Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №522/18060/23 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2866/26

Справа № 522/18060/23

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2026 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Сєвєрової Є.С., Таварткіладзе О.М.

за участю секретаря: Турик А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «ЕКОДОМ-1», ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» про визнання правочину недійсним, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Обслуговуючого кооперативу «Екодом-1» про визнання договору недійсним, на рішення Приморського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Домусчі Л.В. 15 квітня 2025 року у м. Одеса, -

встановила:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси із позовом, який було уточнено, до ОК «ЕКОДОМ-1», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору № 20 від 02.02.2017 року про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1», укладеного між ОК «ЕКОДОМ-1» в особі голови ОК «ЕКОДОМ-1» Корнієнко (Дзюба) Н.О. та ОСОБА_3 .

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 в теперішній час є власником паркомісця № 20 за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Договору № 20 від 17.05.2018 року про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1», довідки № 19/07/30/1 від 30.07.2019 року та акту прийому передачі від 30.07.2019 року. 15.08.2019 року, на підставі документів, що в повному обсязі відповідають встановленим законом вимогам, та в передбаченому законом порядку, на підставі рішення № 48248942 державного реєстратора Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» Чернавської І.В. за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на паркомісце № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, позивачці стало відомо, що на підставі Договору № 20 від 02.02.2017 року, довідки від 02.02.2017 року та акту приймання передачі від 21.03.2019 року рішенням державного реєстратора Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничука В.О. № 48044135 від 01.08.2019 року за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на паркомісце № 20, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи вищевикладене позивач зазначала, що наявність вищевказаного Договору № 20 про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» від 02.02.2017 року, порушує право власності ОСОБА_1 , яка у теперішній час є власником об`єкту нерухомого майна, а саме паркомісця № НОМЕР_1 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та укладення вищевказаного правочину є неприпустимим та таким, що суперечить нормам цивільного законодавства України та даний договір підлягає визнанню недійсним.

26.02.2024 року представник ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , ОК «ЕКОДОМ-1» про визнання договору про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» №20 від 17.05.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОК «Екодом-1», недійсним. (а.с. 20-33 т. 2)

В обґрунтування зустрічного позову зазначено, що з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 є першим пайовиком у будівництві (02.02.2017 року), ніж ОСОБА_1 (17.05.2018 оку.) на підставі договору, який є чинним та у встановленому порядку не був визнаний недійсним, він оплатив повну вартість паїв, зареєстрував у встановленому законом порядку своє право власності на паркомісце, що в свою чергу свідчить про наявність правових підстав для визнання недійсним договору про сплату пайових внесків № 20 від 17.05.2018 року, укладеного між ОК «ЕКОДОМ-1» та ОСОБА_1 , оскільки ОК «ЕКОДОМ-1», не ініціюючи розірвання договорів, укладених з позивачем у 2016 році, не мав права укладати договори про пайову участь щодо зарезервованих та оплачених позивачем об`єктів будівництва і практичні дії щодо реалізації інвестицій за цими договорами не могли бути вчинені. Враховуючи вищевикладені обставини, ОСОБА_2 вважала, що ОК «ЕКОДОМ-1», в особі голови кооперативу ОСОБА_6 , договір про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» № 20 від 17.05.2018 року не укладався та не підписувався, для підписання вищевказаного договору невстановленою особою було використано факсиміле підпису ОСОБА_7 , довідка та акт прийому-передачі взагалі підписані невідомою особою, що в свою чергу дає підстави для визнання судом оспорюваного договору недійсним.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15.04.2025 року відмовлено у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 , а також відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову, та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Оскільки рішення суду першої інстанції в відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання договору недійсним сторонами не оскаржується, то вказане судове рішення підлягає перегляду в апеляційному порядку виключно в частині первісних позовних вимог ОСОБА_1 до ОК «ЕКОДОМ-1», ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що правовідносини між ОК «ЕКОДОМ-1» та ТОВ «ХАНБЕР» регулювалися положеннями Договору про співпрацю № 1 від 22.10.2015 року та Додатковою угодою № l від 15.12.2015 року до Договору про співпрацю N?1 від 22.10.2015 року, які були укладені між сторонами з метою забезпечення будівництва за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно умов Договору, сторони домовилися об`єднати зусилля під час будівництва багатоповерхового житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями по АДРЕСА_2 (клубний будинок «GRAF»). 15.12.2015 року між ТОВ ««ХАНБЕР» та ОК «ЕКОДОМ-1» було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про співпрацю № 1 від 22.10.2015 року На виконання закріплених між ТОВ «ХАНБЕР» та ОК «ЕКОДОМ-1» домовленостей, у період з 22.10.2015 року до 28.12.2018 року, ОК «ЕКОДОМ-1» приймало участь у забезпеченні будівництва клубного будинку «GRAF» за адресою: АДРЕСА_1 , та за умови отримання попереднього письмового погодження ТОВ «ХАНБЕР», ОК «ЕКОДОМ-1» мав право здійснювати відчуження чітко визначених ТОВ «ХАНБЕР» окремих об`єктів нерухомості у відповідному будинку. З боку ОК «ЕКОДОМ-1» фінансування будівництва здійснювалося за рахунок залучених грошових коштів, зокрема, грошових коштів, отриманих на банківський рахунок Кооперативу від фізичних та юридичних осіб - членів та асоційованих членів ОК «ЕКОДОМ-1». Фактично, на взаємовигідних умовах, ТОВ «ХАНБЕР» та ОК «ЕКОДОМ-1» погодили, що ОК «ЕКОДОМ-1» здійснюватиме відчуження (продаж) об`єктів нерухомості (майнові права на які належали ТОВ «ХАНБЕР») на користь фізичних та юридичних осіб, які вступали до членів та асоційованих членів Кооперативу, - за умови отримання попередньої письмової згоди ТОВ «ХАНБЕР» на такі дії (тобто, за умови наділення ТОВ «ХАНБЕР» ОК «ЕКОДОМ-1» відповідними правомочностями). Наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що ОК «ЕКОДОМ-1»не отримував згоди ТОВ «ХАНБЕР» на відчуження на користь ОСОБА_8 паркомісця № 20 (згідно з договором № 20 від 02.02.2017 року). Крім цього, відповідно до вищевказаного договору, сторонами визначено порядок щодо розподілу приміщень. Отже, враховуючи вищевикладене, за умови дотримання встановленої процедури, Загальні збори членів ОК «ЕКОДОМ-1» мали затвердити рішення ОСОБА_9 про прийняття ОСОБА_8 до складу асоційованих членів Кооперативу. Однак, по-перше, таке рішення загальними зборами не затверджувалося, а, по-друге, вступний та інші внески ОСОБА_10 не сплачував в ОК «ЕКОДОМ-1». Таким чином, на думку апелянта, ОСОБА_11 не мав достатніх підстав для вступу до ОК «ЕКОДОМ-1», а тому не може вважатися асоційованим членом Кооперативу. З огляду на викладені обставини, фактично, ОСОБА_9 , яка на час укладання оспорюваного договору була Головою ОК «ЕКОДОМ-1», вийшла за межі наданих їй повноважень щодо укладання договорів стосовно об`єктів, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . ОК «ЕКОДОМ-1» ніколи не був власником об`єктів за адресою: АДРЕСА_1 , а тому не міг їх реалізовувати без згоди ТОВ «ХАНБЕР», яке і було його власником, оскільки, з огляду на положення Договору про співпрацю № 1 та Додаткової угоди до нього, Кооператив не мав право укладати договори про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» без належного на те дозволу забудовника. Враховуючи, що ані ОК «ЕКОДОМ-1», ані ТОВ «ХАНБЕР» не схвалювали такого правочину з ОСОБА_12 , то він, на думку апелянта, є таким, що вчинений без дотримання загальних вимог, необхідних для його чинності, а тому має бути визнаний судом недійсним.

У свою чергу, апелянт на законних підставах придбала спірне паркомісце № 20 за договором з ОК «ЕКОДОМ-1», після чого зареєструвала за собою право власності на спірне паркомісце № 20. Зі справи № 757/20926/20-ц позивачці стало відомо, що на цю нерухомість претендує ОСОБА_13 ОСОБА_1 оскаржує договір, оскільки вона є належним власником цієї нерухомості та вона досі нею володіє, тобто, порушено суб`єктивне право позивачки. Право позивачки порушується тим, що третя особа намагається в іншій судовій справі витребувати у позивачки її власність, що і є порушенням суб`єктивного права. При задоволені цього позову будуть відновлені права позивачки, як власника спірного нерухомого майна.

Сторони про розгляд справи на 27.10.2026 року були сповіщені належним чином, у судове засідання не з`явились.

Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно п.п. 1-3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для часткового скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення судом норм матеріального права; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У ч.1 ст. 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ХАНБЕР» було замовником будівництва клубного будинку «GRAF» за адресою: АДРЕСА_2 .

Статус ТОВ «ХАНБЕР», як замовника будівництва, а також факт введення в експлуатацію вищевказаного об`єкта будівництва, підтверджується наступним: Договором оренди землі від 25.03.2014 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрованим в реєстрі за № 1905; додатковим договором (угодою) від 27.12.2016 року про поновлення вищевказаного договору оренди землі, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрованим в реєстрі за № 3269; дозволом на виконання будівельних робіт № ОД 114163562986 від 21.12.2016 року виданим Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради; сертифікатом серії ОД № 162183622574, виданим Управлінням ДАБК Одеської міської ради 28.12.2018 року (а.с. 67-73 т. 1).

З розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 29.12.2018 року № 569 «Про присвоєння адреси: АДРЕСА_1 , багатоквартирному житловому будинку підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями» вбачається, що забудовником цього будинку є ТОВ «ХАНБЕР» та згідно сертифікату від 28.12.2018 року серія ОД № 162183622574 УДБК Одеської міської ради засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкту (а.с. 55 т.1).

З метою забезпечення будівництва за адресою: АДРЕСА_2 , між ТОВ «ХАНБЕР» та ОК «ЕКОДОМ-1» було укладено договір про співпрацю № 1 від 22.10.2015 року (а.с. 74-77 т. 1).

Згідно п. 1.1 Договору про співпрацю від 22.10.2015 року, предметом даного договору є діяльність ТОВ «ХАНБЕР»» та ОК «ЕКОДОМ-1», направлена на будівництво багатоповерхового житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно п.п. 4.2.1 Договору, ОК «ЕКОДОМ-1» зобов`язався, відповідно до наданих ТОВ «ХАНБЕР» повноважень, організувати Будівництво клубного будинку «GRAF» у строки, встановлені проектною документацією та цим договором.

Також 15.12.2015 року між ТОВ «ХАНБЕР» та ОК «ЕКОДОМ-1» була укладена додаткова угода № 1 до вищезазначеного договору про співпрацю від 22.10.2015 року № 1 (а.с. 75 т. 1).

Відповідно до п. 1 вищевказаної додаткової угоди, сторонами вирішено внести зміни до договору про співпрацю від 22.10.2015 року, зазначивши наступне:

- всі приміщення, створені в результаті будівництва Об`єкта, належать ТОВ «ХАНБЕР» (зміни до п. 2.1.1. Договору);

- ОК «ЕКОДОМ-1» здійснює, за попередньою згодою ТОВ «ХАНБЕР», продаж приміщень Об`єкту (прав на них) на підставі договорів пайової участі, відповідно до чинного законодавства України, та отримує грошові кошти від такого продажу, які спрямовує виключно на будівництво Об`єкта. ОК «ЕКОДОМ-1» не має права здійснювати продаж приміщень Об`єкту або будь-яке інше відчуження прав на приміщення без отримання згоди ТОВ «ХАНБЕР» (зміни до п. 2.2.2 Договору);

- Приміщення, які не були продані ОК «ЕКОДОМ-1», після введення Об`єкту в експлуатацію, можуть бути продані ТОВ «ХАНБЕР» або оформлені у власність ТОВ «ХАНБЕР» (зміни до п.п. 2.2.3. Договору);

- Згода компанії ТОВ «ХАНБЕР», вказана в п. 2.2.2. Договору, оформлюється у вигляді протоколу Загальних зборів ТОВ «ХАНБЕР» (зміни до п.п. 2.2.4. Договору).

02.02.2017 року між ОК «ЕКОДОМ-1» в особі Голови кооперативу «ЕКОДОМ-1»Дзюби Н.О., та ОСОБА_13 , був укладений договір про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» № 20 (а.с. 46-48 т. 1).

За цим договором ОК зобов`язався організувати будівництво двухрівневого підземного паркінгу у багатоповерховому житловому будинку з підземним паркінгом та вбудовано-прибудованими громадськими приміщеннями по АДРЕСА_2 (далі за текстом - Об`єкт будівництва) за рахунок внесків Учасника та внесків інших асоційованих членів ОК, здати його в експлуатацію, передати Учаснику нежитлове приміщення (паркомісце) в Об`єкті будівництва, обумовлене цим Договором та всі документи, необхідні Учаснику для реєстрації права власності на нього, а Учасник зобов`язався сплатити до ОК внески у розмірах та в порядку, встановлених даним Договором та додатками до нього, та має право отримати об`єкт нерухомості лише за умови повної сплати внеску, встановленого даним Договором для учасника (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 1.2 Договору, Договір вважається заявою Учасника про вступ до асоційованих членів ОК після сплати вступного внеску на користь ОК даний договір вважається рішенням голови ОК про прийняття Учасника до асоційованих членів ОК.

Згідно п. 1.4 Договору внесок, який підлягає сплаті учасником, розподіляється наступним чином:

Вступний внесок, який зобов`язується сплатити особа при вступі в ОК у розмір 10% від вартості об`єкту за п.2.1, та пай - грошовий внесок, який сплачує особа за будівництво об`єкту нерухомості у розмір 90% від внеску за п.2.1 договору та сплачується частинами згідно графіку, встановленого додатком 1 до договору.

Відповідно до п. 1.5 Договору сторони домовились, що об`єктом нерухомості є паркомісце № 20 секція 1 поверх -2.

Згідно п. 2.1 Договору, вартість об`єкту нерухомості становить еквівалент 25000 доларів США.

Згідно з порядком сплати внесків (Додаток №1), на момент укладання цього Договору Учасником сплачено 25000 у.о. (а.с. 49 т. 1).

Згідно довідки № 02/02/2017р. від 02.02.2017 року, яка видана головою ОК «ЕКОДОМ-1» ОСОБА_14 , ОСОБА_13 є асоційованим членом ОК «ЕКОДОМ-1» та згідно Договору про сплату внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» № 20 від 02.02.2017 року зробив внесок в повному обсязі у сумі 25000 доларів США (а.с. 50 т. 1).

Згідно з п. 1 акту прийому передачі до Договору № 20 про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» від 02.02.2017 року, що укладений між ОК «ЕКОДОМ-1» та ОСОБА_13 , на виконання положень Договору № 20 про сплату внесків від 02.02.2017 року ОК передає, а Учасник приймає Об`єкт нерухомості: паркомісце за адресою АДРЕСА_3 , загальна площа 16,20 кв.м. (а.с. 51 т. 1).

Рішенням державного реєстратора Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничуком В.О. № 48044135 від 01.08.2019 року було зареєстровано право власності ОСОБА_13 на паркомісце № 20 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава для реєстрації: Договір про сплату пайових внесків № 20 від 02.02.2017, видавник ОК «ЕКОДОМ-1», ОСОБА_13 ; акт прийому-передачі від 21.03.2019 року, видавник ОК «ЕКОДОМ-1», ОСОБА_13 , що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 244291285 від 27.08.2023 року (а.с. 56-57 т. 1).

ОСОБА_14 (на той час директор ОК «ЕКОДОМ-1») змінила прізвище на ОСОБА_15 , що підтверджується відповіддю Міністерства юстиції України № 14138/06.2-29 від 06.10.2022 року, до якого надана копія актового запису про шлюб № 2133 від 08.11.2017 року, в якому зазначено прізвище нареченої після державної реєстрації шлюбу - « ОСОБА_15 » (а.с. 52-53 т. 1).

Крім того, ОСОБА_13 змінив прізвище на « ОСОБА_16 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_2 від 09.08.2020 року, видане Малиновським районним у м. Одесі відділі ДРАЦС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 54 т. 1).

ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3 від 05.04.2023 року (а.с. 164 т. 1). Правонаступником померлого є його дружина ОСОБА_2 .

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 17.05.2018 року між ОСОБА_1 та ОК «ЕКОДОМ-1» в особі голови кооперативу Корнієнко Н.О. було укладено договір № 20 про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» (а.с. 18-20 т. 1).

Згідно п. 1.1 Договору, ОК «ЕКОДОМ-1» зобов`язався організувати будівництво багатоповерхового житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями по АДРЕСА_2 (далі за текстом - Об`єкт будівництва) за рахунок внесків Учасника та внесків інших асоційованих членів ОК, здати його в експлуатацію, передати Учаснику паркомісце в Об`єкті будівництва, обумовлену цим договором та всі документи, необхідні Учаснику для реєстрації права власності на неї, а Учасник зобов`язався сплатити до ОК внески у розмірах та в порядку, встановлених даним Договором та додатками до нього.

Згідно п. 1.2 Договору, Договір вважається заявою Учасника про вступ до асоційованих членів ОК. Після сплати вступного внеску на користь ОК даний договір вважається рішенням голови ОК про прийняття Учасника до асоційованих членів ОК.

Згідно п. 1.4 Договору внесок, який підлягає сплаті учасником, розподіляється наступним чином:

Вступний внесок, який зобов`язується сплатити особа при вступі в ОК у розмірі 10 % від вартості об`єкту за п. 2.1, та пай - грошовий внесок, який сплачує особа за будівництво об`єкту нерухомості у розмір 90% від внеску за п.2.1 договору та сплачується частинами згідно графіку, встановленого додатком 1 до договору.

Згідно п. 1.5 Договору сторони домовились, що об`єкт нерухомості розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та передається з наступними характеристиками: паркомісце на мінус 2 поверсі, загальна площа 16,20 кв.м., номер 20, вказана площа проектна, номер будівельний.

Згідно п. 2.1 Договору, вартість об`єкту нерухомості становить 80000 грн.

Згідно з порядком сплати внесків (Додаток №1), на момент підписання ОСОБА_1 сплачено 80000 грн. (а.с. 20 зв. т. 1).

Протоколом № 18/05-18 Загальних зборів Членів ОК «ЕКОДОМ-1» від 18.05.2018 року було вирішено, у зв`язку із укладенням 17.05.2018 року з ОСОБА_1 . Договору № 20 про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» та Договору № 21 про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1», затверджено рішення Голови Кооперативу про вступ ОСОБА_1 до складу асоційованих членів Кооперативу (а.с. 23 т. 1).

Згідно довідки № 19/07/30/1 від 30.07.2019 року за підписом голови ОК «ЕКОДОМ-1» Корнієнко Н.О., ОСОБА_1 є асоційованим членом ОК «ЕКОДОМ-1» та згідно Договору про сплату внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» № 20 від 17.05.2018 року зробила внесок в повному обсязі згідно Додатку № 1 до вказаного Договору (а.с. 21 т. 1).

Згідно з п. 1 акту прийому-передачі від 30.07.2019 року до Договору № 20 про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» від 17.05.2018 року, що укладений між ОК «ЕКОДОМ-1» та ОСОБА_1 на виконання положень Договору № 20 про сплату внесків від 17.05.2018 року, ОК передав, а Учасник прийняв Об`єкт нерухомості: паркомісце за адресою АДРЕСА_1 , поверх – (мінус) 2, номер - 20, загальна площа 16,20 кв.м. (а.с. 22 т. 1).

15.08.2019 року, рішенням державного реєстратора № 48248942, було зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на паркомісце № 20 за адресою: АДРЕСА_1 на підставі: довідки, серія та номер: 19/07/30/1, виданий 30.07.2019, видавник: ОК «ЕКОДОМ-1»; акту прийому-передачі, серія та номер: бн, виданий 30.07.2019, видавник: ОК «ЕКОДОМ-1» та ОСОБА_1 ; договір про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» серія та номер: 20, виданий 17.05.2018, видавник: ОК «ЕКОДОМ-1» та ОСОБА_1 (а.с. 25 т. 1).

На підставі звернення ТОВ «ХАНБЕР», багатоквартирному житловому будинку з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями, який побудований за адресою: АДРЕСА_2 , було присвоєно адресу: АДРЕСА_1 , що підтверджується розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 569 від 29.12.2018 року «Про присвоєння адреси: АДРЕСА_1 , багатоквартирному житловому будинку з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями, який побудований за адресою: АДРЕСА_2 (будівельна адреса)» (а.с. 55 т. 1).

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено поясненнями представників сторін, що ТОВ «ХАНБЕР» та ОК «ЕКОДОМ-1» подали 24.10.2019 року скаргу до Міністерства юстиції України на рішення державних реєстраторів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.10.2019 року (а.с. 58-65 т. 1).

06.02.2020 року Міністерство юстиції України, на підставі скарги ОК «ЕКОДОМ-1» та ТОВ «ХАНБЕР» від 24.10.2019 року, прийняло наказ № 452/5, яким, крім іншого, скасовано рішення державного реєстратора Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничука В.О. від 01.08.2019 року індексний номер 48044135 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_13 на паркомісце № 20 (т.1 а.с. 66).

У свою чергу, ОСОБА_13 та інші особи звернулись до Печерського районного суду м. Києва із позовом до Міністерства юстиції України, треті особи Державний реєстратор Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничук В.О., ТОВ «ХАНБЕР», ОК «ЕКОДОМ-1» про визнання незаконними дій та часткове скасування наказу від 06.02.2020 року № 452/5 (справа № 757/20926/20-ц), за яким ухвалою суду від 11.12.2020 року відкрито провадження.

З наявної в матеріалах справи заяви про залучення співвідповідачів та зміну предмету позову у справі № 757/20926/20-ц від 10.02.2022 року вбачається, що ОСОБА_13 уточнив свої вимоги, посилаючись на правомірність виникнення у нього права власності на парко місце № 20за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору № 20 про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1», укладеного 02.02.2017 року між ним та ОК «ЕКОДОМ-1», та, крім іншого, просив визнати за ним право власності на паркомісце № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 шляхом витребування спірного майна із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 (а.с. 32-45 т. 1).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.06.2022 року у справі № 757/20926/20-ц цивільну справу передано на розгляд до Приморського районного суду м. Одеси (а.с. 27-30 т. 1).

В ході розгляду справи № 757/20926/20-ц свідком ОСОБА_9 було повідомлено, що оспорюваний у даній справі договір містить не її підпис.

24.06.2024 року Приморський районний суд м. Одеси ухвалив рішення по цивільній справі № 757/20926/20-ц, яким задовольнив позовну заяву ОСОБА_18 , ОСОБА_2 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 до Міністерства юстиції України, ТОВ «САЙЛЕНД», ОСОБА_21 , ОСОБА_1 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , треті особи: Державний реєстратор Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничук В.О., ТОВ «ХАНБЕР», ОК «ЕКОДОМ-1» про визнання незаконними дій та часткове скасування наказу, та визнання права власності шляхом витребування з чужого незаконного володіння.

Визнано дії Міністерства юстиції України незаконними та скасовано Наказ від 06.02.2020 року № 452/5, в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 48046548, № 48045003, № 48047480, № 48048524, № 48047902, які стосуються набуття права власності нерухомого майна ОСОБА_18 , № 48044135, № 48043447, які стосуються набуття права власності нерухомого майна ОСОБА_13 , № 48049075, яке стосується набуття права власності нерухомого майна ОСОБА_20 .

Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 паркомісце № 20 за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 у частці 2/3 та ОСОБА_19 у частці 1/3.

Також витребувано інше майно, яке не стосується предмету даного позову.

Вказане судове рішення було оскаржене у апеляційному порядку Міністерством юстиції України, ТОВ «САЙЛЕНД», ОСОБА_21 , ОСОБА_1 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 .

Постановою Одеського апеляційного суду у справі від 09.04.2026 року у справі № 757/20926/20-ц рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.06.2024 року було скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_18 , ОСОБА_2 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 було відмовлено.

Постанова Одеського апеляційного суду від 09.04.2026 року не набрала законної сили у зв`язку із її оскарженням у касаційному порядку позивачами.

Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами встановлено, що на час набуття ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно, ОСОБА_13 не був власником спірного об`єкту нерухомості - паркомісце № 20, з 06.02.2020 року.

З позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що предметом позову є визнання недійсним Договору № 20 від 02.02.2017 року про сплату пайових внесків, укладеного між ОК «ЕКОДОМ-1» та ОСОБА_17 (а.с. 146- 163 т. 1).

Підставою таких вимог зазначено, що хоча ОСОБА_1 і є власником спірного паркомісця, проте її права власника порушені наявністю оспорюваного договору, яким ОК «ЕКОДОМ-1» відчужив паркомісце, не отримавши при цьому згоди на таке відчуження у ТОВ «ХАНБЕР» у вигляді протоколу загальних зборів згідно п.п. 2.2.2, 2.2.4 додаткової угоди від 15.12.2015 року. Таким чином, ОК «ЕКОДОМ-1» не мав повноважень на відчуження паркомісця. Також позивач посилалась на обставину не сплати ОСОБА_3 коштів за цим договором.

З матеріалів справи судом першої інстанції правильно встановлено, що ТОВ «ХАНБЕР» не надавало згоду ОК «ЕКОДОМ-1» дозволу на відчуження майнових прав або безпосередньо наступного об`єкту нерухомості: паркомісця № 20, за адресою: АДРЕСА_1 у клубному будинку «GRAF», на користь ОСОБА_25 , та така згода протоколом Загальних зборів ТОВ «ХАНБЕР» не оформлялась.

Таким чином, спір стосується оспорювання та невизнання прав власності позивача на паркомісце № 20, за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (ст. ст. 2, 80, 91, 92 ЦК України). Особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК України).

Частиною 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи ст. 237 ЦК України є підставою виникнення правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі, вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Отже, орган або особа, яка виступає від імені юридичної особи, не може перевищувати своїх повноважень, визначених установчими документами або законом.

У ч. 1 ст. 179 ЦК України надано визначення речі як предмета матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч. 1 ст. 181 ЦК України).

У ст. 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

З аналізу вказаних норм права можна зробити висновок, що у ЦК України визначення майнового права відсутнє, оскільки у ст. 190 ЦК України міститься вказівка лише про те, що майнові права є неспоживчою річчю і визнаються речовими правами. При цьому не викликає сумніву, що майнові права є об`єктом цивільних правовідносин.

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (аб. 2 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У ч. 2 ст. 331 ЦК України вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За правилами ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування). Майнове право є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право є обмеженим речовим правом, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Суду надано копію висновку експерта № 22.12/04 судово-економічної експертизи, складеної 27.02.2023 року судовим експертом Хосоновою О.С. за заявою адвоката Згоди О.О. від 26.12.2022 року № 434/12-22 в рамках справи № 757/20926/20-ц, встановлений факт не сплати ОСОБА_17 коштів за договором про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» № 20 від 02.02.2017 року (а.с. 103-114 т. 1).

Зі звіту про фактичні результати виконаних погоджених аудиторських процедур стосовно фінансової інформації ОК «ЕКОДОМ-1» від 21.12.2021 року, підготовленого ТОВ «Арте Аудит» вбачається, що в бухгалтерському обліку та звітності ОК «ЕКОДОМ-1» не відображено повністю і достовірно усю інформацію щодо проведених з учасниками кооперативу розрахунків по оплаті пайових внесків та передачі об`єктів нерухомості, зокрема, щодо розрахунку ОСОБА_3 за договором № 20 про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» від 02.02.2017 року (а.с. 95-102 т. 1).

Суд звертає увагу, що як на момент укладення оспорюваного правочину 02.02.2017 року, так і на момент укладання ОСОБА_1 договору з ОК «ЕКОДОМ-1» 17.05.2018 року керівником ОК «ЕКОДОМ-1» була одна й та сама особа - ОСОБА_26 , та мала право діяти від імені вказаної юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що встановленим є факт не сплати ОСОБА_17 коштів за договором про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» № 20 від 02.02.2017 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із відсутності обставин, які свідчили б про порушення прав позивачки на час укладення між ОК «ЕКОДОМ-1»та ОСОБА_17 оспорюваного договору про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» № 20 від 02.02.2017 року.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим, а саме: повинно реально відновлювати наявне порушене, оспорене або невизнане право, такий спосіб має відповідати характеру правопорушення та цілям судочинства та не може суперечити принципу верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачене у ст. 16 ЦК України.

Способи захисту права, обрані позивачем та застосовані судом, повинні найбільш ефективно поновлювати порушені права.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Загальні підстави недійсності правочину визначені ст. 215 ЦК України. Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (ст. 215, 216 ЦК України).

З огляду викладене, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом має право власності чи речове право на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Правочин може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні норми ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Таким чином, захисту в суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що на підставі договору про сплату пайових внесків набула право власності на спірне паркомісце.

Водночас майнові права на спірне майно, всупереч вимогам закону та за відсутності на те повноважень ОК «ЕКОДОМ-1», на підставі оспорюваного правочину були набути ОСОБА_17 .

Встановивши, що ОСОБА_1 стала вкладником (пайовиком) у будівництві (правочин від 17.05.2018 року) на підставі договору, який є чинним та у встановленому порядку не був визнаний недійсним, і внесла повну вартість паю, зареєструвала у встановленому законом порядку своє право власності на квартиру та машиномісця, колегія суддів доходить висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними договору № 20 від 02.02.2017 року про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1», укладеного між ОК «ЕКОДОМ-1» в особі голови ОК «ЕКОДОМ-1» Корнієнко (Дзюба) Н.О. та ОСОБА_3 , оскільки, за встановлених вище обставин, ОК «Екодом-1» не мав права укладати оспорюваний договір про пайову участь щодо спірного об`єкта будівництва, а ОСОБА_3 не був асоційованим членом ОК «ЕКОДОМ-1» та не сплачував пайові внески за спірне паркомісце.

Також колегія суддів приймає до уваги той факт, що наявність на розгляді у суді касаційної інстанції цивільної справи № 757/20926/20-ц за позовом ОСОБА_18 , ОСОБА_2 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 до Міністерства юстиції України, Товариство з обмеженою відповідальністю «САЙЛЕНД», ОСОБА_21 , ОСОБА_1 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 (треті особи: Державний реєстратор Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничук В.О., ТОВ «ХАНБЕР», ОК «ЕКОДОМ-1») про визнання незаконними дій та часткове скасування наказу, визнання права власності шляхом витребування з чужого незаконного володіння, - свідчить про оспорювання та невизнання ОСОБА_2 прав ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно і, відповідно, вказує на те, що оспорюваним правочином порушуються права та охоронювані законом інтереси позивача.

Також колегія суддів приймає до уваги визнання позову відповідачем ОК «ЕКОДОМ-1».

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню шляхом визнання недійсним договору № 20 від 02.02.2017 року про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1», укладеного між ОК «ЕКОДОМ-1» в особі голови ОК «ЕКОДОМ-1» Корнієнко (Дзюба) Н.О. та ОСОБА_3 .

Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання недійсним Договору про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» № 20, укладеного між ОК «ЕКОДОМ-1» та ОСОБА_1 17.05.2018 року, то суд першої інстанції дійшов висновку, що невизнання особою правочину, укладеного між іншими сторонами, не може слугувати підставою для визнання такого правочину з урахуванням вимог ст. ст. 203, 215 ЦК України недійсним. Крім того, суд вважав, що позивачка за зустрічним позовом обрала неналежний спосіб захисту своїх прав, що, в свою чергу, є підставою для відмови у задоволені позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову не оскаржувалось сторонами, а відтак, перегляду у апеляційному порядку не підлягає.

При зазначених обставинах колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не з`ясував обставини справи що, відповідно, призвело до неправильного її вирішення у частині, яка є предметом перегляду, у зв`язку із чим рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15.04.2025 року підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Щодо судових витрат.

Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Частинами 1-2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

У зв`язку із наведеним, з відповідачів ОК «ЕКОДОМ-1» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 належить стягнути 2684 грн. судових витрат за подання апеляційної скарги та позову (1073,60+1610,40).

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2025 року — скасувати в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «ЕКОДОМ-1», ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» про визнання правочину недійсним.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «ЕКОДОМ-1», ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» про визнання правочину недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним Договір № 20 від 02.02.2017 року про сплату пайових внесків у Обслуговуючий кооператив «ЕКОДОМ-1», укладений між Обслуговуючим кооперативом «ЕКОДОМ-1» (ЄДРПОУ 39538271) в особі голови Обслуговуючого кооперативу «ЕКОДОМ-1» Корнієнко (Дзюба) Наталії Олександрівни та ОСОБА_3 .

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «ЕКОДОМ-1» (ЄДРПОУ 39538271) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати в сумі 2 684 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 30 жовтня 2026 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді Є.С. Сєвєрова

О.М. Таварткіладзе