Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №1515/4894/12 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/18/26

Справа № 1515/4894/12

Головуючий у першій інстанції Добров П. В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Карташова О.Ю.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору- Першотравнева сільська рада Лиманського району Одеської області, Комунальне підприємство «Лиманське районне бюро технічної інвентаризації Лиманської районної ради Одеської області», приватний нотаріус Лиманського районного нотаріального округу Одеської області Марченко Олеся Миколаївна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 11 вересня 2019 року, ухвалене Комінтернівським районним судом Одеської області, у складі: судді Доброва П.В. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Першотравневої сільської ради Лиманського району Одеської області, Комунального підприємства «Лиманське районне бюро технічної інвентаризації Лиманської районної ради Одеської області», приватного нотаріуса Лиманського районного нотаріального округу Одеської області Марченко Олесі Миколаївни, про встановлення юридичного факту належності правовстановлюючого документу, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання права власності на житловий будинок,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, який згодом уточнив, до ОСОБА_3 , за участю третіх осіб Першотравневої сільської ради Комінтернівського району Одеської області, КП Комінтернівське РБТІ Одеської області, приватного нотаріуса Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Марченко О.М. про визнання права власності на житловий будинок, та в якому із посиланням як на правове обґрунтування своїх вимог на ст. 392 ЦК України, п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК України (в редакції, чинній на момент звернення до суду із позовом) просив встановити юридичний факт належності ОСОБА_1 правовстановлюючого документу – договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15 жовтня 2001 року житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, посвідченого Марченко О.М., приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області, зареєстрованого в реєстрі за № 2293, в якому при написанні по батькові «покупця» помилково зазначено « ОСОБА_4 », в той час як правильно повинно бути « ОСОБА_5 »; скасувати державну реєстрацію права власності КП Комінтернівського РБТІ Одеської області за ОСОБА_3 на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 , зроблену на підставі дублікату свідоцтва про право власності від 20 липня 2001 року № НОМЕР_1 , виданого Першотравневою сільською радою Комінтернівського району Одеської області 15 лютого 2012 року; визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на житловий будинок загальною площею 38, 0 кв м, жилою площею 23, 9 кв.м, з надвірними господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; встановити порядок виконання рішення суду для здійснення державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на вищевказаний житловий будинок.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 15 жовтня 2001 року позивач і ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна - житлового будинку з надвірними господарчими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Марченко О.М. 15 жовтня 2001 року, зареєстрований у реєстрі за № 2293.

Згідно умов договору купівлі-продажу ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 купив житловий будинок з надвірними господарчими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_2 , та складається з: одного житлового будинку черепашника, зазначеного в плані під літерою А, жилою площею 23, 9 кв.м і загальною площею 38, 0 кв.м; гаражу – Б, погрібу – В (пд.), сараїв – Г, Е, вбиральні – Д, цистерни – І, брукування – ІІ, огорожі №1, 2. Зазначений житловий будинок з господарчими спорудами та будівлями, розташований на земельній ділянці площею 0,25 га.

Відчужуваний будинок належав ОСОБА_3 на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності, виданого 20.07.2001 року Першотравневою сільською радою Комінтернівського району Одеської області та зареєстрованому в Комінтернівському РБТІ.

У договорі купівлі-продажу житлового будинку з надвірними господарчими будівлями та спорудами, розташованого на земельній ділянці площею 0,25 га, зазначено, що позивач сплатив, а ОСОБА_3 отримав від нього, покупця, за проданий будинок гроші в розмірі 22790 грн.

В даному будинку він поселився та постійно проживав зі своєю сім`єю, дружиною та дітьми, після повного розрахунку за будинок, в 2001 року, тому він вважає, що всі вимоги покупця відносно відповідача ним своєчасно виконані, а про те, що договір купівлі-продажу житлового будинку підлягає державній реєстрації згідно вимог на той час діючого законодавства в КП Комінтернівське РБТІ Одеської області, йому відомо не було. Він вважав себе належним власником будинку з вищевикладених підстав, а також в п. 7 зазначеного договору купівлі-продажу нерухомого майна вказано, що «Право власності на житловий будинок у Покупця виникає з моменту повного розрахунку за цим договором».

Крім того, до прийняття Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року, виникнення права власності на житлові будинки та споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Влітку 2012 року йому стало відомо, що належний йому на праві приватної власності вищевказаний житловий будинок, куплений у ОСОБА_3 , знову продається відповідачем, який називає себе власником будинку.

З цих причин він звернувся до Комінтернівського РБТІ Одеської області з питанням проведення державної реєстрації вищевказаного житлового будинку на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, але йому було відмовлено, оскільки відповідач на підставі отриманого в Першотравневій сільській раді Комінтернівського району Одеської області дублікату свідоцтва про право власності на житловий будинок від 20 липня 2001 року № 18 знову 18 червня 2012 року зареєстрував за собою право власності на спірний будинок (рішення про відмову в державній реєстрації том № 1 а.с. 11).

Позивач послався на те, що оригінал правовстановлюючого документу на житловий будинок на ім`я колишнього власника ОСОБА_3 – свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності, видане 20 липня 2001 року Першотравневою сільською радою Комінтернівського району Одеської області, залишився в приватного нотаріуса ОСОБА_6 , яка посвідчувала договір купівлі-продажу (а.с. 13, а.с. 101), а для нової державної реєстрації права власності ОСОБА_3 скористався дублікатом правовстановлюючого документу.

Вважає, що здійснення повторної державної реєстрації було незаконним і тому запис щодо права власності на зазначений житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами має бути одночасно скасований разом із здійсненням державної реєстрації права власності на його ім`я, оскільки право власності ОСОБА_3 було припинено в установленому законом порядку з моменту передачі нерухомого майна за договором від 15 жовтня 2001 року.

Крім того, у вищевказаному договорі купівлі-продажу нерухомого майна при написанні його імені по батькові допущено описку « ОСОБА_4 », в той час, як правильно повинно бути « ОСОБА_5 », тобто так, як в його паспорті громадянина України, тому він просить встановити юридичний факт належності правовстановлюючого документу на житловий будинок (т. 1, а.с. 1-2, 169-172).

Відповідач ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечував та зазначив, що договір купівлі-продажу від 15.10.2001 він ніколи не підписував та не мав відома з яких підстав його житловий будинок був переданий у власність ОСОБА_1 .

Зазначив, що є людиною похилого віку та страждає на ряд тяжких захворювань, все частіше має проблеми з обґрунтуванням своїх вимог та має проблеми з пам`яттю.

Повідомив, що через великі проблеми зі своїм здоров`ям був вимушений переїхати з дружиною в більш зручний будинок за адресою: АДРЕСА_3 , так як йому необхідний догляд, проте від власного будинку не відмовлявся ніколи, ніякі документи не підписував та гроші за нього не отримував. Увесь час виконував обов`язок зі сплати всіх комунальних послуг та навіть на користь Комінтернівського РЕМ ВАТ «Обленерго» з ОСОБА_3 стягнуто грошову суму в розмірі 3763,23 грн.

Також повідомив, що на випадок своєї смерті зробив заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Драгой Н.І., за яким житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка, на якій він розташований, а також все інше його майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося та взагалі все те, що буде належати йому на день смерті, заповідав ОСОБА_2 , 1958 року народження (т. 1, а.с. 49-51).

Відповідач ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Комінтернівського районного управління юстиції в Одеській області складений відповідний актовий запис № 115 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , копія якого наявна в матеріалах справи (т. 2, а.с. 38).

11.07.2019 позивач ОСОБА_1 подав уточнений позов, який прийнятий судом першої інстанції, та визначив відповідачем ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що у неї виникло право на спадкування за заповітом (т. 2, а.с. 58-62).

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 11 вересня 2019 року уточнений позов ОСОБА_1 – задоволено.

Встановлено юридичний факт належності ОСОБА_1 правовстановлюючого документу – договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.10.2001 року житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, посвідченого Марченко О.М., приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області, зареєстрованого в реєстрі за № 2293, в якому при написанні по батькові «покупця» помилково зазначено « ОСОБА_4 », в той час, як правильно повинно бути « ОСОБА_5 ».

Скасовано державну реєстрацію права власності КП Комінтернівського РБТІ Одеської області за ОСОБА_3 на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 , зроблену на підставі дублікату свідоцтва про право власності від 20.07.2001 року № 18, виданого Першотравневою сільською радою Комінтернівського району Одеської області 15.02.2012 року.

Визнано за ОСОБА_1 право приватної власності на житловий будинок загальною площею 38, 0 кв м, жилою площею 23, 9 квм, з надвірними господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановлено порядок виконання рішення суду для здійснення державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на вищевказаний житловий будинок, що це рішення суду є підставою для здійснення державної реєстрації за позивачем права власності на вищевказаний житловий будинок.

Скасовано арешт на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 , накладений ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 05.03.2013 року, зареєстрований 09.04.2013 року Реєстраційною службою Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області (т. 2, а.с. 74-77).

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 11.09.2019 та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Доводами апеляційної скарги є те, що договір купівлі-продажу житлового будинку (відповідно до ст. 227 ЦК УРСР – в редакції чинній на момент укладення договору) підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої ради народних депутатів, тому право власності за позивачем ОСОБА_1 зареєстровано в установленому законом порядку не було та він не набув статусу власника майна, отже в нього відсутнє право на пред`явлення відповідного позову.

Також зазначає, що позивач не навів доказів того, що він користувався цим житловим будинком в період з 2001 року по теперішній час, особові рахунки не були переоформлені на позивача та ОСОБА_3 навіть після 2012 року (тобто після пред`явлення позову) оплачував за нього комунальні послуги.

Повідомляє, що при житті ОСОБА_3 постійно вказував, що він не укладав ніякого договору купівлі-продажу будинку з позивачем, підпис на договорі йому не належить.

Суд не взяв до уваги той факт, що 07.07.2012 ОСОБА_3 склав заповіт, яким заповів спірний житловий будинок ОСОБА_2 , що підтверджує той факт, що ОСОБА_3 продовжував і далі розпоряджатися наявним в нього майном та не знав про будь-які угоди стосовно його житлового будинку (т. 2, а.с. 79-91).

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13 грудня 2019 року, в складі головуючого судді ОСОБА_7 відкрито апеляційне провадження у справі та ухвалою Одеського апеляційного суду від 14 січня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії суддів: головуючого судді ОСОБА_7 , суддів Сєвєрової Є.С., Вадовської Л.М. (т. 2, а.с. 94-95, 106).

17 червня 2021 року відповідачка звернулася до апеляційного суду із клопотанням про проведення судової-почеркознавчої експертизи, оскільки експертиза не була проведена в рамках розгляду даної справи. Вважає, що для вирішення справи по суті та належного дослідження всіх доказів необхідно призначити судову почеркознавчу експертизу, оскільки таке стосується предмету доказування по справі через невизнання за життя ОСОБА_3 підписання ним оспорюваного договору (т. 2, а.с. 150-151).

Відповідно до протоколу повторного розподілу справи за допомогою автоматизованої системи документообігу суду від 11 серпня 2021 року цивільна справа передана головуючому-судді (суддя-доповідач) ОСОБА_8 , а також колегії суддів ОСОБА_9 , Сєвєровій Є.С. для подальшого розгляду, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_7 з посади судді, у зв`язку з поданням заяви про відставку на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 20 липня 2021 року № 1612/0/15-21 (т. 2, а.с. 157).

Відповідно до рішення Вищої Ради Правосуддя від 01 серпня 2023 року суддю ОСОБА_8 звільнено у відставку.

У зв`язку з відставкою судді ОСОБА_8 справу передано до провадження судді ОСОБА_10 , судді учасники колегії: ОСОБА_9 , ОСОБА_11 (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2023) (т. 2, а.с. 207-208).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2023 вилучено суддів учасників колегії ОСОБА_11 , Вадовську Л.М., нові судді: Карташов О.Ю., Коновалова В.А. (т. 2, а.с. 209-210).

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя №2518/0/15-24 від 20.08.2024 звільнено у відставку з посади судді Одеського апеляційного суду Стахову Н.В.

Із наведених підстав справу передано до провадження судді Назарової М.В., судді учасники колегії: Коновалова В.А., Карташов О.Ю. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024 року) (т. 2, а.с. 230а).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.02.2025 клопотання відповідачки ОСОБА_2 про призначення судової почеркознавчої експертизи задоволено.

Призначено у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 11 вересня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог Першотравнева сільська рада Лиманського району Одеської області, Комунального підприємства «Лиманське районне бюро технічної інвентаризації Лиманської районної ради Одеської області», приватного нотаріуса Лиманського районного нотаріального округу Одеської області Марченко Олесі Миколаївни, про встановлення юридичного факту належності правовстановлюючого документу, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання права власності на житловий будинок судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 02883110, м. Одеса, вул. Рішельєвська 8), на вирішення якої поставлено наступні питання:

1. Чи виконано підпис та рукописний текст від імені особи ОСОБА_3 у договорі купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений 15 жовтня 2001 року приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Марченко Олесею Миколаївною та зареєстрований в реєстрі за № 2293 самим ОСОБА_3 або іншою особою?

2. Чи перебувала особа, яка виконала рукописний текст та підпис у договорі купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений 15 жовтня 2001 року приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Марченко Олесею Миколаївною та зареєстрований в реєстрі за № 2293 від імені ОСОБА_3 у надзвичайному стані?

3. Особою якої статі виконано підпис та рукописний текст від імені ОСОБА_3 у договорі купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений 15 жовтня 2001 року приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Марченко Олесею Миколаївною та зареєстрований в реєстрі за № 2293?

4. До якої групи за віком належить виконавець підпису та рукописного тексту від імені ОСОБА_3 у договорі купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений 15 жовтня 2001 року приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Марченко Олесею Миколаївною та зареєстрований в реєстрі за № 2293 ?

Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку і за відмову від дачі висновку за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України.

Визначено судову почеркознавчу експертизу провести за матеріалами цивільної справи № 1515/4894/12, провадження № 22-ц/813/42/25, яка направляється у розпорядження експертної установи.

Надано в розпорядження експертів матеріали цивільної справи № 1515/4894/12, провадження № 22-ц/813/42/25, зокрема - оригінал довіреності від 16 лютого 2015 року, посвідченої секретарем виконкому Першотравневої сільської ради Комінтернівського району Одеської області Воробйовою Тетяною Миколаївною, реєстровий номер № 16 (а.с. 187, т. 1); копії довіреності від 10 вересня 2012 року, посвідченої секретарем Першотравневої сільської ради Комінтернівського району Одеської області Воробйовою Тетяною Миколаївною, реєстровий номер № 21 (а.с. 189, т. 1); копії довіреності від 10 червня 2015 року, посвідченої секретарем виконкому Першотравневої сільської ради Комінтернівського району Одеської області Воробйовою Тетяною Миколаївною, реєстровий номер № 32 (а.с. 192, т. 1); копії заповіту від 07 липня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області (а.с. 53, т. 1).

Зобов`язано приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Одеської області Валігурського Михайла Михайловича, який здійснює заміщення приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Одеської області Марченко О.М. (67562, Одеська обл., Одеський район, с. Крижанівка, вул. Гонтаренко, буд. 7а), надати в розпорядження Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (м. Одеса, вул. Рішельєвська, 8) оригінал договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15 жовтня 2001 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Марченко О.М., зареєстрованого в реєстрі № 2293.

Надано експерту дозвіл на вирізання (в разі потреби) штрихів підписів у наступних документах, а саме: оригінал довіреності від 16 лютого 2015 року, посвідченої секретарем виконкому Першотравневої сільської ради Комінтернівського району Одеської області Воробйовою Тетяною Миколаївною, реєстровий номер № 16 (а.с. 187, т. 1); копії довіреності від 10 вересня 2012 року, посвідченої секретарем Першотравневої сільської ради Комінтернівського району Одеської області Воробйовою Тетяною Миколаївною, реєстровий номер № 21 (а.с. 189, т. 1); копії довіреності від 10 червня 2015 року, посвідченої секретарем виконкому Першотравневої сільської ради Комінтернівського району Одеської області Воробйовою Тетяною Миколаївною, реєстровий номер № 32 (а.с. 192, т. 1); копії заповіту від 07 липня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області (а.с. 53, т. 1).

Оплату за проведення експертизи покладено на ОСОБА_2 .

Роз`яснено учасникам процесу положення ст. 109 ЦПК України, а саме, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Встановлено експерту строк для проведення експертизи 60 днів з дня отримання копії ухвали та даної цивільної справи.

Копію ухвали направлено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (м. Одеса, вул. Рішельєвська, 8).

Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи (т. 2, а.с. 239-241).

01.04.2025 на адресу Одеського апеляційного суду надійшли матеріали цивільної справи № 1515/4894/12, разом із клопотанням експерта про надання додаткових матеріалів і вчинення інших дій, пов`язаних із проведенням судової почеркознавчої експертизи та електронного рахунку на оплату проведення експертизи (т. 3, а.с. 1-4).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14.04.2025 поновлено провадження та призначено справу до розгляду (т. 3, а.с. 5-5зв.), 15.04.2025 клопотання експерта для виконання спрямовано ОСОБА_2 , яке вона отримала особисто 30.04.2025, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 6, 12 т. 3).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.05.2025 направлено повторно до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 02883110, м. Одеса, вул. Рішельєвська 8) для виконання ухвалу Одеського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року про призначення судової почеркознавчої експертизи, а також матеріали цивільної справи № 1515/4894/12, провадження № 22-ц/813/42/25, яка направляється у розпорядження експертної установи.

Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи (т. 3, а.с. 25-27зв.).

27 червня 2025 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшли матеріали цивільної справи № 1515/4894/12 разом із клопотанням експерта про надання додаткових матеріалів і вчинення інших дій, пов`язаних із проведенням судової почеркознавчої експертизи та електронного рахунку (т. 3, а.с. 43-43б).

У зв`язку з цим, ухвалою Одеського апеляційного суду від 27 червня 2025 року поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду (т. 3, а.с. 44-45).

Копію вказаного клопотання експерта направлено ОСОБА_2 30.06.2025, яке вона отримала особисто 05.07.2025, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення (а.с. 49 т. 3).

В судовому засіданні 05.08.2025 ОСОБА_2 пояснили про відсутність у неї коштів на оплату експертизи.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05 серпня 2025 року направлено повторно до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для виконання ухвалу Одеського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року про призначення судової почеркознавчої експертизи, а також матеріали цивільної справи № 1515/4894/12, провадження № 22-ц/813/42/25, яку направлено у розпорядження експертної установи. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи (т. 3, а.с. 60-63).

06 жовтня 2025 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшли матеріали цивільної справи № 1515/4894/12, разом із повідомленням експерта про залишення ухвали без виконання у зв`язку, у тому разі, і з відсутністю оплати рахунку № 2712-34-25(07) (т. 3, а.с. 76).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.10.2025 поновлено провадження у справі та призначено до розгляду (т. 3, а.с. 77-78), крайнє засідання в якій призначено на 27.10.2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

У судове засідання 27.10.2026 учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, зокрема, позивач ОСОБА_1 у відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України, так як судова повістка-повідомлення на 27.10.2026, що направлялася його представникові ОСОБА_12 , повернулася до суду із відміткою «адресат відсутній», відповідач ОСОБА_2 , треті особи КП «Лиманське районне бюро технічної інвентаризації Лиманської районної ради Одеської області» – у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, так як судові повістки-повідомлення на 27.10.2026 повернулися до суду із відміткою «адресат відсутній».

Третя особа приватний нотаріус Марченко О.М. надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Вказане в силу ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням № 33 від 04.09.2002 р. Першотравневої сільської ради Комінтернівського району Одеської області надано житловому будинку юридичну адресу: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 64).

15 жовтня 2001 року укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований у реєстрі за № 2293, за умовами якого ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_1 купив житловий будинок з господарчими спорудами та будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 та складається з: одного житлового будинку черепашника, зазначеного в плані під літерою А, жилою площею 23,9 кв.м і загальною площею 38 кв.м; гаражу – Б, погрібу – В (пд), сараїв – Г, Е, вбиральні – Д, цистерни – І, брукування – ІІ, огорожі № 1, 2. Зазначений житловий будинок з господарчими спорудами та будівлями, розташований на земельній ділянці площею 0, 25 га (т. 1, а.с. 98-98зв.).

Відчужуваний будинок належав ОСОБА_3 на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності, виданого 20.07.2001 року Першотравневою сільською радою Комінтернівського району Одеської області та зареєстрованому в Комінтернівському РБТІ Одеської області у книзі № 6 на сторінці № 68 за реєстровим № 192.

Пунктом 3 договору визначено, що продаж зроблений за 22790 грн, з яких одержані продавцем від покупця до підписання цього договору 18550 грн, а останні 4240 грн будуть сплачені покупцем продавця до 25.10.2001, про що буде свідчити заява продавця на звороті цього договору (т. 1, а.с. 98).

На звороті даного договору наявна заява, в якій зазначено, що ОСОБА_3 цією заявою стверджує, що гр. ОСОБА_1 25.10.2001 здійснив повний розрахунок за куплений у нього житловий будинок під АДРЕСА_1 . Будь-яких матеріальних претензій, які б стосувалися розрахунків за проданий житловий будинок до ОСОБА_1 не має. У зв`язку з викладеним підтверджує той факт, що на момент складання цієї заяви право власності на згаданий житловий будинок перейшло до гр. ОСОБА_1 .

18 вересня 2002 року приватний нотаріус Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Марченко О.М. засвідчила справжність підпису гр. ОСОБА_3 , котрий зроблено у її присутності, особу гр. ОСОБА_3 , який підписав документ, встановлено. Зареєстровано в реєстрі за № 242 (т. 1, а.с. 98зв.).

В обґрунтування уточнених позовних вимог позивач послався на те, що в спірному будинку він поселився та постійно проживав зі своєю сім`єю, дружиною та дітьми, після повного розрахунку за будинок в 2001 року, тому він вважає, що всі вимоги покупця відносно відповідача ним своєчасно виконані, а про те, що договір купівлі-продажу житлового будинку підлягає державній реєстрації згідно вимог на той час діючого законодавства в КП Комінтернівське РБТІ Одеської області, йому відомо не було. Він вважав себе належним власником будинку з вищевикладених підстав, а також в п. 7 зазначеного договору купівлі-продажу нерухомого майна вказано, що «Право власності на житловий будинок у Покупця виникає з моменту повного розрахунку за цим договором».

Позивач повідомив, що влітку 2012 року йому стало відомо, що належний йому на праві приватної власності вищевказаний житловий будинок, придбаний у ОСОБА_3 , знову продається відповідачем, який називає себе власником будинку.

З цих причин він звернувся до Комінтернівського РБТІ Одеської області з питанням проведення державної реєстрації вищевказаного житлового будинку на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу.

07.08.2012 КП Комінтернівське районне бюро технічної інвентаризації прийняло рішення про відмову в державній реєстрації прав на об`єкт нерухомого майна житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташованого: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що при розгляді заяви встановлено суперечності між заявленими правами гр. ОСОБА_1 та вже зареєстрованими правами ОСОБА_3 18.06.2012 року відповідно до дублікату свідоцтва про право власності від 20.07.2001 № 18 на житловий будинок, виданого Першотравневою сільською радою 15.02.2012 (т. 1, а.с. 11-11зв.).

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 13 травня 2014 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_13 та призначено у справі судово-почеркознавчу експертизу на предмет виконання підпису від імені ОСОБА_3 у договорі купівлі-продажу від 15.10.2001, перебування особи, яка виконала рукописний текст документа у надзвичайному стані, статі такої особи, вікової групи такої особи, витрати за проведення якої покладено на відповідача (т. 1, а.с. 113).

09.10.2014 отримано від директора Одеського НДІСЕ повідомлення про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами цивільної справи № 1515/4894/12, у тому разі, і через несплату проведення такої (а.с. 114 т. 1).

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що виникнення права власності на вищевказаний житловий будинок підтверджується договором купівлі-продажу нерухомого майна (т. 1 а.с. 12).

Для укладення угоди відчуження будинку ОСОБА_3 замовлено і отримано довідку-характеристику на будинок (т. 1, а.с. 100) в Комінтернівському РБТІ, яка була необхідна для здійснення угоди купівлі-продажу будинку.

Відповідач ОСОБА_3 після відчуження даного житлового будинку постійно проживав і був зареєстрованим за іншою адресою (а.с. 29).

Юридичний факт належності позивачеві правовстановлюючого документу на будинок підтверджується договором купівлі-продажу нерухомого майна (а.с. 12), листом приватного нотаріуса Марченко О.М. в Комінтернівське РБТІ (а.с. 13), паспортом позивача (а.с. 15), документами, наданими приватним нотаріусом Марченко О.М. до суду (а.с. 97-101).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 68 років у селі Першотравневе Комінтернівського району Одеської області помер відповідач ОСОБА_3 , про що у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Комінтернівського районного управління юстиції в Одеській області 09.02.2016 складено відповідний актовий запис № 115 та видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 45 т. 2).

За життя, 07.07.2012 року, відповідач ОСОБА_3 склав заповіт, яким заповів зазначений житловий будинок ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 53, а.с. 130).

Оскільки виниклі правовідносини допускають правонаступництво, раніше заявлені уточнені позовні вимоги знову уточнені позивачем із заміною первісного відповідача ОСОБА_3 на відповідачку ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що у неї виникло право на спадкування за заповітом.

Суд першої інстанції взяв до уваги відповідь з державної нотаріальної контори Лиманського району Одеської області, яка надійшла на запит суду, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилася.

Відповідачка ОСОБА_2 у встановлений законом строк і у встановленому законом порядку не звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини на зазначений житловий будинок за заповітом.

Згідно технічного паспорту загальна площа жилого будинку складає 38, 0 кв.м, а жила – 23,9 кв.м.

В матеріалах справи наявна копія позовної заяви ОСОБА_3 до Комінтернівського районного суду Одеської області до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування витрат, в якій він підтвердив факт продажу позивачеві зазначеного житлового будинку, а витратами називає стягнення з нього на користь ВАТ «Одесаобленерго» заборгованості за надані послуги електропостачання у сумі 452,69 грн, 3% річних – 88,14 грн, інфляції – 342,10 грн, а також судового збору 102,00 грн, як із власника будинку. Підставою такого стало складення Акту про порушення правил користування електричною енергією № 204646 від 10.02.2005, акту № 040262 від 29.09.2006, розрахунок дебіторської заборгованості від 26.10.2001 по 24.02.2003 по лицьовому рахунку № 6240-452 (справа № 2-766/07), а також стягнення заочним рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області по справі № 2-1016/07 з ОСОБА_3 на користь Комінтернівського РЕМ збитків у сумі 3736,23 грн та судових витрат 51 грн (справа № 2-766/07). До вказаної заяви ОСОБА_3 за життя додано докази понесення ним вказаних витрат, а обґрунтуванням позову зазначено про допущені порушення правил користування електричною енергією новим власником відчуженого будинку за адресою: АДРЕСА_4 , яка і зазначена адресою проживання відповідача, у той час, коли позивач проживає з липня 2001 року по АДРЕСА_3 (т. 2, а.с. 10-14).

Відповідачка ОСОБА_2 надала суду постанову Комінтернівського РВ ГУМВС України в Одеській області від 18.07.2012 про відмову у порушенні кримінальної справи за заявою співмешканки ОСОБА_3 – ОСОБА_14 щодо вжиття заходів до родини ОСОБА_15 , з вини яких ОСОБА_16 та його співмешканка виплачують заборгованість вказаних осіб за електроенергію (а.с. 153-154 т. 2).

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог Марченко О.М., приватний нотаріус Лиманського районного нотаріального округу Одеської області, надала суду належним чином завірені копії документів за договором купівлі-продажу нерухомого майна, нотаріально посвідченим 15.10.2001 року за реєстром № 2293 договором купівлі-продажу нерухомого майна; свідоцтвом № НОМЕР_1 про право власності на житловий будинок, виданого 20.07.2001 року Першотравневою сільською радою Комінтернівського району Одеської області; копію довідки-характеристики № 1520; копію квитанції від імені ОСОБА_1 про сплату збору до пенсійного фонду; копію довідки про відсутність заборони та арешту нерухомого майна (т. 1, а.с. 97-102).

Оригінали зазначених документів зберігаються в архіві Марченко О.М., приватного нотаріуса Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підставою для державної реєстрації прав є рішення суду, що набрало законної сили щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно, інших документів, що підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Оцінивши зібрані по справі докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що уточнені позовні вимоги спростовують заперечення відповідача про не визнання позову, оскільки вони є обґрунтованими, заснованими на законі та підлягають задоволенню.

Переглядаючи оскаржуване рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (стаття перша Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності 01 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Таким чином, на спірні правовідносини поширюється дія норм ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до статті 49 Закону України «Про власність», чинного на час виникнення спірних правовідносин, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.

За змістом статей 128, 153 ЦК УРСР 1963 року право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 224 ЦК УРСР 1963 року за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 227 ЦК УРСР 1963 року передбачалася обов`язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку і його реєстрація органами місцевого самоврядування.

Порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні на час виникнення спірних правовідносин визначався Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07 лютого 2002 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (далі - Тимчасове положення). Вказаний нормативний документ був спрямований на забезпечення визнання та захисту цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, активізації інвестиційної діяльності, діяв на всій території України і був обов`язковим для виконання громадянами, міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності.

Згідно із пунктом 9 Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об`єкти нерухомого майна, Тимчасового положення (із змінами та доповненнями, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 28 січня 2003 року № 6/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 січня 2003 року за № 66/7387), договори відчуження нерухомого майна, які не підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, є підставою для здійснення реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна.

Отже, судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на час укладення спірного договору купівлі-продажу житлового будинку в АДРЕСА_1 обов`язковість нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна щодо житлових будинків (квартир), вимагалось і вона була дотримана сторонами угоди, про що свідчить наявний у справі нотаріально посвідчений нотаріусом договір та надані самим нотаріусом суду документи про таке.

Отже, відповідно до статей 227, 242, 244 Цивільного кодексу Української PCP (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), судом вірно враховано, що нотаріальному посвідченню до 01 січня 2004 року підлягали договори купівлі-продажу, міни, дарування житлового будинку за умови, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Таким чином, Цивільний кодекс Української РСР 1963 року містив норму про обов`язковість нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу будь-якого нежитлового нерухомого майна.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 зробила правовий висновок, який змінює підходи до правозастосування у зазначених відносинах.

Обґрунтовуючи свій правовий висновок Велика Палата наголосила, що до 01 січня 2013 року мала місце неузгодженість норм ЦК та Закону про реєстрацію речових прав на нерухоме майно, що регулюють однопредметні відносини, зокрема щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно, як безумовної умови виникнення права власності на таке майно, за договором купівлі-продажу.

Так ВП ВС зазначила, що пріоритетними для застосування до таких правовідносин є норми ЦК, які діяли до 01 січня 2013 року, оскільки саме норми ЦК найбільш повно та точно врегульовували цивільні правовідносини щодо визначення умов та моменту виникнення права власності у набувача нерухомого майна за відповідним правочином.

Таким чином, ВП ВС обґрунтовуючи свій висновок зазначила, що згідно статті 334 ЦК передбачено загальні та спеціальні умови набуття права власності за договором, зокрема у разі, якщо договір підлягає нотаріальному посвідченню з моменту такого посвідчення, або набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально.

Статтею 657 ЦК передбачено обов`язок нотаріального посвідчення та державної реєстрації договорів купівлі-продажу нерухомого майна.

З аналізу зазначених норм ЦК ВП ВС дійшла висновку, що особа, яка здійснила державну реєстрацію правочину відповідно до норм статей 334, 657 ЦК, набула титул власника майна. У свою чергу необхідність реєстрації права на нерухоме майно в БТІ до 01 січня 2013 року не впливала на виникнення в покупця нерухомості прав власника на це майно. Тобто, очевидним є висновок, що відсутність факту реєстрації права на нерухоме майно в БТІ не спростовує факт виникнення права власності у його покупця на підставі державної реєстрації відповідного договору.

У статті 328 ЦК України зазначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем наданою сукупністю доказів з достовірністю доведено укладення між ним та ОСОБА_3 вищезазначений договір купівлі-продажу, а помилкові доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують, оскільки ОСОБА_2 на виконання свого процесуального обов`язку не сплатила вартість призначеної апеляційним судом почеркознавчої експертизи та не спростувала підписання ОСОБА_3 договору купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без нього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Важливим у разі застосування цієї процесуальної норми є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з`ясування відповіді на питання, яке має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту, для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.

Застосування наслідків ухилення від участі в експертизі можливе лише після постановлення ухвали про призначення експертизи та підтвердження факту ухилення особи від участі в експертизі. Ухиленням від участі в експертизі є умисні дії особи, яка бере участь у справі, метою яких є неможливість проведення експертизи.

Схожий за змістом висновок міститься у постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 201/11183/16 (провадження № 61-23601св18), та від 18 червня 2024 року у справі № 336/7943/19 (провадження № 61-15818св23), від 12 листопада 2025 року у справі № 346/5502/22 (провадження № 61-10976св25, від 04 червня 2026 року у справі № 142/580/21).

Будучи належно повідомленою двічі про проведення експертизи та необхідність сплати за її проведення як особа, яка заявила відповідне клопотання суду, відповідачка покладеного на неї обов`язку не виконала.

Її посилання на відсутність коштів не можуть буті взяті до уваги, оскільки справа знаходиться в провадження апеляційного суду з грудня 2019 року, клопотання про призначення експертизи заявлено відповідачкою, яка є ініціатором апеляційного провадження, лише 17 червня 2021 року, і незважаючи на вжиті апеляційним судом неодноразові заходи щодо організації проведення такої експертизи, тривале невиконання стороною покладених на неї обов`язків не узгоджується з передбаченим статтями 43, 44 ЦПК України обов`язками учасників справи та неприпустимості зловживання процесуальними правами, а також права на справедливий суд, встановленого ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, у тому числі і права позивача отримати судове рішення протягом розумного строку.

Оскільки вказане право власності позивача не визнається відповідачем, то задоволення судом позову в частині визнання за позивачем права власності на спірний будинок на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 15.10.2001 ґрунтується на вимогах закону (ст. 392 ЦК України) та правильно оцінених судом правовідносин сторін.

З огляду на те, що порушене право позивача ОСОБА_1 в частині визнання права власності на спірний будинок підлягає поновленню, то суд дійшов правильного висновку про необхідність скасування державної реєстрації права власності КП Комінтернівського РБТІ Одеської області за ОСОБА_3 на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 , зроблену на підставі дублікату свідоцтва про право власності від 20.07.2001 року № 18, виданого Першотравневою сільською радою Комінтернівського району Одеської області 15.02.2012 року, оскільки така є похідною від вимоги про визнання права власності на спірне майно.

Крім того, суд першої інстанції правильно застосував положення ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з якою підставою для державної реєстрації прав є рішення суду, що набрало законної сили щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно, інших документів, що підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Посилання ж відповідачки на вихід судом першої інстанції за межі позовних вимог уточненого позову у зв`язку із встановленням порядку виконання рішення є власним помилковим тлумаченням процесуальних норм, оскільки відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 263 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення, і вказане не потребує окремого уточнення зі сторони позивача у прохальній частині позову.

Що стосується встановлення факту належності правовстановлюючого документу, то як редакція статті 256 ЦПК України «Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення», чинна на момент звернення до суду із позовом (16.11.2012), так і чинна редакція статті 315 ЦПК України, що регулює розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, містить пункт 6, згідно з яким суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Оскільки в договорі купівлі-продажу від 15.10.2001 покупець вказаний як « ОСОБА_1 », а згідно з паспортом серія і номер НОМЕР_3 , виданим Суворовським РВ ОМУ МВС України в Одеській області 29 жовтня 2008 року, його по-батькові вказано як « ОСОБА_5 », а суд вправі розглядати справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові якої, зазначені в документі, не збігаються в свідоцтві про народження, паспорті, свідоцтві про смерть, інше, то колегія суддів зазначає таке.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України (Постанова № 5 від 31.03.1995 р.) та практикою Касаційного цивільного суду у складі ВС, судовий порядок застосовується лише тоді, коли позасудове виправлення помилки (органом, який видав документ, або його правонаступником) є неможливим.

Метою встановлення факту, про який зазначено в позовній заяві, є реалізація позивачем належного йому права власності, отже такий факт породжує юридичні наслідки, а чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення, оскільки одна із сторін договору померла.

Наявні у матеріалах справи документи підтверджують, що при укладенні та посвідченні заповіту в написанні по-батькові позивача як покупця спірного будинку допущена помилка через схожість звучання та правопис чоловічих по-батькові.

Такі розбіжності у написанні його по-батькові позбавляли позивача можливості реалізувати своє право власності.

Тому апеляційний суд погоджується з позицією місцевого суду в частині задоволення позову про встановлення факту належності правовстановлюючого документа (договору купівлі-продажу), натомість, апеляційна скарга не містить жодного доводу щодо незаконності та необґрунтованості оскаржуваного рішення в наведеній частині.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Отже, суд першої інстанції вірно визначився із характером правовідносин сторін, дав їм належну правову оцінку та застосував відповідні норми права, вірно витлумачивши їх у світлі виниклих спірних правовідносин сторін та ухвалив законне та обґрунтоване рішення, вірно оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, а помилкові доводи апеляційної скарги цих висновків не спростували.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 11 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови – 27 жовтня 2026 року

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.А. Коновалова

О.Ю. Карташов