Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №521/16346/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/6364/26

Справа № 521/16346/25

Головуючий у першій інстанції Кодінцева С. В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Назарової М.В. (суддя-доповідач), Коновалової В.А., Кострицького В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2

на рішення Болградського районного суду Одеської області від 17 березня 2026 року, ухвалене Болградським районним судом Одеської області у складі: судді Кодінцевої С.В. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Провагроінвест» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в порядку суброгації,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року до суду за підсудністю надійшла цивільна справа за позовом ПрАТ «ПРОВАГРОІНВЕСТ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 20156,98 грн та стягнення судових витрат у розмірі 2422,40 грн.

На обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначав, що 24 грудня 2021 року між ПрАТ «СК «Провідна» та ТОВ «МАЙ-АВТО» було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 06/6781368/9069/21, предметом якого було страхування автомобіля BMW X5, д.н.з. НОМЕР_1 . Надалі, 12 січня 2025 року, найменування юридичної особи ПрАТ «СК «Провідна» змінено на ПрАТ «ПРОВАГРОІНВЕСТ».

10 вересня 2022 року на Миколаївській дорозі, 287, у м. Одесі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , та застрахованого автомобіля BMW X5, д.н.з. НОМЕР_1 .

Постановою Пересипського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2022 року у справі № 523/11485/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов`язаного з цією ДТП. Унаслідок зіткнення застрахований автомобіль BMW X5 зазнав механічних пошкоджень.

З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля проведено його огляд, за результатами якого складено акти від 12 та 20 вересня 2022 року. Відповідно до рахунку-фактури СТО від 21 вересня 2022 року № ША-00001540 вартість відновлювального ремонту становила 158643,40 грн.

19 жовтня 2022 року між ПрАТ «СК «Провідна» та потерпілою стороною укладено договір про врегулювання страхового випадку № 2300385598, за умовами якого розмір страхового відшкодування погоджено в сумі 80000 грн. На підставі зазначеного договору страховиком складено страховий акт, а 21 жовтня 2022 року відповідну суму перераховано на рахунок станції технічного обслуговування для оплати ремонту автомобіля.

Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 як винуватця ДТП на момент такого була застрахована в ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», позивач звернувся до цього страховика з вимогою про виплату страхового відшкодування в порядку суброгації. Страховик відповідача виплатив позивачу 59843,02 грн (відповідно до вимог ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з урахуванням зносу), що підтверджується бухгалтерською довідкою та відповідними документами про здійснення виплати.

Посилаючись на те, що фактично виплачене позивачем страхове відшкодування становило 80000 грн, тоді як страховик цивільно-правової відповідальності відповідача відшкодував лише 59843,02 грн, позивач вважав, що різниця в розмірі 20156,98 грн на підставі вимог ч. 2 ст. 1187, ч. 1 ст. 993, 1194 ЦК України, ст. 108 Закону України «Про страхування», підлягає стягненню безпосередньо з ОСОБА_1 як особи, винної у заподіянні шкоди.

У відзиві на позовну заяву представник ОСОБА_1 просив відмовити в задоволенні позову ПрАТ «ПРОВАГРОІНВЕСТ», посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

На обґрунтування заперечень представник відповідача зазначав про необхідність застосування наслідків спливу позовної давності. Вказував, що про факт заподіяння шкоди позивачу було відомо ще 12 вересня 2022 року, тоді як із позовом до суду він звернувся лише 16 вересня 2025 року, тобто після спливу загальної трирічної позовної давності. На думку представника відповідача, перебіг позовної давності у справах про суброгацію починається з дня настання страхового випадку, а не з моменту виплати страхового відшкодування, оскільки до страховика переходить право вимоги потерпілої особи в межах фактичних витрат, але новий строк позовної давності не розпочинається. Посилаючись на відповідні висновки Верховного Суду, представник відповідача вважав, що підстав для поновлення чи зупинення перебігу позовної давності позивач не довів.

Крім того, представник відповідача наголошував на необхідності дотримання правил доказування, передбачених ЦПК України, зазначаючи, що позовні вимоги мають підтверджуватися належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а не припущеннями. Вказував, що саме позивач повинен довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог, зокрема наявність правових підстав для стягнення заявленої суми з відповідача.

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 17 березня 2026 року позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Провагроінвест» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в порядку суброгації, задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Провагроінвест» 20156,98 гривень матеріальної шкоди в порядку суброгації та 2422,40 гривень судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову, посилаючись на недоведеність заявлених вимог і неправильне застосування норм матеріального права.

Зазначає, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявності у нього права вимоги до відповідача в порядку суброгації, зважаючи на анулювання ліцензії ПрАТ «СК «Провідна» та зміну найменування юридичної особи на ПрАТ «Провагроінвест». На думку скаржника, надані документи не підтверджують у достатньому обсязі правонаступництва або переходу до позивача права вимоги, а також правових підстав для стягнення заявленої суми саме з відповідача.

Скаржник також заперечує доведеність розміру завданої шкоди та обґрунтованість виплати позивачем страхового відшкодування в розмірі 80000 грн, вказуючи на відсутність належного звіту про оцінку пошкодженого транспортного засобу. На його переконання, під час визначення суми відшкодування мали бути враховані коефіцієнт фізичного зносу автомобіля, вартість запасних частин і податок на додану вартість, а тому сама по собі виплата страховиком зазначеної суми не підтверджує фактичного розміру збитків, які підлягають відшкодуванню відповідачем.

Крім того, скаржник наголошує, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована, а страховик здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 59843,02 грн, яка не перевищує встановленого полісом ліміту відповідальності у 130000 грн. У зв`язку із цим скаржник вважає, що підстави для покладення на нього обов`язку відшкодувати різницю в порядку статті 1194 ЦК України відсутні, оскільки основний тягар відшкодування шкоди в межах страхової суми має нести страховик.

Також скаржник посилається на недоведеність обставин, необхідних для встановлення права позивача на отримання страхового відшкодування, та вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки всім доказам у справі, зокрема щодо обґрунтованості визначеного розміру збитків і здійсненої страхової виплати.

Окремо скаржник заперечує висновок суду про дотримання позивачем позовної давності, наполягаючи на необхідності застосування наслідків її спливу з огляду на дату ДТП та дату звернення до суду.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є вимога про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в порядку суброгації, у розмірі 20156,98 грн, тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.

Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 24.12.2021 між Приватним акціонерним товариством «Страхова Компанія «Провідна» та ТОВ «МАЙ-АВТО» в особі директора Ржанова О.М. укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 06/6781368/9069/21. Предметом Договору є страхування транспортного засобу BMW X5, д.н. НОМЕР_3 (надалі – Застрахований ТЗ) (а.с. 23).

Строк дії договору з 25.12.2021 по 24.12.2022.

10.03.2022 року (дата в рішенні суду, однак сторони не заперечували, що ДТП була 10.09.2022 року) на вулиці Миколаївська дорога, 287, міста Одеси відбулася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю ТЗ VOLKSWAGEN PASSAT, д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортним засобом BMW X5, д.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався попереду.

В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження (а.с. 29-30).

Постановою Пересипського (до перейменування Суворовського) районного суду міста Одеси від 28.09.2022 року по справі № 523/11485/22 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним за ст. 124 КУпАП у вчиненні вказаної ДТП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 850,00 гривень (т. 1, а.с. 100).

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, що мала місце 10.09.2022 року при викладених вище обставинах – доведена.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено транспортний засіб BMW X5, д.н. НОМЕР_3 , який на підставі Договору добровільного страхування був застрахований у позивача.

12.01.2025 було змінено назву юридичної особи ПРАТ «СК «ПРОВІДНА» на ПрАТ "ПРОВАГРОІНВЕСТ" (т. 1, а.с. 19).

Враховуючи наявність Договору страхування, потерпіла особа звернулася до ПрАТ «СК «Провідна» з заявою про факт настання події.

З відповіді від НПУ вбачається інформація про учасників ДТП, яка мала місце 10.09.2022 о 15:50 годині, місце скоєння ДТП: дорога Миколаївська, буд. 287А, Суворовський район, м. Одеса. Учасники ДТП:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який керував транспортним засобом марки VOLKSWAGEN PASSAT, д.н. НОМЕР_2 , індивідуальний власник, який має право керування транспортним засобом, т/з застрахований ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»;

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка керувала транспортним засобом BMW X5, д.н. НОМЕР_3 , індивідуальний власник, який має право керування транспортними засобами, т/з застрахований ПрАТ «СК «Провідна» (т. 1, а.с. 35-38).

12.09.2022 ОСОБА_4 від імені страхувальника юридичної особи ТОВ «Май-Авто» звернувся до СК «Провідна» з заявою № 2300385598 за фактом настання ДТП, в якій просив виплатити страхове відшкодування у зв`язку з подією, яка має ознаки страхової, внаслідок чого було пошкоджено BMW X5, д.н. НОМЕР_3 , рік випуску 2007. Т/з знаходився під управлінням іншої особи (т. 1, а.с. 43-44).

Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 24.12.2021 року, власником транспортного засобу марки BMW X5, д.н. НОМЕР_3 , 2007 року випуску, VIN код НОМЕР_5 є ТОВ «Май-Авто» (т. 1, а.с. 28).

12.09.2022 та 20.09.2022 було проведено двічі огляд транспортного засобу марки BMW X5, д.н. НОМЕР_3 , 2007 року випуску, про що складено два Акти огляду ТЗ від 12.09.2022 року та 20.09.2022 року, власник т/з ОСОБА_5 , яким зафіксовано наявні пошкодження т/з в результаті ДТП (т. 1, а.с. 31-32, 33-34).

ФОП ОСОБА_6 складено рахунок-фактуру № ША-00001540 від 21.09.2022 року, замовник ТОВ «Май-Авто» про вартість відновлювального ремонту транспортного засобу BMW X5, д.н. НОМЕР_3 , 2007 року випуску, який становить 158643,40 гривень, з яких: вартість запчастин (матеріалів) – 144923,40 грн, вартість робіт – 13720,00 грн (а.с. 27).

19.10.2022 між позивачем ПрАТ «СК «Провідна» та ТОВ «Май-Авто» в особі директора Ржанова Олексія Михайловича, що діє на підставі Статуту, було укладено договір про врегулювання страхового випадку № 2300385598.

Предметом цього договору є врегулювання страхового випадку за Договором добровільного комплексного автострахування № 06/6781368/9069.21 від 25.12.2021 року за подією пошкодженого ТЗ за ризиком «ДТП», яка сталася «10.09.2022 року» за участю застрахованого транспортного засобу марки BMW X5, д.н. НОМЕР_3 , 2007 року випуску, VIN код НОМЕР_5 .

Сторони дійшли згоди, що розмір страхового відшкодування за договором по ДТП, що сталася 10.09.2022 р. за участю застрахованого транспортного засобу марки BMW X5, д.н. НОМЕР_3 складає 80000 гривень, які страховик сплачує страхувальнику протягом 15 календарних днів з дати набрання чинності цим Договором шляхом перерахування суми страхового відшкодування на реквізити, які додаються до заяви (т. 1, а.с. 22).

На підставі зазначених документів ПрАТ «СК «Провідна» 20.10.2022 року складено страховий акт № 2300385598 на суму страхового відшкодування на користь ТОВ «Май-Авто» в розмірі 80000 гривень (а.с. 45-46). Отже, сума страхового відшкодування склала 80000 грн.

Директор ТОВ «Май-Авто» ОСОБА_7 звернувся з заявою на ім?я ПрАТ «СК «Провідна» про перерахування виплати страхового відшкодування в розмірі 80000,00 гривень по страховій справі № 2300385598 на реквізити ФОП ОСОБА_8 (т. 1, а.с. 40).

Платіжним дорученням № 035116 від 21.10.2022 року підтверджується сплата коштів платником ПрАТ «СК «Провідна» в розмірі 80000,00 гривень отримувачу ОСОБА_8 в рахунок оплати страхового відшкодування для ТОВ «Май-Авто» згідно договору № 06/6781368/21, згідно акту № 2300385598 (т. 1, а.с. 25).

Вказаний номер Договору відповідає номеру Договору добровільного старування, укладеному 24.12.2021 між Приватним акціонерним товариством «Страхова Компанія «Провідна» та ТОВ «МАЙ-АВТО».

ОСОБА_8 згідно з Витягу з реєстру платників податку є фізичною особою підприємцем, вид діяльності: технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (код згідно КВЕД 45720, адреса суб?єкта господарювання: АДРЕСА_1 ) (т. 1, а.с. 41, 42).

Згідно страхового полісу ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» № ЕР-206490886 обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів забезпечено страхування транспортного засобу марки VOLKSWAGEN PASSAT, д.н. НОМЕР_2 , власник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Строк дії договору 26.10.2021 року 26.10.2022 року, страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну становить 130000,00 гривень (а.с. 26).

ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» листом від 29.12.2022 року повідомила про прийняте рішення директора ТОВ «Віндексгруп» (представнику ПрАТ «СК «Провідна») за результатами розгляду матеріалів Претензії № 2300385598 від 09 грудня 2022 р., стосовно дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 10 вересня 2022 року, за участю автомобіля BMW Х5, д.н.з. НОМЕР_1 , а також автомобіля Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , а саме: Цивільно - правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» згідно Полісу обов`язкового стахування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-206490886 (далі - Поліс). Франшиза, згідно Полісу, становить 0,00 грн.

Визначення та оцінка реального розміру збитків проводилась на підставі наданого рахунку № ША-00001540 від 21 вересня 2022 р., ФОП ОСОБА_6 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, який було розраховано згідно п. 7.38 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» представником ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», оскільки строк експлуатації автомобіля BMW Х5 д.н.з. НОМЕР_1 , перевищує 7 років.

Відповідно до Рахунку № НОМЕР_6 від 21 вересня 2022р., ФОП ОСОБА_6 , вартість складових, що підлягають заміні - 141143,40 грн, вартість матеріалів та робіт - 17500,00 грн. Коефіцієнт фізичного зносу, що розраховано представником ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» - 0,70.

З урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (0,70) на складові, що підлягають заміні, розмір матеріального збитку становить - 59843,02 грн.

29.12.2022 ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» здійснило розрахунок суми страхового відшкодування до справи № 220000662636 на підставі рахунку ША-00001540 від 21.09.2022, ФОП ОСОБА_6 , претензія № 2300385598 від 09.12.2022 ПрАТ «СК «Провідна», згідно якого страхова сума відшкодування становить 59843,02 гривень (а.с. 102).

Належна сума страхового відшкодування в порядку регресу 59843,02 грн перерахована згідно Претензії на реквізити ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» в АТ «ПРАВЕКС БАНК» (а.с. 101, 102 зв).

Відповідно до бухгалтерської довідки ПрАТ «Провагроінвест» від 18.08.2025 року за вих. № 22-19/1518 станом на 17 серпня 2025 року регресні платежі по справі 2300385598 на рахунок Товариства надійшли 29.12.2022 року в розмірі 59843,02 гривень від ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (а.с. 21).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди встановлена постановою суду, яка набрала законної сили, а факт пошкодження застрахованого транспортного засобу BMW X5 та здійснення позивачем страхового відшкодування в розмірі 80000 грн підтверджується наявними у справі доказами. Врахувавши, що страховик цивільно-правової відповідальності відповідача відшкодував позивачу лише 59843,02 грн, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача різниці в розмірі 20156,98 грн у порядку суброгації. При цьому суд визнав, що позов подано в межах позовної давності, з огляду на законодавчі положення щодо продовження та зупинення її перебігу на період карантину й воєнного стану.

Переглядаючи оскаржуване рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (чинного станом на час виникнення спірних правовідносин), з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

У преамбулі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № АР9287510 (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) вказано, що цей Закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Натомість, відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц та від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17.

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, позивач (який є страховиком потерпілої особи) виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у обсязі, значно меншому, ніж визначено ФОП ОСОБА_6 в рахунку-фактурі № ША-00001540 від 21.09.2022 року - 158643,40 гривень, з яких: вартість запчастин (матеріалів) – 144923,40 грн, вартість робіт – 13720,00 грн, та за погодженим сторонами в договорі про врегулювання страхового випадку в сумі – 80000 грн.

З огляду на виплату позивачем страхового відшкодування, до нього (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завдання шкоди відповідачем, в порядку суброгації.

У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15-ц (провадження № 61-38365св18) зроблено правовий висновок про те, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.

В силу частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів (страховий продукт «Провідна Автокласика») № 06/6781368/9069/21, укладеного між страховиком ПрАТ «СК «Провідна» та страхувальником ТОВ «МАЙ-АВТО», застрахованим транспортним засобом є автомобіль BMWX5, д.н.з. НОМЕР_1 , 2007 року випуску, програмне страхування - Безтурботне каско, страхова сума – 374963 грн, безумовна франшиза, строк дії 12 місяців з 00-00 год. 25.12.2021 року по 24-00 год. 24.12.2022 року, сторонами у розділі 9 погоджено відшкодування без довідки компетентних органів (надання довідки уповноваженого підрозділу НП України або іншого компетентного органу є обов`язковим у разі настання будь-якого випадку, який має ознаки страхового, на території Донецької або Луганської областей, за виключенням пошкодження лише скляних складових частин застрахованого ТЗ) - в межах 5% від страхової суми ТЗ та/або ДО, але не більше 60000 грн за одним та кожним страховим випадком, з урахуванням п.п. 11.2, 11.3 частини 2 договору.

Даний договір є публічним, у розумінні статті 633 ЦК України, частина 2 договору розміщена на веб-сторінці страховика в мережі інтернет (т. 1, а.с. 23).

За вказаним договором страхування не передбачено зобов`язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування виключно з урахуванням звіту суб`єкта оціночної діяльності, складеним відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність».

Факт виплати страхового відшкодування страховиком відповідача, з урахуванням зносу, роботи та матеріалів, у сумі 59843,02 грн підтверджується наявними у справі доказами.

Згідно з розрахунком страхового відшкодування, складеного позивачем, розмір безумовної франшизи 0.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що позивачем доведено, що на виконання умов договору добровільного страхування № 06/6781368/9069/21 та на підставі статті 25 Закону України «Про страхування» виплачено страхувальнику страхове відшкодування, отже у нього виникло право, у розмірі виплаченого страхового відшкодування, пред`явити вимоги до винної особи в ДТП.

Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV визначений порядок розрахунку шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу. Зокрема, згідно з частиною першою статті 29 вказаного Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Водночас розмір збитків, які були відшкодовані позивачем потерпілому, визначалися відповідно до реальної вартості запасних частин (матеріалів) та виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженого автомобіля (статті 22, 1192 ЦК України), тобто без урахування фізичного зносу транспортного засобу, а також з урахуванням значного зменшення такого відшкодування, погодженого сторонами договору.

У спірних правовідносинах діє принцип повного відшкодування шкоди, який закріплений у статті 1166 ЦК України, та реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу.

Відповідно до зазначеної норми особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Тобто особа, діями якої завдана шкода та яка застрахувала свою цивільну відповідальність, є належним відповідачем у справі, оскільки у разі недостатності виплаченої потерпілому суми страхової виплати, вона є зобов`язаною особою зі сплати різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

У зв`язку із заміною сторони кредитора у деліктному правовідношенні у межах фактичних витрат до позивача перейшло право вимоги у відповідній частині до відповідача, оскільки страхова виплата страховика відповідача є недостатньою для повного відшкодування завданої ним шкоди.

Отже, за змістом статті 993 ЦК України у системному зв`язку зі статтею 990 цього Кодексу та статтею 27 Закону України «Про страхування» можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди у межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2018 року у справі № 464/1937/16-ц, від 21 березня 2018 року у справі № 333/1050/15-ц, від 14 серпня 2019 року у справі № 344/3008/17, від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15-ц, від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19, від 03 грудня 2020 року у справі № 352/1384/18, від 22 квітня 2021 року у справі № 759/7787/18, від 16 лютого 2022 року у справі № 709/370/20.

Враховуючи, що вартість майнового збитку, завданого власнику пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений на користь позивача розмір страхового відшкодування, ПАТ «Провагроінвест» має право вимагати стягнення з відповідача різниці між фактичною вартістю ремонту пошкодженого транспортного засобу та страховим відшкодуванням, виплаченим ПАТ «Провагроінвест», що становить 20156,98 грн.

З огляду на наведене, доводи скарги щодо охоплення цієї суми лімітом страхового відшкодування страховика винної особи є необґрунтованими.

Верховний Суд України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки у цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий (чи його страховик) звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України щодо відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Таким чином, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов`язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно зі статтею 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди) відповідальності.

Аналогічні по суті висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19), від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19) та від 09 листопада 2022 року у справі № 497/470/2021 (провадження № 61-20047св21).

Таким чином, стягнення різниці між сумою фактичних витрат на ремонт пошкодженого транспортного засобу та виплаченою сумою страхового відшкодування страховою компанією з відповідача, як з винної особи, у даному випадку відповідає обставинам справи, вимогам законодавства та сталій судовій практиці Верховного Суду.

Щодо доводів апеляційної скарги про недоведеність права позивача на звернення до суду в порядку суброгації колегія суддів зазначає таке.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що відповідно до повідомлень на офіційному вебсайті Національного банку України 23 березня 2023 року анульовано ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» (ЄДРПОУ 23510137), а 29 березня 2023 року зазначену юридичну особу виключено з Державного реєстру фінансових установ.

Водночас із повідомлення Національного банку України від 31 березня 2025 року вбачається, що Верховний Суд залишив без змін судові рішення, якими підтверджено правомірність анулювання ліцензій ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» та виключення його з Державного реєстру фінансових установ.

Разом із тим, як правильно врахував суд першої інстанції, відповідно до частини четвертої статті 50 Закону України «Про страхування» припинення права на здійснення діяльності з надання фінансових послуг не припиняє автоматично зобов`язань за раніше укладеними договорами. Такі зобов`язання виконуються сторонами в повному обсязі до моменту виконання договору, оскільки юридична особа не ліквідована та є учасником цивільного правообороту.

Як убачається з матеріалів справи, 12 січня 2025 року відбулася державна реєстрація змін щодо найменування юридичної особи з ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» на ПрАТ «ПРОВАГРОІНВЕСТ», а також змін до відомостей про види її економічної діяльності. Однак сама по собі зміна найменування юридичної особи та виключення з її видів економічної діяльності діяльності у сфері страхування не свідчать про припинення юридичної особи або втрату нею майнових прав та обов`язків, які виникли до анулювання ліцензії.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов`язання за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 06/6781368/9069/21 від 24 грудня 2021 року виконано шляхом виплати страхового відшкодування в розмірі 80000 грн, що підтверджується договором про врегулювання страхового випадку від 19 жовтня 2022 року, страховим актом та платіжним дорученням № 035116 від 21 жовтня 2022 року, і позбавлення ліцензії позивача на спірні правовідносини по справі жодним чином не впливає.

Отже, право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, виникло у позивача внаслідок здійснення страхової виплати у жовтні 2022 року, тобто до анулювання ліцензії та зміни найменування юридичної особи. Подальше припинення права на здійснення страхової діяльності не скасовує юридичних наслідків уже здійсненої виплати та не припиняє набутого на її підставі права вимоги.

За таких обставин доводи скаржника про те, що на момент звернення до суду позивач уже не мав статусу страховика, а тому не міг реалізувати право вимоги в порядку суброгації, є необґрунтованими, оскільки визначальним у цьому випадку є те, що право вимоги перейшло до позивача на підставі закону в момент здійснення страхового відшкодування, а не на момент подання позову.

Щодо доводів скаржника про недоведеність розміру шкоди та відсутність належного звіту про оцінку пошкодженого транспортного засобу колегія суддів зазначає, що відповідно до статей 22, 1166, 1192 ЦК України відшкодуванню підлягають реальні збитки, до складу яких належать витрати, необхідні для відновлення пошкодженого майна.

У цій справі розмір вартості відновлювального ремонту автомобіля BMW X5 підтверджується рахунком-фактурою ФОП ОСОБА_6 від 21 вересня 2022 року на суму 158643,40 грн, актами огляду транспортного засобу та іншими матеріалами страхової справи.

Крім того, розмір страхового відшкодування за договором добровільного страхування погоджений сторонами у договорі про врегулювання страхового випадку та підтверджений страховим актом і платіжним дорученням.

При цьому законодавство не встановлює безумовної вимоги про підтвердження розміру збитків виключно звітом суб`єкта оціночної діяльності, відповідні обставини можуть бути встановлені на підставі сукупності належних і допустимих доказів, оцінених судом відповідно до вимог процесуального закону.

Посилання скаржника на необхідність урахування коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки такий коефіцієнт враховується під час визначення страхового відшкодування страховиком цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Натомість обсяг деліктної відповідальності особи, яка завдала шкоди, визначається за загальними правилами її повного відшкодування.

У цьому випадку страховик цивільно-правової відповідальності відповідача визначив розмір збитків з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу 0,70 та виплатив позивачу 59843,02 грн, водночас фактичні витрати на відновлення пошкодженого автомобіля перевищували зазначену суму, а тому сама по собі виплата страхового відшкодування з урахуванням зносу не звільняє винну особу від обов`язку відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.

Доводи скаржника щодо необхідності врахування вартості запасних частин і податку на додану вартість також не спростовують установлених судом обставин, оскільки скаржник не навів належного контррозрахунку та не надав доказів, які б свідчили про неправильність визначення фактичних витрат на ремонт або про завищення заявленого до стягнення розміру шкоди, а ПДВ мав би бути врахованим у разі виплати страхового відшкодування у повному обсязі, натомість сторони договору добровільного старування визначили таку суму за спільним погодженням у 80000 грн, незважаючи на розмір відновлювального ремонту транспортного засобу BMW X5, д.н. НОМЕР_3 , 2007 року випуску, - 158643,40 гривень, з яких: вартість запчастин (матеріалів) – 144923,40 грн, вартість робіт – 13720,00 грн.

Доказів іншого розміру шкоди заявником не надано.

Тому щодо доводів скаржника про неналежну оцінку судом першої інстанції доказів, колегія суддів зазначає, що відповідно до статей 12, 81, 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд першої інстанції встановив обставини дорожньо-транспортної пригоди, вину відповідача, наявність договору добровільного страхування, факт виплати страхового відшкодування та розмір суми, отриманої від страховика цивільно-правової відповідальності відповідача.

Щодо доводів скаржника про сплив позовної давності колегія суддів зазначає таке.

Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частини перша статті 261 Цивільного кодексу України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд з цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився.

04 вересня 2025 набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності від 14.05.2025 №4434-ІХ, відповідно до статті 1 якого пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено, тобто перебіг позовної давності відновлено 04 вересня 2025.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2025 по справі № 903/602/24, у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

У спірних правовідносинах право вимоги до відповідача перейшло до позивача внаслідок виплати страхового відшкодування, здійсненої 21 жовтня 2022 року.

При цьому, з огляду на те, що на час виникнення спірних правовідносин діяли законодавчі положення щодо продовження та зупинення перебігу позовної давності, висновок суду першої інстанції про звернення позивача до суду в межах установленого законом строку є обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене в своїй сукупності, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що судом першої інстанції в повному обсязі встановлено всі фактичні обставини справи та правильно визначено характер спірних правовідносин та норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню в даному випадку та з огляду на встановлені обставини справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника Оліянчука Юрія Григоровича залишити без задоволення.

Рішення Болградського районного суду Одеської області від 17 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Дата складення повного тексту постанови – 27 жовтня 2026 року

Судді: М.В. Назарова

В.А. Коновалова

В.В. Кострицький