Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №451/1938/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 451/1938/25 Головуючий у 1 інстанції: Магонь О.З.

Провадження № 22-ц/811/1180/26 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Радехівського районного суду Львівської області від 03 березня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИЛА:

20 листопада 2025 року ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 101479063 від 18 серпня 2021 року у розмірі 44 675,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 18 серпня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 101479063. За твердженням позивача, відповідач вчинив дії, спрямовані на укладення договору в електронній формі, зокрема заповнив заяву про надання кредиту на вебсайті кредитодавця, зазначив реквізити банківської картки для перерахування коштів та використав одноразовий ідентифікатор для підписання електронного договору. Таким чином, сторони погодили істотні умови кредитування, зокрема суму кредиту, валюту, строк і порядок його надання та повернення. Стверджував, що первісний кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за договором, перерахувавши відповідачу кредитні кошти, однак останній своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість. Також позивач посилався на те, що 30 листопада 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 30-11-65, відповідно до якого до останнього перейшло право вимоги за низкою кредитних договорів, у тому числі за договором № 101479063 від 18 серпня 2021 року. У подальшому, 10 березня 2023 року, між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір № 10-03/2023/01, на підставі якого право вимоги за зазначеним кредитним договором було відступлено позивачу. Посилаючись на набуття права вимоги до відповідача та невиконання останнім зобов`язань за кредитним договором, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у загальному розмірі 44 675,00 грн. Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість складається з 5 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 38 675,00 грн процентів, нарахованих до дати відступлення права вимоги, та 1 000,00 грн комісії. Заборгованість за процентами, нарахованими після відступлення права вимоги, пенею, штрафами, інфляційними втратами та трьома процентами річних позивачем не заявлена. На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у заявленому розмірі, а також понесені судові витрати.

Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 03 березня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Договором №101479063 від 18.08.2021 у розмірі 22 450 (двадцять дві тисячі чотириста п`ятдесят) гривень 00 копійок.

У решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (ЄДРПОУ 44276926; місцезнаходження: вулиця Мечнікова, будинок 3, офіс 306, місто Київ, 01133) суму сплаченого судового збору у розмірі 1217 (одна тисяча двісті сімнадцять) гривень 25 (двадцять п`ять) копійок та судові витрати на правничу допомогу у розмірі 25 (двадцять п`ять) гривень 00 копійок.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що долучена позивачем довідка ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» про здійснення 18.08.2021 грошового переказу у розмірі 5 000, 00 грн на картку НОМЕР_1 не є належним і допустимим доказом. Вказана довідка лише підтверджує факт проведення платежу всередині платіжної системи, але не доводить факт отримання коштів саме відповідачем та виникнення між сторонами кредитно-правових відносин. Позивачем не надано жодного первинного бухгалтерського документа про видачу кредиту та його часткове погашення (платіжних доручень, меморіальних ордерів, розписок, чеків тощо). Вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не є первинним документом. Це документ, створений самим позивачем (його працівником), а тому за відсутності первинних документів, на підставі яких він складений, він не може бути доказом виникнення кредитної правовідносини чи існування заборгованості. Зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», зміна умов кредитного договору та продовження строку користування кредитом допускаються виключно за домовленістю сторін. Умови договору, які передбачають можливість одностороннього продовження строку кредитування, є нікчемними. Крім того, автоматичне продовження договору без належної згоди споживача може порушувати вимоги ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо несправедливих умов договору. Отже, нарахування процентів після закінчення погодженого строку кредитування є неправомірним, а вимоги позивача про їх стягнення за такий період — необґрунтованими.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

ТОВ «Коллект Центр» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.

ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду апеляційної інстанції з клопотанням про витребування доказів.

Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно з частиною першою статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про їх витребування судом. Таке клопотання має бути подане у строки, встановлені статтею 83 цього Кодексу.

Отже, вирішення питання про витребування доказів судом апеляційної інстанції передбачає дотримання учасником справи встановленого процесуального порядку їх подання, а також обґрунтування обставин, які перешкоджали поданню відповідного клопотання до суду першої інстанції.

Водночас представник ТОВ «Коллект Центр» у поданому клопотанні не навів належних і достатніх обґрунтувань, які б свідчили про об`єктивну неможливість заявлення відповідного клопотання на стадії розгляду справи судом першої інстанції з причин, що не залежали від його волі, а також не зазначив обставин, які б підтверджували наявність передбачених процесуальним законом виняткових підстав для витребування доказів судом апеляційної інстанції.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заявленого клопотання.

Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис”, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Судом установлено, що 18.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено договір № 101479063 (а.с.28-32,54,66-67,68-72).

Згідно з п.1.1. Договору, кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі – кредит), а позичальник зобов`язався повернутик кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі – плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 5000.00 грн.

Умовами Кредитного договору передбачена видача кредитних коштів позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на картковий рахунок.

Відповідно до Розділу 2, сторонами узгоджені умови, щодо сплати за кредитом, пролонгації строку користування кредитом, повернення кредиту тощо. Договір передбачає, що Позичальник може збільшити строк кредитування, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів(п.2.3.1.2).

Відповідно до п. 6.1. Договору, цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця.

Також сторонами Договору узгоджено, розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт Кредитодавця, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Кредитодавця направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником товариству (п.6.2).

Згідно з п. 6.4. Договору, укладення кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

Відповідно до п. 6.5. Договору, цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті (а.с.67т.1), з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому договором.

Укладаючи кредитний договір, відповідач та ТОВ «Мілоан» вчинили дії, визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с.73 т.1).

Позикодавець належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс» від 12.12.2024 (а.с.74 т.1).

30 листопада 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 30-11-65, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками, зокрема за кредитним договором № 101479063 від 18 серпня 2021 (а. с. 12–27, т. 1).

10 березня 2023 року, між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір № 10-03/2023/01, за умовами якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за відповідними кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором № 101479063 (а.с. 33–50, т. 1).

Отже, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором у порядку відступлення права вимоги.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем (а.с. 10, 11, 75–76, т. 1), загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 101479063 від 18 серпня 2021 року станом на дату складення позовної заяви становить 44 675,00 грн, з яких: 5 000,00 грн — заборгованість за тілом кредиту; 38 675,00 грн — заборгованість за процентами, нарахованими до дати відступлення права вимоги; 1 000,00 грн — заборгованість за комісією.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 000,00 грн та процентів за користування кредитом у розмірі 17 175,00 грн, оскільки такі висновки відповідають установленим обставинам справи та умовам укладеного між сторонами кредитного договору.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що він не укладав договір кредиту є необгрунтованими, оскільки вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Доводи апелянта про те, що нарахування процентів за спірними договором не грунтуються на умовах договору є необгрунтованими, оскільки відповідно до п.2.3.1.2 кредитного договору №101479063 від 18 серпня 2021, позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.

Таким чином, умовами договору №101479063 від 18 серпня 2021, передбачено збільшення строку кредитування на період до 60 днів у разі продовження користування позичальником кредитними коштами після завершення строку кредитування.

Оскільки, позичальник отримані кредитні кошти за договором не повернув та продовжив ними користуватися, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у ОСОБА_1 кредитної заборгованості за відсотками у розмірі 17 175,00 (з кінцевим строком кредитування (60 днів) до 15 листопада 2021 року), що узгоджується з умовами кредитного договору.

Доводи апелянта щодо порушення положень частини 7 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» колегія суддів вважає необґрунтованими.

Як убачається з матеріалів справи, кредитний договір № 101479063 укладено між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 18 серпня 2021 року, тоді як проценти, правомірність нарахування яких оспорюється, нараховані за період з 18 серпня 2021 року до 15 листопада 2021 року.

Отже, спірний період нарахування процентів передує набранню чинності 24 грудня 2023 року Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким установлено заборону на включення до договору про споживчий кредит умови щодо одностороннього продовження строку користування кредитом Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», положення цього Закону поширюються на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності відповідними змінами, за умови продовження строку дії таких договорів після набрання ними чинності.

Водночас матеріали справи не містять відомостей про продовження строку дії кредитного договору після 24 грудня 2023 року.

Відтак наведені доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо правомірності нарахування процентів за вказаний період.

Доводи апелянта щодо неотримання кредитних коштів колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Як убачається з матеріалів справи, первісний кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти в порядку та на умовах, передбачених договором. На підтвердження факту надання кредиту позивачем подано довідку ТОВ «ФК «Елаєнс» від 12 грудня 2024 року (а.с.74, т.1), яка оцінюється судом у сукупності з іншими доказами у справі.

Крім того, умовами кредитного договору передбачено перерахування кредитних коштів у безготівковій формі на банківську картку, реквізити якої зазначив сам позичальник під час оформлення кредиту. Відповідач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень, зокрема банківської виписки за відповідний період, яка б свідчила про відсутність зарахування кредитних коштів на зазначений рахунок.

За таких обставин саме лише заперечення апелянтом факту отримання кредитних коштів без надання доказів на його підтвердження не спростовує відомостей, наявних у матеріалах справи, щодо виконання кредитодавцем своїх договірних зобов`язань.

В іншій частині рішення суду не оскаржується тому апеляційним судом не переглядається.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення – без змін.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Радехівського районного суду Львівської області від 03 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 29.10.2026.

Головуючий

Судді