Суд: Закарпатський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №308/11595/25
Суддя: Шевчук В. В.
Справа № 308/11595/25
П О С Т А Н О В А
Іменем України
27 жовтня 2026 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Шевчука В.В.,
суддів Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.,
з участю секретаря Авдєєвої К.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Андрейчук Олександр Михайлович, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 травня 2026 року (суддя Малюк В.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
в с т а н о в и в:
В серпні 2025 року ТОВ «ФК «Артеміда Ф» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позов мотивувало тим, що 26.12.2019 між TOB «ФК «Форза» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000191219630. Відповідач здійснивши дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки НОМЕР_1 , на котру в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 4 298,00 грн. Відповідач не виконав свої зобов`язання передбачені умовами Договору позики у повному обсязі, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.
30.06.2021 TOB «ФК «Форза» та ТОВ «ФК «Артеміда Ф», уклали Договір факторингу №20210630-Ф/2 від 30.06.2021, згідно якого ТОВ «ФК «Артеміда Ф» набуло статусу Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками TOB «ФК «Форза», включно і до ОСОБА_1 .
У зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за Договором позики, станом на 06.08.2025 заборгованість відповідача перед позивачем становить 17 599,84 грн., з яких:
- залишок заборгованості за тілом 4 298,00 грн.;
- залишок заборгованості по процентам за користування 2 385,30 грн.;
- залишок заборгованості по простроченим процентам за користування поза межами строку дії договору (нараховано Новим кредитором за період 01.07.2021 по 28.09.2021) 9 670,50 грн.;
- заборгованість за пенею 0,00 грн.;
- інфляційне збільшення 1 246,04 грн. (нараховано Новим кредитором за період 25.01.2020 по 23.02.2022).
На підставі наведеного позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 17 599,84 грн., судові витрати та витрати на правничу допомогу.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.05.2026 позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Артеміда Ф» заборгованість за Договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000191219630 від 26.12.2019 року, в розмірі - 17 599, 84 грн., судові витрати, що складаються із сплаченого судового збору в сумі – 2 422,40 грн. та витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 7 000 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Андрейчук О.М., просить скасувати оскаржуване рішення повністю, ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивачем вказано, що зарахування кредитних коштів було здійснено на банківську картку № НОМЕР_1 , однак, дана банківська картка не належить відповідачці.
Звертає увагу суду на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази отримання коштів відповідачем (платіжна інструкція, виписка банку тощо). Більше того, на ухвали суду про витребування інформації з банку підтвердження отримання коштів саме ОСОБА_1 так і не було надано.
ОСОБА_1 самостійно звернулася до банку та долучила до матеріалів справи належний доказ-відповідь AT «ПУМБ» на її звернення від 16.02.2026, у якій банк офіційно засвідчив, що за результатами здійсненої перевірки банком було виявлено, що за персональними даними відповідачки у AT «ПУМБ» відсутні будь-які діючі договори та відкриті рахунки.
Також суд проігнорував той факт, що ОСОБА_1 відразу звернулася із заявою до територіального органу поліції щодо шахрайських дій невстановлених осіб, про що свідчить Талон-повідомлення єдиного обліку № 34170 від 16.12.2025 р. Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області.
Суд першої інстанції, порушивши вимоги ст..81 ЦПК України, стягнув кошти за неукладеним у частині передачі грошей договором на користь фінансової компанії лише на тій підставі, що в електронній системі було згенеровано одноразовий пароль, не взявши до уваги відсутність руху коштів до відповідача.
Звертає увагу суду, що позивач просить стягнути з відповідача відсотки, нараховані новим кредитором TOB «ФК «Артеміда Ф», якому було відступлено право вимоги від первісного кредитора TOB «ФК «Форза». Однак, ні кредитним договором, ні договором факторингу таке право TOB «ФК «Артеміда Ф» не передбачено.
Також вказує, що суд стягнув з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн., яка є завищеною, нереальною та неспівмірною.
Учасники справи будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи до суду не прибули.
Від представника апелянта вдруге надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з причин зайнятості в іншому судовому засіданні призначеному 27.10.2026 о 16:00 в Ужгородському міськрайонному суді. Враховуючи те, що розгляд апеляційної скарги призначено на 14:00 та те, що це повторна неявка представника на судовий розгляд, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за його відсутності.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що 26.12.2019 між ТОВ «ФК «Форза» та ОСОБА_1 укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000191219630.
Договір укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту, що опублікована на веб-сайті www.forzacredit.com.ua, підписана електронним цифровим підписом ТОВ «ФК «Форза» та акцептована відповідачкою 26.12.2019, шляхом підписання електронним підписом відповідачки заяви-формуляра про акцептування оферти № 000191219630 від 26.12.2019 про прийняття пропозиції ТОВ «ФК «ФОРЗА» укласти договір про надання позики у тому числі і на умовах фінансового кредиту на визначених умовах.
Відповідно до п.5 вказаного договору, кредитодавець надав відповідачці грошові кошти (кредит) у гривні на умовах передбачених договором позики № 000191219630 у розмірі 4298,00 грн., а відповідачка зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених Договором позики, з кінцевим терміном погашення не пізніше 24.01.2020 ( п.5.), процента ставка в день складає 1.85% ( п.5.), та процентною ставкою 2,5% за кожен день, яка застосовується у разі прострочення користування коштами поза межами строку дії.
Договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000191219630 підписаний позичальницею електронним підписом одноразовим ідентифікатором u938657і.
В Паспорті споживчого кредиту зазначена: інформація про кредитодавця, основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту. Зазначено, що дата надання інформації 26.12.2019 та є актуальною до 24.01.2020. Паспорт споживчого кредиту підписаний позичальницею електронним підписом одноразовим ідентифікатором u938657і та містить прізвище відповідачки ОСОБА_1 .
Надаючи правову оцінку вказаним відносинам, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статті 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Верховний Суд у справі справа № 761/15574/20 від 05 лютого 2025 року незмінно та послідовно дотримується позиції, що договір позики є реальним договором і вважається укладеним виключно з моменту фактичної передачі грошей або речей (відповідно до ст. 1046 ЦК України та ч. 2 ст. 640 ЦК України)
Сам по собі факт підписання сторонами письмового договору без реальної передачі коштів не породжує жодних зобов`язань і не зобов`язує майбутнього позичальника повертати кошти.
Із відповіді AT «ПУМБ» від 19.08.2025 слідує, що станом на 18.08.2025 в банку відсутні рахунки на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ). Банківська платіжна карта № НОМЕР_1 не випускалася на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) (арк.30).
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
ОСОБА_1 вжила заходи та самостійно звернулася до банку та долучила до матеріалів справи відповідь AT «ПУМБ» на її звернення від 16.02.2026, у якій банк повідомив, що за результатами здійсненої перевірки банком було виявлено, що за персональними даними відповідачки у AT «ПУМБ» відсутні будь-які діючі договори та відкриті рахунки.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що без реального переходу коштів від позикодавця до позичальника договору позики юридично не існує, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача.
Доказів отримання коштів відповідачем за кредитним договором № 000191219630 від 26.12.2019 позивачем не надано.
Суд першої інстанції, розглядаючи даний спір, не врахував вищенаведених фактичних обставин справи та вимог закону, повно та всебічно не дослідив наявні у справі докази, не дав їм належної правової оцінки, та дійшов помилкових висновків про задоволення позову.
Відповідно до приписів п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову з вищенаведених підстав.
Керуючись ст.ст. 141, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Андрейчук Олександр Михайлович, задовольнити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 травня 2026 року скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 29.10.2026.
Головуючий
Судді
Оригінал: reyestr.court.gov.ua