Суд: Львівський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №442/9766/25
Суддя: Шандра М. М.
Справа № 442/9766/25 Головуючий у 1 інстанції: Павлів З.С.
Провадження № 22-ц/811/800/26 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Шандри М.М.
суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06 лютого 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИЛА:
21 грудня 2025 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором №1501-3320 від 22 січня 2025 року у розмірі 90 726,15 грн, а також судові витрати.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22 січня 2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_2 за допомогою вебсайту creditkasa.com.ua, який є сукупністю інформаційних і телекомунікаційних систем товариства, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1501-3320. Позивач стверджував, що на офіційному вебсайті товариства у вільному доступі розміщено інформацію про умови кредитування та порядок укладення кредитного договору, зокрема примірний договір кредиту, правила надання грошових коштів у кредит, згоду на обробку персональних даних, публічну інформацію та положення про конфіденційність. Крім того, на вебсайті міститься довідкова інформація щодо порядку й умов надання фінансових послуг. За твердженням позивача, під час укладення договору відповідачка вчинила дії, які свідчили про її свідоме волевиявлення на укладення кредитного договору, без яких його укладення було б неможливим. Для підписання електронного кредитного договору відповідачці було надано одноразовий ідентифікатор А3518. Відповідно до умов кредитного договору позивач зобов`язався надати відповідачці кредитні кошти для задоволення особистих потреб на таких умовах: сума кредиту — 26 000 грн, строк кредитування — 300 днів, базовий період — 14 днів, комісія за видачу кредиту — 20 % від суми кредиту, знижена процентна ставка — 0,90 % на день, стандартна процентна ставка — 1 % на день. Позивач зазначив, що свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачці кредитні кошти. На підтвердження прийняття відповідачкою виконання зобов`язань кредитодавця позивач посилався на отримання нею кредитних коштів, а також на те, що вона не скористалася правом відмовитися від кредитного договору протягом 14 календарних днів із дня його укладення без пояснення причин. Крім того, сторонами було укладено додаткові угоди до договору про відкриття кредитної лінії № 1501-3320, на підставі яких відповідачці надавалися додаткові кредитні кошти, а саме: додаткова угода № 1 від 8 березня 2025 року — 1 300 грн; додаткова угода № 2 від 28 березня 2025 року — 1 400 грн; додаткова угода № 3 від 17 квітня 2025 року — 1 500 грн; додаткова угода № 4 від 2 травня 2025 року — 1 400 грн; додаткова угода № 5 від 16 травня 2025 року — 1 400 грн; додаткова угода № 6 від 29 травня 2025 року — 2 900 грн. За твердженням позивача, станом на 21 жовтня 2025 року загальний розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором становив 90 726,15 грн, з яких: заборгованість за кредитом — 28 740,60 грн; заборгованість за нарахованими процентами — 44 293,92 грн; заборгованість за процентами річних, нарахованими на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, — 17 691,63 грн. Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою зобов`язань за кредитним договором, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» просило суд стягнути з неї заборгованість у загальному розмірі 90 726,15 грн та понесені судові витрати.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06 лютого 2026 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №1501-3320 від 22.01.2025 у розмірі 28740,60 (двадцять вісім тисяч сімсот сорок гривень 60 коп.) гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 767,38 (сімсот шістдесят сім гривень 38 коп.) сплаченого судового збору.
У решті позову відмовлено.
Рішення суду оскаржило ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у відповідачки права на звільнення від сплати процентів за користування кредитом у повному обсязі, не врахувавши особливостей застосування пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Зазначає, що відповідно до наведеної норми закону право на ненарахування процентів за користування кредитом залежить від категорії військовослужбовця, а також періоду проходження ним військової служби та безпосередньої участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України. Зокрема, для військовослужбовців, призваних на військову службу під час мобілізації на особливий період, відповідна пільга діє протягом усього часу призову, тоді як для інших військовослужбовців, зокрема тих, які проходять військову службу за контрактом, — за період їхньої безпосередньої участі у відповідних заходах. Апелянт звертає увагу, що згідно з довідкою про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, чоловік відповідачки ОСОБА_3 брав участь у таких заходах у періоди з 12 грудня 2024 року до 11 березня 2025 року та з 21 березня 2025 року до 14 квітня 2025 року. Водночас, за твердженням апелянта, матеріали справи не містять доказів призову чоловіка відповідачки на військову службу під час мобілізації, а надана довідка підтверджує проходження ним військової служби за контрактом та безпосередню участь у відповідних заходах лише в зазначені періоди. З огляду на викладене апелянт вважає, що проценти за користування кредитом не підлягають стягненню лише за періоди безпосередньої участі чоловіка відповідачки у відповідних заходах, у зв`язку із чим із заявленої до стягнення суми процентів у розмірі 44 293,92 грн не підлягають стягненню 17 166,16 грн, а решта процентів у розмірі 27 127,76 грн підлягає стягненню з відповідачки. Відтак, на думку апелянта, висновок суду першої інстанції про відмову у стягненні процентів за користування кредитом у повному обсязі є помилковим. Крім того, апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідачки процентів річних, нарахованих відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, у розмірі 17 691,63 грн.
Просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні процентів за користування кредитом та процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 27 127,76 грн заборгованості за нарахованими процентами та 17 691,63 грн процентів річних.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не подано.
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис”, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Судом установлено, що 22 січня 2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_2 за допомогою вебсайту creditkasa.com.ua, який є сукупністю інформаційних і телекомунікаційних систем товариства, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1501-3320.
Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору його укладено в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Для оформлення кредиту позичальниця заповнила відповідну форму на вебсайті кредитодавця, зазначивши інформацію про бажання отримати кредит. Для підписання договору їй було надано одноразовий ідентифікатор А3518.
Відповідно до пункту 3.10 договору, сторони погодилися, що документи, підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, мають юридичну силу документів у письмовій формі, підписаних власноруч. Підписуючи договір у такий спосіб, ОСОБА_2 підтвердила свою обізнаність та згоду з його умовами й правилами надання кредиту.
Умовами договору передбачено надання кредиту у розмірі 26 000 грн строком на 300 днів із базовим періодом 14 днів.
Відповідно до пункту 4.6 договору стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 1 % за кожен день користування кредитом та застосовується протягом строку дії договору, за винятком періоду застосування зниженої процентної ставки. Згідно з пунктом 4.10 договору реальна річна процентна ставка на дату його укладення становила 5835,45 %, а відповідно до пункту 4.11 орієнтовна загальна вартість кредиту становила 99 788,51 грн, включно із сумою кредиту, комісією за його видачу та процентами за користування ним. Денна процентна ставка, визначена пунктом 4.12 договору, становила 0,946 %, а загальні витрати за споживчим кредитом, відповідно до пункту 4.13 договору, — 73 788,51 грн.
За змістом пункту 5.1 договору позичальниця зобов`язалася повернути кредитодавцю отриманий кредит в останній календарний день строку кредитування шляхом безготівкового переказу коштів на банківський рахунок кредитодавця. Кредит вважається повернутим із моменту зарахування на цей рахунок усієї суми кредиту.
Пунктом 8.3 договору передбачено право кредитодавця в разі прострочення сплати процентів за користування кредитом або комісії за його видачу понад один календарний місяць вимагати дострокового повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом до настання визначеної договором дати його повернення.
Відповідно до пункту 10.2 договору знижена процентна ставка становить 0,90 % за кожен день користування кредитом. Її застосування передбачено як заохочення позичальниці за умови своєчасної та повної сплати процентів, комісії за видачу кредиту й повернення кредиту відповідно до графіка платежів за зниженою ставкою.
Крім того, сторонами укладено додаткові угоди до договору про відкриття кредитної лінії № 1501-3320, відповідно до яких позичальниці надавалися додаткові кредитні кошти, а саме: за додатковою угодою № 1 від 8 березня 2025 року — 1 300 грн, за додатковою угодою № 2 від 28 березня 2025 року — 1 400 грн, за додатковою угодою № 3 від 17 квітня 2025 року — 1 500 грн, за додатковою угодою № 4 від 2 травня 2025 року — 1 400 грн, за додатковою угодою № 5 від 16 травня 2025 року — 1 400 грн та за додатковою угодою № 6 від 29 травня 2025 року — 2 900 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості, станом на 21 жовтня 2025 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_2 перед ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» становив 90 726,15 грн, з яких: 28 740,60 грн — заборгованість за тілом кредиту, 44 293,92 грн — заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом та 17 691,63 грн — проценти річних, нараховані на підставі частини другої статті 625 ЦК України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту у розмірі 28 740,60 грн за кредитним договором № 1501-3320 від 22 січня 2025 року, оскільки такий ґрунтується на встановлених обставинах справи, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору.
Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 44 293,92 грн, то такі до задоволення не підлягають, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» законодавством передбачено пільги щодо ненарахування штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом для визначених категорій військовослужбовців, а також їхніх дружин (чоловіків).
У ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вказано, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Умови застосування зазначеної пільги залежать від виду військової служби. Зокрема, для військовослужбовців, призваних на військову службу під час мобілізації на особливий період або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, відповідна гарантія діє протягом усього часу призову. Для інших військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом або на інших передбачених законом підставах, право на таку пільгу пов`язане з їхньою безпосередньою участю в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України.
Як убачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Білопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, 20 березня 2025 року ОСОБА_2 уклала шлюб із ОСОБА_3 та після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_4 ».
Згідно з довідкою про безпосередню участь особи в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України № 192 від 30 червня 2025 року, виданою командиром військової частини НОМЕР_2 , ОСОБА_3 брав безпосередню участь у зазначених заходах у періоди з 12 грудня 2024 року до 11 березня 2025 року та з 21 березня 2025 року до 14 квітня 2025 року.
Крім того, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 25 червня 2025 року ОСОБА_3 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни — учасників бойових дій.
Отже, наведені докази підтверджують факт перебування відповідачки у шлюбі з військовослужбовцем ОСОБА_3 та безпосередню участь останнього в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, у визначені періоди. За таких обставин до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Нараховані позивачем проценти за користування кредитом у розмірі 44 293,92 грн не підлягають стягненню з відповідачки з огляду на встановлені законом обмеження.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у частині стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 44 293,92 грн.
Щодо позовної вимоги про стягнення процентів річних у розмірі 17 691,63 грн, нарахованих на підставі частини другої статті 625 ЦК України, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Водночас пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого йому було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Крім того, неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами та які нараховані починаючи з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання грошових зобов`язань, підлягають списанню кредитодавцем.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, дія якого триває.
Отже, з огляду на наведені положення законодавства, які передбачають звільнення позичальника від відповідальності, встановленої статтею 625 ЦК України, у період дії воєнного стану, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачки процентів річних у розмірі 17 691,63 грн, нарахованих на підставі частини другої статті 625 ЦК України.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення – без змін.
Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» залишити без задоволення.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06 лютого 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено: 29.10.2026.
Головуючий
Судді
Оригінал: reyestr.court.gov.ua