Вирок від 28 жовтня 2026 р. у справі №354/147/26 — Яремчанський міський суд Івано-Франківської області

Суд: Яремчанський міський суд Івано-Франківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Порушення правил охорони вод

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №354/147/26

Суддя: Остап'юк М. В.

Справа № 354/147/26

Провадження № 1-кп/354/95/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м.Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді: ОСОБА_1

при секретарі: ОСОБА_2

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора: ОСОБА_3

обвинуваченого: ОСОБА_4

захисника обвинуваченого: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Яремчі кримінальне провадження з обвинувальним актом відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Чехія, м. Карлові Вари, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, депутатом не обирався, раніше не судимого, фізична особа-підприємець, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 242 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 порушив правила охорони вод (водних об`єктів), що спричинило забруднення поверхневих вод та зміну (погіршення) їх природних властивостей і створило небезпеку для довкілля.

Злочин вчинено за наступних обставин.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 15.06.2006 у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» ОСОБА_4 зареєструвався як фізична особа-підприємець ІПН НОМЕР_1 , основним видом діяльності якого згідно КВЕД є 55.10 «Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування». ОСОБА_4 займається готель-ресторанним бізнесом у власній приватній садибі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (надалі приватна садиба), яка знаходиться на земельних ділянках з кадастровими номерами 2611092001:22:002:0501 площею 0.1003 га 2611092001:22:002:0499 площею 0,1 га, що за адресою: с. Поляниця, участок Росіш, 119а, 1196, 119в, 119г, Надвірнянського району Івано-Франківської області та межує із землями водного фонду, а саме природоохоронною зоною річки Прутець Поляницький. Для здійснення своєї господарської діяльності ФОП ОСОБА_4 , користується дозволом на право спеціального водокористування № 13/1Ф/49-23 від 07.03.2023, на підставі якого здійснює водозабір та скид стічних (зворотних) вод, що утворюються в процесі функціонування приватної садиби.

Згідно вимог екологічного законодавства суб?єкти господарювання, які здійснюють водозабір та водовідведення зобов?язані постійно виконувати заходи по раціональному використанню, охороні та відтворенні водних ресурсів; утримувати у належному стані прибережну захисну смугу в районі місць водовідведення; дотримуватись нормативів гранично допустимих скидів, а також не менше одного разу у квартал здійснювати інструментально-лабораторний контроль за якістю зворотних (стічних) вод.

Отже ОСОБА_4 являючись уповноваженою особою - фізичною особою-підприємцем, будучи обізнаним із законодавством у сфері охорони навколишнього природнього середовища, достовірно знаючи про встановлений законодавством порядок здійснення господарської діяльності, пов?язаної із водокористуванням, у тому числі щодо норм гранично допустимого скиду речовин із стічними водами у водний об?єкт, зобов?язаний вживати заходів щодо додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Незважаючи на зазначені вимоги, ФОП ОСОБА_6 порушив екологічне законодавство та умови дозволу на спеціальне водокористування № 13/1Ф/49-23 від 07.03.2023 та вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Усвідомлюючи технологічні та виробничі особливості своєї господарської діяльності, тобто усвідомлюючи протиправний характер свого діяння (бездіяльності) та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і, хоча не бажаючи, але припускаючи їх настання, в порушення, п. 3 ч. 1 ст. 44, ч. 2 ст. 70 Водного кодексу України, п.п. 15-18 Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 465 від 25.03.1999 (зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України N?748 від. 07.08.2013), 23.12.2024, допустив скид стічних (зворотних) вод від приватної садиби «Карпатські Зорі» з встановленими нормативами ГДС Забруднюючих речовин (передбачених Надвірнянського на спецводокористування) до річки Прутець Поляницький в межах с. Поляниця, Надвірнянського району Івано-Франківської області, що призвело до перевищення у поверхневих водах річки вмісту забруднюючих речовин (ХСК, азот амонійний, фосфати, залізо загальне), чим спричинив забруднення поверхневих вод та зміну (погіршення) їх природних властивостей, тим самим створив небезпеку для довкілля.

Згідно висновку судової інженерно-екологічної експертизи № 4599-Е від 22.10.2025 скид зворотних (стічних) вод у водний об?єкт - русло річки Прутець Поляницький з території приватної садиби «Карпатські Зорі» за адресою с. Поляниця, участок Росіш, 119а, 119б, 119в, 119г, Надвірнянського району Івано-Франківської області здійснюється з перевищенням встановлених нормативів гранично допустимого скиду, що спричинило забруднення поверхневих вод, зміну (погіршення) їхніх природних властивостей і створило небезпеку для довкілля.

Неправомірні посягання на суспільні відносини у сфері охорони конституційного права громадян на безпечне довкілля, а також у сфері охорони, використання, збереження і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання й усунення негативного впливу господарської та іншої діяльності людини на навколишнє природне середовище, збереження генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій, також природних об?єктів, пов`язаних з історико-культурною спадщиною, вважаються правопорушеннями проти довкілля.

Згідно пунктів 15-18 Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 465 від 25.03.1999, скидання зворотних вод у водні об?єкти допускається тільки відповідно до умов Дозволу на спеціальне водокористування. Необхідний ступінь очищення зворотних вод, що скидаються у водні об?єкти, визначається нормативами гранично допустимого скидання (ГДС) забруднюючих речовин. Нормативи ГДС забруднюючих речовин встановлюються з метою поетапного поліпшення якості води і дотримання санітарно-гігієнічних нормативів у місцях розташування водозаборів, а рибогосподарських - у водних об?єктах комплексного використання.

Так, відповідно до пунктів «є», «», «і» ч. 2 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного в середовища» відповідальність за порушеня законодатва про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у: допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище; перевищенні лімітів та порушенні інших вимог використання природних ресурсів; невжитті заходів щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися в порушенні правил охорони вод (водних об?єктів), ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 242 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 242 КК України визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив обставини вчинення ним злочину, зазначивши час, місце, спосіб його вчинення. Розповів про обставини скоєного злочину так, як про них зазначено в обвинувальному акті. Надав показання про те, що він дійсно, у вказані в обвинувальному акті день та час, порушив правила охорони вод. Просив суворо його не карати.

Таким чином, обвинувачений, не оспорюючи час, місце, спосіб вчиненого кримінального правопорушення, мотив і мету, форму вини за кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.1 ст. 242 КК України, вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся, запевнив, що зробив для себе належні висновки, більше такого не повториться.

Судом встановлено у судовому засіданні, що показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутність сумніву щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам кримінального провадження положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися.

Враховуючи викладене, заслухавши обвинуваченого ОСОБА_4 та дослідивши всі наявні матеріали кримінального провадження, приходить до висновку, що вина останнього у вчиненні кримінального правопорушення є доведеною поза розумним сумнівом.

Таким чином, суд вважає встановленим, що своїми умисними діями, які виразились у порушенні правил охорони вод (водних об`єктів), що спричинило забруднення поверхневих вод та зміну (погіршення) їх природних властивостей і створило небезпеку для довкілля, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.242 КК України.

Згідно з ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Крім цього, у рішенні «Ізмайлов проти Росії» Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 покарання, суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує: ступінь тяжкості вчиненого ним злочину (а саме, його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали), дані про особу обвинуваченого, який визнав вину у вчиненому злочині, активно сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся, працює, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, раніше до кримінальної відповідальності не притягався.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 згідно вимог ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Крім того, при призначенні ОСОБА_4 покарання, Суд враховує вимоги ст. 50 КК України про те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи вищевикладене, позицію прокурора у судових дебатах, обвинуваченого, вважаю за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у виді штрафу у межах санкції першої статті 242 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у рамках вказаного кримінального провадження обирався у виді особистого зобов`язання, дія якого припинилася 14.03.2026 року.

Питання судових витрат у провадженні суд вирішує відповідно до вимог ст. 124 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368-371, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 242 КК України та призначити йому покарання у виді п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 85 000 гривень 00 копійок (вісімдесять п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 , дія якого припинилася 14.03.2026 року та який у подальшому не продовжувався, — вважати припиненим.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз у розмірі 30 748,80 гривень.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду через Яремчанський міський суд Івано-Франківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя: ОСОБА_7

Оригінал: reyestr.court.gov.ua