Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №140/9864/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/9864/25 пров. № А/857/53888/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Довгої О.І.,

Запотічного І.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Рівненської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Стецик Н.В.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в м. Луцьку 18 листопада 2025 року у справі № 140/9864/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фантом Груп» до Рівненської митниці про визнання протиправними дій,

В С Т А Н О В И В :

01.09.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фантом Груп» (далі – Товариство) звернулось в суд з позовом до Рівненської митниці, просило: визнати протиправними та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №UA204080/2025/000006/2 від 26 червня 2025 року; визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204080/2025/000208.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що до митного оформлення декларант надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують числові складові задекларованої митної вартості. Суд першої інстанції вказав, що на підтвердження всіх складових митної вартості (50 000,00 євро) декларант надав підтверджуючі документи, які не містять розбіжностей щодо вартісних показників, зауваження щодо задекларованих складових такої митної вартості у відповідача відсутні. Суд першої інстанції зазначив, що такі документи як свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, копія митної декларації країни відправлення та автотранспортна накладна не містять інформацію про ціну товару, а тому не впливають на складові митної вартості. Суд першої інстанції також вказав, що чинним законодавством не передбачено обов`язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу не входить до компетенції митниці та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі. Суд першої інстанції вказав, що ціна товару у даному випадку визначена контрактом та інвойсом. Суд першої інстанції зазначив, що виконання чи не виконання умов зовнішньоекономічного договору виходить з договірних правовідносин між позивачем, як покупцем та продавцем. На переконання суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Рівненська митниця подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року та в задоволені позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що під час процедури митного оформлення ввезеного позивачем товару у митного органу були наявні правові підстави для обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Скаржник вказує, що ненадання заявки як документа, що містить відомості про вартість перевезення товару, унеможливлює виконання вимоги частини 9 статті 58 Митного кодексу України яка передбачає, що розрахунки згідно із методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, робиться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. Скаржник зазначає, що з аналізу поданих до позовної заяви документів, зокрема заявки №00235 від 15.04.2025 року (яка до митного оформлення не подавалася) та фактури проформи №185 від 18.06.2025 року є наявні розбіжності у частині транспортних витрат, пов`язаних з перевезенням крану самохідного колісного марки – «TEREX PPM», моделі - AC 40/L2. Скаржник зауважує, що митні органи наділені виключною компетенцією в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Скаржник також вказує, що митну вартість транспортного засобу визначено з урахуванням методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна від 24.11.2003 за № 1074/8395, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 15.03.2024 № 24UA204130004576U4 – 116 771,0289 євро/од. Скаржник наголошує, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу.

Товариство подало відзив на апеляційну скаргу вказавши, що до митного оформлення декларант надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують числові складові задекларованої митної вартості. Товариство зазначає, що у поданих для митного оформлення документах: зовнішньоекономічному контракті, інвойсі, CMR, експортній декларації підтверджується, що саме Homar B.V. є продавцем товару. Також вказує, що платіжна інструкція №5 від 06.06.2025 містить усі необхідні дані для ідентифікації платіжного документа.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Фантом Груп» (покупець) та фірмою Homar B.V. (Нідерланди) (продавець) 20.05.2025 укладено контракт №5/2025, відповідно до якого покупець придбав товар - кран Terex-PPM AC40-2L, VIN: VHX2FH1R210251683, 2010 року виготовлення, загальною вартістю 46 000 євро.

Товариство через уповноваженого декларанта на митний пост Рівненської митниці подало митну декларацію (МД) від 23.06.2025 №25UA204080006141U2, згідно з якою заявлено до митного оформлення товар «Моторний транспортний засіб спеціального призначення, кран самохідний колісний, бувший у вжитку, марка – «TEREX-PPM», модель – «AC 40/L2», календарний рік виготовлення - 2010, модельний рік виготовлення - 2010, шасі №VHX2FH1R210251683, об`єм двигуна - 3670 см3 (дизель, 205 kW), номер двигуна - н/в, колісна формула - 4х4, загальна кількість місць, включаючи водія - 1, пристрої, які дають можливість виконувати різні нетранспортні функції - кран, який приводиться в дію гідравлічною системою. Призначений не для доріг загального використання.

Виробник – «TEREX-PPM», FR Торговельна марка – «TEREX-PPM», де в графі 42 МД вказано ціну товару у розмірі 46 000,00 євро. В графі 12 МД зазначено митну вартість товару в сумі 2 410 030,00 грн (еквівалентно 50 000,00 євро), яку визначено за 1 методом визначення митної вартості товару – за ціною контракту, з урахуванням витрат на транспортування товару до митного кордону України (4 000,00 євро).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного основного методу її обчислення декларантом до вказаної МД подані: рахунок-фактура (інвойс) №25/126 від 20.05.2025; автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 04.06.2025; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 30.07.2012; платіжний документ №5 від 06.06.2025; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №185 від 18.06.2025; висновок про якісні характеристики товарів №06/0053 від 23.06.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) №5/2025 від 20.05.2025; договір про надання послуг митного брокера №13/2024/МБ від 01.07.2024; договір (контракт) про перевезення №47 від 14.04.2025; висновок про походження товару або акт експертизи №06/0053 від 23.06.2025; інші некласифіковані документи - фото від 23.06.2025; висновок акредитованої експертної установи №006569 від 23.06.2025; копія митної декларації країни відправлення №25NL634QMWZGLJJDA6 від 03.06.2025.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митницею у зв`язку з наявністю розбіжностей в поданих документах, в електронному повідомленні від 26.06.2025 декларанту згідно з статтями 53 та 54 МК України у 10-ти денний термін запропоновано подати такі документи: висновок про якісні та вартісні характеристики транспортного засобу, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з урахуванням фактичного технічного стану імпортованого транспортного засобу; виписку з бухгалтерської документації продавця; банківські платіжні документи на дану партію товару; заявка на перевезення вантажу; 6) автотранспортну накладну.

Листом від 26.06.2026 вих. №71 декларант повідомив про відсутність додаткових витребуваних документів у позивача та просив прийняти рішення.

Внаслідок цього Рівненська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 26.06.2025 №UA204080/2025/000006/2 та сформувала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204080/2025/000208.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 26.06.2025 №UA204080/2025/000006/2 зазначено, що митна вартість імпортованого транспортного засобу не може бути визнана за рівнем визначеним декларантом, оскільки декларантом не подано всіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у ч. 2-4 ст. 53 МК України та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МК України де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VІІ ГАТТ/СОТ від 1994 р.

Вказано, що подані до митного оформлення документи містять неточності та розбіжності, а також не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Зазначено, що подане до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 30.07.2012 № 2213 804 2356 містить відомості про власника (продавця) транспортного засобу KING LIFTING LTD, які не кореспондуються із відомостями про продавця та покупця, заявленими декларантом. Заявлена вага товару не кореспондується в поданій копії митної декларації країни відправлення № 25NL634QMWZGLJJDA6 від 03.06.2025 та в автотранспортній накладній №Б/Н від 04.06.2025 з вагою товару, заявленій у митній декларації.

Також зазначено, що пунктом 2.3. договору (контракту) про перевезення №47 від 14.04.2025 передбачена заявка на перевезення вантажу, яка до митного оформлення не надавалась. До митного оформлення надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 06.06.2025 №5, у якій в гр. 70 «Призначення платежу» відсутні реквізити інвойсу, що унеможливлює поширення даного банківського документу на поточну партію товару. Відповідно до завантаження (автотранспортна накладна №Б/Н від 04.06.2025) в п. 3.2. контракту №5/2025 від 20.05.2025 строк поставки на митну територію України впродовж 60 робочих днів після отримання оплати, що суперечить вимогам п. 5.2. цього контракту: умови оплати - 100% передплата, (платіжний документ що підтверджує вартість товару №5 від 06.06.2025) не може поширюватись на дану партію.

Окрім того, вказано, що платіжна інструкція від 06.06.2025 №5 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки платіжна інструкція в іноземній валюті - це розпорядження щодо виконання платіжної операції та не є підтвердженням фактичного переказу коштів на рахунок продавця. Будь-яких інших банківських платіжних документів до митного оформлення не надано, документів, які підтверджують факт оплати товару, а саме SWIFT копій банку продавця до митного оформлення не надано.

Крім того, у рішенні відповідача зазначено, що відповідно до статті 64 МК України Рівненська митниця володіє інформацією щодо митної вартості транспортного засобу з урахуванням методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна від 24.11.2003 за №1074/8395, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 15.03.2024 № 24UA204130004576U4 116 771,0289 євро/од.

За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 МК України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 МК України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних товарів (статті 59-61 МК України), достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 МК України), інформації щодо складових вартості товарів, наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 МК України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 МК України.

Митну вартість транспортного засобу визначено з урахуванням методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна від 24.11.2003 за № 1074/8395, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 15.03.2024 №24UA204130004576U4 116 771,0289 євро/од. Числове значення митної вартості товару у валюті рахунку становить 116 771,0289 євро, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 5 628 433, 6555 грн (116 771,0289 євро * 48,2006 грн/євро).

Товар випущено у вільний обіг за МД від 26.06.2025 № 25UA204080006350U2 з наданням гарантій, передбачених ч. 7 ст. 55 МК України.

Не погоджуючись із прийнятим Рівненською митницею рішенням про коригування митної вартості товарів №UA204080/2025/000006/2 від 26.06.2025 та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204080/2025/000208, вважаючи такі протиправними та такими, що прийняті в супереч чинному законодавству, яке регулює спірні правовідносини, Товариство звернулось з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 1, 2 статі 51 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

Митна вартість ввезеного товару визначена позивачем за першим методом - ціною договору.

У апеляційній скарзі митний орган вказує, що подане до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 30.07.2012 № 2213 804 2356 містить відомості про власника (продавця) транспортного засобу KING LIFTING LTD, які не кореспондуються із відомостями про продавця та покупця, заявленими декларантом.

Суд апеляційної інстанції щодо зазначеного доводу зауважує, що Товариство самостійно подало митному органу свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №2213 804 2356 від 30.07.2012, тому митниця зобов`язана здійснити перевірку наданого документа.

Водночас, позивачем не було надано доказів переходу права власності від продавця згідно контракту до особи, яку зазначено у свідоцтві про реєстрацію т/з.

Крім цього, інформацію щодо ціни придбання за такою угодою не надано, що, на переконання суду апеляційної інстанції, не давало можливості уповноваженому представнику відповідача упевнитися у достовірності наданих документів, які містять розбіжності.

Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що оскільки в розумінні МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця, тому митний орган, встановивши розбіжності в наданих документах, обґрунтовано дійшов висновку про витребування додаткових документів.

Щодо розбіжностей у заявленій вазі товару в поданій копії митної декларації країни відправлення №25NL634QMWZGLJJDA6 від 03.06.2025 та в автотранспортній накладній № Б/Н від 04.06.2025 з вагою товару, заявленою у митній декларації, то суд апеляційної інстанції зауважує, що задекларована вага крану (24 000 кг) відповідає заводському маркуванню, що є первинним джерелом технічних характеристик. Такий показник містяться, зокрема, у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 30.07.2012 № НОМЕР_1 .

В цій частині суд апеляційної інстанції вважає, що розбіжності у CMR або експортній декларації є зоною відповідальності перевізника або експортера, проте не декларанта.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність заявки на перевезення вантажу, то суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до пункту 2.3 договору (контракту) про перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполучені №47 від 14.04.2025 передбачена заявка на перевезення вантажу, яка до митного оформлення не надавалась.

У заявці повідомляється: дата та точна адреса навантаження, відомості про вантаж, вага брутто, об`єм, необхідний рухомий склад, сума ставки (фрахту) за здійснення перевезення, митниці перетину кордону, експедиторські фірми з обробки вантажів на прикордонних переходах; контактні телефони відповідального за виконання заявки; додаткові інструкції.

Відповідно до пункту 2.5. Контракту №47 від 14.04.2025 року вказано, що заявки на перевезення вантажів є невід`ємною частиною цього договору.

Так, до митного оформлення надано рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №185 від 18.06.2025, однак, на переконання суду апеляційної інстанції, за відсутності заявки у митного органу виникли об`єктивні сумніви щодо однозначної ідентифікації наданого рахунку на оплату з перевезенням товару, що декларується.

При цьому, товар було заявлено на комерційних умовах поставки EXW NL Nunspeet, які передбачають, що продавець надає товар покупцю на своєму складі або підприємстві в Нюнспеті (Нідерланди), а покупець, тобто позивач несе повну відповідальність за всі витрати та ризики з моменту отримання товару у визначеному місці.

Таким чином, ненадання заявки як документа, що містить відомості про вартість перевезення товару унеможливлює виконання вимоги частини 9 статті 58 Митного кодексу України, яка передбачає, що розрахунки згідно із методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, робиться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

В свою чергу, Товариство до позовної заяви долучило заявку №00235 від 15.04.2025 року, яка до митного оформлення не подавалася. Така заявка містить розбіжності з рахунком-фактурою про надання транспортно-експедиційних послуг №185 від 18.06.2025 року у частині транспортних витрат, пов`язаних з перевезенням крану самохідного колісного марки – «TEREX -PPM», моделі - AC 40/L2.

Згідно з даними фактури №185 від 18.06.2025, яка була подана до митного оформлення, вартість вантажних перевезень цього навантажувача по маршруту «Нюнспет-Львів» становить 5000 євро, з яких вантажне перевезення по маршруту «Нюнспет-Медика-Шегини» - 4000 євро та вантажне перевезення по маршруту «Медика-Шегини-Львів» -1000 євро. В той же час, згідно із заявки №00235 від 15.04.2025 вартість перевезення товару за маршрутом Нюнспет (Нідерланди) – Чернівці (Україна) становить 7150 євро, яка є більшою за ціною, ніж та, яка заявлені до митного оформлення.

До того ж, товар заявлений до митного оформлення згідно графи 31 митної декларації зазначений як «Моторний транспортний засіб спеціального призначення, кран самохідний колісний, бувший у вжитку, марка – «TEREX-PPM», модель – «AC 40/L2», водночас у фактурі-проформі №185 від 18.06.2025 товар зазначений як «TEREX-PPM AC 40-2L», а в заявці №00235 від 15.04.2025 як «TEREX-PPM AC 35L».

Вказане, на переконання суду апеляційної інстанції, підтверджує те, що у митниці існували достатні підстави для витребування додаткових документів (в тому числі заявки на перевезення вантажу та автотранспортної накладної), оскільки розрахунки згідно із методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, робиться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Щодо доводів скаржника про відсутність у гр. 70 «Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті від 06.06.2025 №5 реквізитів інвойсу, то суд апеляційної інстанції зауважує, що у зазначеній графі вказано: «Авансовий платіж за кран», що викликає обґрунтовані сумніви щодо оплати саме за поставлений товар (номер шасі) та саме за укладеним контрактом, отриманим від Homar B.V. (Нідерланди) інвойсом.

У пункті 4 частини 2 статті 53 МК України передбачено обов`язок декларанта подати на підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.

Відповідно до приписів частин 2-6 статті 40 Закону України «Про платіжні послуги» від 30.06.2021 № 1591-IX (далі - Закон № 1591-IX) платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції. Зазначена ініціатором у платіжній інструкції інформація має передаватися без змін незалежно від залучення до виконання платіжної операції надавачів платіжних послуг, задіяних як посередники, комерційні агенти, чи використання платіжних систем. Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію або відмовляє у її прийнятті в порядку, визначеному цим Законом. Платіжна інструкція може бути відкликана в порядку, визначеному цим Законом. Надавач платіжних послуг зобов`язаний забезпечити фіксування в операційно-обліковій системі дати і часу надходження платіжної інструкції, прийняття її до виконання (або відмови в її прийнятті), виконання платіжної інструкції.

Пунктом 15 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2008 року №216, в редакції чинній на час формування вказаної платіжної інструкції, встановлено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.

Тобто вказана графа повинна містити інформацію, яка дозволяє ідентифікувати підставу (договір та документи до нього), згідно якої така реалізується, що у спірному випадку дотримано не було.

Водночас, платіжна інструкція в іноземній валюті у якій не вказані всі реквізити, що дозволяють ідентифікувати здійснення відповідної операції, не може вважатись належним документом, що підтверджує факт оплати за товар.

При цьому, відповідно до частини 6 статті 53 МК України та пункту 1 частини 5 статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Разом з тим, обов`язок доведення митної вартості на момент здійснення митного оформлення покладений на позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.05.2020 №К/9901/704/20, №810/5503/15 від 21.01.2020.

Будь яких інших банківських платіжних документів до митного оформлення не надано, документів, які підтверджують факт оплати товару, а саме SWIFT копій банку продавця до митного оформлення не надано.

Разом з тим, оцінюючи умови оплати за товар, Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №815/329/17 вказав, що: «фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені)».

Цей висновок корелюється з висновком у постанові Верховного Суду від 12 березня 2019 року в справі № 803/3649/15, відповідно для якого «у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. Отже, доводи митного органу в цій частині також не можуть бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості товарів».

Суд апеляційної інстанції, приймаючи до уваги аргументи митного органу в цій частині та враховуючи вказану позицію Верховного Суду вважає, що хоч умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, однак у спірній ситуації за наведених вище обставин відсутність у платіжній інструкції даних, які б дозволили ідентифікувати проведення оплати за введений товар, є однією з підстав для сумнівів митного органу у достовірності формування числових значень митної вартості декларантом, а сама платіжна інструкція в іноземній валюті не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за такий товар.

Митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів, що подані декларантом документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи недостатньо відомостей до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи, які б спростовували розбіжності.

Також необхідно вказати, що, запропонувавши надати додаткові документи, митний орган сприяв позивачу в обґрунтуванні застосування основного методу визначення митної вартості товару ввезеного на митну територію України, проте, позивач не надав додаткових документів, які б ці сумніви усунули.

Згідно з частиною 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З огляду на встановлені вище обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з аргументами митного органу, що зазначені у рішенні про коригування митної вартості розбіжності в документах, які подано для підтвердження митної вартості товарів, слугували беззаперечною підставою для сумніву митниці в достовірності заявлених відомостей про митну вартість товару, та, як наслідок, витребування додаткових документів, які б ці сумніви усунули.

Отже, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

Статтею 57 МК України встановлено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Коригування митної вартості ввезеного товару здійснена за резервним методом.

Статтею 64 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відповідно до частини 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) b) Під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з приміткою 4 до пункту 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів a і b дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.

Відповідно до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є контрактна вартість, визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

У випадках, коли митна вартість не може бути визначена згідно з положеннями статті 1, як правило, повинен проводитися процес консультацій між митною адміністрацією та імпортером для визначення основи вартості згідно з положеннями статті 2 або 3. Наприклад, може статися так, що імпортер має інформацію про митну вартість ідентичних або подібних імпортних товарів, якої безпосередньо немає в митної адміністрації в пункті ввезення. З іншого боку, митна адміністрація може мати інформацію про митну вартість ідентичних або подібних товарів, якої безпосередньо немає в імпортера. Процес консультацій між двома сторонами дозволить обмінятися інформацією за умови дотримання вимог комерційної конфіденційності для визначення належної основи визначення вартості для митних цілей.

Відповідно до статті 5 Угоди якщо імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари продаються в країні-імпортері в тому стані, як вони імпортуються, митна вартість імпортних товарів згідно з положеннями цієї статті ґрунтується на ціні одиниці товарів, за якою імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари таким чином продаються в найбільшій сукупній кількості в той час або майже в той час, коли відбувається імпорт товарів, які оцінюється, особам, що не пов`язані з особами, у яких вони купують такі товари, за умови дотримання таких відрахувань: i) чи комісійних, які звичайно сплачуються або на сплату яких отримано згоду, чи надбавок, які звичайно робляться для прибутку й покриття загальних витрат у зв`язку з продажем у такій країні імпортних товарів того самого класу або виду; ii) звичайних витрат на транспорт та страхування й пов`язаних із цим витрат у країні імпорту; iii) у разі необхідності коштів та витрат, зазначених у пункті 2 статті 8; iv) мита й інших національних податків, що підлягають сплаті в країні імпорту з причини імпорту або продажу товарів.

Оскільки декларантом не забезпечено надання відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 МК України достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, тому, на переконання суду апеляційної інстанції, Рівненська митниця правомірно не визнала заявлену митну вартість та правильно визначила за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митного органу.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Аналіз норм чинного законодавства та встановлених обставин у справі з врахуванням правової позиції Верховного Суду в цій категорії справ дає суду апеляційної інстанції можливість дійти висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення зроблено помилкові висновки та не враховано, що митний орган при здійсненні митного оформлення, встановивши розбіжності у поданих декларантом документах, правомірно скористався правом витребування додаткових документів, а рішення про коригування митної вартості товарів №UA204080/2025/000006/2 від 26 червня 2025 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204080/2025/000208 є такими, що прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, положень МК України, а тому є законними та обґрунтованими.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення неповно встановив обставини у справі, порушив норми матеріального права, а тому таке слід скасувати та в задоволенні позову відмовити.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Рівненської митниці задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року у справі № 140/9864/25 скасувати та в задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фантом Груп» до Рівненської митниці про визнання протиправними дій відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяТ. І. Шинкар

суддіО. І. Довга

І. І. Запотічний