Суд: Запорізький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Інші справи позовного провадження
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №320/12756/14-ц
Суддя: Сакоян Д. І.
Дата документу 29.10.2026 Справа № 320/12756/14-ц
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний № 320/12756/14-ц Головуючий у 1-й інстанції: Тучков С.С.
Провадження № 22-ц/807/2305/26 Суддя-доповідач: Сакоян Д.І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2026 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Сакояна Д.І.
суддів: Гончар М.С., Салтан Л.Г.
за участю:
секретаря судового засідання Бєлової А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10.09.2026 у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника – ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа, стягувач – Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк»,-
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2026 року приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Сколибог О.С. звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України та просив тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон боржника ОСОБА_1 до повного виконання зобов`язань за виконавчими документами № 320/12756/14-ц від 10.08.2015, виданими Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області.
Подання обґрунтоване тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О.С. знаходиться зведене виконавче провадження № 63959981, до складу якого входять:
– ВП № 63942218, відкрите на підставі виконавчого листа № 320/12756/14-ц від 10.08.2015, виданого Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області, про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь ПАТ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором № 262/08/3/13 від 13.06.2008 у розмірі 26452,53 дол. США та 1907,05 грн, в тому числі строкова заборгованість за кредитом – 3699,90 дол. США, прострочена заборгованість за кредитом – 24652,53 дол. США, прострочена заборгованість за процентами – 3938,14 дол. США, пеня за несвоєчасну сплату процентів – 1307,50 грн, пеня за несвоєчасну сплату процентів – 399,55 грн. Сума боргу в гривневому еквіваленті за офіційним курсом валюти на дату прийняття судового рішення становить: 26248,99 USD х 27,74 UAH = 730054,03 грн. Сума боргу складає 730054,03 грн;
– ВП № 63942348, відкрите на підставі виконавчого листа № 320/12756/14-ц від 10.08.2015, виданого Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області, про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь ПАТ «Укргазбанк» суми 2740,00 грн судового збору за подання позову та апеляційної скарги;
– ВП № 63942490, відкрите на підставі виконавчого листа № 320/12756/14-ц від 10.08.2015, виданого Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області, про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь ПАТ «Укргазбанк» нарахованого у відповідності до п. 4.2 договору іпотеки № 262/08/3/13 від 13.06.2008 штрафу в сумі 8450,00 грн.
Приватним виконавцем на виконання вимог ст. 1-4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», ст. 1-5, 24, 26 Закону України «Про виконавче провадження» винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень. Постановою про об`єднання виконавчих проваджень виконавчі провадження об`єднано в одне зведене виконавче провадження. Боржнику направлено рекомендованою з повідомленням поштовою кореспонденцією постанови про відкриття виконавчих проваджень, якими зобов`язано подати декларацію про доходи, майно, попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Боржник був належним чином повідомлений про необхідність виконання рішення суду. Декларацію про доходи та майно ним не надано. Рішення суду боржником добровільно не виконано. З метою виявлення рухомого майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості, встановлення місця проживання, реєстрації боржника та отримання інформації щодо видачі документа, що дає право на виїзд з України і в`їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами приватним виконавцем направлені відповідні запити до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях, Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради та Управління ДМС у Запорізькій області. Також з метою отримання інформації про джерела отримання боржником доходів, наявність у боржника відкритих в установах банків розрахункових рахунків, інформації про фізичних осіб які отримують пенсії та інформації щодо зареєстрованих транспортних засобів, приватним виконавцем неодноразово зроблені запити до ДФС України, ПФУ України та МВС України в Запорізькій області. Згідно довідки ДФС України приватним виконавцем встановлено, що за боржником зареєстровано розрахункові рахунки у банківських установах, у зв`язку з чим приватним виконавцем винесено постанови про арешт коштів боржника, які направлено до банківських установ в паперовому та в електронному вигляді за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження. В подальшому приватним виконавцем в електронному вигляді через кабінет приватного виконавця застосунку Приват24 направлялися платіжні інструкції до установи банку для списання коштів, але згідно повідомлень банківських установ дані кошти неможливо списати у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за боржником не виявлено нерухоме майно, на яке накладено арешт. Згідно з довідкою ДПС України інформація про джерела отримання доходів боржником відсутня. Згідно з довідкою ПФУ про фізичних осіб, які отримують пенсії, інформація про отримання доходу боржником відсутня. Згідно з відповіддю Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях за боржником транспортні засоби не зареєстровані. Згідно з відповіддю Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області боржник має паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії: НОМЕР_1 , виданий 07.11.2025 підрозділом 2301. Також на адресу боржника рекомендованою з повідомленням кореспонденцією направлявся виклик приватного виконавця про зобов`язання боржника надати декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, про кошти та майно, належні йому від інших осіб, надати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого. Однак боржник на виклик приватного виконавця не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив. Вимогу щодо подання декларації про майновий стан боржником не виконано. Таким чином, боржник свідомо ухиляється від виконання покладених на нього судовим рішенням зобов`язань, що підтверджується ненаданням декларації про доходи та майно боржника та неявкою на виклики виконавця, а також відсутністю пояснень з боку боржника про причини своєї бездіяльності щодо виконання рішення суду. Виходячи з вищенаведеного, дії боржника можливо кваліфікувати як ухилення від виконання боргових зобов`язань. Виконавцем використані передбачені законом інструменти для стягнення боргу. Оскільки загальновживаних заходів стягнення виявилось недостатньо, виникла необхідність обмеження свободи пересування боржника, як додаткового заходу забезпечення виконання судового рішення. Іншого дієвого механізму змусити боржника виконати рішення суду чинне законодавство не містить.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10.09.2026 у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О.С. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа – відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ПАТ АБ «Укргазбанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Комунарського районного суду Запорізької області від 10.09.2026 та постановити нову ухвалу, якою задовольнити подання приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О.С. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України відносно ОСОБА_1 .
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ухвала Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10.09.2026 порушує права та інтереси ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», оскільки подання приватного виконавця Сколибога О.С. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України відносно ОСОБА_1 було заявлене до суду з метою стимулювання боржника до виконання зобов`язань, встановлених судовим рішенням, та погашення заборгованості перед ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК». Висновок суду першої інстанції про недоведеність свідомого ухилення боржника від виконання рішення суду є помилковим. Суд фактично звузив зміст поняття «ухилення від виконання зобов`язань» виключно до доведення прямого умислу боржника, тоді як законодавство та усталена судова практика передбачають можливість встановлення ухилення на підставі сукупності об`єктивних обставин. Судом не надано належної оцінки сукупності обставин, які свідчать про наявність ознак ухилення боржника, а саме: тривале невиконання судового рішення (з 2015 року); відсутність добровільного погашення заборгованості; невиконання боржником імперативного обов`язку щодо подання декларації про доходи та майно на вимогу приватного виконавця; нез`явлення боржника за викликами виконавця та ненадання жодних пояснень щодо причин невиконання судового рішення; відсутність офіційних доходів та активів, достатніх для повного погашення боргу, при наявності невиконаного майнового зобов`язання перед банком. Висновок суду щодо недоведеності обізнаності боржника про виконавче провадження у зв`язку з реєстрацією на тимчасово окупованій території не спростовує факту ухилення від виконання судового рішення та не може бути єдиною підставою для відмови у застосуванні передбаченого законом заходу забезпечення. Відмова у застосуванні тимчасового обмеження права виїзду за межі України порушує баланс інтересів сторін, позбавляє банк процесуальних засобів впливу на боржника. Після відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем Сколибогом О.С. було проведено комплекс виконавчих дій, направлених на перевірку майнового стану боржника та виявлення рухомого, нерухомого чи іншого майна, за рахунок якого можна б було забезпечити виконання вимог за виконавчим документом, та вжито заходи примусового виконання. Приватним виконавцем Сколибогом О.С. було направлено запити до відповідних державних органів, на які надані відповідні відповіді. Двадцять четвертого вересня 2021 року у виконавчому провадженні № 63942218 приватним виконавцем Сколибогом О.С. було описане та арештоване нерухоме майно боржника, а саме житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який перебуває в іпотеці ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК». Нерухоме майно боржника знаходиться на тимчасово окупованій РФ території України, що є загальновідомим фактом, тому примусова реалізація предмету іпотеки на даний час є неможливою. У результаті вжитих приватним виконавцем Сколибогом О.С. заходів примусового виконання та виконавчих дій під час здійснення примусового виконання судового рішення встановлено відсутність у боржника грошових коштів. Заходами, вжитими приватним виконавцем, не вдалося виявити інші активи боржника, на які можливо звернути стягнення і тим самим виконати зазначені рішення в повному обсязі. У порушення п. 3 ч. 5 ст. 19 Закону «Про виконавче провадження» боржником не було надано декларацію про доходи та майно, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки в банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб. Про обставини, що перешкоджають проведенню виконавчих дій, або про інші підстави, внаслідок виникнення яких боржник був позбавлений можливості скористатися правами, наданими йому Законом «Про виконавче провадження», та які можуть бути підставою для відкладення виконавцем проведення виконавчих дій, боржник не повідомив та з письмовими заявами до приватного виконавця Сколибога О.С. не звертався. Це свідчить про відсутність об`єктивних причин, що унеможливлюють виконання боржником своїх обов`язків за виконавчими документами. Не дивлячись на вищенаведені заходи, вжиті у межах зведеного виконавчого провадження № 63959981 щодо примусового виконання виконавчих листів, виданих 10.08.2015 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області у справі № 320/12756/14-ц, судове рішення боржником так і не було виконано. Застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника може стати ефективним стимулом для боржника до виконання зобов`язань, встановлених судовим рішенням, або спонукати його до пошуку шляхів врегулювання боргового зобов`язання зі стягувачем. Матеріалами справи підтверджується, що виконавчі провадження відкрито ще у 2020 році на підставі виконавчого листа, виданого у 2015 році. Більше ніж за 10 років існування заборгованості боржником не забезпечено реального виконання судового рішення, а сума заборгованості залишається непогашеною. Тривале невиконання рішення суду свідчить про системну недобросовісну поведінку боржника та наявність умислу на ухилення від виконання обов`язку в розумінні ст. 441 ЦПК України. Судом першої інстанції не враховано, що виконати вимоги виконавчих документів без застосування обмеження боржника у праві виїзду за кордон не є можливим, та що таке обмеження буде пропорційним меті його застосування. На переконання апелянта судом першої інстанції не надано належної оцінки сукупності обставин, які свідчать про наявність ознак ухилення боржника. Таким чином, відмова у застосуванні тимчасового обмеження права виїзду за межі України фактично створює ризики подальшого ухилення боржником від виконання рішення суду та знижує ефективність виконавчого провадження.
Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Сколибог О.С. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» задовольнити, ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10.09.2026 скасувати, постановити нову ухвалу, якою задовольнити подання приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О.С. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України відносно ОСОБА_1 .
На обґрунтування відзиву зазначив, що підтримує правову позицію заявника апеляційної скарги, вважає ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10.09.2026 незаконною та необґрунтованою.
У судовому засіданні представник ПАТ АБ «Укргазбанк» Старенко Т.М. підтримала апеляційну скаргу, просила задовольнити.
Належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання інші учасники справи до апеляційного суду не з`явились.
Апеляційний суд ураховує, що правові підстави для допуску Циплухіна Р.М. до участі у справі як представника приватного виконавця та забезпечення його участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції були відсутні, оскільки на підтвердження своїх повноважень він надав довіреність, яка не була посвідчена нотаріально або іншою уповноваженою законом особою, а отже, не відповідала вимогам ч. 2 ст. 62 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши у судовому засіданні доповідь судді-доповідача, пояснення представника стягувача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить таких висновків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції зазначеним вище вимогам відповідає.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що в ході розгляду справи приватним виконавцем не надано суду належних та допустимих доказів того, що боржник свідомо ухиляється від виконання своїх зобов`язань. Враховуючи, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, саме виконавець повинен довести суду чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково. Із матеріалів справи не вбачається наявності правових підстав для обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 , оскільки поданням обґрунтовується лише перебування останнього у статусі боржника. Також у поданні приватний виконавець зазначив, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за боржником виявлено нерухоме майно, на яке накладено арешт. Крім того, згідно з матеріалами справи, зареєстрованим місцем проживання боржника є тимчасово окупована територія. Водночас матеріали подання не містять належних та допустимих доказів отримання боржником викликів приватного виконавця, постанов чи інших документів виконавчого провадження. За таких обставин, відсутні достатні підстави вважати, що боржник був належним чином повідомлений про необхідність виконання рішення та, будучи обізнаним про відповідний обов`язок, умисно ухилявся від його виконання. Приватний виконавець не довів наявності в діях ОСОБА_1 ознак саме свідомого або умисного ухилення від виконання покладених на нього обов`язків. Також суд першої інстанції урахував, що згідно відповіді Державної міграційної служби України на запит приватного виконавця паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_1 не оформлювався. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для застосування виняткового заходу у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
З такими висновками колегія суддів погоджується.
За приписами ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до п. 2 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
Згідно з п. 3 цієї статті на здійснення зазначеного права допускаються лише обмеження, які передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для забезпечення громадського порядку, запобігання злочинам, захисту здоров`я чи моралі або захисту прав і свобод інших осіб.
Отже, обмеження права боржника на виїзд за межі України має ґрунтуватися на законі, переслідувати легітимну мету та бути пропорційним їй, що потребує оцінки конкретних обставин справи й обґрунтування необхідності такого втручання.
Відповідно до ст. 313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена в здійсненні права на пересування лише у випадках, установлених законом.
Це право віднесено в ЦК України до особистих немайнових прав фізичної особи, а саме: до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи. Відповідно до ч. 3 ст. 269 ЦК України особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Остання не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути їх позбавлена.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
За приписами п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника – фізичної особи чи керівника боржника – юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків, у зв`язку з чим і здійснюється примусове виконання.
За змістом наведених норм підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України є його ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, яке полягає у вчиненні боржником дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду.
У справі «Гочев проти Болгарії» («Gochev v. Bulgaria» від 26.11.2009) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі; по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції; по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).
При вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення боргу слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.
Застосування обмеження у праві виїзду громадянина за межі України може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватись лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом заходів примусового виконання рішення.
При цьому, тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише при наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання – має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. Отже, поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини, непереборної сили, події тощо.
Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23.03.2015 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 137/04/6 від 24.05.2007 у розмірі 405572,68 грн та витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 3654,00 грн, в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 09.07.2025:
– апеляційну скаргу ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» задоволено частково;
– рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23.03.2015 у цій справі скасовано;
– позов ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» заборгованість за кредитним договором № 262/08/3 від 13.06.2008 станом на 01.12.2014 у розмірі 26248,99 доларів США, 1907,05 грн, в тому числі: строкову заборгованість за кредитом – 24652,53 доларів США, прострочену заборгованість за кредитом – 343,85 долари США, поточну заборгованість про процентам – 314,47 доларів США, прострочену заборгованість по процентам – 938,14 доларів США 14 центів, пеню за несвоєчасне погашення кредиту – 599,55 грн, пеню за несвоечасну сплату процентів – 1307,50 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» нарахований у відповідності до п. 4.2 договору іпотеки № 262/08/3/1з від 13.06.2008 штраф у сумі 8450,00 грн. У задоволенні позову ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» щодо стягнення штрафу в сумі 8450,00 грн з ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто на користь ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судовий збір за подання позову та апеляційної скарги по 2740,50 грн з кожного (https://reyestr.court.gov.ua/Review/46598854).
Рішення суду набрало законної сили 09.07.2015. На його виконання 10.08.2015 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області видано виконавчі листи № 320/12756/14-ц.
Сімнадцятого грудня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Сколибогом О.С. відкрито виконавчі провадження № 63942218 та № 63942490 з примусового виконання виконавчих листів № 320/12756/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором та штрафу в розмірі 8450,00 грн.
Постановами приватного виконавця від 18 грудня 2020 року виконавчі провадження № 63942218, № 63942348 та № 63942490 об`єднано у зведене виконавче провадження № 63959981.
Вісімнадцятого грудня 2020 року приватним виконавцем у межах зведеного виконавчого провадження № 63959981 винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках боржника в банківських установах, за винятком коштів, на які законом заборонено звернення стягнення, у межах суми 817145,98 грн.
Крім того, постановою приватного виконавця від 18.12.2020 накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження в розмірі 817145,98 грн.
Із наявного в матеріалах виконавчого провадження списку згрупованих поштових відправлень убачається направлення на адресу боржника копій постанов про відкриття виконавчих проваджень № 63942490, № 63942348 та № 63942218 від 17.12.2020, а також постанов про стягнення основної винагороди приватного виконавця та визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження.
Вісімнадцятого травня 2021 року приватним виконавцем у зведеному виконавчому провадженні № 63959981 повторно винесено постанову про арешт коштів боржника.
Двадцять четвертого вересня 2021 року приватним виконавцем у виконавчому провадженні № 63942218 винесено постанову про опис та арешт майна боржника, відповідно до якої описано та накладено арешт на належний ОСОБА_1 житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Тридцятого липня 2026 року приватним виконавцем у виконавчому провадженні № 63942218 винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти та електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках та електронних гаманцях боржника, а також на кошти та електронні гроші, що будуть розміщені на рахунках та електронних гаманцях після винесення постанови, за винятком коштів, на які законом заборонено звернення стягнення, у межах суми 812701,02 грн.
З метою встановлення обставин можливого перебування боржника за межами України приватним виконавцем направлено відповідний запит до Державної прикордонної служби України.
Згідно з відповіддю Державної прикордонної служби України від 30.07.2026, за визначеними параметрами запиту відомості про перетин ОСОБА_1 державного кордону України в період із 17.12.2020 до 30.07.2026 відсутні.
Крім того, у матеріалах справи міститься виклик приватного виконавця на ім`я боржника ОСОБА_1 про необхідність з`явитися 12.08.2026 об 11 год. 00 хв. за адресою офісу приватного виконавця в м. Запоріжжі для надання пояснень щодо невиконання судового рішення, відомостей про доходи, майновий стан, наявні кошти та іншої інформації, необхідної для виконання рішення суду. Доказів направлення чи вручення даного документа боржнику у матеріалах справи немає.
Наведені в обґрунтування подання приватного виконавця доводи не підтверджені належними та допустимими доказами, які б вказували на умисний характер такої бездіяльності боржника. Приватним виконавцем не обґрунтовано, яким чином застосування до боржника обмеження у праві виїзду за межі України буде сприяти погашенню заборгованості.
Приписами ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі – документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Надані приватним виконавцем матеріали містять фактичні дані щодо ходу та перебігу вчинених ним дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду.
Водночас підтвердження направлення виконавцем боржнику копій постанов та виклику, складених у 2026 році, суду не надано.
Обґрунтування необхідності у тимчасовому обмеженні права на виїзд за межі України з метою забезпечення повного та своєчасного виконання зобов`язання, та наявність невиконаного зобов`язання недостатньо для застосування такого крайнього заходу впливу на боржника як обмеження у праві виїзду за межі України. Для встановлення ухилення не вимагається визнання боржником відповідного наміру або наявність виключно прямих доказів його внутрішнього ставлення до виконання рішення. Свідомий характер поведінки може бути встановлений із сукупності об`єктивних обставин. Водночас ця сукупність повинна давати достатні підстави для висновку про свідоме невиконання обов`язку, а не лише підтверджувати безрезультатність примусового стягнення.
Саме такий підхід відображено у постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 910/8130/17.
Посилаючись на тривале невиконання рішення, апелянт фактично ототожнює тривалість існування заборгованості зі свідомим ухиленням від її погашення. Такий же підхід прослідковується і в поданні приватного виконавця.
Колегія суддів погоджується, що тривалість невиконання, відсутність добровільних платежів та поведінка боржника у виконавчому провадженні є обставинами, які необхідно враховувати. Однак висновок про ухилення потребує встановлення того, які саме дії боржник міг і повинен був учинити, яких дій свідомо не вчинив та якими доказами підтверджується відповідна можливість.
Матеріали подання не містять відомостей про з`ясування виконавцем того, чи продовжує боржник проживати за зареєстрованою адресою (з 2022 року є тимчасово окупованою), чи перемістився на підконтрольну Україні територію, чи перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа та чи наявні відомості про його інше місце проживання або перебування. Не встановлено також й обставин, які дозволяли б оцінити фактичну можливість боржника отримати виклик у 2026 році та прибути до виконавця. Відсутність у відповіді Державної прикордонної служби України відомостей про перетин державного кордону не встановлює місця перебування боржника в межах України.
Наявність або відсутність обліку особи як внутрішньо переміщеної сама собою не є визначальною для вирішення подання, проте нез`ясованість фактичного місця перебування боржника та доступних йому можливостей виконання відповідних обов`язків не дозволяє без додаткових доказів кваліфікувати його неявку за викликом і відсутність відповіді на нього як прояв свідомого ухилення.
Надані приватним виконавцем докази не є достатніми для встановлення свідомого ухилення боржника з урахуванням його фактичного становища. Недостатність таких доказів не може бути усунута припущенням про те, що відсутність пояснень боржника підтверджує відсутність об`єктивних перешкод для виконання ним своїх обов`язків.
Зареєстроване місце проживання боржника на тимчасово окупованій території України саме собою не встановлює його фактичного місця перебування та не доводить неможливості виконання ним рішення. Водночас наведені виконавцем відомості не дають достатніх підстав для висновку про те, що боржник мав реальну можливість виконати покладені на нього обов`язки, однак свідомо цього не робив.
Дата видачі виконавчих листів у 2015 році не доводить безперервного свідомого ігнорування боржником вимог виконавця протягом усього наступного періоду. Виконавчі провадження, на які посилаються учасники справи, відкрито у 2020 році. Отже, твердження про понад десять років ухилення не може обґрунтовуватися лише зіставленням дати видачі виконавчих документів із датою звернення до суду, а належне вчинення виконавцем дій щодо надсилання документів у грудні 2020 року не створює безумовної презумпції свідомого ухилення боржника з цього часу.
Знаходження майна боржника (предмета іпотеки) на тимчасово окупованій території України є об`єктивною, незалежною від боржника обставиною, яка унеможливлює виконання зобов`язання в такий спосіб, і це не свідчить про ухилення самого боржника.
Колегія суддів звертає увагу й на відсутність у боржника паспорта для виїзду за кордон. Відповідно до листа Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України від 11.08.2026, за даними інформаційно-комунікаційної системи ДМС паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_1 не оформлювався. Зазначений лист спростовує доводи подання щодо наявності у боржника паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Відсутність у боржника паспорта громадянина України для виїзду за кордон не є самостійною та безумовною підставою для відмови в задоволенні подання виконавця, проте за встановленої відсутності у боржника закордонного паспорта та ненадання інших доказів, які підтверджували б використання ним можливості виїзду за кордон для ухилення від виконання рішення, відповідні доводи виконавця ґрунтуються на припущеннях. У сукупності з недоведеністю свідомого ухилення боржника та відсутністю належного обґрунтування того, яким чином таке обмеження сприятиме виконанню рішення, це свідчить про недостатність підстав для задоволення подання.
Аргументація як подання приватного виконавця, так і апеляційної скарги ПАТ АБ «Укргазбанк» переважно зводиться до існування непогашеного боргу, безрезультатності вжитих виконавцем заходів та припущення про можливе приховування боржником доходів. Водночас сама собою наявність невиконаного судового рішення та відсутність позитивних результатів виконавчих дій не свідчать про свідоме ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов`язань.
Суд першої інстанції надав належну оцінку встановленим обставинам та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність достатніх правових підстав для застосування до ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, переважно повторюють обставини, наведені у поданні приватного виконавця, та не містять переконливого обґрунтування того, яким чином запропоноване обмеження сприятиме виконанню судового рішення.
За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення приватного виконавця.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10.09.2026 – залишити без задоволення.
Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10.09.2026 у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 30.10.2026.
Головуючий Д.І. Сакоян
Судді М.С. Гончар
Л.Г. Салтан
Оригінал: reyestr.court.gov.ua