Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №521/2395/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/6834/26

Справа № 521/2395/26

Головуючий у першій інстанції Мазун І. А.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Назарової М. В.,

за участю секретаря судового засідання Бондарець К. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 ,

на ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2026 року,

за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_3 , приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерій Михайлович на дії органу примусового виконання,

в с т а н о в и в:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії органу примусового виконання, в обґрунтування якої зазначив, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Михайловича перебуває виконавче провадження №74854522 із виконання виконавчого листа №534/1153/19, виданого 14.02.2024 року Малиновським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 30 000,00 доларів США, судового збору в сумі 7 891,40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 29 259,00 грн. 15.01.2026 року представник боржника звертався до приватного виконавця із заявою про зупинення виконавчих дій, посилаючись на те, що стягувач по виконавчому провадженню №74854522 ОСОБА_3 є громадянином Російської Федерації, що підтверджується його паспортом громадянина Російської Федерації. Крім того, у ОСОБА_5 наявний податковий номер громадянина НОМЕР_1 , а також наявна інформація про те, що ОСОБА_3 є власником АО «Стройлесссервіс», що свідчить про здійснення ним підприємницької та господарської діяльності на території держави-агресора. За твердженням скаржника, встановлений факт громадянства Російської Федерації у стягувача та здійснення ним підприємницької діяльності на території держави-агресора є самостійною та достатньою підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Натомість приватний виконавець вважає, що у виконавчому провадженні №74854522 відсутній встановлений законом юридичний факт, з яким Закон України «Про виконавче провадження» пов`язує обов`язок виконавця щодо зупинення вчинення виконавчих дій.

З посиланням на приписи пункту 10-2 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» ОСОБА_1 просив суд визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Михайловича незаконними та зобов`язати зупинити виконавче провадження №74854522 до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором.

Хаджибейський районний суд м. Одеси ухвалою від 21 квітня 2026 року скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_3 , приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерій Михайлович на дії органу примусового виконання залишив без задоволення.

Постановляючи оскаржуване судове рішення суд першої інстанції виходив з того, що згідно п.10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, зупиняється вчинення виконавчих дій, забороняється заміна стягувачів у виконавчих провадженнях, стягувачами за якими є Російська Федерація або такі особи: громадяни Російської Федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства, відмінного від законодавства України, серед кінцевих бенефіціарних власників, членів або учасників (акціонерів) яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації. Зазначене обмеження не застосовується до громадян Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах, та юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до закону України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах, або виключно громадяни України та громадяни Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах. В копії виконавчого листа №534/1153/19 зазначено стягувача – ОСОБА_4 , громадянина держави Ізраїль, паспорт № НОМЕР_2 , держави Ізраїль, виданий 29.08.2017, посвідчення особи НОМЕР_3 від 29.08.2017, а також зазначено адресу: АДРЕСА_1 . В своїй касаційній скарзі на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29.09.2021 та на постанову Одеського апеляційного суду від 14.12.2023 ОСОБА_1 сам зазначає, що ОСОБА_3 є громадянином держави Ізраїль. Суд критично оцінив докази, додані представником ОСОБА_1 до скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Михайловича, а саме копію паспорта, роздрукованого з вайберу, та скрін-шот з мережі Інтернету, оскільки вони не завірені належним чином та не можуть бути достовірними доказами, які могли б дати змогу суду дійти до висновку про наявність у Борд Єфіма громадянства Російської Федерації.

ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , не погодившись із прийнятим судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, згідно якої просить суд скасувати ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2026 року, задовольнити скаргу у повному обсязі, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що стягувач по виконавчому провадженню №74854522 ОСОБА_3 є громадянином Російської Федерації, що підтверджується його паспортом громадянина Російської Федерації. Крім того, у ОСОБА_5 наявний податковий номер громадянина НОМЕР_1 , а також наявна інформація про те, що ОСОБА_3 є власником АО «Стройлесссервіс», що свідчить про здійснення ним підприємницької та господарської діяльності на території держави-агресора, що є самостійною та достатньою підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Сам факт зазначення у судовому рішенні громадянства Ізраїлю не спростовує наданих заявником відомостей про можливу наявність у стягувача громадянства Російської Федерації, що, у свою чергу, підлягало перевірці приватним виконавцем у межах здійснення виконавчого провадження. У разі наявності обґрунтованих відомостей про можливе громадянство Російської Федерації у стягувача, приватний виконавець зобов`язаний був вжити заходів для перевірки цієї інформації та зупинити виконавчі дії до встановлення відповідних обставин. Натомість приватний виконавець фактично самоусунувся від виконання своїх обов`язків, обмежившись формальним посиланням на недостатність наданих доказів. Виконавець неправомірно переклав обов`язок встановлення обставин виключно на суд. У разі отримання від сторони виконавчого провадження відомостей про можливе громадянство РФ у стягувача, виконавець був зобов`язаний перевірити ці відомості, зокрема шляхом направлення відповідних запитів, натомість жодних заходів щодо перевірки наданої інформації приватним виконавцем здійснено не було. Така бездіяльність свідчить про порушення принципу законності та об`єктивності виконавчого провадження.

Скаржник вважає, що наявність громадянства Ізраїлю не виключає наявності іншого громадянства, зокрема громадянства Російської Федерації. Судом у вказаній справі не досліджувалось питання наявності або відсутності у стягувача громадянства Російської Федерації. Отже, посилання на ст.82 ЦПК України щодо преюдиційності обставин є безпідставним, оскільки зазначена обставина не була предметом судового дослідження. До матеріалів справи подано інформацію, яка свідчить про наявність у ОСОБА_5 податкового номера РФ 773178598572; паспорта громадянина Російської Федерації; участі у господарській діяльності на території РФ. Додатково додано до матеріалів справи копію зведеної таблиці про здійснення ОСОБА_6 господарської діяльності в країні агресорі на підставі паспорта громадянина РФ та за податковим номером РФ, копію скріншота про наявність у ОСОБА_5 номера телефона країни агресора. Відповідно до відкритих джерел ОСОБА_6 був керівником та засновником АО «Стройлессервис» у Російській Федерації. Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про наявність стійкого правового та економічного зв`язку стягувача з державою-агресором, що вимагало від виконавця належної перевірки та застосування положень пункту 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження», що утворює самостійну та безумовну підставу для зупинення вчинення виконавчих дій. Все вищевикладене свідчить, що оскаржувана ухвала від 21.04.2026 року не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.05.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , на ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2026 року, Борд Єфіму, приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Притуляку Валерію Михайловичу роз`яснено їх право на подання відзиву на апеляційну скаргу у відповідності до положень ст. 360 ЦПК України.

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 11.05.2026 отримано ОСОБА_1 та його представником ОСОБА_2 17.05.2026 року о 10:39:04 в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідками.

Копію апеляційної скарги та копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 11.05.2026 отримано представником ОСОБА_7 – ОСОБА_8 12.05.2026 року о 9:39:05 та 17.05.2026 року о 10:34:37 в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідками.

Копію апеляційної скарги та копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 11.05.2026 отримано приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Притуляком Валерієм Михайловичем 12.05.2026 року о 9:39:05 та 17.05.2026 року о 10:30:04 в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідками.

Правом на подання відзиву ні стягувач ОСОБА_3 , ні приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Притуляком Валерієм Михайловичем не скористалися.

Учасники процесу про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

ОСОБА_1 його представник Дороніна Інна Леонідівна, представник стягувача ОСОБА_5 – ОСОБА_8 , приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерій Михайлович судові повістки-повідомлення отримали 12.08.2026 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

З огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України, згідно з якою неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, та зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає можливим розгляд справи проводити за відсутності тих учасників справи, які не з`явилися в судове засідання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Постановляючи ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що згідно п.10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, зупиняється вчинення виконавчих дій, забороняється заміна стягувачів у виконавчих провадженнях, стягувачами за якими є Російська Федерація або такі особи: громадяни Російської Федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства, відмінного від законодавства України, серед кінцевих бенефіціарних власників, членів або учасників (акціонерів) яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації. Зазначене обмеження не застосовується до громадян Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах, та юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до закону України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах, або виключно громадяни України та громадяни Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах. В копії виконавчого листа №534/1153/19 зазначено стягувача – ОСОБА_4 , громадянина держави Ізраїль, паспорт № НОМЕР_2 , держави Ізраїль, виданий 29.08.2017, посвідчення особи НОМЕР_3 від 29.08.2017, а також зазначено адресу: АДРЕСА_1 . В своїй касаційній скарзі на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29.09.2021 та на постанову Одеського апеляційного суду від 14.12.2023 ОСОБА_1 сам зазначає, що ОСОБА_3 є громадянином держави Ізраїль. Суд критично оцінив докази, додані представником ОСОБА_1 до скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Михайловича, а саме копію паспорта, роздрукованого з вайберу, та скрін-шот з мережі Інтернету, оскільки вони не завірені належним чином та не можуть бути достовірними доказами, які могли б дати змогу суду дійти до висновку про наявність у Борд Єфіма громадянства Російської Федерації.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке.

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина має право на справедливий судовий розгляд.

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції.

Згідно частини першої статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Тобто, виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29.09.2021 року та постанови Одеського апеляційного суду від 14.12.2023 року по справі №534/1153/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 грошових коштів у розмірі 30 000 доларів США, судового збору у розмірі 7 891,41 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 29 259,00 грн, 14.02.2024 Малиновським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист.

16.04.2024 року представник ОСОБА_5 – адвокат Дундуков Вадим Валерійович звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича із заявою про примусове виконання рішення суду, до якої долучив виконавчий лист по справі №534/1153/19. В заяві зазначивши, що стягував ОСОБА_3 , громадянин держави Ізраїль, адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича від 24.04.2024 року відкрито виконавче провадження №74854522 про примусове виконання виконавчого листа №534/1153/19, виданого Малиновським районним судом м. Одеси 14.02.2024 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 грошових коштів у розмірі 30 000 доларів США, судового збору в сумі 7 891,40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 29 259 грн.

Згідно постанов приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича від 24.04.2024 року у виконавчому провадженні №74854522, накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , та на кошти, що містяться на його рахунках, стягнуто з боржника основну винагороду та визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №74854522.

У відповідності до постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича від 24.05.2024 року про зупинення вчинення виконавчих дій, виконавче провадження №74854522 зупинено.

31.01.2025 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича про поновлення вчинення виконавчих дій виконавче провадження №74854522 щодо примусового виконання виконавчого листа №534/1153/19, виданого Малиновським районним судом м. Одеси 14.02.2024 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 грошових коштів у розмірі 30 000 доларів США, судового збору в сумі 7 891,40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 29 259 грн поновлено.

16.01.2026 року до представник боржника ОСОБА_1 – адвокат Дороніна Інна Леонідівна звернулася до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Михайловича із заявою про зупинення вчинення виконавчих дій, посилаючись на те, що стягувач по виконавчому провадженню №74854522 ОСОБА_3 є громадянином Російської Федерації, про що свідчить копія його паспорта. Також вказала, що у ОСОБА_5 наявний податковий номер громадянина НОМЕР_1 та він є власником АО «Стройлессервіс».

Згідно відповіді приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Михайловича за вих. №840 від 20.01.2026 року з матеріалів справи №534/1153/19 вбачається, що судом встановлено, що ОСОБА_3 є громадянином держави Ізраїль. Приватний виконавець не наділений повноваженнями переоцінювати встановлені судом обставини або ставити під сумнів правовий статус сторін виконавчого провадження, визначений судовим рішенням, яке набрало законної сили. Встановлення чи спростування громадянства сторони є виключно компетенцією суду в межах розгляду відповідної справи, а не предметом дискреції виконавця на стадії виконання судового рішення. Посилання на наявність у стягувача паспорта громадянина Російської Федерації, податкового номера РФ або корпоративних прав у юридичних особах, створених відповідно до законодавства Російської Федерації, не можуть самі по собі свідчити про наявність підстав для зупинення виконавчих дій. Таким чином, у виконавчому провадженні №74854522 відсутній встановлений законом юридичний факт, з яким Закон України «Про виконавче провадження» пов`язує обов`язок виконавця щодо зупинення вчинення виконавчих дій, а отже правові підстави для винесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій відсутні.

Звертаючись до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Михайловича, скаржник ОСОБА_1 посилався на приписи пункту 10-2 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» та вважав дії приватного виконавця незаконними.

Так, згідно пункту 10-2 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, зупиняється вчинення виконавчих дій, забороняється заміна стягувачів у виконавчих провадженнях, стягувачами за якими є Російська Федерація або такі особи: громадяни Російської Федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства, відмінного від законодавства України, серед кінцевих бенефіціарних власників, членів або учасників (акціонерів) яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації. Зазначене обмеження не застосовується до громадян Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах, та юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до закону України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах, або виключно громадяни України та громадяни Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 81 постанови від 18 березня 2020 року у цивільній справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19) сформулювала висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18).

Представником боржника у якості доказу на доведення обставин, на які він посилається у скарзі, як приватному виконавцю, так і до суду надано нечітку копію перших двох сторінок паспорта, яка належним чином не засвідчена, та з якої неможливо встановити його обов`язкові реквізити та ідентифікувати особу, на ім`я якої його видано, тож вказаний доказ до уваги бути взятим не може.

Щодо скріншоту, який відображає відомості про номер мобільного телефону з міжнародним телефонним кодом Росії – «+7», а саме « НОМЕР_4 » та за твердженням представника боржника належить стягувачу, то він також підлягає відхиленню з огляду на відсутність будь-яких достатніх та допустимих доказів на підтвердження приналежності вказаного номеру телефону стягувачу.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги докази додані представником ОСОБА_1 до скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Михайловича, а саме скрін-шоти з мережі Інтернету, а саме скріншот сайту «rusprofile», зроблений мобільним телефоном, оскільки вони не засвідчені належним чином.

У запереченнях на скаргу поданих до суду першої інстанції ОСОБА_3 , від імені якого діє представник Дундуков В.В., зазначав, що ОСОБА_3 є громадянином держави Ізраїль, громадянство не змінював та стверджував що не є громадянином російської федерації.

Більш того, в рамках розгляду цивільної справи №534/1153/19 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення боргу судом встановлено, що ОСОБА_3 є громадянином держави Ізраїль, паспорт № НОМЕР_2 , держави Ізраїль, виданий 29.08.2017, посвідчення особи НОМЕР_3 від 29.08.2017, адреса: АДРЕСА_1 . Вказані відомості відображені у виданому 14.02.2024 Малиновським районним судом м. Одеси виконавчому листі та зазначені у заяві від 16.04.2024 року про примусове виконання рішення суду.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у даній справі належних та допустимих доказів, які могли б дати змогу суду дійти до висновку про наявність у стягувача по виконавчому провадженню №74854522 – ОСОБА_5 громадянства Російської Федерації, адже жоден наданий представником боржника доказ як окремо, так і у своїй сукупності з іншими доказами не підтверджують даного факту.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

М.В. Назарова