Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №260/6434/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/6434/25 пров. № А/857/44734/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіМатковської З. М.

суддів -Гінди О. М.

Гуляка В. В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року у справі № 260/6434/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, (головуючий суддя першої інстанції Гебеш С.А., місце ухвалення м. Ужгород, за правилами спрощеного позовного провадження), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України) звільнити молодшого інспектора прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) (приряджений до комендантського відділення) ОСОБА_1 з військоовї служби за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язковий і військову службу», викладену у відповіді від 01.07.2025 року за результатами розгляду рапорту;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії - дозиметриста 2 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) (приряджений до комендантського відділення) ОСОБА_1 з військової служби за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язковий і військову службу».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що звернувся із рапортом до командира Військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби на підставі статті 26 частини 4 пункту 2 підпункту «г» Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю. Однак, відповідач повідомив його про відсутність підстав для звільнення з військової служби на підставі статті 26 частини 4 пункту 2 підпункту «г» Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», оскільки є інші особи які здатні здійснювати за нею догляд.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувати рішення НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 , викладену у листі від 01.07.2025 року.

Зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 27.06.2025 року та вирішити питання щодо його звільнення з військової служби відповідно до статті 26 частини 4 пункту 2 підпункту «г» Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (через сімейні обставини або інші поважні причини), з урахуванням висновків суду.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, не надано належної юридичної оцінки доказам, неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Покликаючись на обставини справи, апелянт зазначає, що у позивача відсутні підстави для звільнення, на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини, оскільки у його матері, ОСОБА_2 , крім нього, є інші члени сім`ї першого та другого ступеня споріднення, а саме: дочка, ОСОБА_3 , яка є працездатною, зобов`язана та може здійснювати догляд за матір`ю; онук, ОСОБА_4 , 2004 року народження який також є працездатним та таким, що може здійснювати догляд за його матір`ю.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав..

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 (а.с. 19).

ОСОБА_1 на даний час проходить військову службу у НОМЕР_2 Прикордонному загоні, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до довідки до акту огляду до серії МСЕК 12ААВ №381102 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлена ІІ група інвалідності.

У відповідності до довідки ЛКК №44/27 від 06.06.2025 року ОСОБА_2 за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду (а.с. 22).

27.06.2025 року позивач звернувся до командира НОМЕР_2 прикордонного загону із рапортом на звільнення з військової служби за сімейними обставинами за абз. 3 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за своєю матір`ю.

01.07.2025 року, за результатами розгляду його рапорта від 27.06.2025 року, позивача повідомлено про те, що у особи, яка потребує постійного догляду ОСОБА_2 є член сім`ї першого ступеня споріднення - дочка ОСОБА_3 , а також член сім`ї другого ступеня споріднення ОСОБА_4 , а вітак відсутні обставини для його звільнення з військової служби (а.с. 8).

Не погодившись із такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про задоволення/відмову в задоволенні рапорту на звільнення з військової служби мало бути прийнято командиром військової частини НОМЕР_1 після дотримання порядку з`ясування сімейних обставин військовослужбовця, шляхом направлення у триденний строк до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання сім`ї військовослужбовця запиту для перевірки його сімейного стану, що в свою чергу зроблено не було.

Відтак, рішення відповідача про відмову у звільненні з військової служби, за результатами поданого позивачем рапорту від 27.06.2025 року є протиправою.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів висновує наступне.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону №2232-XII).

Пунктом 6 статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачені такі види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-IX від 11.04.2024, що набув чинності 18.05.2024, статтю 26 Закону №2232-XII викладено в новій редакції, за якою пункт 2 частини четвертої цієї статті передбачає, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби, зокрема, на підставах:

г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

У свою чергу, пунктом 3 частини дванадцятої цієї статті визначено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, на таких підставах:

- необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я;

- необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

На відміну від попередньої редакції, яка підставою для звільнення визначала саму лише наявність батьків із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, нова редакція в цьому контексті дозволяє звільнення з військової служби лише при необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Водночас, необхідно зазначити, що наказом Міністерства оборони України від 23.07.2024 №495, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.09.2024 № 1361/42706 внесено зміни до Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (пункт 12.11 розділу XII), яким визначено Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зокрема конкретизовано, що при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років), документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме:

26) у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я:

- документи, що підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами) , зокрема, один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Отже, однією з підстав для звільнення військовослужбовця (як такого, що висловив своє небажання продовжувати проходження військової служби) з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Зі змісту норми п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232 висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:

- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;

- інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Отже, «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону № 2122-IX.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 27 лютого 2025 року у справі № 380/16966/24 та а від 07.05.2025 у справі № 420/30227/24

Поряд з цим, відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім`ї особи, які належать до першого ступеня спорідненості є її батьки, чоловік або дружина, а також діти такої особи, у тому числі усиновлені. Згідно статтею 1262 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім`ї особи, які належать до другого ступеня спорідненості є її рідні брати та сестри, баба та дід, як з боку батька, так і з боку матері, а також її онуки.

Суд наголошує, що відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Таким чином, законодавством визначені критерії, за наявності яких особи складають сім`ю, яким є, зокрема спільне проживання.

Разом з тим, Сімейним кодексом України встановлено: обов`язок повнолітніх внуків, правнуків утримувати бабу, діда, прабабу, прадіда (стаття 266).

Проте, суд звертає увагу, що при цьому, зокрема статтею 266 Сімейного кодексу України визначено умови, за яких повнолітні внуки зобов`язані утримувати непрацездатну бабу, яка потребує матеріальної допомоги, а саме: якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, правнуки можуть надавати матеріальну допомогу.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 , яка є донькою, особи що потребує постійного догляду тривалий час (понад 20 років) проживає за кордоном - у Великобританії. Разом з тим. матеріали справи містять заяву, в якій ОСОБА_3 відмовилася від догляду за хворою матір`ю, зокрема і через неприязні сімейні відносини з останньою.

ОСОБА_6 , який є онуком ОСОБА_2 та одночасно сином позивачам у нотаріально посвідченій заяві вказав про те, що він не має обов`язку здійснювати догляд за своєю бабусею, проживає окремо від неї, є студентом денної форми навчання, що унеможливлює здійснення ним постійного догляду.

Суд звертає увагу, що хоча формально існують інші члени сім`ї першого ступеня споріднення (син) та другого ступеню спорідненості (онук), їх неможливість здійснювати догляд за матір`ю (бабою) через догляд за іншими особами та навчанні на денній формі, відповідно, є не лише об`єктивною підставою, що унеможливлює виконання такого обов`язку, а й фактичним підтвердженням відсутності іншої особи, спроможної забезпечити необхідний догляд.

Суд враховує, що поняття «обов`язку утримання» та «обов`язку здійснення постійного догляду» не є тотожними, оскільки утримання особи - це надання матеріальної допомоги, в той час як постійний догляд - це форма догляду за особою з різними фізичними або психічними обмеженнями, що вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки.

Разом з тим, у своїй відмові, що оформлена листом від 09.05.2025, відповідач лише вказав на наявність у позивача членів сім`ї І та ІІ ступеня споріднення - онука та дочку.

Однак, відповідач не надав оцінку обставинам навчання онука на денній формі навчання та проживання окремо від неї, а також щодо проживання доньки понад 20 років у Великобританії, що також унеможливлює догляд за матір`ю позивача.

Крім того, відповідно до підпункту 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, одним із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення чи другого ступеня споріднення є акт перевірки сімейного стану військовослужбовця, який відсутній у матеріалах справи,

Таким чином, зважаючи на викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у спірному випадку належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування рішення НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 , викладену у листі від 01.07.2025 року та зобов`язання НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 27.06.2025 року та вирішити питання щодо його звільнення з військової служби відповідно до статті 26 частини 4 пункту 2 підпункту «г» Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (через сімейні обставини або інші поважні причини), з урахуванням висновків суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року у справі № 260/6434/25 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддяЗ. М. Матковська

суддіО. М. Гінда

В. В. Гуляк