Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №450/3486/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 450/3486/26 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.

Провадження № 33/811/1753/26 Доповідач: Романюк М. Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Гобечія Іраклія Тамазовича на постанову судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 06 жовтня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП,

встановив:

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення в межах ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1000,00 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 665 грн. 60 коп. судового збору.

Згідно з постановою судді, 28.06.2026 року о 11 год. 00 хв. поблизу ТзОВ «Транс Сервіс» в с. Басівка, Львівського р-ну, Львівської обл., водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Опель» номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Перевірка на стан сп`яніння проводилася у встановленому законом порядку за допомогою алкотестера «Драґер Алкотест». Результат тесту № 820 позитивний і становить 0,58 ‰. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9 «А» Правил дорожнього руху України і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Гобечія І.Т. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що оскаржувана постанова суду є незаконною, необґрунтованою, прийнятою з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права.

Звертає увагу на те, що після заперечень водієм ОСОБА_1 результатів огляду на місці зупинки, працівники поліції взагалі не роз`яснили та не запропонували, а відтак по суті позбавили права пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі.

Вказує, що працівники поліції ініціювали процедуру огляду не у зв`язку з безпосереднім виявленням ознак сп`яніння під час керування, а виключно через те, що до наряду нібито «звернувся невідомий громадянин, який відмовився назвати свої анкетні дані», заявивши про хаотичні маневри автомобіля марки «Opel».

Зауважує, що посилання на усні заяви анонімних осіб, які відмовилися ідентифікувати себе та не вказали конкретного номерного знаку транспортного засобу, не може вважатися належною та обґрунтованою підставою для зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Більше того, рапорт працівника поліції, виключно яким керувався суд першої інстанції вважаючи законною вищезазначену підставу для зупинки автомобіля ОСОБА_1 , є лише внутрішнім процесуальним документом правоохоронного органу, який відображає суб`єктивну позицію самого органу поліції та його службових осіб, який не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Вказує, що до матеріалів справи долучено не безперервні відеозаписи події, що мала місце 28.06.2026 р. за участі ОСОБА_1

28.10.2026 року у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції захисник – адвокат Гобечія І.Т., не заперечив щодо розгляду апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 та підтримав подану апеляційну скаргу.

29.10.2026 року у судове засідання до суду апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник – адвоката Гобечія І.Т., не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце судового розгляду.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП за таких обставин неявка вказаних осіб в судове засідання апеляційного суду не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об`єктивного та всебічного розгляду справи.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 705144 від 28.06.2026 року та його копією, результатом тесту № 820 від 28.06.2026 року, згідно якого виявлено 0,58 ‰, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 28.06.2026 року, рапортами працівників поліції від 28.06.2026 року, направленнями на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28.06.2026 року, відеозаписами з СД-диску.

Аналізуючи відомості цих доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Дії працівників поліції, відносно ОСОБА_1 під час складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на вимогах закону, зокрема на приписах «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та враховує також і те, що правопорушник їх не оскаржував. Працівниками поліції було забезпечено ОСОБА_1 всі його процесуальні права.

Наведені докази, в тому числі і відеозапис, є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_1 , а тому апеляційні доводи про відсутність в діях останнього складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими.

Долучений до протоколу відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівниками поліції за допомогою наявних в них технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Доводи апелянта про те, що працівники поліції, після заперечень водієм ОСОБА_1 результатів огляду на місці зупинки, не роз`яснили та не запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Так, на відеозаписі зафіксовано, що службовими особами повідомлено водія ОСОБА_1 про можливість пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки, відмовитись від його проходження або пройти такий у медичному закладі, на що останній повідомив, що бажає пройти огляд на визначення стану на місці зупинки.

Крім того, з відеозапису не вбачається, що ОСОБА_1 заперечував щодо результатів огляду на місці зупинки або висловлював незгоду з ними. Навпаки, в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння у графі «з результатами згоден» міститься його підпис.

Отже, твердження апелянта про те, що працівники поліції не роз`яснили йому право на проходження огляду в медичному закладі та фактично позбавили його такої можливості, не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи та спростовуються наявними доказами.

Щодо доводів апеляційної скарги, що про відсутність законних підстав для зупинки транспортного, то такі були предметом дослідження суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку, з якою апеляційний суд погоджується.

Так, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що із рапорту працівника поліції О. Лейцусь від 28.06.2026 року вбачається, що до екіпажу патрульної поліції звернувся громадянин, який відмовився називати ідентифікуючі дані, із інформацією про те, що транспортний засіб марки «Опель», номерного знаку якого не пригадує, здійснює незрозумілі маневри на проїзній частині дороги, що може бути зумовлене поганим самопочуттям водія вказаного автомобіля або його перебуванням у нетверезому стані. Здійснивши зупинку транспортного засобу марки «Опель» номерний знак НОМЕР_1 водієм такого виявився ОСОБА_1 , відомості щодо погіршення самопочуття якого не підтвердились, однак в останнього встановлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння шкірного покриву. Перевірка на стан сп`яніння проводилася на місці зупинки за допомогою алкотестера «Драґер Алкотест», а результат тесту № 820 позитивний і становить 0,58 ‰.

Згідно вимог п. 3 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення. Таким чином, працівниками поліції здійснено законну зупинку транспортного засобу марки «Опель» номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , який не заперечував факт керування транспортним засобом, навпаки підтвердив, що він працює водієм, що встановлено із долученого відеозапису.

Водночас посилання апелянта на те, що рапорт працівника поліції є лише внутрішнім процесуальним документом та не може слугувати належним доказом, не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки висновок про винуватість ОСОБА_1 ґрунтується не лише на цьому документі, а на сукупності всіх досліджених доказів.

Сам по собі рапорт підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами у справі та не має наперед установленої доказової сили. У цьому випадку відомості, викладені в рапорті працівника поліції О. Лейцусь від 28.06.2026 року, узгоджуються з обставинами, зафіксованими під час зупинки транспортного засобу та подальшого огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння. Отже, висновки суду першої інстанції ґрунтуються на сукупності досліджених доказів, яким судом надано належну оцінку, а тому наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про необґрунтованість судового рішення.

Всі інші доводи апеляційної скарги судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються, мають формальний характер та зводяться до власної оцінки фактичних обставин справи та зібраних у справі доказів, при цьому, апелянт оцінює ці докази вибірково, ігноруючи при цьому їх сукупність.

Категоричне невизнання ОСОБА_1 своєї вини, апеляційний суд розцінює як бажання уникнути відповідальності за вчинення даного правопорушення, оскільки вище зазначені обставини, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують факт керування ОСОБА_1 автомобілем в стані алкогольного сп`яніння та не звільняють його від відповідальності за скоєне.

Отже, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з`ясував обставини, що підлягали з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та ухвалив законну, обґрунтовану постанову.

Порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б могли вплинути на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення, апеляційним судом не встановлено.

Тому підстав для скасування постанови судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 06 жовтня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Постанову судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 06 жовтня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Гобечія Іраклія Тамазовича – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя М.Ф. Романюк