Договору № 0026800/1/261125 про відступлення прав вимоги від 26.11.2025 року, право вимоги за Кредитним договором № 6306С28 від 27.12.2006 року, Іпотечним договором № 6306Z168 (реєстровий № 20116) від 27.12.2006 року, та Іпотечним договором № 6306Z169 (реєстровий № 20118) від 27.12.2006 року перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс».

ТОВ «Консалт Солюшенс» сплатило Акціонерному товариству «Державний експортно-імпортний банк України» кошти в порядку пункту 3.1., 3.2, 3.3 Договору №0026800/1/261125 про відступлення прав вимоги від 26.11.2025 року, у розмірі 4 446 627 гривень 90 копійок, що підтверджується платіжною інструкцією № 497 від 19.11.2025 року.

Отже, ТОВ «Консалт Солюшенс» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право вимоги грошових зобов`язань за Кредитним договором.

Так, питання заміни сторони виконавчого провадження регулюється положеннями ст. 442 ЦПК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За таких умов, передбачена ст. 442 ЦПК України процедура застосовується і тоді, коли заміна кредитора здійснюється поза межами виконавчого провадження до його відкриття.

В даному випадку здійснюється заміна стягувача у виконавчому листі.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21), на яку, зокрема, послався й суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, на стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України.

Крім того, згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 31 жовтня 2018 року у справі №2-а-3494/11 та від 27 серпня 2020 року у справі №804/536/18, заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво), можлива на будь-якій стадії судового процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того, чи виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.

У таких висновках необхідно керуватися принципом обов`язковості судового рішення та тим, що виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а незабезпечення виконання рішення суду призведе до порушення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Сам лише факт правонаступництва у матеріальних правовідносинах, без відповідного судового рішення про процесуальне правонаступництво, не забезпечує повної реалізації прав такої особи на виконання судового рішення, адже лише стягувач має право на отримання виконавчого листа та пред`явлення його до виконання. Таким чином, у правовій ситуації, коли у матеріальних правовідносинах відбулося правонаступництво, проте суд відмовляє у заміні у виконавчому листі сторони стягувача його правонаступником відбувається порушення принципу обов`язковості судового рішення та нівелюється правова мета звернення особи до суду, адже завдання цивільного судочинства - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 0417/7776/2012 (провадження № 61-5419св21).

Відповідно до ст. 512 Цивільного Кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження № 70659579 перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Качурки В`ячеслава Вікторовича з примусового виконання виконавчого листа №523/278/14-ц, виданого Суворовським районним судом м. Одеси відносно боржника ОСОБА_1 .

Доказів того, що виконавче провадження закінчено, матеріали справи не містять.

Таким чином, на даний час борг є непогашеним, рішення суду не виконано.

За таких обставин та правового обґрунтування колегія суддів вважає доведеною заяву про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні

Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм процесуального права при його постановленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи і спростовуються наявними у справі доказами.

Задовольняючи заяву ТОВ «Консалт Солюшенс» про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується колегія суддів, обґрунтовано виходив з того, що по своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку з заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник). Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Також, суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини зазначає, що право на судовий розгляд, гарантований ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

Зокрема, у п.40 Рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», п.19 Рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2004 року у справі «Михайленки та інші проти України», Суд наголошує, що п.1 ст.6 Конвенції гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб п.1 ст.6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення ст.6 як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей ст.6 (див. також рішення у справі «Бурдов проти Росії», заява № 589498/00, п. 34).

У своєму рішенні у справі Шмалько проти України від 20/07/2004 Європейський суд з прав людини зазначив, що передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Тобто, практика Європейського суду з прав людини переконливо свідчить про те, що невід`ємною умовою забезпечення права на суд є виконання судового рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що прийняття оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 14 квітня 2026 року відбулось, коли всі матеріали судової справи були витребувані апеляційною інстанцією, є необґрунтовані, оскільки витребування матеріалів справи № 523/278/14-ц супровідним листом від 09.04.2026 року не перешкоджало постановленню судом першої інстанції ухвали від 14 квітня 2026 року, та після судового розгляду надіслати витребуванні матеріали, які надійшли до суду апеляційної інстанції 21.04.2026 року.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що станом на дату розгляду справи в суді першої інстанції, Новий кредитор не забезпечив виконання умов укладеного договору та приписів Закону щодо переходу прав вимоги, апеляційним судом відхиляються.

Верховний суд у своїх постановах послідовно зазначає, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №559/1605/18, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17).

Так, матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Консалт Солюшенс» сплатило Акціонерному товариству «Державний експортно-імпортний банк України» кошти в порядку пункту 3.1., 3.2, 3.3 Договору №0026800/1/261125 про відступлення прав вимоги від 26.11.2025 року, у розмірі 4 446 627 гривень 90 копійок, що підтверджується платіжною інструкцією № 497 від 19.11.2025 року.

При цьому, суд першої інстанції суд обґрунтовано послався на постанову КЦС ВС від 06 лютого 2019 року у справі № 361/2105/16-ц, що факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання жодному з кредиторів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала не підлягає скасуванню, оскільки постановлена з додержанням вимог закону .

Інші доводи апеляційної скарги зведені лише до незгоди з остаточним висновком районного суду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, ухвала суду - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено: 29.10.2026 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: Л.М. Вадовська

Є.С. Сєвєрова