Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №140/2857/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

головуючий суддя у першій інстанції: Смокович В.І.

20 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/2857/26 пров. № А/857/45503/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Валюха В.М., Хобор Р.Б.

за участю секретаря судового засідання: Пославського Д.Б.

представника апелянта: Восковського Ю.О.

представника третьої особи: Багній А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року у справі № 140/2857/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Рівненська митниця про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

09.03.2026р ОСОБА_1 звернувся з позовом до Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Рівненська митниця, у якому просив суд:

-визнати постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 20.06.2025р. у справі №569/8475/25 такою, що не підлягає до виконанню;

-визнати протиправною та скасувати постанову Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження №80326974 від 24.02.2026р.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03.08.2026 в позові відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03.08.2026р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представник апелянта, Восковський Ю.О. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав з підстав у ній зазначених.

Представник третьої особи, Багній А.П. в судовому засіданні просила суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 20.06.2025р. у справі № 569/8475/25 визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.485 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 % несплачених митних платежів, що становить 19 943 576,99 грн. (а.с. 6-29, 33-58).

24.02.2026р. Постановою Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України №80326974 відкрито виконавче провадження на підставі Постанови №569/8475/25 виданої 20.06.2025р. Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення штрафу в сумі 19 943 576,99 грн. з ОСОБА_1 (а.с.30).

Вважаючи постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 20.06.2025р. у справі № 569/8475/25 такою, що не підлягає до виконання у зв`язку з самовільним внесенням змін у таку постанову та вважаючи що постанова Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України №80326974 про відкриття виконавчого провадження №80326974 є протиправною, ОСОБА_1 звернувся із даним позовом до суду.

ч.2 ст.19 Конституції України, передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII видно, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - «рішення») - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII).

Згідно ст.3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» № 1403-VIII завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Вимоги до виконавчого документу визначені ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».

Підстави та строки повернення виконавчого документа стягувачу органом державної виконавчої служби визначені у ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ, відповідно до якої виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

В п.1 ч.1, ч.5, ч.6 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» видно, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення або якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст.27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Отже, державний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, які набрали законної сили, відповідають вимогам, передбаченим ст.4 вказаного Закону та по яким не пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Із змісту ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» видно, що у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

За умови відсутності підстав для повернення виконавчого документу без прийняття до виконання, у державного виконавця виникає безальтернативний обов`язок винести постанову про відкриття виконавчого провадження, у якій він зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів, а також зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII (у випадку примусового виконання рішення немайнового характеру).

Іншого правового регулювання або варіантів поведінки державного виконавця Закон «Про виконавче провадження» №1404-VIII не містять.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що до Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за заявою стягувача про примусове стягнення пред`явлено постанову Рівненського міського суду Рівненської області № 569/8475/25 від 20.06.2025р. із зазначенням всіх обов`язкових реквізитів, визначених ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження»№1404-VIII, а тому державний виконавець не мав правових підстав для повернення вказаної постанови без прийняття до виконання.

Одночасно, органи ДВС в силу Закону України «Про виконавче провадження» не наділені повноваженнями перевірки відповідність наданих їй матеріалів до тих, які наявні в суді та в Єдиному реєстрі судових рішень.

Отримавши виконавчий документ, державний виконавець обтяжений обов`язком винести постанову про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня.

Стосовно доводів апелянта що постанова Рівненського міського суду Рівненської області від 20.06.2025р. у справі №569/8475/25 є такою, що не підлягає виконанню колегія суддів звертає увагу на таке.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 20.06.2025р. у справі №569/8475/25 визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.485 МК України та накладено на адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 % несплачених митних платежів, що становить 19 943 576,99 грн.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 20.08.2025р. апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Восковського Ю.О. залишено без задоволення, а Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 20.06.2025р. без змін.

ч.4 ст.78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом із тим, Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 18.06.2026р. заяву представника Рівненської митниці ДМС України Ступака А. В. про приведення виконавчого документу у відповідно до вимог п.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» задоволено. У постанові Рівненського міського суду Рівненської області від 20.06.2025р. у справі №569/8475/25 зазначено РНОКПП ОСОБА_1 – НОМЕР_1 (а.с.. 112).

Доводи апелянта щодо невідповідності постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 20.06.2025р. у справі №569/8475/25 вимогам законодавства фактично зводяться до оспорювання змісту та належності цього судового рішення, як виконавчого документа.

Колегія суддів наголошує, що в межах цього адміністративного провадження не здійснюється перегляд постанови суду загальної юрисдикції, ухваленої у справі про адміністративне правопорушення. Перевірка законності та обґрунтованості такого судового рішення здійснюється у встановленому процесуальним законом порядку судом відповідної апеляційної інстанції, а не адміністративним судом у межах спору щодо правомірності дій чи рішень державного виконавця.

Таким чином, адміністративний суд у цій справі не наділений повноваженнями надавати оцінку законності та обґрунтованості постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 20.06.2025р. у справі №569/8475/25, як судового рішення у справі про адміністративне правопорушення, у тому числі перевіряти правильність його оформлення чи встановлювати наявність у ньому недоліків, які могли бути предметом апеляційного перегляду.

Отже, доводи апелянта на недоліки Постанови суду від 20.06.2025р. у справі №569/8475/25, не можуть бути підставою для визнання цього судового рішення таким, що не підлягає виконанню, у межах даного адміністративного провадження.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції діяв в межах повноважень та у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року у справі № 140/2857/26– без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяН. В. Бруновська

суддіВ. М. Валюх

Р. Б. Хобор

Повне судове рішення складено 30.10.2026р