Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №308/3432/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/3432/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 жовтня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі судді Фазикош Г. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Кракосевича Ігоря Роальдовича, що діє від імені ОСОБА_1 , на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 13 березня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду від 13 березня 2026 року гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500 грн.

Відповідно до постанови, - 01 березня 2026 року о 15 год. 00 хв. гр. ОСОБА_1 був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Група реагування», на напрямку 339 прикордонного знаку, на відстані 200 метрів до державного кордону України, на відстані 250 метрів від населеного пункту Малі Селменці, за спробу незаконного перетину державного кордону України в Словацьку Республіку в пішому порядку в складі групи осіб поза пунктом пропуску, чим порушив вимоги ст. 9, 12 Закону «Про Державний кордон України».

Своїми діями гр. ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП (спроба незаконного перетину державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України у складі групи осіб).

Не погоджуючись з даною постановою, адвокат Кракосевич І. Р. (діє від імені ОСОБА_1 ) подав апеляційну скаргу. Апелянт вказує на незаконність винесеної постанови, просить її скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Апелянт зазначає, що ОСОБА_1 знаходився на території Закарпаття з метою відпочинку та відвідування пам`ятних місць. Постанова судді місцевого суду ґрунтується на припущеннях, доказів спроби перетину державного кордону в матеріалах справи не має.

У судовому засіданні в апеляційній інстанції адвокат Кракосевич І. Р. апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити, з наведених у ній підстав.

Дослідивши зібрані у справі матеріали, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Статтею 204-1 КУпАП встановлена відповідальність за незаконне перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Згідно ст. 9 Закону України Про Державний кордон України перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, як встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно із положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, - 01 березня 2026 року о 15 год. 00 хв. гр. ОСОБА_1 був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Група реагування», на напрямку 339 прикордонного знаку, на відстані 200 метрів до державного кордону України, на відстані 250 метрів від населеного пункту Малі Селменці, за спробу незаконного перетину державного кордону України в Словацьку Республіку в пішому порядку в складі групи осіб поза пунктом пропуску.

Своїми діями гр. ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 9, 12 Закону «Про Державний кордон України». Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції апеляційним судом повно і всебічно досліджено:

1) протокол про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 001898Е від 01.03.2026 року, в якому викладено обставини вчинення адміністративного правопорушення;

2) протокол про адміністративне затримання від 01.03.2026 року, в якому вказано місце виявлення та затримання гр. ОСОБА_1 ;

3) протокол особистого огляду та вилучення речей та документів;

4) рапорт інспектора прикордонної служби ОСОБА_2 ;

5) схему затримання.

Так, в рапорті інспектора прикордонної служби ОСОБА_2 зазначено, що затримання відбулося на відстані 200 м. до державного кордону. В ході з`ясування обставин справи встановлено, що побоюючись відрядження на схід в район проведення бойових дій, гр. ОСОБА_1 вирішив нзаконно виїхати на територію Європейського Союзу. З метою реалізації своїх намірів почав аналізувати інформацію мережі інтернет та різних телеграм каналів щодо можливості незаконного перетину державного кордону України та у зв`язку з цим ним було підібрано відповідний маршрут руху.

Апеляційний суд також враховує, що затримання ОСОБА_1 відбулося у безпосередній близькості до державного кордону (на відстані 200 м.). Пояснити причину перебування у даній місцевості останній не змін.

ОСОБА_1 із змістом протоколу ознайомлений, послуг перекладача чи захисника не потребує, що підтверджується його особистим підписом. Бажання надати пояснення не виявив.

Отже, наявні у справі докази є належними й допустимими, у своїй сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП (спроба перетину державного кордону поза пунктами пропуску через державний кордон України).

Водночас, ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП (в складі групи осіб), не знайшли свого підтвердження. Належних та допустимих доказів цього в матеріалах справи не має.

Доводи апелянта про те, що він не мав наміру перетинати державний кордон не підтверджені достатніми доказами. Будь-яких доказів перебування на території Закарпатської області з метою відпочинку чи оздоровлення матеріали справи не містять.

За цих обставин дії гр. ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП (спроба перетину державного кордону поза пунктами пропуску через державний кордон України). При цьому, апеляційний суд констатує, що ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП (в складі групи осіб), не знайшли свого підтвердження.

Адміністративне стягнення слід накласти в межах санкції ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого адміністративного правопорушення, особи правопорушника та ступеня його вини.

Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та прийняти нову постанову.

Оскільки, з урахування встановлених у судовому засіданні обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, то постанова судді місцевого суду підлягає скасуванню з постановленням у даній справі нового судового рішення.

Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Кракосевича Ігоря Роальдовича, що діє від імені ОСОБА_1 , – задовольнити частково.

Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 13 березня 2026 року – скасувати.

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень.

Роз`яснити, що відповідно до ст. 307, 308 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш, як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу.

У разі несплати штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначеного правопорушення.

Постанова є остаточною, оскарженню не підлягає.

Суддя: Фазикош Г. В.