Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №346/3987/26 — Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/3987/26

Провадження № 2/346/3336/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого судді Яремин М.П.

з участю секретаря Урбанович І.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини та малолітньої дитини,-

в с т а н о в и в:

свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона перебувала з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах, за час яких у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка ОСОБА_3 . Позивач проживає разом з дочкою в орендованій квартирі в АДРЕСА_1 . Відповідач в добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання вказаної дочки не надає, а позивачу важко самостійно її утримувати, враховуючи, що їй повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку, який позивач не в змозі забезпечити самостійно. Крім того, вона не може працевлаштуватись, оскільки здійснює догляд за дитиною, а отримана нею державна щомісячна допомога становить 860 грн. Тому позивач просить стягувати з відповідача аліменти на утримання вказаної дочки в розмірі 1/4 частки його заробітку щомісячно до досягнення останньою повноліття, стягувати на її утримання аліменти в розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку відповідача, до досягнення дочкою трирічного віку, а також стягнути з відповідача на її користь судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

Позивач в судове засідання не з`явилася, її представник адвокат Костромін Н.Р. подала до суду письмову заяву, в якій просить судове засідання проводити у її відсутності ( а.с. 37 ).

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, а саме за зареєстрованим місцем проживання, про що свідчить поштове повідомлення про одержання ним судової повістки-виклику. Причин своїх неявок відповідач суду не повідомив, не звернувся із заявою про розгляд справи в його відсутності та не подав відзив на позов.

За таких обставин, з урахуванням положень ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.

В зв`язку з неявкою в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріали справи, та, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.

Відповідно до даних копії свідоцтва про народження сторони є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8).

Як встановлено зі змісту акту №106 від 21.07.2026 року проведено обстеження умов проживання малолітньої ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , де вона проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 , яка займається її вихованням; умови проживання задовільні ( а.с. 10 ).

Відповідно до довідки №2466/02.1, виданої 29.07.2026 року відділом обслуговування громадян №8 ( сервісний центр ) Головного управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області як одержувач допомоги при народженні дитини; за період з листопада 2025 року по липень 2026 року розмір такої допомоги склав 7 740 грн. ( а.с. 9 ).

Відомостями з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування стверджується, що за 2011 рік сукупний дохід ОСОБА_1 становив 22 881,21 грн., за 2012 рік – 54 532,69 грн., за 2013 рік – 17 654,37 грн., за 2014 рік – 18 369,90 грн., за 2015 рік – 16 146,69 грн., за 2016 рік – 17 262 грн., за 2017 рік – 38 400 грн., за 2018 рік – 44 676 грн., за 2019 рік – 50 076 грн., за 2020 рік – 43 615 грн., за 2021 рік – 72 500 грн., за 2022 рік – 71 900 грн., за 2024 рік – 40 000 грн., за 2025 рік – 140 793,40 грн., за період з січня 2026 року по червень 2026 року – 43 235 грн. ( а.с. 11-14 ).

У відповідності до даних відповіді №3352237 від 21.09.2026 року щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела доходів та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, сума доходу ОСОБА_2 за період з 1 кварталу 2025 року по 2 квартал 2026 року становила 2 602 666,26 грн. ( а.с. 38 ).

Згідно з даними листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 19.5.1/72192-26-ВИХ. від 23.09.2026 року ОСОБА_4 03.09.2021 року здійснив перетин державного кордону України в напрямку «Виїзд» за межі України в пункті пропуску «Львів» (а.с. 47).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей.

Частиною першою ст. 12 зазначеного Закону встановлено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її стан здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч.2 ст.27 Конвенції ООН «Про права дитини» батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей, умов життя, необхідних для розвитку дитини. Батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано.

Відповідно до ч.2 ст.51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення дітьми повноліття.

Ч.3 ст.181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері , батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з положеннями ч.1 ст.182 вказаного Кодексу при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

На підставі наведеного, враховуючи вік дочки сторін та пов`язані з цим витрати на її харчування, забезпечення найбільш необхідними речами, майновий стан платника аліментів, суд вважає за можливе визначити аліменти у розмірі 1/4 частки з усіх видів доходів відповідача, що відповідатиме вимогам розумності і справедливості, та установленій судовій практиці.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Згідно з положеннями ч.1 ст.80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч.2, 4 ст.84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» сформовано висновок, що при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

Як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.06.2019 року у справі № 201/2097/17 (провадження № 61-26230 ск 18) визначальним на підставі цієї норми закону є наявність у дружини права на утримання, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.11.2021 року в справі № 487/5798/20 (провадження № 61-13023св21) тлумачення частини другої статті 84, частини другої статті 91 СК України свідчить, що для виникнення права на утримання потрібна сукупність таких умов: проживання з жінкою (чоловіком) дитини, яка не досягла трьох років; походження дитини від жінки, чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою (кровне споріднення) або наявність між ними іншого юридичного значущого зв`язку (усиновлення); можливість другої сторони надавати матеріальну допомогу.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

Відповідно до частин 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи встановлені у справі обставини в їх сукупності, майновий стан відповідача, виходячи з принципу справедливості та розумності, та з урахуванням потреб позивача, на утриманні та вихованні якої знаходиться дитина, яка не досягла трьохрічного віку, потребує постійного материнського догляду, суд вважає, що розмір аліментів на утримання дружини слід визначити в розмірі 1/6 частки всіх заробітку (доходу) відповідача. Аліменти у вказаному розмірі є гарантованими, справедливими, розумними та необхідними для утримання позивача.

Відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір, від сплати якого звільнена позивач, відповідно до кількості позовних вимог.

Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, за змістом ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Як встановлено судом, 17.07.2026 року між адвокатом Костромін Н.Р. та позивачем ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги, в пункті 1.1 якого вказано, що за цим договором адвокат зобов`язується надавати клієнту правову інформацію, консультації і роз`яснення з правових питань, правовий супровід його діяльності в будь-якому статусі; організовувати ведення претензійно-позовної роботи по матеріалах, що підготовлені клієнтом; надавати клієнту правову допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування (ведення справи); представляти інтереси клієнта та здійснювати його захист під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, а також в інших державних органах, органах місцевого самоврядування, правоохоронних та контролюючих органах, перед фізичними та юридичними особами, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором ( а.с. 49-50 ).

Відповідно до п.3.1, 3.4 договору розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах договору правову допомогу, визначається за домовленістю сторін та може бути оформлено додатковою угодою, що є невід`ємною частиною цього договору. Розмір гонорару (винагороди ) не залежить від досягнення чи не досягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт.

Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги за договором про надання правової допомоги від 29.10.2026 року адвокатом надані послуги на правничу допомогу: аналіз фактичних обставин справи та судової практики, надання консультації, складання тексту та направлення до суду позовної заяви, участь у судових засіданнях ( явка до суду 21.09.2026 року, 29.10.2026 року); загальна сума винагороди складає 10 000 грн. ( а.с. 51 ).

Вартість робіт в сумі 10 000 грн. вказана у копії квитанції від 29.10.2026 року (а.с. 47).

Разом з тим, суд вважає, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 10 000 грн. є завищеним, зважаючи на складність справи, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг. Крім того, вартість вказаних послуг є необґрунтованою, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру та з конкретних обставин справи, пов`язаність витрат з розглядом справи. Оскільки вказаний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу є дещо завищеним, суд вважає за необхідне обмежити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат до 2 500 грн.

На підставі наведеного, ст.ст. 80, 84, 180-183, 191 СК України, керуючись ст. ст. 81, 137, 141, ч. 2 ст.247, ст.ст. 263-265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

позов задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки, жительки та місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , аліменти на утримання їхньої малолітньої дочки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнення аліментів розпочати з 30 липня 2026 року і проводити до досягнення вказаною дитиною повноліття.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки, жительки та місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , аліменти у розмірі 1/6 (однієї шостої) частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, на утримання дружини до досягнення малолітньою дочкою сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , трирічного віку.

Стягнення аліментів розпочати з 30 липня 2026 року і проводити до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , уродженки, жительки та місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 , 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , судовий збір в сумі 2 662 ( дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок на користь держави на рахунок: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Рішення в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка, жителька та місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 29 жовтня 2026 року.

Суддя:Яремин М. П.