Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №140/3195/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: податку на прибуток підприємств

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №140/3195/26

Суддя: Шавель Руслан Миронович

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/3195/26 пров. № А/857/49030/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Глазька С.М. та Глушка І.В.,

з участю секретаря судового засідання - Нагибайло Т.О.,

а також сторін (їх представників):

від відповідача - Яртись І.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській обл. на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.08.2026р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінстал Луцьк» до Головного управління ДПС у Волинській обл. про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо збільшення сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, про завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) кредиту, про застосування штрафних (фінансових) санкцій за відсутність складення та реєстрації податкових накладних (суддя суду І інстанції: Смокович В.І., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 05.08.2026р., м.Луцьк; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

16.03.2026р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції – 17.03.2026р.) за допомогою системи «Електронний суд» позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Укрінстал Луцьк» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем Головним управлінням /ГУ/ ДПС у Волинській обл. податкові повідомлення-рішення №№ 0375060701, 0374920701, 0375070701, 0375290701 від 22.12.2025р.; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 22605 грн. 04 коп. сплаченого судового збору (Т.1, а.с.1-12).

Відповідно до ухвали суду від 23.03.2026р. вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи (Т.6, а.с.221 і на звороті).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05.08.2026р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській обл. № 0375060701 від 22.12.2025р. (форма «В4») щодо завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 55143 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській обл. № 0374920701 від 22.12.2025р. (форма «Р») на суму 683900 грн. (547120 грн. основного платежу та 136780 грн. штрафних санкцій); визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській обл. № 0375290701 від 22.12.2025р. (форма «Р») в частині, а саме на суму 695301 грн. 80 коп. (552766 грн. основного платежу та 142535 грн. 80 коп. штрафних санкцій); у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 17212 грн. 14 коп. (пропорційно до задоволених вимог) (Т.8, а.с.45-61).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням в частині задоволених вимог, його оскаржив відповідач ГУ ДПС у Волинській обл., який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду в частині задоволених вимог та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (Т.8, а.с.65-74).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що проведеною перевіркою встановлено факти здійснення нереальних господарських операцій позивача з постачальниками товарів ТзОВ «Укрінстал», ТзОВ «Укрінстал Львів» та ТзОВ «Укрінстал Хмельницький». Підтвердженням такого висновку слугує непідтвердження позивачем відносин транспортування придбаних товарів. При цьому, надані товарно-транспортні накладні /ТТН/ є неналежно заповненими, не містять всіх відомостей щодо перевезення товарів, а згідно інформації Департаменту патрульної поліції /ДПП/ зазначені в ТТН автомобілі не здійснювали перевезень.

Також податковий орган ставить під сумнів справжність документів, які були оформлені із перевізником ТзОВ «В2В Логістик».

Зазначені обставини унеможливлюють відображення платником податків таких операцій в податковому обліку.

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Під час судового розгляду встановлено, що позивач ТзОВ «Укрінстал Луцьк» зареєстровано Луцькою міською радою за № 11981020000011917 від 05.06.2019р.; перебуває на обліку в ГУ ДПС у Волинській обл., є платником податку на додану вартість /ПДВ/.

Основний вид діяльності позивача визначено 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього; до інших видів діяльності відносяться: 46.15 Діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування.

На підставі п.75.1 ст.75, пп.78.1.1, 78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України та наказу ГУ ДПС у Волинській обл. № 3499-п від 30.11.2025р. (Т.7, а.с.3) відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Укрінстал Луцьк» з метою дослідження питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, та у зв`язку з наданням ТзОВ «Укрінстал Луцьк» у неповному обсязі пояснень та їх документального підтвердження на запит № 1800/12/03-20-04-04-12 від 04.06.2025р.

За результатами вказаної перевірки ревізорами Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Укрінстал Луцьк» (код ЄДРПОУ 43041548) за період діяльності з 01.01.2024р. по 31.12.2024р. з метою дослідження питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, законодавства № 33654/07-06/43041548 від 26.11.2025р. (надалі - Акт перевірки) (Т.1, а.с.15-35), яким встановлено наступні порушення:

п.14.1.36., пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.п.44.1, 44.2, 44.6 ст.44, ст.134 ПК України, ст.1, п.2 ст.3, п.п.1, 2, 3, 8 ст.9 Закону України № 996-ХІV від 16.07.1999р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.1.1 п.1, пп.1.2 п.1, п.п.2.1, 2.4, 2.15, 2.16 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затв. наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999р., Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затв. наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999р., п.п.3, 6 розділу ІІІ наказу Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013р. про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», в результаті чого ТОВ «Укрінстал Луцьк» занижено податок на прибуток за 2024 рік на загальну суму 547120 грн.;

пп.14.1.36, 14.1.71, 14.1.191, 14.1.231 п.14.1 ст.14, п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України (в редакції, яка діяла на момент вчинення правопорушення), в результаті чого встановлено заниження суми ПДВ, яка підлягає сплати до бюджету, в розмірі 581727 грн., в т.ч. за січень 2024 року - 40400 грн., лютий 2024 року - 24838 грн., березень 2024 року - 12150 грн., квітень 2024 року - 70501 грн., травень 2024 року - 8988 грн., липень 2024 року - 18340 грн., жовтень 2024 року - 192130 грн., листопад 2024 року - 151335 грн., грудень 2024 року - 63046 грн. та завищення від`ємного значення з ПДВ на суму 55143 грн., в тому числі за грудень 2024 року;

пп.201.1, абз.1 пп.201.10 ст.201 ПК України - не зареєстровано в установлені строки в Єдиному реєстрі податкових накладних /ЄРПН/ податкові накладні.

12.12.2025р. ТзОВ «Укрінстал Луцьк» подало заперечення на акт перевірки № 25/13 (Т.6, а.с.234-239).

За наслідками розгляду заперечення ГУ ДПС у Волинській обл. складено висновок № 182/07-01/43041548 від 18.12.2025р., згідно якого вимоги, викладені у запереченні, не підлягають задоволенню та не спростовують обставини, викладені в Акті перевірки (Т.6, а.с.231-232).

На підставі висновків, встановлених Актом перевірки, відповідач виніс наступні податкові повідомлення-рішення:

форми «В4» № 0375060701 від 22.12.2025р., яким за ТзОВ «Укрінстал Луцьк» встановлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в розмірі 55143 грн. (Т.1, а.с.53);

форми «Р» № 0374920701 від 22.12.2025р., яким збільшено суму податкових та/або інших зобов`язань із податку на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства, у розмірі 547120 грн. та 136780 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (Т.1, а.с.54-55);

форми «ПН» № 0375070701 від 22.12.2025р., яким ТзОВ «Укрінстал Луцьк» нараховано штраф в розмірі 40800 грн. за непроведення реєстрації податкових накладних (Т.1, зворот а.с.55, а.с.56);

форми «Р» № 0375290701 від 22.12.2025р., яким збільшено суму податкових та/або інших зобов`язань з ПДВ із вироблених в України товарів (робіт, послуг) у розмірі 581728 грн. та 145432 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (Т.1, зворот а.с.56, а.с.57).

ТОВ «Укрінстал Луцьк» звернулось до ДПС України зі скаргами на винесені ГУ ДПС у Волинській обл. податкові повідомлення-рішення, які рішеннями ДПС України №№ 3936/6/99-00-06-01-01-06, 3937/6/99-00-06-01-01-06, 3933/6/99-00-06-01-01-06 від 16.02.2026р., № 4673/6/99-00-06-01-01-06 від 24.02.2026р. залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін (Т.1, зворот а.с.37 – а.с.52).

Висновки проведеної перевірки сформовані на підставі наступних обставин.

За період з 01.01.2024р. по 31.12.2024р. платником податків задекларовано у рядку 02 Декларації «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» фінансовий результат до оподаткування у сумі 172800 грн.

Перевіркою повноти задекларованих показників у рядку 02 Декларації «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» за період з 01.01.2024р. по 31.12.2024р. встановлено його заниження на загальну суму 3039554 грн. 28 коп.

Протягом обревізованого періоду ТзОВ «Укрінстал Луцьк» декларує придбання сантехнічних виробів в асортименті у контрагентів-постачальників, в тому числі у ТзОВ «Укрінстал», ТзОВ «Укрінстал Львів» та ТзОВ «Укрінстал Хмельницький».

Відповідно до даних оборотно-сальдової відомості по рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по взаємовідносинах:

з ТзОВ «Укрінстал»- Кт сальдо станом на 01.01.2024р. становить 2025407 грн. 19 коп., оборот по Дт – 19287980 грн. 85 коп., оборот по Кт – 20339305 грн. 76 коп., сальдо станом на 31.12.2024р. – 3076732 грн. 10 коп.;

з ТзОВ «Укрінстал Львів» - Кт сальдо станом на 01.01.2024р. становить 669382 грн., оборот по Дт – 2335150 грн. 84 коп., оборот по Кт – 2125833 грн. 06 коп., сальдо станом на 31.12.2024р. – 460064 грн. 22 коп.;

з ТзОВ «Укрінстал Хмельницький» - Кт сальдо станом на 01.01.2024р. становить 1400029 грн. 77 коп., оборот по Дт – 1407796 грн. 23 коп., оборот по Кт – 708747 грн. 24 коп., сальдо станом на 31.12.2024р. – 700980 грн. 78 коп.

За наслідками аналізу первинних документів, наданих позивачем та отриманої податкової інформації, контролюючим органом сформовані висновки про те, що операції з придбання ТзОВ «Укрінстал Луцьк» у ТзОВ «Укрінстал» наведених у додатку № 2 до Акту перевірки, ТзОВ «Укрінстал Львів» наведених у додатку № 3 до Акту перевірки, та ТзОВ «Укрінстал Хмельницький», наведених у додатку № 4 до Акту перевірки, перевіркою визнані, як такі, що містять ознаки нереальності, та відповідно, платник податків не мав права відображати такі операції, як операції з придбання ТМЦ у складі витрат бухгалтерським записом.

Окрім цього, в ході проведення перевірки ГУ ДПС у Волинській обл. встановлено списання пального ТзОВ «Укрінстал Луцьк», однак документально не підтверджено факт використання паливно-мастильних матеріалів (ПММ), облікованих на 203 рахунку «Паливо» та списаних на 92 рахунок «Адміністративні витрати». в господарській діяльності підприємства на загальну суму 144844 грн. 20 коп., зокрема в операціях, що пов`язані з виникненням об`єкту оподаткування ПДВ.

Перевіркою з`ясовано, що на 203 рахунку «Паливо» ТзОВ «Укрінстал Луцьк» обліковувалися ПММ, зокрема бензин А-95. Протягом 2024 року ТзОВ «Укрінстал Луцьк» списано з 203 рахунку «Паливо» бензин марки А-95 на автомобілі, які взяті в оренду відповідно до договорів оренди транспортних засобів у фізичних осіб на загальну суму 144844 грн. 20 коп., без підтверджуючих документів.

Податковий орган зауважує, що надані товариством в ході перевірки шляхові листи не відповідають вимогам первинних документів та не можуть підтверджувати реальність здійснених поїздок та використання їх у господарській діяльності підприємства.

У шляхових листах зазначені одинакові залишки пального на початок та на кінець робочого дня/тижня незалежно від різного маршруту, пробігу та кількості заправленого пального. Фактичні норми втрат та пробіг транспортних засобів не співвідносяться з обсягами списаного пального, що унеможливлює підтвердження його використання в операціях, пов`язаних із господарською діяльністю. Маршрути руху транспортних засобів взагалі не зазначені. Документи не містять будь-яких відомостей щодо адреси пункту відправлення, пункту прибуття, не зазначено мету поїздки, не наведено інформацію про вантаж, виконані роботи, чи інші операції які містили інформацію щодо використання транспортних засобів у господарській діяльності ТзОВ «Укрінстал Луцьк».

Відсутність маршруту унеможливлює встановлення факту здійснення транспортних переміщень та їх зв`язку із господарською діяльністю ТзОВ «Укрінстал Луцьк». Надані шляхові листи не дають можливості визначити реальний обсяг виконаної роботи, фактичний пробіг, відповідність навіть факт використання автомобіля у відповідний день.

Таким чином, шляхові листи не виконують функцію первинного документа, які б підтверджували здійснення господарських операцій. Відсутність маршрутів свідчить про формальне оформлення документів та неможливість підтвердження використання пального у господарській діяльності.

Приймаючи рішення по справі та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом доведено юридичні та фактичні підстави для проведення перевірки господарської одиниці позивача, за результатами яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Водночас, під час судового розгляду висновки проведеної перевірки підтвердилися лише частково – в частині неправомірності списання пального на загальну суму 144844 грн. 20 коп., непідтвердження його використання в господарській діяльності товариства. Вказані порушення також призвели до виявлення відсутності складання та реєстрації відповідних податкових накладних. А тому, матеріалами справи підтверджується заниження податкових зобов`язань з ПДВ в сумі 28969 грн., однак доказів того, що позивач умисно вчинив такі дії матеріали справи не містять та відповідачем таких не надано. Акт перевірки також не містить обґрунтувань щодо наявності в діях позивача умислу на вчинення правопорушення.

В свою чергу, відсутність в Акті перевірки інформації, яка характеризує таку ознаку виявленого діяння як умисність, вказує на необґрунтованість застосування п.123.2 ст.123 ПК України. Отже, в розглядуваному випадку має місце неправильне визначення позивачем суми податку на прибуток без умислу.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку про те, що штрафні санкції мали бути застосовані в розмірі 10 % суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування згідно з п.123.1 ст.123 ПК України.

Щодо решти виявлених порушень суд констатував їх помилковість.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із роз`ясненнями, які наведені в п.13.1 постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови).

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині незадоволених (відмовлених) позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Стосовно решти позовних вимог колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для часткового задоволення позову із визначеним способом захисту позивача, з огляду на наступне.

Як випливає із змісту Акту перевірки висновки податкового органу щодо нереальності проведення позивачем господарських операцій обґрунтовано наступним.

У ході документальної позапланової перевірки ТзОВ «Укрінстал Луцьк» за період 01.01.2024р. - 31.12.2024р. досліджено первинні документи, надані платником на підтвердження придбання товарів у контрагентів: видаткові накладні, ТТН, податкові накладні, тощо.

Для перевірки фактичної можливості здійснення господарських операцій та переміщення товарів від ТзОВ «Укрінстал Хмельницький», ТзОВ «Укрінстал Львів», ТзОВ «Укрінстал» ГУ ДПС у Волинській обл. направлено запит до Управління патрульної поліції у Волинській обл. ДПП № 11130/5-03-20-07-01 від 14.11.2025р. щодо фактичного пересування транспортних засобів, зазначених у ТТН, наданих до перевірки (Т.6, а.с.246).

За результатами отриманої відповіді № 12779/41/17/3/02-2025 від 21.11.2025р. встановлено, що відповідно до даних системи фотофіксації та відеоспостереження автошляхів МВС, частина транспортних засобів, зазначених у ТТН, у вказані дати та за зазначеними маршрутами не пересувалась (наведено в додатку № 1 до Акту перевірки) та відповідно не здійснювали перевезення вантажу від постачальника до покупця.

Зокрема, згідно з даними інтегрованих інформаційних систем Національної поліції України, встановлено такі випадки: транспортні засоби не зафіксовані на автошляхах, зазначених у ТТН; автомобілі не перебували в районах пунктів навантаження та розвантаження; не зафіксовано перетину контрольних точок фіксації руху (відеокамери/аналітичні комплекси МВС); окремі автомобілі у відповідні дати взагалі не здійснювали пересування; за частиною транспортних засобів отримано відповідь про їх рух іншими маршрутами за іншими напрямками, ніж зазначеними в ТТН.

Отже, факт транспортування товару у заявлені дати відсутній, що повністю спростовує зміст поданих ТТН, які не заповнені, або містять заповнені недостовірно графи що є обов`язковими первинними реквізитами (в графі «маса брутто» зазначена « 0», в відомостях про вантаж зазначені видаткові накладні, які відсутні в регістрах, даних бухгалтерського та податкового обліку, проте в графі деяких з них зазначена їх маса брутто, при відсутності зазначення вартості товару; частково відсутні дані в відомостях про параметри транспортного засобу, та навантажувально-розвантажувальних операціях; частково не зазначено ПІБ осіб, які прийняли/здали вантаж, наявний лише підписи осіб.

Такі порушення унеможливлюють підтвердження реального переміщення товарів за даними ТТН (наведених в додатку № 7 до акту перевірки).

Водночас, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п.44.1 ст.44 ПК України).

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п.44.2 ст.44 ПК України).

Відповідно до вимог пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст.198 ПК України).

Також пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій.

Згідно вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Крім того, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум витрат та податкового кредиту, врахованих платником під час визначення податкових зобов`язань з податку на прибуток та з ПДВ відповідно, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в ст.4 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так само характеризує і податковий облік.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат, якщо ж господарська операція фактично не відбулася, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту та/або врахування відповідних витрат при визначенні об`єкту оподаткування податком на прибуток.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та ПДВ, а також формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Згідно матеріалів справи між ТзОВ «Укрінстал Луцьк» (покупець) та ТзОВ «Укрінстал Львів» (постачальник) укладено договір поставки № 190705 від 01.07.2019р. (Т.2, а.с.182-183), відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити й передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товари, що пропонуються постачальником до продажу згідно з умовами цього договору. Під товарами у цьому договорі слід розуміти, але не виключно: обладнання, залізні вироби, водопровідне і опалювальне устаткування, матеріали та інструмент для монтажу систем опалення, водопостачання, водовідведення, каналізації (п.1.1 договору).

Між ТзОВ «Укрінстал Луцьк» (покупець) та ТзОВ «Укрінстал Хмельницький» (постачальник) укладено договір поставки № 01/07-19 від 01.07.2019р. (Т.2, а.с.184), відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити й передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товари, що пропонуються постачальником до продажу згідно з умовами цього договору. Під товарами у цьому договорі слід розуміти, але не виключно: обладнання, залізні вироби, водопровідне і опалювальне устаткування, матеріали та інструмент для монтажу систем опалення, водопостачання, водовідведення, каналізації (п.1.1 договору).

Між ТзОВ «Укрінстал Луцьк» (покупець) та ТзОВ «Укрінстал» (постачальник) укладено договір поставки № 01072019 від 01.07.2019р. (Т.2, а.с.185-187), відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити й передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити товари, що пропонуються постачальником до продажу згідно з умовами цього договору. Під товарами у цьому договорі слід розуміти, але не виключно: обладнання, залізні вироби, водопровідне і опалювальне устаткування, матеріали та інструмент для монтажу систем опалення, водопостачання, водовідведення, каналізації (п.1.1. договору).

На виконання вказаних договорів між позивачем та вказаними контрагентами укладено ряд видаткових накладних (Т.2, а.с.155-167, Т.3, а.с.13-94) та здійснено оплату за товар, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями (Т.3, а.с.179-200).

Для здійснення перевезень між позивачем (замовник) та ТзОВ «В2В Логістик» (перевізник) укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом № 22/09-4 від 19.09.2022р. (Т.2, а.с.180-181), відповідно до якого перевізник, на умовах, визначених цим договором, зобов`язується доставити автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж до пункту призначення у встановлений цим договором термін та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі, а замовник зобов`язується заплатити перевізнику передбачену цим договором плату.

Між ТзОВ «В2В Логістик» та ТзОВ «Укрінстал Луцьк» щодо перевезення товару, придбаного у зазначених контрагентів, оформлені акти надання послуг (Т.2, а.с.105-154) та відповідні ТТН (Т.2, а.с.236-250, Т.3, а.с.1-12).

Щодо продажу вказаного товару ТОВ «Укрінстал», ТзОВ «Укрінстал Львів» та ТзОВ «Укрінстал Хмельницький» здійснено складання та реєстрацію податкових накладних (Т.2, а.с.222-235, Т.3, а.с.95-178).

Ключовим аргументом контролюючого органу є те, що в ході проведення перевірки було встановлено неможливість реального переміщення товарів за наданими ТТН, з огляду на те, що транспортні засоби фактично не здійснювали перевезення, що підтверджується даними ДПП; у таких ТТН не заповнено або заповнено недостовірно графи, що є обов`язковими первинними реквізитами.

Листом Управління патрульної поліції у Волинській обл. ДПП № 12779/41/17/3/02-2025 від 21.11.2025р. (Т.7, а.с.91) надано витяг з інформаційно комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» щодо зареєстрованих фактів переміщення транспортних засобів з відповідними номерними знаками (Т.7, а.с.33-250, Т.8, а.с.1-31).

Водночас, як правильно зауважив суд першої інстанції, відсутність інформації в системі «Інформаційний портал Національної поліції» не є аналогією того, що перевезення не здійснювались взагалі, особливо за тієї умови, що відповідачем не надано відомостей: щодо наявності вказаної інформаційно-комунікаційної системи патрульної поліції можливості фіксувати переміщення транспортних засобів за маршрутами перевезення згідно ТТН; щодо повноти інформації, яка створюється системою на теперішньому етапі її розвитку.

Інформація про відсутність фіксації камерами відеоспостереження номерних знаків автомобілів системою «Інформаційний портал Національної поліції», не містить беззаперечно повної інформації щодо руху вказаних транспортних засобів між пунктами навантаження та розвантаження, оскільки докази покриття вказаною системою усіх доріг України і її безперебійної роботи відсутні.

З урахуванням наведених обстави помилковою є позиція відповідача про те, що відсутність фіксації спеціальною системою «Інформаційний портал Національної поліції України» факту переміщення зазначених в ТТН автомобілів, свідчить про нереальність операцій щодо придбання товарів у ТзОВ «Укрінстал», ТзОВ «Укрінстал Львів» та ТзОВ «Укрінстал Хмельницький».

Відповідно до вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту № 363 від 14.10.1997р., ці Правила визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників.

Товарно - транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно - матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Крім цього, оформлення ТТН є обов`язковим для учасників транспортного процесу (власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників).

Угода поставки товару не є договором про перевезення вантажу, а тому її реальне виконання не повинно підтверджуватись товарно-транспортними накладними. Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення».

ТТН - це не первинний документ, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення для договорів поставки.

Відтак, наявність або відсутність ТТН, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Вказана правова позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 06.02.2018р. у справі № 816/166/15-а, від 11.09.2018р. у справі № 804/4787/16, від 17.01.2024р. у справі № 320/2332/19, від 15.07.2024р. у справі № 820/5088/16 від 13.03.2026р. у справі № 808/3386/17.

Водночас, податковий орган не ставить під сумнів можливість здійснення господарських операцій між ТзОВ «В2В Логістик» та ТзОВ «Укрінстал Луцьк». Разом із тим, зазначаючи щодо неможливості поставки товарів у зв`язку із отриманням інформації від Управління патрульної поліції у Волинській обл. ДПП, а також вказуючи про недоліки в ТТН, відповідач зазначає про нереальність господарських операцій виключно із ТзОВ «Укрінстал», ТзОВ «Укрінстал Львів» та ТзОВ «Укрінстал Хмельницький».

Окрім того, ГУ ДПС у Волинській обл. повідомляє про неможливість встановити приналежність придбаного товару від ТзОВ «Укрінстал», ТзОВ «Укрінстал Львів» та ТзОВ «Укрінстал Хмельницький» до конкретної партії товару, внаслідок чого неможливо з`ясувати подальший рух товару, в т.ч. ідентифікувати його подальшу його реалізацію третім особам.

Відповідно до Положення про облікову політику та організацію бухгалтерського обліку на 2023 рік, затвердженого наказом про облікову політику ТзОВ «Укрінстал Луцьк» № 01-п від 02.01.2023р., при продажі та іншому вибутті товарів оцінку запасів здійснювати за методом ФІФО (по собівартості перших за часом надходжень) (п.11.3 Положення). Всі товари обліковуються окремими партіями і списуються на реалізацію за методом ідентифікованої собівартості (п.11.6 Положення) (Т.7, а.с.17).

Метод обліку ФІФО (собівартість перших за часом надходження запасів) передбачений п.16 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затв. наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999р. (надалі - П(С)БО 9) та узгоджується із затвердженими Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку запасів, затв. наказом Міністерства фінансів України № 2 від 10.01.2007р. (п.2.15).

Пункт 16 П(С)БО 9 передбачає, що при відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів: - ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; - середньозваженої собівартості; - собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); - нормативних затрат; - ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів (абз.2 п.16 П(С)БО 9).

Згідно з п.20 П(С)БО 9 оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили до підприємства (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

Відповідно до п.24 П(С)БО 9 запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок, а саме: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

За результатами аналізу наведених норм П(С)БО 9 слідує, що метод ФІФО не передбачає ідентифікації кожної одиниці товарів та їх списання суворо за ціною придбання, як цього вимагає відповідач, а навпаки, встановлює, що оцінка запасів у цьому випадку ґрунтується на припущенні, що товари реалізуються в тій послідовності, в якій вони надійшли на підприємство і відображаються в бухгалтерському обліку. Тобто товари, реалізовані першими, оцінюються за собівартістю перших за надходженням товарів. Вказаний метод застосовують для оцінки одиниці запасів, визначених родовими ознаками (наприклад борошно, цемент, нафтопродукти тощо), якщо запаси кожної окремої одиниці запасів поповнюються протягом періоду з різних джерел і за різною ціною. При вибутті з обліку запаси списуються послідовно за вартістю запасів, що надійшли першими. Аналітичний облік руху товарно-матеріальних цінностей здійснюється таким чином за підрозділами: у бухгалтерії у кількісно-сумовому вимірі; на складах у кількісному вираженні.

Під час судового розгляду досліджено оборотно-сальдову відомості по рахунку 281 (Т.3, а.с.210-250, Т.4, а.с.1-250, Т.5, а.с.1-250, Т.6, а.с.1-218), а також наявні в матеріалах первинні документи, і встановлено, що податковий орган дійшов висновку про порушення товариством порядку ведення бухгалтерського обліку виключно на підставі аналізу рахунку 281, без дослідження первинних документів, які не свідчать про порушення методу ФІФО чи неправильне формування собівартості.

Така позиція узгоджується із постановою Верховного Суду від 21.10.2025р. у справі № 140/13115/24.

Таким чином, висновки суду першої інстанції, що покладені в основу часткового задоволення заявлених позовних вимог, ґрунтуються на вимогах діючого законодавства та узгоджуються із фактичними обставинами справи.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, заперечення відповідача, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими позовні вимоги задоволено частково у визначений спосіб.

Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення заявленого позову із зазначених мотивів, обравши при цьому правильний спосіб правового захисту порушеного права позивача.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ДПС у Волинській обл.

Окрім цього, ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2026р. в частині зупинення дії рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.08.2026р. в адміністративній справі № 140/3195/26 належить визнати такою, що втратила чинність (Т.8, а.с.87-89).

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській обл. на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.08.2026р. в адміністративній справі № 140/3195/26 залишити без задоволення, а вказане рішення суду – без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління ДПС у Волинській обл.

Визнати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2026р. в частині зупинення дії рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.08.2026р. в адміністративній справі № 140/3195/26 такою, що втратила чинність.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції скороченого (вступної та резолютивної частини) судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяР. М. Шавель

суддіС. М. Глазько

І. В. Глушко

Дата складання повного судового рішення: 30.10.2026р.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua