Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №344/16279/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Суд: Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №344/16279/26

Суддя: Домбровська Г. В.

Справа № 344/16279/26

Провадження № 2/344/7677/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Домбровської Г.В.,

секретаря Петришин Р.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі «Позивач») звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 (надалі «Відповідач») про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, в якому просить стягувати з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) Відповідача, щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Відповідачем не надається в належному розмірі в добровільному порядку матеріальна допомога на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із матір`ю.

Оскільки утримання дитини такого віку потребує значних коштів, а Позивач не здатна в повній мірі цього забезпечити, та враховуючи те, що Відповідач в належному порядку відмовляється надавати кошти на утримання дитини, однак має можливість надавати матеріальну допомогу, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним цивільним позовом.

Відповідач ОСОБА_2 через канцелярію Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області подав Відзив на позов, у якому зазначив, що позовні вимоги у заявленому розмірі не визнає, однак не заперечує обов`язку щодо утримання малолітньої доньки та необхідності забезпечення її належного матеріального утримання.

У відзиві вказано, що Відповідач ОСОБА_2 на даний час проходить військову службу та у зв`язку з пораненням перебуває на реабілітації, що впливає на його матеріальне становище, у зв`язку із чим просить Суд відмовити у задоволенні позовних вимог Позивача та визначити розмір аліментів на утримання малолітньої доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі з урахуванням його матеріального становища та стану здоров`я.

В подальшому ОСОБА_2 подано заяву про розгляд справи без його участі.

Адвокатом Дзундзою Ольгою Петрівною, яка діє в інтересах ОСОБА_1 подано Відповідь на відзив, у якому зазначила, що Позивач не заперечує, щоб стан здоров`я Відповідача був врахований Судом при визначенні розміру аліментів.

Крім того сторона Позивача зазначає, що Відповідач не навів конкретного розрахунку, який б свідчив, що стягнення аліментів в розмірі 1/4 частки його доходу створюватиме для Відповідача надмірний фінансовий тягар, та вважає, що заперечення Відповідача проти стягнення аліментів у частці від доходу та прохання Відповідача визначити аліменти в твердій грошовій сумі є необґрунтованими та такими, що не відповідає вимогам закону, у зв`язку із чим позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять позов задовольнити.

В подальшому представником Позивача подано заяву про розгляд справи без участі Позивача та її представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити.

Правом на подання Заперечень Відповідач ОСОБА_2 не скористався.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (надалі «ЦПК України») у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Проаналізувавши викладені в позовній заяві пояснення Позивача та заперечення Відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 16.05.2015 року, сторони зареєстрували шлюб у виконавчому комітеті Яблуницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, про що складений актовий запис №7.

Отже, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, у якому народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 19.10.2019 року, про що складений актовий запис №2620.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17.08.2026 року в справі №344/11405/26, яке набрало законної сили 19.09.2026 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 16.05.2015 року у виконавчому комітеті Яблуницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, актовий запис №7 – розірвано.

Рішенням виконавчого комітету Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області №102 від 15.09.2026 року, затверджено висновок служби у справах дітей про визначення способу участі батька у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким встановлено графік побачень, який додається до матеріалів справи (а.с.34-36).

Позивачем в позовній заяві зазначено, що дитині ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, такий рівень не повинен бути меншим, ніж прожитковий мінімум, а Відповідач в добровільному порядку кошти на утримання дитини не надає, у зв`язку із чим Позивач звернулась до суду з даним цивільним позовом.

Згідно з частиною 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (частина 2 статті 6 Конвенції про права дитини).

Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» ).

Частиною 2 статті 150 Сімейного кодексу України (надалі «СК України») визначено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (частина 1 статті 180 СК України).

Таким чином, Суд звертає увагу на те, що відповідно до норм СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо своїх неповнолітніх дітей, зобов`язані утримувати неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття та забезпечувати їм достатній рівень фізичного і духовного розвитку.

Як зазначила в позовній заяві Позивач, станом на сьогоднішній день неповнолітня дитина перебуває на її утриманні, в той же час Відповідач, як батько дитини, належної, на її думку, участі у її утриманні не приймає.

Враховуючи вищевикладене, та те, що Відповідач є працездатним чоловіком, має дохід, інших утриманців не має, Позивач просила стягувати з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) Відповідача, щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до частини 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною 1 статті 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем, що проходить військову службу у в/ч НОМЕР_4 з 08.11.2024 року по даний час, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_4 №60/11/2-463 від 10.09.2026 року.

Відповідачем ОСОБА_2 долучено до матеріалів справи виписку із медичної карти №5292 від 19.05.2026 року стаціонарного хворого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діагноз: мінно-вибухова травма (11.04.2026), акубаротравма з пошкодженням барабанних перетинок, контузія правого ока, осколкові поранення (а.с. 38), первинну медичну картку №559 (а.с.39), консультаційний висновок спеціаліста від 31.08.2026 року (а.с. 40).

Частина 2 статті 182 СК України визначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з пунктами 17, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів» «за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно».

Відповідно до ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимоги чинного законодавства України, конкретні обставини даної справи, виходячи з інтересів малолітньої дитини, Суд дійшов висновку про доцільність стягування з Відповідача аліментів на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/5 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 20 серпня 2026 року, оскільки даний розмір аліментів відповідає інтересам дитини, а також відповідає обов`язку батька на утримання дитини.

При визначенні розміру аліментів Суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, зокрема те, що дитина проживає разом з Позивачем. Також Судом враховано стан здоров`я Відповідача, та те, що Відповідач має проблеми із здоров`ям, є військовослужбовцем, інших осіб на своєму утриманні не має, і, на думку Суду, спроможний платити аліменти на утримання малолітньої дитини у відповідному розмірі.

Розмір аліментів в 1/5 частки доходу Відповідача, визначений Судом, відповідає принципу рівності обов`язку двох батьків щодо утримання дитини.

Законодавець пов`язує розмір аліментів з принципом необхідності та достатності для гармонійного розвитку дитини.

В спірних правовідносинах визначений судом розмір аліментів в 1/5 частки від доходу Відповідача таким критеріям відповідає.

Щодо вимоги Відповідача у відзиві на позов щодо визначення аліментів у твердій грошовій сумі, Суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до абз. другого ч. 3 ст. 181 СК України спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Отже, саме стягувачу аліментів надано виняткове право вибору та ініціювання подальшої зміни в судовому порядку способу стягнення аліментів в частці від доходу платника або в твердій грошовій сумі.

У свою чергу, платник аліментів позбавлений можливості впливати на обрання способу стягнення аліментів, але може звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

Отже, визначений Судом розмір аліментів у розмірі 1/5 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, за висновком Суду, є обґрунтованим та доцільним з точки зору віку, стану здоров`я та матеріального становища дитини, а також з точки зору стану здоров`я, матеріального становища та сімейних обставин Відповідача.

Суд звертає увагу на те, що на момент розгляду справи в суді, відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3209 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років 2817 грн., а для дітей від 6 до 18 років - 3512 грн.

Також суд зауважує, що згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Отже, за змістом статті 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Таким чином, вищевказаною нормою передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Усі інші пояснення Позивача та Відповідача не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, та не надали можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до вимог статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Враховуючи матеріальне становище сторін та те, що обов`язок утримувати дітей є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, інтереси дитини при визначенні розміру аліментів, розмір витрат на утримання дитини, виходячи з принципів розумності та справедливості, потреби дитини у розвитку, Суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково та стягувати з Відповідача на користь Позивача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/5 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 20.08.2026 року

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст.ст. 180, 181, 182, 184, 191 Сімейного кодексу України, ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік», п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів», ст. 11, 88 Цивільного процесуального кодексу України, керуючись ст. ст. 174, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В :

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,- задовольнити частково.

2. Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/5 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з моменту звернення до суду з 20.08.2026 року та до досягнення дитиною повноліття.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення у межах сплати платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29.10.2026 року.

Суддя Домбровська Г.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua