Суд: Миколаївський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 29 жовтня 2026 р.
Справа: №484/3149/26
Суддя: Темнікова А. О.
Справа № 484/3149/26
Провадження № 33/812/427/26
Головуючий суддя у першій інстанції Медведєва Н. А.
Суддя-доповідач Темнікова А.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2026 року місто Миколаїв
Суддя Миколаївського апеляційного суду Темнікова А.О.,
за участю секретаря судового засідання Гулого С.В.,
захисника Стрижака С.В. (в режимі ВКЗ),
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу адвоката Стрижака Сергія Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 вересня 2026 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
УСТАНОВИВ:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 вересня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік; стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.
Згідно із постановою суду першої інстанції, 19.05.2026 о 15:30 в м. Первомайську по вул. Надії, 29 ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Лада», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода, порушення мови. Огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки із застосування приладу «Драгер» 6820 ARSM-0809. Проба позитивна 2,97‰, тест №15. Чим порушив вимоги п.2.9а ПДР, тобто вчинив правопорушення, за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП адміністративна відповідальність.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник Стрижак С.В. просить постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 вересня 2026 року по справі №484/3149/26 скасувати та провадження у справі №484/3149/26 відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Апелянт вважає постанову суду першої інстанції помилковою у зв`язку з неправильним з`ясуванням судом об`єктивних обставин справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Вказує про те, що суд першої інстанції не врахував відсутності доказів перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, внаслідок порушення порядку огляду, визначеного Інструкцією №1452/735. На підтвердження зазначеного доводу зауважив, що жодних пропозицій та/або вимог про проходження огляду у закладі охорони здоров`я до ОСОБА_1 не висувалось, що свідчить про те, що патрульний діяв всупереч вимогам КУпАП та Інструкції №1452/735.
Вважає, що оголошення поліцейським про складення протоколу після огляду ОСОБА_1 із застосуванням газоаналізатора свідчить про грубе порушення вимог Інструкції, адже співробітники поліції мали обов`язково з`ясувати чи згодний ОСОБА_1 із результатами та у протилежному випадку запропонувати огляд у закладі охорони здоров`я.
На думку сторони захисту поліцейським фактично не направлено ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я на огляд, у зв`язку з чим є недоведеною обставина перебування ОСОБА_1 у стані сп`яніння внаслідок істотного порушення процедури проведення огляду на стан сп`яніння.
Апелянт стверджує, що з огляду на зміст долучених до матеріалів справи відеозаписів, можливо дійти висновку про відсутність зафіксованого факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом саме у стані сп`яніння у час, який зазначено у спірному протоколі, адже і сам наявний у справі відеозапис, наданий патрульним інспектором, починається із спілкування із ОСОБА_1 через тривалий час після можливого руху транспортного засобу, тим паче, що ОСОБА_1 під час початку відеофіксації сидить взагалі на пасажирському сидінні.
Крім того, зазначає, що знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна.
Стверджує, що саме описання правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом його вчинення, без наявності будь-яких доказів його вчинення. Зазначає, що відсутність на відеозаписі з нагрудної камери (відеореєстратора) працівників патрульної поліції зафіксованого факту керування ОСОБА_1 транспортного засобу не може судом тлумачитись на користь його винуватості.
На думку апелянта у матеріалах справи про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 міститься 5 відеофайлів, фіксація яких відбувається хаотично, а деякі з них не фіксують взагалі ніяких подій, пов`язаних із правопорушенням, яке інкримінується ОСОБА_1 . Вважає, що у зв`язку з не безперервністю відеозаписів, фрагмент, на якому ОСОБА_1 виражає незгоду із результатами огляду і просить щоб його відвезли до лікарні взагалі суду не був наданий.
Зазначає, що конкретні часові проміжки, які не були надані до суду, встановити взагалі не можливо, адже сам відеозапис не містить жодних програмних позначок про час та дату фіксації як і про назву пристрою, яким така фіксація велась та на яких ОСОБА_1 виражає незгоду із результатами очевидно відсутній, бо суду надано відеозаписи із назвами: ОСОБА_1 130 124 (1), (3), (4), (5), (6), за винятком 2 по хронології відео.
Вважає, що вказані обставини однозначно та беззаперечно свідчать про порушення патрульною поліцією при складенні протоколу відносно ОСОБА_1 положень Інструкції про порядок фіксації адміністративних правопорушень.
Сторона захисту наполягає на тому, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні будь-які належні та допустимі докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Позиції учасників апеляційного процесу.
В судовому засіданні захисник Стрижак С.В. доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтримав в повному обсязі, апеляційну скаргу просив задовольнити.
В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, надав до суду письмові пояснення з викладом своєї позиції, в яких підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та зазначив, що за кермом автомобіля перебував не він, а його побратим, який наразі загинув на війні; з результатами тесту Драгер ОСОБА_1 був незгоден, але вказаний фрагмент відеозапису не було долучено до адміністративного матеріалу відносно нього.
Мотиви апеляційного суду.
Перевіривши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, апеляційний суд, доходить наступних висновків.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Згідно положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП зазначається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Апеляційний суд вважає, що вищезазначених вимог закону суд першої інстанції дотримався в повній мірі, а викладений в постанові висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.
Доводи апелянта щодо неврахування судом першої інстанції відсутності доказів перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, внаслідок порушення порядку огляду, визначеного Інструкцією №1452/735 апеляційний суд вважає неспроможними з огляду на наступне.
Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні по справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства (O'Halloran and Francis v. The United Kingdom ) [GC] no. 15809/02 і 25624/02ECHR від 29 червня 2007 року, постановлено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.
Згідно із ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП установлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння.
Огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проведено поліцейськими з дотриманням вимог статті 266 КУпАП, «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735, «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду», затвердженого постановою КМУ №1103 від 17.12.2008 року.
Так, відповідно пунктів 2, 3, 6 розділу І наведеної Інструкції № 1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 7 Розділу І Інструкції № 1452/735).
У ст. 8 Віденської Конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року, яка ратифікована Українською СРСР 25.04.1974, із змінами, внесеними Європейською угодою, якою доповнено Конвенцію, міститься норма про те, що у національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, що стосуються керування транспортними засобами під дією алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю у крові, а у відповідних випадках - в повітрі, що видихається, перевищення якого є не сумісним із керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю у крові у відповідності із національним законодавством не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові чи 0,25 мг на літр повітря, що видихається.
У даному випадку вказана норма Конвенції не встановлює мінімального рівня алкоголю в крові або у повітрі, що видихається водієм, а навпаки, встановлює його максимальний рівень, за яким, на думку авторів конвенції, настає алкогольне сп`яніння. Проте, Конвенція про дорожній рух не забороняє національним органам влади встановлювати інші показники рівня алкоголю, менші за 0,25‰ у повітрі, що видихається, що й має місце в Україні, де встановлено мінімальний показник рівня алкоголю у крові - 0,2 ‰ (п. 7 розділу 11 Інструкції №1452/735 від 09.11.2015 року).
З долученого до матеріалів справи відеозапису, зокрема під назвою « ОСОБА_1 130 124 (1)», вбачається, що після прибуття поліцейськими на місце ДТП працівниками поліції було виявлено ОСОБА_1 , який перебував в салоні транспортного засобу марки Лада 2170, державний номерний знак « НОМЕР_1 », останнього проінформовано про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, порушення мови, що стало підставою для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу.
З цього ж відеозапису, а саме з 05:25-05:49, вбачається, що ОСОБА_1 добровільно пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння. Також, на відеозаписі, час запису 05:53-05:55, зафіксовано: працівник поліції повідомив ОСОБА_1 : «результат 2,97%, допустима норма 0,20. Відносно Вас буде складено протокол за статтею 130», з результатами огляду ОСОБА_1 погодився, жодних заперечень не виказав, зауважень чи пояснень не мав, від підписання протоколу про адміністративне правопорушення відмовився.
Таким чином, доводи апеляційної скарги в тій частині, що працівники поліції порушили порядок проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, не направили останнього для проходження огляду у закладі охорони здоров`я є такими, що спростовуються наявними у матеріалах справи відеозаписами.
Щодо доводів апелянта про заперечення факту керування транспортним засобом.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №670018 - 19.05.2026 о 15:30 в м. Первомайську по вул. Надії, 29 ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Лада», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода, порушення мови. Огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки із застосування приладу «Драгер» 6820 ARSM-0809. Проба позитивна 2,97‰, тест №15.
З долученого до матеріалів справи відеозапису з нагрудної бодікамери співробітника патрульної поліції ОСОБА_2 вбачається, що 19.05.2026 року о 15:45 годин в місті Миколаєві по вулиці Надії, 59, поліцейські прибули на місце ДТП, до якої був причетний ОСОБА_1 . В ході встановлення обставин ДТП та складення матеріалів про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, під час спілкування з водієм ОСОБА_1 , поліцейський виявив у водія ознаки алкогольного сп`яніння.
На відеозаписі з назвою « ОСОБА_1 130 124 (1)», час запису 15:45:41, проміжок відеозапису 00:10 – 00:49, зафіксовано як співробітник патрульної поліції підходить до чоловіка, який сидить на пасажирському сидінні транспортного засобу марки «Лада», державний номерний знак НОМЕР_1 , з яким у поліцейського відбувся діалог наступного змісту:
Співробітник поліції (00:28): «Доброго. А як так получілось?»
ОСОБА_1 відповідає нерозбірливо.
Співробітник поліції (00:39): «Що, що?»
ОСОБА_1 (00:41): «Тормоза не смог нажать. Соскочила тапочка».
Тобто, на відеозаписі зафіксовано чітке твердження ОСОБА_1 про його керування транспортним засобом. До того ж, тростина, за допомогою якої ОСОБА_1 пересувається, знаходилась саме поруч із сидінням водія.
Версія щодо перебування за кермом транспортного засобу іншої особи була предметом перевірки суду першої інстанції, який, серед іншого, зазначив в оскаржуваній постанові, що відносно ОСОБА_1 був складений протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП з приводу того, що він порушив п.12.1., п.п. б) п.2.3. ПДР, внаслідок чого допустив наїзд на паркан будинку за адресою: АДРЕСА_2 .
Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09.07.2026 у справі № 484/3159/26, яка набрала законної сили та перебуває у загальному доступі, ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні вказаного правопорушення.
Таким чином апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність поза розумним сумнівом тієї обставини, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Лада», державний номерний знак НОМЕР_1 , під час дорожньо-транспортної пригоди за його участю, яка слугувала передумовою виклику співробітників поліції на місце події та подальшого освідування ОСОБА_1 у зв`язку із наявністю ознак алкогольного сп`яніння.
Той зміст, який міститься на диску є достатнім для того, щоб зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Пунктом 10 розділу ІІ Інструкції встановлено, що результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.
Твердження сторони захисту, що саме описання правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом його вчинення без наявності будь-яких доказів його вчинення є неспроможними, оскільки як убачається з матеріалів справи та змісту постанови суду першої інстанції, висновок про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтується не виключно на протоколі про адміністративне правопорушення, а на сукупності досліджених судом доказів.
Тобто, протокол про адміністративне правопорушення був оцінений судом не ізольовано та не як беззаперечне підтвердження вини особи, а у взаємозв`язку з іншими доказами, які містяться в матеріалах справи.
У відповідності до змісту статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні.
Матеріали справи містять рапорт чергового Первомайського районного відділу поліції ГУНП в Миколаївській області Герстман І.В., відповідно до якого 19.05.2026 року отримано заяву та зареєстровано ЄО за №7824 як ДТП. В результаті опрацювання вказаної інформації встановлено наступне: 19.05.2026 року о 15:41 годині надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 19.05.2026 року о 15:40 годин за адресою: Первомайський район, м. Первомайськ, вулиця Надії, 59, водій а/м Лада 2170, д/н НОМЕР_1 , в нетверезому стані в`їхав в паркан та мало не наїхав на чоловіка заявниці: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відеофіксація, яка здійснювалась на бодікамеру співробітника патрульної поліції починається о 15:45:41 годині 19.05.2026 року, що підтверджується долученим до матеріалів справи відеозаписом « ОСОБА_1 130 124 (1)».
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №670018 в розділі 1 зазначена його дата складання, а саме: 19.05.2026 року о 16:33:57 годин.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про безпідставність доводів сторони захисту щодо тривалого проміжку часу після можливого руху транспортного засобу.
Щодо відеофіксації обставин події.
Право поліцейського на фото та відеофіксування за допомогою технічних приладів і технічних засобів закріплено у Законі України «Про Національну поліцію» (ст.31) та Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за №28/32999.
Відеозаписи, долучені до матеріалів справи, що містяться на оптичному диску (а.с. 11) мають відповідні зазначення часу:
відеозапис « ОСОБА_1 130 124 (1)», час запису 15:45:41 – 16:00:42;
відеозапис « ОСОБА_1 130 124 (6)», час запису 16:00:42 – 16:15:42;
відеозапис « ОСОБА_1 130 124 (5)», час запису 16:15:42 – 16:30:42;
відеозапис « ОСОБА_1 130 124 (4)», час запису 16:30:42 – 16:45:42;
відеозапис « ОСОБА_1 130 124 (3)», час запису 16:45:42 – 17:00:42;
відеозапис « ОСОБА_1 130 124 (2)», час запису 17:00:42 – 17:05:42.
Із самих відеозаписів є очевидним, що ці записи здійснювались працівниками поліції, які оформлювали адміністративний матеріал.
Ніким не заперечується того факту, що події за участю ОСОБА_1 , що зафіксовані вищевказаними відеозаписами, мали місце, та відносяться саме до цієї справи. Більш того, вказані відеозаписи не є єдиними доказами у справі, ці записи узгоджується з іншими доказами, на які послався суд першої інстанції у своїй постанові. Те, що самі відеозаписи події складаються з окремих файлів, само по собі не вказує на недопустимість вказаних відеозаписів як доказу. Відомостей про те, що відеофіксація здійснювалась за допомогою недозволенного технічного засобу чи з порушенням вимог закону, в матеріалах справи немає.
Положення КУпАП не містить застережень щодо об`єму відеозапису, який повинен бути наданий суду, як доказ у справі про адміністративне правопорушення. Твердження сторони захисту про недопустимість наявного у справі відеозапису через те, що він має перерви в часі є безпідставними, оскільки відеозаписом безперервно зафіксовано саме ті обставини, які мають значення для встановлення дійсних обставин справи.
Незважаючи на заперечення ОСОБА_1 , вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, така підтверджується сукупністю зібраних та перевірених судом доказів, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 670018 від 19.05.2026, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП (а.с.1); копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №670048 від 19.05.2026 року про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 124 КУпАП (а.с. 4); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 5); тестуванням на алкоголь до протоколу №15 від 19.05.2026 року (а.с. 6); рапортом чергового Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області (а.с. 7); поясненнями ОСОБА_3 від 19.05.2026 року (а.с.8); копією схеми місця ДТП від 19.05.2026 року (а.с. 9); довідкою старшого інспектора САП Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області (а.с. 10); відеозаписом події від 19.05.2026 (а.с. 11).
Матеріали справи не містять доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього.
При розгляді справи судом першої інстанції порушень вимог статей 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції, з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`ягніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено, а незгода з фактичними даними, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення, зводиться до власного трактування ОСОБА_1 його дій щодо досліджуваних подій, яке базується на його особистому сприйнятті вимог діючого законодавства.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскарженої постанови суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу адвоката Стрижака Сергія Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 вересня 2026 року – без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду А.О. Темнікова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua