Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №464/5/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 464/5/26 Головуючий у 1 інстанції: Горбань О.Ю.

Провадження № 22-ц/811/1217/26 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 03 березня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

13 грудня 2025 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1391-2041 від 05 травня 2024 року у розмірі 50 484,25 грн.

Позов обгрунтований тим, що 05 травня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір споживчого кредиту № 1391-2041, відповідно до пункту 4.1 якого позикодавець зобов`язався надати позичальникові грошові кошти у розмірі 8 500 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник — повернути кредит і сплатити проценти за користування ним. Позивач стверджував, що належним чином виконав свої зобов`язання за договором, перерахувавши на банківський рахунок відповідача кредитні кошти в обумовленому розмірі. Водночас відповідач узятих на себе зобов`язань належним чином не виконав, отримані кошти у встановлені договором строки не повернув та проценти за користування кредитом не сплатив, унаслідок чого утворилася заборгованість. З урахуванням часткового списання нарахованих процентів відповідно до програми лояльності позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 50 484,25 грн, з яких 10 681 грн — заборгованість за основною сумою кредиту та 39 803,25 грн — заборгованість за процентами, а також понесені судові витрати.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 03 березня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1391-2041 від 05.05.2024 у розмірі 50484 грн 25 коп. та судові витрати у розмірі 2422,40 грн.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам відповідача щодо несправедливості умов кредитного договору №1391-2041 від 05 травня 2024 року, зокрема встановленої процентної ставки, яка, на його думку, є надмірною та призводить до стягнення непропорційно великої суми процентів порівняно з тілом кредиту. Вважає, що визначений кредитором розмір заборгованості не відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності, а тому підлягає зменшенню з урахуванням положень статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», статей 509, 627 ЦК України. Зазначає, що суд не навів належних мотивів відхилення відповідних аргументів відповідача та не перевірив співмірності нарахованих процентів із сумою отриманого кредиту. Також апелянт вважає безпідставним відхилення його доводів щодо соціального статусу сина військовослужбовця. Стверджує, що під час дії воєнного стану при вирішенні питання про розмір заборгованості необхідно враховувати особливий соціальний захист членів сімей військовослужбовців, а стягнення надмірної суми процентів створює непропорційний фінансовий тягар для родини особи, яка виконує конституційний обов`язок із захисту Батьківщини. Крім того, апелянт не погоджується з висновком суду про відсутність підстав для подальшого зменшення процентів у зв`язку із застосуванням кредитором програми лояльності. Вважає, що таке списання заборгованості є одностороннім волевиявленням кредитора та саме собою не усуває несправедливості умов договору й не позбавляє суд права перевірити обґрунтованість заявленої до стягнення суми. Водночас стверджує, що суд першої інстанції не перевірив розрахунку заборгованості на предмет можливого нарахування процентів на проценти, що, на його думку, суперечить вимогам частини другої статті 1050 ЦК України та Закону України «Про споживче кредитування».

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» задовольнити частково, зменшивши розмір процентів за користування кредитом до суми основного боргу.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не повністю відповідає.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис”, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Судом установлено, що 05 травня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою вебсайту https://creditkasa.com.ua, який належить позивачу та використовується для надання фінансових послуг, укладено електронний договір про споживчий кредит № 1391-2041.

Відповідно до пункту 4.1 договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник — повернути кредит і сплатити проценти за користування ним.

Умовами договору передбачено надання кредиту у сумі 8 500 грн строком на 365 днів, із базовим періодом кредитування тривалістю 21 день. Стандартна та знижена процентні ставки становлять 1,45 % за кожен день користування кредитом.

Для підписання електронного договору відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор А984. Крім того, позивач подав правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) та таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача і реальної річної процентної ставки за договором № 1391-2041, підписану відповідачем електронним підписом із використанням одноразового ідентифікатора А4994.

На виконання умов договору ТОВ «Укр Кредит Фінанс» 05 травня 2024 року перерахувало відповідачу 8 500 грн, а 08 травня 2024 року додатково надало 2 500 грн. Факт надання кредитних коштів підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту за договором № 1391-2041 від 05 травня 2024 року.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № 1391-2041 від 05 травня 2024 року станом на 10 листопада 2025 року загальний розмір заборгованості відповідача становить 64 730,63 грн, з яких 10 681 грн — заборгованість за основним боргом, 54 049,63 грн — заборгованість за простроченими процентами.

Також установлено, що позивач застосував до відповідача програму лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», у межах якої частково списав нараховані проценти в сумі 14 246,38 грн.

Водночас відповідач, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, посилався на несправедливість умов кредитного договору в частині розміру процентної ставки та непропорційність нарахованих процентів сумі отриманого кредиту, вважаючи, що їх розмір підлягає зменшенню.

Суд першої інстанції, встановивши, що відповідач уклав кредитний договір шляхом його підписання електронним підписом, а позивач належним чином виконав свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів, дійшов обґрунтованого висновку про порушення відповідачем умов договору в частині повернення кредиту та, як наслідок, про наявність правових підстав для стягнення з нього заборгованості за основною сумою кредиту у розмірі 10 681 грн.

Разом з тим, суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом, невірно застосував Закон України «Про споживче кредитування», що призвело до ухвалення помилкового рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023, що набрав чинності 24.12.2023, доповнено ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Кредитний договір № 1391-2041 від 05 травня 2024 року був укладений між сторонами після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому пункт 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.

Таким чином, умови укладеного між сторонами договору щодо встановлення денної процентної ставки понад 1,0% на день в порядку ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною.

Заборгованість за відсотками за укладеним між сторонами договором, слід розраховувати, виходячи з встановленої ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки 1%.

Отже, сума процентів за користування кредитом за договором № 1391-2041 від 05 травня 2024 року, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 24 721, 69 грн. Такий розмір визначено виходячи із суми кредиту процентної ставки 1 % на день та 365 днів користування кредитом у межах строку кредитування, що становить 38 968,07 грн, із подальшим вирахуванням 14 246,38 грн нарахованих процентів, списаних позивачем у межах застосованої програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що положення пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» поширюються на визначених цією нормою військовослужбовців та їхніх дружин (чоловіків), однак не передбачають відповідних пільг для дітей військовослужбовців. Відтак сам по собі факт проходження батьком відповідача військової служби у Збройних Силах України не є підставою для звільнення відповідача від сплати процентів за користування кредитом на підставі зазначеної норми закону. Доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову ТОВ «Укр кредит фінанс» та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр кредит фінанс» заборгованості за кредитним договором № 1391-2041 від 05 травня 2024 року у розмірі 35 402,69 грн, з яких 10 681 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 24 721,69 грн - сума заборгованості за відсотками. В решті позовних вимог слід відмовити.

За приписами ч.1. ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем до суду першої інстанції сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, проте враховуючи часткове задоволення позовних вимог (70,12%) судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача становить 1698,59 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 03 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1391-2041 від 05 травня 2024 року у розмірі 35 402 грн 69 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1 698 грн 59 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 29.10.2026.

Головуючий

Судді